Економічна безпека в умовах глобальних викликів та загроз

Луцик Ю.О.

кандидат економічних наук, доцент, начальник кафедри економіки та фінансового забезпечення, Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій Національного університету України імені Івана Черняховського

У статті обгрунтовано пріоритетність «економічної безпеки», як однієї із інтегральних складових «національної безпеки», яка в силу сучасних трансформаційних процесів у безпековому середовищі, піддається впливу великої кількості загроз, що не може не позначитися на еволюції сутності і змісту її понятійного апарату. Надано стислий аналіз наукових поглядів та нормативних установок на ключовий понятійний апарат у сфері безпеки держави, з метою усвідомлення та формування вектору подальших перспективних досліджень. Особлива увага автора спрямована на формування сучасної концепції економічної безпеки. Становлення та подальшого розвитку набувають нові категорії: «національна стійкість», «економічна стійкість», як сучасний напрям у сфері безпеки, який буде спроможний адаптуватися до впливу загроз та сформувати механізм протидії, відновлення і забезпечення функціонування системи на належному рівні. Інструментом становлення і функціонування системи економічної безпеки має стати державна політика економічної безпеки, реалізація якої покладається на державу, у особі уповноважених органів, з метою впорядкування економічних відносин, забезпечення стійкості економіки та набуття прогнозованої ситуації в країні.

Ключові слова: національна безпека, економічна безпека, складові економічної безпеки, національна стійкість, економічна стійкість.

Lutsyk Yulia

Institute of the Troops (Forces) Support and Information Technologies of National Defenсe University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi

ECONOMIC SECURITY IN THE CONTEXT OF GLOBAL CHALLENGES AND THREATS

Ukraine faced a number of threats of both external and internal origin. Threats of the hybrid type cause considerable concern. Countering these threats requires significant resources, which is possible only if there is a stable system of national security of the state and its important component - economic security. The article substantiates the priority of "economic security" as one of the integral components of "national security", which, due to modern transformational processes in the security environment, is exposed to a large number of threats, which cannot but affect the evolution of the essence and content of its conceptual apparatus. A concise analysis of scientific views and normative attitudes to the key conceptual apparatus in the field of state security is provided, with the aim of understanding andforming a vector of further perspective research. Author have focused particular attention on the formation of the concept of new economic security. The points out that while developing this concept it is necessary to consider countering the new challenges and threats. It is also important to renew the research methodology of the "economic resilience" itself. The new categories, such as "national resilience", "economic resilience" have emerged and continue to be developed. It is expected that the new research area will adapt to the threats the mechanism for countering them as well as to restoring and sustaining the functioning of the system. The policy of economic security, the implementation of which is entrusted to the state, in the person of authorized bodies, should become an instrument for the establishment and functioning of the economic security system. The goal of the state policy in the field of economic security should be the formation of a mechanism to prevent the imbalance of the economy, as a result of the impact of challenges and threats on the economy of the state, to create conditions for ensuring the stability of the economy and the acquisition of the predicted situation in the country, in order to ensure the realization of national interests. It becomes obvious that there is a need to develop a new methodology as a tool (or means) of maintaining and strengthening economic security, including as a way of assessing the level of economic security.

Key words: national security, economic security, components of economic security, national stability, economic stability.

Постановка проблеми

економічна безпека загроза

Існування та розвиток людини, суспільства, держави залежить від досягнутого рівня національної безпеки та можливостей щодо її забезпечення, підтримання та зміцнення. Визначальне місце серед різних понять «безпеки» безальтернативно належить «національній безпеці», яка захищає національні інтереси України, які залишаються незмінними і фундаментальними [1]:

- державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;

- сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;

- інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

В свою чергу, необхідно зазначити, що національні інтереси України можуть бути захищеними лише за умови наявності стійкої системи національної безпеки держави. Водночас, розуміння національної безпеки України, як комплексу взаємопов'язаних складових, дає змогу винести на порядок денний її економічну складову як одну із головних з поміж інших: воєнної, енергетичної, інформаційної, демографічної, політичної.

Саме за умови стійкого розвитку економіки можливе створення і забезпечення усіх інших складових (видів) національної безпеки. В свою чергу, необхідно зазначити, що стан економічної безпеки на сьогоднішній день є незадовільним і проблемним, потребують перегляду існуючі теоретичні підходи до розуміння значення, сутності і пріоритетів складових економічної безпеки.

Питання економічної безпеки постає як одне із найбільш пріоритетних. На особливу увагу заслуговує питання формування нової концепції економічної безпеки, яка має бути побудована, в першу чергу, з врахуванням протидії новим викликам і загрозам. Відповідно, це спонукає до пошуку нових ідей і дієвих механізмів розв'язання назрілих проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Економічна безпека, як одна із найважливіших ланок національної безпеки, в силу сучасних трансформаційних процесів у безпековому середовищі, піддається впливу великої кількості загроз, що не може не позначатися на еволюції сутності і змісту її понятійного апарату.

Аналіз наукових робіт провідних вітчизняних вчених, таких як В.І. Мунтіян, Я.А. Жаліло, О.М. Сундук, Л.С. Шевченко, В.О. Ткачук, Т.В. Цвігун [2; 3; 4; 5; 6; 7], показує на існування різних підходів у науковому середовищі до визначення поняття «економічна безпека», як складової національної безпеки.

В залежності від обраного підходу, економічну безпеку науковці і дослідники пов'язують із станом економіки, при якому:

- забезпечується її стійкість відносно зовнішніх та внутрішніх загроз безпекового середовища;

- забезпечується її розвиток для задоволення потреб людини, суспільства і держави;

- забезпечується захист задекларованих національних інтересів;

- застосовуються механізм збалансування та захисту економіки від можливої системи ризиків і загроз.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є аналіз та узагальнення:

- напряму руху вітчизняної наукової думки, виокремлення найбільш актуальних аспектів економічної безпеки,

- трансформаційних змін у нормативно-правовому полі безпекового середовища, у тому числі - у ключовому понятійному апараті, як відправної бази для подальших досліджень категорії «економічна безпека».

Виклад основного матеріалу

З початком другої фази агресії російської федерації (з 24 лютого 2022 року) - відкритим застосуванням збройної сили, змінюється архітектура глобальної безпеки. Середовище безпеки стає надзвичайно динамічним: поширюється кількість нестабільних регіонів, розпалюються вогнища нових воєнних конфліктів, турбулентність світових геополітичних процесів впливає і ускладнює міжнародні відносини. Відповідно, особлива увага спрямована на формування сучасної концепції національної та економічної безпеки.

Законом України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 р. № 2469-VIII, «Стратегією національної безпеки України», затвердженої Указом Президента України від 14.09.2020 р. № 392/2020 [8, 9] та іншими документами, розробленими на підставі базових нормативно-правових актів для планування стратегій у специфічних сферах національної безпеки як складових національної безпеки, економічній безпеці було надано непропорційно мало уваги: відносно її значення на загально-державному рівні та її пріоритетності, як інтегральної складової національної безпеки держави. Детальний аналіз подано в таблиці 1.

Тобто, є всі підстави вважати, що на законодавчо-нормативному рівні економічна безпека, як складова національної безпеки, залишається недооціненою і потребує вивчення, уточнення в частині категорійного апарату і перегляду стосовної її без альтернативної пріоритетності, особливо що стосується сучасних реалій існування держави в умовах посилення економічної невизначеності, починаючи із 24 лютого 2022 року.

На законодавчому рівні структурний категорійний апарат і компоненти економічної безпеки України не визначені, натомість їх доволі повний опис можна знайти у підзаконних нормативних актах профільних центральних органів виконавчої влади.

Так, відповідно до Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, що затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 р. № 1277, дано наступне визначення: «економічна безпека - це стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, забезпечувати високу конкурентоспроможність у світовому економічному середовищі і характеризує здатність національної економіки до сталого та збалансованого зростання» [25].

У Методичних рекомендація визначено дев'ять складових економічної безпеки: виробнича, демографічна, енергетична, зовнішньоекономічна, інвестиційно-інноваційна, макроекономічна, продовольча, соціальна, фінансова безпеки.

У нормуванні економічної безпеки, як інтегральної складової національної безпеки, останнім цільовим документом є «Стратегія економічної безпеки України на період до 2025 року» розроблена і затверджена Указом Президента України від 11.08.2021 р. № 347/2021 відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про національну безпеку України» [14].

Метою Стратегії економічної безпеки України є визначення стратегічного курсу у сфері забезпечення економічної безпеки, спрямованого на реалізацію Стратегії національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни».

У Стратегії економічної безпеки України на період до 2025 року проголошений «Стратегічний курс у сфері економічної безпеки», згідно якому до основних завдань забезпечення економічної безпеки віднесено забезпечення стійкості від зовнішніх і внутрішніх викликів та загроз національним економічним інтересам держави та інтересам її громадян. До основних викликів та загроз було віднесено: загальносвіто- вий тренд на загострення боротьби за ринки, технології, кваліфікованих працівників і фінансові ресурси.

Стратегія затвердила пріоритетність проактивного підходу до відповіді на виклики та загрози, який повинен будуватися на розгляді та поєднанні двох груп напрямів дій (завдань) у сфері забезпечення економічної безпеки: безпекового напряму та напряму розвитку.

Стратегія економічної безпеки України на період до 2025 року визначила шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів національних інтересів у сфері забезпечення економічної безпеки через призму показників «основних» складових економічної безпеки. В якості основних складових економічної безпеки розглядаються не дев'ять складових, які перелічені у Методичних рекомендаціях щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, а лише п'ять із них і у такій послідовності: фінансова безпека, виробнича безпека, зовнішньоекономічна безпека, інвестиційно-інноваційна безпека, макроекономічна безпека. Це, на нашу думку, свідчить, по-перше, про надання даним складовим на державному рівні саме такої пріоритетності, по-друге, про відсутність єдиних підходів до питання економічної безпеки і її складових на законодавчому рівні.

В контексті проведеного аналізу «Стратегії економічної безпеки України на період до 2025 року», підтверджується висновок, що всі положення та завдання, які були визначені в Стратегії відповідають умовам існування держави до сумнозвісних подій 24 лютого 2022 року. На сьогоднішній день суттєво змінилися виклики і загрози, відповідно потребують перегляду і уточнення складові економічної безпеки, зазначені у Стратегії, потребує розгляду питання визначення пріоритетності «складових економічної безпеки» та «індикаторів економічної безпеки», механізм реалізації завдань у сфері забезпечення економічної безпеки через систему стійкості.

В Стратегії національної безпеки України вперше у нормативний обіг введено нові поняття - поняття «стійкість», як здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей. Стійкість визначено однією з основних засад, на яких ґрунтується зазначена Стратегія.

В «Концепції забезпечення національної системи стійкості», яка введена в дію Указом Президента України від 27.09.2021 р. № 479/2021 вперше надані, як нормативні, визначення ключових категорій стійкості:

- національна стійкість - здатність держави і суспільства ефективно протистояти загрозам будь-якого походження і характеру, адаптуватися до змін безпекового середовища, підтримувати стале функціонування, швидко відновлюватися до бажаної рівноваги після кризових ситуацій;

- національна система стійкості - комплекс цілеспрямованих дій, методів та механізмів взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, інститутів громадянського суспільства, які гарантують збереження безпеки і безперервності функціонування основних сфер життєдіяльності суспільства і держави до, під час і після настання кризової ситуації [26].

У загальному розумінні під стійкість розглядають заданість системи (об'єкта управління) витримувати суттєві збурення за допустимого рівня погіршення проектних параметрів системи і відновлюватися за прийнятний період часу, рівень ризиків і втрат [27].

Окреслена проблема викликана необхідністю створення та розвитку національної системи стійкості. На відміну від національної безпеки, яка більше концентрується на військовій складовій, національна стійкість є ширшим поняттям і охоплює протидію загрозам у всіх сферах - політичній, економічній, військово-політичній, інформаційній, етнокультурній, соціальній, екологічній. Головний акцент робиться на застосуванні стратегій випередження їх появи, формування у державі та суспільстві стійкого імунітету до них за допомогою створення несприятливого середовища для реалізації гібридних загроз і викликів [28].

Інструментом досягнення функціонування системи економічної безпеки є - державна політика економічної безпеки. Метою державної політики у сфері економічної безпеки має стати формування механізму упередження розбалансування економіки, визначення основних викликів та загроз економічній безпеці держави, які мають враховуватися під час вироблення рішень економічної політики та створення умов для забезпечення досягнення національних економічних інтересів.

Відповідно держава, у особі уповноважених органів, повинна взяти всю відповідальність відносно формування державної політики економічної безпеки та визначення стратегічних орієнтирів та перспектив розвитку, з метою впорядкування економічних відносин, забезпечення стійкості економіки та набуття прогнозованої ситуації в країні. Держава є не тільки об'єктом, а й основним суб'єктом національної економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Враховуючи вищенаведені підходи, щодо формування державної політики з питань економічної безпеки, можемо сказати, що сферу економічної безпеки доцільно розвивати в наступних аспектах:

- як певний напрям і інтегральну складову національної безпеки, який визначений урядом держави та реалізується державними суб'єктами, іншими словами - гарантами економічної безпеки, на глобальному, загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях з метою посилення традиційних безпекових механізмів і заходів в сфері побудови системи національної економічної стійкості.

Реалізація відбувається, в тому числі, і за рахунок підготовки і ухвалення законодавчих актів або управлінських рішень в сфері економічної безпеки. До даного напрямку можемо віднести розробку нормативно-правових актів, які становлять основу державної політики в сфері економіки та економічної безпеки держави;

- як певну систему суб'єктів, відповідальних за формування сфери економічної безпеки. Суб'єкти економічної безпеки чітко визначені в Конституції України (ст. 17). Забезпечення економічної безпеки країни має підтримуватись системою державних органів, ланками і структурами економіки.

При цьому, на нашу думку, доцільно виокремити декілька основних груп державних суб'єктів, які мають бути гарантами економічної безпеки.

До суб'єктів першої групи слід віднести органи законодавчої влади, які формують державну політику, стратегічний курс і правові засади в сфері забезпечення економічної безпеки. Так, даним питанням займається Верховна рада України, Президент України, Кабінет міністрів України, Рада національної безпеки і оборони.

Суб'єкти другої групи - це органи виконавчої влади, Міністерства і центральні відомства, які в межах своєї компетентності формують принципи і правила створення і розвитку складових економічної безпеки: виробничої, демографічної, енергетичної, зовнішньоекономічної, інвестиційно-інноваційної, макроекономічної, продовольчої, соціальної та фінансової безпеки.

Відповідно до даної категорії суб'єктів відносимо Національний банк України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство енергетики України та інші відповідні міністерства і відомства. Лідируючи позиції в питанні формування політики в сфері економічної безпеки належить і новим державним органам, на які покладено функцію аналітичної роботи, контролю за дотриманням чинного законодавства України і протидію економічним злочинам, які становлять загрозу національній безпеці України: Бюро економічної безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національне анти- корупційне бюро України.

До суб'єктів третьої групи, слід віднести, відповідно, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також - громадські організації, які допомагають реалізовувати політику в сфері забезпечення економічної безпеки на місцях.

Узагальнений опис розподілу заходів із забезпечення економічної безпеки за рівнями та суб'єктами наведено в таблиці 2.

Таблиця 2