Організаційно-правові аспекти формування корпусу професійних суддів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правові аспекти формування корпусу професійних суддів в Україні

Присяжна Анна Василівна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, м. Хмельницький

Мета. Мета статті полягає у дослідженні основних положень процедури добору кандидатів на посаду судді та формулювання науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення законодавства із цих питань. Методика. Методологічну основу дослідження становить система взаємопов'язаних концептуальних принципів та методів, які дають можливість всебічно та повно дослідити основи реформування системи судоустрою та формування кваліфікованого суддівського корпусу. Результати. В процесі дослідження визнано, що добір кандидатів на посаду судді, як передумова формування кваліфікованого суддівського корпусу, є проблемою загальносуспільного значення, яка через постійні зміни в політичному, соціально-економічному й культурному житті суспільства майже безперервно зберігає свою актуальність. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що формування високопрофесійного та високоморального суддівського корпусу можливе лише за умови, що кожен громадянин з високою правовою культурою та правовою свідомістю бажає жити у справедливій, демократичній та правовій державі. Практична значимість. Сформульовані у статті висновки, положення та рекомендації можуть бути використаними у правотворчій діяльності; науково-дослідній роботі та навчальному процесі.

Ключові слова: суддя, суддівський корпус, добір, кандидат на посаду судді, призначення суддів.

Anna Prysiazhna

PhD, Associated Professor, Department of Criminal Law and Procedure,

Purpose. The purpose of the work is to study the main problems of improving the procedure for forming the judicial corps. In order to create a truly authoritative, professional and, of course, independent judiciary in Ukraine, first of all, it is necessary to improve the system of forming the judicial corps. After all, the main prerequisite for both independence and a high legal status of a judge is proper staffing by highly professional, competent specialists. Methodology. The methodological basis of the study is a system of interrelated conceptual principles and methods, which make it possible to comprehensively and fully investigate the foundations of the reform of the judicial system and the formation of a qualified judicial corps. In particular, the following methods were used: the method of scientific forecasting and modeling; axiological method; historical-genetic method; logical method; formal legal method. Results. In the process of research, it was recognized that the selection of candidates for the position of judge, as a prerequisite for the formation of a qualified judicial corps, is a problem of general societal importance, which, due to constant changes in the political, socio-economic and cultural life of society, almost continuously maintains its relevance. Originality. In the research process, it was established that the formation of a highly professional and highly moral judicial corps is possible only on the condition that every citizen with a high legal culture and legal awareness wants to live in a fair, democratic and legal state. Practical significance. The conclusions, provisions and recommendations formulated in the article can be used in lawmaking activities; research work and educational process.

Key words: judge, judicial corps, selection, candidate for the position of judge, appointment of judges.

Постановка проблеми

Ще з моменту проголошення незалежності України у нашій державі реформується судова влада. Ця реформа орієнтується на міжнародних та європейських стандартах незалежного правосуддя та справедливого суду. У межах цієї наукової статті проаналізовано ті складнощі, які на сьогодні існують у формуванні суддівського корпусу. Питання процедури добору кадрів на суддівські посади безпосередньо пов'язане з належним забезпеченням прав та свобод людини і громадянина, створенням доступної і якісної судової системи, здійсненням правосуддя тільки на справедливих засадах, з гарантуванням незалежності суддів. Без вирішення цієї проблеми неможливо досягти відповідних основ демократичної, правової й соціальної держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Не дивлячись на те, що окремі питання процедури добору кандидатів на посаду судді вже були дослідженні деякими науковцями, але в сучасних реаліях є необхідним комплексне та детальне наукове дослідження, що присвячене формуванню суддівського корпусу.

Постановка завдання. Означена мета передбачила вирішення завдання з удосконалення корпусу суддів як тенденції реформування системи судоустрою України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Детальний аналіз функціонування судової системи в Україні дає змогу констатувати необхідність подальшого проведення судової реформи. Вважаємо доречним та вдалим висловлюванням, яке відображається в періодичній літературі: «Очікувати на швидкий успіх реформи системи судоустрою не варто. Другорядним є питання ланок, юрисдикцій, спеціалізацій, адже головне -- хто здійснює правосуддя. І саме тому судова реформа розпочалась із зміни якісних підходів до формування суддівського корпусу» [і]. Для того, щоб створити в Україні дійсно авторитетну, професійну та, звичайно ж, незалежну судову владу, перш за все, необхідно вдосконалити систему формування суддівського корпусу. Адже основною передумовою і незалежності, і високого правового статусу судді є належне кадрове забезпечення високопрофесійними компетентними фахівцями.

В рамках дослідження неодноразово звертатимусь до такого терміну як «суддівський корпус», а тому бодай коротенько зупинюсь на тому, щоб розкрити термінологічний зміст цього поняття. На сьогодні ні в науковій літературі, ні на рівні нормативного закріплення не існує уніфікованого визначення терміну «суддівський корпус». Але досить часто зустрічаємо такі термінологічні конструкції: представники суддівського співтовариства [2, с. 135], суддівське співтовариство [3], корпус професійних суддів [4]. Дослідженню цього питання присвячена робота науковця С.Ю. Обрусної, яка притримується думки, що «поняття «суддівське співтовариство» є формою самоорганізації осіб, які здійснюють правосуддя, та більш співзвучне поняттю «суддівське самоврядування» [5, с. 319]. Також це питання на рівні дисертаційного дослідження аналізував Р.А. Крусян, який переконує, що більш етимологічно обґрунтованим для визначення сукупності осіб, які здійснюють правосуддя та мають однаковий статус, є використання вербальної конструкції «суддівський корпус» [6], думку якого підтримую.

Також в літературі можна зустріти і досить спірні думки, зокрема окремі науковці не бажають термін «суддівський корпус» поєднувати лише з професійними суддями і значно розширюють цей термін вводячи до нього й присяжних [5, с. 319]. Звичайно, не поділяю таку точку зору, оскільки виходячи з розуміння та наповнення статусу суддів і статусу присяжних ці дві категорії утворюють й різні корпуси.

Згадуючи не так й далеку історію, ще з моменту проголошення незалежності України, почалися активні пошуки саме ефективної моделі формування корпусу суддів. Але, слід зауважити, що й досі ця тема є предметом активного обговорення і в наукових колах, і у

владних структурах, і на рівні громадської думки. Свого часу першочерговим завданням при реформуванні та удосконаленні суддівського корпусу було очищення суддівського співтовариства, так звана люстрація, завданням якої було докорінне вилучення корумпованої складової в суддівському корпусі. Так, проблема призначення на посаду судді завжди була актуальна та перебувала на, так би мовити, перехресті інтересів і державних органів, і різних політичних рухів, тому належне та дієве правове регулювання в цій сфері спрямоване на забезпечення підвищеного авторитету судової влади та професіоналізму суддівського корпусу. Звичайно, беззаперечною є думка про те, що формування корпусу суддів - це проблема величезного значення, яка протягом багатьох років була і буде актуальною. Зрозуміло, від того, якими є судді, значною мірою залежить якість і ефективність правосуддя. Формування суддівського корпусу - це звичайно ж процес, процес упорядкований, що реалізує кадрове забезпечення судової влади. Цей процес охоплює правові механізми набуття та припинення суддями пофесійних повноважень [4].

Стадії добору та призначення на посаду судді, які закріпленні на рівні статті 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [7] є результатом потужної судово-правової реформи, але все ж потребує певного правового удосконалення, адже суддя має бути реальним гарантом прав і свобод людини, законних інтересів усіх суб'єктів правовідносин. Тому судова влада має поповнюватися високопрофесійним і морально стійким кадровим складом. Судова влада у незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі повинна бути побудована таким чином, щоб професійні судді користувалися довірою та повагою усього суспільства, а також кожного громадянина, зокрема.

Одним із проблемних моментів процедури добору кандидатів на посаду судді є питання загального строку добору, оскільки на законодавчому рівні він не врегульований, а тому є можливість й затягувати процедуру в часі, й створювати між етапами добору значні періоди очікування без наслідку настання відповідальності для компетентних органів. У законодавстві також не визначено строк розгляду Вищою радою правосуддя питання про призначення кандидата на посаду судді. Тому вважаємо для того, щоб подолати зазначені часові труднощі доцільно на законодавчому рівні закріпити граничні строки проведення процедур добору, а також не зайвим буде й передбачити вид та міру відповідальності у разі порушення вже законодавчо закріплених строків добору.

Конституція України у ч. 3 ст. 127 закріплює загальні вимоги до кандидата на посаду судді. Так, ним може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Також Конституція робить певне зауваження про те, що Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді. Якщо звернутися до змісту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то бачимо, що таке конституційне «зауваження» повноцінно втілилось у життя шляхом закріплення на рівні правових норм положення, які стосуються стажу роботи, наприклад, адвокатом чи суддею. Також у ч. 4 ст. 127 Конституції України міститься зауваження щодо вимог до суддів спеціалізованих судів, а саме: законом можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності. Можна узагальнити, що такі нормативні уточнення спрямовані на професіоналізацію корпусу суддів.

В рамках цього дослідження також не лишнім буде й згадати про положення ч. 1 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де однією із кваліфікаційних вимог до кандидата на посаду судді вказується наявність стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років. Що ж тут є проблемним на практиці при здійсненні добору? А тут одразу ж виникає питання про те, які саме посади створюють ось цю професійну діяльність у сфері права. Наприклад, при доборі виникало питання, а чи зараховується стаж роботи на посаді секретаря судового засідання, керівника апарату суду тощо. На сьогодні не існує переліку посад, які створюють стаж, що може бути віднесено до стажу професійної діяльності у сфері права, що і є проблемою та потребує вирішення на нормативному рівні. Тобто, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України варто було б розробити саме такий перелік посад та показників, за якими період діяльності особи може бути віднесено до її стажу професійної діяльності у сфері права.

В Україні питання поповнення корпусу суддів дуже складно втілюється у життя, оскільки і досі відчувається значний дефіцит суддів. Попередній добір кандидатів на посаду судді так і закінчився нічим, оскільки кандидати, які пройшли спеціальну підготовку у Національній школі суддів України та склали кваліфікаційний іспит так і не отримали результатів цього іспиту, оскільки й досі їх роботи не перевірені. Чим це пояснюється? А тим, що Вища кваліфікаційна комісія була розпущена, а нової й досі не створено. Яка ж професійна доля тих, хто пройшов усі етапи добору і чиїх роботи так і не перевірені? Найоптимальніший варіант, вважаю, це складення повторно кваліфікаційного іспиту (про що варто було б зазначити в Перехідних положеннях до Закону), адже з 2019 року вже минуло 4 роки, а, як ми знаємо, результати кваліфікаційного іспиту дійсні 3 роки. Але у цьому випадку й про результати мову вести не вдається, адже результатів немає... а перевірятися ті роботи не будуть та й доцільності у цьому, напевно, й немає. Серед кола кандидатів навіть шириться інформація, що тих робіт 2019 року фізично вже не існує.

Досить позитивним правовим надбанням є те, що на рівні Конституції України закріплено принцип безстроковості перебування судді на посаді (ч. 5 ст. 126), тобто суддя вже не буде обтяжений так званим випробувальним терміном з подальшою перспективою бути обраним Верховною Радою України на посаду судді безстроково. Вважаю, попередня норма про участь законодавчого органу держави у формуванні суддівського корпусу «посягала» і на незалежність, і на самостійність судді і принцип деполітизації судової влади мав виключно декларативний, непрацюючий характер. Зустрічається також у літературі критика законодавчої конструкції призначення кандидата на посаду судді, а саме участь у цьому процесі Президента України. Не підтримую таку наукову думку з огляду на те, що у цій процедурі участь Президента носить виключно церемоніальний характер, а остаточне рішення щодо призначення на посаду судді залишається за Вищою радою правосуддя. На підтвердження такої думки можна навести рішення Венеційської комісії в якому підтверджено, що така процедура призначення судді не створить жодних проблем [8].

Чинне законодавство України закріпило такий механізм призначення суддів, який унеможливлює внесення Вищою радою правосуддя Президенту України подання про призначення суддею кандидата, який не відповідає вимогам, закріпленим у законодавстві, або ж такого, який призначається з порушенням встановленої процедури.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає чіткий порядок добору та призначення на посаду судді, який складається з відповідних стадій (ст. 70) [7]. Звернемо увагу на статтю 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де у ч. 1 зазначається, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку тих осіб, які успішно склали відбірковий іспит. Вважаю, цей етап слід дещо змінити у його послідовності, адже Вища кваліфікаційна комісія суддів України буде виконувати колосально велику роботу перевіряючи усіх, хто лише успішно склав відбірковий іспит. Вважаю доречним провести таку спеціальну перевірку щодо осіб, які вже успішно склали кваліфікаційний іспит. Тому, пропоную змінити черговість етапів добору кандидатів на

посаду судді і перенести етап спеціальної перевірки після складення кваліфікаційного іспиту. А тому і правову норму викласти в іншій редакції: «Для проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб».

Також вважаю за необхідне доповнити норму, яка регулюватиме правову основу проведення спеціальної перевірки положенням про тривалість такої перевірки та строку надання відповідей за запитом Вищої кваліфікаційна комісія суддів України. Так, Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом тридцяти днів після ухвалення рішення про успішне складення кваліфікаційного іспиту проводить спеціальну перевірку кандидатів на посаду судді, надсилаючи запити до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів тощо. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено запит, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Запропонована така зміна порядку етапів добору кандидатів на посаду суддів спрямована й на те, щоб рейтинг формувався одразу ж після проведення спеціальної перевірки кандидатів на посаду судді.

Так, вітчизняна система добору суддів повинна забезпечити не тільки необхідні передумови для призначення на посади суддів найбільш підготовлених юристів з певним життєвим досвідом і віком, але осіб з високими моральними якостями.

Висновки

Таким чином, говорячи про повне перезавантаження публічної влади і докорінну зміну у системі судоустрою та правосуддя основним завданням реформи є відновлення довіри до судової влади, перш за все, через наближення української системи судоустрою до європейських стандартів у контексті євроінтеграції України.

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна наголосити, що кадрова криза сьогодення у суддівському корпусі вказує на необхідність оперативного поповнення судової системи, на необхідність пришвидшеного добору та призначення нових суддів. Але такий процес хоч і має бути оперативний, але ні в якому разі не спрощений, щоб не склалася ситуація при якій відбудеться зниження якості судових кадрів та правосуддя.

Список використаних джерел

1. Судова реформа:стратегічне планування та подальші кроки. URL:

https://vkksu.gov.ua/ua/news/sudowa-rieforma-stratiegitchnie-planuwannia-ta-podalshikroki/ (дата звернення 24.05.2023)

2. Кривенко В.В. Демократизація судової системи України: проблеми і перспективи: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. Одеса: Одеська національна юридична академія, 2006. 216 с.

3. Коротун О.М. Організація і функції суддівського самоврядування за законодавством України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. Київ, 2009. 206 с.

4. Прилуцький С.В. Формування корпусу професійних суддів України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. К.: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, 2003. 223 с.

5. Обрусна С.Ю. Суддівський корпус України: поняття та правова характеристика. Форум права. 2010. № 3. С. 318-321. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010- З/ioocjtpx.pdf (дата звернення 24.05.2023)

6. Крусян Р.А. Реформування системи судоустрою України: досвід, сучасність, тенденції: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2018. 255 с.

7. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-VTII Відомості Верховної Ради, 2016, № 31, ст.545.

8. Доповідь Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії)

щодо призначення суддів. Доповідь ухвалено Венеціанською комісією на 70 пленарному засіданні (м. Венеція, 16-17 березня 2007 р.). URL:http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf дата звернення 24.05.2023)

References

1. Judicial reform:strategicplanning and next steps. Retrieved from:

https://vkksu.gov.ua/ua/news/sudowa-rieforma-stratiegitchnie-planuwannia-ta-podalshikroki/ (accessed 24 May 2023). (in Ukrainian)

2. Kryvenko, V. (2006) Democratization of the judicial system of Ukraine: problems and prospects: PhD diss. Odessa: ONTU. (in Ukrainian)