Проблемні питання регулювання житлових відносин в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Проблемні питання регулювання житлових відносин в Україні

Гнатів Оксана Михайлівна кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права та процесу

м. Львів

Анотація

Право на житло є конституційним правом особи, складовою права на належний (достатній) рівень життя. За своєю правовою природою право на житло є майновим цивільним правом, яке, водночас, пов'язане із такими особистими немайновими правами, як право на місце проживання та право на недоторканість житла. Однак, ця взаємопов'язаність не перетворює право на житло на особисте немайнове. За таких обставин житлові відносини, у яких реалізується право на житло, є цивільно-правовими. Отже, їх регулювання повинно здійснюватися відповідно до загальних засад правового регулювання цивільних відносин.

Таким чином, Цивільний кодекс України є основним актом, який містить правові норми, що регулюють житлові відносини. Норми ж ЖК України можуть застосовуватися до врегулювання житлових відносин у частині, що не суперечать Конституції та законам України. Ця теза обґрунтовується тим, що не зважаючи на зміну назви, ЖК України є радянським за замістом актом, який не відповідає нині існуючим суспільним відносинам.

Новий ЖК України повинен деталізувати конституційні положення щодо права на житло і не суперечить ЦК України. У вказаному кодифікованому акті потрібно на якісно новому рівні у регулювати житлові відносини із врахуванням проблемних питань, виявлених судовою практикою. До прийняття нового ЖК України саме на Верховний Суд покладається обов'язок забезпечення єдності і стабільності судової практики у сфері житлових відносин.

При вирішенні житлових спорів Верховний Суд повинен виходити із суті відносин, які виникли між сторонами, та загальних засад правового регулювання цивільних відносин, до яких належать і житлові. При дотриманні балансу інтересів власника і осіб, яким належить право користування житлом, потрібно не забувати про непорушність права власності та його захист судом. Верховний Суд не може діяти усупереч Конституції та законам України.

Ключові слова: житлові відносини, право на житло, цивільні правовідносини, право власності, право користування житлом.

Abstract

Problem issues regulating housing relations in Ukraine

Hnativ Oksana Mykhaylivna Candidate of Law Sciences, Associate Professor of the Department of Civil Law and Procedure, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

The right to housing is a constitutional right of a person, a component of the right to an adequate (sufficient) standard of living. By its legal nature, the right to housing is a property civil right, which, at the same time, is related to such personal non-property rights as the right to a place of residence and the right to inviolability of housing. However, this interconnection does not turn the right to housing into personal non-property. Under such circumstances, residential relations in which the right to housing is exercised are civil-law. Therefore, their regulation should be carried out in accordance with the general principles of legal regulation of civil relations.

Thus, the Civil Code of Ukraine is the main act that contains legal norms regulating residential relations. Norms of the housing complex of Ukraine can be applied to the settlement of housing relations in the part that does not contradict the Constitution and laws of Ukraine. This thesis is based on the fact that, despite the change of name, the Residential Complex of Ukraine is a Soviet act that does not correspond to the existing social relations.

The new Residential Complex of Ukraine must detail the constitutional provisions regarding the right to housing and does not contradict the Central Committee of Ukraine. In the specified codified act, it is necessary to regulate residential relations at a qualitatively new level, taking into account problematic issues identified by judicial practice. Before the adoption of the new Housing Code of Ukraine, it is the Supreme Court that is entrusted with the duty of ensuring the unity and stability of judicial practice in the field of housing relations. When resolving residential disputes, the Supreme Court must proceed from the essence of the relations that have arisen between the parties and the general principles of legal regulation of civil relations, which include residential ones. When maintaining the balance of the interests of the owner and the persons who have the right to use housing, one should not forget about the inviolability of the right of ownership and its protection by the court. The Supreme Court cannot act contrary to the Constitution and laws of Ukraine.

Keywords: residential relations, the right to housing, civil legal relations, property rights, the right to use housing.

Вступ

Постановка проблеми. Не зважаючи на тридцять років відновлення незалежності Української держави, правове регулювання суспільних відносин приватного характеру подекуди здійснюється на підставі нормативних актів, прийнятих до 1991 року. До таких відносин належать житлові, у зв'язку із чим створюється правова невизначеність у врегулюванні. Це, у свою чергу, позначається на практиці застосування українського законодавства у цій сфері: в одних випадках Верховний Суд (далі - ВС) надає перевагу у застосуванні нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [1], а інших - Житловому кодексу України (далі - ЖК України) [2]. Назву останнього змінено у зв'язку із повномасштабним нападом на Україну, але зміна назви не позначилася на юридичному наповненні цього акту, більшість норм якого не відповідають сучасним реаліям і створюють поле для неоднозначного трактування юридичних норм.

За таких обставин слід вести мову про невиконання державу своїх позитивних обов'язків щодо створення належного правового поля для усунення правової невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права. Таким чином, судова практика застосовує різні підходи для вирішення спорів, які виникають із житлових відносин. У зв'язку із цим, необхідно визначитися із сферою застосовування ЦК і ЖК України у новому ЖК, який буде прийнятий у майбутньому. Водночас, необхідно проаналізувати виявлені на практиці проблеми правового регулювання житлових відносин і врахувати ці обставини при визначенні сфер застосування обох кодексів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання правового регулювання житлових відносин досліджувалися у наукових розвідках українських учених-цивілістів. Зокрема, проф. М. Галянтич окреслив проблемні питання існування житлового права в Україні [3, с. 22-26]. Учений В. Скрипник акцентував увагу на спеціальному правовому режимі житла як об'єкта цивільних прав. Це, на його думку, пояснюється тим, що таке майно одночасно є об'єктом приватних і публічних відносин [4, с. 73]. Науковиця О.М. Берназ-Лукавецька намагалася розмежувати застосування ЦК і ЖК України за об'єктом правового регулювання та способом реалізації права на житло [5, с. 58-59].

Питанням правової природи житлових відносин, а також способам захисту житлових прав присвячено дослідження К.В. Заєць [6, с. 129-130]. О.Є. Аврамова висвітлила свої погляди щодо правового регулювання житлових відносин у монографічному у 3 розділі монографічного дослідження [7, с. 193-274].

Однак, згаданими науковими розвідками у повній мірі не охоплюються проблемні питання розмежування сфери застосування ЦК і ЖК України. Більш того, окремі з цих дослідження створюють додаткові проблеми для правового регулювання житлових відносин.

Мета статті - визначити проблеми застосування ЦК і ЖК України з врахуванням практики застосування чинного законодавства та визначити шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Необхідно звернути увагу на, здавалося б очевидну, річ, яка водночас піддається сумнівам. На думку К.В. Заєць право на житло є особистим немайновим [6, с. 126]. Право на житло за своєю правовою природою є майновим. Так, воно є складовою права на достатній (належний) рівень життя, але це право також є майновим або економічним (у міжнародних актах вживається термін «економічні права»).

Із правом на житло дійсно пов'язані такі особисті немайнові права, як право на місце проживання і право на недоторканість житла, що перелічені у книзі 2 ЦК України. однак, право на місце проживання не тотожне праву на житло. У ст. 47 Конституції України вказано форми реалізації права на житло і функції держави у забезпеченні цього права. Невідчужуваність конституційного права на житло не робить його особистим немайновим. Але це право має зв'язок із іншими правами, зокрема, особистими немайновими. При чому незалежно від змісту цивільного права його здійснення повинно відповідати загальним принципам та межам здійснення цивільних прав, визначеним у ЦК України.

Право на житло є цивільно-правовим, йому зокрема присвячена глава 28 ЦК України, а також глава 59 ЦК України, яка регулює відносини із найму житла, яка перебуває у праві приватної власності. Таким чином, ЦК України визначає загальну спрямованість правового регулювання приватних відносин, об'єктом яких є житло. Цивільне законодавство України не дає визначення поняття «житло», але вказує на критерії, яким повинен відповідати вказаний об'єкт. Хоча окремі вчені [4, с. 73] критикують цей законодавчий підхід, він відповідає законодавчій практиці Європейського Союзу та держав англо-американської системи права і не створює надмірної зарегульованості цивільних відносин. ЖК України є одним із радянських рудиментів, які продовжують діяти і застосовуються судовими органами на практиці. При цьому, ВС не завжди вирішує спори на користь ЦК України. У 2020 році ВС у справі №2 182/7347/18 ухвалив постанову, у якій визначив пріоритет застосовування ЦК України до житлових відносин, як такого, що прийнятий пізніше. Водночас, колізію між ЦК і ЖК України названо тимчасовою, оскільки ЖК України не відповідає нинішнім реаліям та змісту сучасних суспільних відносин [8]. Така позиція є виправданою і обґрунтованою. Водночас, ВС не дотримується послідовності при ухваленні нових постанов, що не сприяє єдності судової практики, яку він мав би забезпечити. Так, у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 296/1389/21 ВС вказав, що під час вирішення питання про припинення права користування члена сім'ї власника суд повинен керуватися, як формальними підставами, визначеними ст. 405 ЦК України, так і балансом інтересів, враховуючи норми ЖК України [9]. При цьому, ВС посилався на Рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» [10].

Однак, ВС не врахував те, що обставини справи не можна назвати тотожними. У відповідному рішенні ЄСПЛ йшлося про добросовісних наймачів, які не чинили перешкод у здійснення права власності на житло. У справі № 296/1389/21, що розглядалася ВС, відповідача важко назвати добросовісним, хоча б із тієї обставини, що він без дозволу і відома власниці змінив замки. Поведінку відповідача важко назвати правомірною. Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» йдеться по суті про зловживання з боку держави як власника житла. Відносини за участю держави як наймодавця регулюються ЖК України. Окрім цього, реалізація права на місце проживання не може порушувати права власності особи на житло. Отже, висновки ВС у справі № 296/1389/21 є передчасними і необґрунтов аними.

Такою, що не відповідає Конституції України та ЦК України слід вважати Постанову ВС від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц. На думку ВС, право користування члена сім'ї колишнього власника квартири є самостійним речовим правом, а не похідним від права власності. ВС вказав: «Якщо у справі, що розглядається, запитувач, що надає житло, знав про проживання у ній відповідача - члена сім'ї колишнього власника цього житла, який є особою з інвалідністю II групи, інше житло не має та набув охоронюване за законом право на мирне володіння майном у ваш законний спосіб, але тим не менше не проявив розумну дбайливість про інтереси відповідача, не з'ясував, чи відмовляється відповідач від свого права користування житловим приміщенням, то апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволені позову про виселення відповіді, після ні у ЦК України, ні у ЖК УРСР не передбачає можливість виселення члена сім'ї колишнього власника без надання іншого житлового приміщення ( стаття 116 ЖК УРСР та стаття 405 ЦК України )» [11].

Таке обґрунтування Великої Палати ВС не лише спірне, а й суперечить Конституції України, норми якої є нормами прямої дії. Більш того, ця позиція руйнує приватно-правовий права власності та його захисту. По-перше, право володіння і право користування є різними речовими правами на чуже майно, які одержали окреме правове регулювання у ЦК України. Речові права на чуже майно є похідними від права власності. Залежно від виду сервітуту відрізняються підстави для його припинення. Житлові сервітути є особистими і пов'язанні із конкретним об'єктом права власності права власності - житлом, яке належить власнику, членом сім'ї якого є сервітуріарій. У разі відчуження квартири право сервітуту припиняється і виникає у разі придбання нового житла. Цих цивільно-правових аксіом дотримується і суддя О.С. Ткачук у окремій думці [12].

Більш того, В.І. Крат слушно наголошує, що житлові відносини є приватними, тому ЦК України не визначає особливостей застосування ЦК України до ЖК. Отож, саме на ВС покладається обов'язок вказати, які норми слід ( ЦК чи ЖК ) слід застосовувати при розгляді спорів за позовом власника житла про виселення колишнього члена сім'ї власника житла [13]. Однак, Велика Палата ВС не лише не захищає право власності, яке є непорушним, а й створює норму, не будучи суб'єктом законодавчої діяльності, яка суперечить європейським традиціям регулювання приватних відносин, зокрема відносин власності. Ще одна не менш спірна Постанова ВС була ухвалена 27 січня 2021 року у справі № 1326/2593/2012, у якій зазначено, що «не можна звернути увагу на порушення прав нового власника, однак необхідно врахувати, що право власності на спірну квартиру перейшло до позивача на виконання договору іпотеки та останній був повідомлений про обтяження квартири у вигляді проживання у її власника разом із малолітньою дитиною». З таких тез виглядає, що сам кредитодавець несе відповідальність у разі неможливості звернення стягнення на житло, яке було передано в іпотеку та придбано не за кредитні кошти. ВС фактично покладає обов'язок надання іншого житла на самого кредитодавця або ж він не зможе звернути стягнення на таке майно. Хоча це суперечить ст. 109 ЖК України, яка передбачає надання тимчасового житла з відповідних фондів, а боржник із сім'єю зобов'язаний звільнити займане приміщення протягом місяця з моменту письмового повідомлення.

Таким чином, внесені до ЖК України зміни гарантують права, як сім'ї боржника, так і кредитора (стягувача). ВС суд у справі № 1326/2593/2012 нівелює інститут права власності, а також інститут іпотеки. Укладаючи кредитний договір, боржник, як і майновий поручитель, повинні усвідомлювати негативні наслідки невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань, а не використовувати відсутність правової визначеності для уникнення цих наслідків.

Практика застосування ЦК і ЖК України, за якої перевага надається в одних випадках ЦК, а в інших - ЖК України, свідчить про необхідність визначення критеріїв, які враховуються при визначенні сфер застосування обох кодексів. Держава повинна забезпечити правову визначеність у регулюванні житлових відносин, що забезпечується непорушністю основоположних прав і свобод людини та якістю законодавства (високим рівнем законодавчої техніки, точністю і чіткістю формулювань), що, у свою чергу, забезпечить єдність і стабільністю судової практики. Водночас, до прийняття нового ЖК України саме на ВС покладається завдання забезпечити єдність і стабільність судової практики. Правові позиції і висновки ВС мають бути такими, що дозволяють особі з належною повнотою і чіткістю передбачити певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія або ухилення від її вчинення [14]. При вирішенні житлових спорів Верховний Суд повинен виходити із суті відносин, які виникли між сторонами, та загальних засад правового регулювання цивільних відносин, до яких належать і житлові. При дотриманні балансу інтересів власника і осіб, яким належить право користування житлом, потрібно не забувати про непорушність права власності та його захист судом. Верховний Суд не може діяти усупереч Конституції та законам України.

Стосовно застосування ЖК України необхідно вказати наступне. Приватно-правовий характер житлових відносин не може впливати на розмежування їх правового регулювання на публічне і приватне, як це обґрунтовує О.Є. Аврамова [7, с. 196]. Правове регулювання завжди є виключною діяльністю держави. Однак, держава надає можливість суб'єктам приватно-правових відносин у певній мірі урегульовувати свою поведінку. Вони за своєю суттю є приватно правовими, а, отже, і пріоритет у їх правовому регулюванні повинен надаватися ЦК України. На це вказує не лише ч. 2 ст. ЦК України, а й Постанова Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 [15]. Крім цього, ЖК України може застосовуватися лише у частині, що не суперечить Конституції і законам України. Такий висновок є обґрунтований, виходячи із Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року [16].

Виходячи із цього, новий ЖК України повинен деталізувати норми ЦК України, визначати особливості регулювання житлових відносин у тій чи іншій сфері, але не може суперечити ЦК України. Слушно зауважує М.К. Галянтич, що у новому ЖК України повинні визначатися форми реалізації права на житло, управління житловим фондом, порядок виключення приміщень із житлового фонду, а також порядок вирішення житлових спорів [3, 26]. Дійсно, новий ЖК України повинен деталізувати конституційні положення щодо права на житло, зокрема, форм його реалізації, а також урегулювати питання, пов'язані із соціальним та службовим житлом, встановити єдиний порядок переведення приміщень із житлового фонду у нежитловий, порядок виключення приміщень із житлового фонду у зв'язку із непридатністю та управління житловим фондом, а також норми щодо приватизації приміщень та набуття права власності на будинки збудовані до 1992 року, права на які не оформлені належним чином.

Ці питання станом на сьогодні або не урегульовані, або регулюються нормами, які не відповідають сьогоднішнім реаліям. Водночас, ЖК України повинен містити норми щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, створення житлових фондів соціального призначення і тимчасового житла, а також повинен визначати правовий режим так званих модульних будинків. судовий цивільний україна житло право

Новий ЖК України повинен не поглинати закони, які регулюють окремі аспекти житлових відносин, а урегулювати їх якісно новому рівні з врахуванням проблемних питань, виявлених судовою практикою. Лише такий системний підхід може забезпечити належне регулювання житлових відносин і можливість забезпечити реалізацію житлових прав.

Висновки

Право на житло є конституційним правом, яке має майновий (економічний) зміст, яке пов'язане із іншими цивільними правами, у тому числі немайновими. Форми реалізації, як інші конституційні положення щодо права на житло, повинні одержати правове регулювання у новому Житловому кодексі України, положення якого не можуть суперечити загальним засадам регулювання цивільних відносини, у тому числі Цивільному кодексу України. Новий ЖК України повинен бути якісно новим нормативним актом, який урегульовує житлові відносини, які склалися на сьогодні, з врахуванням виявлених судовою практикою проблем.

Література

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/435-15#Text

2. Житловий кодекс України: Закон України від 30 червня 1983 року. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/5464-10#Text

3. М.К. Галянтич. Проблеми існування житлового права в Україні. Проблеми цивільного права та процесу: тези доп. Учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам'яті О. А. Пушкіна, Харків, 24 трав. 2019 р. / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; Харків. обласний осередок Всеукр. громад. орг. «Асоціація цивілістів України». Харків: ХНУВС, 2019. С. 22-27

4. В. Скрипник. Житло як особливий об'єкт цивільних прав. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 12. С. 70-74

5. Берназ-Лукавецька О.М. Співвідношення норм житлового та цивільного законодавства, які регулюють житлові відносини. Актуальні проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції ім. Ю.С. Червоного (м. Одеса, 13 груд. 2013 р.) / за загальною редакцією М. Мінченко; МОН України; НУ ОЮА. Одесса : Фенікс, 2014. С. 58 - 61.

6. Заєць К.В. Правова природа відносин у житловій сфері. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2015. Серія ПРАВО. Випуск 35. Частина І. Том 1. С. 126-130.

7. Аврамова О. Є. Теоретичні засади приватно-правового регулювання житлових відносин в Україні: монографія. Тернопіль: ЗУНУ, 2021. 426 с.

8. Постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі N° 182/7347/18. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/93793226

9. Постанова Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 296/1389/21. URL: https://ips.ligazakon.net/document/c024797?an=152

10. Рішення ЄСПЛ у справі «Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine» від 02 грудня 2010 року. URL: https://ips.ligazakon.net/document/soo00167?ed=2010_12_02

11. Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/84153043

12. Окрема думка судді Верховного Суду Ткачука О.С. у справі № 569/4373/16-ц. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/84814534

13. Окрема думка судді Верховного Суду Крата В.І. у справі № 564/1009/19. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/94623466

14. Рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom» від 23 вересня 1998 року URL: https://hudoc.echr.coe.int/tur#{%22itemid%22:[%22002-6797%22]} _12_02

15. Постанова Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98483113

16. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1545-12#Text

References

1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku [The Civil Code of Ukraine from January, 16, 2003] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 435-15#Text [in Ukrainian]

2. Zhytlovyy kodeks Ukrayiny Ukrainy vid 30 chervnia 1983 roku [The Housing Code of Ukraine from June, 30, 1983] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/5464-10#Text [in Ukrainian]

3. Halyantych, M.K. (2019) Problemy isnuvannya zhytlovoho prava v Ukrayini. [Halyantych, M.K. Problems of the existence of housing law in Ukraine]. Problemy tsyvil'noho prava ta protsesu: tezy dop. Uchasnykiv nauk.-prakt. konf., prysvyach. svitliy pam"yati O. A. Pushkina, Kharkiv, 24 trav. 2019 r. / MVS Ukrayiny, Kharkiv. nats. un-t vnutr. sprav; Kharkiv. oblasnyy oseredok Vseukr. hromad. orh. «Asotsiatsiya tsyvilistiv Ukrainy». Kharkiv: KHNUVS, 2019. 22-27. - Problems of civil law and process: theses add. Scientific-practical participants. conf., dedicate. in memory of O. A. Pushkin, Kharkiv, May 24. 2019 /Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Kharkiv. national University of Internal Affairs matters; Kharkiv. regional office of All-Ukrainian communities org. "Association of Civilians of Ukraine". Kharkiv: KhNUVS, 2019. 22-27 [in Ukrainian]

4. Skrypnyk V. (2018) Zhytlo yak osoblyvyy ob"yekt tsyvil'nykh prav. [Skrypnyk V. Housing as a special object of civil rights]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo ipravo. 2018. № 12, 70-74 - Entrepreneurship, economy and law. №. 12, 70-74 [in Ukrainian]

5. Bernaz-Lukavets'ka, O.M. (2014) Spivvidnoshennya norm zhytlovoho ta tsyvil'noho zakonodavstva, yaki rehulyuyut' zhytlovi vidnosyny [Bernaz-Lukavetska, O.M. Correlation of norms of housing and civil legislation, which regulate housing relations]. Aktual'ni problemy tsyvil'noho prava ta protsesu: materialy mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi internet- konferentsiyi im. YU.S. Chervonoho (m. Odesa, 13 hrud. 2013 r.) /za zahal'noyu redaktsiyeyu M. Minchenko; MON Ukrayiny; NU OYUA. Odessa : Feniks, 2014, 58-61 - Actual problems of civil law and process: materials of the international scientific and practical internet conference named after Yu.S. Chervonogo (Odesa, December 13, 2013) / edited by M. Minchenko; MES of Ukraine; Well OYUA. Odessa: Phoenix, 2014, 58-61. [in Ukrainian]

6. Zayets', K.V. (2015) Pravova pryroda vidnosyn u zhytloviy sferi. [Zayets K.V. The legal nature of relations in the housing sector]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu, 2015. Seriya PRAVO. Vypusk 35. Chastyna I. Tom 1, 126-130. - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 2015. PRAVO series. Issue 35. Part I. Volume 1, 126-130 [in Ukrainian]

7. Avramova, O. YE (2021). Teoretychni zasady pryvatno-pravovoho rehulyuvannya zhytlovykh vidnosyn v Ukrayini: monohrafiya. [Avramova, O. E. Theoretical principles of private law regulation of residential relations in Ukraine: monograph.] Ternopil': ZUNU. [in Ukrainian]

8. Postanova Verhovnoho Sudu vid 16 hrudnia 2020 roku u spravi № 182/7347/18. [The Resolution of the Supreme Court of December 16, 2020 in case № 182/7347/18]. Retrieved from: https://verdictum.ligazakon.net/document/93793226 [in Ukrainian]

9. Postanova Verhovnoho Sudu vid 01 bereznia 2023 roku u spravi № 296/1389/21. [The Resolution of the Supreme Court of March 01, 2023 in case № 296/1389/21]. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/document/c024797?an=152 [in Ukrainian]

10. Rishennia YESPL u spravi «Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine» vid 02 hrudnia 2010 roku. [The Decision of the ECtHR in the case «Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine» from December 02, 2010]. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/document/soo00167?ed=2010_12_02 [in Ukrainian]

11. Postanova Verhovnoho Sudu vid 21 serpnia 2019 roku u spravi № 569/4373/16-ts. [The Resolution of the Supreme Court of August 01, 2019 in case № 569/4373/16-ts]. Retrieved from: https://verdictum.ligazakon.net/document/84153043 [in Ukrainian]

12. Okrema dumka suddi Verkhovnoho Sudu Tkachuka O.S. u spravi № 569/4373/16-ts. [Separate opinion of Supreme Court judge Tkachuk O.S. in case № 569/4373/16-ts]. Retrieved from: https://verdictum.ligazakon.net/document/84814534 [in Ukrainian]

13. Okrema dumka suddi Verkhovnoho Sudu Krata V.I. u spravi № 564/1009/19. [Separate opinion of the judge of the Supreme Court of Krat V.I. in case № 564/1009/19]. Retrieved from: https://verdictum.ligazakon.net/document/94623466 [in Ukrainian]

14. Rishennia YESPL u spravi «Steel and others v. The United Kingdom» vid 23 veresnia 1998 roku. [The Decision of the ECtHR in the case «Steel and others v. The United Kingdom» from September, 23, 1998]. Retrieved from: https://hudoc.echr.coe.int/tur#{%22itemid%22: [%22002-6797%22]} _12_02 [in English]

15. Postanova Verhovnoho Sudu vid 22 chervnia 2021 roku u spravi № 334/3161/17. [The Resolution of the Supreme Court of June 22, 2021 in case № 334/3161/17]. Retrieved from:https://reyestr.court.gov.ua/Review/98483113 [in Ukrainian]

16. Postanova Verkhovnoyi Rady Ukrainy «Pro poryadok tymchasovoyi diyi na terytoriyi Ukrainy okremykh aktiv zakonodavstva Soyuzu RSR» vid 12 veresnya 1991 roku. [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine «On the procedure for the temporary effect on the territory of Ukraine of certain acts of the legislation of the Union of the SSR» from September 12, 1991]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru