Проблеми правового захисту корінного народу - кримських татар на окупованій території України

Анотація

Ковний Ю. Є. Проблеми правового захисту корінного народу - кримських татар на окупованій території України. - Стаття.

У статті здійснено спробу проведення аналізу захисту корінного народу, зокрема кримських татар на окупованій території України. Загалом констатовано, що наявність нормативної гарантії у вигляді спеціального акту є суттєвим чинником, проте не може повною мірою вирішити проблему захисту корінного народу (особливо це стосується кримських татар) на території тимчасово окупованого Кримського півострову.

Констатовано, що окупація Криму спричинила безпрецедентне порушення прав всього населення регіону, особливо кримських татар, що першочергово зумовлено з політичним супротивом дій країни-а- гресорки. Кримські татари, які через свій представницький орган Меджліс підтримали територіальну цілісність України та бойкотували так званий «референдум» 16 березня 2014 року, швидко стали об'єктом політичного переслідування.

Узагальнено щорічну нормотворчу практику Генеральної Асамблея ООН щодо статусу корінного народу Кримського півострову, де, зокрема, зверталося увагу на потребу повернення представницького органу кримських татар та утримання від накладання обмежень на здатність кримськотатарської громади зберігати своє представницькі установи, необхідність навчання мови цього корінного народу та питання протидії переслідуванням їх за політичними мотивами.

Проаналізовані механізми судового захисту, що використовує Україна з метою захисту корінного населення - кримських татар від переслідувань, проте поки що говорити про їх ефективність передчасно.

Доведено, що покращення становища кримських татар в окупованому Криму вимагає комплексного підходу, який має бути обґрунтованим міжнародним правом та розрахованим на довгостроковий ефект, запропоновано комплекс заходів національного та міжнародного характеру, котрі могли б сприяти покращення ситуації у вказаній сфері. Також важливо забезпечити постійний моніторинг ситуації та гнучкість підходу для адаптації до нових обставин і забезпечення підтримки на протязі тривалого часу.

Ключові слова: корінні народи, кримські татари, окупація Криму, дискримінація, переслідування, засоби захисту, представницький орган.

Summary

Kovnyi Yu. E. Problems of legal protection of the indigenous people - Crimean Tatars in the occupied territory of Ukraine. - Article.

The article attempts to analyze the protection of the indigenous people, in particular the Crimean Tatars, in the occupied territory of Ukraine. In general, it was established that the presence of a normative guarantee in the form of a special act is an essential factor, but it cannot fully solve the problem of protecting the indigenous people (especially the Crimean Tatars) on the territory of the temporarily occupied Crimean peninsula.

It was established that the occupation of Crimea caused an unprecedented violation of the rights of the entire population of the region, especially the Crimean Tatars, which is primarily due to the political opposition to the actions of the aggressor country. Crimean Tatars, who through their representative body Mejlis supported the territorial integrity of Ukraine and boycotted the so-called «referendum» on March 16, 2014, quickly became the object of political persecution.

The annual rule-making practice of the UN General Assembly regarding the status of the indigenous people of the Crimean Peninsula was summarized, where, in particular, attention was paid to the need to return the representative body of the Crimean Tatars and refrain from imposing restrictions on the ability of the Crimean Tatar community to maintain its representative institutions, the need to learn the language of this indigenous people, and the issue of countermeasures persecuting them for political reasons.

The legal protection mechanisms used by Ukraine to protect the indigenous population - the Crimean Tatars from persecution - have been analyzed, but it is still premature to talk about their effectiveness.

It is proven that improving the situation of the Crimean Tatars in the occupied Crimea requires a comprehensive approach, which must be based on international law and calculated for a long-term effect, a set of measures of a national and international nature is proposed that could contribute to improving the situation in the specified area. It is also important to ensure constant monitoring of the situation and flexibility of approach to adapt to new circumstances and provide support over a long period of time.

Key words: indigenous peoples, Crimean Tatars, occupation of Crimea, discrimination, persecution, means of protection, representative body.

Вступ

Постановка проблеми. Проблеми етнонаціо- нальних відносин на правовому рівні донедавна практично не регулювалися. Корінні народи не дивлячись на міжнародне визнання їх такого правового статусу в Україні наділялися радше «декларативними» ніж реальними гарантіями захисту. Вказане стало можливо не ключовим, проте суттєвим чинником що зумовило сучасну політичну ситуацію.

Для прийняття спеціалізованого нормативного акту національному нормотворцю знадобилося багато часу. Хоча проектів було достатньо багато: у 1999 р проєкт № 4041 Закону «Про статус кримськотатарського народу»; «Про статус кримськотатарського народу» № 4098 від 2003 р; «Про статус кримськотатарського народу № 4433 від.2014; «Про права корінних народів України» 4501 від 2014, «Про статус кримськотатарського народу в Україні» № 6315 від 7.04. 2017 р.

І тільки у 2021 році ми знову бачимо активізацію нормотворців у цій сфері. Вказане також зумовлено активізацією уваги до територіальної цілісності держави, відповідно приймається спеціалізований нормативний акт - Закон України «Про корінні народи України» [1].

Ст. 1 Закону «Про корінні народи України» визначає, і це дуже вагоме досягнення нормо- творця, національне тлумачення корінних народів, що відповідає за нашим аналізом міжнародним стандартам у цій сфері, зокрема «корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України».

Також цей закон розширює розуміння корінних народів, зокрема в контексті тих, що проживають на території Кримського півострову, вказуючи, що ними є кримські татари, караїми, кримчаки.

Стан дослідження. Етнонаціональна політика як предмет правового дослідження донедавна не актуалізувалася, проте криза державно-політичного значення привернула увагу науковців до цього питання. Захист кримських татар як корінного народу не було предметним аспектом цілісного дослідження, проте опосередковані питання досліджували представники різних наукових шкіл, зокрема Н.П. Бортник, І. Жаровська, Н. Ортин- ська, В.Б. Ковальчук та інші. Достатньо вагомо проблему статусу субєктів етнонаціональних відносин аналізували іноземні науковці дослідники як-то S. Andelkovica, M. Krulj-Mladenovic, S. Hobolt, R. Markovic, R. Kastoryano та інші.

Проте питання має багато не розкритих проблем, чим і зумовлює потребу окремого аналізу.

Метою цієї наукової статті є проведення аналізу захисту корінного народу, зокрема кримських татар на окупованій території України.

Виклад основних положень

Наявність нормативної гарантії у вигляді спеціального акту є суттєвим чинником, проте не може повною мірою вирішити проблему захисту корінного народу (особливо це стосується кримських татар) на території тимчасово окупованого Кримського півострову.

Першочергово слід звернути увагу на те, що Україна до окупації Кримського півострову не проводила комплексної політики захисту етнона- ціональних груп, суттєвих суперечок загалом не було, але виникали питання соціально-економічного характеру. Консультативний комітет з Рамкової конвенції у 2012 році зазначав, що кримські татари «продовжують стикатися з нерівністю через постійну відсутність законодавчої бази, що стосується реституція та компенсація за втрату сільськогосподарських угідь, зазнаних внаслідок депортації. Часто живуть в нестандартні умови на самовільних поселеннях з обмеженим доступом до комунальних послуг та інфраструктури» [2].

Окупація Криму спричинила безпрецедентне порушення прав всього населення регіону, особливо кримських татар, що першочергово зумовлено з політичним супротивом дій країни-агресорки. Кримські татари, які через свій представницький орган Меджліс підтримали територіальну цілісність України та бойкотували так званий «референдум» 16 березня 2014 року, швидко стали об'єктом політичного переслідування. Міжнародна спільнота систематично моніторять ситуацію, вказуючи про суттєве порушення прав корінних народів, наявність політично вмотивовані судових переслідуваннь, дискримінацію, залякування, насильство, свавільні затримання, катування та жорстоке поводження із затриманими та їх переміщення з Криму до Російської Федерації, а також повідомлення про порушення свободи вираження поглядів, свободи релігії чи переконань свобода асоціацій і право на мирні зібрання. За даними активістів 116 кримських татар є політичними в'язнями [3], більшість звинувачують в тероризмі, які караються дуже суворими кримінальними санкціями. Дії спрямовані як на окремих осіб, так і на місця відправлення культу, зобов'язання перереєструвати релігійні організації, обшуки культових споруд та обмеження, введені в ім'я боротьби з екстремізмом, усі являють собою порушення свободи віросповідання [4].

Міжнародні організації підтвердили «свою відданість суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах» у Резолюція, прийнятій Генеральною Асамблеєю 27 березня 2014 року A/RES/68/262 [5]. Також прийнято ряд резолюцій, що стосуються захисту прав людини на окупованій території, зокрема Резолюція прийнята у 2017 р. A/RES/71/205 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці АР Крим та місто Севастополь (Україна)», A/RES/72/190 (2018), РА^ЕЯ/73/263 (2019), A/RES/74/168 (2020), A/RES/75/192 (2020). корінний кримський татар окупований

Отож, щороку Генеральна Асамблея ООН приймала Резолюцію практично з ідентичним текстом, зокрема у кожній з них зверталося увагу на потребу повернення представницького органу кримських татар та утримання від накладання обмежень на здатність кримськотатарської громади зберігати своє представницькі установи, необхідність навчання мови цього корінного народу та питання протидії переслідуванням їх за політичними мотивами. Засуджено багато кримських татар на основі їхніх зв'язків з релігійним рухом Табліг Джамаат, який заборонений як «екстремістська» організація в російському праві (але не в українському). Головному телеканалу кримських татар, ATR, було відмовлено в ліцензії на мовлення та змушені припинити мовлення 1 квітня 2015 року.

ПАРЕ в 2017 році ухвалила резолюцію «Расова дискримінація росіянами кримських татар у Криму», засудила політику держави-а- гресорки щодо корінного народу, вказавши, що Росія анексувала Крим навесні 2014 року, українська держава, а також міжнародні організації регулярно повідомляють про погіршення прав людини кримськотатарського народу на півострові. Переслідування, зникнення, обшуки, затримання, заборона Меджлісу кримськотатарського народу та інші шкідливі дії щодо них свідчать про порушення Конвенції ООН про расову дискримінацію» [6].

Звіт ПАРЕ 2021 р. вказує, що татари зазнають серйозних порушень своїх прав. Це включає вбивства, насильницькі зникнення, катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чинені співробітниками сил безпеки або правоохоронних органів, і які, крім того, не були підлягають ефективному розслідуванню, а також незаконним обшукам і необґрунтованим судовим розглядам. Робота журналістів і свобода самовираження та зібрання також були невиправдано обмежені. Постійний, непропорційний тиск на кримських татар і правозахисників, які працюють від їх імені, створює атмосферу страху та ворожість [7].

Відповідно міжнародна інституція звернулася із осудженням таких дій та визначила заходи, які необхідно вжити окупаційним органам влади, зокрема: для виконання резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісності України; припинити застосування російського законодавства в Криму та застосовувати відповідно до міжнародного права чинне в Україні законодавство; звільнити будь-яку особу, незаконно затриману; покласти край примусовому призову у Збройні сили Російської Федерації; припинити переміщення затриманих з Криму до Російської Федерації; невідкладно провести ефективне розслідування випадку вбивства, викрадення, насильницького зникнення, тортур або нелюдського або такого, що принижує гідність; негайно припинити будь- які адміністративні чи судові переслідування кримських татар; скасувати рішення про заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу; гарантувати повну повагу до свободи асоціації та мирних зібрань; скасувати заборону на ЗМІ кримських татар; забезпечити доступ до викладання кримськотатарською мовою; створити умови, що дозволяють кримським татарам виражати, зберігати та розвивати свою ідентичність тощо.

Вживаються також заходи судового характеру. ЄСПЛ у справі Україна проти Росії (щодо Криму) (заява № 20958/14), після слухання, що відбулося 11 вересня 2019 року, Велика палата Європейський суд з прав людини, виходячи з того, що юрисдикція Росії над Кримом була в формою ефективного контролю над територією, а не територіальною юрисдикцією, оголосив справу частково припустимий. Він визнав прийнятними скарги щодо: насильницькі зникнення та відсутність ефективного розслідування такої практики (стаття 2); - жорстоке поводження та незаконне затримання (статті 3 і 5); поширення чинності російського законодавства на Крим з 27 лютого 2014 року, внаслідок чого суди в Криму не можуть вважатися «створеними законом» (стаття 6); автоматичне нав'язування російського громадянства та захоплення приватного житла (ст. 8); утиски та залякування релігійних діячів, які не відповідають російському православному віросповіданню, свавілля рейди культових місць і конфіскація культового майна (ст. 9); придушення неросійських ЗМІ (ст. 10); заборона публічних зібрань та проявів підтримки, а також залякування та свавілля затримання організаторів демонстрацій (ст. 11); безоплатне відчуження майна у цивільних осіб та приватних підприємств (ст. 1 ст Протокол № 1 до Конвенції); придушення української мови в школах і цькування україномовних дітей на школа (ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції); обмеження свободи пересування між Кримом і материковою Україною (ст. 2 Протоколу № 4); переслідування (targeting) кримських татар (стаття 14 у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 і 11 Конвенції та зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції) [8]. Розгляд справи по суті буде наступним етапом розгляду справи.

16 січня 2017 року Україна порушила справу в Міжнародному суді ООН щодо застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. У цій справі 19 квітня 2017 року МКЮ видав наказ про зазначення тимчасового заходи, в яких він визнав, що Російська Федерація повинна утриматися до остаточного рішення у справі, від збереження чи накладення обмежень на здатність кримськотатарської громади зберігати своє представницьких установ, зокрема Меджлісу, та забезпечити доступність навчання рідною мовою [9]. Розгляд справи продовжується.

Висновок

Покращення становища кримських татар в окупованому Криму вимагає комплексного підходу, який має бути обґрунтованим міжнародним правом та розрахованим на довгостроковий ефект. Незважаючи на обмежені можливості дії безпосередньо в окупованому Криму, Україна може вживати різноманітні кроки на національному та міжнародному рівнях для підтримки кримських татар та відстоювання їхніх прав. Ось деякі можливі заходи:

Міжнародний діалог. Продовжувати звертати увагу міжнародної спільноти на порушення прав людини в Криму. Проводити дипломатичні заходи для залучення підтримки від інших держав та міжнародних організацій, які мають можливість впливати на державу-агресорку.

Інформаційна кампанія. Заснувати та підтримувати інформаційну кампанію, яка розкриватиме порушення прав людини в Криму, зокрема щодо кримських татар. Використовувати медіа, соціальні мережі, виступи на міжнародних платформах для привернення уваги до цієї проблеми.

Гуманітарна допомога. Забезпечувати гуманітарну допомогу для кримських татар, зокрема тим, хто переселився на континентальну частину України. Допомагати в забезпеченні їхніх базових потреб, освіти, медичного обслуговування тощо.

Підтримка міжнародних санкцій. Продовжувати активно підтримувати міжнародні санкції проти держави-агресорки з метою тиску на її уряд і зміни політики стосовно Криму та кримських татар.

Захист прав на мову і культуру. Забезпечувати можливість для кримських татар вивчати, використовувати та розвивати свою мову, культуру та релігійні традиції, навіть на континентальній частині України.

Підтримка організацій. Забезпечувати підтримку та сприяти діяльності незалежних громадських організацій, які працюють на захист прав кримських татар, надавати їм платформу для висловлення та реалізації своїх ініціатив.

Ці заходи можуть сприяти покращенню становища кримських татар, попередньо враховуючи важкість їх реалізації через окупацію Криму. Важливо забезпечити постійний моніторинг ситуації та гнучкість підходу для адаптації до нових обставин і забезпечення підтримки на протязі тривалого часу.

Література

1. Про корінні народи України: Закон України № 1616-IX від 01.07.2021 Відомості Верховної Ради. 2021, № 38, ст. 319.

2. Advisory Committee on the Framework Convention (ACFC), Third Opinion on Ukraine, 28 March 2013, ACFC/OP/ III(2012)002, par. 163.

3. Росія утримує 180 політв'язнів заарештованих у Криму чи дотичних до Криму - Ташева. Суспільні новини. 15 березня 2023. URL: https://suspilne. media/415230-politicni-vazni-rosiani-zaarestuvali-na-teritorii-okupovanogo-krimu-180-gromadan-ukraini- tamila-taseva/

4. OHCHR Crimea report, 22 February 2014 to 12 September 2017, par. 39-42.

5. Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014: General Assembly A/RES/68/262 1 April 2014 URL: https://digitallibrary.un.org/record/767883?ln=ru

6. Russian racial discrimination of Crimean Tatars in Crimea. Doc. 14262. 31 January 2017 URL: https://pace.coe.int/pdf/accd39d9fc64192b1ec6e3aaee 6a4d73a1390616a48ff023354a0808a66992a7/doc.%20 14262.pdf

7. Report Committee on Equality and NonDiscrimination. The situation of Crimean Tatars Doc. 15305 04 June 2021 URL: https://pace.coe.int/pdf/d14 c0330ae122471cdca789033e324bb7ae56fcc7f7435b15d8 02d4b62c25ea6/doc.%2015305.pdf

8. Grand Chamber Admissibility Decision in the case of Ukraine v. Russia (re Crimea) (app nos 20958/14 and 38334/18), ECLI:CE:ECHR:2020:1216 DEC002095814, Council of Europe: European Court of Human Rights, 14 January 2021 URL: https://www. refworld.org/cases,ECHR,60016bb84.htm

9. International Criminal Court, Statement of the Prosecutor, Fatou Bensouda, on the conclusion of the preliminary examination in the situation in Ukraine, 11 December 2020 URL: https://www.icc-cpi.int/ news/statement-prosecutor-fatou-bensouda-conclusion- preliminary-examination-situation-ukraine

Размещено на Allbest.ru