До питання впливу міжнародних та європейських стандартів на формування й забезпечення механізмів протидії домашньому насильству

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

До питання впливу міжнародних та європейських стандартів на формування й забезпечення механізмів протидії домашньому насильству

Гаран Ольга Володимирівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного та господарського права

Анотація

У статті розкрито проблематику окремих питань впливу міжнародних стандартів на формування ефективних механізмів протидії та боротьбі з домашнім насильством у різних його проявах: фізичного, психологічного, фінансового, сексуального. Звертається увага на тому, що основні стандарти ООН та інструменти Ради Європи створюють нормативно-правовий фреймворк, спрямований на запобігання, протидію та припинення домашнього насильства, а також на захист жертв цього насильства. Зазначено, що проблема ефективної протидії домашньому насильству посилюється в контексті сучасних викликів та трансформацій в суспільстві. У статті визначено основні стандарти ООН, інструменти Ради Європи у площині протидії домашньому насильству. Окреслено коло дикусіних питань, а саме: а) вплив міжнародних стандартів на формування національної стратегія у сфері захисту прав і свобод людини; б) визначення ефективності міжнародних механізмів моніторингу та звітності; в) адаптація міжнародних стандартів до національного культурного та соціального контексту, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та політики протидії домашньому насильству на національному рівні. Звертається увага, що дослідження цих нюансів дозволить поліпшити правові механізми протидії насильству в сім'ї, підвищити ефективність застосування міжнародних стандартів та удосконалити правові механізми захисту прав жертв домашнього насильства. Обґрунтовано, що основою національного законодавства України у сфері запобігання та реагування на домашнє насильство є міжнародні норми та стандарти запобігання домашньому насильству. Зазначено, що розробка міжнародних та європейських стандартів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству здійснювалась за певними умовними напрямами, кожен із яких пов'язаний з розробкою та ухваленням ряду документів, які безпосередьо або опосредковано стосуються сфери запобігання та протидії домашньому насильству: 1) визнання рівності прав чоловіків та жінок; 2) боротьба із дискримінацією та насильством по відношенню до жінок; 3) визнання прав дітей та їх захист; 4) визнання домашнього насильства як окремого виду насильства і боротьба з ним.

.Ключові слова: домашнє насильство. протидія домашньому насильству, міжнародні стандарти, європейські стандарти, суб'єкти протидії, захист прав і свобод людини, законодавство.

Abstract

Haran Olha Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor the Department of Administrative and Commercial Law, Odesa I. I. Mechnikov National University

ON THE ISSUE OF THE INFLUENCE OF INTERNATIONAL AND EUROPEAN STANDARDS ON THE FORMATION AND PROVISION OF MECHANISMS TO COMBAT DOMESTIC VIOLENCE

The article reveals the problems of individual issues of the impact of international standards on the formation of effective mechanisms for countering and fighting domestic violence in its various manifestations: physical, psychological, financial, sexual. Attention is drawn to the fact that the basic UN standards and the instruments of the Council of Europe create a legal and political framework aimed at preventing, countering and ending domestic violence, as well as protecting victims of this violence. It is noted that the problem of effective countermeasures against domestic violence has intensified even more in the context of modern challenges and transformations in society. The article defines the main standards of the United Nations, the tools of the Council of Europe in the context of combating domestic violence. The range of important issues is outlined, namely: a) the influence of international standards on the formation of a national strategy in the field of protection of human rights and freedoms; b) determining the effectiveness of international monitoring and reporting mechanisms; c) adaptation of international standards to the national cultural and social context, as well as the development of recommendations for improving legislation and policies to combat domestic violence at the national level. Attention is drawn to the fact that the study of these nuances will improve the legal mechanisms for combating violence in the family, increase the effectiveness of the application of international standards, and improve the legal mechanisms for protecting the rights of victims of domestic violence. It is substantiated that the basis of the national legislation of Ukraine in the field of prevention and response to domestic violence is international norms and standards for the prevention of domestic violence. It is noted that the development of international and European standards in the field of preventing and combating domestic violence was carried out according to certain conditional directions, each of which is related to the development and adoption of a number of documents that directly or indirectly relate to the field of prevention and combating domestic violence: 1) recognition of equality rights of men and women; 2) fight against discrimination and violence against women; 3) recognition of children's rights and their protection; 4) recognizing domestic violence as a separate type of violence and combating it.

Keywords: domestic violence. countering domestic violence, international standards, European standards, subjects of countermeasures, protection of human rights and freedoms, legislation.

Постановка проблеми

Проблема протидії домашньому насильству займає значне місце серед сучасних соціальних проблем, враховуючи Національну стратегію у сфері прав людини [1] і вона визнана серйозним глобальним викликом, який стає перед суспільством та державами, бо порушує основні права людини, підриває здоров'я та добробут людей, а також має негативний вплив на соціальний розвиток й економічне становище суспільства в цілому.

С. Хоркуца звертає увагу, що « однією з основних цілей держави є захист прав та свобод громадян. Очевидно, домашнє насильство посягає на цілий ряд основоположних прав і свобод людини. На сьогодні це одна із глобальних проблем, для вирішення якої міжнародна спільнота докладає чимало зусиль. Кожна держава у різний спосіб шукає засоби протидії та запобігання домашньому насильству і має власний досвід боротьби із цим негативним явищем. Однак невирішених проблем у сфері протидії домашньому насильству залишається досить багато» [2].

Звісно, проблема домашнього насильства має безпосередні наслідки для жертв, які можуть страждати від фізичних, психологічних та емоційних травм. Це може призводити до загрози для життя та здоров'я, пошкодження самоповаги, соціальної ізоляції та економічної залежності постраждалих. Тому, протидія домашньому насильству стає пріоритетним завданням для багатьох держав, міжнародних організацій та громадських організацій. Запровадження відповідного законодавства, розробка стратегій та програм попередження й реагування на цей вид насильства, надання підтримки та захисту жертвам, а також освіта та інформування громадськості щодо проблеми у зазначеній сфері - це лише деякі з напрямків протидії домашньому насильству. Наприклад, « протягом 2022 року до Нацсоцслужби щодо вчинення домашнього насильства звернулось 251 829 осіб, отримали допомогу 36 077 осіб» [3].

Проте, незважаючи на активні зусилля, проблема домашнього насильства залишається актуальною і потребує подальшої уваги та зростання усвідомлення щодо її наслідків.

На підставі статистичних даних, аналітичного звіту «Про стан виконання Національної стратегії у сфері прав людини у 2022 році» [3]. , які відображають тенденції домашнього насильства з 2019 року по 2022 роки включно можливо звернути увагу на певні моменти «У порівнянні з минулими роками 2022 рік став роком, коли в суспільстві поступово прослідковується тенденція до того, що люди не відвертаються від випадків домашнього насильства щодо інших та відходять від стереотипів, як-от «це приватна справа» [4].

Наприклад, «за інформацією Національної поліції, за 12 місяців 2022 року, включаючи 10 місяців війни, надійшло 244 381 заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов'язані з домашнім насильством, за якими органами Національної поліції складено 120 533 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) та винесено 38 740 термінових заборонних приписів стосовно кривдника. За аналогічний період 2021 року надійшло 325,5 тисячі заяв та повідомлень щодо вчинені правопорушення та інші події, пов'язанні з домашнім насильством, що на 33% більше» [3, с.159 -160].

У сучасних реаліях, недостатню увагу приділено до певних груп, які можуть бути особливо уразливими перед домашнім насильством. Наприклад, літні люди, особи з інвалідністю, члени ЛГБТ+ спільноти - усі вони можуть попасти в групи з підвищеним ризиком жертв домашнього насильства. Крім того, важливо враховувати виклики, пов'язанні з гендерною нерівністю та стереотипами, які можуть сприяти насильству в сімейних відносинах. Впровадження просвітницьких кампаній, навчальних програм та соціальних ініціатив спрямованих на зміну уявлень про роль гендеру у відносинах та насильство, що може стати одним із ефективних інструментів у цій боротьбі.

Отже, проблема протидії домашньому насильству є актуальною в сучасному світі і вимагає подальшого дослідження, усвідомлення та впровадження ефективних стратегій, спрямованих на попередження, виявлення та реагування на такі випадки. Необхідно також враховувати глобальний характер проблеми домашнього насильства та співпрацю між країнами для обміну кращими практиками, нормами та протоколами. Міжнародна спільнота, організації громадянського суспільства та держави намагаються працювати разом, щоб змінити світову динаміку домашнього насильства і забезпечити захист усіх людей від цього серйозного порушення прав людини. правовий фреймворк домашній насильство

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз досліджень цієї проблеми. Міжнародні стандарти протидії домашньому насильству був предметом дослідження таких учених, як М. Акімов [5], А. Васильєв, Вознюк, А. Галай [5], В. Галай[5], К. Гурковська, А. Нікітіна [7], О. Дуровов,О. Старчук[6], М. Хавронюк та інші. Л. Головко, Г. Горбова[5], О. Коломоєць [5], В. Муранова [5], М. Тучак [5], С. Хоркуца[2], М. Корнієнко, Ковальова, О. Павлютін [8] та інші.

Метою статті є аналіз окремих нюансів застосування міжнародних стандартів у контексті протидії домашньому насиллю як важливого кроку у створенні безпечного суспільства: їх значення для трансформації національного законодавства в окресленній сфері, перелік основних нормативних актів, які виступають правовим підґрунтям для національного законодавства в зазначеній сфері.

Виклад основного матеріалу

Під час повномаштабної війни, «проблема домашнього насильства поступово відійшла на другий план, оскільки ресурси та увага суспільства спрямовуються на збройних конфлікт та всі супутні обставини, які пов'язані з цим, що є цілком нормальним явищем у сьогоднішніх умовах життя [4]. Але після Перемоги, ця проблема в Україні буде привертати значну увагу суспільства. Тому, в умовах суспільних та правових викликів, виникає необхідність дослідження окремих нюансів застосування міжнародних стандартів у сфері протидії домашньому насильству. Такі дослідження можуть допомогти зрозуміти, як міжнародні стандарти імплементуються та реалізуються на національному рівні із урахуванням викликів сучасності. Дослідження потрібно зосередити на розгляді практичних аспектів впровадження міжнародних стандартів, їх ефективності та недоліках у реальній боротьбі з домашнім насиллям.

Також є потреба у аналізі питання щодо взаємодії міжнародних стандартів із національним законодавством та політикою в контексті протидії домашньому насиллю. Окремі аспекти досліджень повинні охоплювати такі питання, як: а) впливу міжнародних стандартів у формуванні національної Стратегії протидії домашньому насиллю; б) визначення ефективності міжнародних механізмів моніторингу та звітності; в) адаптація міжнародних стандартів до національного культурного та соціального контексту, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та політики протидії домашньому насиллю на національному рівні. Дослідження цих нюансів дозволить поліпшити правові механізми протидії домашньому насиллю, підвищити ефективність застосування міжнародних стандартів та удосконалити правові механізми захисту прав жертв домашнього насильства.

Також варто звернути увагу на важливість проведення досліджень щодо ефективності і результативності заходів, спрямованих на протидію домашньому насильству. Це допоможе встановити найкращі практики, оцінити ефективність програм та стратегій, а також забезпечити доказову базу для розвитку нових стратегій і методів роботи з цією проблемою.

Наприклад, пунктом 11 Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року передбачено забезпечення реагування на випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі, створення умов для цілодобового опрацювання звернень/повідомлень громадян з питань домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильства стосовно дітей та за участю дітей [3, с.160].

Важливо також враховувати потреби та права жертв домашнього насильства, зокрема шляхом забезпечення доступу до юридичної допомоги, медичної підтримки та соціальних послуг. Система захисту жертв має бути зорієнтована на їхні потреби, безпеку та відновлення після травматичного досвіду.

Наприклад в Україні, «« у 2022 році діяли 760 спеціалізованих служб, в тому числі 46 притулків. Між усіма суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечено ефективну співпрацю, що сприяє підвищенню якості надання допомоги постраждалим особам» [3, с.160] .

К.А. Гурковська, А.А. Нікітіна звертають увагу, що «законодавство чинної правової протидії насильству в сім'ї в європейських країнах і норми модельного законодавства ООН щодо запобігання цим видам насильства можуть сприяти застосуванню та стати правовою основою для розвитку і вдосконалення вітчизняного права та правозастосовної практики у сфері запобігання насильству в сім'ї» [7, с.103].

Джінйасрноод,нмі іта європейські стандарти подолання домашнього насильства виступають базісом для національного законодавства України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [8], [9, с. 37]. Це пов'язано із тим, що прийняття або зміна національного законодавства повинна відповідали міжнародним стандартам у сфері протидії домашньому насильству.

В той же час, міжнародні стандарти у сфері боротьби з домашнім насильством ґрунтуються на глибокому усвідомленні неприпустимості подібного насильства, яке є грубим порушенням прав людини. До найбільш важливих міжнародних нормативно-правових документів у цьому контексті є Модельний закон ООН про домашнє насильство, ухвалений 2 лютого 1996 року Комісією ООН з прав людини [10].

Також, одним із ключових документів у цій сфері є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) 18 грудня 1979 р. (анг. The Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women), (CEDAW), яка визнає насильство протижінок як форму дискримінації та закликає держави-учасниці вживати заходів для його запобігання, припинення та покарання винних. Ця Конвенція сприяє створенню нормативно-правового підгрунтя для протидії домашньому насильству та захисту прав і свобод жінок.

Наприклад, Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнє насильство (Станбульська конвенція)( анг. The Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence),(11.05.2011), закликає держави прийняти відповідне законодавство, забезпечити розширені заходи захисту жертв, забезпечити притулки та підтримку, проводити освітні кампанії та розбудовувати міжнародну співпрацю.

Застосування міжнародних стандартів також сприяє зміні усвідомлення суспільства щодо домашнього насильства. Це допомагає змінити норми та стереотипи, що сприяють насильству, та розвивати культуру ненасильства та рівності. Наприклад, «станом на 01 січня 2023 року, на обліку в органах Національної поліції перебуває майже 82 тисячі осіб, схильних до вчинення домашнього насильства (кривдників), що на 10% менше, ніж за аналогічний період 2021 року» [3, с.159-160].

Ще одним важливим напрямком впливу щодо застосування міжнародних стандартів є створення механізмів моніторингу та звітності. Держави-учасниці зобов'язані звітувати про свої заходи щодо протидії домашньому насильству, що сприяє збору даних, оцінці ефективності та виявленню прогресу або недоліків у цій сфері. Це допомагає забезпечити відповідальність держав перед міжнародною спільнотою і спонукає до прийняття необхідних заходів для поліпшення ситуації.

Крім того, міжнародні стандарти також стимулюють співпрацю між країнами та міжнародними організаціями як основу для розробки своїх національних стратегій та програм протидії домашньому насильству та надають можливість для обміну кращими практиками та досвідом між країнами.

Міжнародні стандарти сприяють участі громадськості та організацій громадянського суспільства у процесі протидії домашньому насильству. Вони визнають важливість ролі громадських організацій у забезпеченні підтримки жертв домашнього насилля, здійсненні нагляду за дотриманням прав у цьому контексті.

Ще одним важливим впливом застосування міжнародних стандартів на протидію домашньому насильству є забезпечення захисту прав жертв на міжнародному рівні. Міжнародні стандарти визнають, що домашнє насильство є порушенням прав людини, і вони сприяють встановленню механізмів захисту прав жертв на міжнародному рівні.

Наприклад, жертви домашнього насильства можуть звернутися до міжнародних органів, таких як Комітет проти підкорення жінок або Комітет з прав людини ООН, для захисту своїх прав. Ці органи можуть видавати рекомендації та рішення, спрямовані на поліпшення ситуації жертв домашнього насильства і вимоги до держав щодо запобігання та покарання винних.

Так, «прийнято постанову Уряду від 16.02.2022 № 129 «Про внесення змін до Порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658 і від 27 листопада 2019 р. № 972» щодо включення гарячої лінії 1547 до кола суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Це дозволило включити державну установу «Урядовий контактний центр» до кола суб'єктів взаємодії, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема щодо опрацювання звернень та повідомлень, які надходять на «гарячу лінію» 15-47 стосовно вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильства стосовно дітей. Також до суб'єктів взаємодії включено Національну соціальну сервісну службу України» [3, с.160].

Враховуючи, що проблема насильства в сім'ї є комплексною, то і її вирішення має комплексний характер: не лише вдосконалення законодавства, а й розроблення освітніх та профілактичних програм. Тому, «відповідно, для України є актуальними не лишевнесення змін в законах, але й розроблення нових інститутів із запобігання насильству в сім'ї. Однак під час вдосконалення законодавства важливо враховувати соціально-економічну специфіку України [11].

Завдяки міжнародним стандартам, домашнє насильство стає предметом широкого обговорення в різних галузях суспільства, включаючи урядові структури, наукове середовище, громадські організації та громадськість загалом. Це допомагає зрозуміти масштаб проблеми, розповісти про неї і мобілізувати ресурси для протидії домашньому насильству. Наприклад, в Україні існує сайт , на якому можливо ознайомитисяз алгоритмом дій у випадку домашнього насильства ( https://cutt.ly/XOlnhnW) .

Міжнародні стандарти також сприяють обміну досвідом та співпраці між державами у сфері протидії домашньому насильству. Розвиток мережі міжнародних партнерств та обмін досвідом допомагають країнам впроваджувати ефективні практики та покращувати свої стратегії протидії домашньому насильству.

Розробка європейських стандартів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству здійснювалась за 4-ма умовними напрямами, кожен із яких пов'язаний з розробкою та ухваленням ряду документів, які безпосередьо або опосредковано стосуються сфери запобігання та протидії домашньому насильству: 1) визнання рівності прав чоловіків та жінок; б) боротьба іздискмимінацією та насилвством по відношенню донк^ок; 3) визнання прав дітей та їх захист; 4) визнання домашнього насильства як окромого виду насильства і боротьба з ним [ 8, с. 6].

До основних стандартів ООН наложать:

Загальна декларація прав людини: Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН(1948) - містить загальний принцип гарантування прав і свобод кожній людині без будь-якої форми дискримінації, що включає захист від насильства та жорстокого поводження.

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW): Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1979) - зобов'язує держави-учасниці приймати заходи для припинення дискримінації жінок у всіх сферах, включаючи захист від насильства.

Декларація Організації Об'єднаних Націй про усунення насильства стосовно жінок: Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1993) - визнає домашнє насильство як серйозну порушення прав людини та закликає держави приймати належні заходи для його запобігання та припинення.

Модельний закон ООН про домашнє насильство (02.02. 1996) Комісією ООН з прав людини.

Модельним законом визначено поняття насильства в сім'ї та сформульовано вимоги до працівників правоохоронних органів, прокуратури і судів та підкреслено важливість безпеки потерпілих під час ... судочинства [12, с. 61]. Модельне законодавство ООН тлумачить домашнє насильство як усі насильницькі дії фізичного, психологічного і сексуального характеру щодо жінок, здійснені на підставі статевої ознаки, особою або особами, які пов'язані з ними родинними і близькими стосунками, від словесних образ і погроз до тяжких фізичних побоїв, викрадання, загрози каліцтвом, залякування, примус, переслідування, словесні образи, насильницьке або незаконне вторгнення в житло, сексуальне насильство, зґвалтування в шлюбі, насильство, пов'язане з викупом нареченої, насильство, пов'язане з експлуатацією через проституцію, насильство щодо хатніх робітниць та спроби здійснити такі дії [13].

2. Інструменти Ради Європи. Ось декілька інструментів Ради Європи, які стосуються протидії та боротьби з домашнім насильством:

А.Станбульська конвенція: Офіційна назва цієї конвенції - Конвенція Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством (2011), є ключовим міжнародним документом, що стосується боротьби з домашнім насильством: надає визначення домашнього насильства, встановлює зобов'язання держав-учасниць щодо запобігання, захисту жертв насильства.

Б. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи (CM/Rec(2002)5) щодо захисту жінок від насильства (2002) - наголошує на необхідності захисту жінок від насильства, включаючи домашнє насильство та рекомендує державам- учасницям розробляти законодавство та політики, спрямовані на запобігання та боротьбу з насильством.

B. Декларація Ради Європи про неприпустимість насильства щодо жінок( 2006) закликає держави-учасниці прийняти конкретні заходи для запобігання та припинення насильства щодо жінок, включаючи домашнє насильство.

Основне призначення Інструментів Ради Європи для боротьби з домашнім насильством полягає в створенні нормативно-правового та політичного фреймворку, спрямованого на запобігання, протидію та припинення домашнього насильства, а також на захист жертв цього насильства. Основні цілі та завдання цих інструментів включають:

Запобігання насильству. Інструменти Ради Європи встановлюють норми та рекомендації щодо розвитку політик і програм, спрямованих на запобігання домашньому насильству. Це включає освітні кампанії, навчання про насильство та його наслідки, попередження насильства та розповсюдження інформації про ресурси та підтримку для потенційних жертв.

Захист жертв. Інструменти Ради Європи закликають держави- учасниці забезпечувати адекватний захист жертв домашнього насильства. Це включає створення законодавчих механізмів для захисту жертв, доступ до кризової підтримки, житлових умов, медичної та правової допомоги, а також розробку системи попередження та реагування на насильство та інші.

Також серед документів міжнародного рівня слід відзначити: Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.); Конвенцію про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів (1962 р.); Декларацію про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів (1974 р.); Конвенцію про мінімальний вік для прийому на роботу № 138 (1976 р.); Загальну рекомендацію №19 Комітету ООН з ліквідації дискримінації стосовно жінок (1992 р.); Пекінську декларацію та Платформу дій (1995 р.); Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (1999 р.); Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень (2014 р.) [8, с.6].

На європейському рівні заслуговують на увагу також Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам, а саме : Рекомендація № R (85) 4 «Про насильство в сім'ї» (1985 р.); Рекомендація № R (90) 2 «Щодо соціальних заходів стосовно насильства в сім'ї» (1990 р.); Рекомендація № R (91) 9 «Про невідкладні заходи у справах сім'ї» (1991 р.); Резолюція № S-23/3 «Подальші заходи та ініціативи щодо втілення в життя 7 Пекінської декларації і Платформи дій», прийнята на 23-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН (2000 р.); Рекомендація № Rec (2002) 5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про захист жінок від насильства» (2002 р.); Рекомендація № 1582 (2002 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Домашнє насильство щодо жінок» (2002 р.); Рішення Ради міністрів ОБСЄ 15/05 щодо запобігання та протидії насильству щодо жінок (2005 р.); Резолюція № 1512 (2006 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Парламентарі об'єднались для протидії домашньому насильству щодо жінок» (2006 р.); Резолюція №1635 (2008 р.) та «Протидія насильству проти жінок над жінками, на шляху до Конвенції Ради Європи» (2008 р.); Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року (2016 р.). Не дивлячись на те, що багато із зазначених документів мають рекомендаційний характер, вони відіграють важливу роль у формуванні національного законодавства, оскільки задають вектори його розвитку [ 8].

Висновки

Протидія домашньому насильству є важливою складовою захисту прав та свобод людини і здійснюється відповідно до міжнародних та європейських стандартів. Застосування цих стандартів має широкий комплексний вплив на формувавання національної стратегії протидії домашньому насильству. Вони створюють правове підґрунтя для формування національного законодавства та сприяють зміні свідомості населення, мобілізації громадськості та залученню уваги до зазначеної проблеми. Після аналізу наукової публіцистики та врахування стрімких змін в національному законодавстві й суспільстві, включаючи євроінтеграційні процеси та воєнний стан, можна зробити висновок, що недостатньо приділяється уваги особливостям застосування міжнародних стандартів у сфері протидії домашньому насильству в сучасних умовах. Тому дана проблематика потребує подальших наукових досліджень.

Література

1. Національна стратегія у сфері прав людини : Указ Президент України від 24 березня 2021 року № 119/2021.

2. Хоркуца С. Запобігання та протидія домашньому насильству: закордонний досвід (13.04.2023р).

3. Аналітичний звіт про стан виконання Національної стратегії у сфері прав людини у 2022 році.

4. Змисла Марта.Чи втратило домашнє насильство свою актуальність в умовах воєнного стану?

5. Міжнародний досвід попередження та протидії домашньому насильству: монографія / А.О. Галай, В.О. Галай, Л.О. Головко та ін. ; за заг. ред. А. О. Галая. Київ: КНТ, 2014. 160 с.

6. Старчук О.В. Заходи запобігання та протидії домашнього насильства: український досвід в міжнародному контексті. Історикоправовий часопис. 2019. № 2 (14). С. 83-87. (дата звернення: 19.05. 2023).

7. Гурковська К. А., Нікітіна А. А. Протидія домашньому насильству: міжнародний досвід. Альманах міжнародного права. Випуск 24. С.97- 104. (дата звернення: 19.05. 2023).

8. Міжнародні стандарти та національне законодавство у сфері запобігання та протидії домашньому насильству: хрестоматія. / уклад. / О.В. Ковальова, О.І. Плужнік, О.М. Павлютін./ під заг. ред. М.В. Корнієнка. Одеса : ОДУВС, 2020. 416 с.

9. Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подо-лання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / Укладачі: Запорожцев А.В., Лабунь А.В., Заброда Д.Г., Басиста І.В., Дроздова І.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М. Київ, 2012. 246 c.

10. UN Handbook for Legislation on Violence against Women // The Advocates for Human Rights

11. Довгунь К. Досвід США та Канади у сфері запобігання і протидії домашньому насильству. Підприємництвр, господарство і право, 2020, №11. С.111-114. (дата звернення: 20.05. 2023).

12. Бакаїм М.В. Досвід зарубіжних країн у подоланні насильства в сім'ї. Європейські перспективи № 1, 2021. С. 60-68.

13. A framework for model legislation on domestic violence: Report of the Special Rapporteur on violence against women, its causes and consequences, Ms. Radhika Coomaraswamy, submitted in accordance with Commission on Human Rights resolution 1995/85. Alternative approaches and ways and means within the united nations system for improving the effective enjoyment of human rights and fundamental freedoms. Further promotion and encouragement of human rights and fundamental freedoms, including the question of the programme and methods of work of the commission / United Nations, Commission on Human Rights. E/CN.4/1996/53/Add.2.

References

1. Ukaz Prezydent Ukrainy «Natsionalna stratehiia u sferi prav liudyny» [National strategy in the field of human rights ] vid 24.03 2021, № 119/202.

2. Khorkutsa, S. (2023).Zapobihannia ta protydiia domashnomu nasylstvu: zakordonnyi dosvid [Preventing and countering domestic violence: foreign experience].

3. Analitychnyi zvit pro stan vykonannia Natsionalnoi stratehii u sferi prav liudyny u 2022 rotsi. [Analytical report on the state of implementation of the National Strategy in the field of human rights in 2022. ].

4. Zmysla, Marta (2023).Chy vtratylo domashnie nasylstvo svoiu aktualnist v umovakh voiennoho stanu? [Has domestic violence lost its relevance under martial law?]

5. Halai, A.O., Halai, V.O., Holovko, L.O.ta in. Mizhnarodnyi dosvid poperedzhennia ta protydii domashnomu nasylstvu : monohrafiia (2014).[International experience of preventing and combating domestic violence ] [in Ukrainian].

6. Starchuk, O.V. Zakhody zapobihannia ta protydii domashnoho nasylstva: ukrainskyi dosvid v mizhnarodnomu konteksti. [Measures to prevent and counter domestic violence: Ukrainian experience in the international context ]. Istorykopravovyi chasopys. 2019. № 2 (14). S. 83-87. [in Ukrainian].

7. Hurkovska, K. A., Nikitina, A. A. Protydiia domashnomu nasylstvu: mizhnarodnyi dosvid [ ] [in Ukrainian]. Almanakh mizhnarodnohoprava. Vypusk 24. S.97- 104 [in Ukrainian].

8. Mizhnarodni standarty ta natsionalne zakonodavstvo u sferi zapobihannia ta protydii domashnomu nasylstvu: khrestomatiia (2020). [International standards and national legislation in the field of preventing and combating domestic violence ]

9. Nasylstvo v simi ta diialnist orhaniv vnutrishnikh sprav shchodo yoho podo-lannia: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia kursantiv vyshchykh navchalnykh zakladiv MVS Ukrainy (2012). [Violence in the family and the activities of internal affairs bodies to overcome it: educational and methodological manual for cadets of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs ofUkraine]

10. UN Handbook for Legislation on Violence against Women // The Advocates for Human Rights

11. Dovhun, K. Dosvid SShA ta Kanady u sferi zapobihannia i protydii domashnomu nasylstvo. [The experience of the USA and Canada in the field of prevention and countermeasures against domestic violence] Pidpryiemnytstvr, hospodarstvo i pravo, 2020, №11. S.111-114.

12. Bakaim, M.V. Dosvid zarubizhnykh krain u podolanni nasylstva v simi. [Experience of foreign countries in overcoming domestic violence ] Yevropeiski perspektyvy № 1, 2021. S. 60-68.

13. A framework for model legislation on domestic violence: Report of the Special Rapporteur on violence against women, its causes and consequences, Ms. Radhika Coomaraswamy, submitted in accordance with Commission on Human Rights resolution 1995/85. Alternative approaches and ways and means within the united nations system for improving the effective enjoyment of human rights and fundamental freedoms. Further promotion and encouragement of human rights and fundamental freedoms, including the question of the programme and methods of work of the commission / United Nations, Commission on Human Rights. E/CN.4/ 1996/53/Add.2.

Размещено на Allbest.ru