Кібернетичний тероризм як загроза національній безпеці в умовах війни Росії проти України
Теоретико-правовий аналіз сутності кібернетичного тероризму у контексті російсько-української війни. Зміст поняття кібертероризму та його законодавче закріплення. Типи наступальних інформаційних операцій, які проводять кібертерористи в умовах війни.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 17.01.2024 |
Размер файла | 26,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
КІБЕРНЕТИЧНИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ В УМОВАХ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
І.В. Мукомела,
кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник Сектору теоретико-методологічних проблем організації державної влади НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України
Анотація: Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу сутності кібернетичного тероризму у контексті російсько-української війни. Розкривається зміст поняття кібертероризму та його законодавче закріплення. Зосереджено увагу на трьох типах наступальних інформаційних операцій, які проводять кібертерористи в умовах війни Росії проти України. Висвітлено напрямки протидії кібертероризму в Україні.
Ключові слова: кібертероризм, кіберпростір, кібератаки, війна, безпека
It is argued that Russia's war against Ukraine is said to be the first full-scale cyberwar. In addition to the land, air and sea space of confrontation, combat operations are unfolding on the cybernetic (virtual) front. Russia's cyberattacks are equated with enemy shelling, as they contribute to the implementation of the aggressor's criminal plans. In the war against Ukraine, the Russian Federation is actively carrying out cyberattacks on the websites of state bodies and important infrastructure facilities, utility companies, hospitals and emergency response services, shelling facilities of the energy and telecommunications sectors, attacking Ukrainian operators and Internet providers, spreading disinformation, fakes and manipulation. First of all, this is done in order to harm the national security of Ukraine, destabilize Ukrainian society, sow fear and cause panic among the civilian population.
It is emphasized that cybersecurity is an integral part of national security, and cyberterrorism has become a real threat to it. Cyberterrorism is an example of the transformation of traditional terrorism in the information society through the transition to cyberspace. Along with such forms of terrorism as nuclear, biological, chemical, ecological, given the mass informatization of society, cyberterrorism poses one of the biggest and most serious threats to humanity.
It is noted that cyberterrorism is actions carried out by means of remote communication in cyberspace, aimed at the disorganization of automated information systems, which create a danger of human death, causing significant material damage or the occurrence of other socially dangerous consequences, if they are committed with the aim of violating public and national security, intimidation of the population or exerting influence on decision-making by authorities, as well as the threat of committing the specified actions in order to achieve the same goals.
There are three types of offensive cyberoperations carried out by cyberterrorists: 1) spreading fakes, disinformation and manipulation to sow panic, intimidate the population and discredit the authorities 2) attacks on virtual targets with the aim of destroying them or achieving selective disruption in the Network; 3) the use of information technologies by terrorists to carry out destructive attacks, in which malicious terrorist virus programs are used to: destroy the infrastructure of the information society; in order to achieve physical destruction and damage in various areas. The main focus is on examples of cyberterrorism in the context of Russia's war against Ukraine. The areas of combating cyberterrorism in Ukraine are covered Emphasized In the current conditions, cyberterrorism has become a full-fledged component of Russia's war against Ukraine, and therefore a real threat to the national security of our country. Cyberattacks by the terrorist state of Russia are often coordinated with attacks on the battlefield. Although cyberattacks are physically invisible, they are capable of paralyzing the operation of a nuclear power plant, the financial system, destroying infrastructure, provoking chaos and sowing panic among millions of people. The main goal of these coordinated attacks is to undermine the country's economic security and defense capabilities, discredit the government in front of Ukrainians and the international community, disrupt the work of the government, and intimidate the population.
Key words: cyberterrorism, cyberspace, cyberattacks, war, security
російсько українська війна кібернетичний тероризм інформаційний
Постановка проблеми. 24 лютого 2022 року Росія розв'язала повномасштабну криваву війну проти України. Окрім наземного, повітряного і морського простору протиборства, бойові дії розгортаються на кібернетичному (віртуальному) фронті. У війні проти України російська федерація, застосовує не лише ракети й артилерію, а й активно здійснює кібератаки на сайти державних органів та важливі інфраструктурні об'єкти, комунальні підприємства, лікарні та служби екстреного реагування, обстрілює об'єкти енергетичного та телекомунікаційного секторів, атакує українських операторів та інтернет-провайдерів, поширює дезінформацію, фейки та маніпуляцію.
В 2016 році НАТО офіційно визнав кіберпростір ареною військових операцій [1]. Війна Росії проти України є першою в світі повномасштабною кібервійною. Варто зазначити, що Росія почала використовувати кіберпростір для агресії понад 15 років тому. Саме російські хакери стояли за кібератаками на Естонію 2007 року та за потужною DDoS-атакою на Грузію у2008 році. Майже 10 років знадобилося світовій спільноті для оцінки рівня загрози російських хакерів [2]. В жовтні 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одностайно прийняла резолюцію, в якій визнала російський режим терористичним. Також ПАРЄ проголосувала за прискорення створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України та створення комплексного міжнародного механізму компенсації, включаючи міжнародний реєстр збитків [3]. Отже, ПАРЄ стала першою міжнародною організацією, яка визнала Росію державою-терористом.
Кібербезпека є невід'ємною частиною національної безпеки, а кібернетичний тероризм (далі кібертероризм) став реальною її загрозою. Кібертероризм є прикладом трансформації традиційного тероризму в інформаційному суспільстві шляхом переходу у кіберпростір. Поряд із такими формами тероризму, як ядерний, біологічний, хімічний, екологічний, з огляду на останні події в Україні та світі, кібернетичний тероризм несе одну із найбільших і найсерйозніших загроз.
Аналогічно тому, як російська армія тероризує мирне населення України, систематично порушуючи закони і звичаї ведення війни, російські військові хакери, кіберзлочинці та активісти поводяться у кіберпросторі. Кібератаки Росії прирівнюються до ворожих обстрілів, оскільки сприяють втіленню злочинних планів агресора. Кібератаки агресора здійснюються в співпраці із військовими, користуючись доступом до секретних даних розвідки. В першу чергу вони направлені на те, щоб завдати шкоди національній безпеці України та об'єктам критичної інфраструктури, дестабілізувати українське суспільство, посіяти страх та викликати паніку серед цивільного населення. Все вищезазначене актуалізує дослідження питання кібернетичного тероризму (далі кібертероризм) в умовах війни Росії проти України.
Аналіз останніх досліджень. Розглядувану проблематику досліджували в своїх роботах такі вчені: В.М. Брижко, В.П. Горбулін, Ю.І. Когут, О.П. Дзьобань, В.А. Ліпкан, А.І. Марущак, А.В. Пазюк, В.Г. Пилипчук, Г.Г. Почепцов, В.М. Фурашев, В.С. Цимбалюк, М. Я. Швець та інші.
Мета статті полягає у здійсненні теоретико-правового аналізу сутності кібернетичного тероризму як загрози національній безпеці України та його проявів в умовах війни Росії проти України.
Виклад основного матеріалу. Глобалізація сучасної економіки, її насиченість новими інформаційно-комунікаційними технологіями, інформатизація таких важливих сфер діяльності суспільства як комунікація, енергетика, транспорт, системи зберігання і транспортування нафти та газу, фінансова та банківська системи, водопостачання, оборона і національна безпека, структури, що забезпечують роботу міністерств і відомств, перехід на методи електронного управління технологічними процесами на виробництві, зберігання баз даних в електронному вигляді, відкритість Інтернету та передача інформації через інформаційну інфраструктуру спровокували виникнення і розповсюдження такого суспільно небезпечного протиправного діяння, як кібертероризм.
В юридичній літературі відсутній єдиний підхід до визначення кібертероризму. На міжнародному рівні також не існує уніфікованого визначення поняття кібертероризму. Складність формулювання поняття кібертероризму існує, як через неможливість виділення єдиного об'єкта протиправного посягання, так і через досить велику кількість предметів протиправних посягань, пов'язаних із кібертироризмом, із погляду їх правової охорони. Також труднощі із визначенням поняття «кібертероризм» пов'язані із тим, що складно відокремити сам кібертероризм від акцій інформаційної війни та застосування інформаційної зброї, від злочинів у сфері комп'ютерної інформації [4, с. 11-12].
На національному рівні правове закріплення визначення кібертероризму міститься в п.13 ст. 1 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», а саме: «кібертероризм -- терористична діяльність, що здійснюється у кіберпросторі або з його використанням» [5]. Згідно з ч. 1. ст 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»: терористична діяльність -- діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України; проходження навчання тероризму; виїзд з України та в'їзд в Україну з терористичною метою; фінансування та інше сприяння тероризму [6].
Керуючись вищезазначеним, на наш погляд, найбільш вдалим визначенням кібертероризму є дії, що здійснюються у спосіб дистанційної комунікації у кіберпросторі, спрямовані на дезорганізацію автоматизованих інформаційних систем, якими створюється небезпека загибелі людей, спричинення значного матеріального збитку чи настання інших суспільно-небезпечних наслідків, якщо вони скоєні в цілях порушення суспільної та національної безпеки, залякування населення чи здійснення впливу на прийняття рішень органами влади, а також загроза вчинення вказаних дій задля досягнення тих самих цілей.
Інформаційне суспільство спричинило суттєвий вплив на цілі та озброєння, які використовують терористи, на внутрішню структуру терористичних організацій та зовнішні форми їхньої діяльності. Деякі з найнебезпечніших терористичних угрупувань використовують інформаційні технології -- такі як комп'ютери, програмне забезпечення, телекомунікаційні пристрої та Інтернет -- для кращої організації і координації своєї діяльності. Окрім цього, в умовах дотримання принципу свободи Інтернету, терористичні організації можуть використовувати собі на благо всі переваги нової інформаційної епохи. Зокрема, реалізуючи право на інформацію і користуючись інформаційними технологіями терористи можуть поліпшити збір та аналіз розвідувальних даних, удосконалювати наступальні інформаційні операції.
Мішель Заніні та Шон Дж. Едвардс стверджують, що технології інформаційної епохи сприяють терористам у проведенні трьох типів наступальних інформаційних операцій:
1) допомагають у впливі на громадську думку та у пропагандистській діяльності;
2) інформаційні технології можуть використовуватися для нападів на віртуальні цілі з метою їх зруйнування;
3) інформаційні технології можуть використовуватися для завдання фізичної шкоди [7, с. 49--50].
Сутність інформаційних операцій першого виділеного типу закладена в одній із основних цілей терористів, яка полягає в тому, щоб терористичний акт став широко відомим населенню і органам державної влади, тобто отримав суспільний резонанс. ЗМІ є невід'ємною частиною в терористичному акті, адже вони забезпечують донесення новини про акт насильства до широкого загалу. Новітні інформаційні технології суттєво спрощують завдання розповсюдження інформації. Раніше терористи були обмежені у своїх можливостях впливу на сутнісну складову новинних повідомлень, які висвітлюють вимоги та цілі діяльності даних протизаконних угруповань. Традиційні ЗМІ, як друковані видання і телебачення, висвітлюючи новину про терористичний акт, який вчинений чи готується, вкладали у цю подію власне розуміння ситуації, яке часто відрізнялося від цілей, що ставлять перед собою терористи. Нині ж Інтернет дав можливість терористам самим «творити» новини, розповсюджуючи за допомогою новітніх технологій маніпуляції, дезінформацію, фейки, а також інформацію про свої вимоги та погрози.
Від початку військового вторгнення Росії в Україну в найбільш популярних месенджерах, таких як Viber, Telegram, WhatsApp створюються та функціонують канали-інфотерористів, що діють на території України. Їх основною ціллю є поширення фейків, дезінформації та маніпуляції задля сіяння паніки, залякування населення та дискредитації влади. Центр протидії дезінформації (далі ЦПД) при Раді національної безпеки і оборони України у співпраці із партнерами та волонтерами здійснює постійний моніторинг, фіксацію та знищення ворожих ресурсів в інформаційному просторі. ЦПД активно залучений у протидії російській агресії. Його пріоритетами є: оперативне інформування населення; розкриття дезінформації та маніпуляцій; забезпечення інформаційної безпеки; боротьба з інформаційним тероризмом [8].
Окрім ЦПД, одним із основних суб'єктів забезпечення кібербезпеки нашої держави є Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України ( далі Держспецзв'язку). Держспецзв'язок є спеціалізованим органом центральної виконавчої влади в галузі спеціального зв'язку та захисту інформації, суб'єктом сектору оборони і безпеки, основним суб'єктом національної системи кібербезпеки, що здійснює координацію діяльності суб'єктів забезпечення кібербезпеки в галузі кіберзахисту, та адміністратором зв'язку [9]. Таким чином, саме Держспецзв'язок відповідає за напрямок кіберзахисту, а також формує та імплементує державну політику у сфері кібербезпеки, що дозволяє активно і ефективно протистояти російській агресії у кіберпросторі.
Другий тип наступальних інформаційних операцій, які здійснюють терористичні угрупування -- це напади на віртуальні цілі з метою їх зруйнування чи досягнення вибіркового розладу в Мережі. У цьому контексті мовиться про використання інформаційних технологій терористами задля проведення підривних атак -- електронних ударів, які тимчасово виводять з ладу, проте не руйнують фізичну і/або віртуальну інфраструктуру. До підривних атак належить порушення нормальної роботи комп'ютерних систем такими засобами, як «електронні бомби», надсилання «інформаційного сміття» та хакерські методи псування змісту веб-сайтів. Такі удари, як правило, не призводять до незворотних наслідків, однак, вони можуть викликати безлад та тягти за собою значні економічні збитки[7, c. 52]. Разом з тим, хакерські атаки на державні установи можуть мати двоєдину мету, обрушити роботу відповідного інтернет-представництва та вилучити конфіденційну інформацію. Інколи зробити розмежування цілей хакерських атак дуже складно, оскільки під виглядом підривної атаки відбувається ретельне маскування справжніх цілей -- проведення розвідувальної операції.
Україна є другою країною в світі після США за кількістю здійснених на неї кібератак. Так, до прикладу, лише в ніч з 13 на 14 січня 2022 року від хакерської атаки постраждали біля 70 державних сайтів України. На сторінках окремих взламаних ресурсів хакери розмістили повідомлення українською, російською та ламаною польською мовами, у якому залякували користувачів: «Всі дані на комп'ютері знищуються, відновити їх неможливо. Вся інформація про вас стала публічною, бійтеся і чекайте гіршого». Урядові експерти довели, що хакерська атака на українські урядові сайти здійснювалася з Росії. 15 лютого 2022 року, була здійснена найбільша в історії України DDoSатака на урядові сайти та на банківський сектор. Ключовою метою цієї атаки була дестабілізація, посіяти паніку та хаос в діях серед населення. Вартість таких атак складає «мільйони доларів», а сама вона велася з різних країн. Всі органи, відповідальні за кібербезпеку в Україні, дуже швидко зреагували на ці атаки, тому вони не досягли своєї кінцевої мети[10].
Третій тип наступальних інформаційних операцій є чи не найбільш небезпечним -- це використання терористами інформаційних технологій задля завдання фізичної шкоди. Ці операції мають назву так званих руйнівних атак, за яких зловмисні терористичні вірусні програми використовуються для: 1) руйнування інфраструктури інформаційного суспільства; 2) задля досягнення фізичного руйнування і нанесення збитків у різних сферах (телекомунікація, енергетика, транспорт, добування, транспортування, зберігання газу та нафти і т.д.).
Інформаційні атаки, що мають на меті завдати збитки у фізичному просторі можуть мати не лише економічні наслідки, а й існує небезпека життю та здоров'ю громадян.Так, Американська компанія Microsoft опублікувала спеціальну доповідь [11], щодо кібератак Росії на Україну (Specialreport: Ukraine. Anoverview of Russia's cyberattack activity in Ukraine). В доповіді зазначається, що протягом першого тижня війни, російські хакери запустили зловмисне програмне забезпечення Desert Blade, яке перезаписує дані і виводять з ладу комп'ютери, проти великої телерадіокомпанії в Україні. 1 березня російські військові оголосили про намір знищити українські «центри дезінформації» і того ж дня вони завдали ракетного удару по телевежі у Києві. Внаслідок ракетного удару Росії по Київській телевежі 5 цивільних загинули, ще 5 зазнало поранень. Пізніше, внаслідок нападів Росії були нанесені ракетні або авіаційні удари по телевежах в Києві, Харкові та Ізюмі, Лисичанську (Луганська область), Коростені (Житомирська область), Білопіллі (Сумська область), Антополі (Рівненська область), Вінниці, Оріхові (Запорізька область). На деякий час мовлення на цих територіях було припинено; російські військові захопили телевежу в Мелітополі, через що припинено мовлення в низці міст; здійснені спроби глушіння сигналу каналів Суспільного на супутнику Amos; здійснена спроба знищення телевізійного архіву через запущений вірус на сайті. Через обстріл телевеж, Суспільне Мовлення подало заяву до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) про ймовірне порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також міжнародних протоколів у зв'язку з обстрілами, ракетними та авіаційними ударами Росією по телевежах[12].
Висновки. В нинішніх умовах кібертероризм став повноцінною складовою війни Росії проти України, а отже реальною загрозою національній безпеці нашої держави. Кібератаки держави-терориста Росії часто координуються із атаками на полі бою. Росія намагається знищити нас не тільки танками, снарядами, ракетами, а й здійснюючи атаки у кіберпросторі. Хоч кібератаки непомітні фізично, проте здатні паралізувати роботу атомної станції, фінансової системи, зруйнувати інфраструктуру, спровокувати хаос і посіяти паніку серед мільйонів людей. Основною метою цих скоординованих нападів є підрив економічної безпеки та обороноздатності країни, дискредитація влади перед українцями та в міжнародному співтоваристві, порушення роботи уряду, залякування населення.
Кібернетичний простір немає кордонів. У боротьбі за Українську незалежність об'єднався весь цивілізований кіберсвіт. В умовах, коли наша держава успішно чинить опір російській агресії, перед Україною та міжнародним співтовариством гостро стоїть проблема побудови нової архітектури світової безпеки, яка зможе стримати загрозу подальшого розпаду демократичного світу від російсько-нацистського тоталітарного режиму.
Список використаних джерел:
1. Роль НАТО в кіберпросторі. URL: https://www.nato.int/docu/review/ uk/articles/2019/02/12/rol-nato-v-kberprostor/index.html
2. Щиголь Ю.. Перша в світі масштабна кібервійна відбувається зараз в Україні. URL: https://biz.nv.ua/ukr/experts/povnomasshtabnakiberviyna-v-ukrajini-vpershe-v-istoriji-ukrspeczv-yazok-50253612.html
3. Further ecalation in the Russian Federation's aggression against Ukraine. URL: https://pace.coe.int/en/files/313n
4. Когут Ю.І. Кібертероризм (історія, цілі, об'єкти) : практичний посібник. Київ : СІДКОН, 2021. 304 с.
5. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 р. № 2163-VIII. URL : https://zakon.rada.gov ua/laws/show/2163--19#top.
6. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 р. № 638-IV. URL: https://zakon.rada.govua/laws/show/638--15#top
7. Мережі і мережеві війни. Майбутнє терору, злочинності та бойових дій / за ред. Дж. Арвкілла, Д. Ронфельдт. Київ : Києво-Могилянська академія, 2005. 350 с.
8. Про Центр протидії дезінформації при РНБО України. URL: https:// cpd.gov.ua/documents/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%86%d0%b5%d 0 %bd%d1 %82%d1 %80/
9. Про Держспецзв'язку. URL: https://cip.gov.ua/ua/statics/proderszhpeczv-yazku
10. Всеволод Некрасов. Чергова масована кібератака на Україну: як це стало можливим та які наслідки. Економічна правда. URL: https:// www.epravda.com.ua/publications/2022/01/14/681444/
11. Special report: Ukraine. An overview of Russia's cyberattack activity in Ukraine. URL: https://query.prod.cms.rt.microsoft.com/cms/api/ am/binary/RE4Vwwd
12. Суспільне подало заяву до Європейського суду з прав людини через обстріли телевеж. Суспільне новини. URL: https://suspilne. media/302080-suspilne-podalo-zaavu-do-evropejskogo-sudu-z-pravludini-cerez-obstrili-televez/
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення поняття міжнародного тероризму, спираючись на дослідження нормативно-правової бази в сфері міжнародної боротьби з цим явищем. Характеристика класифікації та основних різновидів терористичних актів, цілей, методів та засобів сучасного тероризму.
реферат [38,5 K], добавлен 18.09.2011Поняття терористичного акту в кримінальному праві, правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні. Сучасне розуміння понять терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі. Особливо кваліфікуючі ознаки терористичного акту.
дипломная работа [95,4 K], добавлен 09.10.2010Дослідження проблемних питань протидії тероризму за допомогою адміністративно-правових заходів. Сутність та зміст основних заходів адміністративного запобігання, які використовують органи Служби безпеки України в діяльності з протидії тероризму.
статья [21,3 K], добавлен 10.08.2017Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013Сутність та значення лізингових операцій. Нормативно-законодавче регулювання операцій з лізингу в банках. Аналіз ефективності лізингової діяльності у ПАТ КБ "Приват-банк". Недоліки в сфері оподаткування та правового регулювання лізингової діяльності.
дипломная работа [480,5 K], добавлен 06.06.2016Історія виникнення міжнародного гуманітарного права, його джерела. Механізми забезпечення, захисту прав й свобод людини. Право збройних конфліктів. Початок війни та її закінчення, їх правові наслідки. Відповідальність у міжнародному гуманітарному праві.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 04.12.2014Визначення понять "фейк", "фактаж", методи та засоби перевірки фактажу. Розгляд дестабілізуючого та агресивного впливу російських інформаційних агентів на інформаційну та суспільно-політичну сферу. Роль і місце редактора в перевірці фактичного матеріалу.
статья [22,1 K], добавлен 07.02.2018Характеристика політичної системи Української самостійної держави, проголошеної 1941 р. у Львові. Особливості німецького і румунського окупаційних режимів. Історія возз'єднання Закарпатської України з УРСР. Визначення змін в органах державної влади УРСР.
реферат [21,9 K], добавлен 28.10.2010Дослідження часової юрисдикції Нюрнберзького трибуналу на дії, зв'язані з подіями Другої світової війни. Аналіз питання про кримінальну юрисдикцію щодо воєнних злочинців. Вивчення формулювання поняття "злочини проти миру" у Статуті Токійського трибуналу.
реферат [33,0 K], добавлен 18.05.2011Дослідження поняття, системи та методів нотаріату. Вивчення його значення в сучасних умовах. Теоретико-правові аспекти нотаріального процесу в Україні. Класифікація нотаріальних проваджень. Нотаріальні процесуальні та адміністративні правовідносини.
дипломная работа [121,5 K], добавлен 20.10.2010Головні теоретико-методологічні проблеми взаємодії громадянського суспільства та правової держави. Правові засоби зміцнення взаємодії громадянського суспільства та правової держави в контексті новітнього українського досвіду в перехідних умовах.
курсовая работа [56,3 K], добавлен 04.04.2011Правовий статус нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних правовідносин, його порівняльний аналіз із статусом судді в цивільному процесі. Понятійний апарат щодо процесуальних прав та обов'язків нотаріуса, їх законодавче закріплення.
статья [31,7 K], добавлен 14.08.2013Загальнотеоретична характеристика значення й сутності часу відпочинку працівників. Опис головних рис цього правового явища. Аналіз норм регламентації робочого часу в чинному законодавстві України як однієї з гарантій забезпечення права на відпочинок.
статья [19,6 K], добавлен 14.08.2017Методи пізнання кримінального права: діалектичний; догматичний. Склад злочинів проти миру і мирного співіснування держав в державах-учасницях СНД. Злочини, які посягають на регламентовані міжнародним правом засоби та методи ведення війни в країнах СНД.
курсовая работа [58,5 K], добавлен 06.02.2011Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління. Мета функціонування, завдання системи та методи забезпечення інформаційної безпеки.
курсовая работа [34,3 K], добавлен 23.10.2014Розробка проекту Конвенції з питання кримінальної юрисдикції в період "холодної війни". Внесок Нюрнберзького трибуналу в розвиток концепції. Роль Комісії міжнародного права при Генеральній Асамблеї ООН в процесі формування міжнародного кримінального суду.
реферат [23,4 K], добавлен 19.05.2011Злочини проти миру: порушення законів та звичаїв війни, міжнародно-правове визначення найманства та вербування, насильницькі дії, геноциду, екоциду як загроз безпеки людства та міжнародного правопорядку при міжнародних збройних воєнних конфліктах.
реферат [27,5 K], добавлен 27.06.2009Історія становлення та розвитку права мусульманських країн, його джерела і структура в деяких країнах Європи. Аналіз концепції "священної війни" для мусульман. Шляхи мирного співіснування мусульманської правової системи з іншими правовими системами світу.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 01.09.2014Історико-правовий аспект розвитку юрисдикції судових інститутів України за спеціалізацією. Міжнародний досвід спеціалізації органів правосуддя (на прикладі Великобританії, Німеччини, США, Росії) та його роль у розбудові спеціалізованих судів України.
диссертация [197,9 K], добавлен 17.05.2011Поняття, предмет, принципи трудового права, його методи та джерела. Дослідження тенденцій розвитку трудових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки. Застосування зарубіжного досвіду в трудовому праві України. Вдосконалення законодавчої бази.
курсовая работа [84,4 K], добавлен 23.10.2013