Механізми детермінуючого впливу законодавства на правосвідомість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Внутрішніх Справ

Механізми детермінуючого впливу законодавства на правосвідомість

Погоріленко Артур Васильович

доктор філософії з галузі права, аспірант



Анотація

правосвідомість дозвіл зобов'язання заохочення

Стаття присвячена дослідженню механізмів детермінуючого впливу законодавства на правосвідомість. Правосвідомість є ключовим елементом соціальної життєдіяльності людини, яка визначає її сприйняття та розуміння права, моральних норм, етичних принципів та справедливості. Законодавство, з свого боку, є системою правових норм та принципів, що регулюють поведінку в суспільстві та визначають правовий контекст, у якому функціонує індивід. У статті було визначено, що основними детермінуючими правосвідомість чинниками є правовий вплив та правове регулювання. Своєю чергою, конкретні механізми дії правового впливу та правового регулювання є різними. Тоді як правове регулювання здійснюється через систему юридичних норм, то правовий вплив функціонує як з допомогою юридичних, так і неюридичних засобів. Серед способів правового регулювання виокремлюють дозволи, зобов'язання, заборони, заохочення, рекомендації, покарання, пільги тощо. Правовий вплив, своєю чергою, зазвичай поділяють на інформаційний та ціннісно-орієнтаційний (виховний). Інформаційний «канал» впливу полягає у підвищенні обізнаності особи про належні моделі поведінки, що містяться у нормах права, тоді як ціннісно-орієнтаційний «канал» спрямований на засвоєння індивідами тих цінностей, що вироблені суспільством та успадковуються кожним наступним поколінням. На прикладі законодавчо-орієнтованої діяльності LGBTQ+ спільноти у США та Європейському регіоні нами була продемонстрована дієвість зазначених механізмів для детермінації розвитку правосвідомості. Разом із тим, автор резюмує, що зміни, які відбуваються в світогляді людини внаслідок змін у законодавстві не є миттєвими. Заразом, люди рано чи пізно схильні приймати ті гуманістичні положення, які відображені в законодавстві, через застосування юридичної просвіти, а також методів правового регулювання. І хоча позитивне право не є достатньою умовою, щоб гарантувати, що правосвідомість зміниться у відповідності до його положень, воно, тим не менше, виконує роль «сприятливого ґрунту» для розвитку необхідних поглядів.

Ключові слова: правосвідомість; законодавство; детермінуючі фактори; детермінуючий вплив; механізми впливу; LGBTQ+ спільнота.



Pohorilenko Artur Vasylovych, PhD in the field of law, postgraduate student, National Academy of Internal Affairs

Mechanisms of determining influence of legislation on legal consciousness

Abstract

The article is devoted to the study of the mechanisms of the determining influence of legislation on legal awareness. Legal awareness is a key element of a person's social life, which determines his perception and understanding of law, moral norms, ethical principles and justice. Legislation, for its part, is a system of legal norms and principles that regulate behavior in society and determine the legal context in which an individual functions. The article determined that the main factors determining legal awareness are legal influence and legal regulation. In turn, the specific mechanisms of legal influence and legal regulation are different. While legal regulation is carried out through a system of legal norms, legal influence functions both with the help of legal and non-legal means. The methods of legal regulation include permits, obligations, prohibitions, incentives, recommendations, punishments, benefits, etc. Legal influence, in turn, is usually divided into informative and value-oriented (educational). The informational "channel" of influence consists in raising a person's awareness of appropriate behavior patterns contained in the legal norms, while the value-orientational "channel" is aimed at the assimilation by individuals of those values produced by society and inherited by each succeeding generation. Using the example of legislatively-oriented activities of the LGBTQ+ community in the USA and the European region, we demonstrated the effectiveness of the mentioned mechanisms for determining the development of legal awareness. At the same time, the author summarizes that the changes that occur in a person's worldview as a result of changes in legislation are not instantaneous. Therefore, people sooner or later tend to accept those humanistic provisions that are reflected in the legislation, through the application of legal enlightenment, as well as methods of legal regulation. And although positive law is not a sufficient condition to guarantee that legal consciousness will change in accordance with its provisions, it nevertheless serves as a "favorable ground" for the development of the necessary views.

Keywords: legal awareness; legislation; determining factors; determining influence; mechanisms of influence; LGBTQ+ community.



Постановка проблеми

Правосвідомість є важливим аспектом соціальної життєдіяльності людини, що визначає її розуміння та сприйняття права, моральних норм, етичних принципів та справедливості. Одним із ключових факторів, що впливають на формування та розвиток правосвідомості, є законодавство.

Законодавство виступає як система правових норм, правил та принципів, що регулюють поведінку громадян та організацій у суспільстві. Воно визначає правовий контекст, у якому функціонує індивід, та встановлює основні права та обов'язки, процедури та механізми їх забезпечення.

Однак, процес впливу законодавства на правосвідомість є складним та багатогранним. Виникають питання про те, як саме закони впливають на формування уявлень про право, як вони впливають на моральні цінності та погляди людей, і чи може законодавство стимулювати або обмежувати розвиток правосвідомості.

Отже, виникає необхідність вивчення та аналізу механізмів, за допомогою яких законодавство впливає на правосвідомість. Розуміння цих механізмів може допомогти краще розкрити роль законодавства у формуванні свідомого та відповідального ставлення до права та співгромадян, а також сприяти поліпшенню правової культури та розвитку суспільства в цілому.

Крім того, видається необхідним навести конкретні історичні приклади, які демонструють дієвість механізмів законодавчого впливу, коли зміни в правовому полі посприяли зміні правосвідомості в довготривалому контексті, що підтвердить не лише теоретичне, а і практичне значення даного дослідження.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Процес формування правосвідомості та його особливості був предметом дослідження численних науковців, до яких належать, зокрема Т. Мартинюк, В. Тимошенко, М. Черкас, Ю. Калиновський, М. Дурдинець, Т. Бачинський, Р. Муслумов, А. Печеркіна, О. Данильян, О. Дзьобань, К. Кленіна, О. Шличек, Г. Попадинець, І. Варава, А. Ципан. Механізми впливу законодавства на правосвідомість вивчалися такими вченими, як Д. Івановський, Ю. Калиновський, Д. Забзалюк та О. Скакун. Разом із тим, відсутня в науковій літературі демонстрація дієвості законодавства як одного з детермінуючих правосвідомість факторів на прикладі вже запроваджених законодавчих змін.

Мета статті - визначити основні механізми, за допомогою яких законодавство впливає на правосвідомість з демонстрацією їх дієвості на прикладі вже запроваджених законодавчих змін.

Виклад основного матеріалу

Правосвідомість, як і свідомість загалом, є складним системним утворенням, що характеризується численними ознаками та набором взаємозв'язків. Заразом, на її формування впливають безліч чинників, що тривають в процесі правової соціалізації особи. «Правосвідомість ... виникає не сама по собі, а як результат процесу правової соціалізації особи, під яким розуміється входження індивіда в правове середовище, послідовне набуття ним правових знань, його залучення до правових цінностей і культурних надбань суспільства.» [1].

Результати вивчення наукової літератури з питань детермінуючих правосвідомість факторів дає можливість систематизувати їх за наступними категоріями:

за джерелом впливу: об'єктивні та суб'єктивні фактори.

До об'єктивних факторів належать: освіта, зокрема освіта юридична¹ [2]; правове виховання [3]; стан економіки [4] та інші.

Серед суб'єктивних факторів виокремлюють: загальний рівень інтелектуального розвитку особи; самооцінку; психічний стан; індивідуально-психологічні особливості; світогляд [5] знання про право та ставлення до нього; здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища [6, 7].

Деякі автори [8] виокремлюють також суб'єктивно-об'єктивні детермінанти формування правосвідомості, які визначають як ті, що «залежать від волі інших суб'єктів, але не від волі самого носія правосвідомості, наприклад, сімейні чи деякі освітні чинники». Разом із тим, видається, що фактори, що не залежать від носія правосвідомості, є виключно об'єктивними.

за характером впливу: конструктивні та деструктивні фактори;

Хоча дана категоризація прямо і не зустрічається в літературі, та видається нам необхідною для того, щоб розрізнити, які фактори детермінують розвиток гармонійної правосвідомості, а які - деформованої.

До конструктивних факторів варто віднести ті, що сприяють розвитку всебічно розвиненої, гуманістичної, соціально орієнтованої та демократичної правосвідомості, а саме: юридична освіта, належність до релігійних спільнот (крім деструктивних сект), розвинуте гуманістичне законодавство, справедливе правосуддя, «якість, відкритість та плюралістичність інформаційно-комунікативних каналів для передачі правової інформації» [7], тривала історія державотворення, стійкі культурні традиції, розвинутий світогляд, адекватну самооцінку, гармонійний стан особистості, в тому числі здатність до навчання, самокритики тощо.

До деструктивних факторів відносяться ті, що сприяють розвитку деформацій правосвідомості, тобто «спотвореного уявлення про сутність права, неусвідомлення його цінності» [9, с. 105). Серед таких факторів виокремлюють [7, 9, 10; 11]: невідповідність законодавства загальноприйнятим моральним нормам, низький рівень законодавства, законодавчі колізії, відсутність дієвих механізмів його реалізації, відсутність або недосконалість системи правового виховання, популяризацію протиправної поведінки через засоби масової інформації, звикання до злочинності, непрофесійність державних службовців, їх протиправна поведінка, малоефективність державного апарату, неможливість реалізувати свої законні інтереси.

Тривала дія зазначених факторів може призвести до формування таких деформацій правосвідомості [5, 8, 9]: правовий нігілізм (знецінення ролі права у житті індивіда чи групи), правовий ідеалізм (перебільшення ролі права у житті суспільства, його регулюючого потенціалу), правовий інфантилізм (несформованість, примітивність уявлень про право), правовий догматизм (не здатність до критичного осмислення положень позитивного права чи правових теорій), правовий дилентантизм (легковажне ставлення до права), правову демагогію (спекуляція правом для досягнення власних цілей), правовий ригоризм (висування до права необґрунтованих вимог, претензій), правову індиферентність (байдужість до права).

за походженням впливу: індивідуальні фактори, соціокультурні фактори, історичні фактори, інституційні фактори та економічні фактори.

До індивідуальних факторів варто віднести: рівень інтелектуального розвитку, особистий життєвий досвід, індивідуальні цінності, моральні установки, рівень освіти, релігія, індивідуально-психологічні особливості, світогляд тощо.

До соціокультурних факторів відносяться: національно-психологічні особливості [12], система освіти [10], «якість, відкритість та плюралістичність інформаційно-комунікативних каналів для передачі правової інформації» [7], домінуюча релігія.

Історичні фактори визначаються минулими подіями, традиціями, культурою та способом життя певної групи людей. Відносяться до них ті «ціннісні культурно-цивілізаційні коди, які формувалися сторіччями» [7] і які відтворюють сукупний правовий досвід минулих поколінь [6]. Варто віднести в цю категорію історичну самоідентифікацію народу, інституційну спадщину, історичні традиції [7], а також ті цінності, що передаються з покоління в покоління. Дані фактори мають значний вплив на сприйняття права в певному суспільстві.

Економічні фактори включають стан економіки [4], соціально-економічну культуру суспільства [12], ставлення громадян до особистої та чужої власності, повагу до бідних чи багатих тощо. Все це може впливати на ставлення громадян до права та справедливості у суспільстві.

До інституційних факторів відносяться наявна законодавча база та стан правового регулювання [4, 5, 7]; рівень правосуддя [12], вплив засобів масової інформації [7], структура та спроможності влади до якісного управління державною, рівень корупції тощо.

З точки зору теорії права законодавство є об'єктивним відображенням діючого в суспільстві природного права, формалізованого на рівні конкретних юридичних норм. Закон є різновидом соціальної норми, покликаної, з одного боку, регулювати поведінку її носіїв, а з іншого - передавати ціннісні орієнтири, відображені в її змісті [9]. Як різновид соціальної норми, законодавство є одним з інструментів соціалізації особи, що забезпечує ознайомлення та прийняття діючих в суспільстві правил та цінностей. Належна соціалізація особи можлива лише за умови засвоєння індивідом цінностей та установок, відображених в законодавстві. Варто у даному контексті погодитися із С. Богачовим, який відзначає, що «важливу роль у соціалізаційному, правовиховному процесі належить законодавству, яке своїми нормами сприяє формуванню демократичної правосвідомості, розвитку правової культури» [13].

Варто відзначити, що позиція, відповідно до якої законодавство є одним об'єктивних факторів, що детермінує розвиток правосвідомості, є загальноприйнятою в науковій літературі [7, 9, 14]. Як зазначає Д. Івановський, «Право - це діюча система, яка здатна активно впливати на свідомість людини. Впроваджуючи у внутрішній світ особи позиції держави про дозволену та необхідну моделі правомірної поведінки, виховуючи повагу до права, надаючи інформацію про правові орієнтири та інші правові цінності, право здатне впливати на поведінку людини. У цьому сенсі право стає «духом», який бере участь у внутрішніх психологічних процесах особи, зокрема: ... зменшує правовий інфантилізм, дилетантизм, ідеалізм, нігілізм. Наслідком такого впливу є прояв правомірної поведінки у суспільстві» [15].

Традиційно, серед детермінуючих правосвідомість чинників вчені розмежовують правовий вплив та правове регулювання [9, 15].

Правове регулювання визначають як «здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукупності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона, захист і розвиток» [9]. При цьому юридичними засобами правового регулювання є правові норми, правовідносини, акти реалізації і правозастосування. Правовий вплив, своєю чергою, - це «поширення дії права в усіх його формах на свідомість і поведінку людей, на їх взаємодію як учасників суспільних відносин з метою забезпечення особистих чи соціальнозначущих результатів» [9, с. 254-256].

Механізми дії правового впливу та правового регулювання також є різними. Тоді як правове регулювання здійснюється через систему юридичних норм, є «пов'язаним ... із прямими приписами про можливу і належну поведінку», правовий вплив функціонує як з допомогою юридичних, так і неюридичних (ідеологічних, інформаційних, психологічних) засобів, так званого «духу» права [9, с. 257-258].

Серед способів правового регулювання виокремлюють дозволи, зобов'язання, заборони, заохочення, рекомендації, покарання, пільги тощо [9, с. 262]. Механізм їх дії на правосвідомість описує Д. Івановський: «дозволяючи чи забороняючи певні види поведінки, право сприяє формуванню у людей позитивної ідеології: поглядів, переконань, ідеалів, тим самим виробляє у людини усвідомлене прагнення до правомірної поведінки, яке, як правило, заохочується державою» [15, с. 611]. При цьому, важливу роль у закріпленні необхідних цінностей відіграють правові санкції. Вони мають достатньо прикладний характер, оскільки, одного разу стикнувшись з наслідками порушення правових норм, людина двічі подумає перед тим, як зробити це ще раз. Так, «обмежуючи індивідуальну свободу особистості і встановлюючи санкції для правопорушників, право, з одного боку, переконує людей в необхідності утримуватися від неправомірних діянь, з іншого боку, надає людині впевненість у безпосередній зацікавленості в правомірній поведінці» [15, с. 611]. Така впевненість має потенціал навіть до зміни світоглядних позицій, про що більше детально - нижче.

Правовий вплив, своєю чергою, зазвичай поділяють на інформаційний та ціннісно-орієнтаційний (виховний) [7, 9, 15].

Інформаційний «канал» впливу «полягає у доведенні до особи інформації про дозволені та заборонені моделі поведінки та конкретні заходи інформаційно-психологічного впливу, які містяться у нормах права (пільги, заохочення)» [16]. Вдало описує механізм дії даного «каналу» Д. Івановський: «Закладені у норми права суспільні моделі поведінки, в першу чергу, проходять крізь свідомість особи. Інформація сприймається, оцінюється, обробляється. У процесі обробки інформації відбувається оперування образами, виконуються розумові дії (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікації, інші логічні операції). Лише після сприйняття необхідної інформації про запропоновану модель поведінки, вона може проявиться в оточуючому особу середовищі» [15, с. 609].

Своєю чергою, через ціннісно-орієнтаційний «канал» «здійснюється засвоєння суспільством тих цінностей, що вироблені людством і переходять від покоління до покоління» [7]. У межах даного «каналу» правового впливу до індивіда різними способами доносяться загальні ідеї, закріплені в праві, як-от цінність людського життя та здоров'я, недоторканність приватної власності, свобода слова та релігійних переконань тощо.

На практиці, зазначені методи правового впливу можуть проявлятися через безпосереднє ознайомлення із правом, правове виховання, юридичну освіту, правову соціалізацію, а також - діяльність засобів масової інформації.

Щодо юридичної освіти та правового виховання, то їх дія проявляється особливо ефективно, адже у їх процесі цінності та правова інформація транслюються в систематизованому вигляді [17, 18]. Право може також знаходити власне відображення у поведінці соціалізованих у правовому вимірі людей. До прикладу, спілкуючись із особою, що має вищий рівень правосвідомості, інша особа може засвоїти позитивні установки, закріплені в законодавстві, навіть не усвідомлюючи цього. А можливості засобів масової інформації в транслюванні та інтерпретації цінностей, закріплених у праві, навіть не потребують пояснення.

Таким чином, достатньо широкий інструментарій, що може використовуватися для детермінації законодавством процесу формування правосвідомості громадян, покликаний виробити у них розвинену, гуманістичну та демократичну правосвідомість.

Найбільш яскраво вплив законодавства на правосвідомість відслідковується в умовах динамічних змін. Наведемо яскравий приклад. Так, у 20-21 століттях відбувалася значна законодавчо-орієнтована діяльність LGBTQ+ спільноти, результатом чого стало запровадження нормативних реформ у сфері міжнародного сімейного права та зміна правосвідомості громадян багатьох країн.

Так, ще на початку 20 століття була створена перша LGBTQ+ організація в США, а саме The Society for Human Rights («Товариство з питань прав людини» - пер. А. П.) І хоча, у зв'язку з стійкими, на той момент, поглядами американців на гомосексуалізм, даній організації не вдалося досягнути жодних правових результатів, її цінністю для LGBTQ+ спільноти стало те, що по принципу «Вікна Овертона» [19] вона змогла запустити в суспільний дискурс обговорення питання нормалізації гомосексуалізму [20].

Поступово, з 1950х років, почали засновуватися організації, які поки що не могли собі дозволити радикального дискурсу, а швидше заявляли про можливість соціальної інтеграції та адаптації геїв та лесбійок. Одна з них мала назву Mattachine Society і заснована вона була комуністом Генрі Хеєм (Henry Hay) [21]. Та засновані вже у 1970 роках організації із числа Руху Визволення Геїв (Gay Liberation Front) оперували набагато більш радикальними настроями та дозволяли собі влаштовувати пікети, протести та навіть масові заколоти із поліцією. Виданий у 1971 році Маніфест гомосексуального руху містив наступні положення: «Ми не маємо наміру нічого просити. Ми маємо намір твердо стояти та відстоювати наші основні права. Якщо це передбачає насильство, то не ми будемо ініціаторами цього, а ті, хто намагається стати на нашому шляху до свободи [пер. А. П.]» [22].

З 1980х років як наслідок лобіювання відбуваються значні законодавчі зміни. Прослідкуємо динаміку:

1982 рік, штат Вісконсін, - заборонено дискримінацію, засновану на сексуальній орієнтації;

1993 рік, - Президент Білл Клінтон підписує військову директиву, яка забороняє відкритим геям і лесбіянкам служити в армії, але також забороняє переслідування гомосексуалістів, що не заявили про свою сексуальну орієнтацію;

1995 рік, - затверджено The Hate Crimes Sentencing Enhancement Act (Закон про посилення вироків за злочини на ґрунті ненависті - пер. А. П.). Закон дозволяє судді призначати більш суворі вироки, якщо є докази того, що жертву було обрано через «фактичну або передбачувану расу, колір шкіри, релігію, національне походження, етнічну приналежність, стать, інвалідність або сексуальну орієнтацію будь-якої особи»;

1996 рік, - суд на Гаваях постановив, що штат не має законного права позбавляти одностатеві пари права на шлюб;

2003 рік, - рішенням Верховного Суду США (Lawrence v. Texas) на федеральному рівні декриміналізовано гомосексуальну поведінку. Мотивуючи рішення, судді зазначили: «наші закони забезпечують конституційний захист людей у їхньому праві робити вибір відповідно до своїх бажань; в основі їхньої особистої свободи лежить право давати власні визначення таким поняттям, як існування, сенс, всесвіт, таємниця людського життя». Після цього рішення, суддя Роберт Г. Борк зазначив, що «кампанія Верховного Суду спрямована на внормування гомосексуальності - створення для гомосексуалів конституційного права на особливий статус голосування і на те, щоб займатися содомією, - не залишає сумнівів у тому, що Суд узяв курс на «право на шлюб» для гомосексуалів» [23, с. 63]. І він виявився правий ;

2005 рік, - Каліфорнія стає першим штатом, що дозволив укладення шлюбу одностатевими парами;

2009 рік, - Президент Обама підписав закон, згідно з яким напад на особу через її сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність вважається федеральним злочином;

2013 рік, - рішенням Верховного Суду США (United States v. Windsor) постановлено, що одностатеві пари, які перебувають у законному шлюбі, мають право на федеральні пільги;

2014 рік, - рішенням Верховного Суду США відхилено скарги на рішення нижчих судів у сімейних справах, чим дозволено одностатевим парам одружуватися в штатах Юта, Оклахома, Вірджинія, Індіана та Вісконсін;

2015 рік, - рішенням Верховного Суду США зобов'язано усі штати, Округ Колумбія та острівні території здійснювати і визнавати шлюби одностатевих пар на тих самих умовах, що й шлюби різностатевих пар, з усіма супутніми правами та обов'язками [24, 25].

У результаті, дія зазначених методів спроможна змінити суспільну думку. Так, станом на 1996 рік лише 27% американців підтримували одностатевий шлюб [26], тоді як вже станом на 2019 рік цей показник сягнув 61% [27, 28].

У Європейському регіоні стратегія запровадження законодавчих змін та подальшого впливу на правосвідомість була подібною, а визнання окремих прав для LGBTQ+ спільноти почалося ще у 70х роках 20 століття. Так, у Данії одностатеві партнерства були легалізовані ще у 1989 році. Після неї, до кінця 20 століття та в перші його роки реєстровані цивільні партнерства закріпили Норвегія (1993), Швеція (1995), Нідерланди (1998), Франція (1999), Бельгія (2000), Німеччина (2001). Кіпр і Греція легалізували одностатеві партнерства у 2015 році, а Італія - у 2016. До 2005 року Нідерланди, Бельгія та Іспанія легалізували одностатеві шлюби, за якими слідували Фінляндія та Німеччина (2017), а також Австрія (2019).

Досліджуючи динаміку змін суспільної думки щодо прав LGBTQ+ спільноти у Європейських країнах з 2002 до 2018 року, Dotti Sani & Quaranta [14] виявили, що динаміка прийняття «нових правил гри» суспільством залежить від того, на якому рівні знаходиться визнання прав LGBTQ+ у конкретній юрисдикції.

Так, країни із високим рівнем визнання прав LGBTQ+ (Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія та Швеція), в тому числі ті, що визнали їх пізніше (Австрія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Португалія та Велика Британія) продемонстрували більш динамічні показники у зміні суспільного ставлення до LGBTQ+ прав, тоді як країни, що знаходяться в процесі запровадження LGBTQ+ прав (Кіпр, Чехія, Естонія, Греція, Угорщина, Італія, Словенія та Швейцарія) та ті, що їх не визнають (Україна, Болгарія, Литва, Польща, Словаччина та Росія) - продемонстрували щодо покращення поглядів до LGBTQ+ прав низьку динаміку або її відсутність [14].

Вказані результати, на думку Dotti Sani & Quaranta, свідчать про те, що інституційні (законодавчі) зміни є необхідною передумовою для зміни громадської думки про LGBTQ+ спільноту. Разом із тим, світоглядні зміни відбуваються повільніше, ніж інституційні зміни, що свідчить про необхідність, але не достатність зміни законодавства для зміни правосвідомості.

Отже, можна резюмувати, що зміни, які відбуваються в світогляді людини внаслідок змін у законодавстві не є миттєвими. Заразом, люди рано чи пізно схильні приймати ті гуманістичні положення, які відображені в законодавстві, через застосування юридичної просвіти, а також методів правового регулювання. І хоча позитивне право не є достатньою умовою, щоб гарантувати, що правосвідомість зміниться у відповідності до його положень, воно, тим не менше, виконує роль «сприятливого ґрунту» для розвитку необхідних поглядів [29-31].



Висновки

Законодавство є важливим фактором, що детермінує розвиток правосвідомості. У нашій статті було визначено, що основними детермінуючими правосвідомість чинниками є правовий вплив та правове регулювання. Своєю чергою, конкретні механізми дії правового впливу та правового регулювання є різними. Тоді як правове регулювання здійснюється через систему юридичних норм, то правовий вплив функціонує як з допомогою юридичних, так і неюридичних засобів. Серед способів правового регулювання виокремлюють дозволи, зобов'язання, заборони, заохочення, рекомендації, покарання, пільги тощо. Правовий вплив, своєю чергою, зазвичай поділяють на інформаційний та ціннісно-орієнтаційний (виховний). Інформаційний «канал» впливу полягає у підвищенні обізнаності особи про належні моделі поведінки, що містяться у нормах права, тоді як ціннісно-орієнтаційний «канал» спрямований на засвоєння індивідами тих цінностей, що вироблені суспільством та успадковуються кожним наступним поколінням. На прикладі США та Європейського регіону нами була продемонстрована дієвість зазначених механізмів для детермінації розвитку правосвідомості. Разом із тим зазначено, що позитивне право не є достатньою умовою, щоб гарантувати, що правосвідомість зміниться у відповідності до його положень. Разом із тим, воно виконує роль «сприятливого ґрунту» для розвитку необхідних поглядів.



Література

1. Попадинець, Г.О. Правосвідомість і правова культура як чинники становлення громадянського суспільства. Вісник Національного Університету «Львівська Політехніка». Серія: Юридичні Науки. 2016. № 850, 422-427

2. Muslumov, R., & Pecherkina, A. (2018). Conditions of the Effective Formation of Legal Consciousness of Students By Means of Psychological Training. KnE Life Sciences. https://doi.org/10.18502/kls.v4i8.3321.

3. Варава, І., & Ципан, А.. Роль правосвідомості як фактору розвитку правової культури. Молодий вчений. 2022. 1 (101), 6-9. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-2.

4. Черкас М.Є. Чинники, що впливають на формування правосвідомості в Україні. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 3. URL: http://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-172-182.pdf.

5. Тимошенко В. Визначальні фактори правової свідомості. Право України, 2008. № 6. С. 41-46.

6. Мартинюк Т. Юридико-психологічні засади формування правосвідомості студентів-правників: дис. ... канд. юрид. наук: 19.00.06. Нац. акад. внутр. справ. - К., 2010. - 201 арк.

7. Калиновський Юрій Юрійович. Правосвідомість українського суспільства як соціокультурний феномен: філософсько-правова рефлексія.: Дис... д-ра наук. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2010.

8. Бачинський Тарас Володимирович. Формування основ правового світогляду та правової культури шкільної молоді (філософсько-правовий вимір).- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.12, Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2013. - 180 с.

9. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. - 3-тє видання. - К.: Алерта, 2012 - 524 с.

10. Шличек О.Ю. Удосконалення чинного законодавства як чинник формування правової свідомості студентської молоді. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2012.

11. Kostytskiy, M., Kushakova-Kostytska, N., Brovko, N., Tereshchuk, M., & Arhat, Y. (2022). The issue of developing legal consciousness of the population in contemporary Ukrainian community (example of rural inhabitants). Revista Amazonia Investiga, 11(52), 142-147. https://doi.org/10.34069/ai/2022.52.04.15

12. Дурдинець М.Ю. Бікамералізм в українському парламентаризмі: філософсько-правове осмислення. Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дис. к. ю. н., спеціальність 12.00.12 «Філософія права». - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2018. URL: elar.naiau.kiev.ua/jspui/bitstream/123456789/6713/1/dis%20Дурдинець.pdf.

13. Богачов C. Особливості процесу формування правової культури в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія Право. 2011. 15. с. 15-17. URL: http://surl.li/halwd.

14. Dotti Sani, G.M., & Quaranta, M. (2021). Mapping Changes in Attitudes towards Gays and Lesbians in Europe: An Application of Diffusion Theory. European Sociological Review, 38(1), 124-137. https://doi.org/10.1093/esr/jcab032.

15. Івановський Д.В. Правовий вплив на свідомість як чинник формування правомірної поведінки: монографія / за ред. О.В. Козаченка, Є.Л. Стрельцова; МОН України, НУ «ОЮА», Каф.крим. права та ін. крим.-прав. дисциплін Миколаїв. ін-т. права, ПРЦ НАПрНУ, ГО «Всеукр. Асоціація крим. права» . -- Миколаїв: Іліон, 2016. -- С. 608-625.

16. Дмитро Забзалюк. Право та правова свідомість: взаємодія, взаємозалежність та взаємовплив. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2020. Серія: Юридичні науки, (1 (25)), 23-29. doi: 10.23939/law2020.25.023.

17. Юрченко-Шеховцова Т. Психологічні детермінанти формування правосвідомості працівника поліції в сучасних умовах. Дис... к. псих. н. за спеціальністю 19.00.06 «юридична психологія». Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2020.

18. Суходоля М. В. Правова культура та позитивні форми правосвідомості: теоретико-правові аспекти співвідношення. Дис... доктора філософії з галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право». - Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2021.

19. Гридковець Л.М. Використання психологічних маніпуляційних технологій для просування законів на користь ЛГБТ. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, 2016, IV (38), Issue: 77.

20. The Society for Human Rights. (2022). Legacy Project Chicago. https://legacyprojectchicago.org/milestone/society-human-rights

21. Kaczorowski, C. (2015). Mattachine Society. GLBTQ Archive. http://www.glbtqarchive.com/ ssh/mattachine_society_S.pdf.

22. Manifesto Group of GLF. (1971). Gay Liberation Front: Manifesto. Fordham University. https://sourcebooks.fordham.edu/pwh/glf-london.asp.

23. о. Джон Ф. Гарві, O.S. F.S. Гомосексуальність і Католицька Церква. Чіткі відповіді на складні запитання / пер. з англ.: І. Леня, Г. Теодорович, І. Василишина; наук. ред. П. Гусак. - Тернопіль: Мандрівець, 2022. - 152 с.

24. Obergefell v. Hodges. (2015, June 26). Legal Information Institute. https://www.law.cornell.edu/supremecourt/text/14-556.

25. CNN Editorial. (2022, October 23). LGBTQ Rights Milestones Fast Facts. CNN. https://edition.cnn.com/2015/06/19/us/lgbt-rights-milestones-fast-facts/index.html.

26. Morini, M. (2017, January 24). Same-Sex Marriage and Other Moral Taboos: Cultural Acceptances, Cha... https://journals.openedition.org/ejas/11824.

27. Pew Research Center. (2020, May 30). Majority of Public Favors Same-Sex Marriage, but Divisions Persist. Pew Research Center. https://www.pewresearch.org/politics/2019/05/14/ majority-of-public-favors-same-sex-marriage-but-divisions-persist/.

28. Pew Research Center. (2022, April 1). Attitudes on Same-Sex Marriage. Pew Research Center's Religion & Public Life Project. https://www.pewresearch.org/religion/fact-sheet/changing-attitudes-on-gay-marriage/.

29. Van den Akker, H., van der Ploeg, R. and Scheepers, P. Disapproval of homosexuality: comparative research on individual and national determinants of disapproval of homosexuality in 20 European countries. International Journal of Public Opinion Research, 2013, 25, 64-86.

30. Kuntz, A. et al. Human values, legal regulation, and approval of homosexuality in Europe: a cross-country comparison. European Journal of Social Psychology, 2015, 45, 120-134.

31. Abou-Chadi, T. and Finnigan, R. Rights for same-sex couples and public attitudes toward gays and lesbians in Europe. Comparative Political Studies, 2019, 52, 868-895.



References

1. Popadinets, G.O. (2016). Legal awareness and legal culture as factors in the formation of civil society. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences, No. 850, 422-427.

2. Muslumov, R., & Pecherkina, A. (2018). Conditions of the Effective Formation of Legal Consciousness of Students By Means of Psychological Training. KnE Life Sciences. https://doi.org/10.18502/kls.v4i8.3321.

3. Varava, I., & Tsypan, A. (2022). The role of legal awareness as a factor in the development of legal culture. Young scientist, 1 (101), 6-9. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-2.

4. Cherkas M.E. (2016). Factors influencing the formation of legal awareness in Ukraine. Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. No. 3. URL: http://visnyk.kh.ua/ web/uploads/pdf/ilovepdf_com- 172-182.pdf.

5. Tymoshenko V. (2008) Determining factors of legal consciousness. Law of Ukraine. No. 6. P. 41-46.

6. Martyniuk T. (2010). Legal and psychological principles of legal awareness formation of law students: dissertation. ... candidate law Sciences: 19.00.06; National Acad. internal affairs - K. - 201 sheets.

7. Yuriy Yuriyovich Kalinovskyi. (2010). Legal awareness of Ukrainian society as a sociocultural phenomenon: philosophical and legal reflection: Diss... Dr. Science. National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise. - Kh..

8. Taras Volodymyrovych Bachynskyi. (2013). Formation of the foundations of the legal worldview and legal culture of school youth (philosophical and legal dimension). - Candidate's dissertation. law Sciences: 12.00.12, Lviv. state University of Internal Affairs affairs - L..- 180 p.

9. Skakun O.F. (2012). Theory of law and the state: a textbook. 3rd edition. K.: Alerta. 524 p.

10. O.Yu. Shlychek. (2012). Improvement of current legislation as a factor in the formation of legal awareness of student youth. Bulletin of the National University "Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise". Series: Philosophy, philosophy of law, political science, sociology.

11. Kostytskiy, M., Kushakova-Kostytska, N., Brovko, N., Tereshchuk, M., & Arhat, Y. (2022). The issue of developing legal consciousness of the population in contemporary Ukrainian community (example of rural inhabitants). Revista Amazonia Investiga, 11(52), 142-147. https://doi.org/10.34069/ai/2022.52.04.15.

12. Durdynets M.Yu. (2018) Bicameralism in Ukrainian parliamentarism: philosophical and legal interpretation. Qualified scientific work with manuscript rights. Doctor of Laws, specialty 12.00.12 "Philosophy of Law". National Academy of Internal Affairs, Kyiv. URL: elar.naiau.kiev.ua/jspui/bitstream/123456789/6713/1/dis%20Durdynets.pdf.

13. Bogachev C. (2011). Peculiarities of the process of formation of legal culture in Ukraine. Scientific Bulletin of Uzhhorod University: Law Series. 15. p. 15-17. URL: http://surl.li/halwd.

14. Dotti Sani, G.M., & Quaranta, M. (2021). Mapping Changes in Attitudes towards Gays and Lesbians in Europe: An Application of Diffusion Theory. European Sociological Review, 38(1), 124-137. https://doi.org/10.1093/esr/jcab032.

15. Ivanovsky D.V. (2016). Legal influence on consciousness as a factor in the formation of lawful behavior: monograph / edited by O.V. Kozachenko, E.L. Streltsova; Ministry of Education, Culture, Sports, Science and Technology of Ukraine, National University "Oyua", Kaf. Crimea. rights, etc. Crimean law Mykolaiv discipline. int. law, PRC NAPRNU, GO "Vseukr. Crimean Association rights". -- Mykolaiv: Ilion. -- P. 608-625.

16. Dmytro Zabzalyuk (2020). Law and legal consciousness: interaction, interdependence and mutual influence. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences, (1 (25)), 23-29. doi: 10.23939/law2020.25.023.

17. Yurchenko-Shekhovtsova T. (2020) Psychological determinants of the formation of legal awareness of a police officer in modern conditions. Disc. psycho. N. on the specialty 19.00.06 "legal psychology". National Academy of Internal Affairs, Kyiv.

18. Suhodolya M.V. (2021) Legal culture and positive forms of legal awareness: theoretical and legal aspects of the relationship. Doctor of Philosophy Dissertation in the field of knowledge 08 "Law" in the specialty 081 "Law". - Donetsk National University named after Vasyl Stus, Vinnytsia.

19. Hrydkovets L.M. (2016). The use of psychological manipulation technologies to promote laws in favor of LGBT people. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, 2016, IV (38), Issue: 77.

20. The Society for Human Rights. (2022). Legacy Project Chicago, https://legacyprojectchicago.org/milestone/society-human-rights.

21. Kaczorowski, C. (2015). Mattachine Society. GLBTQ Archive. http://www.glbtqarchive.com/ssh/mattachine_society_S.pdf.

22. Manifesto Group of GLF. (1971). Gay Liberation Front: Manifesto. Fordham University. https://sourcebooks.fordham.edu/pwh/glf-london.asp.

23. Fr. John F. Harvey, O.S. F.S. Homosexuality and the Catholic Church. Clear answers to difficult questions / trans. from English: I. Lenya, H. Teodorovych, I. Vasylyshyn; of science ed. P. Husak. - Ternopil: Mandrivets, 2022. - 152 p.

24. Obergefell v. Hodges. (2015, June 26). Legal Information Institute. https://www.law.cornell.edu/ supremecourt/text/14-556.

25. CNN Editorial. (2022, October 23). LGBTQ Rights Milestones Fast Facts. CNN. https://edition.cnn.com/2015/06/19/us/lgbt-rights-milestones-fast-facts/index.html.

26. Morini, M. (2017, January 24). Same-Sex Marriage and Other Moral Taboos: Cultural Acceptances, Cha. https://journals.openedition.org/ejas/11824.

27. Pew Research Center. (2020, May 30). Majority of Public Favors Same-Sex Marriage, but Divisions Persist. Pew Research Center. https://www.pewresearch.org/politics/2019/05/14/ majority-of-public-favors-same-sex-marriage-but-divisions-persist/.

28. Pew Research Center. (2022, April 1). Attitudes on Same-Sex Marriage. Pew Research Center's Religion & Public Life Project. https://www.pewresearch.org/religion/fact-sheet/changing-attitudes-on-gay-marriage/.

29. Van den Akker, H., van der Ploeg, R. and Scheepers, P. (2013). Disapproval of homosexuality: comparative research on individual and national determinants of disapproval of homosexuality in 20 European countries. International Journal of Public Opinion Research, 25, 64-86.

30. Kuntz, A. et al. (2015). Human values, legal regulation, and approval of homosexuality in Europe: a cross-country comparison. European Journal of Social Psychology, 45, 120-134.

31. Abou-Chadi, T. and Finnigan, R. (2019). Rights for same-sex couples and public attitudes toward gays and lesbians in Europe. Comparative Political Studies, 52, 868-895.

Размещено на Allbest.ru

...