Соціальне підприємництво як перспективний напрям розвитку українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський Національний університет ім. Івана Франка

Соціальне підприємництво як перспективний напрям розвитку українського суспільства

Кадикало Оксана Ігорівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри соціального забезпечення та управління персоналом

Анотація

Стаття присвячена висвітленню актуальних питань, пов'язаних із соціальним підприємництвом в Україні. Проаналізовано положення нормативно-правових актів, в яких прямо або опосередковано йдеться про правове регулювання соціального підприємництва. Констатовано, що в Україні немає «спеціального» правового регулювання соціального підприємництва, а ґрунтовна статистка та аналітика наразі відсутні. До того ж відсутнє чітке визначення самого поняття «соціальне підприємництво», для чого наведені основні визначення цього виду бізнесу в українських та зарубіжних дослідженнях. Наголошено, що в умовах воєнного стану в Україні державою не прийнято нормативно-правові акти, спрямовані на розвиток цього напрямку підприємництва. Окремо проаналізовано особливості соціального підприємництва та його відмінності від «класичної» підприємницької діяльності на основі досліджень провідних вчених світу та регуляторних документів Європейської комісії. Акцентовано увагу на тому, питання соціального підприємництва є вкрай важливим в умовах сучасного стану економіки України (особливу у воєнний час) та потребує негайного правового врегулювання, дослідження та підтримки з боку держави та місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що соціальне підприємство є важливою частиною громадянського суспільства. Крім того, в умовах воєнного стану соціальне підприємництво здатне вирішити цілий комплекс питань, які постають під час військових дій та падіння економіки: працевлаштування тимчасово переміщених осіб, вразливих категорій населення та ветеранів; акумулювання фінансових ресурсів для фінансування важливих соціальних проектів; реалізація програм у сфері виробництва та послуг, де держава немає можливості брати участь, а «традиційний» бізнес не долучається у зв'язку з відсутністю перспектив отримання прибутку.

Ключові слова: соціальне підприємництво; соціальний підприємець; соціальний захист; підприємницька діяльність; соціальне інвестування

Kadykalo Oksana Ihorivna Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Security and Personnel Management, Ivan Franko National University of Lviv

SOCIAL ENTREPRENEURSHIP AS A PROSPECTIVE DIRECTION FOR THE DEVELOPMENT OF UKRAINIAN SOCIETY

соціальне підприємництво український

Abstract

The article is devoted to highlighting current issues related to social entrepreneurship in Ukraine. The provisions of normative legal acts, which directly or indirectly refer to the legal regulation of social entrepreneurship, have been analyzed. It was established that there is no "special" legal regulation of social entrepreneurship in Ukraine, and thorough statistics and analytics are currently lacking. In addition, there is no clear definition of the very concept of "social entrepreneurship", for which the main definitions of this type of business in Ukrainian and foreign studies are given. It is emphasized that in the conditions of martial law in Ukraine, the state has not adopted normative legal acts aimed at the development of this direction of entrepreneurship. The features of social entrepreneurship and its differences from "classical" entrepreneurial activity are separately analyzed based on research by the world's leading scientists and regulatory documents of the European Commission. Attention is focused on the fact that the issue of social entrepreneurship is extremely important in the conditions of the current state of the economy of Ukraine (especially in wartime) and requires immediate legal regulation, research, and support from the state and local selfgovernment. It is emphasized that in the conditions of martial law in Ukraine, the state has not adopted normative legal acts aimed at the development of this direction of entrepreneurship. The features of social entrepreneurship and its differences from "classical" entrepreneurial activity are separately analyzed based on research by the world's leading scientists and regulatory documents of the European Commission. Attention is focused on the fact that the issue of social entrepreneurship is extremely important in the conditions of the current state of the economy of Ukraine (especially in wartime) and requires immediate legal regulation, research, and support from the state and local self-government. It was concluded that social enterprise is an important part of civil society. In addition, in the conditions of martial law, social entrepreneurship is able to solve a whole set of issues that arise during military operations and the decline of the economy: employment of temporarily displaced persons, vulnerable categories of the population and veterans; accumulation of financial resources for financing important social projects; implementation of programs in the sphere of production and services, where the state has no opportunity to participate, and "traditional" business does not join due to the lack of profit prospects.

Keywords: social entrepreneur ship; social entrepreneur; social protection; entrepreneurship; social investment

Постановка проблеми. Питання підприємництва достатньо врегульовано в законодавстві України. Проте проблематика соціального підприємництва практично немає нормативно-правового регулювання та недостаньо досліджена в українській правовій та економічній науці. Крім того, не ведеться облік соціальних підприємств в країні, а також аналітика по галузях та сферах їх діяльності. Згадування важливості соціального бізнесу та необхідності його розвитку в окремих нормативних документах держави, залишаються декларативними та практично не втілюються в життя. Таким чином, проблемними виявляються питання самого визначення соціального підприємництва, запровадження його нормативно-правового забезпечення, аналітики та державної підтримки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику соціального підприємництва висвітлювали у своїх працях низка науковців, а саме, О. Бандирська, Н. Волосковець, Т. Гнатьєва, О. Головінов, А. Гулевська-Черниш, Н. Доброва, Л. Долуда, Ю. Кірсанова, Т. Лункіна, М. Мурашко, В. Назарук, А. Свинчук, Р. Шоля та інші. Проте, проблематика розуміння змістовної сутності соціального підприємництва та його ролі в соціально-економічному житті країни (в тому числі, в умовах воєнного стану) розглянуті недостатньо.

Метою статті є вивчення проблемних аспектів становлення та розвитку соціального підприємництва в Україні.

Виклад основного матеріалу. Поняття «підприємництво» визначене в перших законах незалежної України, коли було важливо врегулювати на рівні законодавства процес трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову, закріпити правові механізми забезпечення підприємницької діяльності. Зокрема, Закон України «Про підприємництво» визначав, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [1]. Проте, на теперішній час зазначений закон, крім статті 4, втратив свою чинність.

Право на підприємницьку діяльність закріплене в Основному законі, а саме, ст. 42 Конституції України декларує, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Конституція гарантує захист підприємницької діяльності та всіх форм власності. Ст. 92 Конституції визначає, що виключно Законами України забезпечуються правові засади і гарантії підприємництва. Господарський кодекс України визначив, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями [2].

Отже, поняття підприємництва чітко регламентовано як в законодавстві України, так і є зрозумілим у суспільстві. Загальні, «звичаєві» погляди на підприємництво є сталими протягом розвитку світової економіки. Підприємництво є основною рушійною силою класичного «капіталізму», де суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, ефективності використання наявних ресурсів, а головною метою такої системи є максимізації прибутку (капіталу).

Зважаючи на викладене можна стверджувати, що поняття «соціального підприємництва» сьогодні є досить невизначеними, дискусійними та суперечливими, як в науці, так і в розмінні суспільства і самих підприємців. Концепція «соціального підприємництва» із економічної категорії перетворюється на категорію філософську, коли розглядається теорія та сама можливість «ефективного альтруїзму» як поєднання бізнесу та моралі, та можливість альтруїстичних форм капіталізму [3]. Основний принцип ефективного альтруїзму, до якого ми вважаємо можна віднести і соціальне підприємництво - раціональний підхід до здійснення добрих справ [4].

На теперішній час спостерігаються активні намаганняи науковців надати тлумачення дефініції «соціальне підприємництво». Варто зауважити, що більшість з вітчизняних досліджень зазначеної проблематики базується на критеріях, які використовуються в Європейських країнах та США.

Сьогодні класичним вважається визначення соціального підприємництва, наведене Грегорі Дізом в статті «Поняття «Соціального підприємництва» 1998 року, оновлену у 2001 році [5]. За Дізом, соціальне підприємництво - це застосування практик традиційного підприємництва для досягнення соціальних цілей або виконання соціальної місії. Американські науковці Джилл Кікал і Томас Лайонс (Jill Kickul, Thomas S. Lyons) визначають соціальне підприємництво (social entrepreneurship) як застосування мислення, процесів, інструментів і методів бізнес-підприємництва для досягнення соціальної та/або екологічної цілі (місії) [5]. Соціальне підприємництво - використання стартапів та інших засобів підприємництва для розробки, фінансування та реалізації рішень соціальних, культурних або екологічних проблем [6].

Вітчизняні науковці пропонують розуміти соціальне підприємництво як підприємницьку діяльність, спрямовану на позитивні інноваційні зміни у суспільстві: пом'якшення або вирішення соціальних проблем за рахунок доходів, отриманих від власної діяльності. Його головна відмінність від звичайного бізнесу полягає в тому, що для соціального підприємництва отримання та розподіл прибутку не є самоціллю чи основною метою [7].

Соціальне підприємництво втілює в життя винахідливість, іноваційність, наполегливість, планування, здібності до початкового розвитку та зосередженість на зростанні, характерні для бізнес-підприємців, у роботі над вирішенням найнагальніших викликів нашого суспільства.

Європейські інституції приділяють значну увагу соціальному підприємництву. Зокрема, в документах Європейської комісії зазначається, що соціальні підприємства поєднують суспільні цілі з духом підприємництва. Ці організації зосереджені на досягненні ширших соціальних, екологічних або громадських цілей. Європейська комісія прагне створити сприятливе фінансове, адміністративне та правове середовище для цих підприємств, щоб вони могли працювати на рівних з іншими типами підприємств у тому ж секторі. Ініціатива соціального бізнесу, започаткована в 2011 році, визначила дії, спрямовані на реальні зміни та покращення ситуації на місцях для соціальних підприємств [8].

Європейська комісія дає наступне визначення соціального підприємства - це оператор соціальної економіки, основною метою якого є соціальний вплив, а не отримання прибутку для своїх власників чи акціонерів. Соціальне підприємство працює, надаючи товари та послуги на ринок у підприємницький та інноваційний спосіб та використовує свій прибуток переважно для досягнення соціальних цілей.

Європейська Комісія використовує термін «соціальне підприємство» для охоплення наступних видів бізнесу:

ті, для кого соціальна або суспільна мета загального блага є причиною комерційної діяльності, часто у формі високого рівня соціальних інновацій;

ті, чиї прибутки в основному реінвестуються для досягнення цієї соціальної мети;

ті, де метод організації або система власності відображає місію підприємства, використовуючи демократичні принципи чи принципи участі або зосереджуючись на соціальній справедливості.

Витоки формування соціального підприємництва вбачаються у розчаруванні суспільства загальною відсутністю прогресу у вирішенні найнагальніших соціальних та екологічних проблем. Уряди та приватний сектор розчарували своєю нездатністю або небажанням ефективно боротися з бідністю, голодом, домашнім насильством, підлітковою вагітністю, глобальною зміною клімату, енергозбереженням та багатьма іншими проблемами.

Тому альтернативним суб'єктом, який намагається впоратися з соціальними викликами, є соціальний підприємець. Якщо традиційні підприємці, як правило, оцінюють успішність своєї діяльності, орієнтуючись на прибуток, виручку (обсяг продажів) або вартість акцій, то для соціального підприємця головним критерієм успішності стає «соціальна віддача» [9]. Прибуток для соціального підприємця звичайно є важливим, але не є самоціллю цього бізнесу, а лише як засіб забезпечення своє життєдіяльності та досягнення соціальних або культурних цілей.

Сьогодні соціальне підприємництво вважається важливою частиною громадянського суспільства, яке, за даними національних та іноземних досліджень, в Україні є досить розвинутим [10]. Проте, визначити загальну кількість та обсяги реалізації товарів та послуг соціальних підприємств в Україні досить важко. Справа в тому, що в Україні для здійснення соціального підприємства не передбачено окремої організаційно-правової форми. Тобто організувати соціальне підприємство можна у будь-якій зручній формі, з- поміж різноманітних форм (організації громадянського суспільства, суб'єкти підприємницької діяльності тощо), із широким вибором із наявних режимів оподаткування.

Концепція соціального підприємництва може бути застосована до широкого спектру організацій, різних за розміром, що мають різні цілі. За даними дослідження «Соціальне підприємництво в Україні. Економіко- правовий аналіз» [11] у 2020 році в Україні до категорії соціальних підприємств відносилось біля 1000 суб'єктів. Критерієм такої класифікації є самодекларування підприємницьких ініціатив як вважають себе соціальними підприємствами, а також притаманність їм наступних рис:

працевлаштування вразливих верств населення (ветерани АТО, УБД, ВПО, люди з інвалідністю, мешканці сільської місцевості таке інше);

частина чи весь прибуток від діяльності спрямовується на підтримання статутної діяльності громадських організацій, благодійних організацій чи благодійних фондів;

частина чи весь прибуток спрямовується на фінансування окремих видів послуг для соціально вразливих груп населення, підтримки соціальних, культурних чи спортивних заходів, проектів.

На нашу думку, такі критерії суттєво звужують можливість класифікації соціальних підприємств та не повністю відображають весь спектр їх діяльності.

На сьогодні окрема статистика, яка б обраховувала соціальні підприємства, не ведеться жодної громадською або державною організацією. Тому оцінити це явище можна досить приблизно. На противагу цьому ситуація з обліком соціального підприємництва в Європі виявляється зовсім іншою. На виконання рішень та за підтримки Європейської комісії ведуться декілька реєстрів та готуються аналітичні статистичні звіти по соціальному підприємству, зокрема Європейський Монітор Соціальних підприємств (European Social Enterprise Monitor). Його останній звіт за 2021-2022 роки охоплює 21 країну Європи та включає методологічні, статистичні, правові аспекти. Тим не менше, загальна кількість соціальних підприємств за даними цього звіту невідома. Остання статистика Єврокомісії надає цифру в 2,8 мільйонів соціальних підприємств - 10 % всіх бізнесів в Європі. При цьому найпоширенішою організаційно-правової формою соціального бізнесу є - фізичні особи-підприємці (ФОП) - 26%, приватне підприємство - 16% та громадська організація - 14%.

Така сама ситуація спостерігається і в Європі. За даними Європейської комісії єдиної організаційно-правової форми соціальних підприємств в Європі немає. Багато соціальних підприємств працюють у формі соціальних кооперативів, деякі з них зареєстровані як приватні компанії з обмеженою відповідальністю, деякі є взаємними товариствами, і багато з них є некомерційними організаціями, що розподіляють прибутки, зокрема, соціально-побутові товариства, асоціації, волонтерські організації, благодійні організації або фундації.

Основними критеріями діяльності соціального бізнесу, які допомагають його ідентифікувати та не плутати з іншою соціальною діяльністю (благодійність, волонтерство тощо), визначимо наступні:

це бізнес, тобто підприємницька діяльність в розумінні українського законодавства та суспільства, тому він має бути рентабельним;

соціальний ефект є первинним, а не похідним, як може бути в звичайному бізнесі. При цьому треба розрізняти поняття корпоративної соціальної відповідальності з соціальним підприємництвом. Корпоративна соціальна відповідальність є додатковою (побічною) та добровільною діяльністю сучасного відповідального бізнесу. У соціального підприємця соціальні цілі пріоритетні, закріплені в установчих документах та є метою його діяльності;

весь або більша частина прибутку реінвестується в розширення діяльності або спрямовується на досягнення соціальних цілей та розвиток соціальних проектів.

Також важливо не плутати соціальне підприємництво з бізнесом у соціальній сфері. Господарська діяльність з метою отримання прибутку, що здійснюється у соціальній сфері (медицина, освіта, надання послуг вразливим категоріям населення тощо) не є соціальним підприємництвом.

Привертає увагу, що в Україні наразі немає «спеціального» законодавства про соціальне підприємництво. У 2021 році Указом Президента було затверджено «Стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки» [12]. Зокрема, Стратегія зазначає соціальне підприємництво як важливу частину громадянського суспільства. Забезпечення здійснення соціального підприємництва розглядається в комплексі із збільшенням кількості робочих місць і самозайнятих осіб, поліпшення бізнес-середовища, протидії корупції, сприяння прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування та реалізації інших суспільно корисних проектів. На думку авторів Стратегії, соціальне підприємництво сприяє фінансовій стабільності інститутів громадянського суспільства. Стратегія ставить завдання органам державної влади та місцевого самоврядування підвищити ефективність підтримки соціального підприємництва за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Передбачаються наступні шляхи розвитку соціального підприємництва:

створення сприятливих умов для розвитку соціального підприємництва як медіатора розв'язання суспільних проблем;

поширення моделі та кращих практик соціального підприємництва на соціокультурну сферу з метою підвищення її життєздатності;

сприяння просуванню та заохоченню соціальних змін і позитивних моделей поведінки шляхом розширення мікрофінансових стимулів для соціального підприємництва;

створення гнучких та ефективних податкових умов для ведення соціального підприємництва.

Особливо питання соціального бізнесу актуалізувались в Україні сьогодні - в умовах воєнного стану. Соціальне підприємництво стає одним з інструментів для вирішення актуальних суспільних проблем, тому потребує уваги та допомоги держави.

Під час воєнного стану держава вживає певні заходи для підтримки соціального бізнесу. Зокрема, Державна служба зайнятості пропонує низку активних програм для бізнесу, які покликані допомогти у вирішенні питань працевлаштування або збереження робочих місць для соціально вразливих категорій населення. Серед таких програм від Державної служби зайнятості привертає увагу Програма з надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні. Метою цієї програми є допомога у вирішенні питань працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.

Право на отримання такого виду відшкодування надається роботодавцю за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом, яким забезпечено працевлаштування такої особи з розміром заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижче, ніж розмір мінімальної заробітної плати.

Компенсація витрат надається у розмірі 6700 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Загальна тривалість надання такої компенсації не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування особи.

Програмою розвитку соціального підприємства опікується також урядова платформа «ДІЯ» - лідер цифрової трансформації в Україні. В розділі «Дія-Бізнес» створена сторінка «Соціальне підприємництво». На порталі розкриваються поняття соціального підприємця та підприємництва, пропонуються ідеї для стартапів, розміщені освітні програми та курси для соціальних підприємців. Важливим аспектом є допомога в участі в програмі «Соціального інвестування WNISEF» спрямована на забезпечення підтримки приватних підприємств та фізичних осіб-підприємців з метою досягнення соціального та екологічного впливу в Україні через створення механізму доступного кредитування спільно з банківськими установами, надання тренінгових та консультаційних послуг, коучингу і наставництва. Мета зазначеної програми полягає в тому, щоб дати можливість підприємцям і бізнесу вирішувати соціальні та екологічні проблеми через фінансові інвестиції та надійні практики ведення бізнесу. Підхід програми соціального інвестування полягає у наданні кредитів під низький відсоток для сталих соціальних підприємств, консультування та підтримку їх в процесі реалізації та впровадження бізнес-планів.

Висновки

Проблематика соціального підприємництва в Україні потребує негайного правового врегулювання та підтримки з боку держави, враховуючи велике значення соціального бізнесу для вирішення соціально- економічних завдань держави, особливо в умовах воєнного стану. Для створення організаційно-правової моделі соціального підприємства в Україні доцільно використати позитивний європейський досвід правового регулювання, аналізу та підтримки діяльності соціальних підприємств.

Література

Про підприємництво: Закон України від 07 лют. 1991 р. № 698-XII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/698-12#Text

Господарський Кодекс України: Закон України від 16 січ. 2003 р. № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/436-15#Text

Singer P. The Most Good You Can Do. How Effective Altruism Is Changing Ideas About Living Ethically. New Haven and London: Yale university Press, 2015.

Гомілко О. Є. Ефективний альтруїзм як сучасна філософія та життєва позиція. Гуманітарні науки і освіта сьогодні : матеріали Читань до Днів науки: збірка доповідей наукової конференції. (Київ, 15-18 трав. 2021 р.). С. 64-74.

Gregory Dees. The Meaning of Social Entrepreneurship. CASE at Duke. 1998. URL: https://centers.fuqua.duke.edu/case/wp-content/uploads/sites/7/2015/03/Article_Dees_Meaning ofSocialEntrepreneurship_2001.pdf

Kickul, J. and Lyons, T. (2020) Understanding Social Entrepreneurship. 3rd edn. Taylor and Francis. Available at. URL : https://www.perlego.com/book/2194036/understanding-social- entrepreneurship-the-relentless-pursuit-of-mission-in-an-ever-changing-world-pdf.

Долуда Л., Назарук В., Кірсанова Ю. Соціальне підприємництво. Бізнес-модель. Реєстрація. Оподаткування. Київ, ТОВ «Агентство «Україна», 2017. 92 с.

Європейська Комісія. Офіційний сайт. URL: https://single-market-economy.ec.europa.eu/ sectors/proximity-and-social-economy/social-economy-eu/social-enterprises_en.

Thompson, JL, The World of the Social Entrepreneur, The International Journal of Public Sector Management, 15 (4/5), 2002 p.413.

Про стан розвитку громадянського суспільства України в 2021 році та його зміни на початку 2022 року : матер. щоріч. доп. [В. Потапенко, Ю. Тищенко, Ю. Каплан та ін.]. Київ: НІСД, 2022. - 56 с.

Соціальне підприємництво в Україні. Економіко-правовий аналіз». 2020. Звіт підготовлений групою експертів у галузі права, економіки та соціально-політичних наук для проекту «EU4Youth - Розкриття потенціалу молодих соціальних підприємців в Молдові та Україні ».

Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки : Указ Президента України від 27 вер. 2021 р. № 487/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021?find=1&text=%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0% BF%D 1%80%D0%B8%D 1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D 1%86#Text

References

Zakon Ukrainy Pro pidpryiemnytstvo : Zakon Ukrainy pruiniatyi 07 liut. 1991 roku № 698-XII / Verkhovna Rada Ukrainy. [The Law of Ukraine On Entrepreneurship from February 7, 1991, № 698-XII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-12#Text. [in Ukrainian].

Zakon Ukrainy "Hospodarskyi Kodeks Ukrainy": Zakon Ukrainy vid 16 sich. 2003 roku № 436-IV / Verkhovna Rada Ukrainy. [The Law of Ukraine The Commercial Code of Ukraine from January 16, 2003, № 436-IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text. [in Ukrainian].

Singer P. The Most Good You Can Do. How Effective Altruism Is Changing Ideas About Living Ethically. New Haven and London: Yale university Press, 2015. [in English].

Homilko O. Ye. (2021) Efektyvnyi altruizm yak suchasna filosofiia ta zhyttieva pozytsiia [Effective altruism as a modern philosophy and life position.]. Humanitarni nauky i osvita sohodni: materialy Chytan do Dniv nauky : zbirka dopovidei naukovoi konferentsii - Humanities and education today. (May, 15-18, Kyiv), 64-74. [in Ukrainian].

Gregory Dees. (1998) The Meaning of Social Entrepreneurship. CASE at Duke. Retrieved from https://centers.fuqua.duke.edu/case/wp-content/uploads/sites/7/2015/03/Article_ Dees_MeaningofSocialEntrepreneurship_2001.pdf. [in English].

Kickul, J. and Lyons, T. (2020) Understanding Social Entrepreneurship. 3rd edn. Taylor and Francis. Available at. Retrieved from https://www.perlego.com/book/2194036/understanding- social-entrepreneurship-the-relentless-pursuit-of-mission-in-an-ever-changing-world-pdf. [in English].

Doluda L., Nazaruk V., Kirsanova Yu. (2017) Sotsialne pidpryiemnytstvo. Biznes-model. Reiestratsiia. Opodatkuvannia. [Social entrepreneurship. Business model. Registration. Taxation.] Kyiv, TOV «Ahentstvo «Ukraina». 92 s. [in Ukrainian].

Yevropeiska Komisiia [The European Commission]. Ofitsiinyi sait - official site. Retrieved from https://single-market-economy.ec.europa.eu/sectors/proximity-and-social-economy/ social-economy-eu/social-enterprises_en. [in English].

Thompson, .11 .ю (2002) The World of the Social Entrepreneur, The International Journal of Public Sector Management, 15 (4/5), p.413. [in English].

Pro stan rozvytku hromadianskoho suspilstva Ukrainy v 2021 rotsi ta yoho zminy na pochatku 2022 roku (2022) [About the state of development of Ukrainian civil society in 2021 and its changes at the beginning of 2022] : mater. shchorich. dop. [V. Potapenko, Yu. Tyshchenko, Yu. Kaplan ta in.]. Kyiv: NISD. 56 s. [in Ukrainian].

Sotsialne pidpryiemnytstvo v Ukraini. Ekonomiko-pravovyi analiz». (2020). [Social entrepreneurship in Ukraine. Economic and legal analysis] Zvit pidhotovlenyi hrupoiu ekspertiv u haluzi prava, ekonomiky ta sotsialno-politychnykh nauk dlia proektu «EU4Youth - Rozkryttia potentsialu molodykh sotsialnykh pidpryiemtsiv v Moldovi ta Ukraini. [in Ukrainian].

Ukaz Prezydenta Ukrainy "Pro Natsionalnu stratehiiu spryiannia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini na 2021-2026 roky" pruiniatyi 27 ver. 2021 roku № 487/2021 [Decree of the President of Ukraine About the National Strategy for Promoting the Development of Civil Society in Ukraine for 2021-2026 from September 27, 2021 № 487/2021]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021?find=1&text=%D0%BF%D1% 96% D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86#Text. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru