Організаційні та процедурні аспекти забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія праці, соціальних відносин і туризму

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРОЦЕДУРНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Качан Яна Віталіївна кандидат наук з державного управління, доцент, в.о.завідувача кафедри публічного управління та публічної служби

Марченко Віктор Петрович студент денної форми навчання кафедра публічного управління та публічної служби, спеціальність публічне управління та адміністрування, підприємець

м. Київ

Анотація

У статті акцентовано увагу на тому, що у зв'язку з війною в Україні актуальним є забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Одним із показників досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості є те, наскільки воно реально гарантує права і свободи внутрішньо переміщених осіб.

Зазначено, що не лише права і свободи внутрішньо переміщених осіб, закріплені в нормативно-правових актах, визнаються основоположними принципами демократичної правової держави. Ефективним показником ступеня цивілізованості суспільства і держави є гарантії їх захисту.

Наголошується, що забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є основоположним елементом у політичній, економічній, культурній та інших сферах суспільного життя. Слід зазначити, що наразі відсутні системні та комплексні дослідження з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Досліджено критерії класифікації категорій, що гарантують права і свободи людини і громадянина, викладені в правових документах. Запропоновано систему гарантій авторського права щодо прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Виявлено особливості формування механізмів інтеграції ВПО та продемонстровано, що державні органи загалом ефективно реагують на кризові ситуації, незважаючи на те, що інституційна структура, яка надає послуги ВПО, є дуже складною через залучення багатьох міністерств та секторів до підтримки внутрішньо переміщених осіб без будь-якої реальної координації між ними.

На основі аналізу потреб ВПО визначено фактори, які перешкоджають їх інтеграції. До них належать відсутність постійного житла; працевлаштування як спосіб заробити на життя; фінансова підтримка.

Під час розгляду цих питань виникає багато запитань, які, водночас, на жаль не можуть підтримувати теорію, що права внутрішньо переміщених осіб повністю дотримані та не порушуються.

Серед гострих проблем внутрішньо переміщених осіб - доступ до медичної допомоги, освіти, не реалізація громадянських прав, доступ до інформації. Не належне відношення до внутрішніх мігрантів впливає на їхній емоційний стан, викликає депривацію та знижує здатність адаптуватися.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, гарантії, загальносоціальні гарантії, юридичні гарантії, нормативно-правові гарантії, організаційно-правові (інституційні) гарантії, реалізація прав і свобод, забезпечення прав і свобод, захист і охорона прав і свобод.

Annotation

Kachan Yana Vitaliivna PhD in Public Administration, Associate Professor, Acting Head of the Department of Public Administration and Public Service, Academy of Labor, Social Relations and Tourism, Kyiv

Marchenko Victor Petrovych full-time student, Academy of Labor, Social Relations and Tourism, Department of Public Administration and Public Service, specialty Public Administration and Entrepreneurial Administration

ORGANIZATIONAL AND PROCEDURAL ASPECTS OF ENSURING THE RIGHTS OF INTERNALLY DISPLACED PERSONS.

The article focuses on the fact that due to the war in Ukraine, it is important to ensure the rights and freedoms of internally displaced persons. One of the indicators of the level of civilization achieved by society and the State is the extent to which it actually guarantees the rights and freedoms of internally displaced persons.

It is noted that not only the rights and freedoms of internally displaced persons enshrined in legal acts are recognized as the fundamental principles of a democratic state governed by the rule of law. Guarantees of their protection are an effective indicator of the degree of civilization of society and the State.

It is emphasized that ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons is a fundamental element in the political, economic, cultural and other spheres of public life. It should be noted that there is currently no systematic and comprehensive research on the issues of ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons. The author examines the criteria for classifying the categories guaranteeing human and civil rights and freedoms set forth in legal documents. The author proposes a system of copyright guarantees for the rights and freedoms of internally displaced persons.

The author identifies the peculiarities of formation of mechanisms for integration of IDPs and demonstrates that state authorities generally respond effectively to crisis situations, despite the fact that the institutional structure providing services to IDPs is very complex due to the involvement of many ministries and sectors in supporting IDPs without any real coordination between them.

Based on the analysis of IDPs' needs, factors that impede their integration were identified. These include the lack of permanent housing; employment as a way to earn a living; and financial support.

When considering these issues, many questions arise, which, unfortunately, cannot support the theory that the rights of internally displaced persons are fully respected and not violated.

Among the unmet needs of internally displaced persons are access to medical care, education, failure to exercise civil rights, and access to information. Negative attitudes towards internal migrants affect their emotional state, cause deprivation and reduce their ability to adapt.

Keywords: internally displaced persons, guarantees, general social guarantees, legal guarantees, regulatory guarantees, organizational and legal (institutional) guarantees, realization of rights and freedoms, ensuring of rights and freedoms, protection and defense of rights and freedoms.

Постановка проблеми

Виникнення, після військових дій Російської Федерації в Україні, нової чисельної групи українців, які опинилися у складних життєвих обставинах - внутрішніх мігрантів - визначило зовсім інший шлях відповідальності держави - захисту своїх прав та інтересів. задоволення потреб цих громадян. Незважаючи на активну підтримку держави, діяльність міжнародних організацій, благодійну підтримку, основні потреби більшості внутрішньо переміщених осіб не були задоволені. Прийняття Стратегії інтеграції переміщених осіб та Плану заходів з її реалізації визначає необхідність наукових досліджень щодо можливості вдосконалення існуючих механізмів інтеграції переміщених осіб.

Необхідність дослідження статусу ВПО зумовлена значною кількістю колізій і прогалин у законодавстві щодо ВПО, відсутністю довгострокової стратегії інтеграції та реінтеграції переселенців і належного фінансування цих потреб. Утім вирішення проблем взаємодії між органами публічної адміністрації та ВПО має не лише теоретичне, а й практичне значення. На необхідності посилення ролі публічної адміністрації у вирішенні проблем цієї категорії осіб неодноразово наголошували Організація Об'єднаних Націй і Європейський Союз.[1, с.364]

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження публікацій складаються з праць таких вчених державного управління, як: А.Рачинського, В.Рижих, В. Гошовської, Л. Новак-Каляєвої, М. Білинської, М. Лахижи, Н. Діденко, О. Валевського, Р. Войтович, та ін.

Мета статті

Метою статті є обґрунтування забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

дослідити формування організаційних та процедурних аспектів забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні;

запропонувати напрями удосконалення організаційних та процедурних аспектів забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні.

Матеріали і методи

Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правове забезпечення щодо удосконалення організаційних та процедурних аспектів забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні; 2) праці вітчизняних та зарубіжних авторів, що провадять свої науково-практичні дослідження у призмі управління законодавством у сфері забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб.

Для вирішення окреслених завдань з метою забезпечення об'єктивності та всебічності застосовано комплекс філософсько- світоглядних, загальнонаукових, спеціально-наукових методів пізнання та власних методів правознавства.

Наголошується, що забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є основоположним елементом у політичній, економічній, культурній та інших сферах суспільного життя. Слід зазначити, що наразі відсутні системні та комплексні дослідження з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Досліджено критерії класифікації категорій, що гарантують права і свободи людини і громадянина, викладені в правових документах. Запропоновано систему гарантій авторського права щодо прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Виклад основного матеріалу. Щоб достатньо проаналізувати систему органів державного управління, які забезпечують реалізацію прав ВПО в Україні, ми пропонуємо за основу взяти компроміс між вузьким і широким розумінням публічних адміністрацій, оскільки цей підхід найкраще відповідає законодавчій та практичній ситуації, яка склалася в Україні щодо типу особи, про яку йдеться. При цьому виділимо дві групи органів.

Тому першочергово до органів державного управління, які гарантують реалізацію прав і свобод переселенців в Україні, ми відносимо ті, основною діяльністю яких є державне управління: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. внутрішній переміщений право переселенець

До другої групи ми відносимо державні органи та їх посадових осіб, які не належать до жодної гілки влади, але при виникненні індивідуальних умов забезпечують реалізацію прав і свобод переселенців: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини України, прокуратури, СБУ та ін.

Розглянемо першу групу органів державного управління, які забезпечують реалізацію прав і свобод переселенців в Україні. Якщо проаналізувати постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, видані на цей час щодо забезпечення реалізації прав і свобод переселенців та функцій, покладених на них законодавством України, «Про забезпечення прав і свобод ВПО», ми побачимо, що в більшості випадків ці функції користуються належним правовим захистом, але є й деякі проблеми.

Наприклад, наразі немає належного забезпечення, передбаченого частиною 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО», положення щодо напрацювання правового механізму з метою рефінансування витрат з будівництва або повернення відсотків за сплаченими кредитами ВПО, що набули каліцтва чи інвалідності, або лишилися без годувальника, або без належної опіки та піклування за віком (діти-сироти, одинокі батьки та пенсіонери).[4]

Крім того, слід зазначити, що відповідні положення закону, що стосуються повноважень агентства, повноваження, усі передбачені в законі, а також функції відповідних органів у спільному переліку, між ними немає різниці.

Для цього достатньо проаналізувати положення статті 10, якою врегульовано, що Кабінет Міністрів України:

1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод ВПО;

2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод ВПО, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції;

3) затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації ВПО із визначенням джерел та обсягів фінансування;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законами. [3, с.11]

Крім того, після отримання статусу ВПО та одержання довідки внутрішньо переміщеної особи, за ними залишається право в'їжджати на нерегульовану територію та виїжджати з неї лише в порядку, передбаченому вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підсумовуючи, потрібно відзначити, що інституційний механізм забезпечення статусу ВПО в Україні становлять близько тридцяти органів публічної адміністрації, які умовно можна поділити на дві групи: ті, для яких публічно-управлінська діяльність є основною, і ті, для яких публічно-управлінська діяльність не є основною, які не належать до жодної з гілок влади, проте здійснюють забезпечення реалізації прав і свобод ВПО в Україні за певних обставин чи умов.[5, с.101]

Крім того, окремо виділяються юридичні особи публічного права та національні і міжнародні організації, які сприяють забезпеченню реалізації прав та свобод ВПО в Україні. Специфікою інституційного механізму забезпечення реалізації статусу ВПО в Україні є те, що по-перше, значна кількість державних завдань щодо забезпечення прав і свобод ВПО реалізується за сприяння національних та міжнародних організацій.[7, ст.34] По-друге, на місцевому рівні у Донецькій і Луганській областях України, куди переміщається фактично більшість ВПО, тимчасово, через обставини, зумовлені агресією Російської Федерації, реалізацію статусу ВПО в Україні забезпечують не органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади, а військово-цивільні адміністрації.[7, с.35]

Таким чином, систематизація повноважень органів державного управління щодо забезпечення прав і свобод переселенців може бути здійснена за видами прав і свобод, які держава зобов'язується гарантувати. Однак це досить складно, оскільки права зацікавлених осіб регулюються не лише законодавчим актом «Про забезпечення прав і свобод ВПО», а й іншими законами та нормативно-правовими актами, але нажаль часто визначають лише сферу діяльності або адміністративну функцію.

Огляд законодавчої бази у сфері забезпечення прав ВПО, формування національного законодавства в цій сфері відбувалися в умовах, з одного боку, відсутності реальних прогнозів щодо розвитку ситуації в Криму та на Сході України, з іншого - потреби якнайшвидшого реагування на проблеми, що були спричинені внутрішнім переміщенням населення цих регіонів. [11]

Наведені різновиди видів гарантій прав внутрішньо переміщених осіб можна збагатити і іншими складовими, що вплинуть на вивчення основних знань про різноманітність правової природи гарантій прав ВПО.

Права і свободи ВПО, які закріпленні у Конституції України та інших нормативно-правових актах сприяє актуальності питання щодо їх реального здійснення. Саме тому необхідною є наявність актуальної та робочої стратегії визначення системи гарантування прав ВПО.

Тому до головних завдань визначення прав ВПО пропонується віднести розгляд: загально-соціальної, нормативно-правової та інституційної складової.

Політична, економічна, соціальна та духовна сфери представлені загально-соціальними гарантіями. Інституційні гарантії представлені діяльністю Президента України; Верховної Ради України та її інституціями; Кабінетом Міністрів України, а також центральні й місцеві органи виконавчої влади; Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції; органи місцевого самоврядування та ін.

Нормативно-правові гарантії, включають в себе взаємозв'язок процесуальних і матеріальних норм права, саме вони відображаються у міжнародних договорах.

Але слід зауважити, що на сьогоднішній день дана система гарантій потребує детального доопрацювання, зокрема першочерговим є їх подальший науковий аналіз і вивчення з метою надання розширених рекомендацій щодо подальшого удосконалення.

Висновки

Аналіз стану наукової розробки проблеми інтеграції внутрішньо переміщених осіб засвідчив, що протягом п'яти років істотно змінилися як підходи до оцінки внутрішнього переміщення - від реінтеграції - терміну, який вживався й у нормативно-правових актах, й у наукових публікаціях - до інтеграції у приймаючих громадах.[6, с. 105]

Це тому, що самі переселенці та лідери нашої країни не чекали, що військовий конфлікт на сході України може перерости у воєнний стан і залишити такі наслідки.

Протягом цього часу змінилося уявлення про внутрішньо переміщених осіб - від переселенців - до громадян України, які мають такі ж права, як і всі інші представники нашого суспільства, які не хотіли здаватися окупантам і часто ризикуючи життям, обирали важкий шлях побудови нової життєвої стратегії, залишили власні домівки та майно, втратили друзів і близьких.

Виявляється, що активна поява в Україні внутрішніх мігрантів, призвела до інтенсивного розвитку наукових досліджень з питань реінтеграції, інтеграції, соціальної адаптації, правового та соціального захисту, інформаційного обслуговування, ставлення до мешканців, приймаючих громад тощо.

Тому є доцільним досліджувати цю тематику та розроблювати концепції щодо покращення забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб. А саме сконструювати алгоритм наукового супроводу реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб, який містить наступні етапи: діагностувати та виміряти потреби переселенців (як приклад, запровадити єдиний реєстр переселенців із запровадженням коефіцієнта вразливості та діагностичного алгоритму потенціалу їхні здібності); поповнення ресурсної бази для задоволення потреб ВПО та розподілу ресурсів між групами; диференціювати ВПО на групи: люди з високим інтеграційним потенціалом; особи, які потребують тривалої соціальної допомоги; ті, хто завершив процес інтеграції.

Література

1. Ісаєва Н.С. Теоретико-правова характеристика культурних прав внутрішньо переміщених осіб: методологічні аспекти та практичні засади. Юридичний вісник. 2020. № 1. С. 363-369.

2. Дяченко А.В. Напрями підвищення рівня інтеграційної спроможності внутрішньо переміщених осіб в Україні / Державне управління та місцеве самоврядування: ДРІДУ НАДУ, 2018. Вип. 3 (38). С. 62 - 68.

3. Ісаєва Н.С. Теоретико-правова характеристика правових засад соціальноекономічних та культурних прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Розбудова правової держави в Україні:реалії та перспективи» Одеса, 2019. с. 10-12.

4. Про забезпечення прав і свобод ВПО: Закон України від 20 жовтня 2014 р. №1706-VII // Відомості Верховної Ради України. 2015. №1.

5. Шрамко Ю.Т. Конституційне право на правову допомогу в Україні: актуальні питання законодавчого регулювання. Київ, 2016. с. 136.

6. Кробець М. П. Шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні / Наука і правоохорона. 2017. № 1. С. 103-111.

7. Власенко Ю.К. Соціально-політичні аспекти державного регулювання питань внутрішньо переміщених осіб / Ю.К. Власенко // Молодий вчений. 2017. № 4, ч.1. С. 33-36.

8. Басова І.С. Внутрішньо переміщені особи в Україні: історично-правовий аспект / І. С. Басова // Альманах права. Людиноцентризм у праві: теоретико-прикладні засади. 2017. № 8. С. 296-301.

9. Бойков А.Г. Обов'язки внутрішньо переміщених осіб як елемент їх правового статусу / А.Г. Бойков // Наука і правоохорона. 2017. № 1. С. 48-53.

10. Бовкун Е.М. Поняття «внутрішньо переміщена особа» в сучасному конституційному праві України / Е.М. Бовкун // Альманах права. Людиноцентризм у праві: теоретико-прикладні засади. 2017. Вип. 8. С. 111-116.

11. Топалова Е.Х. Організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб в Україні. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування 2018 № 1, Режим доступу: http://el-zbirn-du.at.ua/2018_1/24.pdf.

References

1. Isaieva N.S. (2020)Teoretyko-pravova kharakterystyka kulturnykh prav vnutrishno peremishchenykh osib: metodolohichni aspekty ta praktychni zasady.[ Theoretical and Legal Characterization of Cultural Rights of Internally Displaced Persons: Methodological Aspects and Practical Principles] Yurydychnyi visnyk.Legal Bulletin. № 1. 363-369. [in Ukrainian].

2. Diachenko A.V.(2018) Napriamy pidvyshchennia rivnia intehratsiinoi spromozhnosti vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini.[ Directions for increasing the level of integration capacity of internally displaced persons in Ukraine] Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia: DRIDU NADU. Vyp. 3 (38). 62 - 68. [in Ukrainian].

3. Isaieva N.S. (2019) Teoretyko-pravova kharakterystyka pravovykh zasad sotsialnoekonomichnykh ta kulturnykh prav i svobod vnutrishno peremishchenykh osib.[ Theoretical and legal characterization of the legal framework of socio-economic and cultural rights and freedoms of internally displaced persons] Rozbudova pravovoi derzhavy v Ukraini:realii ta perspektyvy» Odesa 10-12. [in Ukrainian].

4. Pro zabezpechennia prav i svobod VPO [On ensuring the rights and freedoms of IDPs]: Zakon Ukrainy vid 20 zhovtnia 2014 r. №1706-VII // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. [in Ukrainian].

5. Shramko Yu.T. (2016) Konstytutsiine pravo na pravovu dopomohu v Ukraini: aktualni pytannia zakonodavchoho rehuliuvannia.[] Kyiv. s. 136. [in Ukrainian].

6. Krobets M. P. (2017) Shliakhy pidvyshchennia efektyvnosti administratyvnopravovoho zabezpechennia prav vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini.[ The Constitutional Right to Legal Aid in Ukraine: Current Issues of Legislative Regulation] Nauka i pravookhorona - № 1. - S. 103-111. [in Ukrainian].

7. Vlasenko Yu. (2017) Sotsialno-politychni aspekty derzhavnoho rehuliuvannia pytan vnutrishno peremishchenykh osib.[ Social and political aspects of state regulation of internally displaced persons] Molodyi vchenyi. - № 4, ch.1. - S. 33-36. [in Ukrainian].

8. Basova I.S. (2017) Vnutrishno peremishcheni osoby v Ukraini: i story chno-pravovyi aspekt[Internally Displaced Persons in Ukraine: Historical and Legal Aspect] Almanakh prava. Liudynotsentryzm u pravi: teoretyko-prykladni zasady. - № 8. - S. 296-301. [in Ukrainian].

9. Boikov A.H. Oboviazky vnutrishno peremishchenykh osib yak element yikh pravovoho statusu[Duties of internally displaced persons as an element of their12 legal status] Nauka i pravookhorona. - 2017. - № 1. - S. 48-53. [in Ukrainian].

10. Bovkun E.M. Poniattia «vnutrishno peremishchena osoba» v suchasnomu konstytutsiinomu pravi Ukrainy[The Concept of "Internally Displaced Person" in the Modern Constitutional Law of Ukraine] Almanakh prava. Liudynotsentryzm u pravi: teoretyko-prykladni zasady. - 2017. - Vyp. 8. - S. 111-116. [in Ukrainian].

11. Topalova E.Kh. Orhanizatsiino-pravovyi mekhanizm zabezpechennia prav i svobod vnutrishno-peremishchenykh osib v Ukraini.[ Організаційно-правовий механізм забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб в Україні] Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia i mistsevoho samovriaduvannia 2018 № 1, Rezhym dostupu: http://el-zbirndu.at.ua/2018_1/24.pdf. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru