Правовий статус Міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету

Правовий статус міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя

Брода А.Ю. Кандидат юридичних наук, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування,

Присяжнюк А.Г. Секретар судового засідання

м. Київ, м. Вінниця, Україна

Анотація

Актуальність дослідження правового статусу Міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя обумовлена важливістю завдань та функцій, які виконує Міністерство юстиції України з метою забезпечення належної ефективності правосуддя. За своїм правовим статусом Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. Одним із основних завдань Міністерства юстиції України є експертне забезпечення правосуддя. Відповідно до зазначеного завдання Міністерство юстиції України виконує ряд функцій у цій сфері, які розкриваються у даній статті, зокрема організовує експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних робіт у галузі судовоїекспертизи. Ключові слова: орган держави; центральний орган виконавчої влади; правовий статус; компетенція; експертне забезпечення правосуддя; судово-експертна діяльність; судова експертиза.

Abstract

Alina Broda

Candidate of Legal Sciences,

Associate Professor of the Department of Finance, Banking and Insurance, Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics, Western Ukrainian National University, Vinnytsia, Ukraine

Andrii Prysiazhnyuk

Cassation Administrative Court as Part of the Supreme Court, Secretary of the Court Session, Kyiv, Ukraine

LEGAL STATUS OF THE MINISTRY OF JUSTICE OF UKRAINE IN THE FIELD OF EXPERT PROVISION OF JUSTICE

This scientific article analyzes the legal status of the ministry of justice of Ukraine in the sphere of expert provision of justice. The relevance of the study of the legal status of the Ministry of Justice of Ukraine in the field of expert provision of justice is due to the importance of the tasks and functions performed by the Ministry of Justice of Ukraine in order to ensure the proper efficiency of justice. According to its legal status, the Ministry of Justice of Ukraine is the central body of the executive power, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine. The Ministry of Justice of Ukraine is the main body in the system of central bodies of executive power, which ensures the formation and implementation of state legal policy. One of the main tasks of the Ministry of Justice of Ukraine is expert provision of justice. In accordance with the specified task, the Ministry of Justice of Ukraine performs the following functions: organizes expert provision of justice and conduct of scientific research works in the field of forensic examination; ensures the organization of the work of the Central Expert Qualification Commission under the Ministry of Justice of Ukraine and the Scientific Advisory and Methodical Council on Forensic Expertise Problems under the Ministry of Justice of Ukraine; issues and cancels certificates of qualification of a forensic expert; provides scientific-methodical and organizational-management support for the activities of court experts; determines the procedure for monitoring compliance with legislation on forensic expert activity and carries out such monitoring; ensures maintenance of the State Register of Certified Forensic Experts and the Register of Methods of Conducting Forensic Examinations; organizes scientific and methodological support of forensic expert activity; coordinates the activities of ministries and other central bodies of executive power on the development of forensic expertise; ensures the organization of the work of the Coordinating Council on Forensic Expertise at the Ministry of Justice of Ukraine. Key words: state body; central executive body; legal status; competence; expert provision of justice; forensic expert activity; forensic examination.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Актуальність дослідження правового статусу Міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя обумовлена важливістю завдань та функцій, які виконує Міністерство юстиції України з метою забезпечення належної ефективності правосуддя. В центрі уваги Міністерства юстиції України та науковців постійно мають знаходитися такі питання, як роль держави у забезпеченні належного та якісного проведення судових експертиз, нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності в Україні, завдання та тенденції проведення судових експертиз на сучасному етапі, актуальні питання теорії та практики судової експертизи, теоретичні та правові проблеми запровадження міжнародних стандартів у діяльності судово-експертних установ України, проблеми науково-методичного та інформаційного забезпечення судово-експертної діяльності, використання інноваційних технологій під час розробки методик проведення окремих видів експертиз, удосконалення професійної підготовки судових експертів, теоре- тико-прикладні проблеми моніторингу стану порушень принципів експертної діяльності та стандартів забезпечення прав і свобод людини, міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи, тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Правовий статус органів державної влади, органів публічного адміністрування в цілому та правовий статус окремих органів центральної виконавчої влади є предметом наукових досліджень таких представників юридичної науки України як Авер'янов В. Б., Андрійко О. Ф., Нагребельний В. П. Шем- шученко Ю. С., Бериславська О. М., Горбач М. І., Марченко О. В., Мужикова Н. М., Омельченко А. В., Сівков С. В., Терещук В. В., Чикурлій С. О. та ряду інших [1-10]. Однак слід зазначити, що дослідження правового статусу Міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя окремо здійснювалися і заслуговують на окрему увагу. міністерство юстиція судовий експертиза

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Завданням цієї статті є дослідження правового статусу Міністерства юстиції України у сфері експертного забезпечення правосуддя.

Виклад основного матеріалу дослідження

Слід зазначити, що термін «орган державної влади» є вихідним за Конституцією України (ст. 19 Конституції України). Похідними від нього є терміни «орган законодавчої влади», «орган виконавчої влади», «орган судової влади» (ст. 6 Конституції України) [11].

Відповідно до науково-енциклопедичного визначення орган держави (державний орган) є структурно організованим елементом державного механізму, наділеним владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов'язаних із реалізацією функцій держави. Система цих органів утворює державний апарат [12, с. 286].

Державний апарат при цьому визначається як сукупність органів, за допомогою яких практично здійснюється держава влада. Державний апарат в Україні побудований і функціонує за принципом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову [13, с. 121].

Слід погодитися із зробленим в науковій літературі висновком про те, що правовий статус будь-якого державного органу складається із ряду елементів. При цьому визначення правового статусу державного органу передбачає знаходження відповідей на наступні питання: до якого виду органів відноситься орган за основним змістом своєї діяльності (державний орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, судовий орган, орган прокуратури, тощо); хто даний орган засновує, створює, хто формує його штат; кому орган підлеглий, підзвітний, підконтрольний і перед ким несе відповідальність, хто може відміняти, призупиняти, змінювати та опротестовувати його акти; яка компетенція органу; які суб'єкти йому підлеглі, підзвітні, підконтрольні, чиї акти він може відміняти, призупиняти, змінювати, опротестовувати і т. д.; якою є юридична сила актів даного органу, якими є офіційні назви таких актів; якими державними символами орган може користуватися; якими є джерела фінансування органу; чи володіє орган правами юридичної особи [14, с. 121].

Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96 було затверджено Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади [15].

Слід зазначити, що організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначають норми Закону України «Про центральні орга- ни виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. № 3166-VI [16].

Щодо загальної характеристики правового статусу міністерств (інших центральних органів виконавчої влади) в науковій літературі зроблено аргументований висновок про те, що вони є призначуваними, єдиноначальними, постійно діючими, вищими органами функціональної, галузевої та міжгалузевої компетенції у системі органів виконавчої влади, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, юрисдикція яких поширюється на всю територію держави, що виконують пра- вотворчі та правозастосовчі функції. Діяльність міністерств (інших центральних органів державної виконавчої влади) фінансується за рахунок державного бюджету України. Міністерства (інші центральні органи виконавчої влади) в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видають накази, організовують і контролюють їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, зазначені накази є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. У разі потреби міністерства (інші центральні органи виконавчої влади) видають разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами спільні накази. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 117 Конституції України) [14, c. 127].

На нашу думку компетенція є одним із визначальних елементів правового статусу органу виконавчої влади і являє собою комплекс повноважень зі здійснення виконавчої влади. Встановлення компетенції органів виконавчої влади здійснюється шляхом визначення їх завдань, функцій, форм та методів діяльності.

Положення про Міністерство юстиції України було затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 [17].

Відповідно до зазначеного положення за своїм правовим статусом Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України забезпечує формування та реалізацію державної правової політики і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у цій сфері [17].

Одним із основних завдань Міністерства юстиції України є експертне забезпечення правосуддя.

Аналіз системи функцій Міністерства юстиції України свідчить про те, що відповідно до зазначеного завдання Міністерству юстиції України властиве виконання таких функцій:

організація експертного забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи;

забезпечення організації роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України;

видання та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, та фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерстві юстиції України;

здійснення науково-методичного та організаційно-управлінського забезпечення діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;

визначення порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності;

забезпечення ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз;

організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та здійснення організаційно-управлінські функції щодо діяльності науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України;

координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи, організація роботи Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України [17].

Слід зазначити, що правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначаються у Законі України «Про судову експертизу» та у процесуальному законодавстві України. Метою такого регулювання є забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза визначається як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду [18].

Згідно із ст. 7 зазначеного закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань. При цьому важливо зазначити, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз [18].

В законодавстві визначаються вимоги до судових експертів. Так, судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. При цьому, судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з відповідної спеціальності. В законодавстві зазначається, що до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з відповідної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу») [18].

Отже, Міністерство юстиції України, серед інших функцій у досліджуваній сфері, виконує важливу функцію підготовки та атестації судових експертів.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

За своїм правовим статусом Міністерство юстиції України є юридичною особою публічного права, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. Одним із основних завдань Міністерства юстиції України є експертне забезпечення правосуддя, на виконання якого Міністерство юстиції України виконує ряд функцій у цій сфері. Дослідження проблем експертного забезпечення правосуддя потребують свого подальшого розвитку.

Бібліографічний список

1. Averianov, V. B. (E.d.) (2007). Administratyvne pravo Ukrainy. Akademichnyi kurs : pidruchnyk. T. 1. Zahalna chastyna [Administrative law of Ukraine. Academic course: textbook. T 1. General part]. Kyiv: Yurydychna Dumka [in Ukrainian].

2. Averianov, V. B. (E.d.) (2003). Derzhavne upravlinnia: problemy administratyvno-pravovoi teorii ta praktyky [Public administration: problems of administrative and legal theory and practice]. Kyiv: Fakt [in Ukrainian].

3. Shemshuchenko, Yu. S., Averianov, V. B., Andriiko, O. F., Kresina, I. O., Nahrebelnyi, V. P ta in. (2010). Demokratychni zasady derzhavnoho upravlinnia ta administratyvne pravo : monohrafiia [Democratic principles of state administration and administrative law: monograph] / Averianov, V. B. (ed). Kyiv: Yurydychna dumka [in Ukrainian].

4. Beryslavska, O. M. (2017). Administratyvno-pravovyi status Ministerstva informatsiinoi polityky Ukrainy [Administrative and legal status of the Ministry of Information Policy of Ukraine]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

5. Horbach, M. I. (2017). Administratyvno-pravovyi status subiektiv administratyvnoho prava: teoriia i praktyka [Administrative-legal status of subjects of administrative law: theory and practice]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

6. Marchenko, O. V. (2017). Administratyvno-pravovyi status Ministerstva yustytsii Ukrainy [Administrative and legal status of the Ministry of Justice of Ukraine]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

7. Muzhykova, N. M. (2013). Orhany vykonavchoi vlady v Ukraini: pravovyi status [Bodies of executive power in Ukraine: legal status] / Boiko, V. M. (ed). Chernihiv : Siverskyi tsentr pisliadyplomnoi osvity [in Ukrainian].

8. Sivkov, S. V. (2013). Administratyvno-pravovyi status Ministerstva sotsialnoi polityky Ukrainy [Administrative and legal status of the Ministry of Social Policy of Ukraine]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

9. Tereshchuk, V. V. (2020). Pravovyi status subiektiv publichnoho administruvannia [Legal status of subjects of public administration]. Extended abstract of Candidate's thesis.Ternopil [in Ukrainian].

10. Chykurlii, S. O. (2008). Konstytutsiino-pravovyi status orhaniv vykonavchoi vlady Ukrainy [Constitutional and legal status of executive authorities of Ukraine]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

11. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku [Constitution of Ukraine dated June 28, 1996].

12. Shemshuchenko, Yu. S. (Ed) (2002). Yurydychna entsyklopediia : v 6 t. [Legal encyclopedia: in 6 volumes]. Kyiv: Vyd-vo «Ukrainska entsyklopediia» imeni M. P. Bazhana. T. 4: N-P [in Ukrainian].

13. Shemshuchenko, Yu. S. (Ed) (1999). Yurydychna entsyklopediia : v 6 t. (1999) [Legal encyclopedia: in 6 volumes]. Kyiv: Vyd-vo «Ukrainska entsyklopediia» imeni M. P. Bazhana. T. 2: D-I [in Ukrainian].

14. Omelchenko, A. V. (2011). Administratyvno-pravovi zasady zovnishnoekonomichnoi diialnosti v Ukraini : monohrafiia [Administrative and legal principles of foreign economic activity in Ukraine: monograph]. Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

15. Pro Zahalne polozhennia pro ministerstvo, inshyi tsentralnyi orhan derzhavnoi vykonavchoi vlady Ukrainy : Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 bereznia 1996 r. № 179/96 [On the General Regulation on the Ministry, another central body of the state executive power of Ukraine: Decree of the President of Ukraine dated March 12, 1996 No. 179/96].

16. Pro tsentralni orhany vykonavchoi vlady : Zakon Ukrainy vid 17 bereznia 2011 r. № 3166-VI [On central bodies of executive power: Law of Ukraine dated March 17, 2011 No. 3166-VI].

17. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo yustytsii Ukrainy : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 lypnia 2014 r. № 228 [On approval of the Regulation on the Ministry of Justice of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated July 2, 2014 No. 228].

18. Pro sudovu ekspertyzu : Zakon Ukrainy vid 25 liutoho 1994 r. № 4038-XII [On forensic examination: Law of Ukraine dated February 25, 1994 No. 4038-XII].

Размещено на Allbest.ru