Громадський контроль у публічному управлінні: поліваріантність трактування поняття та сутнісні характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту публічної служби та управління,

Національний університет «Одеська політехніка»

Громадський контроль у публічному управлінні: поліваріантність трактування поняття та сутнісні характеристики

Панченко Ганна Олександрівна, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики

м. Одеса

Анотація

У статті досліджується особливості здійснення громадського контролю у публічному управлінні. Громадський контроль, як досить нова форма контролю, для якої притаманним є активне спостереження його суб'єктами - громадськими організаціями, ініціативними групами та особами за дотриманням прав і законних інтересів громадян органами публічної влади, є дієвим механізмом підтримки поступовості у прийнятті та реалізації ключових управлінських рішень, які справляють суттєвий вплив на гармонійний розвиток громадянського суспільства в умовах системних змін та постійних глобальних та локальних викликів сучасності.

Проаналізовано сучасні підходи до визначення дефініції «громадський контроль» українськими науковцями із виокремленням сутнісних акцентів, результатом чого є констатація того факту, що громадський контроль слід розглядати у декількох контекстах: у широкому значенні (як соціальний феномен та форма реалізації демократії в суспільстві), вузькому (як система та як процес) та у більш специфічному (як соціальна технологія, метод та механізм взаємодії).

Встановлено, що однією із сфер, у якому активно використовується громадський контроль, є сфера публічного управління. Основною метою здійснення громадського контролю в публічному управлінні є залучення громадян до управління суспільством і державою для визначення рівня результативності та ефективності управлінської діяльності органів публічної влади. Основними елементами системи громадського контролю є: чітко окреслені суб'єкти та об'єкти, предмет контролю, визначені мета і завдання здійснення цього виду контролю, окреслені принципи, функції, механізми, ретельно підібраний та адаптований інструментарій здійснення відповідного контролю.

Зроблено висновок про те, що в сучасній Україні існує певна організаційно-правова база для ефективного та результативного здійснення громадського контролю в публічному управлінні.

Ключові слова: громадський контроль, громадянське суспільство, органи публічної влади, публічне управління, система публічного управління, управлінська діяльність.

Abstract

Panchenko Hanna Oleksandrivna, Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Administration and Regional Studies of the Educational and Scientific Institute of Public Service and Management, National University "Odesa Polytechnic",

PUBLIC CONTROL IN PUBLIC ADMINISTRATION: POLYVARIANT INTERPRETATION OF THE CONCEPT AND ESSENTIAL CHARACTERISTICS

The article examines the peculiarities of public control in public administration. Public control, as a fairly new form of control, which is characterized by active monitoring by its subjects - public organizations, initiative groups and individuals of compliance with the rights and legitimate interests of citizens by public authorities, is an effective mechanism for supporting gradualism in the adoption and implementation of key management decisions , which have a significant impact on the harmonious development of civil society in conditions of systemic changes and constant global and local challenges of modern times.

Modern approaches to defining the definition of "public control" by Ukrainian scientists have been analyzed, with essential accents highlighted, the result of which is the statement of the fact that public control should be considered in several contexts: in a broad sense (as a social phenomenon and a form of implementation of democracy in society), narrow (as a system and as a process) and in a more specific way (as a social technology, method and mechanism of interaction).

It has been established that one of the spheres in which public control is actively used is the sphere of public administration. The main goal of public control in public administration is to involve citizens in the management of society and the state to determine the level of effectiveness and efficiency of management activities of public authorities. The main elements of the public control system are: clearly defined subjects and objects, the subject of control, the defined purpose and tasks of this type of control, defined principles, functions, mechanisms, carefully selected and adapted tools for the implementation of the appropriate control.

It was concluded that in modern Ukraine there is a certain organizational and legal basis for effective and efficient implementation of public control in public administration.

Keywords: public control, civil society, public authorities, public administration, system of public administration, managerial activity.

Постановка проблеми. Взаємодія держави і громадянського суспільства на будь-якому етапі суспільного розвитку завжди відіграє ключову роль у цьому процесі та перебуває у полі пильної уваги наукової спільноти. Глибоке реформування системи публічного управління, розпочате ще на початку 90-х років ХХ століття під впливом як глобальних викликів зовнішнього середовища, як і синергією внутрішніх факторів, призвело до суттєвого переформатування якості зазначеної взаємодії та перерозподілу її філософського, функціонального, організаційного та інформаційного наповнення. Перш за все, взаємодія держави і громадянського суспільства втрачає яскраво виражену патерналістичність, за якої держава завжди виступала у ролі «батька», забезпечуючи у повному обсязі опіку над громадянином у всіх аспектах суспільного життя: соціальну, економічну, політичну, безапеляційно пропонуючи свій алгоритм вирішення питань та проблем різних рівнів суспільного буття. Це, почасти, провокувало до розвитку апатичності та відсутності активності - як у окремого громадянина, так і громадянського суспільства загалом - щодо прояву самостійної, адекватної громадянської позиції у досягненні позитивних результатів.

Основою нових взаємовідносин стало партнерство між державою і громадянським суспільством у вирішення нагальних суспільних питань. Держава, за новими стандартами, забезпечує високий сервіс надання соціальних, публічних адміністративних послуг, створюючи відповідну діючу правову інфраструктуру та опікуючись постійною підтримкою якісного кадрового потенціалу. Громадянське суспільство, в свою чергу, бере на себе відповідальність за самостійно обрані шляхи вирішення нагальних суспільних питань. У цьому процесі важливе значення набуває громадський контроль як дієвий механізм підтримки поступовості у прийнятті і - особливо - реалізації ключових управлінських рішень, які справляють суттєвий вплив на гармонійний розвиток громадянського суспільства в умовах системних змін та постійних глобальних та локальних викликів сучасності. Тому більш детальний розгляд сутнісних характеристик процесу громадянського контролю в системі публічного управління є, на наш погляд, актуальним та необхідним завданням, з огляду на вищезазначене.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню особливостей процесу громадського контролю присвячена переконлива кількість наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, слід відзначити системні дослідження науковця Крупника А., який розглядає громадський контроль крізь призму забезпечення ключової функції громадянського суспільства, виявом якої є публічна перевірка діяльності органів влади з боку громадян і їх об 'єднань на відповідність цілей, які влада проголошує, спрямована на корегування як цієї діяльності, так і самих цілей [1]. У монографічному дослідженні науковці Наливайко Л. і Савченко О. зосереджують увагу на проблемах правового регулювання громадського контролю та запропоновано основні шляхи його удосконалення [2]. Значний вклад у дослідженні процесу громадського контролю вносять молоді українські вчені. Ніронка Ю. акцентує увагу на визначальних особливостях громадянського контролю як важливої складової механізму забезпечення конституційного принципу народовладдя [3]. Надвірнянська Н. та Чічеріна М. пропонують до розгляду авторські підходи щодо розуміння правової природи громадського контролю в сфері публічного управління в контексті розбудови в Україні громадянського суспільства та правової держави [4]. У той же час, слід констатувати, що, незважаючи на достатню кількість публікацій, присвячених проблемі формування та функціонування громадського контролю в системі публічного управління, певні аспекти порушеної тематики потребують більш детальної систематизації та аналізу, що свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Мета статті - дослідити сутнісні характеристики та поліваріантність у трактуванні поняття громадського контролю в сучасній системі публічного управління. громадський контроль управлінський

Виклад основного матеріалу. Інтенсивний та постійно змінний рух громадянського суспільства закономірно повинен супроводжуватися посиленням єдності всієї суспільної системи, тому безперервна взаємодія, взаємопроникливість та взаємоконтроль різних за своєю організаційною природою суб'єктів суспільства стають все більш складними, що автоматично призводить до посилення відповідальності з боку держави як регулятора суспільних відносин. За таких умов саме громадський контроль буде і повинен забезпечувати неухильність у здійсненні поставлених цілей і завдань, які сприяють успішності процесу. Громадський контроль - це порівняно нова форма контролю, для якої притаманним є активне спостереження його суб'єктами - громадськими організаціями, ініціативними групами та особами за дотриманням прав і законних інтересів громадян органами публічної влади. Правовою основою зовнішнього контролю, до якого належить і громадський контроль, є стаття 5 Конституції України [5], в якій народ визначається єдиним джерелом влади в Україні та закріплено його право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, що не може бути узурпованим державою, її органами та посадовими особами. Щодо визначення поняття «громадський контроль», то існує надзвичайне різноманіття у його потрактуванні. тут погляди науковців також дещо відрізняються. У табл. 1 подано важливі, на наш погляд, дефініції визначення «громадський контроль», запропоновані українськими науковцями, які відображають сутнісні характеристики аналізованого базового поняття.

Таблиця 1. Підходи до визначення дефініції «громадський контроль» українськими науковцями

Як свідчить проведений аналіз підходів до визначення дефініції «громадський контроль» українськими науковцями (Табл. 1), громадський контроль активно використовується у сфері публічного управління, а також - громадський контроль у публічному управлінні слід розглядати у декількох контекстах: у широкому, вузькому та специфічному (Рис. 1).

У широкому значенні громадський контроль у публічному управлінні розглядається у якості форми реалізації демократії в суспільстві та як соціальний феномен.

Рис. 1. Поліваріантність трактування сутності поняття «Громадський контроль в публічному управлінні.

Беручи до уваги той факт, що соціальний феномен потрактовується, як явища взаємодії людей, що відбуваються у соціальному просторі у різних формах: безпосередньої (контактна група) або ж опосередкованої (шляхом причетності окремого індивідуума до певних спільнот, соціальних організацій та інститутів) [13], громадський контроль у публічному управлінні, беззаперечно, може розглядатися як один із соціальних феноменів, тому що в його основі лежить процес взаємодії громадян і влади з метою контролінгу реалізації суспільно значущих завдань, які суттєво впливають на подальший розвиток суспільства. Для громадського контролю у публічному управлінні як соціального феномену притаманні такі ключові елементи, як: об'єктивна потреба у постійному здійсненні громадського контролю за процесом формування, реалізації владою управлінських процесів у державі, дотримуючись загальноприйнятих принципів законності, відкритості та прозоростіЃG наявність системи цінностей, норм і правил (цінностіЃF свобода, особиста і соціальна активність громадян; норми: соціальні, правові, етичні; правила: неупереджене ставлення до об'єкту контролю, принциповість, наявність певних алгоритмів здійснення контролю); оформлення певних соціальних очікувань від результату здійснення громадського контролю: збільшення активності громадянського суспільства у вираженні власної громадянської позиції щодо влаштування управлінського простору держави, підвищення рівня залученості громадян до процесу управління державою; наявність необхідних ресурсів: людських, інтелектуальних, часових, матеріальних, ресурсу довіри до влади, легітимності і т.п.

Погоджуючись із загальновідомим науковим підходом до розгляду основних форм реалізації демократії: безпосередньої та представницької, громадський контроль може розглядатися як одна із складових безпосередньої форми реалізації демократії у суспільстві, адже саме за допомогою нього через широке залучення населення до управління суспільством і державою є можливим встановлювати рівень дієвості, ефективності та результативності зазначеного управління.

У більш вузькому значенні поняття «громадський контроль у публічному управлінні» трактується науковцями як система і як процес. Громадський контроль у публічному управлінні як система містить у собі усі необхідні ознаки і елементи, які перебувають у відносинах і зв'язках один з одним і створюють певну цілісність, єдність [14, с. 520]. Основними елементами системи громадського контролю є: чітко окреслені суб'єкти та об'єкти, предмет контролю, визначені мета і завдання здійснення цього виду контролю, окреслені принципи, функції, механізми, ретельно підібраний та адаптований інструментарій здійснення відповідного контролю. Суб5єктами громадського контролю у сфері публічного управління найчастіше є громадяни та їхні об'єднання; підконтрольними об'єктами можуть бути органи публічної влади, державні та комунальні підприємства, установи та організації, а також - недержавні суб'єкти будь-яких організаційно-правових форм, окремі особи; предметом цього виду контролю є діяльність вказаних об'єктів з дотримання певних соціальних норм, реалізації прав і свобод громадян, задоволення та узгодження їхніх потреб та інтересів [14, с. 113]. Принципи громадського контролю в публічному управлінні базуються на принципах права (наприклад, верховества права, ієрархічної вищості закону), принципах публічного управління (демократизму, народності, рівності перед законом, колегіальності, відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність) та принципах публічного контролю (універсальності, систематично сті, безсторонності (неупередженості), реальності, результативності, гласності, відкритості, прозорості). Використання та дотримання згаданих вище принципів забезпечує закріплення основ громадського контролю в публічному управлінні та здійснює позитивний вплив на гармонізацію суспільних відносин. Важливу роль в системі громадського контролю в публічному управлінні посідає чітке визначення мети та основних завдань. Науковець Сквірський О.І. стверджує, що метою громадського контролю в публічному управлінні є неухильне та свідоме дотриманням вимог чинного законодавства всіма суб'єктами права, спрямоване на забезпечення та реалізацію прав, свобод та законних інтересів приватних осіб у сфері публічного управління [15, с.134]. Мета громадського контролю у публічному управлінні конкретизується у чітко сформульованих завданнях та полягають у недопущенні дій контрольованих суб'єктів за межами законності та правопорядку, попередженні можливих відхилень від артикульованих цілей, а також - відстоювання інтересів суспільства та його суб'єктів.

Логічним продовженням завдань громадського контролю в публічному управлінні, їх практичною реалізацією, є відповідні функції (похідні від функцій загального контролю - інформаційна, оціночна, регулятивна, комунікативна, сигнальна, виховна, превентивна та ін.): стеження та спостереження за діяльністю суб'єктів публічного управління; недопущення відхилень суб'єктів публічного управління від виконання поставлених перед ними завдань; оцінка законності й дисципліни в публічному управлінні; підвищення ефективності та результативності публічного управління [15, с.135]. Дієвими інструментами громадського контролю в публічному управлінні є звернення до органів публічної влади; оскарження актів, дій або бездіяльності в судових органах.

Ідентифікація сутності громадського контролю в публічному управлінні як процесу також цілком обгрунтована і логічна, адже, якщо брати до уваги визначення самого поняття «процес контролю», який складається із встановлення стандартів, вимірювання фактично досягнутих результатів і коригування у тому випадку, коли досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених стандартів, - громадський контроль повністю відповідає зазначеному. Він містить у собі певні етапи: І - обрання об'єкту громадського контролю; ІІ - легітимація підстави для здійснення громадського контролю за діяльністю обраного об'єкту; ІІІ - збір інформації про діяльність обраного об'єкту громадського контролю з метою аналізу для встановлення результативності та відповідності існуючим нормативно-правовим стандартам; (*за потреби здійснюються додаткові етапи: ІІІ (а) - громадське розслідування, ІІІ (б) - громадські звернення на користь фізичних та юридичних осіб; ІІІ (в) - створення запиту щодо питань, які мають суспільний інтерес, посадовим особам органів публічної влади; ІІІ (г) - організація соціологічного опитування); IV - оформлення результатів громадського контролю; V - публічне представлення результатів громадської експертизи влади і суспільству);УІ - реалізація результатів громадського контролю в публічному контролі. Важливо, що у процесі здійснення громадського контролю в публічному управлінні наднеобхідно дотримуватися основних принципів законності, відповідальності за артикульовані висновки, доказовості встановлених фактів, неупередженості у судженнях; компетентності та професіоналізму тощо.

Як окремий процес, громадський контроль має відповідний набір методів та інструментів здійснення, які диференційовано використовується у відповідності з особливостями та призначенням кожного з етапів. Щодо методів громадського контролю в публічному управлінні, то активно використовують ся, за твердженням науковця М. Бублія, саме такі: спостереження; аналіз документів, офіційної статистики; відвідування установи, обстеження умов; збір скарг; бесіди, інтерв'ю, фокус-групи; громадські експертизи; моніторинг та ін. Найбільш важливими методами громадського контролю виступають моніторинг і експертиза [16, с.15].

Поліваріантність трактування сутності поняття «громадський контроль у публічному управлінні» підтверджується також тим, що певна кількість науковців розглядають його, як елементи реалізації взаємодії громадян і влади: як механізм взаємодії, як метод взаємодії та як соціальна технологія взаємодії (Рис. 1).

Громадський контроль в публічному управлінні як механізм взаємодії громадянського суспільства та держави розглядається як сукупність важелів, інструментів та методів, за допомогою яких відбувається забезпечення контролінгу за виконанням важливих управлінських рішень із дотриманням законності, які справляють вплив на розвиток суспільства за умови широкого залучення громадян до процесу управління державою, та базується на активній громадській комунікації. Реалізація вказаного механізму спрямована на пошук загальносоціального консенсусу та взаєморозуміння, виявлення спільних інтересів між учасниками такої взаємодії, транспарентного визначення в процесі переговорів соціальних пріоритетів та позицій, узгоджених точок зору на важливі соціальні питання, форм і способів вирішення конфліктних ситуацій, на координацію спільних дій, вироблення взаємоприйнятних правових, політичних та управлінських рішень тощо [17, с.79].

Громадський контроль в публічному управлінні як метод взаємодії трактується як певні способи практичного здійснення суб'єктами (громадянами, громадськими організаціями, асоціаціями) впливу на керовані об'єкти (зазвичай, на процес прийняття політико-адміністративних рішень), у межах наданих цим суб'єктам функцій і повноважень, а також - з урахуванням особливостей обраних об'єктів контролю, з метою координації та об'єднання зусиль громадянського суспільства для вирішення суспільно-важливих завдань.

Беручи за основу визначення «соціальна технологія», запропоноване науковцем Н. Мельтюховою, «засоби і процедури оптимізації життєдіяльності людини в умовах зростаючої взаємозалежності, динаміки і оновлення суспільних процесів; як засіб здійснення діяльності на основі раціонального розчленування її на процедури і операції з наступною їх координацією, синхронізацією і відбором оптимальних засобів і методів їх виконання; як метод керування соціальними процесами, що забезпечує їх системне відтворення в певних параметрах якості, властивостей, обсягів, цілісності, діяльності тощо» [18], можемо з упевненістю стверджувати, громадський контроль у публічному управлінні цілком може розглядатися як різновид соціальної технології взаємодії влади і громадянського суспільства. Адже йому притаманні такі основні риси: цілеспрямована послідовність дій (етапи здійснення громадського контролю); забезпечення вмотивованої та послідовної взаємодії суб'єктів та об'єктів громадського контролю за допомогою методів і засобів. Мета: забезпечення ефективності, прозорості й відкритості діяльності органів державної влади через контроль громадянського суспільства.

Висновки

Громадський контроль, як досить нова форма контролю, для якої притаманне активне спостереження його суб'єктами - громадськими організаціями, ініціативними групами та особами за дотриманням прав і законних інтересів громадян органами публічної влади, є дієвим механізмом підтримки поступовості у прийнятті та реалізації ключових управлінських рішень, які справляють суттєвий вплив на гармонійний розвиток громадянського суспільства в умовах системних змін та постійних глобальних та локальних викликів сучасності. Однією із сфер, у якому активно використовується громадський контроль, є сфера публічного управління, його слід розглядати у декількох контекстах: у широкому значенні (як соціальний феномен та форма реалізації демократії в суспільстві), вузькому (як система та як процес) та у більш специфічному (як соціальна технологія, метод та механізм взаємодії).У сучасній Україні існує певна організаційно-правова база для ефективного та результативного здійснення громадського контролю в публічному управлінні.

Література

1. Крупник А.С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення. Теореі та прикладні питання державотворення. Вип. 1. 2007.

2. Теоретико-правові засади громадського контролю за діяльністю органів державної влади: монографія / Л. Р. Наливайко, О. В. Савченко. К.: «Хай-Тек Прес», 2017. 276 с.

3. Ніронка Ю. Сутність громадського контролю за діяльністю органів публічної влади. Актуальні проблеми правознавства. Вип. 2 (18). 2019 р. С. 67-71.

4. Надвірнянська Н.М., Чічеріна М.О. Громадський контроль як фактор демократизації публічного управління в умовах реалізації державних реформ. Науково- інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія «Право». №211(23). 2021. С. 89-96.

5. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141.

6. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / наук.-ред. Колегія : Ю. В. Ковбасюк та ін. Київ : НАДУ,2011. Т. 1. 2011. 748 с.

7. Гаращук В.М. Загальні риси громадського контролю в державному управлінні. Проблеми законності. Вип. 56. 2002. С. 81-93.

8. Дуліна О., Крупник А. Громадський контроль як складова публічного управління: багаторівневий вимір. Актуальні проблеми державного управління. № 3 (84). 2021. С. 19-23.

9. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. Луцьк : Вежа, 2000. 558 с.

10. Жаровська І.М. Громадський контроль як інтегральна складова у концепті владних відносин сучасної держави.

11. Дніпренко Н.К. Громадський моніторинг, громадська експертиза та громадський контроль: функціональний аналіз та європейські традиції застосування.

12. Савченко О.В. Теоретико-правові засади громадського контролю за діяльністю органів державної влади : дис. ... канд. юрид. наук. Дніпропетровськ, 2016. 283 с.

13. Ляпіна Л.А., Ляпіна О.С. Громадська думка як соціальний феномен та її роль у демократизації суспільних відносин. Наукові праці. Соціологів. Вип. 144. Т.156. 2012. С.20-23.

14. Теорія державного управління. Енциклопедія державного управління: у 8 т. Т. 1. 2011. 748 с.

15. Сквірський О.І. Окремі складові механізму громадського контролю у сфері публічного управління (принципи, мета, завдання та функції) та їх теоретико-правовий аналіз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». Вип.34. Т.2. 2015. С. 132-136.

16. Бублій М. П. Особливості здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. М'іжна^одн^'й науковий ж;урнал. 2016. № 5(1). С. 14-18.

17. Оніщенко, Н., Сунєгін, С. Механізм взаємодії громадянського суспільства та держави: чинники удосконалення. Збірник наукови:х праць АОГОХ. Травень, 2021. URL: https://doi.org/10.36074/logos-30.04.2021.v1.23

18. Мельтюхова Н.М. Технологія державного управління як складова соціальних технологій. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 4. 2010.

References

1. Krupnik A. S. Gromads'kij kontrol': sutrist' ta meharizmi zd^isnennia. Teoretichd ta prikladm pitannja derzhavotvorennja. Vip. 1. 2007.

2. Teoretiko-pravovі zasadi gromads'kogo kontrolju za dіjal'nіstju organіv derzhavnoiЃG vladi : monografija/L. R. Nalivajko, O. V. Savchenko. K.: «Haj-Tek Pres», 2017. 276 s.

3. №ronka Ju. Sutnlst' gromads'kogo kontrolju za organlv pubUchnojЃG vladi.

4. Aktuarri problemi pravoznavstva. Vip. 2 (18). 2019 r. S. 67-71.

5. Nadvlmjans'ka N.M., CWcherina M.O. Gromads'kij kontrol' jak faktor demokratizacn pubUchnogo upravUnnja v umovah reaUzacn derzhavnih reform.vlsnik Іvano-Frankіvs'kogo umversitetu prava Imem Korolja Danila Galic'kogo. Serija «Pravo». №11(23). 2021. S. 89-96.

6. Konstitudja Ukrrnni. Vldomosti Verhovno.i. Radi Ukra.i.ni (VVR). 1996. № 30. St. 141.

7. derzhavnogo upravUnnja : u 8 t. / nauk.-red. Koleg^ja : Ju. V. Kovbasjuk ta іп. Кіїу : NADU,2011. T. 1. 2011. 748 s.

8. Garashhuk V.M. Zagal'm risi gromads'kogo kontrolju v derzhavnomu upravUnm. Problemi zakonnosti. Vip. 56. 2002. S. 81-93.

9. DuUna O.ЃCKrupnik A. Gromads'kij kontrol' jak skladova pubUchnogo upravUnnja: bagatorivnevij vimlr. Aktual'nl problemi derzhavnogo upravUnnja. № 3 (84). 2021. S. 19-23.

10. Malinovs'kij V.Ja. Derzhavne upravUnnja: navch. poslb. Luc'k : Vezha, 2000. 558 s.

11. Zharovs'ka I.M. Gromads'kij kontrol' jak htegrarna skladova u koncepti vladnih vMnosin suchasnojЃG derzhavi.

12. Dmprenko N.K. Gromads'kij monkoring, gromads'ka ekspertiza ta gromads'kij kontrol': funkcіonal'nij analіz ta єvropejs'kі tradicії zastosuvannja.

13. Savchenko O.V. Teoretiko-pravovl zasadi gromads'kogo kontrolju za orgamv derzhavno.i. vladi : dis. ... kand.jurid. nauk. Dmpropetrovs'k, 2016. 283 s.

14. Ljapina L.A., Ljapina O.S. Gromads'ka dumka jak social'nij fenomen ta її rol' u demokratizacii* suspil'nih vidnosin. Naukovi praci. Sociologija. Vip. 144. T.156. 2012. S.20-23.

15. Teorija derzhavnogo upravlinnja. Enciklopedija derzhavnogo upravlinnja: u 8 t. T. 1. 2011. 748 s.

16. Skvirs'kij O.I. Okremi skladovi mehanizmu gromads'kogo kontrolju u sferi publichnogo upravlinnja (principi, meta, zavdannja ta funkcii) ta ih teoretiko-pravovij analiz. Naukovij visnik Uzhgorods'kogo nacional'nogo universitetu. Serija «Pravo». Vip.34. T.2. 2015. S. 132-136.

17. Bublij M. P. Osoblivosti zdijsnennja gromads'kogo kontrolju za dijal'nistju organiv derzhavnoi vladi ta miscevogo samovrjaduvannja. Mizhnarodnij naukovij zhurnal. 2016. № 5(1). S. 14-18.

18. Onishhenko, N., Sunegin, S. Mehanizm vzaemodii gromadjans'kogo suspil'stva ta derzhavi: chinniki udoskonalennja. Zbirnik naukovih prac' ADGO2. Traven', 2021.

19. Mel'tjuhova N.M. Tehnologija derzhavnogo upravlinnja jak skladova social'nih

20. tehnologij. Derzhavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvitok. № 4. 2010.

Размещено на Allbest.ru