Діджиталізація адміністративного судочинства та інформаційна культура судді

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Діджиталізація адміністративного судочинства та інформаційна культура судді

Міхайліна Т. В.

д.ю.н., професор, професор кафедри теорії, історії держави і права та філософії права

Жаровська І. М.

д.ю.н., професор, професор кафедри теорії права та конституціоналізму

Анотація

Метою наукової статті є критичний аналіз викликів, пов'язаних з діджиталізацією адміністративного судочинства, для інформаційної культури судді.

Зроблено висновок, що хоча в Україні вже запущено Єдину судову інформаційно- телекомунікаційну систему (ЄСІТС), що складається з трьох модулів, але на сучасному етапі у практику адміністративного судочинства впроваджено тільки окремі елементи е- суду, такі як, наприклад, електронні повістки, доставка на офіційну електронну адресу особи судового рішення, робота офіційного веб-портала судової влади.

Акцентується увага на тому, що останнім часом ситуація з дистанційним розглядом справ поступово покращується, хоча на початковому етапі його впроважденню заважала саме низька інформаційна культура суддів та працівників апарату суду. Крім того, на основі досвіду зарубіжних держав, вноситься пропозиція про впровадження не лише дистанційного, а повністю автоматизованого розгляду певних категорій

адміністративних справ, з використанням технологій штучного інтелекту. Така теза базується на типовості значної кількості адміністративних справ, а отже, на можливості їхньої уніфікації, що має важливе значення для автоматичного розгляду.

Подібна діджиталізація адміністративного судочинства дозволить зменшити ризики у розгляді зазначеної категорії справ. Але, водночас, вона вимагатиме від суддів підвищеного рівня інформаційної культури, оскільки для того, щоб проект працював коректно, на початковому етапі в нього необхідно закласти масу положень, які відносяться до сфери правової та інформаційної етики. Звичайно, інформаційну культуру (рівно як і правову) штучному інтелекту привити не вдасться, оскільки культура характеризує наявність особистості та сукупність раціонально-чуттєвих оцінок ситуації. Але стандартизовані положення інформаційної етики, формалізовані для ШІ, мають бути напрацьовані разом суддями та програмістами.

Наголошується, що при всій затратності та працемісткості першого етапу, діджиталізація адміністративного судочинства здатна принести багато користі, зокрема: суттєву економію витрат на розгляд (у тому числі, людиногодин), зменшення навантаження на суддів, скорочення кількості судових помилок, швидкість судового розгляду справи.

Ключові слова: адміністративне судочинство, судовий захист прав людини, електронний суд, інформаційна культура, інформаційна безпека, digital-суспільство, правова культура, правосвідомість.

Annotation

The purpose of the scientific article is to critically analyze the challenges for the information culture of a judge associated with the digitalization of administrative proceedings.

It is concluded that although Ukraine has already launched a single Judicial Information and Telecommunications System (ESITS), consisting of three modules, but at the present stage, only certain elements of the E-Court have been introduced into the practice of administrative proceedings, such as, for example, electronic subpoenas, delivery of a court decision to the official email address of a person, the work of the official web portal of the judiciary.

Attention is focused on the fact that recently the situation with remote consideration of cases is gradually improving, although at the initial stage its implementation was hindered by the low information culture of judges and the court staff. In addition, based on the experience of foreign countries, a proposal to introduce not only remote, but fully automated consideration of certain categories of administrative cases, using artificial intelligence technologies is made. This thesis is based on the typicality of a significant number of administrative cases, and therefore on the possibility of their unification, which is important for automatic consideration.

Such digitalization of administrative proceedings will reduce the risks in the consideration of this category of cases. But, at the same time, it will require an increased level of information culture from judges, since in order for the project to work correctly, at the initial stage it is necessary to lay down a lot of provisions related to the sphere of legal and information ethics. Of course, information culture (as well as legal culture) cannot be instilled in artificial intelligence, since culture characterizes the presence of a person and a set of rational and sensory assessments of the situation. But standardized provisions of information ethics, formalized for AI, should be developed together by judges and programmers.

It is noted that with all the cost and labor intensity of the first stage, digitalization of administrative proceedings can bring many benefits, in particular: significant savings in the costs of consideration (including man-hours), reducing the burden on judges, reducing the number of judicial errors, speed of judicial review of the case.

Keywords: administrative proceedings, judicial protection of human rights, electronic court, information culture, information security, digital society, legal culture, legal awareness.

Вступ

Останні десятиліття весь світ охопило явище, котре отримало назву діджиталізація. Усі сфери людської діяльності зазнають значної видозміни через проникнення інформаційних технологій, але деякі з них є особливо чуттєвими внаслідок їхньої надзвичайної значущості. Це стосується і судочинства, оскільки судовий захист своїх порушених прав та інтересів є невід'ємним правом людини, і зміни, впроваджені у даний процес, можуть як допомогти у досягненні мети, так і порушити, спотворити встановлений порядок. Не применшуючи ролі будь-якої форми та виду захисту, вкажемо однак на специфіку адміністративного судочинства. Воно дозволяє встановити баланс між приватними та публічними інтересами, не допустити свавілля державних органів, гарантувати реальну кореспонденцію прав та обов'язків людини і держави. Тому зміни, які обов' язково принесе діджиталізація, не мають негативно вплинути, як на сам процес, так і на якість прийнятих рішень.

Питання діджиталізації в аспекті адміністративного е-правосуддя активно вивчали Д. Деркач, К. Калаченкова, Ю. Колос, Т. Огнев'юк, В. Рудюк, Д. Старовойтова, І. Татулич тощо. Тим не менше, тема є настільки актуальною та містить стільки „білих плям” на теоретичному та практичному рівні, що однозначно потребує подільших досліджень. Що ж стосується інформаційної культури, то до теперішнього часу у площині адміністративного судочинства вона взагалі не аналізувалася.

Метою наукової статті є критичний аналіз викликів, пов'язаних з діджиталізацією адміністративного судочинства, для інформаційної культури судді.

Результати

Адміністративне судочинство інколи називають вершиною правосуддя, оскільки воно дає можливість пересічному громадянину захиститися від дій органів публічного управління [1, с. 86]. Але для цього воно має бути якісним та дієвим.

Науковці наголошують на тому, що останнім часом адміністративне судочинство суттєво урізноманітнило свій функціонал, забезпечуючи справедливе, неупереджене та своєчасне врегулювання спорів пов' язаних не лише із суб'єктивними публічними інтересами. Саме публічне управління поступово розширює спектр інструментів правозастосочої діяльності, тому надалі кількість таких справ буд лише збільшуватися [2, с. 197]. Ще більше можливостей для досягнення мети адміністративного судочинства забезпечує його діджиталізація.

Варто наголосити, що діджиталізація на сучасному етапі виступає рушійною силою розвитку суспільства. Зокрема, одним із основних напрямів забезпечення збалансованого розвитку правосуддя є цифрова трансформація, яка охоплює практично всі стадії адміністративного судового процесу та усі інстанції адміністративного судочинства [3, с. 15]. Це є важливим з багатьох причин. По-перше, цифровізація надає численні додаткові можливості у сфері судової практики, які вже активно використовуються зарубіжними державами. По-друге, зважаючи на воєнний стан в Україні, діджиталізація судочинства може бути визнана по суті єдиним інструментом, який забезпечить доступність правосуддя для громадян у сучасних умовах. Тим більше, коли мова йде про захист своїх прав від їхнього порушення державними органами та посадовими особами.

Можна сказати, що на самому початку повномасштабного російського вторгнення судову систему України охопив колапс. За словами Д. Старовойтової, у березні 2022 року фактично жоден суд не здійснював правосуддя, за винятком невідкладних питань (запобіжні заходи тощо). Ситуація була цілком зрозуміла: приміщення деяких судів були пошкоджені ще в перші дні війни, в деяких судах судді та працівники долучилися до лав ЗСУ, інші були вимушені рятуватися і залишати свої домівки. Але, відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Конституційне право кожного на судовий захист є непорушним, навіть в умовах війни. Дистанційний формат правосуддя працює ще з 2020 року, коли були введені карантинні обмеження (і зараз він став у нагоді): вже напрацьована схема повідомлення учасників провадження і направлення копій судових рішень, судових повісток тощо. Тепер ці засоби не обмежуються поштовим зв'язком, а направляються на електронну пошту, смс-повідомленнями, а також через оголошення розміщуються на офіційному вебпорталі судової влади України [4].

Кодекс адміністративного судочинства, Господарський та Цивільний процесуальні кодекси України приблизно однаково регулюють питання надсилання повісток та процесуальних документів учасникам справи. На даний момент, є три способи:

надсилання на офіційну електронну адресу (в електронній формі);

надсилання поштою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

телефонний дзвінок або СМС-повідомлення [5].

Цьому сприяє той факт, що з 5 жовтня 2021 року почали офіційно функціонувати три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв'язку [6].

Варто зазначити, що на нормативному рівні не раз здійснювалися спроби впорядкувати процеси цифровізації судочинства взагалі, і адміністративного зокрема. Так, законопроєкт № 4360 від 11.11.2020 р. запроваджував альтернативу пошті. Проте 16.11.2021 року законопроєкт було відхилено Верховною Радою України. Було здійснено і ще одну спроба. У Верховній Раді 26 квітня 2022 року було зареєстровано «Проект закону про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України (щодо здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного стану)», № 7316, який встановлював значну кількість положень відносно діджиталізації судового процесу. Але його також було відхилено.

Тим не менше, чинне законодавство України містить основні засади цифровізації судового процесу. Статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України (197 ГПК України, 195 КАС України) визначено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. А учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису. І. Мирошніченко розглядає особливості та проблеми цифровізації судового процесу в країні та пише про те, що в березні 2022 року Рада суддів України оприлюднила рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Вона рекомендувала суддям визначати особливості роботи кожного суду на зборах його суддів, враховуючи ситуацію безпеки у регіоні, відкладати та скасовувати судові засідання, коли є така можливість. Разом із тим, багато адвокатів зіштовхнулись з такими перепонами, як відсутність в суді технічної можливості та вільних залів для проведення відеоконференцій. Більше того, багатьом суддям було важко адаптуватись досудових засідань онлайн та сприйняти це як ще одну можливість для здійснення правосуддя [7]. Тобто, навіть за наявності нормативних приписів, все впиралося у низьку інформаційну культуру суддів та інших учасників судового процесу. Проте, наразі ситуація поступово налагоджується.

Зокрема, Державна судова адміністрація України розробила порядок проведення відеоконференцзв'язку під час судового засідання за участі сторін поза межами приміщення суду. Таким чином, було передбачено використання системи EasyCon або інших доступних для суду та учасників судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку [8]. Хоча більш деталізоване правове регулювання зазначених питань на рівні закону з юридичної точки зору було б набагато грамотніше та ефективніше.

Звісно, для дистанційного розгляду справ люди повинні мати можливість підтвердити свою особу в разі, якщо вони фізично не присутні в суді. Для цього дозволяється використовувати електронні підписи. До країн, де відеоконференції використовуються у цивільних та кримінальних провадженнях, зокрема, належать: Австрія, Хорватія, Франція (де слухання також відбуваються по телефону), Угорщина, Ірландія, Казахстан (де використовуються Zoom та додаток TrueConf), Португалія, Сербія, Словенія, Швеція, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки. В деяких країнах дистанційний розгляд справ (Північна Македонія) було запроваджено лише на період надзвичайного стану. Аналіз публікацій скептиків запровадження дистанційного розгляду справ засвідчив, що основні аргументи зводяться до побоювань щодо недотримання вимоги публічного слухання справи (принципу гласності) та загрози зривів судових засідань через можливі технічні проблеми в роботі системи (зокрема порушення режиму нарадчої кімнати) [9]. Але насправді це також здебільшого питання низької інформаційної культури та загального несприйняття інформаційних технологій. На юридичному ж рівні, наприклад, загроза зриву судового засідання вирішується положенням законодавства України, що ризики скасування судового засідання через технічні проблеми лежать на заявнику, який подав заяву про розгляд справи у дистанційному форматі. Що ж стосується інших сумнівів, то, однозначно, такі ризики мають місце, але в сучасних реаліях України вони є набагато нижчими, ніж загроза життю та здоров'ю. діджиталізація адміністративний судочинство

Для юриспруденції зараз існують і інші виклики, пов'язані з діджиталізацією судового процесу. Це використання технологій штучного інтелекту, чат-ботів, спеціалізованих юридичних програм. Нині подібні технології вже складають позови, у деяких випадках виконують функції судді, тобто стають суб'єктами правозастосування. Зазначений досвід упроваджений в Латвії (цю діяльність закріплено на законодавчому рівні) та Китаї. Отже, якщо раніше в основі запису правових норм були буквені символи, то в умовах сьогодення спостерігаємо їх заміну на цифрові символи, що має полегшити застосування права роботами, але може ускладнити традиційну правозастосовну роботу людини як суб'єкта правозастосування [10 , с. 83].

Висновки

На підставі викладеного зроблено висновок, що хоча в Україні вже запущено Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС), що складається з трьох модулів, але на сучасному етапі у практику адміністративного судочинства впроваджено тільки окремі елементи е- суду, такі як, наприклад, електронні повістки, доставка на офіційну електронну адресу особи судового рішення, робота офіційного веб-портала судової влади.

Акцентується увага на тому, що останнім часом ситуація з дистанційним розглядом справ поступово покращується, хоча на початковому етапі його впроважденню заважала саме низька інформаційна культура суддів та працівників апарату суду. Крім того, на основі досвіду зарубіжних держав, вноситься пропозиція про впровадження не лише дистанційного, а повністю автоматизованого розгляду певних категорій адміністративних справ, з використанням технологій штучного інтелекту. Така теза базується на типовості значної кількості адміністративних справ, а отже, на можливості їхньої уніфікації, що має важливе значення для автоматичного розгляду.

Подібна діджиталізація адміністративного судочинства дозволить зменшити ризики у розгляді зазначеної категорії справ. Але, водночас, вона вимагатиме від суддів підвищеного рівня інформаційної культури, оскільки для того, щоб проект працював коректно, на початковому етапі в нього необхідно закласти масу положень, які відносяться до сфери правової та інформаційної етики. Звичайно, інформаційну культуру (рівно як і правову) штучному інтелекту привити не вдасться, оскільки культура характеризує наявність особистості та сукупність раціонально-чуттєвих оцінок ситуації. Але стандартизовані положення інформаційної етики, формалізовані для ШІ, мають бути напрацьовані разом суддями та програмістами.

Варто наголосити на тому, що при всій затратності та працемісткості першого етапу, діджиталізація адміністративного судочинства здатна принести багато користі, зокрема: суттєву економію витрат на розгляд (у тому числі, людиногодин), зменшення навантаження на суддів, скорочення кількості судових помилок, швидкість судового розгляду справи.

Перспективні напрямки подальших досліджень обумовлюються інтердисциплінарністю обраної проблематики та становлять широке коло питань впливу інформаційних технологій на матеріальне та процесуальне право, рівно як на розвиток національних правових систем в цілому. У тому числі, інформаційна культура, як невід' ємний атрибут інформаційного суспільства, лише посилюватиме вплив на творення та реалізацію права у соціумі.

Список використаних джерел

Константий О. До питання поняття, предмета, методу і системи адміністративного судочинства України. Підприємництво, господарство і право. 2019. №8. С. 86-90.

Вовк П.В. Адміністративне судочинство як особлива форма здійснення правосуддя в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №9. С. 195-198.

Гаран О.В., Степанова Т.В. Окремі питання діяльності адміністративних судів у контексті реалізації їх дискреції. Наука і техніка. 2023. №4(18). С. 11-23.

Старовойтова Д. Диджиталізація суду: як сервіс «Дія. Підпис» спростить судочинство під час війни. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-

praktika/didzhitalizaciya-sudu-yak-servis-diya-pidpis-sprostit-sudochinstvo-pid-chas- viyni.html

Колос Ю., Деркач Д. Діджиталізація судових повідомлень: як суди будуть направляти документи учасникам справи?

https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/200753_ddzhitalzatsya-sudovikh-povdomlen-yak- sudi-budut-napravlyati-dokumenti-uchasnikam-spravi

Оголошення про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС. Голос України. 2021. №168 (7668) від 4 вересня. С.15.

Мирошніченко І. Судове засідання онлайн: як це працює під час війни. URL: https://yur- gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/sudove-zasidannya-onlayn-yak-ce- pracyue-pid-chas-viyni.html

Татулич І. Особливості здійснення судочинства в умовах воєнного стану. https://law.chnu.edu.ua/osoblyvosti-zdiisnennia-sudochynstva-v-umovakh-voiennoho-stanu/

Огнев'юк Т. Чому Україна наполегливо не переходить на дистанційне правосуддя? https://zn.ua/ukr/internal/chomu-ukrajina-napolehlivo-ne-perekhodit-na-distantsijne- pravosuddja.html

Рудюк В.С. Диджиталізація в сучасному судочинстві. Філософські та методологічні проблеми права. 2020. №2. С. 82-85.

Размещено на Allbest.ru