Адміністративно-правовий аналіз суб’єктного складу формування державної політики у сфері соціальної захищеності осіб з інвалідністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правовий аналіз суб'єктного складу формування державної політики у сфері соціальної захищеності осіб з інвалідністю

Костянтин Фомічов

кандидат юридичних наук, доцент (Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький, Україна)

Стаття містить адміністративно-правовий аналіз суб'єктного складу публічного управління у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю. Визначено місце та роль публічного органу управління у сфері формування державної соціальної політики, розкрито повноваження та завдання кожного з виділених елементів у межах дослідженої проблеми. З'ясовано особливості участі Президента України як гаранта дотримання прав і свобод людини, в тому числі у формуванні засобів і позадискримінаційних шляхів реалізації цих прав, створення правового фундаменту безбар'єрного суспільного середовища. Надано увагу повноваженню Офісу Президента України у сфері забезпечення дотримання прав і свобод, недопущення дискримінації людей з обмеженими можливостями та вадами, однією із головних завдань якого є - сприяння у продуктивній взаємодії Президента з державними органами для досягнення ефективного результату виконання напрямів державної політики, утому числі соціальної. Наголошено на здійсненні безпосереднього парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Саме до кола прав Уповноваженого входить забезпечення виконання захисту прав осіб з інвалідністю здійсненням контролюючих заходів, шляхом відвідування, виявлення та запобігання проявів порушенню прав і свобод останніх. Проаналізовано роль консультативних органів Верховної Ради України з виділенням їх участі у формуванні державної політики, спрямованої на захист прав осіб з інвалідністю.

Ключові слова: формування, державна політика у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, особи з інвалідністю, публічне управління.

ABSTRACT

Kostyantyn Fomichov. Administrative and legal analysis of entities composition of national policy formation in the field of social security for persons with disabilities. The article contains an administrative and legal analysis of the subject composition of public administration in the field of social protection of persons with disabilities. The place and role of the public management body in the sphere of formation of state social policy is determined, the powers and tasks of each of the selected elements within the scope of the investigated problem are revealed. The peculiarities of the participation of the President of Ukraine as a guarantor of the observance of human rights and freedoms, including in the formation of means and non-discriminatory ways of realizing these rights, and the creation of a legal foundation for a barrier- free public environment, have been clarified. державна соціальна політика управління

Attention was paid to the authority of the Office of the President of Ukraine in the field of ensuring the observance of rights and freedoms, preventing discrimination of people with disabilities and disabilities, one of the main tasks of which is to assist in the productive interaction of the President with state bodies to achieve effective results in the implementation of state policy, including social . Emphasis is placed on direct parliamentary control over the observance of human and citizen rights and freedoms by the Human Rights Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine. The scope of rights of the Commissioner includes ensuring the protection of the rights of persons with disabilities by implementing control measures, by visiting, detecting and preventing manifestations of violations of the latter's rights and freedoms. The role of consultative bodies of the Verkhovna Rada of Ukraine is analyzed, highlighting their participation in the formation of state policy aimed at protecting the rights of persons with disabilities.

Keywords: formation, state policy in the field of social protection of persons with disabilities, persons with disabilities, public administration.

Постановка проблеми

Формування державної політики є складовою державно- владних правовідносин, закріплених нормами адміністративного права, що визначають права та обов'язки суб'єктів правовідносин. Учасниками цих правовідносин, зважаючи на теорію права, є громадяни та інші особи, не наділені владними повноваженням, у тому числі державні органи, які утворюють державно-адміністративну систему, що визначає курс політики країни, спрямовуючи її на вибір прогресивних державно-управлінських методів і принципів.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно- правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин, якими кожній людині повинно бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення [3, с. 2]. Обираючи курс євроінтеграційних перетворень, Україна здійснює поступове зближення до вимог Спільної політики ЄС у сфері соціальної політики, вживає заходів щодо посилення ефективності діяльності суб'єктів формування соціального сектора через запровадження позитивної державної політики.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Дослідженням напрямів формуванням державної політики та розвитку соціальної сфери займалися вчені: В. Вакуленко, В. Грузєва, О. Люта, Л. Мельник, М. Орлатий, Н. Пігуль, Р. Підлипна, О. Сергієнко, І. Топішко тощо.

Метою статті є розкриття повноважень державних органів України та інших суб'єктів, які відіграють основну роль у формуванні та здійсненні державної політики з питань соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Виклад основного матеріалу

Державна політика базується на комплексному підході функціонального спрямування, спрямованого на вирішення взаємопов'язаних політичних і соціально-економічних проблем із своєчасним реагуванням змін і нововведень для подолання цих проблем в державі й суспільстві. Саме тому державна політика формування соціальної захищеності осіб з інвалідністю базується на цілеспрямованій діяльності уповноважених суб'єктів публічного управління, яка реалізовується шляхом здійснення нормативно-правових, організаційних та управлінських заходів у сфері формування та реалізації цієї політики, винайдення форм соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Якщо ми звернімося до теоретико-правових основ, то низка науковців до суб'єктів адміністративного права відносить дві групи: 1) індивідуальні суб'єкти - фізичні особи, які поділяються на такі: громадяни (володіють повним набором прав і обов'язків в державі), іноземці та особи без громадянства (мають обмеження щодо політичних прав, не виконують військового обов'язку), фізичні особи з іншим спеціальним статусом; 2) колективні суб'єкти (юридичні особи): держава, державні органи та установи, громадські об'єднання, адміністративно-територіальні одиниці та їх населення, виборчі округи, релігійні організації, промислові підприємства, іноземні підприємства тощо [1, с. 86].

Суб'єкти формування та реалізації державної політики сприяють продуктивному та ефективному вирішенню завдань, мета яких - забезпечення надійності та стабільності у виконанні основних напрямів реалізації державної політики, гарантування дотримання прав всіх часників адміністративно-правових відносин та запобігання виникненню конфліктів під час провадження взаємодії цих суб'єктів, спираючись на норми права, й тим самим зміцнюючи фундамент організаційно-управлінської діяльності державних органів.

Для формування та реалізації державної політики ці суб'єкти мають свою організаційно-правову визначеність, упорядкованість та структуру, якій відповідатиме наявність певного кола наділених прав та обов'язків.

Як зазначає Д. Кіблик, суб'єкти формування державної політики - це система органів публічної влади, до компетенції яких віднесено створення державної політики, у тому числі й усіх її складових. Суб'єктами реалізації державної політики є сукупність органів публічної влади та інших інституцій, які, згідно з чинним законодавством, уповноважені здійснювати заходи, які спрямовані на втілення такої державної політики (у цілому або її окремих складових) в реальність [2, с. 113-114].

У контексті викладеного спробуємо охарактеризувати суб'єкти державної політики у сфері соціальної захищеності осіб з інвалідністю, спираючись на суб'єкти її формування.

Як ми вже зазначали вище, формування соціальної політики захисту осіб з інвалідністю на державному рівні, матеріалізуючи її у нормативно-правові форми, покладено на низку державних органів, які, цілком логічно, очолює Верховна Рада України.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, яка визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики держави, реалізує стратегічні курси держави, що відображено у ст. 85 Конституції України [4]. Ухвалені Верховною Радою законодавчі акти визначають державний курс, спрямований на забезпечення прав і свобод людини, формування засобів та позадискримінаційних шляхів реалізації цих прав, створення правового фундаменту безбар'єрного суспільного середовища.

До повноважень Верховної Ради України у сфері захисту осіб з інвалідністю та формування відповідної політки можна віднести:

- затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за його виконанням;

- визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;

- затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- розгляд і ухвалення рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні тощо [4].

Водночас, як зазначає Є. Соболь, Верховна Рада України бере участь в адміністративних правовідносинах через функціонування апарату та комітетів, тим самим забезпечує законотворчу складову органів публічної влади, формує та виробляє обов'язкові для виконання стандарти, положення та вимоги, а також визначає державну політику у всіх сферах життя суспільства [12, с. 52-53], тобто вона є головним органом формування державної політики, при цьому її участь в адміністративно-правових відносинах реалізується через допоміжні інституції [2, с. 124].

Для здійснення окремого напряму законопроєктної роботи та попереднього розгляду питань Верховною Радою України при ній створені комітети, діяльність яких регламентується Законом України «Про комітети Верховної Ради України». Одним із напрямів діяльності цих комітетів є участь у попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо проєктів загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, а також наданні згоди на обов'язковість чи денонсацію міжнародних договорів України; узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли до законопроєктів, у тому числі у сфері соціального захисту; несенні пропозицій щодо перспективного планування законопроектної роботи [5].

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України дев'ятого скликання» на сьогодні при Верховній Раді дев'ятого скликання діє 23 комітети. Серед цієї кількості мають стосунок до формування політики соціального захисту осіб з інвалідності безпосередньо Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів та Комітет з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Зупинімося безпосередньо на їх повноваженнях.

Тож до предмета відання Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів треба віднести: формування та безпосереднє визначення державної політики у сфері соціального захисту громадян; соціальний захист і реабілітація осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їх підприємств і громадських об'єднань; реабілітація ветеранів війни з числа учасників антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; законодавче регулювання надання соціальних послуг ветеранам, особам з інвалідністю, особам похилого віку та іншим особам, які перебувають у складних життєвих обставинах [7].

Щодо Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, то його відання поширюється на таке коло: законодавство про охорону здоров'я, у тому числі про медичну допомогу, лікувальну діяльність, лікарські засоби, медичні вироби, фармацію та фармацевтичну діяльність; сучасні медичні технології та медична техніка; розвиток трансплантологи в Україні; санаторно-курортне оздоровлення тощо [7].

Але є також низка Комітетів, які опосередковано беруть участь у формуванні державної політики захисту прав і свобод осіб з інвалідністю, такі як Комітет з питань правової політики (предмет відання - оцінка відповідності проєктів законодавчих актів Верховної Ради України Конституції України; конституційне законодавство; законодавство з надання правової допомоги громадянам, у тому числі й особам з інвалідністю), Комітет з питань освіти, науки та інновацій (забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю у сфері освіти та науки), Комітет з питань транспорту й інфраструктури (забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю під час розробки стратегій і пріоритетів розвитку інфраструктури; розвитку, будівництва та реконструкції інфраструктури всіх видів транспорту; створення умов нормативно-правового характеру для безперешкодного доступу до об'єктів інфраструктури; а також безпеки на транспорті) [2, с. 125].

Безпосередній парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який захищає права кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі [10]. На державному рівні Уповноважений є визначальним суб'єктом реалізації захисту прав і свобод осіб, додержанням та поваги до прав і свобод між громадянином та органами державної влади, у тому числі шляхом надання можливості реалізації свого

Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. № 3 потенціалу особам з інвалідністю.

Висновки

З огляду на структурність та критерії суб'єктів формування державної політики, останніми є система органів публічної влади, до повноважень яких віднесено створення державної політики, визначаючи стратегічні напрями її розвитку, зміцнюючи фундамент організаційно-управлінської діяльності самих державних органів.

Треба зауважити, що здатність суб'єктів у формуванні державної політики визначається: по-перше, наділеними компетенциями, які формують коло та спектр повноважень для здійснення впливу на формування державного соціального курсу; по-друге, можливостями для здійснення цього впливу, яке виражається у різних правових формах.

Список використаних джерел