Заклад охорони здоров'я як суб'єкт медичних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Сумський національний аграрний університет

ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЯК СУБ'ЄКТ МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Коваль А.М. кандидат юридичних наук, доцент

Кузнецова М.Ю. кандидат юридичних наук, доцент

Піддубний О.Ю. доктор юридичних наук, професор

Пушкар М.В. кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

Стаття розглядає систему медичних правовідносин, в якій одним з ключових суб'єктів, поряд з пацієнтом і органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування є заклад охорони здоров'я. Правова доктрина сучасної ліберальної держави зумовлює зменшення питомої ваги патерналізму у відносинах з громадянами, в першу чергу з соціально більш успішними верствами населення і в той же час, забезпечення належних соціальних стандартів для менш захищених верств, які обмежені у виборі надавачів послуг насамперед своїми скромними фінансовими можливостями. На фоні такої існуючої ситуації протиріччя між інтересами вільного вибору надавача послуг і необхідності забезпечення соціальних стандартів існують сучасні організаційно-правові відносини в медичній галузі. Вони виражаються передусім в існуванні закладів охорони здоров'я різних форм власності, побудованих на комерційних та соціальних засадах. В той же час, завдання правового регулювання медичних відносин полягає в подоланні бар'єру між закладами охорони здоров'я різних форм власності, поміщення їх в схожі конкурентні умови, з тим, щоб не існувало значного розриву між якістю надаваних послуг саме з медичної точки зору, оскільки держава, в центрі соціальної дійсності якої стоїть людина не може собі дозволити завідому нерівність між громадянами у доступі до базових послуг, що забезпечують здоров'я та життя.

Ключові слова: медичні правовідносини, заклад охорони здоров'я, суб'єкт правовідносин.

Annotation

The article considers the system of medical legal relations, in which one of the key subjects, along with the patient and state executive authorities and local self-government bodies, is a health care institution.

The legal doctrine of the modern liberal state causes a decrease in the share of paternalism in relations with citizens, primarily with socially more successful segments of the population and, at the same time, ensuring appropriate social standards for less protected strata, which are limited in the choice of service providers primarily by their modest financial capabilities. Against the background of such an existing situation, the contradiction between the interests of the free choice of the service provider and the need to ensure social standards, there are modern organizational and legal relations in the medical industry.

They are expressed primarily in the existence of health care institutions of various forms of ownership, built on commercial and social principles. At the same time, the task of legal regulation of medical relations is to overcome the barrier between health care institutions of different forms of ownership, placing them in similar competitive conditions, so that there is no significant gap between the quality of services provided from a medical point of view, since the state, in the center of whose social reality a person stands, cannot afford the known inequality between citizens in access to basic services, that ensure health and life.

It is clear that competition and related cost optimization or marketing advantages always take place, but such competition can unfold in terms of providing related services, improved living conditions of the patient's stay, nutrition, etc., but not in terms of quality or intensity of therapeutic measures themselves.

In this regard, the legislator and the executive branch are faced with the task of maximally approximating the legal status of health care institutions of various forms of ownership, so that they work on equal terms, taking into account the specifics of combining for state and municipal health care institutions the highest possible level of financial independence with the tasks of social, that is, primarily non-commercial economic activities to ensure public health.

This explains a certain convergence of legal statuses of private and state and municipal health care institutions, which, although they can operate in different organizational and legal forms provided for business entities, in practice have a rather similar legal position.

Keywords: medical legal relations, health care institution, subject of legal relations.

Вступ

Медична реформа протягом останніх років вже перестала бути чимось новим, працівники керівної ланки державних та комунальних закладів охорони здоров'я активно сприйняли новий тренд, пройшли навчання з публічного управління і адміністрування, автори статті мають цьому достатньо підтверджень з особистого досвіду спілкування під час викладання таким фахівцям правових дисциплін, роботи у екзаменаційних комісіях з захисту магістерських досліджень з питань управління і правового становища закладів охорони здоров'я. В той же час, трансформація правового становища з установ в підприємства по-перше здається є не останньою в світлі запланованої реформи господарського права, а по-друге все рівно так і не була достатньо відрефлексована ні медичною ні медико-правовою спільнотою фахівців і здебільшого сприйнята як об'єктивний факт і засіб розворушити медичну сферу, що звикла до бюджетного дотування показати взамін якісну послугу. Більш детального дослідження вимагають проблеми і перспективи таких трансформацій у правовому становищі.

Дослідженнями медичного права і його суб'єктного складу, системи медичних правовідносин в цілому або в певних аспектах здійснювали такі фахівці С. Булеца, І. Горіславська Д. Маріц, І. Миронюк, С. Назарко, А. Омельченко, В. Піддубна, О. Сіделковький, В. Скрип, Г. Слабкий, А. Смик, Д. Шатковська, Я. Шатковський та інші.

Мета статті зумовлена потребою дослідження правового становища закладу охорони здоров'я як учасника медичних правовідносин.

Результати

Правовий статус зазвичай розглядається як співвідношення прав та обов'язків, відповідальності суб'єкта правовідносин. Це явище є динамічним і розкривається в процесі розгортання правовідносин, в тому числі спірних, конфліктних, в яких суб'єкт користується своїми повноваженнями для оптимальної реалізації своїх прав та задоволення охоронюваних законом інтересів.

Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративно-правового регулювання мають такі ознаки: це суспільні відносини з приводу надання медичної допомоги та медичного обслуговування; зазначені суспільні відносини мають як публічно-правовий, так і приватноправовий характер; суб'єктами діяльності у медичній сфері є заклади охорони здоров'я, реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи та фізичні особи - підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, професійно підготовлені медичні працівники; предмет діяльності у медичній сфері визначається змістом медичної допомоги та медичного обслуговування [1, с. 82].

Поняття «медична сфера» в законодавстві України не визначене. Це поняття є загальним і застосовується при характеристиці суспільних відносин у сфері охорони здоров'я, медичної допомоги та медичного обслуговування. Аналіз законодавства свідчить про те, що поняття «охорона здоров'я» є більш широким у порівнянні із поняттями «медична допомога» та «медичне обслуговування». Поняття «медична сфера» є складовою частиною більш широкого поняття «сфера охорони здоров'я» [1, с.82].

За таких умов особливо цінним та змістовним представляється зауваження О. Л. Сіделковського - «ми маємо ініціювати не лише розгляд загальних питань, але і певні елементи медичної реформи, які мають дискусійний характер та які певним чином створюють проблеми у сприйнятті суспільством шляхів удосконалення правового регулювання медичної діяльності, формування єдиного медичного простору України» [2, с.102-103].

А. Смик вважає, що суб'єктами медичного обслуговування поліцейських є «цільові суб'єкти - заклади охорони здоров'я загальної категорії та заклади охорони здоров'я системи МВС. Саме на дані суб'єкти покладається реалізація медичного обслуговування, яке полягає у наданні медичних послуг персоналу поліції, лікуванні його представників у разі хвороби, проведенні медичних досліджень, забезпеченні профілактики хвороб серед працівників поліції, проведенні діагностики хвороб, травм і таке інше»[3, с.156 ].

В закладі охорони здоров'я - некомерційному підприємстві затверджуються: фінансовий план, структура, потужність, штатний розпис, система оплати праці, перелік платних послуг та їх прейскурант. Заклад охорони здоров'я - некомерційне підприємство укладає договори медичного напрямку по забезпеченню медичної допомоги в межах програми медичних гарантій. Заклад охорони здоров'я - некомерційне підприємство укладає всі види господарських договорів [4, с. 30].

Всупереч новим виклики і реформаційним змінам трансформація медичної системи уповільнюється, оскільки медичні заклади є досить консервативним елементом системи охорони здоров'я. Функціонуючи на ринку медичних послуг, заклади охорони здоров'я для підтримки конкурентоспроможності мають враховувати фактори впливу ендогенного та екзогенного характеру пов'язані з реформуванням галузі та процесами децентралізації, до яких слід віднести: змінити методи планування та організації діяльності медичних закладів; впровадження нових моделей управління; застосування сучасних форм оплати медичних послуг; новаторство в час-тині формування електронної системи охорони здоров'я (E-Health); інноватизація інформаційно-аналітичного забезпечення; підвищити професійний рівень кадрового потенціалу; дотримання міжнародних стандартів якості надання медичних послуг [5, с. 173].

Одними з ключових правовідносин, в як вступає заклад охорони здоров'я є відносини щодо запобігання завдання шкоди та відшкодування завданої під час лікування пацієнту шкоди [6, с.1571].

Особливістю цивільно-правової відповідальності закладів охорони здоров'я, по-перше, є наявність трьох форм правовідносин, які виникають коли пацієнт звертається до медичної установи: 1) між лікарем і пацієнтом; 2) між закладом охорони здоров'я і пацієнтом; 3) між лікарем і закладом охорони здоров'я. Згідно ст. 1166 ЦК України шкода заподіяна особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою (зокрема, установою, організацією, закладом) яка її завдала, якщо ця особа (заклад) доведе, що шкода завдана не з її вини [7, с. 169].

За порядком створення державні та комунальні заклади охорони здоров'я можна віднести до юридичних осіб публічного права. Як юридичним особам закладам охорони здоров'я притаманні всі ознаки юридичної особи: організаційна єдність, відокремлене майно, самостійна цивільно-правова відповідальність, виступ в обороті від свого імені. Заклади охорони здоров'я як юридичні особи публічного права мають розпорядчий порядок створення, діяльність на підставі ліцензії, особливості правового режиму майна, специфіку цивільно-правової відповідальності [8].

Заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації [9]. медичний право правовідносини пацієнт

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності [10].

Дія положення "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" поширюється на всі такі заклади, які перебувають у державній (незалежно від відомчого підпорядкування) або комунальній власності і фінансуються з бюджетів будь-якого рівня [11].

Клінічним є заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії тощо) вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних установ з метою забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження у практику охорони здоров'я результатів наукових досліджень, на договірній основі Статус клінічного закладу надається наказом Міністра охорони здоров'я на підставі подання ректора (директора) вищого навчального закладу, який здійснює підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" (закладу післядипломної освіти, науково-дослідної установи) та органу охорони здоров'я, якому підпорядковується заклад охорони здоров'я, при наявності необхідних спеціалістів, достатнього рівня матеріально-технічної бази і необхідних приміщень та угоди між ректором (директором) вищого навчального закладу, який здійснює підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідної установи) і керівником закладу охорони здоров'я, яка встановлює форми взаємовідносин, права, обов'язки, відповідальність кожної із сторін [12].

Як видно з відповідного діючого положення, а саме п. 7.1. розділу IVV «Джерела фінансування» - основним джерелом фінансування конунального некомерційного підприємства є оплата за договорами НСЗУ та кошти місцевих бюджетів, тощо [13].

Висновки

Заклад охорони здоров'я в цілому як суб'єкт медичних правовідносин характеризується багатогранністю правового становища, що включає участь у медичних правовідносинах з метою реалізації свого основного призначення - надання кваліфікованої медичної допомоги пацієнтам. При цьому в залежності від характеру медичних правовідносин вони можуть бути цивільно-правовими в межах договору про надання медичної послуги, цивільно-правовими в межах відшкодування завданої позадоговірної шкоди, господарсько-правовими в межах взаємодії з Національною службою здоров'я України щодо виконання державних гарантій охорони здоров'я громадян, де заклад виступає підрядником. Також заклад охорони здоров'я є суб'єктом бюджетних, трудових, адміністративних правовідносин, які не є для нього ключовими, але в яких також реалізується його правосуб'єктність.

Список використаних джерел

1. Омельченко А.В. Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративноправового регулювання. Наукові записки. Серія Право. Випуск 10. Спецвипуск. 2021. С. 82-86 URL: https://www.cuspu.edu.ua/images/nauk zapiski/pravo/10 spec 2021/8286.pdf

2. Сіделковський О. Л. Адміністративно-правовий вимір формування єдиного медичного простору в Україні. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія» 2019. Т. 24. С. 96-103 URL: http://naukovipraci.nuoua.od.ua/arhiv/tom24/15.pdf

3. Смик А.С. Особливості правового статусу закладів охорони здоров'я, як суб'єктів медичного обслуговування поліцейських. Юридична наука. №4 (106). 2020. Том 2. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8c3028ad-7960-4b46-af3c-7b4ff6156231/content

4. Скрип В.В., Слабкий Г.О., Миронюк І.С. Алгоритм підготовки закладів охорони здоров'я до зміни правового статусу га неприбуткові некомерційні підприємства. Intermedical Journal 1(11) 2018 с. 26-31 URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/ispui/bitstream/lib/19087/1/Алгоритм%20підготовки%20зміни%20правового%20статусу%20ЗОЗ стаття.pdf

5. Світлана Назарко Сучасна парадигма управління закладом охорони здоров'я в умовах проведення медичної реформи. Проблеми і перспективи економіки та управління. №4 (20) 2019. С. 170-175 URL: http://ppeu.stu.cn.ua/article/view/204590/204469

6. Inna V. Horislavska, Dariia O. Marits, Oleksii Yu. Piddubnyi, Daryna M. Shatkovska and Yaroslav M. Shatkovskiy Tort Liability of Medical Workers in the Patient Safety System in Ukraine and the World. International Journal of Criminology and Sociology, 2020, 9, 15671572 URL: https://www.lifescienceglobal.com/independent-iournals/international-iournalof-criminologv-and-sociologv/volume-9/83-abstract/iics/4252-abstract-tort-liabilitv-of-medical-workers-in-the-patient-safetv-svstem-in-ukraine-and-the-world

7. Булеца С. В. Особливості цивільної відповідальності в медицині Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Право Ужгород. Гельветика, 2013. Вип. 21. Т1 №Ч.2. - С.168-171 URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/ispui/bitstream/lib/874/1/ОСОБЛИВОСТІ%20ЦИВІЛЬНОЇ%20ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ%20В%20МЕДИЦИНІ^

8. Піддубна В.Ф. Правове положення закладів охорони здоров'я в Україні. Збірник наукових праць, присвячений 20-річному ювілею кафедри цивільного права №2. Харків. Право. 2019. С. 86-96 URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/17344/1/Piddubna 86-96.pdf

9. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

10. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу) 29 травня 2002 року N 10-рп/2002 (Справа N 1-13/2002) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-02#Text

12. Про затвердження положення про клінічний заклад охорони здоров'я Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 174 від 05.06.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0245-97#Text

13. Положення про Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №°5» Дніпровської міської ради. Затверджене 17 вересня 2019 р. URL: https://dniprorada.gov.ua/upload/files/o 1eaiditboghe5ot1go31g5d3h31r.pdf

Размещено на Allbest.ru