Криміналістична типологізація кримінальних правопорушень у кіберпросторі

Размещено на http://allbest.ru

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТИПОЛОГІЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У КІБЕРПРОСТОРІ

Думчиков М.О.

кримінальне правопорушення кіберпростір типологізація

Постановка проблеми. Результативність розслідування кримінальних правопорушень у кіберпросторі значною мірою залежить від характеру та обсягу інформації, якою володіє слідчий на початковому етапі слідчих дій. Віднесення кримінальних правопорушень до певного типологізаційного виду, значно полегшує вибір методики розслідування того чи іншого суспільно небезпечного діяння у кіберпросторі. Сьогодні в доктринальних джерелах визначені лише загальні риси типологізації кримінальних правопорушень, без виділення їх за об'єктами або предметами посягання.

Стан опрацювання цієї проблематики. Різні аспекти питання криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі не втрачають своєї актуальності протягом останніх років та були предметом дослідження таких науковців як: Адамова О.С., Кравцов І.В., Шепітько Ю.В. та Дзюндзюк В.Б.

Мета статті: є здійснення криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі на основі дослідження об'єкта, суб'єкта та предмета кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу. Здійснюючи криміналістичну типологізації суспільно небезпечних діянь вчинених у кіберпросторі, хочемо почати з визначення сутності поняття криміналістична типологізація та власне типологізація загалом. О.С. Адамова під типологізацією розуміє, певну категорію, яка відбиває очевидне і зрозуміле кожному, однак в той же час є надзвичайно насиченою та неоднозначною. Зауважимо, що автор визначає типологізацію з точки зору філософського аспекту [1, c. 19].

В свою чергу І.В. Кравцов надає поняття саме правової типологізації, під якою розуміє, зокрема, як особливий метод, грамотне використання якого значно підвищує ефективність правового регулювання. Крім того на думку науковця правова типологізація може визначатися, як особливий прийом законодавчої техніки, правильне застосування якого буде сприяти вдосконаленню нормативно правових актів, і як результат вдосконалення правового регулювання суспільних відносин [2, c. 52].

Що стосується власне криміналістичної типологізації, то на думку Шепітько В.Ю., вона виступає певним провідником у пізнанні самого об'єкта, є невід'ємним засобом проникнення в його сутнісну складову та забезпечує виявлення певних закономірностей, які необхідні дня його наукового обґрунтування та опису [3].

На нашу думку криміналістична типологізація кримінальних правопорушень сьогодні набула найбезпосереднішого та найактивнішого практичного застосування в ході здійснення слідчої діяльності. Перш за все вона забезпечує правильне розуміння суті подій, які розслідуються, а також допомагає грамотно вибудувати, вибрати та застосувати запропоновані практиками криміналістичні методики розслідування окремих кримінальних правопорушень у кіберпросторі.

На нашу думку найбільш повною є типологізація кримінальних правопорушень у кіберпросторі на основі положень Будапештської Конвенції «Про кіберзлочинність». Сьогодні, типологізація на основі зазначеної Конвенції справедливо можна вважати еталонною. Відповідно до Конвенції всі кримінальні правопорушення, які можуть вчинятися у кібернетичному просторі варто ділити на п'ять груп: 1) правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем; 2) правопорушення, пов'язані з комп'ютерами; 3) правопорушення, пов'язані зі змістом; 4) правопорушення, пов'язані з порушенням авторських та суміжних прав; 5) правопорушення, зафіксовані в окремому протоколі, це акти расизму та ксенофобії, скоєні з використанням комп'ютерних мереж [4].

У криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі Дзюндзюк В.Б. зазначає основні криміналістично значимі елементи цього виду суспільно небезпечних діянь та його взаємні відносини вкладеності і підзвітності [5].

За способами вчинення кримінальні правопорушення у кіберпросторі можна типологізувати на: 1) неправомірне підключення до інформаційно телекомунікаційних систем та мереж; 2) створення, використання, розповсюдження та збут мережевого шкідливого програмного забезпечення; 3) протиправне створення, використання, розповсюдження або збут, матеріалів заборонених до публічного і вільного обороту, вчиненого шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних технологій, систем та мереж; 4) порушення авторських та суміжних прав в мережі Інтернет; 5) шахрайство вчинене з використанням цифрових пристроїв; 6) крадіжка вчинена в кібернетичному просторі; 7) надання комерційних послуг в мережі Інтернет без оформлення фізичної особи підприємця; 8) вимагання у кіберпросторі; 9) кібертероризм.

В свою чергу С.В. Еміліо пропонує наступну типологізацію кримінальних правопорушень у кіберпросторі, яка основана на цілі вчинюваного суспільно небезпечного діяння у кіберпросторі: 1) кримінальні правопорушення в яких елементи інформаційно-телекомунікаційних технологій є основним об'єктом кримінального правопорушення, наприклад порушення встановленого порядку маршрутизації цифрової інформації; 2) кримінальні правопорушення в яких елементи інформаційно-телекомунікаційних технологій виступають проміжною метою, тобто коли за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій вчиняються інші суспільно небезпечні діяння; 3) кримінальні правопорушення в яких елементи інформаційно-телекомунікаційних технологій виступають лише автоматизованим засобом суспільно небезпечного, протиправного діяння; 4) кримінальні правопорушення в яких елементи інформаційно-телекомунікаційних технологій виступають засобом забезпечення злочинної діяльності [6].

Найбільш поширеною типологізацією, яка зустрічається в доктринальних джерелах виступає типологізація на основі об'єкту посягання відповідно до розділів Особливої частини Кримінального кодексу України. Сьогодні, коли процеси діджиталізації та цифровізації розвиваються набагато швидше за усі інші, коли ареною венних дій виступає не лише повітря, море та суходіл, але й кібернетичний та інформаційний простори, можна в упевненістю говорити, що об'єктом кримінальних правопорушень у кіберпросторі можуть виступати, як відносини пов'язані з національною безпекою держави, так і відносини в сфері власності.

В свою чергу кримінальні правопорушення у кіберпросторі за предметом посягання можна умовно поділити: 1) суспільно небезпечні діяння які мають матеріальний предмет посягання; 2) суспільно небезпечні діяння, які не мають матеріального предмету посягання. До першої групи можна віднести різного роду предмети матеріального світу, речі при вчиненні шахрайства у соціальних мережах або на маркетплейсах. До другої групи прийнято відносити цифрову інформацію, віртуальні активи та електронні гроші.

К. Джонатан в основу криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі бачить у проведенні аналізу об'єкта злочинного зазіхання цифрової інформації як складного багаторівневого об'єкта, та виявлення набору елементарних операцій на кожному його рівні. Наслідуючи свою позицію, науковець виділяє такі види кримінальних правопорушень цього типу: 1) знищення (руйнування) цифрової інформації; 2) неправомірне заволодіння цифровою інформацією чи порушення виключного права її використання; 3) неправомірне заволодіння цифровою інформацією як сукупністю відомостей, документів порушенням виключного права володіння; 4) неправомірне заволодіння цифровою інформацією як алгоритмом (методом) її перетворення; 5) неправомірне оволодіння цифровою інформацією як товаром; 6) дії або бездіяльність щодо створення (генерації) цифрової інформації із заданими властивостями; 7) розповсюдження телекомунікаційними каналами інформаційно-обчислювальних мереж цифрової інформації, що завдає шкоди абонентам; 8) розробка та розповсюдження комп'ютерних вірусів та інших шкідливих програм для цифрових пристроїв; 9) неправомірна модифікація цифрової інформації; 10) неправомірна модифікація цифрової інформації як сукупності фактів, відомостей; 11) неправомірна модифікація цифрової інформації як алгоритм [7].

Залежно від кваліфікації суб'єктів вчинення кримінальних правопорушень у кіберпросторі ми виділити наступні типологізаційні групи: 1) професійні користувачі це фахівці, для яких інформаційно-телекомунікаційні технології є предметом діяльності, або засобом та умовою діяльності, або інструментом для вирішення професійних завдань; 2) непрограмуючі користувачі це люди, які використовують готові програмні продукти, що не потребують навичок програмування; 3) випадкові користувачі це дилетанти, які стикаються з комп'ютером уперше і здатні користуватися лише елементарними програмними продуктами.

Вивчення кримінальних правопорушень, які вчиняються у кіберпросторі в розрізі їх криміналістичного розуміння повинно мати комплексний характер і підлягатиме розгляду з різних сторін, у різних зрізах. У ході типологізаційного дослідження суспільно небезпечних діянь, які вчиняються у кіберпросторі не можна обмежуватися розподілом криміналістичної типологізації лише з однієї підстави, суть питання зобов'язує будувати типологізаційні системи за всіма можливими справжніми ознаками.

Типологізація кримінальних правопорушень у кіберпросторі також можлива за ознаками процесу розслідування, зокрема, розслідування кримінальних правопорушень у сприятливих чи несприятливих умовах слідчих ситуацій. З урахуванням організації поетапного проведення слідчих дій кримінального правопорушення, що розслідуються як в умовах сприятливих, так і несприятливих ситуацій, логічно поділити на дві групи: 1) розслідувані у відповідних ситуаціях, що складаються на початковому етапі роботи у кримінальній справі; 2) розслідувані у відповідних ситуаціях, що складаються надалі.

Визначені у статті варіанти типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторіє передумовою для розробки завдань, засобів та методів, які можна використовувати під час розслідування кримінальних правопорушень (зокрема, спеціальних техніко-криміналістичних засобів та методів виявлення та дослідження різних специфічних матеріальних об'єктів, типізації та систематизації кримінальних та криміналістичних ситуацій). Формування теорії криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі стане серйозним внеском у загальну методологію криміналістики як систему світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів боротьби зі злочинністю.

З практичної точки зору значимість криміналістичної типологізації суспільно небезпечних діянь у кіберпросторі обумовлена її логічним змістом, апробацією комплексу типових слідчих версій у кримінальній справі, що є надійною гарантією всебічності та повноти розслідування кримінальних правопорушень цього типу.

Подальша розробка теоретичних основ криміналістичної типологізації кримінальних правопорушень у кіберпрострі стане актуальним науковим завданням, обумовленим потребами криміналістичної теорії та практики виявлення та розслідування суспільно небезпечних діянь цього типу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Адамова О.С. Поняття правової класифікації. Часопис цивілістики. Випуск 18. С. 19-22.

2. Кравцов І.В. Класифікація правових цінностей та її значення для правової теорії і практики. Наукові записки НаУКМА. 2017. Том 200. Юридичні науки. С. 51-55.

3. В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель. Криміналістика. 2010. URL: https://sci-book.com/kriminaNstika-pidruchniki/kriminalistika6533.html.

4. Про кіберзлочинність: Конвенція від 23.11.2001. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_575#Text.

5. Дзюндзюк В.Б. Поява і розвиток кіберзлочинності. Державне будівництво. 2013. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ DeBu_2013_1_3.

6. Emilio C. Viano. Cybercrime: Definition, Typology, and Criminalization. URL: https://www. researchgate.net/publication/311584382_ Cybercrime_Definition_Typology_and_Criminalization/references.

7. Jonathan Clough. Data Theft? Cybercrime and the Increasing Criminalization of Access to Data. URL: https://www.researchgate. net/publication/225469687_Data_Theft_Cybercrime_and_the_Increasing_Criminalization_of_Access_to_Data.

Размещено на Allbest.ru