Загальна декларація прав людини: напрямки дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна декларація прав людини: напрямки дослідження

Багрій Володимир Іванович

магістр права, юрист з освітнього права, Національна освітня платформа «ВСЕОСВІТА», м. Київ

Анотація

2023 рік - це рік 75-річчя проголошення Загальної декларації прав людини (надалі - ЗДПЛ). Як відомо, ця подія відбулась 10 грудня 1948 року. А у 2022 році українці вперше в своїй історії відмічали цей день (День прав людини) перебуваючи в умовах воєнного стану.

Воєнний стан безпосередньо вплинув на наукову діяльність в нашій країні. Українські вчені активно включилися в дослідження важливих питань, пов'язаних з нинішньою війною. Думається, що найактуальнішим з них є питання пошуку шляхів закінчення цієї війни.

За відправну точку у цій статті береться твердження, що закінчення світової чи іншої подібної повномасштабної війни (надалі - світова (повномасштабна) війна) необхідно пов'язувати не тільки з перемогою на полі бою, а й з необхідністю сформувати основи майбутнього загального миру та основи недопущення нової світової (повномасштабної) війни. При цьому зазначається, що історичним прикладом формування основ загального миру після Другої світової війни є ЗДПЛ.

Усе це дає підстави дослідити ЗДПЛ як міжнародний документ, який започаткував собою особливий вид міжнародної декларації - декларацію миру. Основне призначення декларації миру - це оформлення ідеології миру, як сукупності ідей повоєнного влаштування світового порядку та світової безпеки на основі загальнолюдського.

В статті пропонується виходити з того, що повнота та системність дослідження ЗДПЛ, як декларації миру, може бути забезпечена лише за умови, якщо дослідницьку роботу проводити послідовно, в чотирьох напрямках: «Виникнення ЗДПЛ», «Реалізація ЗДПЛ», «Створення моделі декларації миру (на основі ЗДПЛ)» та «Проєктування декларації миру у нинішній війні (на основі моделі декларації миру)».

На думку автора, напрямки і підходи, які пропонуються в цій статті, мають важливе практичне значення для подальшої розробки моделі декларації миру заради найскорішого закінчення нинішньої війни нашою перемогою, що має стати перемогою всього цивілізованого світу.

Ключові слова: Загальна декларація прав людини, загальнолюдське, загальний мир, недопущення нової світової війни, ідеологія миру, деклараційні норми, декларація миру, модель декларації миру, проект декларації миру.

Abstract

Bahrii Volodymyr Ivanovich Master of Laws, lawyer in education law, National Educational Platform "VSEOSVITA", Kyiv

GENERAL DECLARATION OF HUMAN RIGHTS: THE DIRECTIONS OF RESEARCH

2023 is the year of the 75th anniversary of the Universal Declaration of Human Rights (UDHR). As you know, this event took place on December 10, 1948. And in 2022, for the first time in their history, Ukrainians celebrated this day (Human Rights Day) while under martial law.

The state of war directly affected scientific activity in our country. Ukrainian scientists actively participated in the research of important issues related to the current war. It is believed that the most urgent of them is the question of finding ways to end this war.

The starting point of this article is the assertion that the end of a world or other similar full-scale war (hereinafter - a world (full-scale) war) must be associated not only with victory on the battlefield, but also with the need to form the foundations of future general peace and the foundations of prevention a new world (full-scale) war. At the same time, it is noted that ZDPL is a historical example of the formation of the foundations of general peace after the Second World War.

All this gives reason to study the UDHR as an international document that initiated a special type of international declaration - a declaration of peace. The main purpose of the peace declaration is the formulation of the ideology of peace, as a set of ideas for the post-war arrangement of the world order and world security on the basis of common humanity.

The article proposes to proceed from the fact that the completeness and systematicity of the study of the UDHR as a declaration of peace can be ensured only if the research work is carried out consistently, in four directions: "Emergence of the UDHR", "Implementation of the UDHR", "Creating a model of the declaration of peace (based on the UDHR)" and "Designing a declaration of peace in the current war (based on the model of the declaration of peace)".

In the opinion of the author, the directions and approaches proposed in this article are of great practical importance for the further development of a model of the declaration of peace in order to end the current war as soon as possible with our victory, which should be the victory of the entire civilized world.

Keywords: Universal Declaration of Human Rights, universal, universal peace, prevention of a new world war, ideology of peace, declaratory norms, declaration of peace, model declaration of peace, draft declaration of peace

Постановка проблеми

До 24 лютого 2022 року дослідження ЗДПЛ здійснювались здебільшого у галузях міжнародного права, стандартів прав і свобод людини, захисту прав людини і громадянина. А чи повинні змінитися напрямки досліджень ЗДПЛ після 24 лютого 2022 року? Відповідь: так, повинні.

У статті порушується проблема повноти напрямків дослідження ЗДПЛ. Адже сьогодні триває повномасштабна війна. І тому саме зараз слід звернути увагу на те, що ЗДПЛ - це не просто документ міжнародного права, а насамперед джерело нового змісту людських цінностей та інтересів, пріоритетів розвитку людини і людства - всього того загальнолюдського, яке так було необхідно для повернення до загального миру після Другої світової війни. І яке так необхідно для закінчення нинішньої війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В більшості досліджень, які були проведені до 24 лютого 2022 року, ЗДПЛ розуміється як «основа розбудови всієї системи міжнародного права» [4] або як «документ, яким започатковано процес створення системи міжнародних стандартів в галузі прав людини» [4] або як «сучасна концепція прав людини» [4]. Існують і інші варіації розуміння ЗДПЛ, характерні для цього періоду (до оголошення воєнного стану), як то «вселюдський ідеал гуманізму» [5, С. 7], «основа міжнародного та національного правозахисту» [6, С. 5], «правомірний допоміжний засіб для тлумачення формулювання «права людини і основні свободи», яке міститься у Статуті ООН» [7, С. 19], «документ політико- правового характеру» [8, С. 44] тощо.

Автору не відомі дослідження українських вчених, в яких би ЗДПЛ розумілась як декларація миру (за результатами Другої світової війни), призначення якої - оформлення ідеології миру. Так само, автору не відомі роботи, присвячені окресленню напрямків дослідження ЗДПЛ.

Мета статті - привернути увагу українських вчених на необхідність здійснення досліджень ЗДПЛ у чітко визначених послідовних напрямках, що дозволить на повну дослідити і використати на практиці весь потенціал ЗДПЛ. Особливо це потрібно зараз, під час війни. Адже для того, щоб ця війна скоріше закінчилась на наших умовах, нам, окрім перемоги на полі бою, потрібна і ідеологічна перемога, яка полягає у визначенні найефективнішого шляху до загального миру. Зокрема такою ідеологічною перемогою після Другої світової війни стало проголошення ЗДПЛ.

Виклад основного матеріалу

декларація прав людини

Для того, щоб на практиці використати весь потенціал ЗДПЛ, усвідомити її роль і корисність (в тому числі і для цілей закінчення нинішньої війни), необхідно передусім визначити напрямки її (ЗДПЛ) дослідження. Зокрема дуже важливо окреслити всю повноту (сукупність) цих напрямків, бо інакше будь-яке дослідження ЗДПЛ ризикує стати однобічним.

На думку автора статті, визначення потенціалу ЗДПЛ у повній мірі можна забезпечити шляхом її дослідження у чотирьох напрямках, в такій послідовності:

1. Виникнення ЗДПЛ;

2. Реалізація ЗДПЛ;

3. Створення моделі декларації миру (на основі ЗДПЛ);

4. Проєктування декларації миру у нинішній війні (на основі моделі декларації миру).

Нижче коротко охарактеризуємо кожен з цих напрямків.

Перший напрямок - це «Виникнення ЗДПЛ». В цьому напрямку досліджуються історичні події, які зумовили появу ЗДПЛ; діяльність організацій, які створювали ЗДПЛ; процес розробки та проголошення ЗДПЛ, а також всі інші дії та події, що мають відношення до виникнення ЗДПЛ (до моменту її проголошення).

Цей напрямок включає два піднапрямки - «Передумови виникнення ЗДПЛ» та «Формування змісту ЗДПЛ».

Другий напрямок - це «Реалізація ЗДПЛ». Тут досліджуються основні сфери, де відбувається реалізація положень ЗДПЛ (втілення ЗДПЛ в життя).

Положення ЗДПЛ почали реалізовуватись одразу після її проголошення. Хто і у який спосіб реалізовував ЗДПЛ (і продовжує реалізовувати зараз) - все це досліджується в межах цього напрямку.

Процес реалізації ЗДПЛ - непростий шлях. Важливо дослідити яким чином ЗДПЛ була реалізована на прикладі тих країн, які погодились керуватися нормами ЗДПЛ.

Отже, в межах цього напрямку фактично досліджується досвід реалізації ЗДПЛ від дня її проголошення.

Третій напрямок - це «Створення моделі декларації миру (на основі ЗДПЛ)». Тут ЗДПЛ постає основою для побудови моделі декларації миру, з урахуванням потреб сьогодення.

Під терміном «декларація миру» будемо розуміти міжнародний акт незобов'язального характеру, яким оформлюється ідеологія миру після світової (повномасштабної) війни.

Під терміном «ідеологія миру» будемо розуміти сукупність ідей про новий зміст міжнародних відносин, реалізація яких повинна повністю забезпечити закінчення війни. При цьому вважається, що закінчення війни налічує три обов'язкові складові:

а) припинення збройного протистояння;

б) формування основ загального миру;

в) формування основ недопущення подібної війни.

Модель декларації миру створюється на основі досліджених фактів та індуктивних висновків, які здобуті під час досліджень першого та другого напрямків (більше другого напрямку). В [10] зазначається: «Моделювання - дослідження об'єктів пізнання на їх моделях, а також побудова й вивчення моделей реальних явищ; метод пізнання, який оперує науковими моделями; заміна вивчення деякого об 'єкта чи явища експериментальним дослідженням на його моделі, яка відображає суттєві властивості цього об 'єкта чи явища. ... Модель - подумки уявлювана або матеріально реалізована система, яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщувати його таким чином, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт.»

Модель декларації миру безпосередньо застосовується для цілей формування декларації миру у конкретній світовій або подібній до неї війни - з метою її закінчення.

На сьогоднішній день існує очевидна потреба у створенні моделі декларації миру задля закінчення нинішньої війни. Зокрема, натяк на сприйняття цієї війни як світової міститься в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 02 березня 2022 року «Агресія проти України» [3], де звернуто увагу на масштабність цієї війни та необхідність уберегти сучасне покоління від жахів війни: «Генеральна Асамблея ... визнаючи, що воєнні дії Російської Федерації на суверенній території України сягають такого масштабу, якого міжнародна спільнота не бачила в Європі десятиліттями, і що необхідні термінові дії, щоб зберегти сучасне покоління від жахів війни ...»

Четвертий напрямок - це «Проєктування декларації миру для цілей закінчення нинішньої війни (на основі моделі декларації миру)». В межах цього напрямку розробляється проєкт декларації миру (з використанням розробленої моделі декларації миру). Цей проєкт має бути оптимальним та враховувати сучасні реалії і потреби. В [11] зазначається: «Проектування - це складна, творча діяльність, яку спрямовано на вибір найліпшого варіанта майбутніх дій для досягнення основної мети. Проектування конструює модель системи, яка будується, визначає її функціональні характеристики. Основний зміст проектування полягає в обґрунтуванні сукупності засобів, що допомагають розв 'язати поставлені завдання і проблеми, досягти визначеної мети.» А в [12] міститься таке визначення соціального проєктування: «Соціальне проектування -- це конструювання індивідом, групою чи організацією дії або системи дій, спрямованих на досягнення соціально значущої мети і локалізованого за місцем, часом і ресурсами. Сутність соціального проектування полягає в конструюванні бажаних станів майбутнього.»

Попередньо підсумуємо: повнота дослідження ЗДПЛ може бути забезпечена тільки тоді, коли дослідницька робота проводиться, як мінімум, у вищезгаданих чотирьох напрямках та двох піднапрямках. В іншому випадку - без повноти дослідження ЗДПЛ - ефективність дослідників буде мінімальна. На думку автора статті, в нинішній ситуації не можна обмежитись лише схвальними статтями на адресу ЗДПЛ, а натомість необхідно переорієнтувати дослідницьку діяльність на здобуття конкретного результату - закінчення нинішньої війни, сприймаючи ЗДПЛ як міжнародний документ, яким визначені засади формування загального миру після Другої світової війни.

Отже, не є доречним досліджувати ЗДПЛ лише в межах міжнародного права та/або захисту прав і свобод людини. ЗДПЛ сутнісно набагато глибший засадничий документ.

Схематично всі чотири напрямки дослідження виглядають так (схема 1).

Схема 1. Напрямки дослідження ЗДПЛ

Далі більш детально розглянемо кожен з вищезазначених напрямків дослідження ЗДПЛ.

НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕННЯ «ВИНИКНЕННЯ ЗДПЛ»

Як було зазначено вище, виникнення ЗДПЛ пропонується досліджувати у двох піднапрямках - «Передумови виникнення ЗДПЛ» та «Формування змісту ЗДПЛ» (схема 2).

Схема 2. Виникнення ЗДПЛ

Піднапрямок «Передумови виникнення ЗДПЛ»

Думається, що дослідження в цьому піднапрямку варто розпочати з аналізу подій Другої світової війни, які безпосередньо пов'язані зі створенням передумов виникнення ЗДПЛ (Атлантична хартія, визначення мети створення ООН тощо), а закінчити - фактом проголошення ЗДПЛ 10 грудня 1948 року.

В цілому можна стверджувати, що передумови виникнення ЗДПЛ в достатній мірі висвітлені в наукових публікаціях. Тому коротко (тезово) зупинимося на основних моментах.

Основною подією, яка зумовила виникнення ЗДПЛ - це Друга світова війна.

Ще в розпал світової війни країни антигітлерівської коаліції ініціювали створення міжнародної організації, яка мала б перейматися питаннями загального миру та міжнародної безпеки. Такою організацією стала ООН.

ООН - статутна організація. Статут ООН передбачає підтримку міжнародного миру та безпеки, розвиток дружніх відносин між націями, міжнародне співробітництво у різних сферах тощо. Задля цього утворюються відповідні органи ООН, зокрема Економічна й Соціальна Рада.

У лютому 1946 року Економічна й Соціальна Рада ООН заснувала Комісію з прав людини, яка розробила проєкт ЗДПЛ.

В подальшому, 10 грудня 1948 року цей проєкт був проголосований і прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у формі резолюції.

Основні етапи дослідження в цьому піднапрямку можна представити у нижченаведеній схемі (схема 3)

Схема 3. Передумови виникнення ЗДПЛ

Піднапрямок «Формування змісту ЗДПЛ»

В межах цього піднапрямку пропонується дослідити своєрідну технологію формування змісту ЗДПЛ, в основі якої - пошук прогресивних ідей, з яких в подальшому виокремлюються ідеї миру. Нижче зупинимося на основних аспектах цієї технології, які, на думку автора, підлягають дослідженню.

Можна припустити, що зміст ЗДПЛ формувався на основі накопиченої людством прогресивної (корисної) інформації (думок, поглядів, вчень, теорій тощо), які містяться у філософських, наукових та релігійних джерелах. Протягом всієї історії людства філософи, науковці, політики та ін. досліджували суспільні явища. На основі цих досліджень вони створювали вчення, теорії тощо, реалізація яких, на їхню думку, буде сприяти суспільному розвитку (прогресу) людства. З часом, з цієї інформації дослідники виокремлювали прогресивні ідеї, що стосуються суспільного життя - у сферах права, політики, економіки, релігії.

Станом на дату закінчення Другої світової війни накопичилося достатньо джерел, які містили прогресивні ідеї, що мали потенціал для втілення в життя. Це і релігійні джерела, і філософські, і наукові. Звісно, що з цього масиву інформації не все було актуально для цілей повоєнного облаштування світу. Багато що кануло у небуття або виявилось застарілим чи помилковим. Але було і актуальне. Це актуальне і постало у вигляді прогресивних ідей.

Під прогресивною ідеєю пропонується розуміти просту і доступну концентровану інформацію, яка формується задля подальшої реалізації, від якої людству буде користь (благо). Навіть може бути так: прогресивна ідея виникла кілька століть тому, зафіксована у певній філософській праці, а час для її реалізації настав набагато пізніше.

Саме такі ідеї - прогресивні та корисні - є цінністю для людства і завжди потрібні для розвитку та запобігання суспільним негараздам. Ці ідеї можна класифікувати на:

- ідеї напрямків розвитку суспільства (людства);

- ідеї свободи, рівності, справедливості, любові (гуманізм, братерство, милосердя, людяність);

- ідеї права (правові ідеї);

- ідеї політики (політичні ідеї) в т.ч. ідеї стосовно закону та держави.

Також можна припустити, що в ході формування ЗДПЛ, із всієї сукупності вищезгаданих ідей, були відібрані так звані ідеї миру - ті ідеї, які на час формування ЗДПЛ були необхідними та корисними (на думку авторів ЗДПЛ) для повернення до мирного життя і недопущення нової світової війни. Сукупність всіх ідей миру утворила собою ідеологію миру. В [13] зазначається: «... ідеологія є необхідним елементом суспільної свідомості, оскільки вона має смислоутворюючий ефект, визначає мету державно-політичного розвитку, а відтак обумовлює раціональний розвій всіх соціальних сфер, спрямовує рух соціуму у конструктивне русло. ... Ідеологія має справу не просто з ідеями, а з фундаментальними суспільними ідеалами (свобода, безпека, добробут тощо), всезагальне визнання яких забезпечує цілісність соціуму. «Ці ідеали, - підкреслює Р. Яновський, - формулює ідеологія. Саме вона збагачує великою ідеєю, ідеалом людину, дає суспільну мрію, мету, формує людську особистість».

Фактично ідеологія миру була оформлена у ЗДПЛ, і у такий спосіб ЗДПЛ набула статусу декларації миру - міжнародного документу, норми якого підлягали реалізації у повоєнній суспільній практиці (повоєнному суспільному житті).

ЗДПЛ з впевненістю можна назвати першою в історії людства декларацією миру. ЗДПЛ стала засадничим документом, мета якого - оформлення та подальша реалізація ідеології миру.

Безпосереднє своє відображення ідеологія миру знайшла у нормах ЗДПЛ - декларативних нормах. Отже, є всі підстави виділити окремий вид соціальних норм - декларативні норми.

Декларативними нормами можна вважати особливий вид соціальних норм, зміст яких становлять ідеї, що підлягають реалізації (втіленню в життя) за допомогою розробки та задіяння відповідних суспільних механізмів (правових, політичних, економічних, культурних тощо). Особливість цих ідей в тому, що вони завжди є носіями нового змісту відносин між людьми - нових цінностей, нових суспільних пріоритетів, тощо. Ці нові змісти відображають наступний крок на шляху розвитку людства.

Думається, що формування змісту ЗДПЛ відбувалось шляхом оформлення ідей миру (які увійшли до ідеології миру) у форму декларативних норм. А з декларативних норм були утворені відповідні положення преамбули та статті ЗДПЛ. Для прикладу візьмемо три ідеї, що знайшли своє відображення в ЗДПЛ, а саме:

а) Ідея того, що кожна людина повинна прожити стільки, скільки їй відведено, і померти своєю смертю;

б) Ідея того, що кожна людина протягом всього свого життя повинна бути вільною;

в) Ідея того, що кожна людина протягом всього свого життя повинна бути недоторканою.

Ці три ідеї вміщені в одну декларативну норму такого змісту: «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість». А ця декларативна норма оформлена в статтю 3 ЗДПЛ.

Зі змісту декларативних норм ЗДПЛ можна зробити висновок, що ці норми є засадничими; в них відображені загальнолюдські інтереси, цінності та все те загальнолюдське, в чому у всіх людей є спільна потреба (далі - загальнолюдське).

Декларативні норми ЗДПЛ можна поділити на норми преамбули і норми статей.

Схематично цей піднапрямок виглядає так (схема 4).



Схема 4. Формування змісту ЗДПЛ

Попередньо підсумуємо: питання піднапрямку «Передумови виникнення ЗДПЛ» достатньо повно досліджені і зрозумілі. Це коло питань, починаючи від створення ООН і до проголошення ЗДПЛ.

Зовсім інша ситуація з дослідженнями піднапрямку «Формування змісту ЗДПЛ». Їх майже не існує. На думку автора, розпочинати такі дослідження слід з визначення базових термінів, таких як «ідея миру», «ідеологія миру», «декларація миру», «деклараційна норма». Окрім цього, визначенню та осмисленню підлягають терміни «новий зміст міжнародних відносин» та «загальнолюдське» - у контексті декларації миру.

Дослідження в напрямку «Виникнення ЗДПЛ» спрямовуються на вивчення дій та подій (фактажу). Через це здійснюються такі дослідження, зокрема, за допомогою методів емпіричного рівня (аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація), а висновки (умовиводи) робляться за допомогою методу індукції.

Дослідження в цьому напрямку слід відносити до фундаментальних, рівень емпіричний.

Далі переходимо до наступного напрямку дослідження - «Реалізація ЗДПЛ».

НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕННЯ «РЕАЛІЗАЦІЯ ЗДПЛ»

Реалізація ЗДПЛ - це по суті реалізація її (ЗДПЛ) декларативних норм, які є носіями нового змісту міжнародних та міждержавних відносин. Кожна декларативна норма реалізується шляхом створення нормативних правових механізмів, правових звичаїв, а також політичних, економічних, культурних механізмів тощо.

Можна стверджувати, що реалізація декларативних норм ЗДПЛ відбувалась у трьох сферах життєдіяльності суспільства, а саме:

Перша сфера «Світогляд». Тут пропонується дослідити дії, які в повоєнному світі вчинялись задля створення умов для формування нового світогляду - індивідуального та колективного - який заснований на загальнолюдському. В [14] зазначається: «Світогляд людини є її «великою картиною», гармонією всіх її понять про світ. Це спосіб розуміння реальності. Світогляд є основою для щоденних рішень і, таким чином, є надзвичайно важливим. ... У світогляд входять узагальнені уявлення про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі, про сенс людського життя, історичну долю людства тощо, а також система переконань, принципів та ідеалів.». Зокрема, в межах цієї сфери йдеться про те, що в повоєнних країнах Заходу відбувалися процеси формування, розповсюдження та реалізації прогресивних ідей, які були засновані на загальнолюдському (цінність життя, здоров'я, людська гідність тощо) і які були покликані сформувати новий світогляд людини (на основі ЗДПЛ).

Друга сфера «Політика держав». Тут варто дослідити процеси формування нових засад внутрішньої та зовнішньої політики держав - засад, які сформовані на загальнолюдських цінностях, визначених у ЗДПЛ. У внутрішній політиці держави ці засади знаходять свій прояв в національному законодавстві; у зовнішній політиці - у прийнятих (ратифікованих) документах, якими є:

- міжнародні та міждержавні акти (декларації, заяви, хартії, тощо), які можуть мати як зобов'язальний характер, так і не зобов'язальний;

- міжнародні та міждержавні договори (пакти, тощо), які завжди носять зобов'язальний характер.

Третя сфера «Реформа суспільних систем». Тут досліджуються процеси реформування (побудови, модернізації) суспільних систем повоєнних країн Заходу, які були спрямовані на реалізацію декларативних норм ЗДПЛ. В [15] міститься таке визначення суспільної реформи: «Реформа суспільна - глибока, докорінна перебудова усталених економічних, соціальних, політичних та організаційних структур, усіх сторін суспільного життя, яка водночас покликана зберегти існування певного суспільства, суспільного ладу, тих чи інших соціально-політичних та економічних структур, інститутів, установ тощо.» А в [16] зазначається: «Будь-яка реформа спрямована на певне удосконалення. Зокрема, існує визначення реформи як перетворення з метою покращення. Таким чином, реформи спрямовані на прогресивний розвиток суспільства, але вони мають оновлювати певні складові наявної суспільної системи без її руйнування. У підсумку має підвищуватися якість життя переважної більшості громадян країни.»

Прикладом реформування суспільних систем є побудова єдиної міжнародної правової системи після Другої світової війни, а також побудова та/або модернізація національних правових систем країн, які прийняли рішення реалізовувати декларативні норми ЗДПЛ.

Національні правові системи цих країн були побудовані (модернізовані) під загальнолюдські цінності, які містяться в ЗДПЛ. Особливу роль у цьому відіграли національні конституції, які безпосередньо закріпили найбільш важливі загальнолюдські цінності, взяті із ЗДПЛ.

Можна припустити, що єдина міжнародна та національні правові системи були синхронізовані між собою, а національні правові системи були синхронізовані з національними політичними та економічними системами.

Схематично цей напрямок виглядає так (схема 5).

Схема 5. Реалізація ЗДПЛ

Попередньо підсумуємо: дослідження в напрямку «Реалізація ЗДПЛ» є одним з ключових. Тут вивчаються дії та події, які стосуються втілення в життя декларативних норм ЗДПЛ.

На думку автора, три вищезгадані сфери життєдіяльності суспільства - світогляд, політика держав та реформа суспільних систем - у повній мірі охоплюють всю суспільну сферу реалізації ЗДПЛ. На жаль, українські вчені мало звертають увагу на те, що сутнісне призначення декларативних норм ЗДПЛ - це бути засадою для формування світогляду повоєнного суспільства, нової політики повоєнних держав (внутрішньої та зовнішньої), а також стати основою для забезпечити побудови (модернізації) правових систем - єдиної міжнародної та національних правових систем.

Сьогодні багато уваги приділяється дослідженням в галузі філософії права та правовим ідеям минулих століть, але залишається поза увагою те, що більшість цих ідей вже знайшли своє відображення у ЗДПЛ. Тому, якщо ми хочемо реформувати Україну, то відправною точкою для цього мають бути не ідеї правових та політичних вчень минулих століть, не філософія права, а технології (суспільні механізми) реалізації декларативних норм ЗДПЛ.

Вочевидь, вивченню питань реалізації ЗДПЛ у трьох вищезгаданих сферах життєдіяльності суспільства варто приділити особливу увагу.

Дослідження в напрямку «Реалізація ЗДПЛ» спрямовуються на вивчення дій та подій (фактажу). Через це здійснюються такі дослідження, зокрема, за допомогою методів емпіричного рівня (аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація), а висновки (умовиводи) робляться за допомогою методу індукції.

Дослідження в цьому напрямку слід відносити до фундаментальних, рівень емпіричний.

Далі переходимо до наступного напрямку дослідження - «Створення моделі декларації миру (на основі ЗДПЛ)».

НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕННЯ

«СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ДЕКЛАРАЦІЇ МИРУ (НА ОСНОВІ ЗДПЛ)»

В дослідженнях цього напрямку доречно виходити з того, що модель декларації миру є по суті теоретичною конструктою, яку пропонується сконструювати на основі тієї інформації (знань) і тих індуктивних висновків, які були отримані в ході досліджень у напрямках «Виникнення ЗДПЛ» та «Реалізація ЗДПЛ». В [17] зазначається: «Конструкти - це інтерпретації подій, що відбулися за посередництвом операцій, рівнозначних процесу індуктивних умовиводів, що цілком узгоджується із моделлю людини як науковця. Коли людина-науковець (дослідник) формулює за посередництвом індуктивного умовиводу теорію відносної значущості досліджуваних явищ, вона буде згодом використовувати цю теорію у дедуктивному форматі, щоб передбачати події, які ще не відбулися, і впливати на них. Її дедуктивні процеси спричинять формулювання гіпотез чи прогнозів і до маніпулювання навколишнім середовищем або контролювання його задля перевірки своєї гіпотези.». Також, в [18] зазначається: «...конструкти - це класифікаційно- оцінні шаблони, моделі, які людина витворює для передбачення подій і через які вона сприймає світ. Без них світ постає для людини «недиференційованою однорідністю», вона не в змозі осягнути його сенс.»

На сьогоднішній день ЗДПЛ є єдиною в світі міжнародною декларацією миру, яка була створена за результатами світової війни і яка була реалізована (втілена в життя). У повній мірі відбулась ця реалізація чи не в повній - це вже інше питання. Тому конструювання моделі декларації миру пропонується здійснювати на основі форми, змісту та досвіду формування та реалізації ЗДПЛ, з урахуванням сучасних потреб.

На думку автора, основне практичне призначення моделі декларації миру - бути своєрідним шаблоном, за допомогою якого мають формуватися декларації миру у конкретних світових (повномасштабних) війнах.

Модель декларації миру повинна включати мінімум два механізми:

1. Механізм формування ідеології миру.

2. Механізм структурування деклараційних норм.

Механізм формування ідеології миру передбачає:

а) діяльність по пошуку, формулюванню, збору, окресленню ідей миру - ідей, які потрібно реалізувати задля закінчення світової війни;

б) об'єднання всіх ідей миру в одну ідеологію - ідеологію миру. Тут ідеологія миру постає як сукупність ідей миру, що об'єднана у певну логічну форму (на кшталт коробки з олівцями);

в) оформлення ідеології миру в деклараційні норми. Деклараційні норми безпосередньо реалізуються у певний спосіб: або стають нормами конституції і законів, або реалізуються безпосередньо як звичаєві норми. Як вже зазначалося, ця реалізація відбувається за допомогою спеціально створених суспільних механізмів (правових, політичних, економічних, культурних тощо).

Схематично цей механізм виглядає так (схема 6).

Схема 6. Механізм формування ідеології миру

Механізм структурування деклараційних норм передбачає поділ деклараційних норм на три групи:

1. Група «Припинення збройного протистояння».

2. Група «Формування засад загального миру».

3. Група «Формування засад недопущення нової світової війни».

Розглянемо кожну з цих груп.

Перша група - це деклараційні норми, які сформовані заради припинення збройного протистояння. Ці норми з'являються в декларації миру лише тоді, коли на момент її проголошення продовжує тривати активне збройне протистояння на полі бою. Реалізація цих норм покликана припинити збройне протистояння, що триває. Завдання цих норм - переконати агресора відмовитись від агресії (вивести війська тощо), стати інтелектуальним підґрунтям для цієї відмови. Агресор має зробити це добровільно, розуміючи безглуздість подальшого збройного протистояння, керуючись змістом деклараційних норм цієї групи.

Важливо звернути увагу на те, що мова тут йде не про закінчення світової війни, а лише про припинення збройного протистояння.

Друга група - це деклараційні норми, які сформовані задля подальшого формування засад загального миру. Звісно, що на момент проголошення декларації миру загальний мир ще не настає. Тому ці норми лише визначають засади та напрямки побудови загального миру після закінчення збройного протистояння. Ці норми повинні відображати те, як буде побудоване мирне життя після війни. Тут по суті йдеться про побудову повоєнного світового порядку, який завжди має бути заснований на ідеях загальнолюдського. Загальнолюдське - це те, до чого варто повертатися (при формуванні декларації миру) після кожної світової (повномасштабної) війни.

Побудова нового світового порядку передбачає формування нових змістів відносин між людьми (на основі загальнолюдського), що має свій прояв у формуванні засад:

а) нового світогляду людини (спільнот) - на основі загальнолюдського;

б) нової внутрішньої та зовнішньої політики держав - на основі загальнолюдського;

в) реформування суспільних систем - задля втілення загальнолюдського.

Третя група - це деклараційні норми, які сформовані задля подальшого формування засад недопущення нової світової війни. Тут мова йде про побудову повоєнної системи світової безпеки, яка становить собою систему ефективних заходів недопущення (в майбутньому) масштабних збройних протистоянь.

Під масштабними збройними протистояннями пропонується розуміти як безпосереднє застосування зброї на полі бою, так і небойове застосування зброї (заради демонстрації переваги в озброєнні, формування у супротивника усвідомлення того, що на полі бою він зазнає поразки і йому невигідне збройне протистояння тощо).

В основу побудови (модернізації, удосконалення) повоєнної системи світової безпеки можна покласти здійснення спеціальними міждержавними організаціями (на кшталт НАТО) систематичної діяльності (на статутній або договірній основі) по:

а) контролю над розробкою, виробництвом та розповсюдженням озброєння;

б) розробкою шляхів (методичок) мирного вирішення суперечок та недопущення початку збройного протистояння;

в) розробкою та реалізацією заходів щодо недопущення прогресування збройного протистояння (якщо воно вже розпочалось).

Схематично цей механізм виглядає так (схема 7).



Схема 7. Механізм формування декларації миру

Попередньо підсумуємо: дослідження в напрямку «Створення моделі декларації миру (на основі ЗДПЛ») має на меті побудову теоретичної моделі декларації миру. Ця модель використовується як шаблон для цілей закінчення світової (повномасштабної) війни. На основі цієї моделі має розроблятися декларація миру у конкретній війні.

Система моделі декларації миру складається з деклараційних норм, які поміщені в преамбулу та в розділи декларації миру.

Структура моделі декларації миру складається з таких елементів, як «припинення збройного протистояння», «формування основ загального миру» та «формування основ недопущення світової війни». Кожен з цих структурних елементів є відповідним розділом декларації миру.

Важливо відмітити, що система та структура моделі декларації миру суттєво відрізняються від системи та структури ЗДПЛ. Зокрема, ЗДПЛ не містить таких структурних елементів як «припинення збройного протистояння» та «формування основ недопущення світової війни», оскільки:

- потреби у деклараційних нормах групи «Припинення збройного протистояння» тоді не було, так як на момент початку формування ЗДПЛ (лютий 1946р.) збройне протистояння у Другій світовій війні вже було припинене (вересень 1945р.);

- деклараційні норми групи «Формування основ недопущення світової війни» склали основу іншого документу - Статуту ООН (жовтень 1945р.).

Отже, ЗДПЛ вміщує тільки деклараційні норми групи «Формування основ загального миру», в той час як сучасна модель декларації миру має вміщувати деклараційні норми усіх трьох вищезгаданих груп (розділів декларації миру).

Дослідження в цьому напрямку зводиться до теоретичної роботи по побудові моделі декларації миру, і тому здійснюється це дослідження, зокрема, за допомогою методів теоретичних досліджень (ідеалізація, моделювання), а висновки (умовиводи) робляться за допомогою методу дедукції.

Дослідження в цьому напрямку слід відносити до фундаментальних, рівень теоретичний.

Далі переходимо до наступного напрямку дослідження - «Проєктування декларації миру у нинішній війні (на основі моделі декларації миру)»

НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕННЯ «ПРОЄКТУВАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ МИРУ У НИНІШНІЙ ВІЙНІ (НА ОСНОВІ МОДЕЛІ ДЕКЛАРАЦІЇ МИРУ)»

Проєктування декларації миру для цілей закінчення нинішньої війни варто здійснювати за допомогою вищезгаданої моделі декларації миру.

Розпочати проектування декларації миру пропонується з формування ідеології миру у кожній з трьох груп вищезгаданого механізму структурування деклараційних норм (схема 7), а саме - у групі «Припинення збройного протистояння», у групі «Настання загального миру» та у групі «Недопущення нової світової війни».

Група ідей миру «Припинення збройного протистояння»

Тут пропонуються ідеї, які потенційно можуть спонукати РФ припинити військову агресію проти України.

На перший погляд може здатися, що ніщо не змусить РФ вивести свої війська з території, визначеної Конституцією України. Однак це не означає, що нам слід відмовитись від формування ідей, які можуть спонукати агресора до цього. Адже можна припустити, що влада в РФ (або політика цієї влади) може змінитися і ці ідеї увійдуть до ідеології миру.

Для цілей припинення збройного протистояння та концептуального розуміння руху в цьому напрямку можна запропонувати такі ідеї:

1. Ідея того, що у XXI столітті апріорі немає сенсу вести війну заради захоплення території, оскільки норми міжнародного права про неприпустимість порушення територіальної цілісності будь-якої країни (держави), які містяться у Статуті ООН, Декларації про принципи міжнародного права тощо, вже давно інтегровані у світовий порядок і світову безпеку та реалізовані. І від цього цивілізований світ не відступить.

2. Ідея того, що припинення збройного протистояння (відмова від агресії) сама по собі є перемогою всіх ворогуючих сторін, в тому числі і РФ. Перемогою для всіх ворогуючих сторін є стан, коли припинення збройного протистояння відбулось до моменту капітуляції РФ, під впливом та шляхом реалізації декларації миру. Це за будь-яких умов не вважається поразкою.

3. Ідея того, що у XXI столітті світ має назавжди відмовитись від подібних до нинішньої війни, оскільки війна не несе нічого, окрім людських жертв та руйнувань. До реалізації ЗДПЛ світова (повномасштабна) війна ще мала якійсь сенс (захоплення території тощо). А сьогодні будова світового порядку виходить з того, що життя людини, її добробут напряму пов'язані з суверенітетом держави та територіальною цілісністю країни, є пріоритетними.

Група ідей миру «Настання загального миру»

Тут пропонуються ідеї того, яким має бути повоєнний світовий порядок. Зокрема визнається, що довоєнний світопорядок, побудований на основі ЗДПЛ (ставлення до людини, як вищої соціальної цінності, повага до прав і свобод людини, дотримання суверенітету та територіальної цілісності країн тощо), є цінністю (благом) для людства. І таким, що підлягає збереженню.

Новий світопорядок, який має бути побудований після нинішньої війни, повинен тільки покращити попередній в частині загальнолюдського. Та додати нове - те, чого вимагає сьогодення.

В цій групі можна запропонувати такі ідеї:

1. Якщо цінністю для нації є її національні пріоритети, національні інтереси, національний шлях розвитку тощо, то цінністю для людства є така організація життя у світі, коли постійно реалізується те, що називається загальнолюдське, а саме: загальнолюдські цінності, загальнолюдські пріоритети, загальнолюдські інтереси, загальнолюдський шлях розвитку суспільства в усьому світі.

2. Ідея того, що світопорядок забезпечує життєдіяльність людства загалом та окремих країн зокрема у такий спосіб, щоб людство не страждало, а розвивалось в напрямку щасливого життя для всіх - у напрямку загальнолюдського.

3. Ідея того, що світопорядок будується на основі суспільних законів свободи, справедливості, рівності та головного закону - закону любові, який являє себе у формі гуманізму, милосердя, братерства, взаємодопомоги тощо. З дотриманням цих законів пов'язується сприйняття суспільства, як цивілізованого. Залежно від ступеня дотримання цих законів, країни (держави) визнаються/не визнаються цивілізованими.

4. Ідея того, що світопорядок не включає в себе систему світової безпеки, оскільки це два різні суспільні явища. Світопорядок - це система відносин між людьми в світі, а система світової безпеки - це система захисту світопорядку від руйнування.

5. Ідея того, що важливою складовою світопорядку є толерантність у відносинах між людьми, спільнотами, країнами (державами). Існуючий світопорядок повинен бути доповнений механізмами, які забезпечать толерантність.

Також в цій групі слід розглянути ідеї суспільних механізмів виваженого добросусідства.

Під виваженим добросусідством пропонується розуміти співіснування країн (в нашому випадку України, РФ та Білорусі), які мають спільні кордони та/або спільне минуле, однак з тих чи інших причин (зокрема і з причини війни) не перебувають у дружніх відносинах, але кожна має бажання повернутися до мирного та цивілізованого співжиття, допускає стримане співробітництво з колишнім ворогом виключно на взаємовигідних умовах, без відносин дружби.

В аспекті виваженого добросусідства можна запропонувати такі ідеї:

6. Ідея того, що виважене добросусідство - це не дружні відносини, а вимушені відносини задля досягнення певних економічних та соціальних цілей, які вигідні обом сторонам. Це відносини за принципом: «Ми не проти того, щоб у вас все будо добре за умови, якщо ви не будете нас чіпати (не за наш рахунок)».

7. Ідея того, що післявоєнне ставлення народів ворогуючих країн одне до одного мають формувати самі народи, без втручання політиків. При цьому, політики з обох сторін не повинні підливати зайвого масла у вогонь, а сприяти (у певній мірі) якщо не зменшенню, то хоча б не збільшенню ненависті у відносинах цих народів.

8. Ідея того, що виважене добросусідство можливе лише за наявності достатніх гарантій ненападу (недопущення агресії) та неперешкоджання вступу до військово-політичних союзів (на кшталт НАТО) з метою оборони від агресора.

Також в цій групі пропонуються ідеї суспільних механізмів толерантного існування країн, зовнішня політика яких може призвести до світової (повномасштабної) війни.

Під толерантним існуванням пропонується розуміти співіснування країн, розвиток та політика яких будується на взаємовиключних цінностях та інтересах, але ці країни готові знаходити спільну мову і будувати свої відносини та відповідні суспільні механізми задля того, щоб між ними не було конфліктів.

В цьому аспекті можна запропонувати такі ідеї:

9. Ідея того, що толерантне існування передбачає стриманість в оцінках культури та традицій інших країн, якщо це не несе загрозу війни та інших негараздів.

10. Ідея того, що історія, культура та традиції певної країни не повинні становити загрозу для існування інших країн та/або формуватися за рахунок цих країн.

11. Ідея того, що протилежність культур та шляхів розвитку має стати предметом обговорень на міжнародному рівні, за результатами яких мають розроблятися відповідні рекомендації мирного співіснування.

12. Ідея того, що біполярність (двополярність, двополюсність) світу повинна врівноважуватись зокрема за рахунок розроблених міжнародною спільнотою суспільних механізмів толерантного існування, які мають влаштовувати протилежні сторони.

13. Ідея того, що термін «загальнолюдське» не повинен підмінятися термінами «європейське», «східне», «західне» та іншими подібними термінами. Загальнолюдське поширюється на всіх людей у світі, в той час як, наприклад, європейське - тільки на європейців. Ніхто не повинен нав'язувати свої цінності, але зобов'язаний дотримуватися загальнолюдських цінностей.

Група ідей миру «Недопущення нової світової війни»

Тут пропонуються ідеї того, яким повинна бути повоєнна система світової безпеки. Зокрема, її завданням має стати недопущення нових масштабних регіональних та світових (повномасштабних) війн, а також захист світового порядку.

В цій групі можна запропонувати такі ідеї:

1. Ідея того, що воєнно-політичні союзи країн (на кшталт НАТО) мають стати основними творцями та операторами системи світової безпеки, які повинні керуватися загальнолюдським, зокрема загальнолюдськими цінностями, загальнолюдськими пріоритетами, загальнолюдськими інтересами - і захищати все загальнолюдське в світі від варварських посягань та знищення.

2. Ідея того, що в основу світової безпеки повинно бути покладено право кожної країни на власний розсуд обирати до яких військово-політичних союзів вступати, забезпечуючи таким чином свою безпеку. А воєнно-політичні союзи повинні між собою (або з окремими країнами) укладати відповідні угоди, які б не допускали виникнення регіональних та світових (повномасштабних) війн, забезпечували відповідальне ставлення до існуючого світопорядку, контролювали озброєння.

3. Ідея того, що система світової безпеки повинна виконувати функцію захисту світового порядку, оскільки світовий порядок сам себе не захищає.

4. Ідея того, що система світової безпеки - це «пожежна система», яка має спрацювати у випадку розпалення війни. І повинна забезпечити «гасіння» війни на початку «займання».

Також, до цієї групи належать ідеї щодо ролі історії (як сукупності інформації про минуле), зокрема корисності історії для цілей розвитку людства.

В цьому аспекті можна запропонувати такі ідеї:

5. Ідея того, що історія - це, по суті, звалище (не смітник) подій минулого. Ці події можуть бути як корисні для подальшого розвитку людства, так і шкідливі. Для цілей розвитку людства варті уваги лише ті події, які сприяють мирному життю та прогресу. Саме ці події мають враховуватись для побудови світового порядку. А «шкідливі» події минулого можуть знову призвести до світової (повномасштабної) війни і тому не повинні братись до уваги.

6. Ми часто за допомогою історії намагаємося обґрунтувати нашу поведінку «на майбутнє», шукаємо потрібні нам історичні факти, які б підтверджували правильність наших нинішніх висновків з тих чи інших питань. Наприклад, Крим український чи російський? Для відповіді на це питання і Україна, і РФ поринають у прірви історії. Причому кожна зі сторін знаходить в історії ті факти, які виправдовують її поведінку. В результаті виходить, що історія використовується як такий собі резервуар інформації про минуле, де в разі потреби чи суперечки кожен може собі підібрати потрібні йому факти, а потім витлумачити їх так, як йому потрібно, під свою позицію, поведінку. Чи правильно та використовувати історичні факти ? Напевне, що ні. А правильне використання - це тоді, коли логічно, розумно та справедливо буде розставлено акценти в аналізі історичних подій - так розставлено, щоб це було корисно для загальнолюдських інтересів, для розвитку людства.

7. Ідея того, що історичні події слід подавати та формувати не просто як сукупність відібраних фактів, а подавати разом із правильно розставленими акцентами, задля реалізації загальнолюдського. І щоб не було так, що «правда у кожного своя».

8. На підставі історії взагалі не можна будувати майбутнє. Сьогодні майбутнє будується технологічно (шляхом реформ) у спосіб побудови світового порядку та світової безпеки, які іноді можуть враховувати позитивний для людства історичний досвід.

9. Ідея того, що «історичної справедливості» апріорі не може існувати там, де світовий порядок та світова безпека засновані на загальнолюдському. Терміном «історична справедливість» не можна керуватись в суспільному житті, оскільки «історична справедливість» фактично нівелює світовий порядок і світову безпеку, що засновані на загальнолюдському. Дуже багато шкоди можна наробити, прикриваючись так званою «історичною справедливістю».

10. Ідея того, що у випадках занепокоєння щодо утисків своїх співвітчизників, які є громадянами України чи громадянами РФ, Україна і РФ мають домовитися про існування спеціальних місій у кожній з країн. Ці місії будуть інформувати іншу сторону щодо порушення прав своїх співвітчизників у кожній країні і вимагати припинення цих порушень відповідно до встановленої сторонами мирної процедури.

Аналогічним чином мають вирішуватись і всі інші спірні питання.

Також, до цієї групи належать ідеї щодо розуміння націй, національних меншин (народностей), корінних народів та націоналізму.

В цьому аспекті можна запропонувати такі ідеї:

11. Ідея того, що нація - це така природна людська спільнота, яка на протязі століть сформувала свою культуру і має власний потенціал до подальшого розвитку, в тому числі потенціал до утворення своєї країни (як спільноти громадян) і побудови своєї держави (як суспільної інституції).

12. Ідея того, що будь-яка нація апріорі здатна до державності. Не може бути так, що є нація, але вона не здатна до створення держави. Тоді це не нація, а можливо народність, якій не потрібна держава. Нація завжди потребує створення і власної країни, і власної держави. І нація завжди буде прагнути до цього.

13. Ідея того, що кожна нація протягом своєї історії здатна висунути і реалізувати національні ідеї. І просуватись у своєму розвитку у спосіб реалізації цих національних ідей, демонструючи при цьому власний шлях розвитку, який може стати позитивним досвідом для інших націй (країн).

14. Ідея того, що націоналізм - це ні що інше, як імунна система нації. Якщо націю намагаються зруйнувати або ззовні, або зсередини, націоналізм завжди буде активно захищати націю. Якщо ж ніхто нації не загрожує, націоналізм буде непомітний, як непомітна імунна система людини, коли людина здорова.

15. Ідея того, що націоналізм апріорі не може нести загрозу тим, хто не здійснює активних дій, спрямованих на руйнування нації (як зсередини, так і ззовні).

16. Ідея того, що наявність націоналізму - це зайвий доказ того, що нація є нацією, а не, приміром, частиною іншого народу чи народністю.

17. Ідея того, що ніхто не має право заперечувати існування нації, якщо сама нація стверджує про своє існування, підтверджуючи це власною історією та культурою.

18. Ідея того, що ніхто не має права «об'єднувати» або «роз'єднувати» нації (народи) на основі суб'єктивного трактування тих чи інших історичних подій.

До кожної з вищезгаданих груп можуть бути запропоновані і інші ідеї миру, які в сукупності і становлять ідеологію миру.

Після формування ідеології миру формуються відповідні деклараційні норми. А з деклараційних норм формуються статті, які розміщуються у відповідних розділах декларації миру, а саме:

1. Розділ «Припинення збройного протистояння»;

2. Розділ «Формування засад загального миру»;

3. Розділ «Формування засад недопущення нової світової війни».

Попередньо підсумуємо: Проєктування декларації миру у нинішній війні (на основі моделі декларації миру) дозволяє запропонувати міжнародній спільноті, відповідним органам державної влади та громадянському суспільству у всіх світових країнах проєкт декларації миру для цілей закінчення цієї війни, який повинен:

- відповідати результатам наукових досліджень існуючих декларацій миру (на сьогоднішній день є лише ЗДПЛ);

- враховувати потреби сучасного світу у просуванні загальнолюдського;

...