Напрями розвитку механізмів публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДУВС

Напрями розвитку механізмів публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні

Пасічник О.М. аспірант

м. Дніпро

Анотація

Визначено напрями розвитку механізмів публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні. Серед цих напрямків виокремлено забезпечення прозорості та відкритості. Рекомендовано їх закріпити у вітчизняному законодавстві у сфері залучення громадськості до формування та реалізації державної політики. Обґрунтовано визначення понять «публічний контроль», «система контролю» тощо.

Ключові слова: державна політика, система контролю, механізм публічного контролю, напрямки.

Abstract

DEVELOPMENT DIRECTIONS OF PUBLIC CONTROL MECHANISMS IN THE CONDITIONS OF TRANSFORMATION OF STATE POWER IN UKRAINE

Pasichnyk O. Ph.D Student, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

The directions of the development of public control mechanisms in the conditions of the transformation of state power in Ukraine have been determined. Among these areas, the provision of transparency and openness is singled out. It is recommended that they be enshrined in domestic legislation in the field of public involvement in the formation and implementation of state policy. The definitions of the concepts "public control", "control system", etc. are substantiated.

Keywords: state policy, control system, public control mechanism, directions.

Постановка проблеми

Функція контролю є обов'язковою серед основних функцій публічного управління. Проте вона може нести різне змістовне наповнення, а, відтак, і значення. Сучасним завданням для України є правильне, раціональне визначення цього наповнення функції контролю. Пр цьому важливим є врахування рекомендацій міжнародних інституцій та інтеграційних об'єднань, що надали визначення терміну «контроль», указуючи на його публічність. Україні як відносно молодій державі врахування цих рекомендацій також є обов'язковим, і вона вже стала на шлях їх реалізації. Свідченням цього є прийняті нормативно-правові акти у сфері залучення громадськості до формування та реалізації державної політики (постанова Уряду Україні від 03.11.2010 р. [3]). Разом із тим, як бачимо, залучення громадськості до цих процесів є дещо відмінним процесом від здійснення публічного контролю. Відтак, існує необхідність у більш детальному дослідженні аспектів співвіднесення означених процесів, а також у визначенні тенденцій у реалізації механізму публічного контролю в Україні з урахуванням відповідного закордонного досвіду. Усе це засвідчує актуальність обраної теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Розгляду організаційних, правових, соціально-економічних, інформаційних та ін. аспектів формування та функціонування системи контролю в межах державного управління присвячені наукові роботи чисельної групи вчених, до якої входять як вітчизняні, так і зарубіжні. Серед них можна виокремити В. Авер'янова, М. Альберта, В. Бакуменко, Д. Безносенко, Д. Гвішіані, О. Дація, В. Зайцева, М. Мескона, К. Пивоварова, В. Піхоцького, А. Помази-Пономаренко, Г. Саймона, Д. Смітбурга, Ю. Сурміна, В. Томпсона, Ф. Хедоури, С. Шевченка та ін. [1-2; 4-5]. Зазначимо, що розгляд наукових розвідок учених дав змогу наполягати важливості проведення більш комплексного визначення напрямів розвитку механізму публічного контролю в системі управління.

Постановка завдання

Метою статті є визначення напрямів розвитку механізмів публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні.

Виклад основного матеріалу

Аналіз останніх наукових публікацій і нормативно-правових актів [1-5] дав змогу стверджувати, що сучасний стан упровадження, а в подальшому й розвитку механізму публічного контролю в Україні відбувається, з одного боку, у межах цілісної системи контролю. Це означає, що публічному контролю притаманні риси як від системи контролю, так і власні. А з другого - з урахуванням особливостей трансформації державної влади в Україні. Зрозуміло, що можна з упевненістю говорити про те, що останні процеси для неї характерні, починаючи з моменту проголошення незалежності. Однак усе ж таки суттєві якісні зміни державної влади (не кількісні щодо зменшення або збільшення кількості міністерств) відбуваються в Україні останніми роками. На цій підставі вважаємо за необхідне деталізувати особливості змістовної диференціації понять контроль у публічному управлінні, система контролю, публічний контроль, механізм публічного контролю, а, відтак, і напрямки його функціонування та розвитку (табл. 1).

Таблиця 1 Змістовна диференціація понять у сфері контролю як функції публічного управління

У продовження умовного плану дослідження відзначимо, що, починаючи з 2015 року в Україні запроваджено пакет реформ (62), серед яких реформі системи державного управління відведено окрему увагу. Ця реформа покликана забезпечити зміну пріоритетів в управлінні з державного до публічного, тобто ніщо інше як його континуитет. Власне кажучи, в указі Президента України «Про схвалення Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020»» (21.01.2015 р. № 5/2015 [3]) визнано важливість реформування державної служби й оптимізація системи державних органів. При цьому результатом впровадження реформи децентралізації та державного управління (що поставлена на 5 місце серед усіх пріоритетних реформ) має стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрації із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (е-урядування), яка здатна виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики [там само]. Хоч і не деталізовано, але цей указ певною мірою закладає базис для трансформації державної влади в напрямку забезпечення її публічності.

Зрозуміло, що через посилення впливу низки факторів реалізація зазначеної «5» реформи затягується в часі, тим самим не забезпечується повсюдність упровадження та розвитку механізмів публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні, а також соціальна орієнтованість державної політики, соціальна безпека тощо. З огляду на це можемо стверджувати, що існує необхідність у розгляді напрямків розвитку механізму публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні. влада громадськість публічний контроль

Як відомо, «публічність» в управлінні передбачає забезпечення його прозорості та відкритості. Зважаючи на це, уважаємо, що розвиток механізму публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні також повинен відбуватися в межах означених напрямків - прозорості та відкритості. Щодо першого напрямку («прозорість»), то він покликаний забезпечити зрозумілість державної політики для населення, тобто воно в змозі осягнути управлінські рішення, прийняті в межах цієї політики. Для цього необхідним є вчасне та системне висвітлення прийнятих державно- управлінських рішень. Проте цього не достатньо для повноцінного забезпечення «публічності» державної влади. На допомогу приходить, власне кажучи, гарантування її відкритості.

Другий напрям («відкритість») слід розглядати з позиції можливості населення, яке зрозуміло прийняті управлінські рішення, вносити пропозиції щодо їхнього коригування. У цьому контексті можемо відзначити таке: не достатньо лише на офіційному веб-сайті публічної інституції розмістити те чи інше прийняте управлінське рішення, слід надати суспільству гарантії щодо попереднього ознайомлення з ним, його схвалення та виконання.

Іншими словами, прозорість і відкритість державної влади можна представити таким чином:

оприлюднення публічною інституцією попереднього варіанту розробленого нею управлінського рішення ознайомлення із цим варіантом рішення безпосередньо населення

внесення представниками населення пропозицій щодо коригування такого варіанту рішення

виважене урахування публічною інституцією наданих населенням пропозицій

прийняття публічною інституцією відкоригованого управлінського рішення

його виконання та легітимація (визнання населенням і дотримання)

попередній чи проміжний контроль населенням стану виконання управлінського рішення

внесення представниками населення пропозицій щодо коригування наявного варіанту управлінського рішення

виважене урахування публічною інституцією наданих населенням пропозицій

внесення змін публічною інституцією до управлінського рішення

завершення його виконання або розроблення нового управлінського рішення, а, відтак, початок забезпечення прозорості та відкритості процедури щодо його прийняття.

Висновки

Отже, в основу публічного контролю в управлінні покладено принцип зворотного зв'язку, що передбачає аналіз ситуації «до і після» реалізації певного управлінського рішення. Починаючи з 2015 року в Україні запроваджено принцип щодо впровадження однієї з основних форм контролю в публічному управлінні, яка передбачає узгодження та затвердження рішень з урахуванням думки громадськості. Це, свою чергу, зумовлює необхідність у приведенні вітчизняного законодавства у відповідність до означеного принципу. Уважаємо, що це має відбуватися в межах розвитку механізму публічного контролю в умовах трансформації державної влади в Україні. На цій підставі визначено напрямки розвитку механізму публічного контролю, що передбачають забезпечення прозорості та відкритості державної влади.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія державного управління: у 8 томах / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. К.: НАДУ, 2011. Том 2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю.П. Сурмін (співголова), П.І. Надолішній (співголова) та ін. 2011. 692 с.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту : пер. с англ. М.: Діло ЛТД, 1994.

3. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.

4. Помаза-Пономаренко А.Л., Крюков О.І. Теорія та історія державного управління: курс лекцій. Харків: НУЦЗ України, 2016. 40 с.

5. Публічне управління : термінол. слов. / уклад. : В.С. Куйбіда, М.М. Білинська, О.М. Петроє та ін. Київ : НАДУ, 2018. 224 с.

References

1. Encyclopedia of public administration: in 8 volumes [Entsyklopediya derzhavnoho upravlinnya: u 8 tomakh] / Nat. Acad. state example under the President of Ukraine; scientific-ed. collegium: Yu. V. Kovbasyuk (chairman) and others. - K.: NADU, 2011.: Volume 2: Methodology of state administration / scientific editor. board: Yu.P. Surmin (co-head), P.I. Nadolishnyi (co-chairman) and others. 2011. 692 p. Print.

2. Meskon M., Albert M., Khedouri F. Fundamentals of management [Os- novy menedzhmentu]. trans. with English M.: Dilo LTD, 1994. Print.

3. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine [Ofitsiynyy veb- sayt Verkhovnoyi Rady Ukrayiny].

4. Pomaza-Ponomarenko A.L., Kryukov O.I. Theory and history of public administration: a course of lectures [Teoriya ta istoriya derzhavnoho upravlinnya: kurs lektsiy]. Kharkiv: NUTSZ of Ukraine, 2016. 40 p. Print.

5. Public administration: terminal. words [Publichne upravlinnya : termi- nol. slov.] / comp. : V.S. Kuybida, M.M. Bilynska, O.M. Petroye et al. Kyiv: NADU, 2018. 224 p.

Размещено на Allbest.ru