Щодо забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування: баланс аспектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

Щодо забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування: баланс аспектів

Кравченко І.О.,

доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права

Роговенко О.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права

Анотація

Питання забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування набуває все більшої актуальності, оскільки є одним із пріоритетних завдань для забезпечення ефективності та стабільності місцевих громад. З урахуванням тих подіють, що відбуваються наразі в Україні, воєнного стану, економічної кризи, проведеної реформи з децентралізації, питання формування й реалізації сталого розвитку місцевого самоврядування постає гостро.

Авторами у статті було зазначено важливість рівноваги й балансу економічного, соціального та екологічного аспектів для сталого розвитку. Це зумовлено тим, що баланс аспектів дозволить забезпечувати здатність місцевих громад до самостійного зростання та покращення якості життя їх мешканців. З урахуванням цього, реалізація концепції сталого розвитку місцевого самоврядування передбачає поєднання трьох складників: екологічного, економічного та соціального.

Авторами були виокремлені й проаналізовані принципи, на яких повинно базуватись забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування. Зокрема: стала «зелена» економіка (економічна стійкість - використання відновлювальних джерел енергії, енергоефективність та збереження ресурсів, чисті технології та інновації, стимулювання зелених інвестицій); практика належного управління (керований та стратегічний типи місцевого самоврядування); соціальна справедливість розподілу та вживання благ (здорова і справедлива громада); інтеграція інноваційної, стратегічної й проєктної діяльності.

Abstract

The authors identified and analysed the principles on which the sustainable development of local self-government should be based. In particular: the «green» economy has become (economic sustainability - use of renewable energy sources, energy efficiency and resource conservation, clean technologies and innovations, stimulation of green investments); good governance practice (managed and strategic types of local self-government); social justice in the distribution and use of benefits (a healthy and just community); integration of innovative, strategic and project activities.

It was stated that ensuring the sustainable development of local self-government should be considered a modern element of planning aimed at unifying different regions' plans, programs, and development strategies. Ensuring the sustainable development of local self-government in today's realities is one of the most optimal tools for adapting to modern challenges, the uncertainty of the external environment, and solving issues of local importance.

Keywords: decentralisation, control, local self-government, principles of sustainable development, sustainable development, finances in the budget sphere.

Основна частина

місцевий самоврядування регіон

Завдання впровадження ефективної стратегії забезпечення сталого розвитку, що включає в себе вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем, носить глобальний характер і є актуальним для всієї світової спільноти.

Мета цієї статті полягає у комплексному аналізуванні питання забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування в контексті балансу соціального, екологічного й економічного аспектів.

Питання сталого розвитку в цілому й сталого розвитку місцевого самоврядування необхідно розглядати як вихідні положення для теоретичної основи статті. Зокрема, аналізування різних аспектів забезпечення сталого розвитку можна знайти у наукових доробках як провідних вітчизняних вчених, так і зарубіжних. Зокрема, виокремлюємо роботи: О. Балацького, М. Балджи [1], Н. Васильєвої та О. Васильєвої [2], В. Голяна [3], В. Кравців [4], Л. Мельника [5], О. Невелєва [6], А. Чернихівської [7] й ін.

Проте, з урахуванням ряду чинників (глобальні виклики, інклюзивний розвиток, розширення повноважень, громадська участь), питання ефективного забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування залишається актуальним і потребує подальшого аналізування.

Забезпечення сталого розвитку на місцевому рівні є надзвичайно важливим завданням екологічно орієнтованого розвитку держав світу. Сталий розвиток громад становить одну із форм забезпечення економічно, екологічно та соціально здорового життя на місцевому територіальному рівні [8].

Цілі сталого розвитку становлять ключові напрямки розвитку країн, що були ухвалені на Саміті ООН зі сталого розвитку. Саме вони були прийняті на період від 2015 р. до 2030 р. як заміна Цілей розвитку тисячоліття, термін яких завершився наприкінці 2015 р. Всього цілі сталого розвитку включають 17 Глобальних цілей. Щодо нашої держави, то Україна висловила свою готовність перейти на шлях сталого розвитку вже на Конференції ООН з довкілля та розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. На ній було підписано Декларацію з навколишнього середовища і розвитку [9] й Порядок денний на XXI ст. [10]. Проте, на жаль, ефективність зусиль у досягненні сталого розвитку була обмеженою, і не відбулося значного поліпшення екологічної ситуації. Фактично, спостерігалося збільшення обсягів забруднення довкілля, що відповідало прогнозам. Це підтверджує принциповий висновок, що екологічна складова трансформаційних процесів в умовах перехідної економіки, поряд з соціальними та економічними пріоритетами, не отримувала достатньої уваги і грала другорядну роль [4]. Таким чином, міжнародне співтовариство заклало три принципово обов'язкові складові сталого розвитку:

- захист довкілля;

- економічне зростання та

- соціальний прогрес [7, с. 113].

Щодо України, то цілі сталого розвитку на період до 2030 року є орієнтирами для розроблення проєктів прогнозних і програмних документів, проєктів нормативно-правових актів з метою забезпечення збалансованості економічного, соціального та екологічного вимірів сталого розвитку України [11].

Аналізуючи значення цілей сталого розвитку для органів місцевого і регіонального самоврядування, зазначаємо, що їх прийняття стало знаковою подією для всього світу, оскільки вони відображають глобальну спробу спільними зусиллями вирішити важливі проблеми людства (бідність, нерівність, кліматичні зміни, забруднення довкілля й ін.). Прийняття цих цілей вказує на зростаючу свідомість міжнародної спільноти про необхідність сталого розвитку та збереження нашої планети для майбутніх поколінь. Це також вказує на зобов'язання країн співпрацювати для досягнення цих цілей, незалежно від їх рівня розвитку чи географічного положення.

Ще до остаточного затвердження цілей, процес прийняття Порядку денного на період після 2015 р. був ознаменований великою перемогою для всіх зацікавлених сторін. Зокрема, включення цілі 11 «Забезпечення відкритості, безпечності, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів» є значною мірою плодом наполегливої роботи органів місцевого самоврядування, їх об'єднань і міської спільноти. Ціль 11 визначає важливий внесок урбанізації у процес розвитку та роль міських лідерів у спонуканні до глобальних змін. Однак, виконання Порядку денного вимагає значно більшої ролі місцевих адміністрацій, ніж передбачено ціллю 11. Це пояснюється тим, що кожна із цілей сталого розвитку прямо чи опосередковано пов'язані з щоденною роботою органів місцевого та регіонального самоврядування. Органи місцевого самоврядування не слід розглядати лише як виконавців Порядку денного. Насправді, вони виступають розробниками політики та каталізаторами змін. Вони знаходяться на передовій лінії влади, маючи унікальні можливості встановлювати зв'язок між глобальними цілями та потребами місцевих громад [12].

Щодо вітчизняної науки, то слід зазначити, що базисні й основні ідеї сталого розвитку належать видатному вченому, академіку, В Вернадському. Він сформулював концепцію сталого розвитку, яку назвав «біосферно-ноосферною», засновану на розвитку нанотехнологій у глобальному масштабі. Ці технології мають впливати на економічний, соціальний та екологічний аспекти сталого розвитку [13, с. 15].

Необхідно відзначити, що в різних країнах світу існують сучасні підходи до визначення шляхів досягнення сталого розвитку та збереження його:

- сталий розвиток починається та підтримується на рівні територіальних громад, і глобальна сталість визначається сукупністю показників сталого розвитку цих громад;

- сталий розвиток забезпечується через вертикальну взаємодію, що означає, що він починається на рівні населених пунктів і прогресивно розширюється до глобального рівня [14, с. 196197].

Аналізуючи категорію «сталий розвиток», знаходимо її доволі влучне визначення, надане

О. Васильєвою та Н. Васильєвою. Науковиці визначили «сталий розвиток» як регульований процес гармонізації соціальних, економічних і екологічних складових продуктивних сил, спрямованих на використання, збереження та поетапне відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей та досягнення високої якості життя людей [2, с. 77]. У свою чергу, довідкова література трактує цю категорію дещо по-іншому. Зокрема, економічна енциклопедія визначає «сталий розвиток» як запропоновану світовим товариством, уточнювану та поглиблювану сучасну концепцію бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з довкіллям» [15, с. 282-283]. На нашу думку, найбільш оптимальним трактуванням категорії «сталий розвиток» є наступне - це концепція, що передбачає забезпечення потреб сучасного покоління, не шкодячи можливостям майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Важливим є те, що сталий розвиток, у першу чергу, слід розглядати через призму балансу між економічним ростом, соціальною справедливістю та збереженням екологічної цілісності планети.

Місцеве самоврядування грає все більшу роль у впровадженні основних принципів сталого розвитку. Воно виявляється в зміцненні впливу місцевих органів управління на рішення, пов'язані із уже зазначеними нами сферами. Місцеве самоврядування визнається як ключовий фактор у побудові сталого майбутнього, оскільки воно найкраще розуміє місцеві потреби та може приймати зрозумілі та ефективні рішення на місцевому рівні. Завдяки активній участі місцевих органів управління, виконання принципів сталого розвитку стає більш реалізованим і зручним для місцевих громад. За О. Невелєвим, це можна пояснити тим, що місцеве самоврядування є рівнем влади, який найбільше наближений до населення, ним формується і йому підконтрольний. Саме на цьому рівні вирішуються питання задоволення основних життєвих потреб населення, саме тут помилки і неефективність дорого обходяться людям [16].

Для забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування, підсумовуючи вищезазначене, важливими є наступні аспекти:

- економічний розвиток. Він передбачає формування економічної системи, гармонізованої з екологічним чинником розвитку. Місцеві органи влади повинні працювати на створення сприятливих умов для підприємництва та економічного зростання у своїх територіях. Це може включати розвиток інфраструктури, привабливих інвестиційних умов, підтримку малих і середніх підприємств, створення нових робочих місць тощо;

- екологічна сталість: Місцеві органи влади повинні приділяти увагу збереженню

навколишнього середовища та здоров'я мешканців. Це включає прийняття заходів щодо енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії, зменшення викидів шкідливих речовин та збереження природних ресурсів;

- соціальна справедливість: Сталий розвиток передбачає забезпечення доступності та рівності можливостей для всіх мешканців місцевих громад. Місцеві органи влади повинні забезпечувати розвиток освіти, охорони здоров' я, житлового будівництва та соціального захисту, зокрема для вразливих груп населення. Соціальний аспект, за І. Мельником й С. Чернявською, утверджує право людини на високий життєвий рівень [17, с. 191]. Саме ці три складові елементи сталого розвитку - економічний, соціальний та екологічний - повинні бути взаємозалежними та узгодженими між собою. Звідси випливає, що сталий розвиток необхідно розглядати як систему, де ці елементи взаємодіють, взаємодоповнюються та взаємопов'язані, утворюючи цілісність. Сталий розвиток не може бути досягнутим, якщо будь-яка з цих складових відстає або протирічить іншим. Взаємозв' язки та взаємодія між цими елементами створюють сприятливу основу для реалізації сталого розвитку та досягнення його цілей [18].

Слід відзначити, що ключовими складовими сталого розвитку місцевих громад є раціональне використання всіх наявних ресурсів на їх території, збереження природного середовища та реалізація інноваційних проєктів. Ці заходи спрямовані на забезпечення розвитку промисловості, сільського господарства, туризму, освіти та культури, які задовольняють поточні потреби громади, не піддаючи загрозі здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. З. Бурик було виокремлено стратегічні імперативи сталого розвитку територій:

- пожвавлення економічного та промислового зростання;

- зміна якості економічного і соціального зростання;

- задоволення основних потреб населення;

- забезпечення сталого рівня якості життя населення;

- збереження та зміцнення ресурсної бази;

- переорієнтація технології та управління ризиками;

- злиття довкілля та економіки в процесі ухвалення рішень [19].

У свою чергу, необхідно виокремити принципи сталого розвитку місцевого самоврядування, які виступають важливим орієнтиром і надають напрямок усім аспектам розвитку місцевих громад. Зокрема, на нашу думку, серед таких принципів слід виокремити наступні:

- включеність та участь: Забезпечення активної участі громадян у процесах прийняття рішень та планування розвитку місцевих громад. Це означає залучення громадських організацій, мешканців та зацікавлених сторін до діалогу та співпраці з місцевими органами влади, забезпечення прозорості, відкритості та відповідальності у діяльності місцевих органів влади;

- економічна стійкість. Розвиток місцевої економіки, що забезпечує стабільність, робочі місця та підвищення якості життя мешканців. Місцеві органи влади повинні сприяти підприємництву, залученню інвестицій, розвитку інфраструктури та підтримці малих і середніх підприємств. Створення економічно стійких умов для місцевого розвитку, забезпечення зростання економіки, створення робочих місць та підвищення життєвого рівня мешканців;

- соціальна справедливість. Забезпечення рівних можливостей, доступу до освіти, охорони здоров'я, житла та соціального захисту для всіх мешканців місцевих громад. Місцеві органи влади повинні працювати над зменшенням соціальних нерівностей та вразливості деяких груп населення, й забезпеченням включеності всіх мешканців місцевої громади;

- екологічна стійкість. Забезпечення збалансованого використання природних ресурсів, збереження природного середовища та здоров'я мешканців. Місцеві органи влади повинні впроваджувати екологічно ефективні технології, планувати розумне використання земельних ресурсів та природних об'єктів, промовляти на користь відновлюваної енергетики та енергоефективності. Сюди слід віднести збереження природних ландшафтів, використання екологічно чистих технологій, зменшення викидів та впливу на зміну клімату, а також підтримку відновлюваної енергетики та сталого водокористування;

- регіональний розвиток та співпраця. Розвиток взаємодії та співпраці між місцевими громадами, регіонами та державними органами для досягнення спільних цілей сталого розвитку. Це включає обмін досвідом, ресурсами та інноваціями, розробку регіональних стратегій та проєктів, спільне розв' язання проблем та забезпечення зростання всього регіону.

У свою чергу, за словами, Маркуса Бранда, радника з питань демократичного врядування Програми розвитку ООН в Україні, наступні принципи, на сьогодні мають бути пріоритетними для всіх:

- не залишити нікого осторонь, що означає здатність ідентифікувати потреби тієї частини населення;

- задовільнити базові потреби найбідніших у першу чергу;

- гендерна рівність та розширення прав і можливостей жінок;

- переважно прихований вплив економічної та адміністративної діяльності на клімат і довкілля;

- кожен із нас може зіграти свою роль [20].

Таким чином, слід констатувати, що, у першу чергу, основою для сталого розвитку територій є принцип територіально-збалансованого підходу, що передбачає забезпечення економічного зростання шляхом раціонального використання та відновлення природно-ресурсного потенціалу, базуючись на об'єктивній оцінці всіх природних ресурсів та екосистем території.

Сталий розвиток місцевого самоврядування повинен базуватись на таких базових принципах:

- різномасштабність;

- раціональність;

- партнерство.

На кожній конкретній муніципальній території базові принципи сталого розвитку вимагають виконання певних кроків у послідовному порядку. Ці кроки включають:

- оцінювання відповідності стану території принципам збалансованого розвитку;

- визначення пріоритетів та індикаторів сталого розвитку, які будуть використовуватись для вимірювання прогресу;

- розроблення концепції сталого розвитку території, яка встановлює стратегічні цілі розвитку та індикатори, що мають бути досягнуті;

- обговорення концепції з громадськістю і врахування їх пропозицій при доопрацюванні документа;

- затвердження концепції рішенням органів влади;

- розроблення стратегії (програми) сталого розвитку території на основі концепції та визначених пріоритетів. Ця стратегія повинна включати конкретні дії, терміни їх виконання, очікувані результати та відповідальних за виконання;

- моніторинг індикаторів сталого розвитку території, їх уточнення та коригування в разі необхідності.

Цей підхід дозволяє муніципалітетам систематично працювати над реалізацією сталого розвитку, залучаючи громадськість та визначаючи конкретні цілі та дії для досягнення позитивних змін на місцевому рівні. [21].

А. Чернихівська у своєму науковому доробку виокремила доволі влучно значення й роль сталого розвитку для розвитку місцевого самоврядування:

- сталий розвиток є основою для гармонійного розвитку території на основі найбільш ефективного використання ресурсів і збереження потенціалу для наступних поколінь;

- він є сучасним елементом планування, що дозволяє уніфікувати плани, програми, стратегії розвитку різних регіонів;

- сталий розвиток слугує основою для поєднання соціо-еколого-економічної складових з метою найбільш ефективного розв'язання численних проблем, особливо на місцевому рівні [7, с. 115].

В цілому, перехід до сталого розвитку означає зміну цінностей та життєвого стилю багатьох людей, де основними принципами є свобода, рівність, солідарність, толерантність, охорона довкілля та спільна відповідальність. Національні цілі сталого розвитку відповідають екологічним, економічним, соціальним, моральним, політичним і культурним цінностям, які є характерними для українського суспільства. Ці цілі визначають стратегію, спрямовану на добробут і захист національних інтересів України. Таким чином, забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування передбачає впровадження конкретних заходів та політик, спрямованих на збалансований розвиток громади та забезпечення якісного життя громадян.

На нашу думку, з урахуванням вищевикладеного, доцільно виокремити наступні основні аспекти, що сприяють сталому розвитку місцевого самоврядування:

- інтегроване планування, тобто розробка та впровадження інтегрованих планів розвитку, що охоплюють економічні, соціальні та екологічні аспекти (створення стратегій сталого розвитку, місцевих планів землекористування, транспортних планів та планів розвитку інфраструктури);

- енергоефективність та використання відновлюваної енергії, тобто застосування заходів щодо зменшення споживання енергії, підвищення енергоефективності та перехід до використання відновлюваної енергії (стимулювання встановлення сонячних панелей, вітряних турбін та інших джерел чистої енергії);

- зелене будівництво та екологічне планування. Впровадження стандартів зеленого будівництва та принципів екологічного планування в місцевих будівельних проєктах (збереження зелених зон, використання екологічних матеріалів та промоцію енергоефективного будівництва);

- сприяння розвитку підприємництва й середнього та малого бізнесу шляхом надання фінансових та консультативних послуг, створення підприємницького середовища та стимулювання інноваційних проєктів;

- соціальна справедливість та рівність. Зокрема, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян та боротьба з соціальними нерівностями (програми соціального захисту, підтримка уразливих груп населення та забезпечення доступу до якісних освітніх та медичних послуг);

- залучення громадськості шляхом створення механізмів такої залученості до прийняття рішень та планування розвитку громади (проведення публічних слухань, створення місцевих форумів та залучення громадських організацій до процесу прийняття рішень).

Таким чином, констатуємо, що забезпечення сталого розвитку місцевого самоврядування вимагає комплексного підходу, співпраці між органами влади, громадськістю та іншими зацікавленими сторонами для досягнення економічного, соціального та екологічного збалансованого розвитку муніципалітету.

Список використаних джерел

1. Балджи М.Д. Економічна безпека як елемент сталого розвитку приморських регіонів. ІІ International scientific conference «Maritime security of the Baltic-Black sea region: challenges and threats»: conference proceedings. Riga, Latvia: «Baltija Publishing» 2022. Р. 123-130.

2. Васильєва О. І., Васильєва Н.В. Концептуальні засади сталого розвитку територіальних громад. Інвестиції: практика та досвід. 2018. №8. С. 74-78.

3. Голян В.А., Мединська Н.В., Заставний Ю.Б. Удосконалення економічного механізму природокористування на місцевому рівні в умовах децентралізаційних процесів. Бізнесінформа. 2021. №12. С. 133-139.

4. Кравців В.С. Регіональна екологічна політика в Україні (теорія формування, методи реалізації): монографія. Львів, 2007. 336 c.

5. Мельник Л.Г., Маценко О. І., Терещенко В.С. Наукове обґрунтування підвищення

техніко-економічної ефективності використання сонячної енергії. Механізм регулювання економіки. 2020. №2. С. 121-130. DOI:

https://doi.om/10.21272/mer.2020.88.10

6. Невелєв О.М. Сталий розвиток регіону: Стратегічні напрями та механізми. Київ: НДІСЕП, 2001. 95 с.

7. Чернихівська А.В. Концептуальні засади сталого розвитку місцевого самоврядування. Проблеми економіки. 2020. №3 (45). С. 112-117.

8. Driving innovative sustainability and climate solutions by transforming communities, cities, and factories. Institute for Sustainable Communities. URL: https://sustain.org/

9. Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище і розвиток 1992 // Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.). Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998. Т. 2: Д-Й. 744 с.

10. Програма дій «Порядок денний на ХХІ століття». Переклад з англійської: ВГО «Україна. Порядок денний на ХХІ століття». Київ: Інтелсфера, 2000. 360 с.

11. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: Указ Президента України

від 30. 09. 2019 р. Відомості Верховної Ради України. URL:

https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/722/2019#Text

12. Цілі сталого розвитку: Що треба знати органам місцевого самоврядування. 2018. UNDP.

13. Бурик З.М. Державне регулювання сталого розвитку України: теорія та практика: монографія. Львів: Вид-во Простір-М, 2017. 384 с.

14. Веклич О.О., Кобзар О.М., Колмакова В.М. Економічні механізми національної екологічної політики в системі сталого розвитку України; за науковою редакцією проф. Лизуна С.О. ДУ «ІЕПСР НАНУ». Київ, 2014. 280 с.

15. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А. Юрій С. І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Львів: Світ, 2005. Т.3. 568 с.

16. Невелєв О.М. Сталий розвиток регіону: Стратегічні напрями та механізми. Київ: НДІСЕП, 2001. 95 с.

17. Мельник І. О., Чернявська С.С. Роль органів місцевого самоврядування у сталому розвитку муніципальних утворень. Глобальні та національні проблеми економіки. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. 2017. Випуск 20. С. 190-193.

18. Брижань І.А. Умови та чинники переходу України до моделі сталого розвитку. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2013. №1. С. 128-133.

19. Бурик З.М. Формування концепції сталого розвитку регіону. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування 2014 №1. http://el-zbirn - du.at.ua/2014 1/22.pdf

20. 5 пріоритетних принципів забезпечення сталого розвитку на національному, регіональному і місцевому рівнях. 2020. Громадський простір. https://www.prostir.ua/? news=5-priorytetnvh-pryntsvpiv-zabezpechennva-staloho-rozvvtku-

na-natsionalnomu-rehionalnomu-i-mistsevomu-rivnyah

21. Сталий розвиток суспільства. 25 запитань і відповідей: тлумачний посібник. Київ: Поліграф-експрес, 2001. С. 16-18.

Размещено на Allbest.ru