Органи публічного управління та судової влади: питання адміністративно-правової взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Органи публічного управління та судової влади: питання адміністративно-правової взаємодії

Личенко Ірина Олександрівна --

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи, особливостей адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, принципів її реалізації, специфіки кореляції взаємовпливів органів судової влади та публічного управління, основних сфер їхніх проявів. Особлива увага присвячена засадничим умовам такої взаємодії, теорії поділу влади та системі стримувань і противаг, закладеним в основу такої взаємодії. Визнано те, що засадничим для розуміння особливостей та принципів взаємодії органів публічного управління та судової влади є усвідомлення правової природи таких інституцій, специфіки їхнього впливу на суспільство та їхніх членів. Особлива увага присвячена системі органів публічного управління та здійсненню ними публічного управління. Наголошено, що адміністративно-правова взаємодія органів публічного управління та судових органів не вичерпується сферою судового контролю. Охарактеризовано основні сфери реалізації цієї взаємодії.

Ключові слова: адміністративно-правова взаємодія, судові органи, публічне управління, органи публічного управління, судовий контроль, принципи взаємодії.

I.O. Lychenko Bodies of Public Administration and Judiciary: Issues of Administrative and Legal Interaction

The article is devoted to a comprehensive analysis of the legal nature, features of the administrative-legal interaction of public administration bodies and the judiciary, the principles of its implementation, the specifics of the correlation of mutual influences of the judicial authorities and public administration, the main areas of their manifestations.

Special attention is devoted to the basic conditions of such interaction, the theory of the separation of powers and the system of checks and balances laid at the basis of such interaction.

It was found that the basis of the correlation of the mutual influence of judicial authorities and public administration are the principles of the division ofpower into legislative, executive and judicial and the system of check and balance mechanisms formed in the modern state.

It is noted that public administration in a broad sense unites three links: public, public and municipal administration. It is these three links that meet the need to achieve the main goal of public administration, namely the satisfaction of state, collective or individual legitimate interests. Each institution in the system of public power functions independently, independently exercises its own powers.

It is recognized that understanding the legal nature of such institutions, the specifics of their impact on society and their members is essential for understanding the features and principles of interaction between public administration bodies and the judiciary.

The main spheres of administrative-legal interaction between judicial bodies and public administration bodies are the spheres of judicial control, which is implemented in administrative proceedings, the sphere of information exchange and discussion of problematic issues of current legislation and ways to overcome them, the sphere of organizational support for the activities of the judiciary and material and financial support for the work of the judiciary infrastructure, etc.

Special attention is devoted to the system of public administration bodies and their implementation of public administration. It is emphasized that the administrative and legal interaction of public administration bodies and judicial bodies is not limited to the sphere ofjudicial control. The main areas of implementation of this interaction are characterized.

Keywords: administrative and legal interaction, judicial bodies, public administration, public administration bodies, judicial control, principles of interaction.

Постановка проблеми

В умовах розвитку української держави, дедалі частіше постають питання взаємовпливу різних публічно-правових інституцій, кореляції їхнього впливу на громадянське суспільство, окремих громадян, виходячи з превалюючої мети правової держави - захисту прав та законних інтересів громадян.

Проблема визначення особливостей адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, ідентифікації принципів її реалізації, специфіки кореляції взаємовпливів органів судової влади та публічного управління, основних сфер їхніх проявів доволі гостро стоїть в українській юридичній науці. Досі державою не визначено правові засади, юридичний механізм, типи такої взаємодії, що були б засновані на врахуванні специфіки судової влади і сфери судочинства, та, водночас, особливостей системи органів публічного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

публічне управління судова влада

Проблема визначення особливостей адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади є малодослідженою у вітчизняній правовій науці. Деякі питання у окресленій сфері були предметом розгляду таких вчених, як В. Галунько, О. Дрозд, Л. Сорока, Ю. Шаров, І. Процюк, О. Салієнко та інших.

Проте, наукові результати, представлені у їхніх працях не дозволяють сформувати комплексне уявлення про особливості адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, принципи її реалізації, специфіку кореляції взаємовпливів органів судової влади та публічного управління, основні сфери їхніх проявів.

Невирішені раніше проблеми. Задля посилення захисту прав та законних інтересів громадян нашої держави, покращення якості правосуддя, публічного управління надзвичайно важливим є налагодження належного рівня адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, вироблення юридичних механізмів та правової основи її здійснення. Задля цього вкрай потрібно чітко ідентифікувати сфери такої взаємодії, принципи її здійснення, специфіку реалізації. Потребують ґрунтовного дослідження особливості реалізації судового контролю як найважливішого механізму впливу судових органів на сферу публічного управління задля захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

Метою статті є комплексний аналіз адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління і судової влади, особливостей її здійснення, основних сфер та принципів її реалізації.

Виклад основного матеріалу

Взаємодія органів публічного управління та судової влади постає складною системою взаємних впливів, що визначають гарантії незалежності, функціонування таких інституцій, розмежування їхньої компетенції, встановлення обмежень на реалізацію владного впливу, юридичні засоби його реалізації.

У одних випадках, органи публічного управління визначають умови функціонування судових інституцій, будучи водночас позбавленими можливості впливу на судочинство, у іншому, судові органи мають змогу визнавати рішення, дії та бездіяльність органів публічного управління такими, що суперечать чинному законодавству.

При цьому Конституційний Суд України вказує на недопустимість здійснення контролю органами, що належать до виконавчої гілки влади, над тими, що є складовими судової гілки. Про це чітко задекларовано у абз. 2, 4 п. 12 мотивувальної частини рішення

Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 [1].

Конституцією України закладено нормативну основу функціонування в Україні структурованої, багаторівневої, ієрархічної системи органів публічної влади, що володіють потрібною компетенцією, повноваженнями. Важливо, що пріоритетною ознакою верховенства права є організація належного розподілу повноважень між гілками такої влади.

У основі кореляції взаємовпливів органів судової влади та публічного управління лежать принципи поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову та система сформованих у сучасній державі механізмів стримування й противаг.

Система поділу влади активізує дію механізму протидії концентрації державної влади, можливості зосередження її у руках конкретної соціальної спільноти чи певних суб'єктів [2, с. 122].

Концепції поділу влади й потреби запровадження системи стримувань і противаг слугують фундаментом демократичної й правової держави, в якій гарантованій й захищені права та свободи людини, а їхня реалізація в державі є індикатором її розвиненості, запорукою утвердження цінності правових можливостей людини у системі демократії [3, с. 8].

У основі такого поділу лежить правова теорія щодо потреби розділення влади на три гілки (законодавчу, виконавчу й судову), кожна з яких є взаємно незалежною, проте, при потребі, здатна контролювати одна одну.

Ідея поділу влади як засадничої умови створення ідеальної держави, викладена у період Нового часу Дж. Локком та розвинута надалі Ш. Монтеск'є, була предметом активних дискусій науковців, філософів протягом багатьох століть, набула практичного застосування через закріплення відповідних нормативних положень у Конституції США 1787 р., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Ця ідея, без сумніву, є найважливішою у вченні про демократичну державу [4, с. 17].

Ця ідея була характерна й для вітчизняної системи правотворення. Її відображення можна знайти у деяких правових актах, зокрема Конституції Пилипа Орлика 1710 р.

Як відзначають вітчизняні автори, в основі теорії поділу влади лежать принципи відокремленості, незалежності органів публічного управління, розмежування їхніх повноважень, їхньої диференціації за функціональною ознакою, відокремлення їхніх правових форм функціонування. При цьому надзвичайно важливим є розмежування та структурування системи взаємовпливу, взаємоврівноваження, взаємостримування та взаємоконтролю [5, с. 168].

Саме урівноваження такої системи дає змогу уникнути негативних тенденцій у функціонуванні органів публічного управління, концентрації влади та її використання всупереч інтересам суспільства.

Слушною є думка, що відсутність чітких механізмів розподілу влади призводить до протистояння її гілок чи її узурпації загалом. Важливою умовою дотримання принципу поділу влади є налагодження взаємозв'язку, взаємодоповнення гілок влади, урівноваження їхніх правових можливостей, налагодження потрібного зв'язку й взаємоузгодженості діяльності органів публічного управління щодо прийняття юридично значимих рішень. І. Процюк наполягає, що таким чином відбувається формування політичного організму, котрий слугує розвитку як суспільства загалом, так і окремого його члена [6, с. 73].

Пріоритетною для розвитку демократичної держави та налагодження дієвої взаємодії її інституцій є не лише теорія поділу влади, але й теорія впровадження «системи стримувань і противаг», в основі якої лежать ідеї четвертого президента США Джеймса Медісона. Система стримувань і противаг слугує структурному поділу й урівноваженню гілок влади. Ця теорія визнає важливість налагодження такої взаємодії в системі інституцій держави, коли кожна з її частин стає засобом стримування інших. Її впровадження є умовою запобігання виникнення диктатури у будь-якій її формі [7, с. 94-97].

Не дивлячись на важливість націленості різних органів держави на реалізацію основних пріоритетів її розвитку, кожна інституція в системі публічної влади функціонує самостійно, незалежно здійснює власні повноваження. При цьому значна частина функцій потребує об'єднання зусиль та реалізацію певних взаємних впливів, наприклад надання потрібної інформації, участі у спільних заходах, тощо. У основі такої взаємодії закладено вимоги статей 6, 19 Конституції України, що зобов'язують органи державної влади функціонувати в рамках повноважень та у спосіб, визначений нею й законами України. Поділ органів на ті, що належать до законодавчої, виконавчої, судової влади відображає функціональну визначеність таких інституцій та, разом з тим, особливості їхньої взаємодії й організації системи взаємних стримувань та противаг. Реалізація принципу поділу державної влади набуває реального змісту лише за умови їхнього функціонування в рамках єдиного правового поля [1].

Засадничим для розуміння особливостей та принципів взаємодії органів публічного управління та судової влади є усвідомлення правової природи таких інституцій, специфіки їхнього впливу на суспільство та їхніх членів.

У сучасній державі як універсальній політичній організації, що сформувалася задля реалізації «спільних справ» в умовах різнорідності суспільства, створення системи органів публічного управління, здатних реалізовувати суспільну волю та керувати, виконувати функції арбітражу між прошарками суспільства є вагомим пріоритетним завданням [8, с. 22-23].

Органи публічного управління (правові засади функціонування) є основними суб'єктами реалізації публічного управління як різновиду суспільно корисної діяльності, яка, як стверджує Ю. Шаров, може бути представлена трьома вимірами: урядуванням що уособлює колективне формування й втілення в життя стратегічних рішень (на консенсуальних засадах вироблення й узгодження політики, дієвості координаційних механізмів взаємодії учасників);

адмініструванням, що слугує відображенням розподілу повноважень учасників, інструментів координації діяльності суб'єктів врядування за вертикальним й горизонтальним принципом; менеджментом, який слід розглядати через систему процесів, націлених на забезпечення реалізації стратегічних рішень щодо системи врядування шляхом задіяння спеціальних управлінських технологій, методів, засобів і форм управлінської діяльності [9, с. 7].

Важливим є розуміння публічного управління як найважливішого завдання діяльності досліджуваних суб'єктів, та, водночас, нової моделі управління суспільними справами [10, с. 37].

На думку В. Галунька, система суб'єктів публічного управління охоплює широке коло інституцій, серед яких органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадські об'єднання, що здатні реалізувати делеговані функції [11, с. 214]. Уся система згаданих інституцій справляє безперервний вплив на суспільну систему. При цьому головною метою такого впливу є удосконалення суспільної системи у відповідності до публічних інтересів.

Як відзначають автори, система публічного управління відзначається дуалізмом державного та громадського управління, при цьому, державне і громадське управління перебувають у взаємодії, доповнюють один одного, тим самим досягають дієвості такого впливу на суспільні відносини [12].

Проте у широкому розумінні публічне управління об'єднує три ланки: публічне, громадське та муніципальне управління. Саме ці три ланки відповідають потребі досягнення головної мети публічного управління, а саме задоволення державних, колективних чи індивідуальних законних інтересів.

Укорінення демократичних процесів в рамках публічного управління дає змогу посилити дієвість громадських й муніципальних інституцій, що у взаємодії з державними справляють позитивний вплив на регульовані в державі процеси та відносини [12].

Основними сферами адміністративно- правової взаємодії судових органів та органів публічного управління є сфери судового контролю, що реалізується в адміністративному судочинстві, сфера обміну інформацією та обговорення проблемних питань чинного законодавства й шляхів їхнього подолання, сфера організаційного забезпечення діяльності судової влади та матеріального й фінансового забезпечення роботи судової інфраструктури, тощо.

Збалансування процесів публічного управління, гарантування в процесі його реалізації прав та законних інтересів громадян неможливе без здійснення впливу судових органів на сферу публічного управління, наприклад за рахунок судового контролю за діяльністю органів публічного управління.

Цілком слушно, що суд не повинен бути частиною державного апарату, а має діяти як нейтральний посередник між громадянським суспільством та державою [13, с. 76]. Будучим таким посередником, він активно впливає на процеси публічного управління, оскільки має змогу визнавати дії, рішення, бездіяльність органів публічного управління незаконними, зобов'язувати ці органи вчиняти певні дії чи утримуватися від їхнього вчинення. Реалізація судового контролю може призвести до скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Судові органи реалізують перевірку дотримання як змісту правозастосовних актів, прийнчятих органами публічного управління, так і дотримання процедури їхнього прийняття. Водночас, відповідно до ст. 382, 287 КАС України судові органи наділені також правом реалізації судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, мають змогу витребувати в органів публічного управління звіт про виконання приписів, що містяться в судових рішеннях. При цьому головним завданням реалізації вищенаведеного впливу судових органів у сфері публічного управління є захист прав, свобод та законних інтересів громадян.

Взаємодія органів публічного управління та судових органів не вичерпується сферою судового контролю. Нерідко, з метою посилення захисту прав, свобод та законних інтересів громадян цими інституціями проводяться різного роду заходи, у процесі реалізації яких здійснюється комунікація та обмін інформацією (зокрема надання цільовій аудиторії оперативної інформації про судові справи, які відзначаються суспільним інтересом), проводяться спільні заходи щодо покращення виконання судових рішень, тощо. Така взаємодія реалізується також через спільні офіційні заходи судових органів із суб'єктами владних повноважень задля обговорення проблемних питань чинного законодавства й шляхів їхнього подолання.

У Комунікаційній стратегії Господарського суду Вінницької області на 20232025 роки основними каналами комунікації цього суду з органами публічного управління визнано надання потрібної інформації (у тому числі через її поширення через веб-сайти), обмін нею за допомогою офіційного листування, проведення спільних круглих столів, семінарів тощо [14].

Активний вплив органів публічного управління на судову владу реалізується у сфері матеріального забезпечення діяльності судових органів, фінансування їхньої роботи, забезпечення створення відповідної інфраструктури.

Активний вплив на ці процеси має Міністерство фінансів України та Вища рада правосуддя. Обсяг фінансування чітко визначається законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема й Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (стаття 21). Відповідно до доведеного Міністерством фінансів України граничного обсягу видатків на 2024 рік рівень фінансування у поточному році становить 228 898,1 тис. грн. Вплив Міністерства фінансів України стосується пріоритетності відповідних видатків, зокрема своїм інструктивним листом воно довело вимогу щодо першочергового спрямування видатків розвитку на заходи, пов'язані із запровадженням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи [15].

Характеризуючи сферу адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади, можна виокремити кілька її ознак: 1) така взаємодія передбачає об'єднання зусиль задля досягнення встановленої мети, завдань, цілей. При цьому цільова спрямованість взаємодії може різнитися, стосуватися як захисту прав, свобод та законних інтересів громадян, удосконалення процедури здійснення судочинства, його інформаційного забезпечення, так і функціонування системи судів загалом; 2) реалізація такої взаємодії можлива на імперативних та диспозитивних засадах, передбачає як спільність і добровільність діяльності цих інституцій, так і можливість застосування заходів юридичного примусу з огляду на потребу досягнення заявленої мети; 4) різноплановість використання форм і способів здійснення взаємодії; 5) зовнішня вираженість цієї взаємодії через юридичні акти, дії, результати вирішення судових справ; 6) можливість реалізації різних типів взаємодії (одностороннє домінування та двостороння взаємодія).

При цьому реалізація такої взаємодії відбувається на принципах верховенства права та законності, системності, гуманізму, людиноцентризму, раціональності й цілеспрямованості, оперативності й гнучкості взаємодії, поділу влади, незалежності органів судової влади в ході такої взаємодії, тощо.

Їхнє поєднання дає змогу вибудувати такий комплекс різного роду комунікативних зав'язків, що дозволяють досягнути поставлених цілей, врахувати їхні відмінності при обранні форм, методів, типів взаємодії задля досягнення якісного результату у сфері публічного управління.

Висновки

Слід визнати, що налагодження належного рівня адміністративно-правової взаємодії органів публічного управління та судової влади в сьогоднішніх умовах є запорукою не лише захисту прав та законних інтересів громадян нашої держави, але й здатне покращити якість правосуддя, публічного управління. На часі розробка дієвих та чітких механізмів такої взаємодії, врахування при цьому специфіки органів судової влади і сфери судочинства, та, водночас, особливостей системи органів публічного управління, потреби посилення судового контролю за діяльністю цих органів, покращення захисту прав та законних інтересів громадян нашої держави.

Список використаних джерел:

1. Каталог юридичних позицій Конституційного Суду України (за рішеннями, висновками). Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. URL: https://ccu.gov.ua/en/node/17333.

2. Steamer Robert J. American Constitutional Law : Introduction and Case Studies. New York: McGraw-Hill, 1992. 562 p.

3. Система стримувань і противаг у сфері державно-управлінських відносин: наук.-метод. рек. / Авт. кол.: В.А. Ребкало, В.А. Шахов, Е.А. Афонін та ін.; за заг. ред. В.А. Ребкала, М.М. Логунової, В.А. Шахова. Київ: НАДУ, 2008. 72 с.

4. Салієнко О. О. Теорія поділу державної влади: витоки її зародження. Юридичний науковий електронний журнал: електронне наукове фахове видання. 2021. № 6. С. 16-19.

5. Козинець О. Г., Пророченко В. В. Становлення і розвиток теорії поділу влади в історії світової політико-правової думки. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 1. С. 165-169.

6. Процюк І. В. Поділ та єдність державної влади. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2007. Вип. 14. С. 70-76.

7. Федорів У. Американські концепції парламентаризму. Вісник Прикарпатського університету. Серія «Політологія». 2015. Вип. 9. С. 94-102.

8. Оболенський О. Ю. Державна служба. Київ: КНЕУ, 2006. 472 с.

9. Шаров Ю. П. Інноваційні інструменти публічного адміністрування: європейський контекст. Публічне управління: теорія та практика. 2010. № 1. С. 5-9.

10. Аль-Атті І. В. Публічне управління: сутність і визначення. Аспекти публічного управління. 2018. Т. 6. № 8. С. 35-41.

11. Г алунько В. В. Охорона права власності: адміністративно-правові аспекти. Херсон: ВАТ ХМД, 2008. 348 с.

12. Мельник А. Ф. Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін: монографія. Т.: ТНЕУ; Економічна думка, 2009 528 с.

13. Дрозд О. Ю., Сорока Л. В. Публічне адміністрування, судова влада та громадянський контроль. Юридичний науковий електронний журнал: електронне наукове фахове видання. 2023. № 2. С. 75-77.

14. Комунікаційна стратегія Господарського суду Вінницької області на 2023-2025: Наказ голови Господарського суду Вінницької області від 07 квітня 2023 року № 8-АГП. URL: https://vn.arbitr.gov.ua/sud5003/pres-centr/.

15. ВРП звернулася до КМУ та Мінфіну щодо належного фінансування судової влади. URL: https://hcj.gov.ua/news/vrp-zvernulasya-do-kmu-ta-minfinu-shchodo-nalezhnogo-finansuvannya-sudovoyi-vlady.

References:

1. Kataloh yurydychnykh pozytsii Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy (za rishenniamy, vysnovkamy). Podil vlady na zakonodavchu, vykonavchu, sudovu. URL: https://ccu.gov.ua/en/node/17333.

2. Steamer Robert J. American Constitutional Law : Introduction and Case Studies. New York: McGraw-Hill, 1992. 562 p.

3. Systema strymuvan i protyvah u sferi derzhavno-upravlinskykh vidnosyn: nauk.-metod. rek. / Avt. kol.: V.A. Rebkalo, V.A. Shakhov, E.A. Afonin ta in.; za zah. red. V.A. Rebkala, M.M. Lohunovoi, V.A. Shakhova. Kyiv: NADU, 2008. 72 s.

4. Saliienko O. O. Teoriia podilu derzhavnoi vlady: vytoky yii zarodzhennia. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal: elektronne naukove fakhove vydannia. 2021. № 6. S. 16-19.

5. Kozynets O. H., Prorochenko V. V. Stanovlennia i rozvytok teorii podilu vlady v istorii svitovoi polityko-pravovoi dumky. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo. 2020. № 1. S. 165-169.

6. Protsiuk I. V. Podil ta yednist derzhavnoi vlady. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia. 2007. Vyp. 14. S. 70-76.

7. Fedoriv U. Amerykanski kontseptsii parlamentaryzmu. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Seriia “Politolohiia”. 2015. Vyp. 9. S. 94-102.

8. Obolenskyi O. Yu. Derzhavna sluzhba. Kyiv: KNEU, 2006. 472 s.

9. Sharov Yu. P. Innovatsiini instrumenty publichnoho administruvannia: yevropeiskyi kontekst. Publichne upravlinnia: teoriia tapraktyka. 2010. № 1. S. 5-9.

10. Al-Atti I. V. Publichne upravlinnia: sutnist i vyznachennia. Aspekty publichnoho upravlinnia. 2018. T. 6. № 8. S. 35-41.

11. Halunko V. V. Okhorona prava vlasnosti: administratyvno-pravovi aspekty. Kherson: VAT KhMD, 2008. 348 s.

12. Melnyk A. F. Modernizatsiia suspilnoho sektoru ekonomiky v umovakh hlobalnykh zmin: monohrafiia. T.: TNEU; Ekonomichna dumka, 2009 528 s.

13. Drozd O. Yu., Soroka L. V. Publichne administruvannia, sudova vlada ta hromadianskyi kontrol. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal: elektronne naukove fakhove vydannia. 2023. № 2. S. 75-77.

14. Komunikatsiina stratehiia Hospodarskoho sudu Vinnytskoi oblasti na 2023-2025: Nakaz holovy Hospodarskoho sudu Vinnytskoi oblasti vid 07 kvitnia 2023 roku № 8-AHP. URL: https://vn.arbitr.gov.ua/sud5003/pres-centr/.

15. VRP zvernulasia do KMU ta Minfinu shchodo nalezhnoho finansuvannia sudovoi vlady. URL: https://hcj.gov.ua/news/vrp-zvernulasya-do-kmu-ta-minfinu-shchodo-nalezhnogo-finansuvannya-sudovoyi- vlady.

Размещено на Allbest.ru