Особливості взаємодії органами місцевого самоврядування та військових адміністрацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості взаємодії органами місцевого самоврядування та військових адміністрацій

Роман Титикало

асистент кафедри менеджменту охорони здоров 'я Інституту післядипломної освіти НМУ імені О.О. Богомольця, кандидат юридичних наук, адвокат, м. Київ, Україна,

Анотація

В даній статті розкрито особливості взаємодії органами місцевого самоврядування та військових адміністрацій.

Головним призначенням військових адміністрацій є забезпечення обороноздатності на відповідній адміністративно-територіальній одиниці; здійснення мобілізаційних заходів оборонного, безпекового, адміністративного характеру та проведення інших заходів щодо взаємодії між військовими адміністраціями та суб'єктами публічної адміністрації з метою відбиття збройної агресії та стійкості держави, а також забезпечення регулювання публічно-правових відносин в населених пунктах, де не діють органи місцевого самоврядування.

Стверджується, що військові адміністрації наділені правосуб'єктністю вчиняти правочини щодо управління майном територіальної громади, тобто військові адміністрації мають право укладати договори. Строк дії такого договору не може перевищувати одного року. При укладенні такого договору начальник військової адміністрації повинен забезпечити баланс інтересів територіальної громади. При управлінні майном комунальної власності територіальної громади військові адміністрації повинні враховувати наступні особливості:1) наявність персональної відповідальності начальника військової адміністрації за укладений правочин; 2) об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені військовою адміністрацією з територіальної громади без рішення відповідної ради чи її виконавчого органу, за винятком встановлених законом випадків, наприклад, наявність екстремальних умов; майно, яке розміщене на прифронтових територіях; зони, де ведуться активні бойові дії тощо; 3) рішення про вилучення об'єктів комунальної власності територіальної громади приймає обласна, районна військова адміністрація, військове командування.

Зазначено, що органи місцевого самоврядування та військові адміністрації можуть отримувати гуманітарну та благодійну допомогу. В подальшому донори здійснюють контроль за цільовим її використанням. Отриману гуманітарну/благодійну допомогу потрібно оприбутковувати на баланс відповідної територіальної громади. Разом з тим, якщо предметом гуманітарної чи благодійної допомоги є комп'ютерна техніка чи автоматизовані системи, які використовуються для надання публічних послуг і одночасно в структурі військової адміністрації є структурний підрозділ, який надає дані публічні послуги, то така допомога може бути взята на баланс військової адміністрації за погодженням з донором.

Ключові слова:публічна влада, механізм держави, місцеве самоврядування, публічно-правова сфера, публічне адміністрування, територіальна громада, військові адміністрації, делегування повноважень, нормативно-правове регулювання. публічна влада місцеве самоврядування

Roman Tytykalo

Assistant of the Department of Health Care Management of the Institute of Postgraduate Education of the NMU named after O.O. Bogomoletsa, candidate of legal sciences, lawyer, Kyiv, Ukraine

PECULIARITIES OF INTERACTION BETWEEN LOCAL SELF- GOVERNMENT BODIES AND MILITARY ADMINISTRATIONS

Abstract. This article reveals the peculiarities of interaction between local self-government bodies and military administrations.

The main purpose of military administrations is to ensure the defense capability of the relevant administrative-territorial unit; implementation of mobilization measures of a defensive, security, administrative nature and carrying out other measures regarding interaction between military administrations and subjects of public administration with the aim of repelling armed aggression and state stability, as well as ensuring regulation of public-legal relations in settlements where local authorities do not operate municipality.

It is argued that military administrations are endowed with legal personality to perform transactions regarding the management of the property of the territorial community, that is, military administrations have the right to enter into contracts. The term of such an agreement cannot exceed one year. When concluding such an agreement, the head of the military administration must ensure a balance of the interests of the territorial community. When managing communal property of a territorial community, military administrations must take into account the following features: 1) the presence of personal responsibility of the head of the military administration for the concluded deed; 2) objects of communal property rights cannot be removed by the military administration from the territorial community without a decision of the relevant council or its executive body, with the exception of cases established by law, for example, the presence of extreme conditions; property located on the frontline territories; zones where active hostilities are taking place, etc.; 3) the decision to seize communal property of the territorial community is taken by the oblast, district military administration, military command.

It is noted that local self-government bodies and military administrations can receive humanitarian and charitable aid. In the future, donors control its intended use. Received humanitarian/charitable aid must be credited to the balance sheet of the relevant territorial community. At the same time, if the subject of humanitarian or charitable aid is computer equipment or automated systems that are used to provide public services and at the same time there is a structural unit in the structure of the military administration that provides these public services, then such aid can be taken on the balance of the military administration in agreement with the donor.

Keywords: public power, state mechanism, local self-government, public- legal sphere, public administration, territorial community, military administrations, delegation of powers, normative and legal regulation.

Постановка проблеми

Вперше на законодавчому рівні питання урегулювання діяльності місцевого самоврядування та військових адміністрацій були урегульовані в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12.05.2022 р. №2259-ІХ. Даним актом чітко встановлювалися правові засади створення та функціонування військових адміністрацій, що сприяло внесенню змін до діючих нормативно-правових актів. Втім, даним нормативно-правовим актом передбачено внесення ряду змін та доповнень до законів, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій в умовах воєнного стану та після його припинення чи скасування. Разом з тим, на нашу думку, прийняті норми в окремих випадках потребують уточнення та більшої деталізації в урегулюванні окремих питань, наприклад, щодо виконання військовими адміністраціями власних та делегованих повноважень; питання управління об'єктами комунальної власності тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематикою ролі та значенням органів місцевого самоврядування в системі органів державної влади займалися: В.Б. Авер'янова, В.Ф. Погорілко, Ю.С. Шемчушенко, М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина, О.В. Батанов, М.А. Баймуратов, В.А. Григорьєв, І.С. Щебетун, П.А. Трачук, В.С. Костицький.

Метою статті є розкриття особливостей взаємодії органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій.

Виклад основного матеріалу

Ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування [1].

Таке рішення про утворення військових адміністрацій було прийнято та затверджено Президентом України 24 лютого 2022 року №68/2022 від «Про утворення військових адміністрацій», яким було утворено 24 обласні військові адміністрації та Київську міську військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій. Генеральному штабу Збройних Сил України, Кабінету Міністрів України, обласним, Київській міській військовим адміністраціям відповідно до компетенції необхідно здійснювати спрямування, координацію та контроль за діяльністю обласних, Київської міської, районних військових адміністрацій [2].

Таким чином, військові адміністрації як і органи місцевого самоврядування мають ієрархічну структуру та залежно від території своєї діяльності можуть бути трьох рівнів:1) регіональний; 2) районний;

3) конкретного населеного пункту. Правовою підставою здійснення військовими адміністраціями повноважень є ч.2 ст.10, ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України «Про утворення військових адміністрацій», постанова Верховної Ради України «Про передачу відповідних повноважень».

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова [1].

В той же час, варто акцентувати увагу, що начальник військової адміністрації певної територіальної громади повинен діяти в інтересах жителів територіальної громади, а депутати відповідних рад не припиняють свої повноваження у випадку функціонування такої ради, тобто конституційне право на місцеве самоврядування повинно бути гарантоване та необмежене. Втім, ч.3 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що Верховна Рада України за поданням Президента України може прийти рішення: 1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації; 2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації; 3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження [1].

На неприпустимості припинення повноважень місцевої ради за рішенням Верховної Ради України було наголошено в рішенні Конституційного Суду України. В якому зазначено, що стаття 85 Конституції України не передбачає права Верховної Ради України достроково припиняти повноваження місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. На думку представників суб'єкта права на конституційне подання, за логікою Конституції України рішенню Верховної Ради України про призначення позачергових виборів ради чи сільського, селищного, міського голови має передувати акт про припинення їх повноважень, однак вирішення цього питання до компетенції Верховної Ради України не належить. Презумійовано, що тільки через волевиявлення виборців, а не за рішенням Верховної Ради України припиняються повноваження відповідної ради чи сільського, селищного, міського голови [п.п.4.1, 4.2, 3].

Саме тому, вважаємо, що більшої деталізації потребують підстави утворення військових адміністрацій населених пунктів замість відповідних рад та підстави делегування повноважень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови начальнику військової адміністрації в Законі України «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною 2 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено можливість делегувати повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Тоді як ст.15 даного Закону наведено перелік власних повноважень начальника військової адміністрації.

У межах законодавчо визначеної компетенції військові адміністрації здійснюють, з урахуванням особливостей воєнного стану, наступні повноваження:

1) повноваження щодо запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

2) повноваження у сфері соціально-економічного розвитку на відповідній території;

3) повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; забезпечення населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів; затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності тощо;

4) повноваження з питань управління навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, які належать територіальним громадам; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення соціально-культурних закладів;

5) повноваження щодо охорони та оборони на відповідній території: сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу; здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України; встановлення посиленої охорони важливих об'єктів національної економіки та об'єктів, які забезпечують життєдіяльність населення; сприяння діяльності суду, органів прокуратури, юстиції, служби безпеки, органів Національної поліції, адвокатури і Державної кримінально- виконавчої служби України.

Окрім того, на час дії воєнного стану розширюється коло повноважень сільського, селищного, міського голови територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення, з обов'язковим інформуванням начальника відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин, щодо: 1) звільнення земельних ділянок комунальної власності від незаконно розміщених тимчасових споруд, у тому числі тих, що були встановлені, але не введені в експлуатацію у встановленому законодавством порядку; 2) обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій. Обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій, здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; 3) демонтажу будівель і споруд, які за результатами обстеження визнані аварійно небезпечними і такими, що становлять загрозу життю людей (крім об'єктів оборонного і спеціального призначення, об'єктів культурної спадщини та об'єктів, на які поширюється дія Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). Розпорядження про демонтаж таких будівель і споруд вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва [4].

Початком здійснення своїх повноважень районними, обласними військовими адміністраціями може вважатися момент не скликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені строки або ж, навпаки, припинення повноважень районної, обласної ради. Закінченням же діяльності військової адміністрації згідно законодавства є перше засідання сесії відповідної ради, яка буде обрана після припинення чи скасування режиму воєнного стану. Разом з тим, на практиці, коли начальник військово адміністрації приймає наказ чи розпорядження, яким урегульовує відповідні публічно-правові відносини, то в даних актах терміном дії подзаконного нормативно-правового акту, зазвичай зазначається «до скасування чи припинення воєнного стану або 30 днів після його припинення чи скасування». Однак, на нашу думку, діяльність військових адміністрацій може бути продовжена і на час довший за 30 днів після припинення чи скасування воєнного стану, адже, в тих районах, які перебували під окупацією/зазнали мінування/постраждали внаслідок військових дій тощо, діяльність військових адміністрацій буде особливо актуальною ще довгий період часу, а сесію відповідної ради може бути неможливо скликати. Саме тому на нашу думку, при виданні розпоряджень та наказів військових адміністрацій терміном дії повинно визначатися «до виконання повноважень військової адміністрації».

Втім, не дивлячись на законодавче визначення питань утворення та діяльності військових адміністрацій, розширення кола повноважень голів органів місцевого самоврядування на термін дії воєнного стану, все ж таки актуальним і не вирішеним залишається питання відповідальності даних суб'єктів. Адже, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» лише точково визначено, що у разі порушення головою ради своїх обов'язків, начальник обласної військової адміністрації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України порушує перед Президентом України питання про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) [4]. Таким чином, відсутня деталізація видів порушень за які може наставати відповідальність та стягнення, які можуть бути накладені на них.

В той же час, начальник військової адміністрації несе персональну відповідальність за виконання повноважень військової адміністрації. Разом з тим, варто акцентувати увагу, що начальник військової адміністрації має повноваження, які він делегувати не може та які можна делегувати заступникам начальника військової адміністрації. Так, якщо мова йде про повноваження, які делеговані начальнику військової адміністрації (ч.2 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), то такі повноваження не можуть бути делеговані, тобто начальник військової адміністрації виконує їх одноособово. Тоді ж якщо мова йде про власні повноваження, які визначені в ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», то такі повноваження начальник військової адміністрації може делегувати своїм заступникам.

Висновки

Військові адміністрації наділені правосуб'єктністю вчиняти правочини щодо управління майном територіальної громади, тобто військові адміністрації мають право укладати договори. Строк дії такого договору не може перевищувати одного року. При укладенні такого договору начальник військової адміністрації повинен забезпечити баланс інтересів територіальної громади.

Органи місцевого самоврядування та військові адміністрації можуть отримувати гуманітарну та благодійну допомогу. В подальшому донори здійснюють контроль за цільовим її використанням. Отриману гуманітарну/благодійну допомогу потрібно оприбутковувати на баланс відповідної територіальної громади. Разом з тим, якщо предметом гуманітарної чи благодійної допомоги є комп'ютерна техніка чи автоматизовані системи, які використовуються для надання публічних послуг і одночасно в структурі військової адміністрації є структурний підрозділ, який надає дані публічні послуги, то така допомога може бути взята на баланс військової адміністрації за погодженням з донором.

Література:

1. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII. Відомості Верховної Ради, 2015. № 28. Ст.250.

2. Про утворення військових адміністрацій: затв. Указом Президента України №68/2022 від 24 лютого 2022 року. URL: https://www.president.gov.ua/documents/682022-41405

3. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п'ятої статті 6, частини першої статті 11, частини четвертої статті 16, пунктів 3, 5, 6, 9, 10, 16 частини першої статті 26, частин третьої і четвертої статті 41, частини шостої статті 42, статей 51, 52, 53, 54, частини четвертої статті 61, частини першої статті 62, частин першої, шостої, сьомої статті 63, частин четвертої, п'ятої, шостої статті 78, частин третьої, п'ятої, сьомої статті 79, абзацу третього пункту 2 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про місцеве самоврядування). Справа № 1-5/2000 від 9 лютого 2000 року № 1-рп/2000.

4. Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану: Закон України від 12 травня 2022 року № 2259-IX.

Reference:

1. Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 2015 roku № 389-VIII. [On the legal regime of martial law: Law of Ukraine dated May 12, 2015 No. 389-VIII]. zakon.rada.gov.ua zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text

2. Pro utvorennia viiskovykh administratsii vid 24.02.2022. [On the formation of military administrations from 24.02.2022.]. zakon.rada.gov.ua zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68/2022#Text

3. Rishennia Konstytutsiinoho sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam 46 narodnykh deputativ Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen chastyny piatoi statti 6, chastyny pershoi statti 11, chastyny chetvertoi statti 16, punktiv 3, 5, 6, 9, 10, 16 chastyny pershoi statti 26, chastyn tretoi i chetvertoi statti 41, chastyny shostoi statti 42, statei 51, 52, 53, 54, chastyny chetvertoi statti 61, chastyny pershoi statti 62, chastyn pershoi, shostoi, somoi statti 63, chastyn chetvertoi, piatoi, shostoi statti 78, chastyn tretoi, piatoi, somoi statti 79, abzatsu tretoho punktu 2 rozdilu V “Prykintsevi ta perekhidni polozhennia” Zakonu Ukrainy “Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini” (sprava pro mistseve samovriaduvannia). Sprava № 1-5/2000 vid 9 liutoho 2000 roku № 1-rp/2000. [The decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case based on the constitutional submission of 46 People's Deputies of Ukraine regarding the conformity of the Constitution of Ukraine (constitutionality) with the provisions of the fifth part of Article 6, the first part of Article 11, the fourth part of Article 16, points 3, 5, 6, 9, 10, 16 part one of article 26, parts three and four of article 41, part six of article 42, articles 51, 52, 53, 54, part four of article 61, part one of article 62, parts one, six, seven of article 63, parts four, n' the fifth, sixth article 78, parts three, five, seven article 79, paragraph three point 2 of section V "Final and transitional provisions" of the Law of Ukraine "On local self-government in Ukraine" (the case on local self-government). Case No. 1-5/2000 dated February 9, 2000 No. 1-рп/2000].

4. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo funktsionuvannia derzhavnoi sluzhby ta mistsevoho samovriaduvannia u period dii voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 2022 roku № 2259-IX. [On making changes to some laws of Ukraine regarding the functioning of the civil service and local self-government during the period of martial law: Law of Ukraine dated May 12, 2022 No. 2259-IX]. zakon.rada.gov.ua zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2259-20#Text

Размещено на Allbest.ru