Проблемні питання проведення обшуку у невідкладних випадках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Проблемні питання проведення обшуку у невідкладних випадках

Солдатенко Олена Анатоліївна кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінального процесу та стратегічних розслідувань

Анотація

Ефективність системи правосуддя заснована на дотриманні базових принципів кримінального судочинства, адаптації до розуміння норм основоположних аксіом кримінального процесуального права не виключно законодавцем, але й орієнтування в них суб'єктів правозастосування. Певні проблеми виникають при застосуванні норм, які регламентують питання проведення слідчих (розшукових) дій. Подібне трапляється під час досудового розслідування внаслідок помилок, які допускають дізнавачі, слідчі, прокурори в ході проведення невідкладного обшуку і, як наслідок, створюється негативний вплив в цілому на результати розслідування у кримінальному провадженні. Аналіз правозастосовчої практики показує неоднакове застосування норм ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) на практиці, зокрема, щодо проникнення до житла чи іншого володіння особи до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оцінки невідкладності такого проникнення. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі по тексту - ЄРДР) або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. В свою чергу необхідно зазначити, що докази які були отримані з порушенням правил, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.

Ключові слова: слідчі (розшукові) дії, обшук, огляд, проникнення до житла чи іншого володіння особи, ухвала слідчого судді, кримінальне провадження, досудове розслідування.

Abstract

Soldatenko Olena Anatolyivna Associate Professor, Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor of the Department of Criminal Procedure and Strategic Investigations, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

PROBLEM ISSUES OF SEARCHING IN EMERGENCY CASES

The effectiveness of the justice system is based on compliance with the basic principles of criminal justice, adaptation to the understanding of the norms of the fundamental axioms of criminal procedural law not only by the legislator, but also by the orientation of law enforcement subjects in them. Certain problems arise when applying the norms that regulate the issue of conducting investigative (search) actions. This happens during the pre-trial investigation as a result of mistakes made by inquirers, investigators, and prosecutors during the emergency search and, as a result, creates a negative impact in general on the results of the investigation in criminal proceedings. The analysis of law enforcement practice shows unequal application of the norms of Art. 233 of the Code of Criminal Procedure in practice, in particular, with regard to breaking into a person's home or other property before entering information into the Unified Register of Pretrial Investigations, assessing the urgency of such breaking into. Conducting a pre-trial investigation before entering information about the commission of a criminal offense into the EDDR or without such entry is not allowed and entails the responsibility established by law. In urgent cases related to the saving of lives and property or the direct pursuit of persons suspected of committing a crime, another, established by law, procedure for entering a person's home or other possessions, conducting an inspection and searching them is possible. In turn, it should be noted that the evidence obtained in violation of the rules provided for in Part 3 of Art. 233 of the Criminal Code, as well as if the prosecutor refuses to agree to the investigator's search request or the investigating judge refuses to grant the search request, are inadmissible.

Keywords: investigative (search) actions, search, examination, entry into a person's home or other property, decision of an investigating judge, criminal proceedings, pre-trial investigation.

Постановка проблеми

Недоторканість житла особи є одним із найважливіших принципів демократичної держави, визнаним світовою спільнотою.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ст.8) [1].

У статті 12 Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року вказано, що «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання і таких посягань» [2].

Таке ж положення міститься у статті 17 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році й набув чинності для України 23.03.1976 року [3].

Приписами ст. 30 Конституції України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку [4].

Вищенаведені приписи закону знайшли відображення і в кримінальному процесуальному законодавстві, зокрема у ч.ч. 1, 3 ст. 233 КПК України, де зазначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті [5].

Цінність конституційного права на недоторканність житла визначається також тим, що порушення цього права згідно зі ст. 162 Кримінального кодексу України визнається кримінальним правопорушенням і відповідальність настає за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян [6]. кримінальний судочинство процесуальний розслідування

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значний внесок у дослідження питань щодо порядку проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі пов'язаних із проникнення до житла та іншого володіння особи у невідкладних випадках, зробили Ю.П. Аленін, А.А. Благодир, В. І. Галаган, І.В. Гловюк, А.В. Захарко, О.П. Кучинська, Є.Д. Лук'янчиков, А.В. Мельниченко, В.М. Тертишник, Л. Д. Удалова та інші. Однак у правозастосовній практичці з цієї тематики є ще багато питань, які потребують більш детального й комплексного вирішення.

Метою статті є постановка та розв'язання окремих теоретичних та практичних питань щодо підстав та процесуального порядку проведення слідчих (розшукових) дій, повязаних із проникнення до житла та іншого володіння особи у невідкладних випадках.

Виклад основного матеріалу

Межі вторгнення держави у право кожного на недоторканість житла визначаються змістом терміна «житло» та «іншого володіння особи» у національному законодавстві, а також тлумаченням даного терміну Європейським судом з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ).

Визначення термінів «житло» та «іншого володіння особи» зазначено у ч.2 ст.233 КПК України, де під «житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи».

Водночас, ЄСПЛ у низці своїх рішень сформулював правову позицію, згідно з якою термін «житло» може бути застосований і до службових приміщень, оскільки в деяких сферах (включаючи надання юридичної допомоги адвокатами) вести професійну діяльність «можна з таким ж успіхом і зі свого місця проживання, і навпаки, можна займатися справами, які не відносяться до професійної сфери, в офісі або комерційних службових приміщеннях» [7].

Принцип недоторканності житла встановлює межі допустимого втручання державних органів щодо права особи на недоторканність житла чи іншого володіння під час кримінального провадження. ЄСПЛ розглядає таке втручання як об'єктивно необхідну умову забезпечення справедливого балансу між інтересами індивідуума та суспільства в цілому [8], і тому виключення з даного принципу вимагає обмежувального тлумачення і необхідність його використання має бути чітко встановлена в кожному конкретному випадку [9]. Це обумовлено, зокрема, тим, що створюється загроза недоторканності приватного життя, особистої безпеки чи сімейної таємниці.

Обмеження недоторканності житла під час кримінального судочинства допускається тільки в порядку, в межах, на підставах та за умов, передбачених кримінальним процесуальним законом. Останім часом істотні порушення кримінального процесуального закону допускається в частині проведення обшуку, а саме у невідкладних випадках.

Аналіз положень кримінальних процесуальних норм, а саме ст.233 КПК України свідчить про те, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

З приводу підстав невідкладного обшуку виловився Верховний Суд у постанові по справі № 573/2028/19 від 08.04.2021 року де акцентується увага на тому, що «...зі змісту ч. 3 ст. 233 КПК убачається, що під «невідкладними випадками» слід розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді» [10].

Однак, органи досудового розслідування не завжди дотримуються вказаних норм закону, що тягне за собою визнання окремих доказів недопустимими, а саме тих, що були отримані в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи під виглядом його огляду.

Так, за змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на виявлення та фіксацію відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі по тексту ЄРДР) або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду.

Виходячи з системного тлумачення норм кримінального процесуального закону, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд в постанові від 07 червня 2018 року в справі № 740/5066/15-к, де зазначено, що підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається [11].

При цьому згідно ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

В той же час законодавцем у ст. 234 КПК України не зазначено про можливість проведення обшуку до внесення чи після внесення інформації до ЄРДР без ухвали слідчого судді з подальшою його легалізацією слідчим суддею.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.10.2020 у справі № 279/3931/18, якщо до внесення даних про розпочате кримінальне провадження у ЄРДР слідчий проводить у домоволодінні особи обшук приміщення, а не огляд місця події, це вважатиметься порушенням норм КПК України та буде свідчити про недопустимість доказу - протоколу такого обшуку [12].

Враховуючи той факт, що в Україні, протягом останнього часу, знаходить своє поширення посилена боротьба з корупційними проявами, нині слідчі Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України проводить слідчі (розшукові) дії спрямовані на викриття посадових осіб, які являються корупціонерами. З метою прикладу та практичного роз'яснення зазначених подій вибір пав на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду України у кримінальній справі № 761/27114/14-к від 24 лютого 2021 року [13]. У вказаній постанові зазначено, що було реалізовано огляд місця події, а саме службового кабінету, але прокурор вказує у касаційній скарзі, що рішеннями судів попередніх інстанцій було без обґрунтованих підстав визнано недопустимим доказом фактичні дані отримані внаслідок проведення саме обшуку, а не огляду. Однак, колегією суддів було визначено необґрунтованими посилання прокурора на те, що дозволу слідчого судді на огляд місця події, а саме службового кабінету, який на праві власності належить державі, не потребувалося, бо така позиція суперечить не лише положенням КПК України, а й практиці Європейського суду прав людини (рішення від 26 липня 2007 року в справі «Пєєв проти Болгарії»). Крім того, про неприпустимість проведення обшуку через приховування під оглядом місця події, без дотримання відповідних процесуальних гарантій захисту прав та інтересів підозрюваного, неодноразово було наголошено Верховним Судом України (постанови, ухвалені у провадженнях № 51-1840км20, № 51-6087км19, № 51-1314км20) [14].

Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульованої ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Отже, можна зробити висновок, що обшук як слідча (розшукова) дія має свій порядок проведення, свою мету і свої особливості. Вдосконалення законодавства, яке регулює порядок проникнення до житла чи іншого володіння у невідкладних випадках та проведення слідчих (розшукових) дій, являється одним із основним кроків вирішення проблем практики його застосування, що, насамперед, є важливим для діяльності поліції, адже найчастіше саме вона здійснює таке проникнення. У зв'язку з чим і з'являється необхідність реформування чинного законодавства в частині проведення обшуку у невідкладних випадках. Зокрема, норму КПК України необхідно доповнити положенням, що дозволяло б проведення обшуку поряд з оглядом до внесення інформації!' до ЄРДР у невідкладних випадках. Таким чином, ч. 3 ст. 214 КПК України необхідно викласти в наступній редакції: «Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду), а також обшук (у такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку). Для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути: 1) відібрано пояснення; 2) проведено медичне освідування; 3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої можливості».

Література

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини): Міжнародний документ від 04.11.1950 р.

2. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від 10 грудня 1948 р.

3. Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права: Міжнародний документ від 16 грудня 1966 р.

4. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012.

6. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001

7. Рішення ЄСПЛ у справі «Німітц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16.12.1992 р. (скарга N 13710/88).

8. Рішення ЄСПЛ у справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), 9 грудня 1994 (скарга N 16798/90).

9. Рішення ЄСПЛ у справі «Функе проти Франції» (Affaire Funke c. France) від 25 лютого 1993 року (скарга N 10828/84)

10. Ухвала Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.04.2021 року, справа № 573/2028/19

11. Ухвала Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 червня 2018 року, справа № 740/5066/15-к

12. Ухвала Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.10.2020 року, справа № 279/3931/18

13. Ухвала Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2021 року, справа № 761/27114/14-к.

14. Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 5 серпня 2020 року, справа № 700/361/17; № 51-1840км20.

References

1. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod (z protokolamy) (Ievropeiska konventsiia z prav liudyny) [Mizhnarodnyi dokument vid 04.11.1950 r.]

2. Zahal'na deklaratsiya prav lyudyny (Universal Declaration of Human Rights) [Mizhnarodnyy dokument vid 10 hrudnya 1948 r.]

3. Mizhnarodnyy Pakt pro hromadyans'ki ta politychni prava (International Covenant on Civil and Political Rights) [Mizhnarodnyy dokument vid 10.12.1966r.]

4. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] : Zakon Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r.

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012 r.

6. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001.

7. Rishennia YeSPL vid 16 hrudnia 1992 r. u spravi «Nimitz vs. Germany» (Niemietz v. Germany) zaiava No 13710/88 [CASE OF NIEMIETZ V. GERMANY (Application no. 13710/88) JUDGMENT STRASBOURG on 16 December 1992]

8. Rishennia YeSPL vid 09 hrudnia 1994 r. u spravi «Lopes Ostra vs. Ispaniyi» (Lopez Ostra v. Spain), zaiava No 16798/90 [CASE OF LOPEZ OSTRA V. SPAIN (Application no. 16798/90) JUDGMENT STRASBOURG on 09 December 1994]

9. Rishennia YeSPL vid 25 lyutoho 1993 r. u spravi «Funke vs. Frantsiyi» (Affaire Funke v. France) zaiava No 10828/84. [CASE OF AFFAIRE FUNKE V. FRANCE (Application no. 10828/84) JUDGMENT STRASBOURG on 25 February 1993]

10. Ukhvala Kasatsiinoho kryminalnoho sudu Verkhovnoho Sudu: pryiniata 08.04.2021 u sprava № 573/2028/19. [Decision of the Criminal Court of Cassation of the Supreme Court dated April 8, 2021, case No. 573/2028/19.]

11. Ukhvala Kasatsiinoho kryminalnoho sudu Verkhovnoho Sudu: pryiniata 07.06.2018 u sprava № 740/5066/15-к. [Decision of the Criminal Court of Cassation of the Supreme Court dated June 7, 2018, case No. 740/5066/15-к.]

12. Ukhvala Kasatsiinoho kryminalnoho sudu Verkhovnoho Sudu: pryiniata 06.10.2020 u sprava № 7279/3931/18 [Decision of the Criminal Court of Cassation of the Supreme Court dated October 6, 2020, case No. 7279/3931/18.]

13. Ukhvala Kasatsiinoho kryminalnoho sudu Verkhovnoho Sudu: pryiniata 24.02.2021 u sprava № 761/27114/14-к. [Decision of the Criminal Court of Cassation of the Supreme Court dated February 24, 2021, case No. 761/27114/14-к.]

14. Ukhvala Kasatsiinoho kryminalnoho sudu Verkhovnoho Sudu: pryiniata 05.08.2020 u sprava № 700/361/17; № 51-1840km20. [Decision of the Criminal Court of Cassation of the Supreme Court dated August 5, 2020, case No. 700/361/17; No. 51-1840km20]

Размещено на Allbest.ru