Судовий захист прав неповнолітніх, які постраждали від військової агресії Росії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Судовий захист прав неповнолітніх, які постраждали від військової агресії Росії

Сопільник Л.С.

аспірант

Лаврик Я.М.

аспірант

Кшик Ю.В.

аспірант

Захарчук Я.В.

аспірант

Лаврик Б.Я.

аспірант

Анотація

У статті на підставі чинного законодавства розглянуто судовий захист прав неповнолітніх, які постраждали від військової агресії Росії. Методологічну основу дослідження склав діалектичний підхід до пізнання соціальних явищ і процесів, а також загальнонаукові (системний, логічний, аналізу та синтезу) та приватно-наукові (формально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-правовий) методи.

Актуальність теми обумовлена конституційним обов'язком України визнавати, дотримуватися та захищати права і свободи людини, зведені в ранг вищої цінності, водночас недосконалістю реальної захищеності в умовах воєнного стану, окупації частини території України, в тому числі через недостатню розробку судового захисту прав неповнолітніх. Зазначено, що неповнолітній віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має право самостійно звернутися до суду у справах, що виникають із публічних, цивільних, сімейних та трудових правовідносин. Судовий захист є організаційно-правовим механізмом забезпечення права і свободи людини та громадянина у вигляді розгляду судами справ із зверненням осіб із скаргами порушення чи створення перешкод у реалізації прав і свобод, або покладання не передбаченого законом обов'язку у процедурах адміністративного, цивільного, кримінального судочинства, спрямованого на відновлення порушеного права, реалізацію свободи та компенсацію заподіяної шкоди. Судовий захист прав і свобод неповнолітнього є комплексним правовим інститутом національного права, є системою правових норм, що встановлюють підстави, способи та форми судового захисту прав і свобод неповнолітнього, що забезпечують виконання державою обов'язків щодо визнання, дотримання та захисту відповідно з міжнародними стандартами. На даний момент не викликає сумніву, що одним із критеріїв зрілості та дієздатності влади є ставлення до неповнолітніх, повага та захист їх прав, свобод та законних інтересів, на цьому будується фундамент правої держави, заснований на захисті прав і свобод людини та громадянина. Дотримання прав людини починається з дотримання прав неповнолітніх.

Ключові слова: суд, судовий захист, неповнолітній, воєнний стан, права людини, свободи, законні інтереси, судочинство.

Annotation

The article, based on current legislation, examines the judicial protection of the rights of minors who suffered from russia's military aggression. The methodological basis of the research was a dialectical approach to the knowledge of social phenomena and processes, as well as general scientific (systemic, logical, analysis and synthesis) and private scientific (formal-legal, comparative-legal, historical-legal) methods. The topicality of the topic is due to the constitutional obligation of Ukraine to recognize, observe and protect human rights and freedoms, elevated to the rank of the highest value, at the same time by the imperfection of real protection in the conditions of martial law, occupation of part of the territory of Ukraine, including due to the insufficient development of judicial protection of the rights of minors. It noted that minors between fourteen and eighteen years of age have the right independently apply to the court in cases arising from public, civil, family and labor legal relations. Judicial protection is an organizational and legal mechanism for ensuring the rights and freedoms of a person and a citizen in the form of consideration by courts of cases with appeals from persons with complaints of violation or creation of obstacles in the exercise of rights and freedoms, or imposition of an obligation not provided for by law in the procedures of administrative, civil, criminal justice , aimed at the restoration of the violated right, the realization of freedom and compensation for the damage caused. Judicial protection of the rights and freedoms of a minor is a complex legal institution of national law, a system of legal norms that establish the grounds, methods and forms of judicial protection of the rights and freedoms of a minor, which ensure the state's fulfillment of its obligations to recognize, observe and protect in accordance with international standards. At the moment, there is no doubt that one of the criteria for the maturity and capacity of the authorities is the attitude towards minors, respect and protection of their rights, freedoms and legitimate interests, the foundation of a just state is built on this, based on the protection of the rights and freedoms of a person and a citizen. Respect for human rights begins with respect for the rights of minors.

Keywords: court, child, martial law, rights, freedoms, legal interests, judiciary.

Вступ

захист право свобода неповнолітній

Право громадян на судовий захист є одним із найбільш ефективних конституційно закріплених прав і юридичних гарантій, заходів захисту та відновлення порушених прав і свобод у правовому механізмі гарантування. Конституція України передбачає обов'язок держави забезпечити дотримання прав і свобод громадян та їх захист у вигляді правосуддя.

Сучасний стан у сфері прав і свобод особи в Україні характеризується ускладненням забезпечення прав і свобод людини та громадянина у наслідок воєнної агресії російської Федерації щодо України, введення на території України правового режиму воєнного стану, що обмежив окремі права та свободи людини та громадянина. Соціальні, ідеологічні та політичні процеси в суспільстві зумовлюють необхідність пошуку ефективних правових та організаційних механізмів забезпечення захисту та відновлення прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану, окупації частини території України, ведення бойових дій усіх категорій громадян у тому числі неповнолітніх.

Окремі аспекти судового захисту неповнолітніх в умовах надзвичайних правових режимів проаналізовано у працях: Ю. Бисаги, С. Бостана, Т. Гарасиміва, П. Гураля, О. Зайчука, Є. Зозулі, І. Жаровської, М. Кельмана, В. Ковальчука, О. Копиленка, П. Рабіновича, С. Сливки, О. Скакун та інших науковців. В умовах воєнного стану та реальних бойових дій, звільнення окупованих територій України зазначена проблема не досліджувалася.

Метою статті є дослідження судового захисту прав неповнолітніх, які постраждали від військової агресії Росії.

Результати

Судовий захист прав і свобод людини та громадянина є ефективним способом, що забезпечується на законодавчому рівні у вигляді захисту суб'єктивних прав і свобод від порушення чинного законодавства, а також виступає основним і найбільш значущим проявом діяльності судової влади. Судова влада здійснює публічно-правові повноваження, її діяльність має правозахисний та забезпечувальний характер, займає визначальне місце у системі відновлення порушених суб'єктивних прав. Судовий захист є функцією судової влади, що здійснюється через систему процесуальних правовідносин, у яких реалізується право особи на судовий захист.

Рівень судового захисту прав громадян визначає місце судової влади в державі та суспільстві, характеризує їх демократичність. Судовий захист є універсальним та ефективним способом захисту порушених прав та свобод особи, оскільки основною рисою судового захисту є її необмеженість та загальність. Такий загальний конституційний підхід до визначення соціальних суб'єктів правових відносин щодо судового захисту не перешкоджає виділенню спеціальних суб'єктів, одним із яких є неповнолітні.

Термін «неповнолітні» не знайшов прямої згадки у Конституції України. Неповнолітні логічно співвідносяться з дитинством та дітьми, водночас відокремлюються у правовій доктрині та галузевому правовому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років [1].

У галузевому законодавстві неповнолітні виступають як спеціальний суб'єкт права, якій має спеціальний статус. Через наявність у неповнолітнього певних вікових особливостей він не в змозі самостійно захистити свої права так само ефективно, як дорослий, що є головною причиною створення та дії спеціальних правових засобів захисту.

Під захистом прав неповнолітніх слід розуміти систему нормативно-правових актів, які встановлюють правовий статус неповнолітніх як учасників суспільних правовідносин (права, обов'язки, гарантії дотримання прав та обов'язків) та закріплюють основи організації діяльності системи публічних органів роботи з неповнолітніми та захисту їх прав та законних інтересів.

Правовий захист охоплює всі сфери життєдіяльності неповнолітнього: виховання, освіту, медичне обслуговування, трудову зайнятість, соціальне забезпечення, дозвілля тощо. Це обумовлює наявність спеціальних способів забезпечення та захисту прав. Права неповнолітніх - це сукупність конституційно передбачених та законодавчо конкретизованих соціальних можливостей користування неповнолітніми суспільними благами у передбачених формах та межах.

Забезпечення прав неповнолітніх це обумовлена правом діяльність органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства щодо створення економічних, політичних, соціальних, правових, інших умов, спрямованих на реалізацію неповнолітніми адресованих їм прав. Захист прав неповнолітніх - це сукупність правових засобів, прийнятих з метою відновлення порушених прав і законних інтересів неповнолітніх.

Право на звернення за судовим захистом входить до змісту конкретної процесуальної правоздатності зацікавлених у порушенні справи осіб і може обмежуватися лише процесуальними нормами, які іноді містяться в матеріальних галузях права. Для громадян таке право є конституційним і може бути обмежене законом тільки в тій мірі, якою це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав та законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни та безпеки держави, що визначено у Конституції України [2].

Україна, будучи соціальною державою, сформувала систему заходів соціально-політичного, економічного та правового характеру, спрямованих на захист прав і законних інтересів неповнолітніх. Актуальним напрямом реалізації зазначених заходів на даний час є підвищення ефективності діяльності органів та установ системи ювенальної превенції щодо бездоглядності, вчинення правопорушень неповнолітніми, забезпечення та відновлення прав неповнолітніх, які були порушені російськими військовими силами на окупованій території, на території, яка прилягає до зони бойових дій, на решта території України у наслідок ракетних обстрілів та авіаційних ударів.

Ситуація, яка склалася обумовлює необхідність у юридичній практиці виділення самостійного виду правової політики щодо захисту неповнолітніх, які постраждали у наслідок військової агресії російської Федерації щодо відновлення та реалізації прав та свобод. Це послідовна та системна діяльність держави, що здійснюється на користь неповнолітніх, яка спрямована на створення та забезпечення умов для відновлення та реалізації конституційних прав і свобод неповнолітніх в Україні та заснована на засадах відповідності міжнародним стандартам прав людини, пріоритету прав, свобод та інтересів неповнолітнього.

Правова політика у сфері відновлення та реалізації прав і свобод неповнолітніх у поточний період воєнного стану та ведення бойових дій має одночасно вирішуватися на чотирьох рівнях: політичному, соціальному, законодавчому і управлінському та мати превентивний характер.

Якщо правове регулювання у функціональному значенні - це орієнтир для суб'єктів права на нормативні приписи у межах правовідносин, а діяльність щодо здійснення регулятивної функції має епізодичний корекційний характер, то на підставі цього підходу можна мовити про чинники, що визначають виникнення превентивного регулювання [3, с. 42]. Під відновленням та реалізацією прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх доцільно розуміти процес практичного використання соціальних можливостей, передбачених правовими нормами, спрямований на задоволення законних інтересів.

Специфіка реалізації прав і свобод неповнолітніх полягає в тому, що вибір засобів та шляхів реалізації рідше здійснюється неповнолітнім, частіше батьками або особами, які їх замінюють.

Механізм відновлення та реалізації прав і свобод неповнолітніх доцільно розглядати як сукупність взаємозалежних, взаємно впливових елементів, які сприяють перетворенню формального закріплення прав і свобод неповнолітніх на фактичне користування. До таких елементів слід віднести: правові норми, що закріплюють права та свободи, розвивають та конкретизують у галузевому законодавстві, у законодавчих нормативно-правових актах і актах органів місцевого самоврядування; правову поведінку неповнолітніх з метою відновлення та реалізації прав та свобод; діяльність батьків неповнолітніх (осіб, що їх замінюють), спрямовану на відновлення та реалізацію прав і законних інтересів неповнолітніх; організаційно-правову діяльність органів державної влади України та органів місцевого самоврядування, до компетенції яких належить забезпечення прав і свобод неповнолітніх; організаційно-правову діяльність інститутів громадянського суспільства, які сприяють реалізації прав неповнолітніх; гарантії реалізації правових норм щодо відновлення та реалізації прав неповнолітніх.

Серед елементів, що становлять безпосередній зміст механізму реалізації прав та свобод неповнолітніх, особливе місце посідає діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, спрямована на забезпечення реалізації прав і свобод неповнолітніх.

У сфері забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього щодо судового захисту у контексті діяльності органів соціального захисту предметом правового захисту може бути оцінка якості послуг за ступенем доступності щодо конкретної особи, затребуваності соціальних послуг передбачених Законом України «Про соціальні послуги»; для органів управління освітою - показники первинної профілактики сімейного неблагополуччя, діяльність інтернатних установ та інші; для органів управління охорони здоров' я - профілактика ранніх репродуктивних втрат, абілітація неповнолітнього; для органів служби зайнятості - працевлаштована неповнолітніх з числа неповнолітніх, які перебувають на обліку в підрозділах ювенальної превенції Національної поліції, перебувають у соціально-небезпечному становищі тощо.

У правовому механізмі гарантування права і свободи людини та громадянина у вигляді судового захисту вирішуються соціальні конфлікти. Здійснюючи судовий захист прав і свобод у механізмі поділу влади, судова влада має певний пріоритет владних повноважень перед законодавчою та виконавчою гілками влади оскільки впливає на діяльність обмежуючи правом.

Правова природа судового захисту неповнолітніх обумовлена конституційно встановленою правомочністю особи звернутися за захистом (ст. 46 Конституції України). В основі механізму судового захисту лежить волевиявлення особи, яка звертається за захистом порушеного права. Але у зв'язку з спеціальним правовим статусом неповнолітніх це можуть здійснити батьки неповнолітнього або законні представники.

У нормативно-правових актах і у науковій літературі є термінологічна єдність щодо понять дитина та неповнолітня (неповнолітній). Незважаючи на те, частина дослідників звертає увагу на тотожність цих термінів, інші вважають, що поняття дитина універсальне та ширше за поняття неповнолітній, оскільки поряд з віковим враховується соціальний критерій, що визначає характер зв'язку особи з іншими особами (батьками, опікунами). Поняття дитина виступає родовою щодо всіх осіб, які не досягли повноліття [1].

На нашу думку доцільне використання обох дефініцій з урахуванням особливостей конкретних правовідносин. Захист прав неповнолітніх включає юрисдикційні форми, що використовуються у межах охоронного механізму, поділяються на судові та позасудові; процесуальні, характерні всім органам, які здійснюють захист прав.

До позасудових належать: адміністративна форма захисту, яка передбачає звернення громадян до державних органів та органів місцевого самоврядування; та громадська, пов'язана з діяльністю різних правозахисних організацій. Існує самостійна форма захисту права, яка дослідниками визначається як самозахист.

Л. Ярмол, аналізуючи механізм захисту прав, зазначає такі елементи: право на захист; форми захисту та примусові засоби, до яких відносять заходи захисту та заходи відповідальності [4, с. 7].

Зазначене право визначається як можливість людини звернутися до компетентних державних чи міжнародних органів з вимогою змусити зобов'язану особу до відновлення порушеного права або використовувати для її захисту власні дозволені законом примусові дії.

Механізм захисту прав дитини складається на міжнародному та національному рівні з інституційного та нормативного елемента. Що стосується нормативного елемента, то він включає акти, прийняті міжнародними організаціями - Декларація прав дитини, Конвенція ООН про права дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей та інші; акти, прийняті на рівні держави: Конституція України, Закони України «Про охорону дитинства» та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», норми сімейного, цивільного та трудового законодавства [5-9].

Інституційний елемент представлений великою кількістю органів різного рівня. До органів, що захищають права неповнолітніх, належать: уповноважений Президента України з прав дитини при дитячої реабілітації, діяльність якого полягає у сприянні відновленню порушених прав, а також у вдосконаленні форм та методів захисту; органи опіки та піклування, діяльність яких має значення не тільки для гарантії прав неповнолітніх, а й у разі їхнього порушення; Міністерство освіти і науки України та Міністерство охорони здоров'я України, органи соціального захисту та інші.

Судовий захист прав неповнолітніх, який гарантується Конституцією України (ст. 46), займає центральне місце в механізмі захисту та є дієвим інструментом гарантії прав та законних інтересів, а також відновлення порушених прав незалежно від віку.

Судовий захист пов'язаний з реалізацією: цивільних прав дитини у контексті сімейних правовідносин (гарантії житлових прав неповнолітніх, сімейних прав щодо встановлення батьківства та материнства, вирішення розбіжностей між батьками з питань виховання та місця проживання, позбавлення батьківських прав); право на судовий захист осіб, які вчинили правопорушення.

Відповідно до Сімейного кодексу України, в якому окремий розділ ІІІ «Права та обов'язки матері, батька і дитини» присвячений правам неповнолітніх, визначається право дитини на захист. Захист прав та законних інтересів дитини здійснюється батьками (особами, що їх замінюють), а в окремих випадках, передбачених законодавством - органами опіки та піклування, судом. Передбачається самостійне здійснення прав та обов'язків особою, яка не досягла повноліття, у тому числі реалізація права на захист.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Сімейного кодексу України дитина після досягнення 14 років має право звернутися до суду, має право висловлювати свою власну думку при вирішенні будь-якого питання, а також бути заслуханим у ході судового чи адміністративного розгляду [1].

У даний час захист прав неповнолітніх, а також здійснення правосуддя за їх участю відбувається у місцевих загальних судах, та має особливості: здійснюється законними представниками; законодавством встановлено можливість безпосереднього звернення за захистом до суду (цивільну процесуальну дієздатність регламентовано ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України); передбачено призначення представника органами опіки та піклування у випадках, коли інтереси батьків розходяться з інтересами дитини; неповнолітній має право бути заслуханим у ході судового розгляду; існує потреба враховувати думку дитини, починаючи з 10 років; регламентовано обов'язкове залучення до участі у справі органів опіки та піклування, а також неповнолітнього по досягненню 14 років.

Правовий статус неповнолітнього надає дитині крім прав і свобод, гарантованих кожній людині, специфічні права (право на захист від зловживання з боку батьків, гарантія прав з урахуванням принципу найкращого інтересу дитини, пріоритету інтересу неповнолітнього над інтересами сім'ї, батьків). Незважаючи на те, що у Сімейному кодексі України та у Цивільному процесуальному кодексі України закріплено право неповнолітнього, звертатися до судових органів для захисту прав, відсутність норм, що регламентують механізм звернення, спричиняє труднощі у реалізації зазначеного права. Певні складнощі виникають із наданням юридичної допомоги, оскільки питання надання безоплатної юридичної допомоги вирішено лише для окремих категорій громадян [10, с. 124].

В Україні набуває розвитку спеціалізована система захисту прав неповнолітніх - ювенальна юстиція. Ювенальна юстиція - це спосіб організації правової системи, за яким створюється система органів, які здійснюють правосуддя у справах про правопорушення, вчинені неповнолітніми. Справи про правопорушення неповнолітніх розглядають місцеві загальні суди. У Кримінальному процесуальному кодексі України є глава 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх», яка визначає порядок вчинення процесуальних дій з неповнолітніми на стадії досудового розслідування, та на стадії судового провадження, встановлює особливості застосування заходів виховного характеру тощо [11]. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює окрему спеціалізацію для судді, яка діє у місцевих загальних судах та апеляційних судах. Спеціалізація вважається пріоритетною при розподілі справ щодо неповнолітніх [12].

У контексті адміністративної юрисдикції справи про адміністративні правопорушення вчинені неповнолітніми розглядаються судом [13, с. 61].

Для становлення інституту захисту прав неповнолітніх важливим кроком було визнання особливого правового статусу дитини. Однак це не вирішило проблеми повністю, оскільки для механізму реалізації прав значення має система гарантій, яка з одного боку забезпечується матеріальними ресурсами держави, а з іншого, інституційною складовою - наявністю органів та посадових осіб, які здійснюють політику держави у сфері захисту прав дітей. В умовах воєнного стану у цьому плані існують певні прогалини.

Незважаючи на сформованість, на перший погляд, інституційного елемента, про що свідчить наявність певної кількості органів на всіх рівнях (державному, регіональному та місцевому), головна проблема, яка відзначається вченими - це відсутність координаційного центру та чітко вибудуваної системи взаємодії між різними органами, що негативно відбивається на ефективності їхньої діяльності.

Незважаючи на кроки, які вживаються державою у вирішенні цієї проблеми, механізм взаємодії органів, до функцій яких входить захист прав неповнолітніх, а також громадських та правозахисних організацій, не сформовано і ефективність співпраці залишається невирішеною.

Незважаючи на воєнний стан доцільно розроблення плану реалізації Стратегії ради Європи з прав дитини на 2022-2027 роки «Права дитини на практиці: від стабільної реалізації до спільного новаторства» [14] та з метою боротьби з мілітаризацією дітей у зоні воєнних дій та визначення відповідальності за вчинені злочини під час збройних конфліктів повинна стати ратифікація Римського статуту [15, с. 13].

Висновки

Одним із пріоритетних завдань держави в умовах воєнного стану є належний захист прав неповнолітніх. Судовий захист займає центральне місце у механізмі захисту прав, є дієвим інструментом гарантії прав і законних інтересів людини. Для подолання існуючих проблем та забезпечення ефективної охорони прав та законних інтересів будь-якої людини, у тому числі неповнолітньої, яка потребує спеціального захисту через особливості психічного та фізичного розвитку, необхідно переглянути концептуальну основу та законодавство, що регламентує діяльність органів, що сприяють захисту та відновленню порушених прав.

Список використаних джерел

1. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ. URL. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2342-15#Text.

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%D1%80#Text.

3. Єсімов С.С. Превентивне регулювання: теоретичні аспекти. Соціально-правові студії. 2020. Випуск 3 (9). С. 40-47.

4. Ярмол Л.В. Юридичний механізм забезпечення прав людини в Україні: стан і напрями удосконалення. Аналітично-порівняльне правознавство. 2021. № 1. С. 5-10.

5. Декларація прав дитини. Ліга-закон. URL. https://ips.ligazakon.net/document/MU59001D.

6. Конвенція ООН про права дитини. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text.

7. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей. URL. https://www.zakon.cc/law/document/read/995_075.

8. Про охорону дитинства: Закони України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2402-14.

9. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закони України від 13.01.2005 р. № 2324-IV. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2342-15.

10. Ковалів М.В. Сопільник Л.І., Сопільник Р.Л., Єсімов С.С. Організація державної системи надання безоплатної правової допомоги. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія: Право. 2020. № 26. С. 122-127.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закони України від 13.04.2012 р. № 4651-VL URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/4651-17.

12. Про судоустрій і статус суддів: Закони України від 02.06.2016 р. № 1402-УШ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1402-19.

13. Ковалів М.В., Яремко В.Я., Кузьо Л.В. Гарантії забезпечення прав та свобод людини у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Соціально-правові студії. 2019. Випуск 1 (3). С. 57-62.

14. Стратегія з прав дитини (2022-2027) «Права дітей в дії: від стабільної реалізації до спільного новаторства». URL. https://search.coe.int/cm/pages/result_details.aspx?objectid=0900001680a5a064.

15. Лаговська Н.В. Імплементація європейських стандартів захисту прав дитини в національне законодавство України. Нове українське право. 2022. Випуск 6. Том 2. С. 7-14.

Размещено на Allbest.ru