Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності та трансферу технологій між державними установами та бізнесом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності та трансферу технологій між державними установами та бізнесом

Васильєва Олександра Іллівна, доктор наук з державного

управління, професор кафедри соціальної філософії та

управління, Державний податковий університет

Антонова Людмила Володимирівна, доктор наук з

державного управління, професор кафедри обліку і аудиту,

Чорноморський національний університет ім. П. Могили

Анотація

У статті узагальнено показники, які є ключовими для сприяння передачі технологій та комерціалізації активів інтелектуальної власності. Розглянуто моделі порівняння для організації та фінансування «відділів» трансферу технологій. Наголошено, якщо держава декларує вектор сприяння трансферу технологій як однієї з своїх цілей інноваційного розвитку, то управлінській системі доведеться визначити наступні системні елементи: місія та фінансування «відділів» трансферу технологій, показники для співставленням результативності функціонування «відділів» трансферу технологій, а також розробити та впроваджувати модель консорціуму для «відділів» трансферу технологій. Визначено, що «відділ» трансферу технологій має бути економічно життєздатним з точки зору результатів та впливу на країну. Системно представлено індикатори порівняльного аналізу для оцінки ефективності функціонування «відділу» трансферу технологій. Розглянуто модель консорціуму на основі оцінки можливостей потенційних учасників, що буде дієздатної економічного середовища країн, що розвиваються.

Зазначено що до ключових складових оцінки інтелектуальної власності належить оцінка економічної цінності різних видів інтелектуальної власності. Оцінка інтелектуальної власності є визначаючою у прийнятті рішення щодо фінансування комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності. При розробці стратегій у сфері інтелектуальної власності Україна має враховувати потребу у профільних фахівцях та, відповідно, готувати кваліфіковані кадри, які мають необхідні знання та досвід для оцінки вартості активів інтелектуальної власності

Окреслено особливості використання інтелектуальної власності як майнової застави. Наголошено на проблемному сегменті у формуванні фінансового забезпечення комерціалізації інтелектуальної власності, а саме: винахідники, які шукають фінансову підтримку для комерціалізації своїх винаходів, повинні шукати інші форми застави, щоб забезпечити кредити бізнесу від фінансових установ. Актуалізовано доцільність розробки та реалізації державних програм спрямованих на налагодження партнерських відносин фінансових установ з урядом у підтримці винахідників.

Ключові слова: державна підтримка, інтелектуальна власність, трансфер технологій, комерціалізація, оцінка активів інтелектуальної власності.

Vasylieva Oleksandra Illivna Doctor of Science in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Social Philosophy and Management, State Tax University, Irpin

Antonova Liudmyla Volodymyrivna Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Accounting and Auditing, Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiv,

Problems of commercialization of intellectual property and transfer of technologies between state institutions and business

Abstract

The article summarizes indicators that are key to promoting technology transfer and commercialization of intellectual property assets. Comparison models for the organization and financing of "departments" of technology transfer are considered. It is emphasized that if the state declares the vector of technology transfer promotion as one of its goals of innovative development, then the management system will have to define the following system elements: the mission and funding of technology transfer "departments", indicators for comparing the performance of technology transfer "departments", as well as develop and implement a consortium model for "departments" of technology transfer.

It was determined that the technology transfer "department" should be economically viable in terms of results and impact on the country. Indicators of a comparative analysis for evaluating the effectiveness of the technology transfer "department" are systematically presented.

The model of the consortium based on the assessment of potential participants' capabilities, which will be effective in the economic environment of developing countries, is considered.

It is noted that the means of intellectual property assessment include the assessment of the economic value of various types of intellectual property in the assessment of an existing company or a new enterprise. Valuation of intellectual property is important for financing the commercialization of intellectual property objects. When developing intellectual property strategies, Ukraine should decide whether it is necessary to train specialists who have the necessary knowledge and experience to assess the value of intellectual property assets.

The peculiarities of using intellectual property as property collateral are considered. The problematic segment in the formation of financial support for the commercialization of intellectual property is emphasized, namely: inventors seeking financial support for the commercialization of their inventions must look for other forms of collateral to secure business loans from financial institutions. The expediency of developing and implementing state programs aimed at establishing partnership relations between financial institutions and the government in supporting inventors has been updated.

Keywords: state support, intellectual property, technology transfer, commercialization, assessment of intellectual property assets

Вступ

Постановка проблеми. Комерціалізація та передача технологій є одним з найважливіших елементів ефективної системи інтелектуальної власності (ІВ). У минулому в центрі уваги Департаменту інтелектуальної власності був захист, сьогодні все більше уваги приділяється економічному використанню активів ІВ. Саме тому більшість національних стратегій ІВ вважають комерціалізацію та передачу технологій ключем до просування ІВ.

Ряд стратегій комерціалізації та передачі технологій інтелектуальної власності визначили наступні виклики: на даний час в Україні рівень комерціалізації мінімальний; більшість країн, що розвиваються (до складу яких належить і Україна), а також найменш розвинені країни, залежать від імпортних технологій і не мають політики трансферу технологій, яка б сприяла розвитку їхніх технологічних можливостей з плином часу. Такі країни тривалий час залишаються залежними від імпортних технологій; більшість університетів не мають необхідних структур підтримки комерціалізації для сприяння комерціалізації прав інтелектуальної власності, такі як офіси трансферу технологій, університетські компанії, технологічні інкубатори, засоби розробки прототипів або технопарки. Також більшість фінансових установ не приймають ІВ як заставу для доступу до інвестиційних фінансів та немає достатньої кількості фахівців з комерціалізації ІВ, які б могли здійснювати оцінку ІВ, а також забезпечувати ліцензування, переговори та управління технологіями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та прикладні аспекти сутності трансферу технологій та інтелектуальної власності детально висвітлені у працях В. Соловйова [1], Н. Чухрай [2], Н. Фонштейна, А. Шапошникова, В. Титова. В. Швець.[4]. Г. Баранець [4], Прохорова В. [8], Божанова О. [8], Грицина О. [8].

Проте мало дослідженими залишаються системні підходи до реалізації теоретичних науково-дослідних напрацювань, зокрема й проблеми комерціалізації інтелектуальної власності та трансферу технологій між державними установами та бізнесом. Отже, окреслена методологія залишається недостатньо дослідженою.

Метою статті є спроба визначення питань щодо формування національної стратегії державного управління об'єктами інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу

Перш за все узагальнимо показники, які є важливими, на наш погляд, для сприяння передачі технологій та комерціалізації активів ІВ:

* державні відділи трансферу технологій,

* оцінка активів ІВ;

* фінансування комерціалізації об'єктів ІВ: забезпечення;

бізнес-плани; фінансова звітність; приватизація; монетизація або секюритизація; венчурний капітал; спільне підприємство або злиття; державні фінансові установи;

* ліцензування активів ІВ;

* бізнес (техно) інкубатори;

* засіб розробки продукту та прототипу;

* науково-технічні парки;

* політика трансферу технологій;

* фахівці з комерціалізації ІВ (для проведення оцінки, аудиту та ліцензування; управління технологіями).

Відділ трансферу технологій (ВТТ) є частиною інфраструктури підтримки для управління активами ІВ в університеті або дослідницькій організації. Тому він має вирішальне значення не тільки для створення прав ІВ, але й для захисту та комерціалізації активів ІВ. Відділи трансферу технологій виникли в США, і сьогодні більшість країн охоплюють концепцію просування відділів трансферу технологій в своїх державних університетах і дослідницьких організаціях. ВТТ приймають різні форми. Незважаючи на те, що більшість країн мають ВТТ, деякі країни мають офіси ліцензування технологій, а інші мають компанії, які на 100% належать університетам або дослідницьким організаціям [7].

ВТТ, що знаходиться в дослідницькій організації в країні, що розвивається, може мати багато різноманітних функцій, залежно від місії установ, а також залежно від ключових цілей, для яких було створено ВТТ. З точки зору управління ІВ, ВТТ в межах державного управління повинен мати такі функції:

1. Підвищення обізнаності з питань ІВ серед співробітників установи.

2. Управління виявленням потенційних об'єктів ІВ.

3. Дії, пов'язані із захистом ІВ.

4. Комерціалізація.

a. Маркетинг, переговори та ліцензування.

b. Створення стартапів та дочірніх компаній.

5. Обслуговування активів ІВ.

6. Виконання прав на інтелектуальну власність.

7. Управління розподілом доходів.

8. Управління конфліктом інтересів та зобов'язаннями.

Якщо ключовою метою є фінансова стабільність, деякі ВТТ можуть брати участь у таких сферах (на додаток до перелічених вище):

1. Управління консультаційними послугами, що надаються установами.

2. Управління курсами та пов'язаними з ними програми розбудови бізнесу.

3. Управління контрактними дослідженнями та пов'язаними з ними проектами.

4. Маркетинг інших можливостей установ, таких як лабораторні послуги.

5. Будь-які інші види діяльності, що приносять дохід, визначені установами. Розглянемо моделі порівняння для організації та фінансування ВТТ (табл. 1):

комерціалізація інтелектуальна власність

Таблиця 1. Моделі організації та фінансування відділів трансферу технологій