Особливості досудового вирішення адміністративних спорів сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії: позитивний досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості досудового вирішення адміністративних спорів сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії: позитивний досвід для України

Прокопенко А. О.

Аспірантка денної форми здобуття освіти третього рівня (доктор філософії) вищої освіти спеціальності 081 «Право» освітньої програми «Право», Навчально-науковий інститут права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Діхтієвський П. В.

Ця стаття висвітлює особливості використання досудового вирішення адміністративних спорів у системі загального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Досвід саме цієї країни є важливим до запозичення в Україні з мотивів його довготривалого успішного застосування, оскільки вітчизняна система правосуддя потребує дієвих та ефективних рішень у цій сфері. Досліджено такі основні - відмінні від судового розгляду - способи вирішення адміністративних спорів як медіація, внутрішнє оскарження, діяльність омбудсмена з публічних інтересів, трибунали з вирішення адміністративних справ. Наукові методи дослідження: порівняльний, формально-логічний, догматичний, діалектичний, функціональний, методи аналогії, аналізу. Основним результатом та практичною цінністю статті є висновок про неминучу необхідність впровадження в Україні конкретних обов'язкових механізмів врегулювання адміністративних спорів як фільтру на шляху до здійснення судового розгляду. Такими є, зокрема, обов'язкове адміністративне оскарження в чітко визначених окремих категоріях справ, а також спеціальна медіація та звернення до омбудсмена.

Ключові слова: адміністративний спір; досудове вирішення адміністративного спору; медіація; адміністративне оскарження; адміністративний суд; омбудсмен.

REGULARITIES OF PRE-TRIAL ADMINISTRATIVE DISPUTES RESOLUTION IN THE UNITED KINGDOM OF GREAT BRITAIN AND NORTHERN IRELAND: POSITIVE EXPERIENCE FOR UKRAINE

Full-Time Postgraduate Student Obtaining a Third-Level Education (Phd) of Higher Education, Specialty 081 «Law» Educational Program «Law», Educational and Scientific Institute of Law, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine адміністративний спір ірландія британія

Petro Dikhtievsky

This article highlights the peculiarities of pre-trial administrative disputes resolution in common law system of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland. The experience of this particular country is important for introduction in Ukraine due to its long-term successful application there because of the national legal system needs for effective solutions in this field. The system of administrative courts in Ukraine, especially because of the quantity of courts and number of their employees, don't allow to ensure timely, effective and unburdening administrative disputes resolution. Such key mechanisms of disputes resolution as mediation, internal appeal, ombudsman for public interests and tribunals for the resolution of administrative cases have been researched for the purpose of seeking contemporary alternative decisions for Ukraine. The key scientific methods of this study are comparative method, formal logical method, dogmatic method, dialectical method, functional method, methods of analogy and analysis. The main result and practical value of the article is the conclusion about inevitable necessity to implement in Ukraine specific mandatory legally binding rules for administrative disputes settlement as a filter on the way for start of judicial proceeding. These ones include mandatory administrative complaint applied to defined categories of administrative legal relations, special mediation and ombudsman's activity. Also the example of negative effect of the direct subordination within administrative bodies during the administrative complaints consideration procedure in tax disputes is explained. The positive experience of these practices in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland was proved by the quality of cases with result in protected rights of private parties in administrative legal relationship and the balanced work of courts combined with other institutions which specialize in administrative disputes resolution.

Key words: administrative dispute; pre-trial administrative dispute resolution; mediation; administrative appeal; administrative court; ombudsman.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Правова система України розвивається за основоположними принципами належності до континентальної правової сім'ї, як і більшість держав, що є членами Європейського Союзу. Це означає, що головним джерелом права для таких юрисдикцій є норми, що закріплені в Конституції, законах, інших нормативно-правових актах. Прецедент (судове рішення), звичаєві норми, інші форми права є допоміжними, які лише втілюють основні у право- застосовну практику. Так, аналіз законодавства, правової доктрини та судової практики України як держави континентальної правової сім'ї ілюструє, що досудове вирішення адміністративних спорів (далі - ДВАС), до яких належать податкові, митні, спори щодо проходження публічної служби, здійснення публічних закупівель, міграційні спори, спори щодо виборів та референдуму, спори щодо соціального, пенсійного забезпечення, не набуло значного поширення шляхом розвитку норм права та у застосуванні органами владних повноважень та приватними особами. Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає законодавчу можливість застосування ДВАС перед зверненням до адміністративного суду і навіть юридичні наслідки їх незастосуван- ня у спеціально визначених випадках [1]. Але самих процедур ДВАС в Україні практично не існує, особливо тих обов'язкових процедур, що перешкоджають наступному зверненню до суду.

Процедури ДВАС мають інший статус та інший ступінь поширення саме у країнах англо-амери- канської правової сім'ї, де вже використовують такі механізми протягом декількох десятків років. Значення судового прецеденту та судового розгляду в таких правових системах є першочерговою, тому на перший погляд може здатися, що місця для досудових та позасудових процедур, які можуть виключати можливість судового розгляду, взагалі немає. Слід визнати, що правова система Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (далі - Великобританія, Британія) є однією з найдавніших та найавторитетніших, що належать до англо-американської правової сім'ї та де активно застосовуються процедури досудового вирішення спорів з публічним інтересом.

Для запровадження таких процедур у систему законодавства України важливо з'ясувати, якими є позитивні і негативні ознаки ДВАС у системі загального права, які з цих рис все ж таки переважають. А також слід надати відповідь на питання: чи впливає використання ДВАС у системі загального права на позитивні тенденції вирішення спорів та роботу судової системи в цілому і чи буде такий досвід доцільно використати для України з огляду на результати дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Питання розвитку механізмів вирішення адміністративних спорів, зокрема і досудових процедур, у теорії міжнародного права досліджували такі науков- ці-правники як Дакіан Драгош, Богдана Нямту, Девід Маррані, Юсеф Фара, Крістен Бленклі, Фі- ліп М. Лангбрук, Аноеска Буйзе, Мілан Ремак та інші.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Саме комплексний аналіз принципів функціонування судової системи Великобританії та, зокрема, системи способів захисту в адміністративних правовідносинах, дає можливість сконцентруватися на основних прогресивних практиках та проаналізувати їх впровадження у правовій системі України.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є розкриття особливостей використання досудового вирішення адміністративних спорів у системі загального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії задля запозичення цього досвіду в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

У цьому дослідженні наводяться приклади, які аргументують та ілюструють, особливості та значення ролі судового процесу та судових рішень, на яких фактично тримається правова система, альтернативні та, зокрема, досудові способи вирішення спорів почали набувати достатнього поширення. Водночас, слід зазначити, що англійська система адміністративних судів так само, як і українських, отримує лише позитивний результат від великої кількості попередніх врегулювань адміністративних спорів, оскільки вона також є перевантаженою [2, с. 271].

На нашу думку, система вирішення адміністративних спорів у цій державі є досить специфічною: вона вирізняється наявністю великої кількості спеціальних адміністративних трибуналів за кожним видом спорів, а також інших способів, відмінних від судів та трибуналів, таких як передбачена законом скарга (statutory complaint), звернення, скарга до омбудсмена, примирна процедура, запит, консультація, скарга до народного депутата [3; с. 12]. Які з цих способів можуть належати до ДВАС, і чи взагалі таке поняття вжито і закріплено у законодавстві Британії, належить з'ясувати.

Так, департаменти виконавчої гілки влади у Великобританії як органи публічної адміністрації можуть самостійно визначати способи і шляхи, за допомогою яких вони взаємодіють із приватними особами задля врегулювання питань, що становлять публічний інтерес, щоб уникнути звернення до спеціального адміністративного трибуналу або до суду. Хоч і судова практика, судові рішення - це основне джерело права в цій системі, судовий процес все ж таки вважається чинником стресу, і щоб не провокувати і не переживати стрес, сторони зацікавлені аби уникнути судового розгляду і натомість вирішити справу інакшим способом [2, с. 262].

Слід зауважити, що такі вчені як Девід Мар- рані та Юсеф Фара відносять саме до альтернативного вирішення адміністративних спорів у Великобританії такі механізми як медіацію, внутрішнє оскарження, звернення до омбудсмена з публічних інтересів [2, с. 260]. Поняття «альтернативне вирішення податкових спорів» також вживається на офіційному веб-сайті Уряду Великобританії серед основних сервісів, що пропонуються з боку Департаменту доходів та митниці Великобританії - HM Revenue & Customs - і змістом цього поняття є суто процес медіації, коли медіатор Департаменту доходів та митниці, який пройшов навчання навичкам і технікам медіації, працює зі скаржником та співробітником Департаменту, який розглядає конкретну справу [4]. Попри це, у Великобританії також діє такий правовий акт як Протокол попередніх дій для судового перегляду (Pre-Action Protocol for Judicial Review), який застосовується при вирішення справ з публічним інтересом та в пункті 9 встановлює, що судовий процес має бути заходом останньої інстанції, перед застосуванням якого сторони повинні розглянути, чи є певна форма альтернативного вирішення спору («ADR») або процедура розгляду скарг більш прийнятною, ніж судовий процес, і якщо так, то спробувати домовитися, яку застосувати [5]. Так, вказані норми розрізняють поняття «альтернативне вирішення спору» (ADR) та «процедура розгляду скарг» (complaints procedure). Очевидним фактом є те, що «досудове вирішення адміністративних спорів» та «альтернативне вирішення адміністративних спорів» не є тотожними або взаємовиключними поняттями, друге є ширшим, ніж перше.

Неординарною частиною вирішення адміністративних спорів поза судовим процесом у Великобританії є оскарження рішень органів публічної адміністрації саме в трибуналах, які розглядають широкий спектр питань, таких як соціальне забезпечення, оподаткування, імміграція, питання ментального здоров'я населення, спеціальні освітні потреби, свобода інформації, військові пенсії та компенсація збройним силам тощо [6]. Фактично ці трибунали можна вважати такою собі системою досудового вирішення спору (у розумінні без участі суду), що існує виключно у Сполученому Королівстві та є нетиповим явищем для країн континентального права. Рішення таких трибуналів приймаються високо спеціалізованими у вузькій сфері посадовцями, що головують в трибуналах, є обов'язковими і, що важливо, можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Трибунали можуть залишити без змін рішення чи дію; скасувати рішення чи дію повністю або частково; змінити рішення або дію; додати рішення чи дію, які могли бути вжиті під час початкового рішення чи дії; передати справу на розгляд адміністративного органу; відновити втрачену або анульовану ліцензію [3, с. 19]. Трибунали мають обмежений функціонал, інколи трибунал може вирішувати суто одну категорію спорів за однією нормою права. Звернутися до трибуналу зі скаргою на адміністративний акт можна лише тоді, коли це передбачено законом та існує спеціальний трибунал для таких спорів (statutory appeal). На території Великобританії навіть між інстанціями альтернативного розгляду адміністративних спорів існує система фільтру подання апеляцій. Так, наприклад, через значну кількість апеляцій в Англії та Уельсі право на подання апеляції на рішення трибуналу першої інстанції (First-Tier Tribunal) до вищого трибуналу (Upper Tribunal) залежить від дозволу, який має бути наданий так само трибуналом. Сторона у справі має подати заяву для дозволу на оскарження, і трибунал приймає рішення щодо надання такого дозволу в індивідуальному порядку. У тих випадках, коли оскаржити рішення нижчого трибуналу до вищого трибуналу неможливо, єдиним можливим засобом захисту залишається звернення до адміністративного суду про оскарження спірного рішення трибуналу першої інстанції [4].

Поширеною у системі захисту адміністративних прав Британії є ситуація, коли заявник бажає оскаржити рішення трибуналу першої інстанції до Високого Суду (Адміністративного суду), однак суд може відмовити у розгляді, бо заявник не скористався стадією оскарження у вищому трибуналі [5, с. 36]. Це досить тісно перетинається із національними правилами провадження в адміністративному суді, адже відповідно до ст. 169 КАС України у деяких категоріях справ український адміністративний суд також може повернути позов, якщо не використано встановлену законом процедуру обов'язкового досудового розгляду, про що позивач має зазначити у позові [6]. Що також є досить неординарним явищем системи правосуддя Великобританії - рішення вищого трибуналу не можуть бути оскаржені до адміністративного суду, що є частиною Високого суду (High Court). Рішення вищого трибуналу можуть бути оскаржені у виключних випадках лише до Апеляційного суду (Court of Appeal), що є вищою інстанцією серед усіх судів загальної юрисдикції у Великобританії [7, с. 180]. Незважаючи на те, що вищий трибунал може переглядати рішення трибуналу першої інстанції, ці дві ланки трибуналів є незалежними органами влади, вони не знаходяться в ієрархії, жоден не має контролю над іншим.

На перший погляд за своєю суттю трибунали у Великобританії - це правовий механізм захисту публічних прав, близький до процедури ДВАС в континентальній системі права. Але слід визнати і той факт, що система загального англійського права не закріплює тих же досудових процедур у сфері адміністративних правовідносин в розумінні континентального адміністративного права. Деякою мірою можна стверджувати, що розгляд адміністративних справ трибуналами можна порівняти із процедурами досудового вирішення спору, оскільки обидва названі типи механізмів мають схожі характеристики - це швидкість, це більша доступність, це відсутність високої вартості, відсутність суворих формальних вимог до заявника, менша зарегульованість процесу розгляду, розгляд лише за умови передбачення такої можливості спеціальною нормою закону, а також можливість оскаржити рішення за результатами досудового розгляду до адміністративного суду. Але, що досить важливо, англійські трибунали не є частиною публічної адміністрації, вони є частиною загальної системи захисту прав, встановленої Законом Великобританії про трибунали, суди та правозастосування від 2007 року [8]. Тому трибунали за статусом є ближчими до незалежних юрисдикційних органів, аніж до суб'єктів публічної адміністрації, хоча в той же час трибунали не належать до системи саме судів.

Неймовірним фактом також є те, що деякі трибунали у Великобританії не лише є безкоштовними, а й можуть відшкодовувати кошти приватним суб'єктам за приїзд на слухання, що спричинив матеріальні витрати учасника справи на проїзд, витрати на догляд за дитиною, втрачений заробіток тощо. Таким чином, приватному суб'єкту забезпечується не лише доступ до захисту прав, але і соціальний захист [3, с. 37].

У свою чергу, у Англії та Уельсі перед тим як оскаржити рішення адміністративного органу до адміністративного суду, слід обов'язково скористатися засобами досудового врегулювання спору, надати суду докази про це, інакше суд може відмовити у перегляді рішення та навіть стягнути фінансові санкції за недотримання правил. Існує спеціальний Протокол попередніх дій для судового перегляду (Pre-Action Protocol for Judicial Review), що містить порядок застосування до- судового перегляду сторонами перед поданням апеляції до суду [7, с. 25]. Таким чином, судовий перегляд рішення адміністративного органу вважається не чим іншим як засобом останньої ланки, коли всі інші альтернативні способи захисту були використані. Так само і в Україні, відповідно до ст. 17 КАС України, може бути запроваджено обов'язкове досудове врегулювання спору, без застосування якого суд на підставі ст. 169 КАС України повертає позовну заяву без розгляду заявнику [9]. Різниця лиш у тому, що в англійській правовій системі цей фільтр для судового перегляду активно працює, в той час як в Україні він фактично не дієвий через відсутність прямо передбачених законодавчих випадків, коли ДВАС є обов'язковим.

Медіація у Великобританії саме в адміністративних спорах із суб'єктами владних повноважень застосовується рідко, але фактично практика така існує. Не усі приватно-правові способи ДВАС можуть поширюватися на спори з публічним інтересом, це є зрозумілим. Однак, слід враховувати також і те, що процедура досудового вирішення спору сприяє ширшій обізнаності сторін спору щодо предмету спору, вони робить їх «мудрішими» і більш готовими до подальшого можливого вирішення спору в суді, якщо результату на досудовому етапі не буде досягнуто [2, с. 266-268]. Ось чому, незважаючи на усі нелогічні висновки, ДВАС, у тому числі і медіація, на території Великобританії у різних адміністративно-територіальних центрах є розвиненою практикою і його вдосконалення набирає нових обертів. Так, відповідно до п. 10 Протоколу попередніх дій для судового перегляду Великобританії медіація є одним із способів переговорів за участю незалежної нейтральної сторони щодо вирішення спору без судового розгляду, що може бути прийнятним залежно від обставин [5].

Дія у Великобританії такого правового інструменту як діяльність омбудсмена з публічно-правових спорів також заслуговує на увагу. Омбуд- смени з питань, що містять публічний інтерес, існують у багатьох країнах світу. В Україні працюють такі правові інститути як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Уповноважений Президента України з прав дитини, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти; також наразі пропонується впровадити в дію інститут омбудсмена у справах збройних сил. Так, в англійській системі вирішення спорів та захисту прав приватних суб'єктів діє інститут омбудсмена з публічних спорів. Щоправда, його діяльність однією зі складових ДВАС вважати не можна, оскільки рішення омбудсмена про факт неналежного урядування в адміністративному спорі та присудження відшкодування, не може вважатися імперативним і суб'єкт владних повноважень може відмовитися прислухатися до рекомендацій омбудсмена; його рішення не можна оскаржити до адміністративного суду або трибуналу [2, с. 275]. Робота омбудсменів в Англії та Уельсі дуже ефективна. Вони вирізняються надзвичайною доступністю, швидкістю розгляду справ та невисокою вартістю, а органи публічної адміністрації дотримуються майже 100% їхніх рекомендацій [3, с. 34-35]. Але діяльність такого омбудсмена є додатковим способом захисту прав приватних суб'єктів в адміністративних правовідносинах і може потенційно розвиватися в майбутньому в Україні, бо рішення омбудсмена є справді незалежним і неупередженим. Іншим питанням є компетенція - омбудсмен повинен володіти широким спектром норм та механізмів у адміністративному праві, належному урядуванні, мати професійну команду, для того, щоб його рішення у адміністративному спорі було кваліфікованим, обґрунтованим та дійсно мати вплив на суб'єкта владних повноважень - сторону спору.

Процедура адміністративного оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень (internal appeals) також існує у правовій системі Великобританії, адже вона сприяє впровадженню належного врядування (good administration) у контексті того, що аналіз помилок, допущених органом публічної адміністрації при розгляді скарги приватного суб'єкта спричиняє їх самостійному виправленню, а отже, і подальшому вдосконаленню діяльності самого органу.

Девід Маррані, Юсеф Фара під час дослідження досудових адміністративних процедур у Сполученому Королівстві наголошують на тому, що важливим у внутрішньому адміністративному оскарженні мінімізувати внутрішню залежність (прямий контроль і підпорядкування) суб'єкта, що прийняв спірне рішення, та суб'єкта, який уповноважений розглядати спірне рішення [2, с. 269]. Така проблема насправді є поширеною як у державах континентальної правової сім'ї, так і англо-американської. Це є прогресивним кроком у вдосконаленні такої процедури, адже відсутність залежності сприятиме об'єктивному і справедливому контролю такого органу владних повноважень. Це означатиме, що орган, який розглядає справу, не відповідає за якість роботи та компетенцію органу, рішення якого підлягає перегляду, що вищий орган не має вплив на призначення та звільнення службовців нижчого органу, що фактично ці суб'єкти на належать до однієї ієрархічної системи. Вартує уваги те, що вище згадані трибунали з вирішення адміністративних спорів не завжди були незалежними та неупередженими органами, до недавнього часу у Британії вони також створювалися на базі адміністративного органу, рішення якого вони повинні були оцінити та розглянути [3, с. 19].

Наприклад, в Україні в контексті, зокрема вирішення податкових спорів, також існує така проблема. Адже відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня [10]. Так, Державна податкова служба України (далі - ДПС) відповідно до п. 4 Положення про Державну податкову служба України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, здійснює відомчий контроль за додержанням вимог законодавства, виконанням службових обов'язків в апараті ДПС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери її управління [11]. Таким чином, ДПС України, переглядаючи рішення територіального органу, наприклад, Головного управління ДПС у м. Києві, має зацікавленість у правильності рішення останнього і з більшою вірогідністю буде наводити аргументи для визнання правоти органу, що належить до його структури, аніж на користь приватного суб'єкта. Адже визнана помилка адміністративного органу, що належить до ієрархічної системи, означає неналежне управління і контрольного суб'єкта. Саме тому є надважливим,

щоб процедуру адміністративного оскарження було проведено саме за участі неупередженого, але в той же час і компетентного органу владних повноважень. Наприклад, це може бути спеціальна комісія у складі Міністерства фінансів України, до складу якої входять представники із релевантною освітою та кваліфікацією у податкових правовідносинах. Конкретно такий досвід і компонент ДВАС Великобританії можна запозичити для України, прибравши при цьому ризики неефективності досудового вирішення спорів та впровадивши разом з тим зовнішній елемент адміністративного оскарження.

Крім усього вище згаданого, слід зазначити, що Адміністративний суд у Великобританії, звичайно ж, не є так само одним із судів загальної юрисдикції поряд із загальними та господарськими судами, як в Україні [12]. Адміністративний суд належить до складу Високого суду, а не є окремим судовим органом [7, с. 7]. Адміністративний суд розглядає, окрім скарг на рішення органів владних повноважень, також і такі окремі види справ як клопотання про «habeas corpus» або справи про притягнення до відповідальності за прояв неповаги. Англійська судова система не має системи спеціалізованих адміністративних судів, цей адміністративний суд є одним єдиним, який діє у Великобританії. Так, є інші типи судів нижчих ланок, таких як мирові суди, суди графств, суди захисту тощо, але вони не вирішують справи правовідносин приватних осіб та суб'єктів публічної адміністрації. Рішення Адміністративного суду можна оскаржити лише до Апеляційного суду (Court of Appeal) , який є вищим у системі судів, але не є адміністративним за спеціалізацією [7]. Саме тому процес в Адміністративному суді регулює акт «Civil Procedure Rules», адже недоцільно виокремлювати правила адміністративного судочинства лише для одного суду. Підсумовуючи наведене, стає логічним та зрозумілим, чому англійська система оснащена ще і такою великою кількістю трибуналів, адже один єдиний суд однозначно не в змозі вирішити усі справи, що випливають із оскарження актів органів публічної адміністрації по всій країні.

В Україні певним чином також склалася схожа ситуація щодо діяльності адміністративних судів та вирішення адміністративних справ, адже наразі окружних адміністративних судів в Україні існує 27, вісім апеляційних та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду [12]. Площа території Великобританії складає наразі 209 331 км², в той час як площа земель України налічує 603 628 км2, тобто більше втричі. У той же час, в Україні немає трибуналів, немає інших спеціалізованих органів досудового розгляду адміністративних справ, отже, майже всі справи передаються на розгляд адміністративних судів. Співвідношення вражає ще й в контексті того, що адміністративні суди в Україні також, окрім скарг на рішення органів владних повноважень також і такі категорії спорів як, наприклад, спори, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, спори щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа [8]. Це так само додаткові категорії справ, які не завжди випливають із оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, але належать до компетенції адміністративного суду, як і наприклад, вже згадані в англійському праві справи про “habeas corpus act”. Тому з огляду на наведене, є сенс запозичити і для України практику створення спеціалізованих органів досудового розгляду адміністративних справ, які будуть складатися з різних фахівців у певній сфері публічних відносин, але не належати до відомчої системи органів публічної адміністрації та системи судів, функціонуватимуть окремо і забезпечуватимуть швидкий, незалежний, неупереджений, кваліфікований розгляд адміністративних справ; рішення таких органів мають бути обов'язковими до виконання, поки вони не будуть оскаржені до адміністративного суду.

На наше переконання, якщо в системі загального права набуває широкого поширення ДВАС, і судові процеси стають рідкістю, така система права може не отримувати оновлень норм і правил, що негативно вплине на якість права, воно не буде виконувати основну функцію - регулювання суспільних відносин, які постійно змінюються. Швидкий і рішучий вплив альтернативних способів вирішення спорів може підірвати стрімкий розвиток системи загального права у Великобританії, однак, незважаючи на більшу характерність таких способів вирішення саме для спорів приватного права, вплив досудових способів на вирішення адміністративних спорів має бути взаємодоповнюючим до основного - судового [3, с. 264].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Досудове вирішення адміністративних спорів у Великобританії вражає різноманіттям розвинених та апробованих способів та шляхів. Основними такими механізмами є адміністративне оскарження (internal appeal), спеціальні переговори, звернення до омбудсмена з питань, що порушують публічний інтерес, а також розгляд адміністративних спорів спеціалізованими трибуналами. Однак лише рішення за результатами розгляду адміністративної скарги до органу публічної адміністрації та рішення трибуналу в адміністративній справі може бути оскаржено до адміністративного суду. Знову ж таки, тільки за наявності спеціального дозволу від трибуналу або суду заявник може звернутися з метою судового захисту, якщо ж такий дозвіл не буде надано, останнє прийняте рішення в досудово- му порядку залишається чинним і вводиться в дію. Аналізуючи розгалужену систему фільтрів, які доводиться пройти приватному суб'єкту на шляху до оскарження в суді рішення адміністративного органу у Великобританії, переконливим є те, що для українського законодавця першочерговим завданням на шляху до зменшення завантаженості адміністративних судів та ефективного вирішення адміністративних спорів є запровадження чіткого переліку справ, де досудове врегулювання є обов'язковим, а також розроблення норм, які будуть регулювати неупереджений процес адміністративного оскарження за участі суб'єктів владних повноважень.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku № 254k/96-VR (redaktsiia vid 01 sichnia 2020 roku) [Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 No. 254k/96-ВР (revision dated January 1, 2020)]. Verkhovna Rada Ukrainy : vebsait- Verkhovna Rada of Ukraine: website. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text [in Ukrainian].

2. Dragos, D. C., & Neamtu, B. (2014). Alternative Dispute Resolution in European Administrative Law. Springer Berlin, Heidelberg. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-642-34946-1.

3. Langbroek, Ph. M., Buijze, A., & Remac, M. (2012). Designing Administrative Pre-Trial Proceedings. Montaigne Centre for Judicial Administration and Conflict Resolution Utrecht University, Netherlands: Eleven International Publishing. Retrieved from https://www.uu.nl/sites/default/files/rebo-designing-gecomprimeerd.pdf.

4. Complaints and appeals: detailed information. Dealing with HMRC. www.gov.uk : website. Retrieved from https://www.gov.uk/topic/dealing-with-hmrc/complaints-appeals.

5. Pre-Action Protocol for Judicial Review. www.justice.gov.uk : website. Retrieved from https://www.justice.gov. uk/courts/procedure-rules/civil/protocol/prot_jrv.

6. Upper Tribunal Administrative Appeals Chamber. Courts and tribunals Judiciary: website. Retrieved from https:// www.judiciary.uk/courts-and-tribunals/tribunals/upper-tribunal/upper-tribunal-administrative-appeals-chamber/.

7. Judiciary The Administrative Court Judicial Review Guide 2023. Courts and tribunals Judiciary : website. Retrieved from https://www.judiciary.uk/courts-and-tribunals/high-court/administrative-court/administrative-court- judicial-review-guide-2022/.

8. Tribunals, Courts and Enforcement Act 2007. legislation.gov.uk: website. Retrieved from https://www.legislation. gov.uk/ukpga/2007/15/contents.

9. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy. Zakon vid 06.07.2005 № 2747-IV [Administrative Judicial Code of Ukraine. Law dated July 6, 2005 No. 2747-IV]. Verkhovna Rada Ukrainy: vebsait - Verkhovna Rada of Ukraine: website. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text [in Ukrainian].

10. Podatkovyi kodeks Ukrainy vid 2 hrudnia 2010 roku № 2755-VI (redaktsiia vid 21.11.2021 roku) [Tax Code of Ukraine dated December 2, 2010 No. 2755-VI (edition dated November 21,2021)]. Verkhovna Rada Ukrainy: vebsait - Verkhovna Rada of Ukraine: website. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 [in Ukrainian].

11. Pro zatverdzhennia polozhen pro Derzhavnu podatkovu sluzhbu Ukrainy. Postanova Kabinetu ministriv Ukrainy vid 6 bereznia 2019 r. № 227 [On the approval of provisions on the State Tax Service of Ukraine. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 6, 2019 No. 227]. Verkhovna Rada Ukrainy: vebsait - Verkhovna Rada of Ukraine: website. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/227-2019-п#Text [in Ukrainian].

12. Pro sudoustrii i status suddiv. ZakonUkrainy vid 02.06.2016 № 1402-VIII [About the judiciary and the status of judges. Law of Ukraine dated June 2, 2016 No. 1402-VIII]. Verkhovna Rada Ukrainy: vebsait- Verkhovna Rada of Ukraine: website. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru