Інституційно-організаційне забезпечення судово-експертної діяльності в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Одеський національний економічний університет

Інституційно-організаційне забезпечення судово-експертної діяльності в Україні

Хомутенко Віра Петрівна,кандидат економічних наук,

професор, судовий експерт

Хомутенко Алла Віталіївна, доктор економічних наук, професор,

професор кафедри фінансів

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність вдосконалення інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні.

Розглянуто зарубіжний досвід інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності, який може бути адаптований до вітчизняної практики.

Встановлено, що інституційна модель здійснення державної політики в галузі судової експертизи, як свідчить міжнародна практика, реалізується через різні центральні органи виконавчої влади та інститут приватної експертизи. правосуддя психіатричний експертиза україна

Наведено досвід Казахстану, де вперше було реaлізoвaнo ідею створення єдиної експертної системи.

Встановлено, що структура інстуційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні має чотири структурні складові: центральні органи виконавчої влади; уповноважені органи державної влади; головні суб'єкти судово-експертної діяльності; недержавні (приватні) судові експерти.

Наведено тлумачення терміну «управлінням судово-експертною діяльність», головну місію такого управління та елементи системи управління судово-експертної діяльності.

Визначено організаційно-управлінські функції суб'єктів управління судово-експертною діяльністю в Україні.

Виявлено, що з кожним роком зростає кількість судових експертиз, проведених експертами науково-дослідних установ судової експертизи Міністерства юстиції України. За результатами проведеного дослідження встановлено, що в Україні відсутня єдина цілісна структура судово-медичної та судово-психіатричної служб.

Дослідження змісту нормативно-правових актів свідчить про наявність у них неузгодженостей та розбіжностей. Запропоновано створити Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері експертного забезпечення правосуддя.

Ключові слова: судово-експертна діяльність, інститути, організаційне забезпечення, суб'єкти управління.

Abstract

Institutional and organizational provision of court expert activities in Ukraine

The article substantiates the need to improve the institutional and organizational support of court expert activity in Ukraine. The foreign experience of institutional and organizational support of court expert activity, which can be adapted to domestic practice, is considered. It has been established that the institutional model of implementation of state policy in the field of court expertize, as evidenced by international practice, is implemented through various central bodies of executive power and the institute of private examination.

The experience of Kazakhstan, where the idea of creating a single expert system was implemented for the first time, is given. It has been established that the structure of institutional and organizational support of court expert activity in Ukraine has four structural components: central bodies of executive power; authorized state authorities; the main subjects of forensic expert activity; non-state (private) forensic experts.

The interpretation of the term “court expert activity management”, the main mission of such management and the elements of the forensic activity management system are presented. The organizational and managerial functions of the subjects of the management of court expert activities in Ukraine have been determined. It was found that every year the number of court expertizes conducted by experts of scientific research institutions of court expertize of the Ministry of Justice of Ukraine is increasing. Based on the results of the conducted research, it was established that there is no single integrated structure of court medical and court psychiatric services in Ukraine. The study of the content of normative legal acts indicates the presence of inconsistencies and disagreements in them. It is proposed to create a Central body of executive power that implements state policy in the field of expert provision of justice.

Key words: court expert activity, institutes, organizational support, management subjects.

Вступ

Постановка проблеми. Експертна практика в Україні свідчить про наявність нормативно-правових, організаційних і методичних прогалин та недоліків, які породжують певні складнощі при проведенні експертизи і розбіжності в експертних висновках.

Серед таких проблем можна виділити: недостатньо високий рівень підготовки кадрів і технічного оснащення експертної діяльності, відсутність стандартизованих методик проведення експертизи та порядку призначення повторних і комплексних експертиз, а також прийому, передачі та зберігання об'єктів. Їх усунення зумовлює об'єктивну необхідність глибшого, системного дослідження інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні з метою його покращення.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні аспекти призначення, виробництва та використання результатів експертиз у адміністративному, цивільному, господарському і кримінальному судочинстві досліджували: Т.В. Авер'янова, Г.А. Атанесян, К.А. Букалова, С.П. Голуб'ятнікова, Т.М. Дмитрієн- ко, A.M. Дячкова, В.Я. Колдіна, В.М. Махова, А.М. Ромашова, М.Я. Сегай, О.В. Хомутенко, А.Р. Шляхова, С.Г. Чаадаєва та ін. Віддаючи належне проведеним раніше дослідженням, слід зазначити, що загалом обрана тема ще не отримала належного наукового осмислення і, як наслідок, інституційно-організаційне забезпечення експертної діяльності ще не приведене у відповідність до вимог часу.

Метою статті є дослідження інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні та надання рекомендацій з його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасний стан судово-експертної діяльності в Україні потребує запровадження нових систем і механізмів експертного забезпечення правосуддя, а особливо побудови інституційної моделі. З цією метою розглянемо зарубіжний досвід інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності, який може бути адаптований до вітчизняної практики.

Інституційна модель здійснення державної політики в галузі судової експертизи, як свідчить міжнародна практика, реалізується через різні центральні органи виконавчої влади. Так, інституційно-організаційне забезпечення судово-експертної діяльності в Португалії, Азербайджані, Естонії, Нідерландах, Ірландії, Литві, Казахстані здійснюється міністерствами юстиції цих країн, а в Албанії, Австрії, Білорусі, Болгарії, Чорногорії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Грузії, Хорватії, Італії, Чехії, Латвії, Угорщині, Македонії, Молдові, Німеччині, Норвегії, Польщі, Румунії, Словаччині, Іспанії, Сербії, Швеції, Швейцарії, Туреччині - міністерствами внутрішніх справ (поліції). У деяких європейських країнах інституційно-організаційне забезпечення формують інші державні організації: Вірменія - Незалежне національне бюро у складі Уряду Вірменії, Бельгія - Незалежний національний інститут у складі Уряду Бельгії, Грузія - Незалежне національне бюро у складі Уряду Грузії, Латвія - Незалежне національне бюро у складі Уряду Латвії, Румунія - Незалежне національне бюро у складі Уряду Румунії, Франція - судово-експертні інститути, що належать до жандармерії Франції, Італія - судово-експертні інститути італійських карабінерів [1].

Слід зазначити, що в багатьох європейських країнах, зокрема Данії, Ісландії, Латвії, Німеччина, Норвегії, Фінляндії запроваджено інститут приватної експертизи. При цьому установи приватної експертизи є сертифікованими, діяльність експертів базується на принципах об'єктивності та неупередженості; до їх складу входять не лише досвідчені судові експерти, але й науковці. Як слушно зауважує А. М. Лазебний, наявність інституту приватної експертизи не лише є гарантією забезпечення законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства, але й дозволяє суттєво зменшити бюджетні витрати на утримання державних судово-експертних установ [2].

Цікавим є досвід Казахстану, де відповідно до ст.25 Закону «Про судово-експертну діяльність» [3] вперше було реaлізoвaнo ідею створення єдиної експертної системи - Палата судових експертів. Зокрема, Палата судових експертиз Казахстану здійснює координацію діяльності її членів, а також територіальних палат; представляє, захищає права та законні інтереси її членів, а також територіальних палат при здійсненні ними судово-експертної діяльності у їхніх відносинах з державними органами, іншими юридичними особами; здійснює методичну допомогу в підготовці осіб, які претендують на отримання ліцензії на зайняття судово-експертною діяльністю, для складання ними кваліфікаційних іспитів; організує навчання та підвищення кваліфікації її членів; розробляє науково-методичні матеріали з питань судово-експертної діяльності; вносить до Міністерства юстиції Республіки Казахстан уявлення про зупинення, припинення дії та позбавлення ліцензії на зайняття судово-експертною діяльністю; розглядає звернення фізичних та юридичних осіб на порушення обов'язків судового експерта та етики судового експерта її членами; бере участь у нормотворчій діяльності Міністерства юстиції Республіки Казахстан, інших державних органів Республіки Казахстан з питань судово-експертної діяльності; здійснює перевірки діяльності територіальних палат; бере участь у здійсненні міжнародного співробітництва у сфері судово-експертної діяльності; делегує представників для включення до складу кваліфікаційної та атестаційної комісій [3].

Дослідуючи інституційне середовище судово-експертної діяльності в Україні слід вказати на низку особливостей у інституційній структурі здійснення державної політики в галузі судової експертизи.

Структура інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні має чотири структурні складові. Перша - центральні органи виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики в судово-експертній діяльності (Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Міністерство оборони України та Міністерство охорони здоров'я України) (рис. 1).

Рис. 1. Структура інституційно-організаційного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні

Другою складовою в інституційній структурі судово-експертної діяльності в Україні є уповноважені органи державної влади, на які покладено функції центральних органів державної влади з виконання організаційно-управлінського забезпечення реалізації державної політики в експертному забезпеченні правосуддя (Департамент експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України [4], Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України [5], Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України [6], Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України [7], Державна спеціалізована установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України [8], Центр судових експертиз Міністерства оборони України).

Третьою складовою в інституційній структурі є головні суб'єкти судово-експертної діяльності, які здійснюють безпосереднє організаційне і науково-методичне забезпечення та проведення судових експертиз у державних судово-експертних установах (науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України, експертно-криміналістичний центр ДПС України, науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України). Ще однією складовою інституційної структури судово-експертної діяльності є інститут судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - недержавні (приватні) судові експерти). Інститут судових експертів в Україні представлено недержавними установами судових експертиз та атестованими судовими експертами-фізичними особами. На думку Президента Союзу експертів України І.В. Стародубова недержавні установі судових експертиз відіграють вагому роль в роботі з судами [9].

Обов'язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності недержавних (приватних) судових експертів є наявність у них свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення певних видів експертиз. За даними державного Реєстру атестованих судових експертів станом на 01.04.2022 р. кількість недержавних (приватних) судових експертів становить 518 фахівці, що на 28 осіб менше порівняно з 2019 роком. Приватними судовими експертами, згідно з наданими ними звітами у 2021 році, було складено 17340 висновків, що на 10047 висновків менше ніж у 2019 році [10].

Недержавні (приватні) судові експерти проводять судові експертизи та експертні дослідження за наступними видами судових експертиз: інженерно-технічна експертиза (спец. 10.1, 10.2); будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза (спец.10.6 ,10.7, 10.10, 10.14); економічна експертиза (спец.11.1, 11.2, 11.3); товарознавча експертиза (спец. 12.1); авто-товарознавча експертиза (спец.12.2); експертиза у сфері інтелектуальної власності (спец.13.1 - 13.9).

Слід зазначити, що на сьогодні діють обмеження на виконання недержавними (приватними) експертами окремих видів судових експертиз, зокрема криміналістичних, до складу яких включені і почеркознавчі, технічні експертизи документів, комп'ютерно-технічні, психологічні та інші. Разом з тим, на нашу думку, розширення діяльності Інституту недержавних (приватних) судових експерт може значно зменшити навантаження на державний бюджет і позитивно вплинути на розвиток конкуренції, що, в свою чергу, поліпшить якість висновків експертів.

Доцільно зазначити, що система управління судово-експертною діяльністю, як і будь-яка система, являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, кожний із яких володіє певними властивостями (атрибутами).

Під управлінням судово-експертною діяльність будемо розуміти сукупність заходів і дій цілеспрямованого впливу центральних органів виконавчої влади у сфері судової експертизи на процеси, пов'язані з нормативно-правовим регулюванням та науково-методичним і інформаційним забезпеченням, фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням судово-експертної діяльності.

Таблиця 2

Організаційно-управлінські функції суб'єктів управління судово- експертною діяльністю в Україні

Головною місією такого управління є забезпечення суспільних інтересів, що досягається через надання якісних і в повному обсязі експертних послуг та експертне забезпечення правосуддя. Основним елементами системи управління судово-експертної діяльності є суб'єкт та об'єкт.

Для дослідження компетенцій суб'єктів управління судово-експертної діяльності в Україні застосуємо структурно-функціональний підхід, який дозволить розмежувати суспільні інститути та функціональні обов'язки центральних органів виконавчої влади у сфері судової експертизи (табл. 2).

Виконання функцій Міністерства юстиції України в сфері судової експертизи покладено на Департамент експертного забезпечення правосуддя, до структури якого входять: відділ організаційно-управлінського забезпечення діяльності науково-дослідних установ судових експертиз; відділ організації роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції; відділ науково-методичного забезпечення; відділ розгляду звернень та надання публічної інформації [13].

На Департамент експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції покладено виконання наступних завдань [14]: організація законодавчо визначеного експертного забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи; забезпечення організації роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, видання свідоцтва встановленого зразка та здійснення контролю за їх діяльністю; зупинення дії або анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечення ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; координація та контроль діяльності науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснення нормативно-методичного забезпечення їх діяльності; координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи; забезпечення організації роботи Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України [14].

Об'єктами управлінської діяльності Департаменту експертного забезпечення правосуддя є сім науково-дослідних установ судової експертизи, які створені розпорядчими актами Кабінету Міністрів України, що діють на підставі статутів, затверджених Міністерством юстиції України та їх вісімнадцяти відділень, крім Кримського НДІСЕ, який припинив свою діяльність у зв'язку з окупацією АР Крим. Крім того, експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, але здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва Мін'юсту та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, також є об'єктами управління Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України [15].

Відповідно до статутних завдань основною метою діяльності науково-дослідних установ судової експертизи є забезпечення правоохоронних та судових органів незалежною, кваліфікованою й об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Організація проведення судових експертиз й експертних досліджень в державних спеціалізованих установах Мін'юсту регламентована Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз і експертних досліджень [16].

Відмітимо, що з кожним роком зростає кількість судових експертиз, проведених експертами науково-дослідних установ судової експертизи Міністерства юстиції України. Зокрема, за 2021 рік їх кількість становила 138042 експертизи, що на 7943 експертизи більше порівняно з 2020 [17]. За перший квартал 2022 року судовими експертами науково-дослідних установ судової експертизи Міністерства юстиції України виконано 21847 експертиз, із яких 18761 судових експертиз у справах кримінального провадження та справах про адміністративні порушення й 3086 судових експертиз і експертних досліджень у цивільних, господарських та адміністративних справах та на замовлення [18].

Характерною особливістю державних спеціалізованих установ Міністерства юстиції України є здійснення ними наукової діяльності, що спрямована на підвищення ефективності наукових досліджень у галузі судової експертизи, розробку найбільш досконалих методик і методів судової експертизи для максимального використання її можливостей при розслідуванні кримінальних справ, судовому розгляді кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення. З цією метою експертні установи Мін'юсту проводять пошукові дослідження, вивчають досягнення світової науки, теорію і практику судової експертизи України й зарубіжжя, а також проводять апробацію та впроваджують в експертну практику результати науково-дослідних робіт [14].

Одним із суб'єктів організаційно-управлінського забезпечення в інституціональному експертному середовищу є Експертна служба Міністерства внутрішніх справ, яку створено постановою Кабінету Міністрів України на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС та експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях МВС у Криму, м. Києві, Київській області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі і на транспорті [19]. Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС) являє собою систему державних спеціалізованих установ, які належать до сфери управління МВС.

Згідно з Положенням Експертна служба МВС відповідно до покладених завдань: здійснює судово-експертну діяльність, проводить судову експертизу в кримінальному та виконавчому провадженнях, адміністративних, цивільних і господарських справах, справах про адміністративні правопорушення; забезпечує в межах повноважень функціонування криміналістичного обліку та перевірку за ним, а також натурних зразків або каталогів продукції, технічної документації та іншої інформації, необхідної для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи; забезпечує участь судових експертів та фахівців установ Експертної служби МВС як спеціалістів під час проведення огляду місця події, здійснення досудового розслідування та судового розгляду відповідно до законодавства; проводить оцінку майна, майнових прав та здійснює професійну оціночну діяльність, здійснює рецензування звітів про оцінку майна (акта оцінки майна) та надає висновки в межах повноважень, визначених законодавством; забезпечує проведення відстрілювання вогнепальної зброї та огляд її технічного стану; проводить оцінку відповідності (випробувань, сертифікації, інспектування), розглядає та погоджує проєкти технічних умов, іншу технічну та конструкторську документацію на продукцію, процеси і послуги, виконує інші роботи в межах своєї компетенції; організовує та забезпечує в установленому порядку навчання (підготовка, стажування, курсові збори) та атестацію працівників установ Експертної служби МВС, які залучаються для проведення судової експертизи та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи; веде базу даних реєстру атестованих судових експертів Експертної служби МВС; організовує матеріально-технічне та інше ресурсне забезпечення установ Експертної служби МВС; впроваджує єдину систему управління установами Експертної служби МВС; узагальнює та забезпечує спільне використання судово-експертної практики; здійснює міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи та криміналістики відповідно до законодавства України; проводить науково-дослідну, науково-методичну та інформаційну діяльність у галузі судової експертизи і криміналістики; розробляє та в установленому порядку вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства, інших нормативно-правових і нормативно-технічних документів; виконує в межах своєї компетенції інші роботи і надає платні послуги відповідно до законодавства України [20].

Об'єктами управління Експертної служби МВС є двадцять шість науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів, які здійснюють судово-експертну діяльність. У цих центрах станом на 01.04.2022 працюють 3025 судових експертів [18]. За останніми звітними даними ДН- ДЕКЦ МВС за дев'ять місяців 2021 р. виконано 188369 судово-експертних та експертних досліджень, у 2020 р. їх кількість становила 206998 судових експертиз за усіма видами експертиз.

Відмітимо, що до системи експертних установ Служби безпеки України належать: Експертно-криміналістична служба Центрального Управління Служби безпеки України та експертно-криміналістичні групи в регіональних органах [21]. До основних класів судових експертиз, які проводять уповноважені підрозділи СБУ, відносяться: криміналістичні, експертизи спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації, судово-біологічні, вибухово-технічні, експертизи з питань збереження державної таємниці (відомчі нормативно-правові акти, що регулюють діяльність експертних підрозділів Служби безпеки України - не наводяться).

Одним з основних завдань експертних підрозділів Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) є проведення криміналістичних експертиз паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетину державного кордону України. Особливої актуальності такі експертизи набули у зв'язку з анексією Криму, окупацією частини території Донецької та Луганської областей та введенням у 2017 р. безвізового режиму з країнами Євросоюзу та іншими державами світу [22].

Головний експертно-криміналістичний центр ДПСУ відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у розробленні нормативно-правової бази з питань судово-експертної діяльності ДПСУ положень та інструкцій про організацію експертної роботи, а також з інших питань судово-експертної діяльності; готує проекти наказів, методичних рекомендацій і оглядових документів ДПСУ з питань судово-експертної діяльності; проводить судові експертизи та експертні дослідження паспортних документів і пов'язаних із їх обігом процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, суду; розробляє методичні рекомендації, довідкові посібники та інші інформаційні матеріали методичного забезпечення судово-експертної діяльності; проводить у межах своєї компетенції пошукові дослідження та впроваджує їх результати в судово-експертну діяльність; формує картотеку, здійснює облік та зберігання зразків бланків паспортних документів, що надсилаються Міністерством закордонних справ України, дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні до Адміністрації ДАСУ; здійснює інформаційне забезпечення органів ДПСУ з питань, що належать до його компетенції; бере участь у забезпеченні підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації експертів за напрямами діяльності; організовує роботу Експертно-кваліфікаційної комісії ДПСУ щодо надання (позбавлення) та підтвердження кваліфікації судового експерта з дозволом на проведення певного виду судових експертиз та експертних досліджень; у межах компетенції бере участь у створенні інформаційних систем та банків даних щодо інформації про паспортні документи, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України; узагальнює, аналізує і систематизує інформацію про види та методи захисту нових зразків паспортних документів, а також можливих способів їх підроблення; вносить у встановленому порядку пропозиції щодо використання бюджетних асигнувань, необхідних для придбання техніко-криміналістич- них засобів, забезпечення діяльності експертних підрозділів; виконує інші функції у межах своєї компетенції [22].

Здійснення організаційно-управлінських функцій у галузі судової медицини та судової психіатрії здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [23].

Мережу установ судово-медичної експертизи складають: Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України та бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. В обласному бюро судово-медичної експертизи діють наступні структурні підрозділи: відділ судово-медичної експертизи трупів; відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачуваних та інших осіб; відділ судово-медичної експертизи речових доказів (судово-медична лабораторія), до складу якої входять такі відділення: (судово-медичної гістології; судово-медичної імунології; судово-медичної криміналістики; судово-медичної токсикології; судово-медичної цитології; відділ комісійних судово-медичних експертиз; відділ чергових судово-медичних експертів; організаційно-методичний відділ; міські, районні, міжрайонні відділення бюро судово-медичної експертизи; адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом [24]. У науково-практичному і організаційному плані судово-медичні експерти підпорядковані вищому керівникові судово-медичної служби. Основним відомчим нормативно-правовим документом, яким керуються в своїй діяльності бюро судово-медичної експертизи, є Інструкція про проведення судово-медичної експертизи [25], а також окремі інструкції щодо порядку проведення судово-медичних експертиз.

Систему судово-психіатричних установ становлять Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та психології (у якому є відділ судово-психіатричних експертиз), центри судово-психіатричних експертиз, відділення амбулаторних і стаціонарних судово-психіатричних експертиз, які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень або диспансерів.

Отже, в Україні також відсутня єдина цілісна структура судово-медичної та судово-психіатричної служб, а централізоване організаційно-управлінське забезпечення установ судово-медичної та судово-психіатричної експертизи має подвійне підпорядкування - Міністерству охорони здоров'я України та територіальним закладам охорони здоров'я комунальних служб.

Застосування структурно-функціонального підходу в досліджені функціональних обов'язків центральних органів виконавчої влади у сфері судової експертизи засвідчило про відсутність в Україні єдиної цілісної структури здійснення організаційно-управлінських функцій судово-експертною діяльністю, а також про дублювання функцій різними суб'єктами управління, зокрема, у нормативно-правовому регулюванні діяльності підвідомчої підпорядкованості науково-дослідницьких судово-експертних установ. Яскравим прикладом цього є наявність підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються самостійно Міністерством юстиції України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України щодо призначення та проведення судових експертиз [16; 26-28], щодо іспитів і періодичної переатестації для здобувачів професії судового експерта та правил притягнення до дисциплінарної відповідальності [29-32] та ін.

Дослідження змісту цих нормативно-правових актів, свідчить про наявність у них неузгодженостей та розбіжностей, що призводить, на думку директорки Департаменту експертного забезпечення правосуддя, Міністерства юстиції України Н.М. Ткаченко, до «незбалансованості в системі функціонування судово-експертних установ в Україні призводять до суттєвих проблем: затягування строків проведення судових експертиз (та відповідно - порушення прав учасників проваджень на судовий захист), існування реальних важелів внутрішньовідомчого тиску та відсутності реальної незалежності судових експертів під час проведення судових експертиз і надання висновків, «корпоративного» підходу у проведенні судових експертиз (висновки відповідають інтересам відомства) та внутрішньовідомчого приховання нерідких фактів неповноти й необґрунтованості висновків експерта, відтоку високопрофесійних кадрів з професійного середовища судових експертів» [33].

Крім того, наявність відомчих судових експертиз не відповідає положенням абз. 8 п. 2 розділу IV Концепції «вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів», схваленої Президентом України у 2006 р., У ній визначено, що «судові експертизи в кримінальних справах не повинні здійснювати експертні служби, які перебувають у структурі органів досудового слідства» [34].

Усе це свідчить про необхідність кардинальних змін в інституційній структурі судово-експертної діяльності. Необхідність змін в організації судової експертизи підтримуються більшістю вітчизняних науковців та практиків. Зокрема П.І. Репешко пропонує «реорганізувати всю інституційну структуру шляхом позбавлення органів державної виконавчої влади, наділених правоохоронними функціями, зокрема МВС України, МО України, СБ України та ДПС України, їхніх власних відомчих експертних служб, наділених правом виконання судових експертиз; провести відповідні структурні зміни в ієрархії судово-експертних установ шляхом утворення Державного департаменту судово-експертного забезпечення правосуддя в складі МЮ України та аналогічного Департаменту в складі МОЗ України; перепідпорядкувати Державному департаменту судово-експертного забезпечення правосуддя МЮ України та Державному департаменту судово-експертного забезпечення правосуддя МОЗ України відповідно діючі науково-дослідні судово-експертні установи МЮ України, МОЗ України, експертні служби МВС України, МО України, СБ України й ДПС України ...» [35].

Необхідність змін в інституційній структурі підтримується більшістю судових експертів. Так, згідно з даними Моніторингового звіту Мінюсту, певна частина фахової спільноти виступає за створення Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері експертного забезпечення правосуддя - Державну експертну службу [36].

Фахівцями судової експертизи пропонується підпорядкувати ново- створеній Державній експертній службі усі відомчі науково-дослідні інститути судової експертизи. Основними функціями Державної експертної службі пропонується визначити: 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері експертного забезпечення правосуддя; 2) укладення, зміна та припинення угод із суб'єктами судово-експертної діяльності про надання послуг судової експертизи; 3) оплату послуг судової експертизи згідно з угодами; 3) забезпечення роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії; 4) видання та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; 5) здійснення контролю за організацією діяльності судових експертів; 6) забезпечення ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; 7) визнання статусу саморегулівних організацій судових експертів; 8) здійснення нормативно-методичного забезпечення діяльності суб'єктів судово-експертної діяльності; 9) організацію проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи [36].

На нашу думку, Державну експертну службу слід створювати з підпорядкуванням Міністерству юстиції України, яке має досвід в організаційно-управлінській діяльності в сфері судової експертизи за напрямками та має фінансування за окремою бюджетною програмою КПКВК 3601070 «Проведення судової експертизи і розробка методики проведення судових експертиз». Це, на нашу думку, сприятиме підвищенню якості експертиз судово-експертних установ. Зауважимо, що створення Державної експертної служби надасть можливість реалізувати комплексний підхід до проблем організаційно-управлінського, нормативно-правового, кадрового, науково-теоретичного, методичного, інформаційного, фінансового, матеріально-технічного забезпечення судово-експертної діяльності, що зумовить її успішність і результативність.

Висновки

Отже, актуальність дослідження зумовлена, по-перше, недостатнім рівнем розвитку законодавчої бази щодо незалежних експертиз; по-друге, відсутністю належного рівня наукових та практичних розробок у даній сфері; по-третє, необхідністю всебічного теоретичного дослідження даної проблеми з урахуванням нових економічних відносин та розробки практичних рекомендацій з виробництва експертиз.

За результатами проведеного дослідження ми дійшли до висновку, що все ще залишаються не вирішеними низка проблем, серед яких проблеми організаційного характеру судово-експертної діяльності. Так, встановлена наявність значної кількості уповноважених органів, повноваження яких дублюються. Саме тому пропонується створити єдиний орган - Державну експертну службу, що підпорядковуватиметься Мінюсту. Це сприятиме також вирішенню проблем, пов'язаних із методичним та інформаційним забезпеченням експертної діяльності, адже воно формуватиметься централізовано.

Список використаних джерел

1. Коротаєв В.М. Порівняльний аналіз адміністративно-правового регулювання експертно-криміналістичного дослідження в зарубіжних країнах. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 1. С.115-119. URL: https://er.dduvs.in.ua/ xmlui/bitstream/handle/123456789/2587/24. pdf?sequence=1&isAllowed=y

2. Лазебний А. М. Міжнародний досвід використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2016. Вип. 1 (3). С. 85-90

3. О судебной экспертизе; Закон Республики Казахстан от 10 февраля 2017 года № 44-VI. URL: https://adilet.zan.kz/rus/docs/ Z1700000044

4. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2.07.2014 р. № 228. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/228-2014-%D0%BF#Text

5. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 р. № 878. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2015- %D0%BF#Text

6. Про Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.1993 р. № 109-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/109- 93-%D1%80#Text

7. Про затвердження Положення про Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України: Наказ Адміністрації Держав - ної прикордонної служби України від 11.08.2010 р. № 617. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/z0770-10#Text

8. Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим): Положення Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0258-95#Text

9. Стародубов І.В. Проблеми формування кадрового забезпечення суб'єктів судово-експертної діяльності. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної кон- ференції-дискусії «Місце недержавної судової експертизи у забезпеченні судочинства України». Київ: Видавник Назаров О.А., 2020. с. 34-38. URL: http://nndes.org.ua/ images/18112020.pdf

10. Інформація щодо діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ за 2021 рік (станом на 01.04.2022) . URL: https://minjust.gov.ua/legal_expertise

11. Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз СБУ. URL: https://ssu.gov.ua/ naukovo-doslidnytskyi-instytut

12. Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров'я України: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 267. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/267-2015-%D0%BF#Text

13. Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. URL: ttps://minjust. gov.ua/m/departament-ekspertnogo- zabezpechennya-pravosuddya

14. Ткаченко Н.М. Особливості державного управління в сфері судово-експертної діяльності (на прикладі Міністерства юстиції України) . URL: https:// khrife-journal.org/index.php/journal/article/ download/318/340/

15. Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах: Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3505/5. URL: https://www.justice-km. gov.ua/instrukciya-pro-osoblivosti- zdiysnennya-sudovo-ekspertnoji-diyal- nosti-atestovanimi-sudovimi-ekspertami- scho-ne-pracyuyut-u-derzhavnih-specializo- vanih-ekspertnih-ustanovah

16. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705- 98#Text 2021Експертне забезпечення правосуддя .Міністерство юстиції України. 2021. URL: https://minjust.gov.ua/rn/1-kvartal-roku

17. Експертне забезпечення правосуддя .Міністерство юстиції України. 2022. URL: https://minjust.gov.ua/rn/1-kvartal-2022 roku

18. Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. № 988. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/988-2000-%D0%BF#Text

19. Положення про Експертну службу МВС України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03.11.2015 р. № 1343. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z1390-15#Text

20. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2229-12#Text

21. Положення про Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України: Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.08.2010 р. № 617. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0770-10#Text

22. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-XII. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

23. Судова медицина. Медичне законодавство: Підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV р.акр. Кн. 1 : Судова медицина / за ред. В.Ф. Москаленка, Б.В. Михайличенка. К. : Медицина, 2011. 448 с.

24. Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Респу-

бліки Крим): Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0258- 95#Text

26. Про затвердження Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС від 17.07.2017 р. № 591. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1024-17#Text

27. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 29.05.2015 р. № 371. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0738-15

28. Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень паспортних документів експертною службою Державної прикордонної служби України: Наказом Державної прикордонної служби України від 07.08.2009 р. № 594. URL: https://ips. ligazakon.net/document/RE16840

29. Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів: Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 р. № 301/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1597-14

30. Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію МВС та порядок проведення атестації судових експертів Експертної служби МВС: Наказ МВС України від 21.09.2020 р. № 675. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/z0022-21#Text

31. Положення про експертно-кваліфікаційну комісію Служби безпеки України та атестацію судових експертів: Наказ Служби безпеки України від 24.12.2014 р. № 855. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0044-15#Text

32. Про затвердження Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію та атестацію судових експертів Державної прикордонної служби України: Наказ Державної прикордонної служби України від 23.11.2010 р. № 891. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/z1246-10#Text

33. Ткаченко Н.М., Алєксєйчук В.І. Реформування правових засад експертного забезпечення правосуддя як складова ан- тикорупційної політики в України. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали V Між- нар. наук.-практ. конф. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2020. Ч. 1. С. 265-269. https:// cutt.ly/MmU2Ygc

34. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/361/2006#Text

35. Репешко П. І. Питання державного регулювання судово-експертної діяльності в країнах пострадянського простору та реформування системи правоохоронних органів в Україні. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2012. Вип. 12. С. 127-134. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Tpsek_2012_12_21

36. Моніторинговий звіт за 2020 рік Міністерства юстиції України. Директорат правосуддя та кримінальної юстиції. URL: https://minjust.gov.ua/files/gener al/2021/01/19/20210119145116-22.pdf

References

1. Korotaiev V.M. (2018). Porivnialnyi analiz administratyvno-pravovoho rehuliuvannia ekspertno-kryminalistychnoho doslidzhennia v zarubizhnykh krainakh [Comparative analysis of administrative and legal regulation of expert forensic research in foreign countries] Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs. № 1. P.115119. Retrieved from https://er.dduvs.in.ua/ xmlui/bitstream/handle/123456789/2587/24. pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

2. Lazebnyi A. M. (2016). Mizhnarodnyi dosvid vykorystannia spetsialnykh znan pid chas rozsliduvannia kryminalnykh pravoporushen proty hromadskoho poriadku [International experience of using special knowledge during the investigation of criminal offenses against public order]. Mizhnarodnyi yurydychnyi visnyk: zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoho universytetu derzhavnoi podatkovoi sluzhby Ukrainy - International legal bulletin: a collection of scientific works of the National University of the State Tax Service of Ukraine. Vyp. 1 (3). P. 85-90 [in Ukrainian].

3. O sudebnoi akspertyze; Zakon Respublyky Kazakhstan [About forensic examination; Law of the Republic of Kazakhstan]. (n.d.). adilet.zan.kz. Retrieved from https://adilet.zan.kz/rus/docs/ Z1700000044 [in Russian].

4. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo yustytsii Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy [On the approval of the Regulation on the Ministry of Justice of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov. ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/228-2014-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

5. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo vnutrishnikh sprav Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy [On the approval of the Regulation on the Ministry of Internal Affairs of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2015- %D0%BF#Text [in Ukrainian].