Підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні
Обґрунтування теоретичних та практичних положень щодо підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні. Формулювання пропозицій та рекомендацій з удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства й практики його застосування.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 14.12.2023 |
Размер файла | 19,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні
Воробей Олена Василівна, кандидат юридичних наук, викладач кафедри криміналістики та судової медицини, Національна академія внутрішніх справ
Анотація
Потреби правової держави передбачають не тільки виконання законів як актів, що виходить безпосередньо від вищих органів державної влади, а й дотримання законності взагалі, розуміючи під цим внутрішньо погоджену систему нормативно-правового регулювання і відповідну цій системі поведінку суб'єкта правових відносин. Саме тому політико-правове регулювання прокурорської діяльності отримує свій вираз не лише в інституціональному її оформленні в законі, але й у цілях, завданнях і пріоритетах органів прокуратури, сформульованих у межах предмета їхнього відання і компетенції. Завдяки цьому прокурорська діяльність набуває ознак самостійного, специфічного виду державної діяльності, яка спрямована на забезпечення виконання й додержання закону та його верховенства в усіх сферах життєдіяльності суспільства і здійснюється від імені держави, репрезентує й захищає особистісні та публічні інтереси. Крім того, стратегія розвитку органів прокуратури на 2021-2023 роки, затвердженої наказом Генерального прокурора 16 жовтня 2020 року, а також сучасні зміни та реформування кримінальної юстиції та органів правопорядку сприяють змінам у діяльності останніх, зокрема органів прокуратури як однієї з найважливіших інститутів захисту законних прав та інтересів громадян.
На сьогоднішній день відкритими залишаються питання: чи визначає кримінальний процесуальний закон обов'язковість винесення постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) та її долучення до справи для підтвердження факту його (їх) повноважень у кримінальному провадженні? Чи можна вважати з точки зору юридичної науки повноважним прокурора (групу прокурорів) на участь у кримінальному провадженні за відсутності в матеріалах справи згаданої постанови? Чи свідчить про такі повноваження осіб факт зазначення відповідних даних у витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, до якого було надано доступ стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК?
Ключові слова: прокурор, прокурорська діяльність, кримінальне провадження, кримінальний процесуальний кодекс, повноваження.
Abstract
Confirmation of authorities of the prosecutor in criminal proceedings
Vorobei Olena Vasylivna Candidate of legal sciences, lecturer of the department of forensics and forensic medicine, National Academy of Internal Affairs
The needs of the rule of law require not only the implementation of laws as acts that come directly from the highest bodies of state power, but also the observance of legality in general, meaning by this an internally agreed system of regulatory and legal regulation and the behavior of the subject of legal relations corresponding to this system. That is why the political and legal regulation of the prosecutor's activity is expressed not only in its institutional design in the law, but also in the goals, tasks and priorities of the prosecutor's office, formulated within the scope of their responsibilities and competence. Thanks to this, the prosecutor's activity acquires the characteristics of an independent, specific type of state activity, which is aimed at ensuring the implementation and observance of the law and its supremacy in all spheres of the life of society and is carried out on behalf of the state, represents and protects personal and public interests. In addition, the strategy for the development of prosecutor's offices for 2021-2023, approved by the order of the Prosecutor General on October 16, 2020, as well as modern changes and reforms of criminal justice and law enforcement agencies contribute to changes in the activities of the latter, in particular, prosecutor's offices as one of the most important institutions for the protection of legal rights and interests of citizens.
To date, the question remains open: does the criminal procedural law determine the obligation to issue a resolution on the appointment of a prosecutor (a group of prosecutors) and its involvement in the case to confirm the fact of his (their) powers in criminal proceedings? From the point of view of jurisprudence, can a prosecutor (a group of prosecutors) be considered authorized to participate in criminal proceedings in the absence of the aforementioned resolution in the case file? Does the fact of indicating relevant data in the extract from the Unified register of pre-trial investigation, to which access was granted to the defense at the stage of fulfilling the requirements of Art. 290 of the Criminal Procedure Code?
Keywords: prosecutor, prosecutorial activity, criminal proceedings, criminal procedural code, powers.
Постановка проблеми
Діяльність прокуратури спрямована на забезпечення дотримання законності в державі, налагодження належного функціонування всіх ланок органів виконавчої влади тощо.
Наділений широкими повноваженнями у кримінальному провадженні, прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримує публічне обвинувачення, представляє інтереси держави та певних категорій потерпілих у судових провадженнях.
Дослідження судової практики дозволило виявити різні підходи судів щодо підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні. Разом з тим, відкритими залишаються питання: чи визначає кримінальний процесуальний закон обов'язковість винесення постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) та її долучення до справи для підтвердження факту його (їх) повноважень у кримінальному провадженні?; чи можна вважати з точки зору юридичної науки повноважним прокурора (групу прокурорів) на участь у кримінальному провадженні за відсутності в матеріалах справи згаданої постанови?; чи свідчить про такі повноваження осіб факт зазначення відповідних даних у витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, до якого було надано доступ стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК?; чи обумовлює сама собою відсутність постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) недопустимість доказів, зібраних цими службовими особами, чи є зазначене істотним порушенням з огляду на положення ст. 87 КПК?; чи є необхідність установлювати з точки зору кримінальних процесуальних приписів обов'язковість наявності такої постанови у матеріалах кримінального провадження на етапі виконання вимог ст. 290 КПК?; які юридичні наслідки невідкриття такої постанови стороні захисту та можливість її оголошення на наступних етапах судового провадження?
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Окремі аспекти щодо повноважень прокурора у кримінальному провадженні досліджені у роботах Ю.П. Аленін, К.В. Антонов, О.М. Бандурка, Є.П. Бурдоль, Є.М. Блажівського, Д.М. Говоруна, І.В. Главюк, Д.С. Д'ячкова, О.В. Єні, А.В. Лапкіна, М.В. Руденка, В.М. Сакал, А.Р. Туманянц, М.В. Чорноусько, І.І. Шульгана, О.О. Шпак та інших. Втім, багато питань, які пов'язані з процесуальними аспектами повноважень прокурора у кримінальному провадженні, серед яких питання підтвердження таких повноважень, й досі не знайшли свого вирішення.
Мета статті - розроблення й обґрунтування положень теоретичного та практичного спрямування, пов'язаних із підтвердженням повноважень прокурора у кримінальному провадженні, і на цій підставі формулювання пропозицій та рекомендацій з удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства й практики його застосування.
Виклад основного матеріалу
Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Частиною 3 вказаної статті регламентовано, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови, що виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне [1].
Відповідно до ч. 1 ст. 37 прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів [2].
Аналогічно, у п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК закріплена компетенція керівника органу досудового розслідування щодо визначення слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - щодо визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України прямо зазначено, що відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування здійснюється за вмотивованою постановою керівника органу досудового розслідування за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначенням іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування [3].
Таким чином, аналіз вказаних та інших положень КПК свідчить про відсутність імперативної вимоги оформлення кожного рішення у кримінальному провадженні у вигляді постанови.
Також, у КПК відсутня імперативна вимога щодо обов'язкового винесення постанови про призначення прокурора або групи прокурорів в кримінальному провадженні, та її долучення до матеріалів справи для підтвердження факту його (їх) повноважень у кримінальному провадженні.
2. Чи можна вважати з точки зору юридичної науки повноважним прокурора (групу прокурорів) на участь у кримінальному провадженні за відсутності в матеріалах справи згаданої постанови? Чи свідчить про такі повноваження осіб факт зазначення відповідних даних у витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, до якого було надано доступ стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК?
Рішення про визначення слідчого/прокурора чи групи слідчих/прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, на відміну від більшості процесуальних рішень, не є дискреційним - призначення слідчого/прокурора є обов'язковим у кожному кримінальному провадженні без винятку. При прийнятті вказаного рішення керівник відповідного органу має лише визначити конкретних слідчих/прокурорів, вибір яких залежить від навантаження працівників, їх досвіду роботи, що, більшою мірою має організаційний характер.
При цьому, досліджуючи перше питання ми дійшли висновку про відсутність у КПК імперативної вимоги щодо оформлення рішення про визначення прокурора саме таким процесуальним документом, як постанова.
Водночас відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК, відомості про прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому автоматично фіксується дата внесення інформації. Вказані відомості відображаються у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Сформувати й видати роздрукований витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у межах своєї компетенції має право слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор та керівник органу прокуратури [4].
Наведені положення КПК кореспондують нормативним приписам, закріпленим у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі - Положення).
Зокрема, у пункті 3 Глави 1 Розділу І Положення зазначено, що Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК з метою забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження, оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та інше.
У пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення зазначено, що до Реєстру вносяться відомості, крім іншого, про прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
У пункті 1 Глави 3 Розділу ІІ Положення передбачено, що облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей. До того ж, у пункті 2 Глави 4 Розділу І визначено, що витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. У пункті 3 передбачена інформація, яка включається до Витягу з Реєстру, серед якої, зокрема: орган досудового розслідування; прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, дізнавача (дізнавачів) органів дізнання, уповноваженої особи (осіб) іншого підрозділу, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
У пункті 5 Глави 4 Розділу І Положення зазначено, що надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому [5].
Таким чином, норми чинного законодавства, які закріплюють функціональне навантаження та регулюють порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчать про те, що Реєстр є відповідною «інформаційною базою даних», яка містить відомості про кримінальні правопорушення, відповідних учасників кримінального провадження, зокрема осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні правопорушень, а також осіб, уповноважених на здійснення досудового розслідування правопорушень, та інформацію про рух кримінальних проваджень. Прокурори, які наділені повноваженнями контролю та нагляду за обліковою дисципліною, забезпечують систематичні перевірки повноти, правильності та своєчасності внесення відомостей до Реєстру.
Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що за відсутності законодавчо закріпленої імперативної вимоги про необхідність винесення постанови про визначення прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні, саме внесення відомостей про конкретного прокурора (групи прокурорів), призначених у відповідному кримінальному провадженні, свідчить про наявність повноважень прокурора (групи прокурорів) на участь у відповідному кримінальному провадженні.
3. Чи обумовлює сама собою відсутність постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) недопустимість доказів, зібраних цими службовими особами, чи є зазначене істотним порушенням з огляду на положення ст. 87 КПК?
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини [6].
З огляду на те, що КПК не закріплює імперативну вимогу до керівника органу прокуратури визначати прокурора (групи прокурорів) у відповідному кримінальному провадженні саме шляхом винесення відповідної постанови, то її відсутність сама собою не обумовлює недопустимість доказів, зібраних цими службовими особами у конкретному кримінальному провадженні, і не може вважатися істотним порушенням закону відповідно до статті 87 КПК, за умови наявності відповідної інформації щодо визначених слідчого, прокурора (групи прокурорів) у Єдиному реєстрі досудового розслідування.
Водночас вважаємо, що законодавчо виправданою умовою для розгляду питання допустимості/недопустимості доказів, зібраних стороною обвинувачення під час досудового розслідування, є одночасна відсутність у матеріалах кримінального провадження як постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) у конкретному кримінальному провадженні, так і відповідної інформації щодо уповноважених учасників кримінального провадження зі сторони обвинувачення у Єдиному реєстрі досудового розслідування. Така позиція обґрунтовується тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні дані, які підтверджують повноваження прокурора, як одного з ключових учасників кримінального провадження.
4. Чи є необхідність установлювати з точки зору кримінальних процесуальних приписів обов'язковість наявності такої постанови у матеріалах кримінального провадження на етапі виконання вимог ст. 290 КПК? Які юридичні наслідки невідкриття такої постанови стороні захисту та можливість її оголошення на наступних етапах судового провадження?
Право на змагальне провадження означає, в принципі, можливість для сторін знати і коментувати усі складові наданої доказової бази і усі зауваження, надані для того, щоб вплинути на рішення суду.
Одним із елементів змагальності у кримінальному провадженні є обов'язки сторін кримінального провадження щодо відкриття матеріалів кримінального провадження, унормовані статтею 290 КПК.
Цей обов'язок сторони обвинувачення є й гарантією реалізації конвенційного права мати можливості, необхідні для підготовки свого захисту [7].
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
У ч. 11 ст. 290 КПК передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК у в разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази [8].
У постанові ККС від 18 лютого 2020 року (справа № 5458/2657/15-к, провадження № 51-9854 км 18) колегія суддів зазначила про те, що системне тлумачення ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні [9].
Аналогічно і постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але самі докази у кримінальному провадженні вона не підміняє і у доказ не трансформується.
На етапі досудового розслідування сторони у відповідності до ст. 290 КПК повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак, оцінка належності, допустимості кожного із доказів буде здійснюватися судом, і суд, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні підстави (ухвали, клопотання тощо), які стали підставою для отримання будь-якого з доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК [10]. Таким чином, всі докази у кримінальному провадженні повинні бути безумовно відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст. 290 КПК. Проте постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) може бути надана і під час судового розгляду.
Невідкриття такої постанови до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх доказів недопустимими.
Таким чином вважаємо, що слушним буде застосування вищенаведеної правової позиції і у випадку невідкриття постанови про призначення прокурора (у разі її винесення) на етапі виконання вимог статті 290 КПК із можливістю її оголошення на наступних етапах судового провадження.
Висновки
Аналіз вищенаведених положень статей 37, 39, 110 КПК дає підстави для висновку про відсутність імперативної вимоги оформлення кожного рішення у кримінальному провадженні у вигляді постанови. Крім того, у КПК відсутня імперативна вимога щодо обов'язкового винесення постанови про призначення прокурора або групи прокурорів в кримінальному провадженні, та її долучення до матеріалів справи для підтвердження факту його (їх) повноважень у кримінальному провадженні.
За відсутності законодавчо закріпленої імперативної вимоги про необхідність винесення постанови про визначення прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні, саме внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про конкретного прокурора (групи прокурорів), призначених у відповідному кримінальному провадженні, свідчить про наявність повноважень прокурора (групи прокурорів) на участь у відповідному кримінальному провадженні.
Законодавчо виправданою умовою для розгляду питання допустимості/ недопустимості доказів, зібраних стороною обвинувачення під час досудового розслідування, є одночасна відсутність у матеріалах кримінального провадження як постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) у конкретному кримінальному провадженні, так і відповідної інформації щодо уповноважених учасників кримінального провадження зі сторони обвинувачення у Єдиному реєстрі досудового розслідування тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні дані, які підтверджують повноваження прокурора, як одного з ключових учасників кримінального провадження.
Постанова про призначення прокурора (групи прокурорів) може бути надана і під час судового розгляду. Невідкриття такої постанови до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх доказів недопустимими. Тому, у випадку невідкриття постанови про призначення прокурора (у разі її винесення) на етапі виконання вимог статті 290 КПК можливе її оголошення на наступних етапах судового провадження.
повноваження прокурор кримінальний провадження
Література
1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 110. Процесуальні рішення. Протокол: [сайт].
2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 37. Призначення та зміна прокурора. Kodeksy.com.ua: [сайт].
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування. Верховна Рада України: [сайт].
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 214. Початок досудового розслідування. Kodeksy.com.ua: [сайт].
5. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення: наказ Офісу Генерального прокурора від 30 черв. 2020 р. № 298. Верховна Рада України: [сайт].
6. Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Kodeksy.com.ua: [сайт].
7. Головюк І. Застосування ст. 290 КПК у практиці Верховного Суду. Advokat Post: [сайт].
8. Кримінальний процесуальний кодекс України: Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні. Протокол: [сайт].
9. Постанова колегії суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 лют. 2020 р. у справі № 5458/2657/15-к, провадження № 519854 км 18. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт].
10. Ханін С. Докази ні про що. Юридична газета online. 2022. 19 серпня.
References
1. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni. Stattja 110. Procesual'm rishennja. Protokol [Criminal Procedure Code of Ukraine. Article 110. Procedural decisions. Protocol]. [in Ukrainian].
2. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni. Stattja 37. Priznachennja ta zmma prokurora. Kodeksy.com.ua [Criminal Procedure Code of Ukraine. Article 37. Appointment and change of prosecutor. Kodeksy.com.ua]. [in Ukrainian].
3. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni. Stattja 39. Kerivnik organu dosudovogo rozshduvannja. Verhovna Rada Ukrarni [Criminal Procedure Code of Ukraine. Article 39. Head of the pretrial investigation body. Verkhovna Rada of Ukraine]. [in Ukrainian].
4. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni. Stattja 214. Pochatok dosudovogo rozshduvannja. Kodeksy.com.ua [Criminal Procedure Code of Ukraine. Article 214. Beginning of pre-trial investigation. Kodeksy.com.ua]. [in Ukrainian].
5. Nakaz Ofisu General'nogo prokurora “Polozhennja pro Cdinij reestr dosudovih rozshduvan', porjadok jogo formuvannja ta vedennja” [The order of the Office of the Prosecutor General “Regulations on the Unified register of pre-trial investigations, the procedure for its formation and management”]. [in Ukrainian].
6. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni. Stattja 87. Nedopustimіst' dokazw, otrimanih vnashdok іstotnogo porushennja prav ta svobod ljudini. Kodeksy.com.ua [Criminal Procedure Code of Ukraine. Article 87. Inadmissibility of evidence obtained as a result of a significant violation of human rights and freedoms. Kodeksy.com.ua]. [in Ukrainian].
7. Golovjuk, І. Zastosuvannja st. 290 KPK u prakticі Verhovnogo Sudu. Advokat Rost [Application of Art. 290 of the Criminal Procedure Code in the practice of the Supreme Court. Advokat Rost]. [in Ukrainian].
8. Krimmarnij procesual'nij kodeks Ukrarni : Stattja 290. Vіdkrittja materials ^shy storom. Protokol [Criminal Procedure Code of Ukraine: Article 290. Disclosure of materials to another party. Protocol]. [in Ukrainian].
9. Postanova kolegn suddw trefo'i' sudovo'i' palati Kasacijnogo krimmal'nogo sudu u skladі Verhovnogo Sudu vіd 18 ljut. 2020 r. u spravі № 5458/2657/15-k, provadzhennja № 51-9854 km 18. Cdinij derzhavnij reestr sudovih rishen' [Resolution of the panel of judges of the third judicial chamber of the Criminal Court of Cassation as part of the Supreme Court dated February 18. 2020 in case № 5458/2657/15-k, proceedings № 51-9854 km 18. Unified state register of court decisions]. [in Ukrainian].
10. Hanm S. Dokazi пі pro shho. Juridichna gazeta online. 2022. 19 serpnja [Evidence of nothing. Legal newspaper online. 2022. August 19]. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Організаційна роль в досудовому кримінальному провадженні керівника органу досудового розслідування та розмежування його повноважень з повноваженнями прокурора. Порядок призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження у кримінальному провадженні.
реферат [33,4 K], добавлен 12.11.2014Особливості діяльності прокурора у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ). Необхідність реорганізації психіатричної експертизи у психолого-психіатричну. Форма та зміст клопотання про застосування ПЗМХ.
статья [22,4 K], добавлен 06.09.2017Розгляд правового механізму відшкодування майнової та моральної шкоди від злочинних посягань, яким є цивільний позов. Аналіз підходів вчених щодо ролі прокурора як посадової особи, що бере участь у провадженні по цивільному позову в кримінальному процесі.
статья [22,2 K], добавлен 10.08.2017Розробка теоретичних засад кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення правозастосовної практики. Аналіз об’єктивних ознак злочинів проти порядку одержання доказів.
диссертация [1,9 M], добавлен 23.03.2019З’ясування правової природи і характерних ознак повноважень прокурора на початковому етапі досудового розслідування, а також проблем їх практичної реалізації. Ефективність прокурорського нагляду. Проблеми участі прокурора у кримінальному провадженні.
статья [22,9 K], добавлен 17.08.2017На основі аналізу історичних, теоретичних, практичних та законодавчих аспектів дослідження розуміння поняття та процедури становлення і розвитку гарантій прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого при їх обмеженні у чинному кримінальному провадженні.
диссертация [1,3 M], добавлен 23.03.2019Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу. Затримання та тримання під вартою. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного. Участь захисника у кримінальному провадженні.
курсовая работа [29,1 K], добавлен 16.05.2013Поняття експертизи в кримінальному провадженні, її види. Система судово-експертних установ в Україні. Підготовка матеріалів і формулювання питань експерту. Види зразків і тактика їх отримання для проведення експертизи. Оцінка і використання висновку.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 05.11.2013Роль захисника у судовому процесі України. Загальні правила участі його у кримінальному провадженні. Порядок залучення слідчим, прокурором, суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Залучення його для проведення окремої слідчої дії.
курсовая работа [28,2 K], добавлен 26.05.2013Аналіз процесуальних прав потерпілого, особливостей їх нормативної регламентації та практики застосування. Забезпечення інтересів потерпілого в кримінальному провадженні. Способи збирання доказів стороною захисту. Прогалини правового регулювання.
статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016Характеристика моделей медіації у кримінальному процесуальному праві. Підстави для поділу медіації на моделі. Аналіз значення моделей медіації у кримінальному провадженні, положень, присвячених її розвитку в Україні, її види (звичайна, класична, ін.).
статья [24,3 K], добавлен 11.09.2017Розглядаються питання визначення суб’єктів, які здійснюють функцію захисту у кримінальному провадженні. Досліджуються проблеми встановлення початкового моменту появи таких суб’єктів у провадженні та моменту припинення здійснення ними функції захисту.
статья [24,9 K], добавлен 19.09.2017Висвітлення особливостей мотивування слідчим рішення про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Перелік питань, що підлягають вирішенню в цих процесуальних рішеннях, їх закріплення в Кримінальному процесуальному кодексі.
статья [18,3 K], добавлен 14.08.2017Аналіз і характеристика поняття "суддівський розсуд" у кримінальному праві, що є правозастосовною інтелектуально-вольовою діяльністю судді, яка є передбаченою законодавством мірою свободи вибору одного з варіантів рішення в кримінальному провадженні.
статья [22,7 K], добавлен 17.08.2017Кримінально-процесуальний закон: територіальна дія, ознаки, форма, завдання. Чинність закону в часі, просторі і щодо осіб. Стадії кримінального процесу. Сучасні проблеми застосування кримінально-процесуального законодавства, основні шляхи їх розв'язання.
реферат [34,0 K], добавлен 29.11.2013Теоретичні питання щодо процесуального статусу підозрюваного і обвинуваченого як суб’єктів права на захист в кримінальному процесі та аналіз практики їх реалізації у кримінальному судочинстві України. Визначення шляхів удосконалення даної проблеми.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 28.03.2011Співвідношення положень національного законодавства в частині заочного провадження з європейськими вимогами щодо справедливого судового процесу. Аналіз підходів до розуміння досліджуваного кримінального процесуального інституту та сутність ознак.
статья [18,8 K], добавлен 17.08.2017Поняття негласних слідчих дій, їх система та підстави проведення. Порядок отримання дозволу на проведення розшуку та строк його дії. Негласні слідчі (розшукові) дії, що проводяться у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 26.01.2015Законодавчі підходи до врегулювання відносин у сфері доказування між суб'єктами кримінального процесу на стороні обвинувачення та захисту. Пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України відповідної спрямованості.
статья [23,0 K], добавлен 17.08.2017