Особливості планування розвитку землекористування та зонування земель як передумов реалізації права використання за законодавством України та Канади: порівняльний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Особливості планування розвитку землекористування та зонування земель як передумов реалізації права використання за законодавством України та Канади: порівняльний аспект

Ковач Б.Л. аспірант кафедри земельного та аграрного права

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей планування розвитку землекористування та зонування земель за законодавством України та Канади у контексті їх порівняння. Забезпечення надійних гарантій права власності на землю, а також ефективного управління у сфері використання та охорони земель в умовах інтенсивного розвитку земельних відносин, на сучасному етапі становлення української правової системи, вимагає активного пошуку нових інструментів і механізмів їх регулювання. Важливу роль у даному контексті відіграє планування використання та зонування земель. Разом з тим, міжнародні орієнтири нашої держави висувають на порядок денний необхідність проведення порівняльних досліджень у різних сферах суспільних відносин. У тому й числі щодо планування розвитку землекористування та зонування земель як передумов реалізації права їх використання. Тому важливим є вивчення зарубіжного досвіду, зокрема, Канади. Встановлення, виділення та об'єднання однорідних територій та земельних масивів відповідно до визначених властивостей, які встановлюються згідно з поставленим завданням, категорією земель та типом землекористування раціоналізує землекористування, визначаючи відповідні функції для територіальних утворень і таким чином максимізуючи їх корисність. Як планування розвитку землекористування та зонування земель за законодавством України, так і планування розвитку землекористування та зонування земель за законодавством Канади, мають низку особливостей серед яких можна виокремити, як спільні, так і відмінні. Зокрема, на основі порівняльного аналізу законодавства України та Канади щодо планування розвитку землекористування та зонування земель, а також практики його реалізації, можна зробити такі висновки: 1) до спільних особливостей передусім можна віднести: по-перше, трьохрівневе планування землекористування; по-друге, відсутність єдиного підходу щодо зонування земель на рівні різних територіальних одиниць; по-третє, в обох країнах обов'язковою дією при плануванні розвитку територій є зонування; 2) до відмінностей можна віднести передусім те, що: по-перше, на відміну від України, у Канаді участь широкої громадськості є істотною умовою політики планування; по-друге, хоча в обох країнах планування використання земель здійснюється на трьох рівнях, термінологічне позначення таких рівнів мають певні відмінності.

Annotation

The article is dedicated researching the features of land use development planning and land zoning under the legislation of Ukraine and Canada in the context of their comparison. Ensuring reliable guarantees of land ownership, as well as effective management in the field of land use and protection in conditions of intensive development of land relations, at the current stage of the formation of the Ukrainian legal system, requires an active search for new tools and mechanisms for their regulation. Land use planning and zoning plays an important role in this context. At the same time, the international orientations of our country put on the agenda the need to conduct comparative studies in various spheres of social relations. Including land use development planning and land zoning as prerequisites for exercising the right to use them. Therefore, it is important to study foreign experience, in particular, Canada. Installation, allocation and unification of homogeneous territories and land massifs in accordance with the defined properties, which are established according to the task, land category and land use type, rationalizes land use, determining the appropriate functions for territorial formations and thus maximizing their utility. Both land use development planning and land zoning according to the legislation of Ukraine, and land use development planning and land zoning according to Canadian legislation, have a number of features, among which it is possible to single out both common and distinctive features. In particular, on the basis of a comparative analysis of the legislation of Ukraine and Canada regarding planning the development of land use and land zoning, as well as the practice of its implementation, the following conclusions can be drawn: 1) common features include: first, three-level land use planning; secondly, the lack of a unified approach to land zoning at the level of different territorial units; thirdly, in both countries a mandatory action when planning the development of territories there is zoning; 2) the differences include, first of all, that: first, unlike Ukraine, in Canada participation of the general public is an essential condition of planning policy; secondly though in both countries, land use planning is carried out at three levels, the terminology of such levels has certain differences.

Keywords: land use planning, land use, land zoning, legislation of Ukraine, foreign experience, Canadian experience, comparative aspect.

Вступ

Постановка проблеми. Забезпечення надійних гарантій права власності на землю, а також ефективного управління у сфері використання та охорони земель в умовах інтенсивного розвитку земельних відносин, на сучасному етапі становлення української правової системи, вимагає активного пошуку нових інструментів і механізмів їх регулювання. Важливу роль у даному контексті відіграє планування використання та зонування земель. Разом з тим, міжнародні орієнтири нашої держави висувають на порядок денний необхідність проведення порівняльних досліджень у різних сферах суспільних відносин. У тому й числі щодо планування розвитку землекористування та зонування земель як передумов реалізації права їх використання. Тому важливим є вивчення зарубіжного досвіду, зокрема, Канади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання планування розвитку землекористування та зонування земель, як за законодавством України, так і за законодавством Канади неодноразово привертало увагу вчених, серед яких: І. В. Ігнатенко, О. П. Ботезат, М. Шабот та ін. Проте наявні наукові дослідження з цього приводу мають здебільшого фрагментарний характер. До того ж, комплексні порівняльні дослідження з цієї теми наразі відсутні.

Метою статті є дослідження особливостей планування розвитку землекористування та зонування земель за законодавством України та Канади у контексті їх порівняння.

Результати

Як слушно зазначається у науковій літературі, основну роль серед функцій державного управління землями населених пунктів відіграє планування. Інші ж функції знаходяться в підпорядкованій залежності від неї й спрямовані на її реалізацію [1, с. 24]. Планування землекористування - це раціональний процес прийняття рішень щодо майбутнього використання землі: він передбачає заздалегідь визначені кроки, призначені для прийняття цілей і відповідних заходів для їх досягнення, беручи до уваги екологічні обмеження, зокрема, попереднє використання та наявні ресурси [2, с. 430].

Планування землекористування здійснюється здебільшого на різних рівнях влади. Так, відповідно до змісту статей 177, 178 та 180 Земельного кодексу України [3], планування використання земель здійснюється на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному та місцевому (територіальному). Кожен із рівнів характеризує відповідний вид влади, що лежить в основі загального поняття публічного адміністрування. На трьох рівнях планування використання земель також здійснюється в Канаді: федеральному, провінційному (регіональному) та муніципальному (місцевому) [4, с. 118].

Планування раціоналізує землекористування, визначаючи відповідні функції для територіальних утворень і таким чином максимізуючи їх корисність. Для цього враховується низка факторів, у тому числі фізичні чи географічні фактори, такі як: властиві якості землі; економічні фактори, такі як попит на землю як виробничий ресурс; і соціальні чинники, такі як характеристики громад, що проживають на землі. Намагаючись узгодити ці фактори, планування землекористування має враховувати певні головні вимоги, включаючи відтворення економічних структур. Хоча планування накладає певні обмеження на економічний розвиток, оскільки воно диктує землекористування, а не дозволяє регулювати його ринковими правилами, воно все ж забезпечує відтворення економічних структур, оскільки механізми, які воно накладає сьогодні, оптимізують потенціал розвитку землі в майбутньому. Коли держава планує колективне благо, наприклад, житло чи транспортну інфраструктуру, що відповідає соціальній раціональності, планування є інструментом економічного відтворення [2, с. 430].

Що ж стосується безпосередньо цінності для нашої держави досвіду Канади у сфері планування землекористування, то, на наш погляд, уваги заслуговує практика залучення громадян до питання планування землекористування. Адже таку участь можна розглядати як засіб отримання розуміння умов і потреб суспільства, що забезпечить можливість їх врахування у ході розробки політики планування. Разом з тим, за законодавством Канади участь широкої громадськості є істотною умовою політики планування землекористування у цій країні [2, с. 432]. У той же час, попри те, що в Україні на збільшення ролі участі громадськості в процесі планування були спрямовані Закони України «Про землеустрій» [5] і «Про охорону земель» [6], українське законодавство не в усьому послідовно визначило права і обов'язки учасників процесу [7, c. 107]. У свою чергу, послідовна участь громадськості у розробленні комплексного плану просторового розвитку сприятиме позитивним результатам планування території.

Також варто зазначити, що обов' язковою дією при плануванні розвитку територій є зонування, яке у літературних джерела визначається як встановлення, виділення та об'єднання однорідних територій та земельних масивів відповідно до визначених властивостей, які встановлюються згідно з поставленим завданням, категорією земель та типом землекористування [8, с. 249].

Так, на території нашої держави рішення щодо забудови, землекористування та благоустрою території населеного пункту та окремих ділянок приймаються на основі установленого зонінгом переліку переважних та супутніх видів забудови земельних ділянок, єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування, і розповсюджуються у рівній мірі на всі, розміщені в межах відповідних зон, земельні ділянки, інші об'єкти нерухомості, незалежно від форм власності [9].

Ст. 19 Земельного кодексу України [3] встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням. У свою чергу, у межах категорії земель, земельні ділянки поділяються за конкретним цільовим призначенням. Наприклад, в межах категорії земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки можуть передаватися у власність та надаватися у користування фізичним та юридичним особам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасу худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підсобного сільського господарства, тощо. В межах категорії житлової і громадської забудови земельні ділянки можуть використовуватися для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

При цьому, в Україні відповідно до Плану зонування землі може бути поділено на такі зони: україна канада землекористування

1) Громадські зони. Це, зокрема, зони призначені для розташування окремих адміністративних, ділових, фінансових, торговельних, культурно-просвітницьких установ, які мають розташовані в центрі міста, або груп цих об'єктів на території міста та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури. Зона включає центральні та прилеглі до центру міста території, а також може знаходиться в інших районах з багатофункціональним використанням території. В зоні можуть розташовуватись житлові будинки.

2) Житлові зони. Це, зокрема, зони призначені для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках. Зона формується, в основному, в межах існуючої селищної зони селищ, на територіях, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови. До зони відноситься квартали сформованої та перспективної садибної забудови.

3) Ландшафтно-рекреаційні зони. Це, зокрема, зони призначені для організації повсякденного відпочинку населення. До зони входять міські ліси, водойми, пляжі, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні зони, сквери, бульвари, та інші озеленені території, що використовуються населенням для відпочинку, об'єкти відпочинку, туризму, спортивні та рекреаційні території для дітей та дорослих.

4) Зони транспортної інфраструктури. Це, зокрема: майданчики для стоянки автотранспорту; пункти зупинки пасажирського транспорту та їх обладнання; тролейбусні лінії та їх облаштування; споруди лінійного та енергетичного господарства; споруди сигналізації та зв'язку міського електротранспорту; інженерні комунікації; огорожа вулиць та відбійники; дорожня інформація (знаки та ін.).

5) Зони інженерної інфраструктури. Це, зокрема, зони призначені для розміщення головних об'єктів тепломереж, водопостачання, каналізації, газопостачання, зливової каналізації.

6) Комунально-складські зони. Це, зокрема: місця традиційного захоронення; культові споруди; обрядові споруди; колумбарії; озеленення території, благоустрій. споруди інженерно- транспортної інфраструктури, що необхідні для функціонування кладовищ; зелені насадження спеціального призначення; автомобільні стоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів, для обслуговування об' єктів зони.

7) Виробничі зони. До виробничих зон входять території, на яких розміщуються підприємства, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон - 50 м. Такі зони формуються підприємствами IV класу шкідливості в межах виробничих територій, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови.

8) Зони сільськогосподарського призначення. До зон сільськогосподарського призначення входять землі сільськогосподарського призначення, надані для потреб сільського господарства, що використовуються для багаторічних насаджень, ріллі, сіножатей та пасовищ, господарських шляхів і прогонів, фермерських господарств, відповідно до містобудівної документації.

9) Зони спеціального призначення, які формуються в межах територій, на яких за містобудівною документацією передбачається організація санітарно-захисних зон [9].

Водночас допускається й інший поділ:

1) Житлові зони.

2) Громадсько-ділові зони.

3) Території невиробничої діяльності.

4) Виробничі зони.

5) Зони транспортної інфраструктури.

6) Рекреаційні зони.

7) Зони спеціального призначення [10].

І наведені варіації не є вичерпними. Чим більше Планів зонування проаналізувати, тим більше можна відзначити відмінностей. Адже ідентичні Плани зонування різних територіальних громад практично відсутні, що видається цілком логічним та обґрунтованим.

У свою чергу, зонування земель Канади може передбачати, як всього дві зони, так і сім зон. Так, за законодавством провінції Альберта, землі за призначенням поділяються на так звані «Білу зону» та «Зелену зону». Відповідний поділ було започатковано ще у 1948 році. Біла зона була виділена як земля призначена передусім для ведення сільського господарства та поселення. У свою чергу, Зелена зона передусім призначена для ведення лісового господарства, а також охорони важливих вододілів. Тобто вказані зони відзначаються відмінностями не лише в ландшафті, а також і у способах землекористування. Разом з тим, попри існування відмінностей в основному землекористуванні в Зеленій і Білій зонах, обидві території підтримують деякі з них однакові види використання - відпочинок, розвиток природних ресурсів, збереження ґрунту та води, охорона вододілів і середовище проживання [11]. Разом з тим, Альберта не має вичерпного набору провінційних політик землекористування.

У той же час, за законодавством Онтаріо передбачається 7 різних зон земель за їх призначенням в аспекті землекористування:

1) Житлова зона, де дозволяється будувати будинки, а також вести обмежену сільськогосподарську діяльність та займатися тваринництвом, зберігаючи при цьому гармонійне співвідношення між сільським і приміським землекористуванням.

2) Комерційні зони, де дозволяється будівництво об'єктів промисловості, відпочинку, торгівлі, інших видів бізнесу.

3) Інституційна/громадська зона, яка зазвичай дозволяє громадське використання, наприклад мерію, муніципальні установи, лікарні, музеї, релігійні споруди, школи та коледжі

4) Промислова зона, що дозволяє промислове або виробниче використання, яке, ймовірно, створює додатковий шум, рух, викиди в повітря.

5) Зона відкритого простору: будь-яка ділянка землі чи води, яка по суті не покращена та призначена для активного/пасивного відпочинку на природі, охорони здоров' я та безпеки населення, а також збереження природних ресурсів.

6) Екологічна зона, яка захищає чутливу або нестабільну землю від деградації та впливу на чутливу дику природу та рослинність, а також дозволяє муніципалітетам захищати населення від наслідків повеней, нестабільних земель і боротьби з ерозією.

7) Земля корони, що включає землі на які не поширюються правила планування. Приватна забудова на землях корони зазвичай не дозволяється. Крім того, земля віднесена до цієї зони не може бути продана, оскільки вона юридично належить державі (корона). За управління землями Корони відповідає Міністерство природних ресурсів і лісового господарства.

8) Зона змішаного використання: відносно нова зона, яка визначає землі, де дозволене співіснування багатоцільового використання (зазвичай житлове та комерційне), де ці функції фізично та функціонально інтегровані у такий спосіб щоби сприяти пішоходам та щільності, одночасно зменшуючи розростання [12].

Як бачимо, аналогічно зонуванню земель в Україні, зонування земель у Канаді також відзначається відсутністю єдиного підходу. Проте, на відміну від практики зонування земель в Україні, практика зонування земель у Канаді у межах різних територіальних одиниць відрізняється більш суттєво.

Висновки

Таким чином, порівняльний аналіз законодавства України та Канади щодо планування розвитку землекористування та зонування земель, а також практики його реалізації, дає змогу виокремити низку спільних та відмінних особливостей.

Так, зокрема, до спільних особливостей передусім можна віднести:

- по-перше, трьохрівневе планування землекористування;

- по-друге, відсутність єдиного підходу щодо зонування земель на рівні різних територіальних одиниць;

- по-третє, в обох країнах обов'язковою дією при плануванні розвитку територій є зонування.

Що ж стосується відмінностей, то до таких можна віднести передусім те, що:

- по-перше, на відміну від України, у Канаді участь широкої громадськості є істотною умовою політики планування;

- по-друге, хоча в обох країнах планування використання земель здійснюється на трьох рівнях, термінологічне позначення таких рівнів мають певні відмінності.

Насамкінець, варто зазначити, що особливості планування землекористування та зонування земель за законодавством України та Канади у контексті їх порівняння потребують подальшого наукового вивчення.

Список використаних джерел

1. Ігнатенко І. В. Актуальні питання планування використання земель у населених пунктах. Theory and practice ofjurisprudence. 2011. №1. С. 24.

2. Chabot M., Duhaime G. Land-use planning and participation: The case of inuit public housing (Nunavik, Canada). 1998. Vol. 22. No. 4. P. 429-447.

3. Земельний кодекс України: закон України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2768-14

4. Ботезат О. П. Зарубіжний досвід землекористування як крок до реалізації земельної реформи в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 24. С. 116-119

5. Про землеустрій: Закон України від 22.05.2003 року № 858-IV. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text

6. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 року №962-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15/find?text=%E5%EA%EE% EB%EE%E3

7. Територіально-просторове планування землекористування: навч. посібник. За заг. ред. професора А.М. Третяка. Третяк А.М., Третяк В.М., Прядка Т.М., Третяк Н.А. Біла Церква: «ТОВ «Бшоцеркшдрук», 2022. 168 с.

8. Юхно А. С. Концептуальні основи аграрного зонування земель при управлінні земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств // Економічний аналіз: зб. наук, пр. / Терноп. нац. екон. ун-т; редвол.: В. А. Дерій (голов, ред.) та ін. Тернопіль, 2014. Т. 15. С. 246-255.

9. Село Локниця Вараського району Рівненської області. URL: https://loknycka- gromada.gov.ua/news/1640341182/#_Toc90059645

10. План зонування території міста Рівного. URL: https://arhrv.gov.ua/geo/zones/dodatok.pdf

11. Understanding Land Use in Alberta. URL: https://landuse.alberta.ca/LandUse%20Documents/Understanding%20Land%20Use%20in% 20Alberta%20-%202007-04.pdf

12. Chapter 5.0: Zoning and Land Use chapter_5.0_-_zoning_and_land_use_20180501.pdf (ontarioca.gov)

Размещено на Allbest.ru