Перспективи удосконалення практики взаємодії слідчого зі свідками під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра юридичної психології

Перспективи удосконалення практики взаємодії слідчого зі свідками під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку

Князєв Ю.В. аспірант

м. Житомир



Анотація

Метою дослідження є визначення подальших перспектив взаємодії слідчого зі свідками у кримінальних провадженнях за фактом порушення громадського порядку, обґрунтування необхідності удосконалення такої взаємодії під час допиту свідків під час розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку.

Методологічною основою статті є аналіз кримінальних проваджень та сучасної юридичної практики щодо тактики та психології проведення допиту свідків як засобу доказування фактів порушення громадського порядку. Використано можливості формально-логічного, функціонального та статистичного методів під час окреслення специфіки досудового розслідування правопорушень даної категорії. Зазначається, що показання свідків є фактичними даними, обсяг яких визначається обставинами кримінального провадження за фактами порушення громадського порядку, зокрема, групового хуліганства.

Особливістю допиту свідків, які були присутні під час вчинення правопорушення проти громадського порядку є те, що такі особи можуть бути співучасниками таких протиправних діянь, що вимагає від слідчого комунікативної гнучкості та високого рівня компетенції. У таких кримінальних провадженнях взаємодія слідчого зі свідками зазвичай ускладнюється формалізованим характером цього виду спілкування, що знижує психічну активність осіб, які контактують. А це в свою чергу не завжди сприяє налаштуванню психологічного контакту між слідчим та свідком.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні організаційно-тактичних засад проведення допиту свідків у кримінальних провадженнях за фактом порушення громадського порядку. Наводяться переліки конкретних запитань, що підлягають з'ясуванню під час допиту свідків та можуть розширювати процес усвідомлення криміналістичної ситуації упродовж досудового розслідування.

Висновки. Процесуальні вимоги контактної взаємодії зі свідком під час розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку окреслюють її загальні рамки, але успішне вирішення інформаційно- комунікативних завдань потребує від слідчого творчого підходу до проведення такої слідчої (розшукової) дії як допит свідка, професійної компетенції, майстерності й знання психологічних прийомів.

Ключові слова: взаємодія (interaction), слідчий (investigator), свідки (witnesses), кримінальне провадження (criminal proceedings), допит (interrogation), досудове розслідування (pre-trial investigation).



Abstract

Prospects for improving the practice of interaction between the investigator and witnesses during the pre-trial investigation of criminal offenses against public order

Knyazev Yu.V., Postgraduate student of the Department of Legal Psychology, National Academy of Internal Affairs, Zhytomyr

The purpose of the study is to determine the further prospects of the interaction of the investigator with witnesses in criminal proceedings in the event of a violation of public order, to justify the need to improve such interaction during the interrogation of witnesses during the investigation of criminal offenses against public order.

The methodological basis of the article is the analysis of criminal proceedings and modern legal practice regarding the tactics and psychology of the interrogation of witnesses as a means of proving facts of violation of public order. The possibilities of formal-logical, functional and statistical methods were used when outlining the specifics of the pre-trial investigation of offenses of this category. It is noted that the statements of witnesses are factual data, the scope of which is determined by the circumstances of the criminal proceedings on the facts of violation of public order, in particular, group hooliganism.

The peculiarity of the interrogation of witnesses who were present during the commission of an offense against public order is that such persons may be complicit in such illegal acts, which requires communicative flexibility and a high level of competence from the investigator. In such criminal proceedings, the interaction of the investigator with witnesses is usually complicated by the formalized nature of this type of communication, which reduces the mental activity of the persons in contact. And this, in turn, does not always contribute to the establishment of psychological contact between the investigator and the witness.

The scientific novelty of the obtained results lies in the generalization of the organizational and tactical principles of the interrogation of witnesses in criminal proceedings based on the fact of violation of public order. There are lists of specific questions to be clarified during the interrogation of witnesses and can expand the process of understanding the forensic situation during the pre-trial investigation.

Conclusions. The procedural requirements of contact interaction with a witness during the investigation of criminal offenses against public order outline its general framework, but the successful solution of informational and communicative tasks requires an investigative creative approach to conducting such an investigative (operational-search) action as witness interrogation, professional competence, skill and knowledge of psychological techniques.

Keywords: interaction, investigator, witnesses, criminal proceedings, interrogation, pre-trial investigation.



Постановка проблеми

Досягнення психології вже давно привертають увагу наукової спільноти процесуалістів, криміналістів та кримінологів. І хоча деякі поняття та терміни досі викликають суперечки між науковцями, більшість фахівців визнають високу результативність використання психологічних методів і прийомів у слідчій діяльності (Kononenko, 2015; Kryvolapchuk, Kulyk, Barko, Kalynovskyi, & Kosiak, 2020; Synchuk, 2020; Yevdokimova, et al., 2020).

Проте на сьогодні залишається недостатньо дослідженою проблема взаємодії слідчого зі свідками як суб'єктами кримінального провадження щодо порушення громадського порядку, а також психологічні аспекти такої взаємодії. Незважаючи на свою актуальність, вказана тематика потребує додаткового наукового дослідження. У цьому контексті важливим є узагальнення наукових ідей і підходів до створення якісно нового механізму розслідування зазначеного виду кримінальних правопорушень, зокрема такого, що заснований на комунікативній основі. Наприклад, розроблення тактичних прийомів, заснованих на використанні психологічного впливу, дає змогу налагодити психологічний контакт, викрити неправду, актуалізувати забуте тощо (Tatsiy, & Borysov, 2013).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням та обґрунтуванням використання спеціальних психологічних знань працівниками правоохоронних органів були посвячені дослідження В.П. Бахіна, І.Є. Биховського, В.Л. Васильєва, А.І. Вінберга, В.Г. Гончаренка, А.В. Дулова, М.І. Єнікєєва, Л.М. Карнєєвої, Я.Ю. Кондратьєва, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.В. Кощенця, М.І. Луцького, В.Я. Марчака, І.М. Охріменка, В.Ф. Пирожкова, О.Р. Ратінова, В.Ю. Шепітька та ін.

Питанню тлумачення поняття «взаємодії учасників у кримінальному провадженні» присвятили свої праці такі науковці та вчені-процесуалісти, як О.М. Бандурка, Р.С. Бєлкін, В.М. Горшеньов, О.В. Гриза, А.Я. Дубинський, В.В. Іванов, М.І. Кондаков, В.М. Круглий, В.М. Малюга, Д.М. Мірковець, М.М. Почтовий, В.Д. Пчолкін, С.В. Слінько, В.М. Стратонов, О.Ю. Татаров, В.І. Фаринник, М.С. Цуцкірідзе, І.Б. Шахов й інші.

Крім того, загальним питанням, принципам, завданням, формам та видам, а також психологічним аспектам взаємодії слідчого з іншими учасниками під час розслідування кримінальних правопорушень приділено увагу в наукових працях О.В. Бауліна, В.В. Пивоварова, С.В. Слинька й інших учених.

Разом із тим, незважаючи на значний внесок багатьох вчених з окресленої проблематики, залишається відкритим питання щодо визначення організаційно-тактичних та психологічних особливостей взаємодії слідчого зі свідками, насамперед, перспектив та методів удосконалення такої взаємодії під час проведення допиту останніх упродовж розслідування злочинів проти громадського порядку. У цьому можна вбачати основну мету даної статті.



Виклад основного матеріалу

Взаємодія як філософська категорія є однією із загальних форм взаємозв'язку між явищами, яка відбувається в просторі, часі та є специфічною для кожної з форм руху матерії. Матеріалістична діалектика доводить, що взаємодія є виявом єдності протилежностей, двобічним процесом, у якому кожна зі сторін, що взаємодіють, зумовлює іншу, слугує причиною та наслідком. Діалектичний характер взаємодії виявляється у взаємоперетворенні протилежностей (Kerevych, 2004).

Іншими словами, взаємодія означає процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і зв'язок (Tatsiy, Panov, & Shepit'ko, 2003).

Взаємодія слідчого з іншими учасниками кримінального провадження - це спільна діяльність суб'єктів кримінального провадження з керівною організуючою роллю слідчого, спрямована на реалізацію завдань кримінального судочинства, узгоджена за змістом, метою, місцем та часом, за умови ефективного використання наявних правових засобів та механізмів. Така діяльність має характерні особливості, зокрема: нормативну урегульованість; узгодженість дій за метою, місцем, часом, засобами та змістом; спрямованість діяльності суб'єктів на вирішення конкретних завдань розслідування, які зумовлюються характером слідчої ситуації, що склалася за відповідних умов, з урахуванням методів і засобів, властивих суб'єктам.

Ми цілком підтримуємо обґрунтовану позицію Шпитька О.В., яка полягає в тому, що оскільки у чинному кримінальному процесуальному законодавстві України немає безпосередньої норми, яка б визначала поняття, форми, види взаємодії слідчого зі свідками у кримінальному провадженні, тому слідчому необхідно своєчасно визначити форму організаційно- управлінської структури взаємодії з огляду на конкретну слідчу ситуацію; сформулювати чіткі та конкретні завдання перед такими суб'єктами взаємодії, як свідки; узгодити планування, яке повинно визначати характер спільних і узгоджених дій, їх послідовність, зв'язок і строк проведення; правильно розподілити обов'язки відповідно до правової компетенції та функцій таких суб'єктів взаємодії; налагодити процес постійного обміну інформацією та забезпечити дотримання таємниці досудового розслідування (Shpytko, 2020).

Проведений аналіз 217 кримінальних проваджень за фактом порушень громадського порядку за період 2010-2020 років, зокрема, кваліфікованого хуліганства, надав можливість встановити, що значну доказову цінність під час розслідування вказаних незаконних дій мають показання свідків, якими у більшості випадків виступають особи, які були присутні під час вчинення підозрюваним протиправних діянь у громадських місцях.

Предметом показань свідків є фактичні дані, відомі особі, обсяг яких визначається обставинами конкретного кримінального провадження, особистістю допитуваного, сукупністю відомостей, якими він оперує.

Взагалі допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. В. Ю. Шепітько зазначав, що допит - одна з найскладніших слідчих (розшукових) дій, проведення якої вимагає від слідчого високої загальної та професійної культури, глибокого знання психології людини (Shepit'ko, 2003).

Загальні положення процесуального характеру допиту викладені у ст. 224 КПК України (Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny, 2013). Виходячи з цього, допит свідка - це процесуальна дія, що є регламентованим кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічним процесом спілкування осіб, які беруть у ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному свідку факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Іншими словами допит свідка - це процес передачі слідчому свідком, очевидцем інформації про розслідувану подію та пов'язаних з нею обставин.

У той же час, виходячи зі змісту ст. 18 КПК України, допит - це є інформаційно-психологічний процес комунікації з елементами кримінально- процесуального примусу. При цьому законодавче визначення кримінально- процесуального примусу, його межі та критерії у Кодексі відсутнє.

Разом із тим, психологічний контакт передбачає створення найбільш сприятливої психологічної «атмосфери» допиту, яка допомагає взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «настрій» на спілкування».

В цьому плані слушною є думка В.В. Баранчука, який зазначав, що для ефективного налагодження психологічного контакту при допиті необхідно розробити ситуаційно обумовлені етапи, які будуть враховувати характер слідчої ситуації, дозволять спрогнозувати послідовність дій слідчого та розвиток події у цілому (Baranchuk, 2009). Саме тому визначені слідчим етапи встановлення психологічного контакту повинні: регулювати процес установлення, підтримання та закріплення психологічного контакту; допомогти ліквідувати дію негативних чинників та усунути перекручення, що виникають із природи формування психологічного контакту; враховувати рівні формування психологічного контакту; дослідити можливості ефективного застосування тактичних прийомів його встановлення при проведенні допиту та ін.

Встановлення психологічного контакту загалом створює найбільш сприятливу психологічну атмосферу спілкування, в результаті чого в допитуваної особи змінюється негативний емоційний стан, психологічне ставлення та соціальна позиція, а у слідчого формуються позитивний емоційний настрій та прагнення досягнути істини (Aleksandrov, Androsiuk, & Kazmirenko, 2007; Aleksandrov, Barko, & Okhrimenko, 2017). Встановлення психологічного контакту дозволяє оминати конфліктні ситуації, випадки відмови від надання свідчень або надання неповних чи неправдивих показань допитуваною особою. Звідси, психологічна особливість допиту полягає насамперед у спроможності слідчого сформувати необхідний психоемоційний фон для проведення допиту.

Мета допиту свідка полягає в отриманні інформації, що сприяє встановленню істини у кримінальному провадженні, а також в отриманні інформації не лише безпосередньо щодо події кримінального правопорушення, а й інших відомостей, зокрема, подій, що передували злочину, про особу злочинця тощо.

Відповідно слідчий повинен вміти як найкраще встановити психологічний контакт з допитуваною особою (Bondarenko, et al., 2020; Fedorenko, et al., 2020). В даному випадку функції психології пов'язані з трьома процесами, що зумовлюють зрештою обсяг і рівень пізнання при допиті. До них належать:

а) діагностика особи допитуваного;

б) система психологічних прийомів, що сприяють отриманню інформації;

в) оцінка інформації, що отримана під час допиту, з позицій її вірогідності та доказового значення.

При цьому важливим для встановлення істини є й умовиводи та особиста думка свідка, висловленню якої сприяють вимоги пункту 1 статті 224 КПК України, згідно яких кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків (Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny, 2013). процесуальний слідчий свідок громадський правопорушення

За результатами проведеного нами опитування слідчих різних слідчих підрозділів Національної поліції (всього 167 осіб), 92,7% респондентів не вважають за необхідне встановлення психологічного контакту зі свідком під час виклику його на допит; 82,3% не використовують ті чи інші психологічні прийоми для встановлення емоційного контакту з допитуваною особою перед початком проведення та під час проведення допиту.

В той же час, 67 % респондентів використовує психологічні прийоми для підтримання психологічного контакту з допитуваною особою після закінчення допиту. Наведене свідчить про розуміння слідчими ефективності прийомів встановлення психологічного контакту з допитуваним. Але переважній більшості слідчих не відомо про необхідність та ефективність використання психологічних прийомів для встановлення психологічного контакту з допитуваним свідком, вони їх практично не використовують під час допиту. На думку автора, такий підхід не є виправданим, адже контакт забезпечує подолання психологічних бар'єрів між комунікантами і сприяє досягненню цілей взаємодії слідчого зі свідком.

Численні узагальнення слідчої діяльності та практики підготовки поліцейських демонструють, що найефективнішими є допити свідків, які проводяться на основі попередньо складеного плану (Miloradova, Okhrimenko, Dotsenko, Matiienko, & Rivchachenko, 2022; Shvets, et al., 2020). Хоча результати нашого емпіричного дослідження вказують, що жоден зі сучасні практики дуже рідко складають план допиту свідка або іншого учасника процесуальної взаємодії.

Доцільно вказати й на важливість застосування та використання технічних засобів під час допиту (Ehorova, 2012). Така тактика свою чергу психологічно діє на допитуваного, адже дозволяє слідчому повністю зосередитися на веденні допиту, використовувати надалі при зміні або відмові від раніше даних показань підозрюваним, встановлення неправдивих показань іншими учасниками комунікативної взаємодії. З точки зору предмета комунікації важливо робити акцент на психологічний фон проведення допиту, умови, в яких він відбувається, особливі інструменти та методи, що використовує слідчий у своїй діяльності.

Проте тут простежується проблема, пов'язана з тим, що як правило, у підрозділах органів досудового розслідування Національної поліції допит здійснюється в кабінетах, де одночасно декількома слідчими можуть проводитися різні слідчі (розшукові) дії, ще й на тлі загального перенавантаження, інтелектуального та психічного напруження слідчого. Все це вкрай негативно впливає на ступінь досягнення мети слідчої дії, зокрема допиту свідка, призводить до появи у протоколі допиту прогалин, помилок, відсутності деталізації подій та осіб під час одержання показань, не кажучи про суперечності у показаннях свідків, які можуть виникати під час такого допиту.

Висновки

Процесуальні вимоги контактної взаємодії зі свідком під час розслідування кримінальних правопорушень окреслюють її загальні рамки, але успішне вирішення інформаційно-комунікативних завдань потребує від слідчого творчого підходу до проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі допиту свідків, майстерності й знання психологічних прийомів. Наведене дає нам змогу стверджувати, що потенціал застосування знань психології насамперед під час розслідування злочинів проти громадського порядку насправді є невичерпним. Розуміючи механізми психічних процесів та особливості психологічних станів людини, слідчий може мінімізувати конфліктність процесу спілкування з різними учасниками кримінального провадження, зокрема зі свідками. Якісна всебічна психологічна підготовка слідчих, за допомогою яких він може стати компетентним фахівцем, здатна синтезуватимуть правові знання зі знаннями психології людської поведінки, може значною мірою вплинути на підвищення ефективності профілактики злочинів проти громадського порядку та злочинності в цілому.

Крім того, важливим є внесення змін щодо нормативного регулювання проведення допиту свідків, зокрема, надати можливість судам використовувати показання, надані під час досудового розслідування, за умови дотримання критеріїв допустимості доказів, а також забезпечення процесуальних гарантій допитуваних. При цьому необхідно забезпечити впровадження системи моніторингу й оцінки якості проведених допитів та комунікативних навичок слідчих, а також одночасно активізувати інститут наставництва. До того ж вважаємо за доцільне активне впровадження навчально-методичних матеріалів з організації та тактики проведення процесуального інтерв'ю, адаптованого до положень сучасного українського законодавства та вимог сучасної слідчої практики.

Разом із тим, врахування результатів наукових досліджень щодо методики проведення процесуального інтерв'ю сприятиме формуванню навчальної програми підготовки слідчих Національної поліції, насамперед, в частині формування комунікативних навичок та вмінь.



Література

1. Синчук О.В. Психологічні аспекти досудового розслідування злочинів. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2020. №22. С. 52-59.

2. Кононенко Н.О. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики хуліганства, вчиненого під час проведення спортивно-масового заходу. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2015. №1. С. 491-497.

3. Kryvolapchuk, V., Kulyk, O., Barko, V., Kalynovskyi, B., & Kosiak, N. (2020). Attitude of young people to the criminality problem in Ukrainian postmodern society. Postmodern Openings, 11 (1Supl 1), 93-115.

4. Yevdokimova, O., Okhrimenko, I., Filonenko, V., Shylina, A., Ponomarenko, Y., Okhrimenko, S., et al. (2020). The problem of unconscious aggressiveness of criminals in the conditions of postmodern society development. Postmodern Openings, 11 (2Sup1), 182-199.

5. Тацій В.Я., Борисов В.І., Батиргареєва В.С. Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку / за заг. ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова. Харків: Право, 2013. 1162 с.

6. Керевич О.В. Процесуальні й організаційні аспекти взаємодії слідчого та органу дізнання щодо розкриття і розслідування злочинів. Вісник Запорізького юридичного інституту. 2004. №2. С. 272-277.

7. Тацій В.Я., Панов М.Г., Шепітько В.Ю. Настільна книга слідчого: навч. посібник. Київ: Ін Юре, 2003. 716 с.

8. Шпитко О.В. Форми та види взаємодії слідчого з іншими учасниками кримінального провадження. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2020. Серія ПРАВО. Вип. 61, Т. 2. С. 125-128.

9. Шепитько В. Ю. Криминалистика: курс лекций. Харьков: Одиссей, 2003. 352 с.

10. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий 13 квітня 2012 року. Відомості Верховної Ради України. 2013. №9-10, № 11-12, №13. Ст. 88.

11. Баранчук В.В. Поняття та ознаки психологічного контакту в процесі допиту. Збірник наук. праць / за ред. В.І. Борисова. 2009. Випуск 17. С. 326-332.

12. Юридична психологія: підручник / [кол. авт.: Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін.]; за заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. Київ: КНТ, 2007. 360 с.

13. Професійне спілкування працівників Національної поліції: підручник / авт. кол. В.І. Яковенко, Л.І. Мороз, О.М. Цільмак [та ін.]; за ред. С.І. Яковенка. Одеса: Астропринт, 2017. 260 с.

14. Bondarenko V., Okhrimenko I., Yevdokimova O., Sydorchuk N., Dzhezhyk O., Boichuk, et al. (2020). Professional skills and competencies of the future police officers. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(5),35-43.

15. Fedorenko, O., Dotsenko, V., Okhrimenko, I., Radchenko, K., & Gorbenko, D. (2020). Coping behavior of criminal police officers at different stages of professional activity. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2), 124-146.

16. Miloradova, N., Okhrimenko, I., Dotsenko, V., Matiienko, T., & Rivchachenko, O. (2022). Training technologies as a means of communicative competences development of prejudicial inquiry agencies' investigators. Postmodern Openings, 13(2), 01-22.

17. Shvets, D., Yevdokimova, O., Okhrimenko, I., Ponomarenko, Y., Aleksandrov, Y., Okhrimenko, S., et al. (2020). The new police training system: Psychological aspects. Postmodern Openings, 11(1Supl1), 200-217.

18. Егорова Т.М. Особенности судебно-психологической экспертизы коммуникативной деятельности, зафиксированной в материалах видеозаписи процессуальных действий. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2012. Вип. 12. С. 464-467



References

1. Aleksandrov, D.O., Androsiuk, V.H., Kazmirenko, L.I., Kostytskyi M.V., Moiseyeva O.E. Tararuhin S.A., et al. (2007). Yurydychnapsykholohiia [Legalpsychology]. Kyiv: KNT [in Ukrainian].

2. Baranchuk, V.V. (2009). Ponyattya ta oznaky psykholohichnoho kontaktu v protsesi dopytu [Concepts and signs of psychological contact in the interrogation process]. Zbirnyk naukovykh prats' - Collection of scientific papers, 17, 326-332 [in Ukrainian].

3. Bondarenko, V., Okhrimenko, I., Yevdokimova, O., Sydorchuk, N., Dzhezhyk, O., Boichuk, et al. (2020). Professional skills and competencies of the future Police Officers. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(5), 35-43.

4. Ehorova, T.M. (2012). Osobennosty sudebno-psykholohycheskoy ekspertyzy kommunykatyvnoy deyatel'nosty, zafyksyrovannoy v materyalakh vydeozapysy protsessual'nykh deystvyy [Peculiarities of forensic psychological examination of communicative activity recorded in video recordings of procedural actions]. Teoriya tapraktyka sudovoyi ekspertyzy i kryminalistyky - Theory and practice of, forensic examination and criminology, 12, 464-467 [in Ukrainian].

5. Fedorenko, O., Dotsenko, V., Okhrimenko, I., Radchenko, K., & Gorbenko, D. (2020). Coping Behavior of Criminal Police Officers at Different Stages of Professional Activity. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2), 124-146.

6. Kerevych, O.V. (2004). Protsesual'ni y orhanizatsiyni aspekty vzayemodiyi slidchoho ta orhanu diznannya shchodo rozkryttya i rozsliduvannya zlochyniv [Procedural and organizational aspects of the interaction of the investigator and the body of inquiry regarding the disclosure and investigation of crimes]. Visnyk Zaporiz'koho yurydychnoho instytutu - Bulletin of the Zaporizhzhya Law Institute, 2, 272-277.

7. Kononenko, N.O. (2015). Osoba zlochyntsya yak element kryminalistychnoyi kharakterystyky khulihanstva, vchynenoho pid chas provedennya sportyvno-masovoho zakhodu [The identity of the criminal as an element of the forensic characteristics of hooliganism committed during a mass sports event]. Naukovyy visnyk Dnipropetrovs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 1, 491-497.

8. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2012, April 13). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. 2013. №9-10, №11-12, №13. St.88.

9. Kryvolapchuk, V., Kulyk, O., Barko, V., Kalynovskyi, B., & Kosiak, N. (2020). Attitude of young people to the criminality problem in Ukrainian postmodern society. Postmodern Openings, 11(1Supl1), 93-115.

10. Miloradova, N., Okhrimenko, I., Dotsenko, V., Matiienko, T., & Rivchachenko, O. (2022). Training technologies as a means of communicative competences development of prejudicial inquiry agencies' investigators. Postmodern Openings, 13(2), 01-22.

11. Shepit'ko, V.Yu. (2003). Kriminalistika [Criminalistics], Kharkiv: Odissey [in Ukrainian].

12. Shpytko, O.V. (2020). Formy ta vydy vzayemodiyi slidchoho z inshymy uchasnykamy kryminal'noho provadzhennya [Forms and types of interaction of the investigator with other participants in criminal proceedings]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 61(2), 125-128.

13. Shvets, D., Yevdokimova, O., Okhrimenko, I., Ponomarenko, Y., Aleksandrov, Y., Okhrimenko, S., et al. (2020). The new police training system: Psychological aspects. Postmodern Openings, 11 (1Supl1), 200-217.

14. Synchuk, O.V. (2020). Psykholohichni aspekty dosudovoho rozsliduvannya zlochyniv [Psychological aspects of pre-trial investigation of crimes]. Teoriya ta praktyka sudovoyi ekspertyzy i kryminalistyky - Theory and practice of forensic examination and criminology, 22, 52-59.

15. Tatsiy V.Ya., Borysov, V.I. & Batyrhareyeva V.S. (2013). Pravova doktryna Ukrayiny: Kryminal'no-pravovi nauky v Ukrayini: stan, problemy ta shlyakhy rozvytku [Legal doctrine of Ukraine: Criminal and legal sciences in Ukraine: state, problems and ways of development]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

16. Tatsiy, V.Ya., Panov, M.H., & Shepit'ko, V.Yu. (2003). Nastil'na knyha slidchoho [Desk book of the investigator], Kyiv: In Yure [in Ukrainian].

17. Yakovenko S.I., Moroz L.I., Tsilmak O.M., Aleksandrov, D.O., Luzanova G.O., Okhrimenko, I.M., et al. (2017). Profesiyne spilkuvannya pratsivnykiv Natsional'noyi politsiyi [Professional communication of employees of the National Police]. Odesa: Astroprynt [in Ukrainian].

18. Yevdokimova, O., Okhrimenko, I., Filonenko, V., Shylina, A., Ponomarenko, Y., Okhrimenko, S., et al. (2020). The problem of unconscious aggressiveness of criminals in the conditions of postmodern society development. Postmodern Openings, 11 (2Sup1), 182-199.

Размещено на Allbest.Ru

...