Базові чинники, що впливають на побудову цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru

Базові чинники, що впливають на побудову цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин

Стєбєлєв Антон Михайлович,

кандидат юридичних наук,доцент кафедри права Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», адвокат м. Харків

Мета. Метою статті є дослідження базових чинників, що впливають на систему альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин. Особливо зауважується, що необхідність формування ефективного механізму вирішення спорів та конфліктів, у тому числі й у сфері публічно-правових відносин зумовлена потребою забезпечення стабільності вітчизняної правової системи. У той же час, якщо говорити про потребу формування такого механізму, який буде не лише швидко це роботи, але й реально розвантажувати офіційну судову систему, то він повинен бути представлений не якимось окремим сегментом, навіть і доволі поширеним та ефективним, а цілісною системою складових та сукупністю належно підготовлених до такої діяльності суб'єктів. Методика охоплює комплексний аналіз та узагальнення науково-теоретичного матеріалу, а також формулювання висновків. У ході дослідження використовуються такі методи, як : логічний, термінологічний, системний та ін. Результати. Визнано, що можливість застосування альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, у тому числі й у сфері публічно-правових відносин, окрім іншого, зумовлена правом особи обирати різноманітні засоби захисту своїх порушених, невизнаних чи тих, що оспорюються прав і свобод. Саме у зв'язку із такою концептуальною побудовою, що базується на можливості обирати альтернативні способи та механізми, а не користуватися тими, що сформовані у межах монопольного відання держави, постає питання не просто про вибір, а про вибір широкого спектру альтернативних можливостей, що не можна досягти без залучення до такої посередницької діяльності різних суб'єктів, що за специфікою своєї діяльності дотичні до різноманітних сфер реалізації публічних та приватних інтересів та мають свої особливі професійні та компетенційні можливості.

Наукова новизна. Встановлено, що при формуванні такої цілісної та максимально розгалуженої в конкретних об'єктивних реаліях системи необхідно таке. 1. Врахувати увесь комплекс сфер, у межах яких виникають публічно-правові спори та конфлікти та, які можуть потенційно та реально бути вирішені за допомогою використання альтернативних способів, методів та процедур. 2. Брати до уваги сутність та предмет самих конфліктів та публічно-правових спорів з метою вироблення найоптимальніших способів, адаптованих саме до специфіки таких спорів та конфліктів та з урахуванням всього їх розмаїття. 3. Зважати на апробовані соціальною практикою (у тому числі й на теренах інших держав) особливі варіативні моделі використання методів та прийомів, що можуть бути спрямованими та тягти за собою попередження, мінімізацію та вирішення спорів та конфліктів. 4. Ураховувати положення “м'якого права” при побудові широкого комплексу складових єдиної системи альтернативного вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності під час вирішення спорів та конфліктів у публічно-правовій сфері альтернативними способами. м'яке право спір

Ключові слова: альтернативні способи вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин, публічно-правовий спір, врегулювання спору за участю судді, норми “м'якого права”.

А. Stebelev

PhD, Department of Law, M. E. Zhukovsky National Aerospace University ««Kharkiv Aviation Institute», , Kharkiv

BASIC FACTORS AFFECTING THE CONSTRUCTION OF A COMPLETE SYSTEM OF ALTERNATIVE METHODS OF RESOLVING DISPUTES AND CONFLICTS IN THE FIELD OF PUBLIC-LEGAL RELATIONS

Purpose

The purpose of the article is to study the basic factors affecting the system of alternative ways of resolving disputes and conflicts in the field of public-legal relations. It is especially noted that the need to form an effective mechanism for resolving disputes and conflicts, including in the field of public-legal relations, is conditioned by the need to ensure the stability of the domestic legal system. At the same time, if we talk about the need to form such a mechanism that will not only work quickly, but also really relieve the official judicial system, then it should not be represented by some separate segment, even if it is quite widespread and effective, but by an integral system of components and a set of subjects properly prepared for such activity. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of scientific and theoretical material, as well as the formulation of conclusions. In the course of the research, such methods are used as: logical, terminological, systemic, etc. Results. It is recognized that the possibility of using alternative methods of resolving disputes and conflicts, including in the field of public-legal relations, among other things, is determined by the right of a person to choose various means of protection of his violated, unrecognized or disputed rights and freedoms. It is precisely in connection with such a conceptual construction, which is based on the possibility of choosing alternative methods and mechanisms, and not using those formed within the monopoly power of the state, that the question arises not just about choice, but about the choice of a wide range of alternative possibilities that are not can be achieved without the involvement of various entities in such intermediary activities, which by the specifics of their activities are tangential to various spheres of realization of public and private interests and have their own special professional and competence capabilities. Originality. It has been established that in the formation of such a holistic and maximally branched system in specific objective realities, the following is necessary. 1. To take into account the entire complex of spheres within which public legal disputes and conflicts arise and which can potentially and actually be resolved using alternative methods, methods and procedures. 2. To take into account the essence and subject of the conflicts and public-law disputes themselves in order to develop the most optimal methods adapted to the specifics of such disputes and conflicts and taking into account all their diversity. 3. Pay attention to special variable models of the use of methods and techniques approved by social practice (including on the territory of other states), which can be aimed at and entail the prevention, minimization and resolution of disputes and conflicts. 4. Take into account the provisions of "soft law" when building a wide range of components of a single system of alternative resolution of disputes and conflicts in the field of public-legal relations. Practical significance. The results of the research can be used in law-making and law-enforcement activities during the resolution of disputes and conflicts in the public-law sphere by alternative methods.

Key words: alternative ways of resolving disputes and conflicts in the field of public-legal relations, public- legal dispute, settlement of a dispute with the participation of a judge, "soft law" norms.

Постановка проблеми. Організація та функціонування будь-яких суб'єктів об'єктивно й неминуче породжує особливу систему взаємодії, у межах якої апріорі не можна обійтись без появи конфліктів та правових спорів. Останні супроводжують будь - яку активну та соціально значущу діяльність і вимагають формування та функціонування ефективного механізму їх вирішення. При цьому, якщо говорити про потребу формування такого механізму, який буде не лише швидко це роботи, але й реально розвантажувати офіційну судову систему, то він повинен бути представлений не якимось окремим сегментом, навіть і доволі поширеним та ефективним, а цілісною системою складових та сукупністю належно підготовлених до такої діяльності суб'єктів. Не випадково У. В. Воробель наголошує на тому, що як правове явище альтеративне вирішення спорів та конфліктів не є однорідним утворенням, а складається з кількох великих різноманітних блоків (способів) такого вирішення, тобто процедур, за допомогою яких досягається мета альтернативного вирішення спорів [1, с. 72].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченню базових чинників, що впливають на побудову цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин присвятили своє наукові праці такі вчені як О. Б. Верба-Сидор, У. Б. Воробель, Н. М. Грабар, А. О. Дутко, О. Духовна, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, Є. О. Харитонов, Ю. М. Юркевич та ін.

Постановка завдання. Визначити базові чинники, що впливають на побудову цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин.

Виклад основного матеріалу дослідження. Можливість застосування альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, у тому числі й у сфері публічно-правових відносин, окрім іншого, зумовлена правом особи обирати різноманітні засоби захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав і свобод. Саме у зв'язку із такою концептуальною побудовою, що базується на можливості обирати альтеративні способи та механізми, а не користуватися тими, що сформовані у межах монопольного відання держави, постає питання не просто про вибір, а про вибір широкого спектру альтеративних можливостей, що не можна досягти без залучення до такої посередницької діяльності різних суб'єктів, що за специфікою своєї діяльності дотичні до різноманітних сфер реалізації публічних та приватних інтересів та мають свої особливі професійні та компетенційні можливості.

При формуванні такої цілісної та максимально розгалуженої в конкретних об'єктивних реаліях системи необхідно таке.

По-перше, врахування всього комплексу сфер, у межах яких виникають публічно - правові спори та конфлікти та, які можуть потенційно та реально бути вирішені за допомогою використання альтернативних способів, методів та процедур. Якщо говорити саме про систему альтернативного вирішення спорів та конфліктів щодо судового розгляду, то основні спори та конфлікти мають потенційну здатність бути розглянутими та вирішеними поза юрисдикцією та повноваженнями адміністративних судів.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює основні положення досудового врегулювання спорів (стаття 17, частина четверта статті 122, пункт 4 частини дев'ятої статті 139, пункт 6 частини п'ятої статті 160, пункт 4 частини четвертої статті 169), указує на місце медіації та її співвідношення з адміністративним судочинством (частина п'ята статті 47, частина третя статті 58, пункт 2 частини першої статті 66, частина шоста статті 122, пункт 2 частини другої статті 180, пункт 5 частини шостої статті 181, пункт 4 частини першої статті 236), а також указує на змістовну суть публічно-правового спору (пункт 2 частини першої статті 4).

Щодо останнього, то Кодекс під ним розуміє такий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, як видно, концептуальне бачення та практика нормативного урегулювання реального та потенційного застосування альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, у тому числі виходячи із положень Кодексу адміністративного судочинства України, указують на наявні можливості щодо охоплення широкого комплексу питань, пов'язаних з публічно-правовими спорами та конфліктами.

По-друге, урахування сутності та предмету самих конфліктів та публічно -правових спорів з метою вироблення найоптимальніших способів, адаптованих саме до специфіки таких спорів та конфліктів та з урахуванням всього їх розмаїття. Це зумовлено специфікою публічно-правових відносин та особливостей їх реалізації. Наявність суб'єкта, що здійснює публічно-владні управлінські функції чи надає адміністративні послуги (суб'єкта владних повноважень) як сторони спору виявляє специфічні особливості породжених між ними первинних правовідносин та спірних матеріальних правовідносин, які повинні враховуватися при конструюванні механізму протікання та реалізації процесуально-процедурних правовідносин. Останні виникають для вирішення публічно-правового спору за участі посередника та з використанням специфічних альтернативних способів та методів, що носять диспозитивний характер. І

у цьому випадку немає концептуальної суперечності, оскільки як зауважує В. В. Комаров, використання таких процедур не виключає можливостей судового захисту [2, С. 717].

Отже, при побудові кожного з сегментів цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, що буде здатна працювати й у сфері публічно -правових відносин слід ураховувати специфіку таких правовідносин. Адже, однією зі сторін є суб'єкт з владними повноваженнями, з апріорі більш широкими можливостями, зі здатністю у силу наявних організаційних, кадрових ресурсів сформувати більш виважену та сильну правову позицію. Не випадково, на “нейтралізацію” такого дисбалансу можливостей у Кодексі адміністративного судочинства України спрямований принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, у тому числі й щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи (пункт 4 частини третьої статті 2, частина друга та четверта статті 9). Вважаємо, що такий підхід варто враховувати при подальшій побудові цілісної та виваженої системи альтернативних способів вирішення спрів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, формуючи систему альтернативного вирішення публічно-правових спорів та конфліктів варто брати до уваги і те, що такі спори та конфлікти, виникаючи за участі суб'єктів владних повноважень, детермінуються особливим правовим режимом їх регулювання. Йдеться про те, що названим суб'єктам в обов'язковому порядку слід дотримуватися спеціально дозвільного принципу, зафіксованого у ч астині другій статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України). Все це не може не відбиватися на особливостях як судового, так і альтернативного вирішення спорів. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України. Також Кодекс, ураховуючи вказаний вище спеціально дозвільний принцип, установлює певні особливості застосування аналогії закону та аналогії права, які не передбачено зокрема, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами. Так, згідно з частиною шостою статті 7 КАС України,у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). При цьому аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Вважаємо, що наведені аспекти, які безпосередньо стосуються сутності та предмету публічно -правових конфліктів в обов'язковому порядку повинні бути враховані при побудові системи альтеративного вирішення таких спорів та конфліктів.

По-третє, слід зважати на апробовані соціальною практикою (у тому числі й на теренах інших держав) особливі варіативні моделі використання методів та прийомів, що можуть бути спрямованими та тягти за собою попередження, мінімізацію та вирішення спорів та конфліктів.

Крім того, у цьому контексті необхідно вивчати та використовувати передовий досвід здійснення такої діяльності за участі різноманітних суб'єктів (правоза хисників, суддів, нотаріусів, адвокатів тощо), які у свою чергу формують особливі моделі

альтернативного вирішення спорів та конфліктів. Отже, не в останню чергу необхідно зважати на суб'єктний склад, що може брати участь як посередники у системі вирішення таких спорів та конфліктів, адже кожен з таких суб'єктів через специфіку свого статусу та професійної спрямованості (адвокат, нотаріус, суддя тощо) має свої особливі можливості, механізми та професійно-компетенційні переваги.

Так, у відповідності до частини першої статті 3 Закону України “Про нотаріат”, нотаріус є уповноваженою фізичною особою, що здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві чи незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Згідно з частиною третьою цієї ж статті, нотаріуси можуть провадити процедуру медіацію у порядку, визначен ому законом, за умови проходження ними базової підготовки медіатора. При цьому стаття 16 -1 цього ж Закону встановлює, що нотаріальна палата України здійснює підготовку нотаріусів у сфері медіації, веде та оприлюднює реєстри нотаріусів, які пройшли підготов ку у сфері медіації. Отже, Закон України «Про медіацію» та Закон України «Про нотаріат» приділяють увагу особливостям реалізації медіації як форми альтернативного вирішення спорів крізь призму компетенційних можливостей нотаріуса.

У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвоката як фізичну особу, що здійснює адвокатську діяльність як незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Звернемо увагу на те, що ухвалення Закону України «Про медіацію» не вплинуло на текст Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Так само і на Закон України “Про державну службу”. Вони поки що залишається без відповідних змін, хоча, на наш погляд, у них також необхідно прописати положення, що регулюють підготовку адвокатів та державних службовців як медіаторів.

Стаття 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Залучення суддів до системи альтернативного вирішення спорів та конфліктів здійснюється у формі врегулювання спору за участю судді та проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю судді для досягнення сторонами примирення (стаття 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зауважує О. Духовна, на відміну від медіації, врегулювання спору за участю судді підпорядковане певним процесуальним вимогам, визначеним процесуальними кодексами, та проводиться кваліфікованим юристом -- суддею. Крім того, суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору, тоді як медіатор лише сприяє комунікації сторін, а останні мають самостійно визначити оптимальний для них шлях вирішення. Медіація можлива на будь -якій стадії процесу, тоді як врегулювання спору за участю судді -- виключно до початку розгляду справи по суті [7]. У той же час, представники Міністерства юстиції України процедуру врегулювання спору за участі судді розглядають саме як різновид медіації.

Не вдаючись у подробиці різних підходів щодо цього (оскільки це буде предметом окремого дослідження), варто звернути увагу на використання цієї процедури та її переваги, на які вказують наведені представники. Зокрема, вони вказують на те, що у такому випадку переговори відбуваються без звичного судового формалізму (не дотримуючись до загального порядку судового провадження). Суддя виступає посередником між сторонами не виконуючи, при цьому, функції судочинства. Додатковими позитивними надбаннями застосування такого різновиду медіації є: забезпечення вирішення справи на ранній стадії; ефективне використання ресурсів суду; забезпечення (в подальшому) якіснішого судового розгляду справи; уникнення сторонами судових витрат; задоволення інтересів обох сторін [8]. У цьому випадку йдеться про компетенційні переваги реалізації суддею альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів таких як використання ресурсу суду, залучення найкваліфікованішого юриста яким є професійний суддя тощо. Крім того, зарубіжний досвід дозволяє ставити питання про більш широкі компетенційні можливості суду. Так, процесуальне законодавство, наприклад, Словенії та Фінляндії передбачає можливість затвердження або сертифікації судом угод не лише за результатами присудової, але і за результатами зовнішньої медіації [9, с. 279]. Все це не можна не враховувати при побудові цілісної та у той же час розгалуженої системи альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно -правових відносин.

По-четверте, врахування широкого комплексу складових при побудові цілісної системи альтернативного вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин повинно здійснюватися, у тому числі на базі норм “м'якого права”. Так, Рекомендацією Rec (2001) 9 Комітету міністрів Ради Європи державам -членам [10], яка присвячена питанням альтернатив судовому розгляду саме у сфері слухання адміністративних справ, що виникають на базі спорів між адміністративними органами та приватними особами вказується на ті змістовні аспекти, які слід ураховувати при побудові такої системи.

Висновки

Необхідно констатувати, що зважаючи на наявний та яскраво виражений соціальний запит, дослідження цілісної системи альтернативного вирішення спорів та конфліктів у сфері публічно-правових відносин має суттєву актуальність і виступає перспективним напрямом наукового пошуку. Не випадково Т. Цувіна вказує на те, що зазначена сфера є диверсифікованою та охоплює велику кількість способів, які відрізняються один від одного певними іманентними ознаками, що потребують більш ґрунтовного аналізу [9, с. 89]. Більш того, з нашої точки зору таке актуальне наукове дослідження буде носити інноваційний характер, оскільки воно пов'язано з розробкою принципово нових правил та прийомів юридичної техніки, що сформують цілісний механізм для розв'язання всіх можливих відповідно до закону спорів та конфліктів у публічній сфері поза офіційної участі держави та з мінімізацією наявних корупційних ризиків. Також варто враховувати і те, що нові правила, прийоми та методи юридичної техніки будуть мати свої особливості застосування через їх використання різноманітними суб'єктами, що можуть брати участь у здійсненні такої діяльності.

Список використаних джерел

Альтернативні способи вирішення цивільних спорів за законодавством України : навчальний посібник / Верба-Сидор О. Б., Воробель У. Б., Грабар Н. М., Дутко А. О., Юркевич Ю. М.; за ред. канд. юрид. наук, доц. О. Б. Верби-Сидор. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021. 416 с

Правова доктрина України: у 5 т. Х. : Право, 2013. Т. 3 : Доктрина приватного права України / Н. С. Кузнєцова, Є. О. Харитонов, Р. А. Майданик та ін.; за заг. ред. Н. С. Кузнєцової. 760 с.

Духовна О. Врегулювання спору за участю судді: нові процесуальні можливості.

Юридична газета online. 2022. № 22 (728). URL: https://yur-

gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/vregulyuvannya-sporu-za-uchastyu- suddi-novi-procesualni-mozhlivosti.html

Методичні рекомендації на тему: «Врегулювання спору за участю судді».

Міністерство юстиції України Головне територіальне управління юстиції в Одеській області. URL:

https://just.odessa.gov.ua/files/upload/files/Vrehuluvania%20sporu%20za%20ychasti%20su dy.pdf

Медіація у професійній діяльності юриста: підручник / авт. кол.: Т. Білик, Р. Гаврилюк, І. Городиський [та ін.]; за ред. Н. Крестовської, Л. Романадзе. Одеса: Екологія, 2019. 456 с.

COUNCIL OF EUROPE COMMITTEE OF MINISTERS Recommendation Rec(2001)9 of the Committee of Ministers to member states on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties (Adopted by the Committee of Ministers on 5

September 2001 at the 762nd meeting of the Ministers' Deputies). URL: https://rm.coe.int/16805e2b59

References

Verba-Sydor, O. B. (Ed.). (2021). Alternatyvni sposoby vyrishennia tsyvilnykh sporiv za zakonodavstvom Ukrainy : navchalnyi posibnyk [Alternative methods of resolving civil disputes under the legislation of Ukraine: study guide] . Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav. (in Ukraine)

Kuznietsova, N. S. (2013) Pravova doktryna Ukrainy [Legal doctrine of Ukraine]. (Vols. 1-5). Kh.: Pravo. (in Ukraine)

Dukhovna, O. (2022) Vrehuliuvannia sporu za uchastiu suddi: novi protsesualni

mozhlyvosti [Settlement of the dispute with the participation of a judge: new procedural possibilities]. Yurydychna hazeta online, 22. Retrieved from: https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/vregulyuvannya-sporu-za-uchastyu- suddi-novi-procesualni-mozhlivosti.html (accessed 20 May 2023). (in Ukraine)

Metodychni rekomendatsii na temu: «Vrehuliuvannia sporu za uchastiu suddi». [Settlement of the dispute with the participation of a judge]. Ministerstvo yustytsii Ukrainy Holovne terytorialne upravlinnia yustytsii v Odeskii oblasti. Retrieved from: https://just.odessa.gov.ua/files/upload/files/Vrehuluvania%20sporu%20za%20ychasti%20su dy.pdf (accessed 20 May 2023). (in Ukraine)

Krestovska, N. (2019) Mediatsiia u profesiinii diialnosti yurysta : pidruchnyk [Mediation in the professional activity of a lawyer: a textbook]. Odesa: Ekolohiia. (in Ukraine)

COUNCIL OF EUROPE COMMITTEE OF MINISTERS Recommendation Rec (2001)9

of the Committee of Ministers to member states on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties (Adopted by the Committee of Ministers on 5 September 2001 at the 762nd meeting of the Ministers Deputies). Retrieved from: https://rm.coe.int/16805e2b59 (in English)

Размещено на Allbest.ru