Відвід судді у цивільному процесі: проблемні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відвід судді у цивільному процесі: проблемні аспекти

Наталія Бачинська,

адвокат, викладач кафедри цивільного права і процесу Західноукраїнського національного університету

Сергій Шумський,

студент юридичного факультету Західноукраїнського національного університету

Анотація

Проаналізовано проблемні аспекти інституту відводу судді у цивільному процесуальному праві. Надано правову оцінку положень у чинних нормативних актах, розглянуто практичні приклади, що вказують на недоліки законодавчого регулювання відводу судді та запропоновано шляхи його удосконалення. суддя цивільний право

У змісті роботи розглянуто інститут відводу судді в цивільному процесі. Відвід судді є важливим інструментом для забезпечення прозорості та довіри до судової системи, а також для впровадження принципу публічності в роботу суду. Наведена інформація підтверджує недосконалість цього правового інституту, оскільки як положення законодавства, так і практика вказує на вагому присутність суб'єктивних факторів під час проведення процесуальних дій щодо відводу судді. Оскільки такі дії ґрунтуються на внутрішньому переконанні, вони можуть суттєво вплинути на справедливість кінцевого рішення. Проведено аналіз чинного вітчизняного законодавства. Розглянуто позицію ЄСПЛ щодо цього інституту, де надається оцінка суб'єктивним критеріям, які визначають особисту упередженість судді в конкретній справі.

Ключові слова: суддя, незалежність, неупередженість, відвід, самовідвід, клопотання, цивільний процес, справедливість.

Bachunska O., Shumskyi S.

The recusal of a judge in civil proceedings: problem aspects

Keywords: judge, independence, impartiality, recusal, self-recusal, motion, civil process, justice.

Постановка проблеми. У кожній сучасній правовій і демократичній державі повинні бути закріплені неупередженість та незалежність судової влади. Саме ці ознаки дають можливість судовим органам справедливо розглядати та вирішувати спори. Однак трапляються випадки, коли особиста заінтересованість судді може вплинути на об'єктивність кінцевого рішення. Для уникнення таких ситуацій у цивільному процесуальному праві запроваджено інститут відводу судді, однак він також не досконалий і потребує доопрацювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні аспекти відводу судді досліджували такі сучасні науковці, як Я.П. Зейкан, О.М. Бабич, Д.Д. Луспеник, О. А Черненко, Х.А. Магомедов та інші вчені-цивілісти.

Мета дослідження - аналіз процесуальних аспектів відводу судді у цивільному процесі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відвід судді - це усунення судді як учасника судового процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у його неупередженості (безсторонності) [3, с. 13]. На думку Х.А. Магомедова, відвід - це правовий інститут, тобто сукупність норм, які забезпечують об'єктивність та неупередженість осіб, що беруть участь у розгляді справи, а також виконання іншого законодавства, що визначає осіб, які не можуть брати участь у процесі за певних обставин. Юридичні енциклопедичні видання визначають відвід судді в судовому процесі як усунення судді від участі в судочинстві, якщо він особисто (прямо чи опосередковано) заінтересований у цій справі [5, с. 89].

Відповідно до ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУ) підставами, за наявності яких суддя підлягає відводу, є такі:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Ст. 37 ЦПКУ закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи. Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПКУ з підстав, зазначених у статтях 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи [4].

Аналізуючи вищенаведений перелік, можна зробити висновок, що підстави відводу судді можуть пояснюватись як об'єктивними (наприклад близькі родинні зв'язки), так і суб'єктивними (інші обставини) причинами. Таку позицію займає і ЄСПЛ. У рішенні "Паунович проти Сербії" від 03.12.2019 №54574/07 ЄСПЛ зазначає "Безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною" [1].

Схожий підхід, проте дещо спрощений можна прослідкувати на прикладі польського законодавства. Відповідно до ст. 48 Цивільного процесуального кодексу Республіки Польща відвід судді в перелічених випадках відбувається в силу закону, та у випадку прийняття рішення у таких ситуаціях воно підлягає скасуванню. Щодо такої підстави як обставини, що можуть привести до розумних сумнівів в упередженості судді, відвід відбувається на основі рішення суду за клопотанням сторони [6].

Саме суб'єктивний фактор відводу судді є проблемним питанням у цивільному процесуальному праві. Оскільки розуміння неупередженості та незалежності судді не є однаковим у всіх людей, та й самі судді різняться за своїми поглядами та переконаннями, часто відводи сумнівні, або взагалі безпідставні. Прикладом може слугувати Ухвала Сквирського районного суду Київської області від 25.07.2019 у справі № 376/675/19. Відповідач заявив відвід судді у цивільній справі про захист честі, гідності та ділової репутації. Заява мотивована тим, що суддя є заінтересованою особою у цій справі, оскільки раніше проводив судові засідання та приймав судове рішення по справі про вчинення адміністративного правопорушення № 376/336/19, крім того, на думку відповідача, на сьогодні знову розпочато провадження з аналогічної справи, за якою він вже поніс покарання за колективним зверненням, а тепер його хочуть притягнути до відповідальності в індивідуальному поряду, а тому відповідач заявляє відвід судді. Суд ухвалив у задоволенні заяви відповідача відмовити [2].

На нашу думку, для уникнення зайвих та необгрунтованих відводів судді, законодавцю слід переглянути, доопрацювати й конкретизувати підстави відводу судді, можливо запровадити відповідальність за безпідставний відвід у крайніх випадках.

Ще одним проблемним аспектом є порядок вирішення заяви про відвід судді. Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПКУ, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. У таких випадках складно говорити про незацікавленість судді. В першому - суддя розглядає заяву щодо свого колеги, що однозначно впливає на його об'єктивність, а в другому - суддя вирішує питання про власний відвід [4].

Тут знову варто згадати законодавство Польщі. У Цивільному процесуальному кодексі Республіки Польща, зокрема ст. 52 передбачає, що вирішення питання про відвід судді розглядається у складі трьох суддів відповідного суду. Така норма однозначно позитивно впливає на справедливість вирішення питання про відвід [6].

На нашу думку, запозичення ст. 52 Цивільного процесуального кодексу Республіки Польща допоможе більш неупереджено розглядати заяви про відвід судді. Ще одним можливим варіантом є направлення таких заяв до вищих інстанцій (наприклад заяву про відвід судді першої інстанції розглядає суддя апеляційної), бо судді на різних рівнях більш незалежні, ніж коли вони знаходяться на одному.

Висновки

Отже, інститут відводу в цивільному процесі потребує подальших змін та вдосконалень, оскільки на практиці часто трапляються неоднозначності та сумнівні моменти. Запропоновано внести зміни, зокрема конкретизувати перелік підстав відводу судді, змінити суб'єкт уповноваженого розглядати питання про такий відвід.

Список використаних джерел