Правове регулювання інтернет-торгівлі в Україні: проблеми та напрями удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання інтернет-торгівлі в Україні: проблеми та напрями удосконалення

Левицький Віталій Орестович, доктор історичних наук, доцент, доцент кафедри; Радинський Сергій Віталійович, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та фінансів, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

Метою статті є дослідження правового регулювання інтернет-торгівлі в Україні, розвитку ринку електронної комерції, аналіз досвіду оподаткування доходів суб'єктів електронної торгівлі, виявлення прогалин та надання пропозицій з удосконалення законодавства у цій сфері, можливість адаптації його окремих правових норм Україні до міжнародних стандартів.

Методологічною базою статті є система загальнонаукових методів пізнання, наукової індукції та дедукції, метод порівняння, синтезу й абстракції. Також у статті використано загальнонаукові методи дослідження й спеціальні методи науково-правового пізнання: творчо-критичний, описово-аналітичний, історизму.

Наукова новизна. Визначено напрямки розвитку електронної комерції, проаналізовано досвід оподаткування доходів суб'єктів інтернет-торгівлі у провідних країнах світу з можливістю адаптації його окремих елементів в Україні. Зосереджено увагу на системі пріоритетів як провідних держав світу так і України, акцентовано на важливості питань правового регулювання електронної торгівлі. Статтю присвячено проблемам та напрямкам удосконалення правового регулювання інтернет-торгівлі, зазначено, що українське законодавство виходить далеко за межі однієї країни, а тому необхідно світовому співтовариству зосередити увагу на уніфікації та гармонізації правових норм. Це дає змогу застосовувати єдиний правовий режим щодо законодавчого регулювання цієї сфери господарювання.

Результати. Враховується стрімкий розвиток електронної торгівлі, наводяться визначення основних понять і правил у сфері інтернет-торгівлі, що використовуються міжнародними організаціями. Вказується, що такі нормативні акти мають рамковий, рекомендаційний характер та призначені для використання державами як основа для розробки національного законодавства в інтернет-торгівлі. У статті досліджено особливості консолідації й уніфікації правового регулювання інтернет-торгівлі на регіональному та національному рівнях. Подано шляхи впровадження правових механізмів стимулювання та розвитку системи електронної комерції України у сучасних умовах господарювання.

Практична значимість. Вказується на активний розвиток сфери інтернет-торгівлі в Україні і розглядається питання про вдосконалення оподаткування доходів від цієї сфери, розглядається європейський досвід оподаткування електронної комерції, де головними виступає податок на додану вартість. Стаття досліджує правову природу та зміст захисту прав споживачів у мережі Інтернет. Аналізуються основні норми, що мають бути дотримані продавцем товару. Розглядається судова практика справ у сфері захисту прав споживачів в інтернет-торгівлі.

Ключові слова: інтернет-торгівля, електронна комерція, правове регулювання електронної торгівлі, електронний бізнес, соціальні мережі, принципи оподаткування електронної комерції, захист прав споживачів, Типовий закон про електронну торгівлю, інтернет-технології.

Legal regulation of internet trade in Ukraine: problems and directions of improvement

Vitalii Levytskyi, Doctor of Sciences (History), Docent, Associate Professor of Department; Serghiy Radynskiy, PhD (Economics), Assosiate Professor of Economics and Finance Department, Ternopil Ivan Puluj National Technical University

The purpose of the article is to study the legal regulation of Internet commerce in Ukraine, the development of the e- commerce market, the analysis of the experience of taxation of the income of e-commerce entities, the identification of gaps and the provision of proposals for improving legislation in this area, the possibility of adapting its individual legal norms in Ukraine to international standards.

The methodological basis of the article is the system of general scientific methods of cognition, scientific induction and deduction, the method of comparison, synthesis and abstraction. The article also uses general scientific methods of research and special methods of scientific and legal knowledge: creative-critical, descriptive-analytical, historicism.

Scientific novelty. The directions of the development of e-commerce have been determined, the experience of taxation of the income of Internet trade subjects in the leading countries of the world with the possibility of adapting its individual elements in Ukraine has been analyzed. Attention is focused on the system of priorities of both the world's leading countries and Ukraine, and the importance of issues of legal regulation of electronic commerce is emphasized. The article is devoted to the problems and directions of improvement of the legal regulation of Internet trade, it is noted that Ukrainian legislation goes far beyond the borders of one country, and therefore it is necessary for the world community to focus on the unification and harmonization of legal norms. This makes it possible to apply a single legal regime regarding the legislative regulation of this sphere of business.

The results. The rapid development of electronic commerce is taken into account, definitions of the main concepts and rules in thefield of Internet commerce used by international organizations are given. It is indicated that such normative acts have a framework, advisory nature and are intended for use by states as a basis for the development of national legislation in Internet trade. The article examines the peculiarities of consolidation and unification of legal regulation of Internet trade at the regional and national levels. Ways of implementing legal mechanisms for stimulating and developing the e-commerce system of Ukraine in modern economic conditions are presented.

Practical significance. The active development of the sphere of Internet trade in Ukraine is pointed out and the issue of improving the taxation of income from this sphere is considered, the European experience of taxation of electronic commerce is considered, where the value added tax is the main one. The article examines the legal nature and content of consumer rights protection on the Internet. The main norms that must be observed by the seller of goods are analyzed. The judicial practice of cases in thefield of consumer rights protection in Internet trade is considered.

Key words: Internet trade, e-commerce, legal regulation of e-commerce, e-business, social networks, principles of e-commerce taxation, protection of consumer rights, Model Law on e-commerce, Internet technologies.

оподаткування дохід електронний торгівля правовий

Постановка проблеми

Актуальність обраної теми полягає у врахуванні активного розвитку інтернет-торгівлі у системі пріоритетів України та вдосконаленні питань її правового регулювання. Вони враховують інтереси не лише однієї країни, тому міжнародне співтовариство зосереджується на уніфікації та гармонізації законодавства і сприяє розробці єдиних принципів та положень щодо розвитку інтернет-торгівлі. Це забезпечує єдиний правовий режим до законодавчого регулювання цієї сфери господарювання. Україна ратифікувала Угоду про асоціацію з ЄС, взяла на себе зобов'язання забезпечити поступову адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, відповідно до напрямків, визначених в Угоді. Одним із таких напрямків є розвиток інтернет-торгівлі.

Сьогодні дуже розповсюдженим явищем стає торгівля через Інтернет, та діяльність інтернет-магазинів. Дедалі більше споживачів обирає покупки товарів за допомогою Інтернету. Тому актуальним постає питання порушення прав споживачів у цій сфері через недосконалість правового регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасні вітчизняні та зарубіжні науковці, правознавці, економісти, фахівці з міжнародних відносин досліджували проблему нормативно-правового забезпечення інтернет-торгівлі на різних етапах її становлення та розвитку. Економіко-правовий аспект використання інтернет-технологій у торгівлі в Україні вивчали Л. Борисова, П. Біленчук, Н. Борейко, М. Возний, Гревліч, Р. Дмитрієва, Д. Козьє, В. Павлова, В. Плескач, В. Гаєнко, М. Козир та ін. Проблеми та напрями удосконалення правового регулювання інтернет-торгівлі в Україні досліджували В. Брижко, А. Новицький та В. Цимбалюк, М. Швець. Інтернет-торгівлі в Україні присвячено працю Т. Дубовик [1]. Правовим регулюванням електронної торгівлі в українській та світовій практиці приділяли увагу науковці Ю. Крегул, В. Батрименко [2] O. Щербак [3-4]. М. Кузьміна звертала увагу на особливості правового регулювання захисту прав споживачів в інтернет-торгівлі [5]. Дослідженнями правове регулювання електронної комерції, її оподаткуванням в Україні та на міжнародному рівні займалися Л. Товкун та М. Перепелиця [6].

Метою статті є дослідження правового регулювання інтернет-торгівлі в Україні, розвитку ринку електронної комерції, аналіз досвіду оподаткування доходів суб'єктів електронної торгівлі, виявлення прогалин та надання пропозицій з удосконалення законодавства у цій сфері, можливість адаптації його окремих правових норм Україні до міжнародних стандартів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вагомими тенденціями розвитку сучасного суспільства стає широке залучення інформаційної мережі Інтернет до сфери підприємницької (торгівельної) діяльності. Це активно сприяло поширенню інтернет -торгівлі. До цього додалася світова криза, спричинена пандемією Covid - 19, тому можливістю для отримання прибутку стали відомі соціальні мережі та інтернет-магазини. Більшість компаній здійснюють підприємницьку діяльність саме через мережу Інтернет, що дозволяє продавати товари та пропонувати послуги споживачам у більших масштабах при ширшому асортименті, покращувати якість обслуговування клієнтів і зменшувати свої витрати. Інтернет-комерція поширена у всьому світі, також і в Україні. Держава не намагається встановити строгі рамки для вітчизняних підприємців, які ведуть бізнес в Інтернеті. Статистика підтверджує, що обсяги електронного бізнесу зростають. Інтернет-торгівля стала дуже поширеною, головним чином, через певні зручності, заощадження часу й фінансових витрат. Створюється велика кількість інтернет-магазинів, така торгівля вигідна як підприємцям, які ведуть бізнес в онлайн-режимі, так і споживачам, адже товари і послуги, придбані через інтернет, часто дешевші, ніж у звичайних магазинах [9].

Україна згідно з дослідженнями у 2021 р. стала 65-м за величиною ринком електронної комерції з доходом в 1,1 млрд доларів США (об'єм ринку - понад 4 млрд доларів США, що становить 2,6% ВВП країни). У 2021 р. український ринок електронної комерції зріс на 27% порівняно зі світовим темпом зростання на 15%. Минулі оцінки вказували на досягнення обсягу ринку електронної комерції в понад 7 млрд доларів у 2025 р. із річним темпом зростання на 18,76%. Це найбільші показники серед країн Центральної та Східної Європи. На жаль, на розвиток електронної торгівлі в Україні впливають об'єктивні чинники. Наприклад, це те, що Україна має найнижчий рівень проникнення Інтернету в Європі - 65% (71,8% - на початок 2022 р.). І серед них лише 44% інтернет-користувачів здійснюють покупки онлайн. Але найголовніше - це війна, що призводить до знищення української економіки. Наприкінці лютого, у березні та квітні 2022 р. електронна торгівля різко скоротилася в Україні, доходи від неї знизилися на 87%. Проте український ринок e-commerce вистояв, адаптувався до воєнного часу та почав відновлюватися. За оцінками, уже в травні обсяги почали наближатися до 80%, а у червні-липні становили 90% у порівнянні з довоєнними показниками [3].

З розвитком глобальної мережі Інтернет виникла об'єктивна необхідність застосування відповідних форм інтернет-торгівлі, зокрема інтернет-магазинів, де користувачі можуть замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету знизив витрати використання електронної комерції через низьку вартість обміну інформацією, тому на початку 1990-х рр. розроблено новий стандарт Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet (EDIINT), що базувався на EDI та визначав засоби передання EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. Сьогодні в мережі продають, купують, позичають, міняють, інвестують, бронюють квитки та готелі, ведуть переговори, грають на біржах та в казино, рекламують, відкривають рахунки. Торгівлю, що використовує електронні засоби зв'язку, стали називати «електронною», під якою зазвичай розуміють використання комп'ютерних мереж для покращення транзакцій, що включають виробництво, продаж і доставку товарів та послуг на ринки, дистрибуцію [2, с. 138].

Чіткого визначення поняття Інтернет-торгівля у законодавстві не міститься, проте зазначається, що між продавцем та споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку може укладатися договір на відстані. Зазначається, що дистанційна торгівля - це форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачу. Під споживачем потрібно розуміти фізичну особу, яка замовляє, купує, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для власних потреб, що безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника. Продавець виступає суб'єктом господарювання, який згідно договору реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації [5, с. 36-37І-

Внаслідок глобальної цифровизації інтернет-торгівля в останні десятиліття зазнала кардинальних змін. Завдяки Інтернету забезпечується такий масштаб торгівлі, який неможливо було б уявити в аналоговому світі. Такі зміни надають малим та середнім підприємствам можливості доступу до нових ринків, а також значного розширення існуючих. З'являються нові методи конкурентного ведення бізнесу. Таке поєднання можливостей електронних засобів комунікації із торгівлею в світі отримало назву e-commerce. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначає e-commerce як міжнародний продаж або купівлю товару чи послуги, що здійснюється через комп'ютерні мережі методами, спеціально призначеними для отримання або розміщення замовлень [4].

В Україні базою для правового регулювання діяльності у сфері високих технологій закладено в 1998 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну програму інформатизації». Тоді ж ухвалено Концепцію Національної програми інформатизації та прийнято Закон України «Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки». Вагомого значення набуло прийняття у 2003 р. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який визначив поняття електронного документа та електронного документообігу та закріпив міжнародні тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказав на права та обов'язки суб'єктів електронного документообігу, їх відповідальність та ін. У Законі дотримується функціонально-еквівалентний підхід щодо розуміння електронного документа, запропонований Типовим законом ЮНСІТРАЛ «Про електронну комерцію». Функціонально-еквівалентний підхід ґрунтується на дослідженні функцій та цілей традиційних вимог до укладання паперових документів для визначення цілей та функцій, що можуть бути досягнуті або виконані за допомогою методів, що використовуються за електронного передання даних. Також прийнято і Закон України «Про електронний цифровий підпис» [2, с. 141].

Діяльність інтернет-магазинів регулюється нормами Господарського і Цивільного кодексів України, законами України «Про захист прав споживачів», «Про електронний документообіг», «Про захист персональних даних», постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833 «Про затвердження Порядку здійснення торгової діяльності і правил торгового обслуговування населення» та Правилами продажу товарів на замовлення і поза торговими і офісними приміщеннями, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. №103 останні з яких є спеціальними нормативними актами. Також діяльність інтернет-магазинів певною мірою регулюють закони України «Про електронні документи і електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис», «Про телекомунікації», «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про авторське право і суміжні права»[8].

Закони України «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів» визначають, що на сайті Інтернет-магазину в загальному вільному доступі для необмеженого кола осіб має бути розміщена певна інформація: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; адреса підприємства або місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП; адреса електронної пошти та інших засобів зв'язку; ідентифікаційний код для юридичної або фізичної особи-підприємця; порядок прийняття претензій покупця до продавця у разі їх виникнення; порядок формування кінцевої вартості товару щодо включення певних податків у вартість товару; основні характеристики товару та необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору покупцем; інформація про вартість, умови оплати та порядок доставки товару; гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції; інші умови поставки або виконання договору (у разі їх наявності); мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції; період прийняття пропозицій; порядок розірвання договору. Така інформація повинна бути доведена до покупця до моменту укладення електронного договору [9].

Можна виділити певні ознаки, притаманні інтернет-торгівлі: вона базується на загальноекономічних законах та повністю або частково провадиться у віртуальному просторі (через мережу Інтернет, але існує можливість використання й інших спеціалізованих мереж); електронна торгівля - це підприємницька діяльність, що передбачає укладання угод за допомогою глобальних або корпоративних комп'ютерних мереж за наявності системи електрозв'язку; інтернет-торгівлі притаманна системність, адже при її здійсненні відносини складаються у сфері електронного документообігу, у використанні електронних підписів, у сфері укладення правочинів та ін. Тому врахувавши такі ознаки, інтернет-торгівлю можна розглядати як у вузькому, так і в широкому значені. У вузькому при здійсненні електронної торгівлі акцент робиться на операціях із купівлі та продажу товарів і послуг онлайн. У широкому значенні електронна торгівля - це підприємницька діяльність, що втілює усю ділову активність, яка відбувається через мережу Інтернет: продаж чи покупка товарів та надання послуг, маркетингова онлайн-діяльність, переказ коштів та збір і обробка даних з наданням певних видів інформації щодо здійснення такої діяльності [6, с. 179].

На шляху розвитку електронної комерції в Україні постає цілий ряд перешкод: шахрайські трансакції, які здійснюються за допомогою викрадених реквізитів карток; магазини, що безвісти зникають з ринку після успішно виконаних афер; фіктивні магазини, призначені для збору інформації про картки клієнтів; психологічний фактор тощо. Найбільш небезпечним, звичайно, є шахрайство. За допомогою мережі Інтернет здійснюється більше тридцяти видів шахрайських дій. З огляду на це, важко переоцінити важливість прийняття Закону України «Про електронну комерцію» у 2015 р., який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права й обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції, описує порядок укладання угод у цій сфері [2, с. 142].

Існують і ще певні недоліки, що обмежують використання і розвиток електронної торгівлі: користування Інтернетом ще не вийшло на тотальний рівень через недостатню комп'ютерну грамотність населення, через фінансову недовіру ряду потенційних клієнтів до таких мереж; система ускладнюється для продажу товарів із нетривалим терміном використання; декого не задовільняють терміни доставки, можливі проблеми при поверненні товару [6, с. 180].

З обранням Україною шляху до євроінтеграції, виникає питання європейського досвіду оподаткування інтернет-торгівлі, де головними у системі регулювання вказаного ринку є податок на додану вартість (ПДВ). Члени ЄС керуються справедливістю перерозподілу надходження до власних бюджетів, тому врахували, що ПДВ є податком на споживання і повинен стягуватися там, де споживається додана вартість. Від 01.07.2021 р. у країнах ЄС почали діяти правила сплати ПДВ у сфері електронної торгівлі, що є частиною програми зі скорочення видатків, пов'язаних з шахрайством при сплаті ПДВ. Вони пов'язані з автоматизацією процесів, що направлені на спрощення механізму сплати ПДВ: від реєстрації до розрахунку податку й надання звітності. В Україні основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері сплати податків та зборів є Податковий кодекс України, проте у ньому немає механізму стягнення податків у сфері електронної торгівлі. Це зумовлено відсутністю чіткого порядку ведення бухгалтерського обліку, оподаткування суб'єктів у досліджуваній сфері. Чинне податкове законодавство спрямоване на регулювання «традиційного бізнесу», часто не враховує особливості електронної торгівлі, високу мобільність активів при веденні інтернет-бізнесу (неліцензійне програмне забезпечення, вихід на нові ринки без створення стаціонарного офісу та ін.); використання клієнтської бази даних, торгових марок, аналіз ринків збуту, рух значних грошових коштів не може бути проконтрольованим. Також, необхідно враховувати те, що велика частина ринку електронної торгівлі перебуває у тіні, що зумовлює зростання кількості суб'єктів господарювання, які часто ухиляються від оподаткування [6, с. 180-181]. Звичайно, держава має намір знайти способи для контролю за інтернет-торгівлею, обсяги якої зростає з кожним роком. При цьому, можна з великою часткою упевненості стверджувати, що встановлення вимог до інтернет-магазинів, наряду з можливою ліквідацією спрощеної системи оподаткування, швидше за все приведе до скорочення числа легальних торгових майданчиків [9].

Основними напрямками стимулювання розвитку національного ринку інтернет-торгівлі можуть стати: забезпечення державного сприяння розвитку електронної торгівлі для зменшення перешкод здійснення електронних операцій, узгодження нормативно-правових норм укладення угод в електронному вигляді; розбудова інфраструктури ринку електронної торгівлі; розповсюдження інформації та здобуття знань суб'єктами господарювання щодо можливостей інтернет-торгівлі та переваги для підприємництва при їх впровадженні; неприпустимість будь-яких форм дискримінації, надання усім учасникам рівних прав на захист у судах.

Висновки

Проблематика інтернет-торгівлі відіграє значну роль у системі основних пріоритетів розвитку національної економіки. Фактично, електронна торгівля в епоху інформаційного суспільства посіла ключове місце у структурі нових економіко-правових відносин. На експертному політико-правовому рівні активно розвивається діяльність, спрямована на розвиток інтернет-торгівлі, яка стала потужним важелем економічного зростання, необхідною платформою для переходу національної економіки на якісно новий рівень розвитку, що орієнтується переважно на наукоємні інформаційні технології. Норми національного права щодо електронної торгівлі не повинні суперечити нормам міжнародного права.

Тому типові закони повинні бути основою для національного законодавства у питаннях щодо інтернет-торгівлі. Сьогодні в Україні формується та удосконалюється законодавство у сфері інтернет-торгівлі. Регулювання здійснюється загальними нормативно-правовими актами, передусім Цивільним Кодексом та Законом України «Про захист прав споживачів». Однак відсутній чіткий та прозорий механізм захисту прав споживачів, має бути розроблено спеціальний закон «Про інтернет-торгівлю», який би врегульовував питання, пов'язані з торгівлею в мережі Інтернет і встановив прозорий механізм захисту прав споживачів.

Список використаних джерел

1. Дубовик Т. Інтернет-торгівля в Україні. Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету. 2015. № 1. С. 20-28.