Значення морально-правових принципів у процесі становлення та розвитку системи римського права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення морально-правових принципів у процесі становлення та розвитку системи римського права

Каленюк Оксана Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри права та публічного управління, ЗВО «Університет Короля Данила»

Савчук Олег Ігорович,

кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри богослов'я та суспільствознавчих дисциплін імені Академіка УАН о. Івана Луцького, ЗВО ««Університет Короля Данила»

Мета. Метою статті є проаналізувати філософсько-правове підґрунтя виникнення римського права, виявити його аксіологічні елементи, а також показати системний зв'язок між теоретичним обґрунтуванням цих принципів та процесом їх імплементації в юридичну практику. Методика. Методика включає комплексний філософсько-правовий аналіз аксіологічного підґрунтя системи римського права у процесі її становлення та історичної еволюції. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, аксіологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, компаративний. Результати. В процесі дослідження показано, що завдяки своїй морально-етичній природі система римського права набула наднаціонального характеру, створивши належне підґрунтя для ефективного функціонування європейських правових систем. Адже саме завдяки фундаментальним морально-етичним принципам, які розробили римські юристи, європейські правові системи сучасності набули аксіологічної детермінації, визначальним для якої є гуманістичний підхід до здійснення правосуддя. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що фундаментальні морально-етичні принципи римського права здійснюють позитивний вплив на сучасні концепції праворозуміння та правотворення за умов їх належної трансформації та адаптації до цивілізаційних викликів сьогодення. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності під час філософсько-правового обґрунтування необхідності гуманізації правової системи.

Ключові слова: морально-правовий синтез, правова система, аксіологічне наповнення, принцип доцільності, принцип справедливості, принцип гуманізму, принцип добросовісності.

Oksana Kaleniuk

Ph.D in Law, Associate Professor, Professor of the Department of Law and Public Administration, Higher Educational Institution «King Danylo University»

Oleh Savchuk

Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Theology and Social Science Disciplines named after the Academician of the Ukrainian Academy of Sciences, Pr. Ivan Lutskyi, Higher Educational Institution «King Danylo University»

SENSE OF MORAL AND LEGAL PRINCIPLES IN THE PROCESS OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF THE ROMAN LAW SYSTEM

Purpose. The purpose of the article is to analyze the philosophical and legal basis of the emergence of Roman Law, to reveal its axiological elements, as well as to show the systemic connection between the theoretical justification of these principles and the process of their implementation in legal practice. Methodology. The methodology includes a complex philosophical and legal analysis of the axiological basis of the Roman law system in the process of its formation and historical evolution.

Key words: moral and legal synthesis, legal system, axiological content, principle of expediency, principle of justice, principle of humanism, principle of good faith.

Постановка проблеми

римське право аксіологічний

Римське право, що є першоджерелом для сучасної західної правової культури, як цілісну систему, безумовно, можна вважати найбільшим досягненням античного римського суспільства, що сприяло становленню професійних юристів, як із середовища патриціїв, тобто родової аристократії, так і з-поміж заможних плебеїв, які свій високий суспільний статус одержали саме внаслідок високої соціальної активності та професійної самореалізації. До останньої когорти належав, до прикладу, Цицерон.

Саме давньоримські юристи першими почали трактувати право як об'єкт наукового аналізу, створивши, таким чином, систему основоположних принципів, що отримали обґрунтування та розвиток у сучасних європейських правових системах.

Цінності, які слід вважати базовими для виникнення правових принципів, мають морально-етичну природу, власне це аксіологічне наповнення дозволяє їм не втрачати своєї актуальності й у наш час. Тому у вітчизняному правознавстві назріла необхідність підійти до більш виваженого аналізу аксіологічного потенціалу морально-правових принципів римського права, що актуалізується у процесі гармонізації національної правової системи України з європейським правом з інших, відповідним чином обґрунтованих світоглядних та методологічних позицій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченню особливостей становлення та історичного розвитку морально-правових принципів у системі римського права у своїх наукових публікаціях приділяли значну увагу В. Бабанін, Б. Бартошек, З. Бродецкі, Б. Ковальчик, Г. Купішевські, І. Шаркова, Ф. Шульц та інші.

Постановка завдання. Визначити морально-етичні особливості становлення системи римського права, розкрити аксіологічну природу фундаментал ьних правових принципів, що визначали цей процес впродовж його історичної еволюції, а також дослідити способи та рівень втілення фундаментальних правових принципів у юридичну практику.

Виклад основного матеріалу дослідження

Незважаючи на існуючу на сучасному етапі розвитку правової системи об'єктивну диференціацію між законом і мораллю, їхній зв'язок саме в античний період був особливо сильним. З позиції саме правової аксіології, вважаємо виправданою констатацію, що в публічному аспекті права у римській правовій системі етатизм ставився понад особисте благо. У морально-етичному аспекті в синкретичній єдності знаходяться релігійні та соціально-політичні цінності, які обумовлювали ідеальну поведінку індивідів, що моделювалася системою римського права.

Водночас римський ідеал не передбачав гедоністичних установок, віддаючи перевагу морально та юридично детермінованим обов'язкам. Із позиції правової аксіології можна з'ясувати, що на традиційній релігійній основі формувались фундаментальні морально-етичні принципи, завдяки яким більшість римлян знаходила відповіді на життєві питання. Загальне переважання єдиних релігійних цінностей у межах єдиної держави було для римлян необхідною умовою успішного соціального та економічного розвитку. Римлянин пишається своїм почуттям обов'язку та вмінням його виконувати [1, с. 5].

Відтак, демаркаційною характеристикою системи римського права слід вважати тісну взаємодію права і моралі, що створювало певну систему нормативного контролю, необхідного для поступу суспільства на основі системи моральних цінностей. Зазначене розкриває нерозривний зв'язок у свідомості римлян правових поглядів із моральними ідеалами, що зосереджені на обов'язках. Багато правових інститутів ґрунтувалися на моральності, а багато моральних норм у римському суспільстві були юридично обов'язковими, що створювало загалом всеосяжну систему нормативного контролю, який забезпечував розвиток суспільства на основі системи духовних цінностей.

Однією з основних цілей юриспруденції власне у системі римського права була реалізація доцільності (aequitas). Правотворчість та правозастосування розвивалися на основі етичних цінностей. За влучним висловом Цицерона, право було реалізацією доцільності (aequitas constituta). Згідно з методологією римського права, виробленою мислитилем, критерієм цінності позитивного права слід вважати загальну відповідність моральним принципам, виведеним із розрізнення добра і зла. Закони, які б ігнорували цей основний принцип, категорично не можуть вважатися правильними і не мають юридичної сили [2, с. 105]. Аксіологічним обґрунтуванням права займався також Цельс, який визначав право як мистецтво застосування того, що є добрим і правильним (ius est ars boni et aequi).

Слід підкреслити, що етичне розуміння та застосування категорії доцільності Aequitas) як рівності усіх перед законом було оригінальним підходом у практиці саме римських юристів. Здебільшого цим принципом послуговувались юристи для обґрунтування цивільно-правових підходів або як інструмент для критики існуючих законів. Саме за допомогою цього принципу було реалізовано гнучкий підхід до права, тому що саме його належна імплементація уможливлювала адекватне реагування на нові потреби суспільного розвитку [3, c. 116].

Один аспект (aequitas) стосується його функціонування не тільки як практичного механізму, здатного послаблювати суворість закону в окремих випадках, але як більш загальний гуманний і ліберальний підхід до тлумачення та розробки правових норм, щоб вони могли відображати дух, який римляни називали гуманістичним. Існує багато прикладів, що демонструють реалізацію цього процесу в пізнішому римському праві, приміром, спосіб тлумачення юридичних документів через призму їх змісту, а не форми.

Принцип (aequitas) тісно пов'язаний з іншим фундаментальним морально-етичним принципом справедливості (iustitia) та виступає аксіологічно обґрунтованою чеснотою, яка має свої корені у грецькій філософії. Римляни надали цьому принципу оригінальної інтерпретації, що екстраполювалась на юридичну практику. Ульпіан визначив сутність окресленого принципу як перманентну можливість кожного громадянина реалізувати на практиці власні права. Важливим питанням був зв'язок цієї ідеї з законом, на що вказує етимологія слова iustitia, що походить від ius. Юристи трактували справедливість як базовий принцип здійснення правосуддя, тому їх називали жерцями справедливості (sacerdotes justitiae). Претори, у свою чергу, були визначені імператором Юстиніаном як слуги правосуддя (iustitiae ministri) [2, с. 106].

Далі варто перейти до характеристики принципу гуманізму (humanitas), який, за Ф. Шульцом, є етимологічно терміном корінного римського походження, і хоча греки передавали його значення за допомогою таких термінів, як філантропія або пайдея, жоден з них не відповів до кінця концепції humanitas. Ідея humanitas включає як етичні, так і естетичні проблеми та постулати всебічне духовне виховання і під готовку до громадянського життя [4, с. 125].

Практичним виявом цього принципу стали навчальні програми, які в Греції набули статусу системи що передбачає тренування тіла і духу. Вони були перенесені на римський Грунь Катоном. Його реалізація у давньоримській системі правосуддя пов'язана з імплементацією у неї професійних і технічних елементів, заснованих на таких чеснотах, як наполегливість, старанність, помірність і дисципліна. Римська держава протягом усього свого існування була рабовласницьким утворенням, тому дуже великим успіхом слід вважати реалізацію ідеї (humanitas) саме в цій суспільній формації, що сприяло поступовому поліпшенню становища рабів.

У класичному римському праві, опираючись на спадщину стоїчної філософії особлива увага приділялася становищу рабів, які за природним правом були вільними людьми. Тому в сумнівних випадках між свободою і рабством римські юристи завжди вирішували за принципом (favor libertatis) - на користь свободи [2, с. 104]. З ІІІ століття покращилось економічне становище рабів через можливість надання їм комплексу активів під управління.

Повага до людської гідності, що була в основі принципу гуманізму, дала про себе знати в багатьох галузях римського права. В приватному і сімейному праві шляхом визнання свободи (libertas) за цінність, властиву людині. У кримінальному праві, у свою чергу, її реалізацію можна побачити у створенні можливості заміни смертної кари засланням і забороні катувань вільних людей. Навіть в законі XII таблиць були дозволені послаблення для боржників. (partes secanto) [5, с. 25]. Суворі закони щодо вбивства та розчленування боржників, ймовірно, були залишком правил, що містяться в кодексі Хаммурапі, але відповідно до принципу humanitas вони підпорядковувалися римському праву, зазнаючи при цьому поступового послаблення.

Юристи також надавали великого значення принципу fides, що розуміється як чесність, надійність, серед іншого тримати слово. Довіра, яку розуміють у такий спосіб, була основою добросовісності (bona fides), зокрема у торгівлі облігаціями. Цей був пов'язаний з концепцією дружби (amicitia), яка була елементом таких інститутів, як man datum, negotiorum gestio або знаменита fiducia. У всіх зазначених правових конструкціях, дружба була однією з причин укладання договору, і основою його довговічності була довіра, яку друзі зазвичай мають один до одного. Важливо зазначити, що остання зі згаданих конструкцій вперше стала моделлю трастів (право довіри), які успішно функціонують в англосаксонській правовій системі, а також у процесі становлення інституту опікунства за польським законодавством [5, с. 24].

Однак загальна тенденція розвитку римського права полягала у поступовому звільненні його від етнічної екзотич ності і набутті ним рис наднаціональних, універсальних для всіх народів. За таких умов спочатку в цивільному (ius civile), а згодом і в більш космополітичних преторському (ius praetorium) і праві народів (ius gentium) виникає потреба у зверненні до поняття добра в його загальнолюдському значенні як найвищого імперативу.

Таким універсальним морально-правовим принципом виступає поняття добросовісності (bona fides), що трактується в романістиці як «власна чесність і довіра до чужої чесності, вірність даному слову, моральний обов'язок усіх людей виконувати свої зобов'язання, у чому б вони не полягали» [2, с. 105].

А основу цього поняття складає не що інше, як міжнародний економічний звичай, який передбачає сумлінність учасників торгового обороту, без якої в жодному соціокультурному середовищі ринкові відносини існувати просто не можуть, адже товарно-грошовий обмін в силу звісної абстрактності загального еквіваленту потребує певного ступеню довіри. Змістовій біполярності цього терміна відповідає його формально-логічний дуалізм. Вербальна структура терміна bona fides двоєдина і дозволяє порівняти його логічний зміст із судженням як формою мислення.

Отже, добросовісність - bona fides виступає як «добра віра» чи «віра у добро» або навіть «добро, гідне віри» в їх гранично загальному, наднаціональному розумінні. Існують авторитетні оцінки bona fides як суто «тавтологічного» по відношенню до довіри (fides) поняття [6, с. 230]. Це постає виправданим з огляду на те, що застосування предиката, близького за змістом до суб'єкта, має бути зумовлене необхідністю підкреслити протилежність добросовісності її антиподу - недобросовісності (mala fides) чи обману (dolus).

Висновки

Дослідження проблеми становлення та історичного розвитку фундаментальних морально-етичних принципів у системі римського права виявляє їх сутнісне значення, що може бути підґрунтям для гуманізації правових систем сучасності. Застосовані у розвідці філософсько-правові підходи мають потенціал онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу означеної проблеми через особливості античного світосприйняття, який сьогодні використовується лише частково. Постановка питання про значення морально-правових принципів у процесі становлення та історичної еволюції системи римського права засвідчує одну з перших спроб вивчити та проаналізувати римське право як соціокультурний феномен у контексті взаємодії особи і держави, приватного інтересу та загального блага.

Список використаних джерел

1. Бабанін В.В. Філософська рефлексія публічного римського права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12. Львів. Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. 19 с.

2. Zdzislaw Brodecki, Beata J. Kowalczyk Uniwersytet Gdanski Podstawowe wartosci jurysprudencji rzymskiej. Gdanskie Studia Prawnicze. 2016. T XXXV. S.101-117.

3. Kupiszewski, H. Prawo rzymskie a wspolczesnosc, Warszawa 2013, s. 248.

4. Schulz F. Prinzipien des romischen Rechts. Berlin: Duncker & Humblot, 1934 s. 128.

5. Zablocki J., Zablocka M. Ustawa XII tablic. Tekst. Tlumaczenie - Objasnienia, Liber 2000, Tab. 3, 6.

6. Олійник О. С. Особливості реалізації принципів добросовісності, розумності та справедливості в римському приватному праві. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. 2018. Вип. 48. С.224-235.

References

1. Babanin, V.V. (2016). Philisophical reflection of public Roman law: PhD thesis abstract. Lviv. (in Ukrainian)

2. Brodecki, Zdzislaw, Kowalczyk, Beata J. (2016). Uniwersytet Gdanski Podstawowe

wartosci jurysprudencji rzymskiej. Gdanskie Studio Prawnicze. (Vol. XXXV), 101-117. (in

Polish)

3. Kupiszewski, Н. (2013). Prawo rzymskie a wspolczesnosc. Warszawa, (in Polish)

4. Schulz, F. (1934). Prinzipien des romischen Rechts. Berlin: Duncker & Humblot, (in German)

5. Zablocki, J., Zablocka, M. (2000). Ustawa XII tablic. Tekst. Tlumaczenie - Objasnienia, Liber, Tab. 3,6. (in Polish)

6. Oliinyk, O. S. (2018). Osoblyvosti realizatsii pryntsypiv dobrosovisnosti, rozumnosti ta spravedlyvosti v rymskomu pryvatnomu pravi [Peculiarities of Implementation of the Principles of Good Faith, Reasonableness and Fairness in Roman Private Law]. Aktualni problemy vdoskonalennia chynnoho zakonodavstva Ukrainy: Zbirnyk naukovykh statei, 48, 224-235. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru