Державна політика протидії корупції в країнах ЄС: провідний досвід та рекомендації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика протидії корупції в країнах ЄС: провідний досвід та рекомендації

Дєгтяр Олег Андрійович доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління та адміністрування, Прикарпатський національний університет імені Василю Стефаника

Анотація

Корупція залишається актуальною проблемою в багатьох країнах світу, включаючи країни Європейського Союзу (ЄС). У сучасному світі корупція загрожує розвитку демократії, правовій державі та економічній стабільності. Держави ЄС вже мають певний досвід боротьби з цією проблемою, і дослідження їх державної політики можуть принести цінний внесок у розумінні кращих практик для визначення шляхів подальшого вдосконалення цієї політики. Проблема державної протидії корупції в країнах ЄС передбачає забезпечити ефективний захист демократичних інститутів та збереження політики довіри громадян до державних органів у високорозвинених європейських країнах. Корупція залишається серйозною загрозою, що вимагає подальшого дослідження та розробки ефективних стратегій боротьби. Дослідження має на меті проаналізувати провідний досвід країни ЄС у впровадженні політики протидії корупції, ідентифікувати чинники, які впливають на її успішність, та запропонувати рекомендації для подальшого вдосконалення цієї політики. державний корупція політика

Об'єктом дослідження є державна політика протидії корупції в країнах ЄС. Предметом дослідження є провідний досвід країн ЄС у боротьбі з корупцією та його застосування в практиці. У дослідженні використовувалися методи аналізу літературних джерел, порівняльного аналізу індексів сприйняття корупції, а також експертного оцінювання за допомогою опитувань провідних науковців і практиків у сфері боротьби з корупцією. У ході дослідження було проведено аналіз стану справ у країнах ЄС з питань корупції, визначено фактори, які впливають на успішну боротьбу з корупцією, та проаналізовано кращі практики ЄС у цій сфері. Були виокремлені ключові чинники успіху та сформульовані рекомендації для подальшого розвитку політики протидії корупції. На основі результатів дослідження були сформульовані висновки щодо ефективних стратегій протидії корупції в країнах ЄС. Рекомендації включають удосконалення законодавства, посилення механізмів моніторингу та звітності, а також залучення громадянського суспільства та міжнародних партнерів до боротьби з корупцією. Ці рекомендації можуть бути використані для практичного впровадження політики протидії корупції та покращення ситуації в країнах ЄС.

Ключові слова: публічне управління, публічна політика, державна політика, державна політика протидії корупції, державна політика попередження корупції, боротьба з корупцією в органах влади, діяльність органів влади.

Diegtiar Oleg Andreyovych doctor of sciences in public administration, professor, professor of the department of public administration and administration, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University

STATE ANTI-CORRUPTION POLICY IN EU COUNTRIES: LEADING EXPERIENCES AND RECOMMENDATIONS

Corruption remains an actual problem in many countries of the world, including the countries of the European Union (EU). In today's world, corruption threatens the development of democracy, the rule of law, and economic stability. EU countries already have some experience in dealing with this problem, and research into their public policies can provide a valuable contribution to understanding best practices to identify ways to further improve these policies. The problem of state anti-corruption in the EU countries involves ensuring the effective protection of democratic institutions and preserving the policy of citizens' trust in state bodies in highly developed European countries. Corruption remains a serious threat that requires further research and development of effective strategies to combat it. The research aims to analyze the leading experience of the EU country in the implementation of the anti-corruption policy, identify the factors that affect its success, and offer recommendations for further improvement of this policy. The object of the study is the state anti-corruption policy in EU countries. The subject of the study is the leading experience of the EU countries in the fight against corruption and its application in practice. The research used the methods of analysis of literary sources, comparative analysis of corruption perception indices, as well as expert evaluation using surveys of leading scientists and practitioners in the field of anticorruption. In the course of the study, an analysis of the state of affairs in the EU countries regarding corruption was carried out, the factors that influence the successful fight against corruption were determined, and the best practices of the EU in this area were analyzed. The key success factors were identified and recommendations were formulated for the further development of the anticorruption policy. Based on the results of the study, conclusions were formulated regarding effective strategies for combating corruption in the EU countries. Recommendations include improving legislation, strengthening monitoring and reporting mechanisms, and involving civil society and international partners in the fight against corruption. These recommendations can be used for the practical implementation of the anti-corruption policy and improvement of the situation in EU countries.

Keywords: public administration, public policy, state policy, state anticorruption policy, state corruption prevention policy, fight against corruption in government bodies, activity of government bodies.

Постановка проблеми. У сучасному світі, корупція залишається актуальною та серйозною загрозою для стійкості, ефективності, і легітимності державного управління в багатьох країнах, включаючи держави Європейського Союзу (ЄС). Попри значний прогрес у покращенні правової та інституціональної бази в боротьбі з корупцією, сучасні тренди та тенденції свідчать про те, що ця проблема продовжує існувати та адаптуватися до нових умов.

Спостерігається, зокрема, зростання транснаціональної корупції, яка негативно впливає на міжнародні відносини і міжнародну торгівлю. Крім того, в деяких країнах ЄС спостерігається зростання корупції в сферах, пов'язаних з діяльністю владних структур, таких як закупівлі, охорона здоров'я та освіта.

Гіпотеза цього дослідження полягає в тому, що необхідно вивчити та проаналізувати провідний досвід країн ЄС у сфері боротьби з корупцією, враховуючи сучасні тренди та тенденції, щоб розробити стратегії та рекомендації для подальшого покращення державної політики протидії корупції.

Статистичні дані підтверджують важливість цієї проблеми, оскільки за останні роки в індексі сприйняття корупції Transparency International багато країн ЄС залишились на середньому рівні, а деякі навіть втратили позиції у рейтингу. Ця проблема вимагає уваги та систематичного аналізу для запобігання подальшому поширенню корупції та забезпечення стійкого розвитку в країнах ЄС.

Аналіз публікацій. У статті проведено аналіз літературних джерел, зокрема, роботи авторів: Івашова Л. М., Н. І. Шевченко, Н.Л. Виноградова [5], Тіньков А. [6], Грига М.А. [3], Бугайчук К.Л. [7], Супрун Т.М. [8] та інших.

Мета дослідження. Метою даної статті є систематичний аналіз провідного досвіду країн Європейського Союзу (ЄС) у впровадженні державної політики протидії корупції та ідентифікація чинників, що впливають на її успішність. Надання конкретних рекомендацій для подальшого вдосконалення цієї політики в контексті європейського простору на основі аналізу сучасних трендів та тенденцій.

Для досягнення мети дослідження, яка була сформульована, було виконано наступні завдання:

- детально дослідити досвід країн ЄС у боротьбі з корупцією, зокрема, визначити ключові інструменти та програми, що призвели до досягнення позитивних результатів;

- визначити чинники, що впливають на успішну реалізацію державної політики протидії корупції в країнах ЄС, включаючи правовий, інституційний, соціокультурний та міжнародний контексти;

- врахувати останні тренди та тенденції в поширенні корупції, зокрема, транснаціональної та електронної корупції, та оцінити їх вплив на діючу політику протидії корупції;

- розробити конкретних рекомендацій для подальшого покращення державної політики протидії корупції в країнах ЄС, включаючи законодавчі, інституційні та інші заходи, які можуть сприяти зменшенню рівня корупції та підвищенню довіри до владних структур.

Виклад основного матеріалу. Протидія корупції в країнах Європейського Союзу (ЄС) є важливим завданням для збереження демократії, верховенства закону та економічної стабільності. Країни ЄС вдосконалюють свої стратегії та механізми боротьби з корупцією на різних рівнях - від національного до регіонального. А саме країни ЄС приймають суворі антикорупційні закони та положення, які визначають корупцію як кримінальне правопорушення і передбачають відповідальність для осіб, які винні в корупції. Вони також впроваджують ефективну судову систему для розгляду корупційних справ [1-2].

Крім того країни ЄС мають спеціалізовані антикорупційні органи та агентства, які відповідають за виявлення, розслідування та притягнення до відповідальності осіб, винних у корупції [3]. Ці органи зазвичай незалежні від владних структур і мають велику автономію. Слід зазначити, що є велике прагнення до високого рівня прозорості у діяльності державних органів та громадських організацій. Вони встановлюють механізми для оприлюднення публічної інформації та фінансової звітності. Доступ до інформації сприяє контролю громадськості та ЗМІ над діяльністю органів влади.

Громадські організації та активісти відіграють важливу роль у виявленні корупції та вимаганні відповідальності винних осіб. Багато країн ЄС підтримують роботу громадських антикорупційних організацій і сприяють їхнім зусиллям [4].

Велику роль відіграє співпраця країн ЄС з міжнародними організаціями, такими як ООН, Рада Європи і Організація з економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), для обміну найкращими практиками та координації дій у сфері боротьби з корупцією.

Країни Європейського Союзу активно розвивають електронні системи управління та надання послуг, що зменшує можливості корупції через людський фактор і покращує доступ до послуг громадян.

Детальне дослідження досвіду країн ЄС у боротьбі з корупцією виявило ряд ключових інструментів та програм, що призвели до досягнення позитивних результатів [5]. Один із таких інструментів - це сильна законодавча база, яка передбачає суворі стягнення за корупційні дії. Крім того, ефективність боротьби з корупцією підтримується наявністю незалежних антикорупційних органів та спеціалізованих судів. Програми, спрямовані на забезпечення прозорості та відкритості у владних структурах, також відіграють важливу роль. Країни ЄС активно використовують інформаційні технології для моніторингу та звітності, що зробило процес боротьби з корупцією більш ефективним і прозорим.

Визначення чинників, які впливають на успішну реалізацію державної політики протидії корупції в країнах ЄС, виявило, що правовий, інституційний, соціокультурний та міжнародний контексти грають вирішальну роль. Перш за все, наявність чіткого законодавства, яке передбачає високі стягнення за корупційні дії, є необхідною умовою успішної боротьби з корупцією. Наявність незалежних антикорупційних органів та судів сприяє ефективному розслідуванню та покаранню осіб, замішаних у корупційних справах [6].

Соціокультурний контекст також важливий, оскільки освіта та свідомість громадян щодо негативних наслідків корупції можуть підвищити толерантність до цього явища. Міжнародний контекст включає співпрацю з іншими країнами та міжнародними організаціями для обміну інформацією та координації дій у боротьбі з транснаціональною корупцією.

Аналізуючи специфіку антикорупційної боротьба в країнах ЄС доцільно акумулювати особливості такої політики - рис. 1

Рис. 1 - Система антикорупційної політики країн ЄС * Джерело: розроблено автором на основі аналізу літературних джерел [9-10]

Останнім часом спостерігається зростання транснаціональної та електронної корупції. Транснаціональна корупція вимагає більшої міжнародної співпраці та обміну інформацією між країнами для її подолання.

Електронна корупція передбачає нові виклики у забезпеченні кібербезпеки та захисті особистих даних громадян [7-8].

З метою подальшого покращення державної політики протидії корупції в країнах ЄС, рекомендується:

1. Зміцнити законодавство: покращити законодавство, щоб зробити стягнення за корупційні дії більш суворим та ефективним.

2. Підвищити прозорість: забезпечити більшу прозорість та відкритість у владних структурах, включаючи обов'язкову публікацію фінансової інформації та звітів.

3. Запровадити інновації у боротьбі з корупцією: використовувати нові технології та інноваційні підходи для виявлення та запобігання корупції.

4. Збільшити міжнародну співпрацю: підвищити співпрацю з іншими країнами та міжнародними організаціями для боротьби з транснаціональною корупцією.

5. Підвищити освіту і свідомість громадян: здійснювати інформаційні кампанії та освітні заходи для підвищення свідомості громадян щодо наслідків корупції.

Завдяки виконанню цих рекомендацій, країни ЄС можуть подолати виклики, пов'язані з корупцією, та покращити довіру до владних структур, забезпечуючи більш справедливе та прозоре суспільство.

Висновки та пропозиції

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що корупція лишається серйозною загрозою для багатьох країн ЄС і суттєво впливає на демократію, правову державу та економічну стабільність. Важливо продовжувати приділяти їй увагу та ресурси. Країни ЄС розробили комплексні стратегії та програми для боротьби з корупцією, включаючи сильну правову базу, антикорупційні органи та механізми прозорості. Цей досвід може бути важливим для інших країн, що борються з корупцією. Слід зазначити, що важливо враховувати різноманітні чинники, що впливають на успішну реалізацію державної політики протидії корупції, включаючи правовий, інституційний, соціокультурний та міжнародний контексти. Останні тренди вказують на необхідність більшої міжнародної співпраці та уваги до нових форм корупції, таких як транснаціональна та електронна корупція.

Необхідно підвищити ефективність судової системи та зробити стягнення за корупційні дії більш строгим і прозорим, розглянути можливість створення спеціалізованих антикорупційних органів, які б мали велику незалежність і повноваження у боротьбі з корупцією. Крім того слід зосередити увагу на освіті та освітніх програмах, спрямованих на формування антикорупційної свідомості серед громадян, підтримувати міжнародну співпрацю та обмін досвідом з іншими країнами в боротьбі з корупцією.

Література

1. Krambia-Kapardis, M. (2019), "Disentangling anti-corruption agencies and accounting for their ineffectiveness", Journal of Financial Crime, Vol. 26 No. 1, pp. 22-35. https://doi.org/10.1108/JFC-01-2018-0016

2. Gregory, R. (2015), "Political independence, operational impartiality, and the effectiveness of anti-corruption agencies", Asian Education and Development Studies, Vol. 4 No. 1, pp. 125-142. https://doi.org/10.1108/AEDS-10-2014-0045

3. Грига М.А.(2020) Система антикорупційних органів Польщі. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріли V міжнар. наук.- практ. конф. (м. Київ, 9-10 груд. 2020 р.). Київ: НАВС, 2020. С. 72-74. Електронний ресурс. - Режим доступу: https://www.naiau.kiev.ua/files/naukova-diyalnist/naukovzaxodi/ zbirnuki/2020/ anty-korupc2_1.pdf

4. Lennerfors, T.T. (2017), "Corruption: Maximizing, Socializing, Balancing, and Othering", ABlander, M.S. and Hudson, S. (Ed.) The Handbook of Business and Corruption, Emerald Publishing Limited, Bingley, pp. 25-48. https://doi.org/10.1108/978-1-78635-445-720161003

5. Івашова Л.М. (2022) Особливості реалізації антикорупційної політики та протидії тіньовому сектору економіки у світлі євроінтеграційних прагнень України / Л.М. Івашова, Н. І. Шевченко, Н.Л. Виноградова // Публічне управління та митне адміністрування, № 3 (34). С. 40-49. . - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/bitstream/ 123456789/5194/1/6.pdf

6. Тіньков А. (2012) Специфіка боротьби з політичною корупцією в системі публічного управління Європейського Союзу. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. С. 224-234.

7. Бугайчук, К.Л. (2023) Міжнародні та зарубіжні стандарти правового статусу та захисту викривачів корупції та їх імплементація в національну практику [Електронний ресурс] / Бугайчук К.Л. // Юридичний науковий електронний журнал. - № 1. - С. 665-669. - Електронний ресурс. - Режим доступу: https://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/18216

8. Супрун Т.М. (2017) Зарубіжний досвід запобігання та протидії корупції'/ Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). - Вип. 2-3.-С. 199-204. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ muvnudp_2017_2-3_41

9. Soot, M. (2012), "The role of management in tackling corruption", Baltic Journal of Management, Vol. 7 No. 3, pp. 287-301. https://doi.org/10.1108/17465261211245463

10. Hudson, S. and Claasen, C. (2017), "Nepotism and Cronyism as a Cultural Phenomenon?", ABlander, M.S. and Hudson, S. (Ed.) The Handbook of Business and Corruption, Emerald Publishing Limited, Bingley, pp. 95-118. https://doi.org/10.1108/978-1-78635-445-720161006

References:

1. Krambia-Kapardis, M. (2019), "Disentangling anti-corruption agencies and accounting for their ineffectiveness", Journal of Financial Crime, Vol. 26 No. 1, pp. 22-35. https://doi.org/10.1108/JFC-01-2018-0016 [in English]

2. Gregory, R. (2015), "Political independence, operational impartiality, and the effectiveness of anti-corruption agencies", Asian Education and Development Studies, Vol. 4 No. 1, pp. 125-142. https://doi.org/10.1108/AEDS-10-2014-0045 [in English]

3. Hryha M. A.(2020) Systema antykoruptsiinykh orhaniv Polshchi. Realizatsiia derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky v mizhnarodnomu vymiri [The system of anti-corruption bodies in Poland. Implementation of the state anti-corruption policy in the international dimension] : materily V mizhnar. nauk.-prakt. konf. [materials of the 5 th international science and practice conf] (m. Kyiv, 9-10 hrud. 2020 r.). Kyiv : NAVS, 2020. S. 72-74. Elektronnyi resurs. - Rezhym dostupu: https://www.naiau.kiev.ua/files/naukova-diyalnist/naukovzaxodi/zbirnuki/2020/ anty-korupc2_1.pdf [in Ukrainian]

4. Lennerfors, T.T. (2017), "Corruption: Maximizing, Socializing, Balancing, and Othering", ABlander, M.S. and Hudson, S. (Ed.) The Handbook of Business and Corruption, Emerald Publishing Limited, Bingley, pp. 25-48. https://doi.org/10.1108/978-1-78635-445-720161003 [in English]

5. Ivashova L. M. (2022) Osoblyvosti realizatsii antykoruptsiinoi polityky ta protydii tinovomu sektoru ekonomiky u svitli yevrointehratsiinykh prahnen Ukrainy [Peculiarities of the implementation of anti-corruption policy and countering the shadow sector of the economy in the light of Ukraine's] / L. M. Ivashova, N. I. Shevchenko, N. L. Vynohradova // Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia [Public administration and customs administration,], № 3 (34). S. 40-49. - Elektronnyi resurs. - Rezhym dostupu: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/ bitstream/123456789/5194/1/6.pdf [in Ukrainian]

6. Tinkov A. (2012) Spetsyfika borotby z politychnoiu koruptsiieiu v systemi publichnoho upravlinnia Yevropeiskoho Soiuzu [Specifics of the fight against political corruption in the public administration system of the European Union]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy [Collection of scientific works of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine]. Vyp. 1. S. 224-234. [in Ukrainian]

7. Buhaichuk, K. L. (2023) Mizhnarodni ta zarubizhni standarty pravovoho statusu ta zakhystu vykryvachiv koruptsii ta yikh implementatsiia v natsionalnu praktyku [International and foreign standards of legal status and protection of corruption whistleblowers and their implementation in national practice] [Elektronnyi resurs] / Buhaichuk K. L. // Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal [Legal scientific electronic journal]. - № 1. - S. 665-669. - Elektronnyi resurs. - Rezhym dostupu: https://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/18216 [in Ukrainian]

8. Suprun T.M. (2017) Zarubizhnyi dosvid zapobihannia ta protydii koruptsii [Foreign experience in preventing and countering corruption]/ Mizhnarodnyi yurydychnyi visnyk: aktualni problemy suchasnosti (teoriia ta praktyka) [International legal bulletin: current problems of the present day (theory and practice)].-Vyp. 2-3.-S. 199-204. - Elektronnyi resurs. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/muvnudp_2017_2-3_41 [in Ukrainian]

9. Soot, M. (2012), "The role of management in tackling corruption", Baltic Journal of Management, Vol. 7 No. 3, pp. 287-301. https://doi.org/10.1108/17465261211245463 [in English]

10. Hudson, S. and Claasen, C. (2017), "Nepotism and Cronyism as a Cultural Phenomenon?", ABlander, M.S. and Hudson, S. (Ed.) The Handbook of Business and Corruption, Emerald Publishing Limited, Bingley, pp. 95-118. https://doi.org/10.1108/978-1-78635-445- 720161006 [in English]

Размещено на Allbest.ru