Адміністративно-правові інструменти Community Policing в Україні: вивчення європейського досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові інструменти Community Policing в Україні: вивчення європейського досвіду

Баєва Л.В.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного, адміністративного та трудового права, Національний університет «Запорізька політехніка»

Назаренко П.Г.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального, цивільного та міжнародного права, Національний університет «Запорізька політехніка»

Кожушко О.О.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри правових та інформаційних технологій, Хмельницький інститут соціальних технологій, Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Анотація

Мета роботи полягає в дослідженні актуальних питань правоохоронної діяльності, яка орієнтована на потреби місцевої громади, спрямована на децентралізацію та розв'язання місцевих проблем за допомогою громад. Вперше запропоновано основні кроки, які потрібно здійснити для впровадження ефективної моделі Community Policing в Україні. Визначена роль кіберполіції в Україні, яка ефективно співпрацює з громадою у сфері протидії кіберзлочинності та інформує населення про появу нових видів кіберзлочинів. У висновках зауважено, що в умовах сьогодення формується нова модель взаємовідносин громадян та поліції, яка ґрунтується на партнерстві. В Україні з боку держави та органів внутрішніх справ ведеться чітке роз'яснення суспільству щодо реформування поліції, особливо в умовах воєнного стану, а громадськість дедалі більше готова співпрацювати з поліцією.

Ключові слова: європейський досвід, Україна, правоохоронна діяльність, громада, Національна поліція, Community Policing.

Annotation

The purpose of the work is to study the current issues of law enforcement, which is focused on the needs of the local community, aimed at decentralization and solving local problems through public society. Both scientific and theoretical and specific sociological methods of research are used in the work. The results of the work explore the common elements of Community Policing in EU countries, as well as administrative and legal instruments of the EU Community Polting, which can be effectively implemented in Ukraine. For the first time, the main steps to be taken to establish an effective Community Policing model in Ukraine are proposed. It has been determined that to establish an effective model of Community Policing in Ukraine, it is necessary to conduct a preliminary analysis (or compile a community map) of situations in areas or areas where it is desirable to improve relations between police and the community, focusing mainly on relationships with people who do not come from this territories, either belong to another ethnic group, or phenotypically different from the community of the origin of the territory; The importance of the work of police structures on social networks of the Internet in modern conditions is analyzed. The role of cyber police in Ukraine is determined, which effectively cooperates with the community in the field of counteracting cybercrime and informs the population about the emergence of new cybercrime. This approach provides police officers with a high degree of freedom, allows them to keep control over those who use social networks, and warn about potential threats and their sources. The conclusions note that in the present day a new model of relations between citizens and police, which is based on partnership, is formed. In Ukraine, the state and law enforcement agencies are clearly clarifying the reform of police reform, especially in martial law, and the public is increasingly ready to cooperate with the police.

Keywords: European experience, Ukraine, law enforcement, community, National Police, Community Policing.

Вступ

Постановка проблеми. Соціальна структура України стає все більш різноманітною: її громадяни мають різне етнічне походження та різні релігії, переконання, гендерну ідентичність, сексуальну орієнтацію, вік, фізичні й психічні можливості та економічне становище. З одного боку ця різноманітність може зробити суспільство набагато більш відкритим, толерантним, емпатійним, культурно збагаченим і сучасним, але з другого, особливо за браком знань про наявні відмінності, неоднорідність може породжувати страх, підозрілість і культурні конфлікти. Україна гостро потребує науково розробленої концепції забезпечення громадської безпеки, особливо у світлі нової моделі взаємин громадян та поліції -- партнерства.

Стан дослідження проблеми. Юристами-практиками та науковцями приділено достатньо уваги дослідженню взаємодії поліції та громади. Теоретичною основою для вироблення актуальної парадигми дослідження послужили праці таких українських науковців, як Н. Куба, Р. Тополевський, О. Волуйко, Б. Логвиненко, С. Комісаров, а також іноземних авторів, зокрема Б. Бредфорда, Дж. Джексона, Л. Астона та інших. Проте недостатньо розробленими залишаються питання імплементації адміністративно-правових інструментів Community Policing країн Європейського Союзу та можливості їх дієвого використання в Україні.

Мета і завдання дослідження - виявити основні адміністративно-правові інструменти Community Policing у країнах Європейського Союзу та оцінити можливості їх дієвого використання в Україні.

Наукова новизна дослідження

кіберполіція кіберзлочинність україна

Уперше запропоновано основні кроки, які потрібно здійснити для впровадження ефективної моделі Community Policing в Україні. Було визначено, що Для цього необхідно провести попередній аналіз ситуації в районі або районах, які потребують покращення відносин між поліцією та громадою, зосереджуючись головним чином на стосунках з людьми, які не є корінними жителями цієї території, або належать до іншої етнічної групи, або відрізняються за фенотипом від корінної спільноти. Проаналізовано роботу поліцейських структур у соціальних мережах Інтернету в сучасних умовах, підтверджено її важливість. Визначена роль кіберполіції України, яка ефективно співпрацює з громадою у сфері протидії кіберзлочинності та інформує населення про появу нових видів кіберзлочинів. Цей підхід забезпечує співробітників поліції високим ступенем свободи, дає їм змогу тримати контроль над тими, хто використовує соціальні мережі в злочинних цілях, і попереджати про потенційні загрози та їх джерела.

Результати

Community Policing вважається одним із найважливіших досягнень поліцейської діяльності у світі. Однак не існує єдиного визначення засад, підходів і побудови цієї роботи. Більшість визначень наголошує на роботі поліції в громаді та в партнерстві з громадами для виявлення та розв'язання проблем. Ініціативи Community Policing (громадської поліції) запроваджуються з кількох причин. Можна очікувати, що вони знизять злочинність чи антигромадську поведінку або зменшать страх громадян перед злочинами чи антигромадською поведінкою. Схеми роботи Community Policing також пропагуються як засіб підвищення довіри громадськості до поліції та збільшення сприяння громади поліцейській діяльності.

Значні структурні та організаційні зміни поліції зазвичай не застосовуються, робота проводиться переважно шляхом реалізації певних програм та ініціатив Community Policing. Ініціативи з охорони громадського порядку охоплюють видиме піше патрулювання, громадські зустрічі та зв'язок з громадськістю, партнерство в громадах, роботу місцевих поліцейських центрів або пунктів прийому, координацію нагляду за сусідами та організацію роботи з молоддю.

Заходи охорони громадського порядку розглядаються національними та регіональними поліцейськими силами як засіб зниження злочинності або зменшення страху чи гостроти сприйняття злочинності. Поліція працює в спільнотах і підтримує видиму, але доступну присутність. Значна частина роботи відбувається у сфері побутових злочинів та соціальних проблем і стосується антигромадської поведінки, розповсюдження й наслідків уживання наркотиків та іншої злочинної діяльності низького рівня, а тому потребує певної адаптації методів роботи поліції до специфіки проблеми.

Головні елементи діяльності Community Policing узагальнено й представлено на рисунку 1.

Рис. 1. Загальні елементи Community Policing в країнах ЄС

В Україні формування сервісної функції зафіксоване в ст. 2 Закону «Про Національну поліцію»: завданнями поліції є надання поліцейських послуг у чотирьох сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги [1].

Також в Україні в 2000 р. було прийнято Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», згідно з яким регулюються питання участі громадських формувань в охороні порядку [2].

Громадські формування з охорони громадського правопорядку контролюють схеми розв'язання проблем на рівні спільнот, ухвалюють локальні рішення та встановлюють партнерські відносини з поліцією, громадою та іншими громадськими органами.

Робота поліції з населенням зазвичай передбачає часткові організаційні зміни в структурі поліції поряд із розробкою різних програм та ініціатив, спрямованих на посилення взаємодії між поліцією та громадою.

Якщо звернутися до досвіду взаємодії поліції та суспільства в країнах ЄС, то певне значення мають рекомендації Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо реалізації концепції та стратегії ефективної оцінки роботи поліції [3]. Вони включають:

- загальні критерії оцінки поліцейської діяльності за місцем проживання населення (доречність, ефективність та дієвість);

- проведення опитувань громадської думки та інтерв'ю в цільових групах щодо ефективності роботи поліції, ситуації з безпекою в житлових районах та заходами її забезпечення;

- складання звітів про внутрішній та громадський контроль над поліцейською діяльністю;

- аналіз повідомлень у засобах масової інформації;

- ведення записів про спільні дії поліції та громади;

- аналіз життєздатності офіційних та неформальних громадських форумів тощо [4].

Ці якісні критерії повинні доповнюватися кількісними показниками рівня розкриття злочинів, статистики злочинів за категоріями.

Суспільство має бути поінформоване про результати оцінки, причому слід надати можливість для роздумів та відзначення успіхів, досягнутих у процесі розв'язання проблем. Все це сприяє залученню населення до співпраці та зміцненню партнерства між поліцією та суспільством.

Спільним для всіх поліцейських у світі є те, що кожна поліцейська служба повинна адаптуватися до суспільства, якому вона служить. З цієї точки зору важко знайти будь-які спільні підходи чи методи, які можна було б екстраполювати на будь-яку поліцейську службу. Наприклад, є суспільства, де присутність поліцейських у формі свідчить про безпеку; однак інші суспільства можуть відчувати занадто сильний тиск з боку поліції, якщо на вулиці занадто багато поліцейських у формі.

З огляду на це слова «охорона громадського порядку» передають різноманітність концепцій і підходів навколо однієї ідеї, але вони не завжди тлумачаться однаково. Ми можемо говорити про місцеву поліцію, громадську поліцію або безпосередню поліцію (wijkagent, police de quartier, Policia de proximidad, Community Police, Gemeindepolizei тощо).

Для встановлення моделі Community Policing, яка була б ефективною в Україні, необхідно провести попередній аналіз ситуації (або скласти карту громади) в районі або районах, які потребують покращення відносин між поліцією та громадою, зосереджуючись головним чином на стосунках з людьми, які не належать до корінного населення цієї території, або належать до іншої етнічної групи, або відрізняються за фенотипом від корінної спільноти цієї території [5].

У деяких випадках це означатиме зміни в організації поліції. Такі зміни мають бути досить зваженими і продуманими, щоб не викликати різкого неприйняття командуванням та поліцейськими, які можуть витлумачити новий підхід до громади як ознаку слабкості поліцейської системи, що зведе нанівець зусилля поліції щодо покращення стосунків з громадою. Повинна бути задіяна вся поліцейська організація зверху донизу, і це зобов'язання має бути доведене як до внутрішньої ланки поліції, так і до широкої громадськості. Щоб уникнути неправильного або неоднозначного тлумачення концепції Community Policing, потрібно уніфікувати цей термін і чітко визначити вимоги та принципи, дотримуючись яких модель Community Policing зможе запровадити будь-яка поліцейська служба:

1. Community Policing не є вирішенням усіх проблем. Однак це відповідь на деякі проблеми, які спричинені новими викликами в управлінні безпекою громадян.

2. Community Policing не є чимось новим. Багато поліцейських служб і навіть окремі поліцейські працювали таким чином багато років. І лише деякі аспекти управління поліцією є відносно новими з точки зору громадської поліції.

3. Community Policing не є моделлю, спрямованою на збільшення кількості затриманих за вчинення правопорушень. Часто це наслідок, але не мета. Підвищення взаємної довіри між Community Policing та населенням збільшить потік інформації, що дасть змогу проводити більше арештів, але метою є саме підвищення довіри, а не збільшення кількості арештів.

4. Насправді моделі Community Policing зменшують кількість інцидентів, злочинів та заворушень краще, ніж спеціалізовані моделі, призначені для розв'язання інцидентів за допомогою поліцейського зв'язку (дзвінок-відповідь), розроблені більшістю європейських поліцейських служб за останні десятиліття.

5. Community Policing не є єдиною моделлю. Немає точного визначення структури моделі, переліку конкретних видів діяльності, які завжди повинні бути включені. Проте можна визначити групу елементів або принципів, з яких доцільно будувати саму модель. Така гнучкість інтерпретації є сильною стороною цієї моделі управління поліцією, яка дає їй змогу адаптуватися до мінливих реалій сучасних суспільств. Саме з цієї причини ця модель управління безпекою громадян дуже підходить для полікультурних і багатоетнічних міст [6].

У країнах ЄС поліція давно спирається на підтримку суспільства. Це необхідно для отримання інформації, а також для запобігання злочинам та їх розслідування. Водночас ця взаємодія із суспільством підвищує й довіру населення до поліції. Громадяни знають, що від них залежить забезпечення власної безпеки. Завдяки такому партнерству між громадянами та поліцією, як записано в рекомендації старшого поліцейського радника при Генеральному секретарі ОБСЄ, громадяни починають відчувати за собою частину відповідальності за підтримання належної якості життя та розв'язання соціальних проблем у своєму районі [7].

Аудит органів внутрішніх справ є традиційним інструментом контролю громадянської влади за дотриманням законів з боку поліції та адміністрації в зарубіжних країнах. Окрім адміністративного контролю (у материковій Європі), аудит відіграє дедалі важливішу роль у консультуванні міністрів внутрішніх справ, в управлінні та оцінці результатів діяльності поліції, а також в оцінці державної внутрішньої політики загалом.

Сьогодні спостерігається значне підвищення ролі соціальних мереж в Інтернеті. Проте робота сучасних європейських поліцейських структур у соціальних мережах Інтернету досліджена недостатньо. Люди створюють та надсилають у мережі текстові, фото- та відеоповідомлення, спілкуються з друзями, поздоровляють із днем народження, дізнаються про нових людей, просять про допомогу тощо. Соціальні системи інформації стали частиною повсякденного життя. Тому цей соціальний розвиток не може бути проігнорований поліцейськими силами, які тепер зобов'язані слідкувати за дотриманням громадянами правопорядку і в інтернет-мережах.

Поліцейські структури в Україні прагнуть перебувати в курсі таких подій. В Україні вже досить ефективно працює кіберполіція, з якою ефективно співпрацює громадськість і до якої громадяни звертаються з різних питань, таких як кібербезпека тощо. При цьому офіцери поліції можуть використовувати, наприклад, Twitter або Facebook без обмежень і значною мірою на користь поліції. Люди приймають технологію як необхідність, розмірковуючи, як використовувати новації у своїй роботі. Цей підхід забезпечує співробітників поліції високим ступенем свободи, дає їм змогу тримати контроль над тими, хто використовує соціальні мережі в злочинних цілях, і попереджати про потенційні загрози та їх джерела.

Співробітники поліції мають справу з різноманітністю соціальних засобів інформації і при цьому використовують для їх відбору модульний підхід. Він дає змогу постійно бути в курсі змін, коли деякі мережі, які не є популярними сьогодні, завтра можуть набути надзвичайної популярності серед широких верств користувачів Інтернету [8].

Діяльність Community Policing часто асоціюється зі стилями керівництва, управління та нагляду, які надають більшого значення організаційній культурі та її цінностям, ніж письмовим нормам і дисципліні. Коли поліція керується набором чітких і належних цінностей організації, вона ухвалює кращі рішення та краще виконує свої обов'язки [9]. Це не повинно означати відсутності дисципліни чи недотримання правил, а навпаки, свідчить про необхідність запровадження інших інструментів, які мотивують роботу, крім наказу начальника.

Місія: поліцейська служба повинна чітко визначити місію для всієї організації, наприклад «Спільна робота для безпечнішого Лондона» (Столична поліція, Лондон) або «Ми сприяємо покращенню співіснування» (Місцева поліція Фуенлабради, Іспанія).

Стратегічне планування: поліцейська служба повинна мати план, який гарантуватиме ресурси, виділені на виконання місії. Він має охоплювати групу цінностей для виконання місії. В іншому випадку діяльність Community Policing буде гальмуватись через відсутність чітко поставлених завдань, спрямованих на виконання місії.

Навчання: керівництво середньої ланки має навчати та направляти своїх підлеглих, не обмежуючись контролюванням їхньої роботи та усуваючи їх від ухвалення рішень.

Навчання: новим поліцейським необхідно управляти керівниками або менеджерами проектів, щоб забезпечити хорошу поліцейську роботу та адекватну інформацію про неї. Мова йде про етику, цінності та про те, що означає бути хорошим поліцейським.

Розширення повноважень: з точки зору Community Policing поліцію заохочують іти на певний ризик, щоб продемонструвати свою креативність у щоденній роботі. Але це вдасться лише тим поліцейським, яким притаманна тверда відданість цінностям, що пронизують філософію Community Policing.

Вибіркові дисциплінарні вимоги: потрібно розуміти різницю між навмисними та ненавмисними помилками, а також розрізняти дисциплінарне стягнення, яке суперечить цінностям Community Policing, і ті покарання, які суперечать іншим правилам чи нормам [10].

Деякі національні поліцейські сили, зокрема й в Україні, залучають засоби соціальної інформації централізовано. У цьому разі використовується власний поліцейський веб-сайт як центр збору та одночасно як архів для всієї важливої інформації, що надходить із соціальних мереж. Це зручно, оскільки зміст інформації залишається під повним контролем і ним можна керувати в інтересах поліції. Але тоді й користувачам, які одночасно є джерелами важливої інформації, має довіряти поліція.

Висновки

Національною поліцією України накопичено великий досвід роботи із загальнокримінальною злочинністю, не меншою, ніж поліцією країн Європейського Союзу. Крім того, співробітники органів внутрішніх справ України завжди перебувають на службі у суспільства. Проте в умовах сьогодення формується нова модель взаємовідносин громадян та поліції, яка ґрунтується на партнерстві. В Україні з боку держави та органів внутрішніх справ ведеться чітке роз'яснення щодо реформування поліції суспільству, особливо в умовах воєнного стану. Країни ЄС продемонструвати ефективність активного використання інтернет-простору у сфері взаємодії поліції та суспільства. Однією з найважливіших форм зв'язку поліції та громадян зараз стали соціальні засоби інформації, такі як Facebook, Twitter, Youtube. Європейський досвід Community Policing має активніше впроваджуватися та посилювати взаємодію поліції та суспільства в нашій країні, особливо щодо використання інтернет-простору.

Список використаних джерел

1. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/580-19.

2. «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» : Закон України від 26.12.2000 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1835-14#Text

3. Bradford B, Jackson J. Police legitimacy among immigrants in Europe: Institutional frames and group position. European Journal of Criminology. - 2018. 15(5): 567-588.

4. Hail Y, Aston L, O'Neill M. Review of evidence: What effect do enforcement-orientated and engagement-orientated methods of visible policing have on public confidence? SIPR. 2018. URL:: http://www.sipr.ac.uk/Plugin/Publications/assets/files/Review methods of visible policing

and public confidence Hail %20Aston %20O'Neill.pdf

5. Roche S, Oberwittler D. Introduction. In: Oberwittler D, Roche S (eds) Police-Citizen Relations Across the World: Comparing Sources and Contexts of Trust and Legitimacy. London: Routledge. 2018. Р. 3-26.

6. Sargeant E, Murphy K, Madon N. Is dissatisfaction with police inevitable? Testing an integrated model of motivational postures and procedural justice in police-citizen contacts. Police Practice and Research. 2018. 4263. P. 1-13.

7. Волуйко О. М. Стратегія Community Policing: філософія, сутність, основні принципи та форми реалізації. Juris Europensis Scientia. 2020. № 4. С.122-126.

8. Комісаров С. А. Взаємодія поліції і населення як стратегічний напрям діяльності органів правопорядку: міжнародний аспект. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 2. С. 123-126. URL: http://www.lsej.org.ua/2 2018/33.pdf

9. Куба Н., Тополевський Р. Система оцінки ефективності роботи Національної поліції. Права людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. URL: http://khpg.org/index.php?r=1.1.1.

10. Логвиненко Б. О., Безпалова О. І. Мас-медіа як інструмент громадського контролю за діяльністю Національної поліції України. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 3. С. 566-568.

Размещено на Allbest.ru