Правовий механізм забезпечення гідної праці патронатних службовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий механізм забезпечення гідної праці патронатних службовців

Стаття присвячена з'ясуванню сутнісного змісту правового механізму забезпечення гідної праці патронатних службовців в Україні. Спершу в статті встановлюється соціально-правове значення забезпечення гідної праці патронатних службовців в контексті впливу цієї забезпечувальної діяльності на відповідне коло працівників, на функціонування системи публічного адміністрування та на правопорядок в державі. На підставі цього автором формулюється визначення поняття «правовий механізм забезпечення гідної праці патронатних службовців», а також виокремлюються, аналізуються характеристики цього правового механізму. Встановлюється, що для цього правового механізму характерним є те, що він: є системним утворенням, що цілісно діє у відповідності до мети, узгодженої із метою трудового права України та метою сучасної концепції гідної праці; випливає із загальної соціальної політики держави, як соціальної та правової держави, а також впливає на формування кадрової політики на державній службі; ґрунтується на правових принципах та нормах законодавства України про працю й адміністративного законодавства; передбачає безпосереднє залучення до діяльності з досягнення мети цього механізму держави (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), самих патронатних службовців та суб'єктів громадянського суспільства; діє у відповідності до засаді гармонійного балансу публічних та приватних інтересів в контексті організації трудових відносин за участю вказаних службовців. У висновках до статті наголошується на тому, що поточні тенденції до реформування правового статусу патронатних службовців та організації трудових відносин за участю цих працівників повинні враховувати те, яким чином ця реформа вплине на дію досліджуваного правового механізму.

Ключові слова: гідна праця, патронатна служба, патронатний службовець, правових механізм, реформа трудового законодавства, трудові відносини.

The article elucidates the nature of the legal mechanism for ensuring decent work for patronage employees in Ukraine. Initially, the author determines the social and legal significance of providing decent work for these employees in the context of the impact of this professional activity on the corresponding group of workers, the functioning of the public administration system, and the assurance of law and order in the state. Building on this, the author proposes a definition of a “legal mechanism for ensuring decent workfor patronage employees ” and analyzes the characteristics of this legal mechanism. It is established that this mechanism exhibits numerous unique features. Firstly, this mechanism operates as a systematic formation, acting cohesively in alignment with the goals consistent with the objective of Ukraine's labor law and the modern concept of decent work. Secondly, this mechanism stems from the state's overall social policy as a social and legal state. It influences the formation ofpersonnel policy in the civil service. Thirdly, it is grounded in the legal principles and norms of Ukrainian labor and administrative legislation.

Fourthly, it involves a range of entities in activities to achieve the goal of this mechanism: the state (represented by the relevant power subjects); patronage employees themselves; and civil society actors. Fifthly, this mechanism operates according to the principle of a harmonious balance of public and private interests in the context of organizing labor relations with these employees. The article underscores that current trends toward reforming the legal status of patronage employees and the organization of labor relations with these workers in Ukraine should consider how this reform would influence the functioning of the legal mechanism under examination.

Keywords: decent work, labor law reform, labor relations, legal mechanism, patronage employee, patronage service.

Постановка питання

Патронатні службовці є держслужбовцями (працівниками зі спеціальним трудо-правовим статус), а також невід'ємною частиною системи публічної адміністрації України. Ефективне функціонування цієї системи має вирішальне значення для послідовного та сталого розвитку держави, як правової і соціальної держави, адже зазначена система є життєво важливою ланкою між публічними інституціями та громадянами у реалізації їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів [1, с. 1]. Відтак, належна організація трудових відносин з патронатними службовцями, а також забезпечення працівників патронатної служби гідними умовами праці забезпечуватиме їх практичну спроможність ефективно набувати та реалізовувати трудові права та виконувати професійні обов'язки в соціально безпечних умовах, що має важливе соціально-правове та публічно-правове значення. При цьому вкрай важливим в означеному контексті є саме трудо-правове осмислення сутності забезпечення гідної праці патронатних службовців, адже в Україні зміст цієї забезпечувальної діяльності цілісно пронизаний гуманістичним трудоправовим світоглядом, а також людиноцентристською парадигмою розвитку національного законодавства про працю, яке в контексті держслужбовців застосовується з урахуванням норм адміністративного законодавства.

Таким чином, організація трудових відносин з працівниками патронатної служби та забезпечення відповідного людській гідності перебігу трудових відносин - це складана забезпечувальна діяльність, що: 1) об'єктивується в межах сфери дії трудового та адміністративного законодавства; 2) сприяє розбудові України в якості сучасної правової, демократичної та соціальної держави; 3) передбачає створення та дію відповідного правового механізму. Разом із тим, слід констатувати, що по сьогодні юристами-трудовиками не досліджувався сутнісний зміст правового механізму забезпечення гідної праці (далі - ПМЗГП) патронатних службовців, що складає собою особливу проблему, котру слід вирішити до моменту здійснення реформи патронатної служби, ігнорування трудо-правових аспектів праці патронатних службовців в якій обумовлюватиме соціальні та інші ризики в діяльності працівників патронатної служби.

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання

Хоча ПМЗГП патронатних службовців ще не був предметом окремого наукового дослідження слід зазначити, що сутність і проблематика дії ПМЗГП загалом та гідної праці професійних публічних службовців зокрема вже комплексно досліджувалась багатьма українськими юристами-трудовиками, зокрема, Л.П. Амелічевою [2], В.В. Гладким [3], В.В. Жернаковим [4], М.І. Іншином [5], Г.А. Капліною [6], М.В. Мельниковим [7], М.В. Панченком [8], І.С. Сахарук [9] та ін. науковцями. Отже, ці наукові дослідження і розвідки можуть стати належним теоретичним фундаментом для формування актуальної наукової думки з приводу сутності ПМЗГП патронатних службовців.

Метою статті є дослідження сутнісного змісту правового механізму забезпечення гідної праці патронатних службовців в Україні. Поставлена мета може бути досягнута у процесі виконання наступних завдань: 1) окреслити соціально-правове значення забезпечення гідної праці патронатних службовців; 2) сформулювати визначення поняття «ПМЗГП патронатних службовців»; 3) виокремити та проаналізувати основні риси ПМЗГП патронатних службовців.

Виклад основного матеріалу

Забезпечення гідної праці патронатних службовців характеризується важливим соціально-правовим значенням у будь-якій правовій, демократичній та соціальній державі. Не є виключенням також і Україна, в якій на конституційному рівні підкреслюється цінність людини як основи побудови справедливого суспільства. Особливу роль у цьому питанні відіграє саме сфера праці, котра сьогодні в Україні та інших країнах світу характеризується численними «дестабілізуючими асиметріями» [2, с. 10]. Негативний вплив цих ризиків і викликів посилюється у випадку, коли держава проводить соціально ризиковану політику, котра суперечить правовим гуманістичним ідеям, а відтак є неприпустимою в правовій і соціальній державі. Особливу небезпеку така практика складає, коли вона застосовується до працівників, які здійснюють трудову діяльність, необхідну для забезпечення функціонування самої держави, - державних службовців [3, с. 280-281; 10, с. 175].

Ключовим запобіжником десоціалізації сфери праці загалом та сфери трудової діяльності державних службовців зокрема є забезпечення стандартів гідної праці. Це обумовлено тим фактом, що концепція гідної праці у широкому розумінні стосується праці, гідної людини [8, с. 39], а отже пов'язана із соціально безпечними умовами виконання трудових обов'язків. Фактично такої ж позиції дотримується й М.В. Панченко [8, с. 368]. Таким чином, забезпечення гідної праці патронатних службовців, як державних службовців, характеризується очевидним соціально-правовим значенням, яке полягає в тому, що приведення у відповідність умов виконання трудової функції такими службовцями до вимог стандартів гідної праці: 1) захищає від порушення права патронатного службовця на повагу людської гідності у сфері праці, а відтак - запобігає формуванню стану приниження людської гідності працівника, що для публічних службовців може бути фактором виникнення у них толерантності до корупції [3, с. 281]; 2) сприяє формуванню соціально безпечних умов перебігу трудових правовідносин, а також умов для добросовісного, ефективного та раціонального виконання патронатним службовцем його трудової функції, результатом чого є належне організаційне та інформаційно-аналітичне забезпечення відповідного суб'єкта владних повноважень; 3) сприяє посиленню правопорядку в сфері праці загалом та на державній службі, зокрема (вказане пояснюється також тим, що стандарти гідної праці передбачають просування ідей гендерної рівності, уможливлюють забезпечення осіб з інвалідністю робочими місцями, пристосованими до їх особливих потреб тощо). Іншими словами, забезпечення гідної праці патронатних службовців - це ключова умова належного виконання ними їх трудової функції, а отже - ефективного виконання публічно-владних обов'язків особи чи депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України (далі - ВРУ), працівником патронатної служби якої призначений відповідний службовець.

Враховуючи підходи вчених до розуміння більш загального правового механізму - механізму забезпечення гідної праці держслужбовців [див., напр.: 8, с. 207], доходимо висновку, що правовий механізм забезпечення гідної праці патронатних службовців - це комплекс концептуальних, нормативно-правових, інституційних та організаційних форм і методів впливу на патронатного службовця, його роботодавця та ін. суб'єктів з метою встановлення та забезпечення їх прав і обов'язків щодо приведення умов організації трудових відносин за участю працівника патронатної служби до вимог стандартів гідної праці на державній службі.

Приймаючи до уваги викладене, а також підходи вчених щодо розуміння системи ознак ПМЗГП державних службовців [8, с. 143-155], доходимо висновку, що для досліджуваного нами правового механізму характерними є наступні риси:

1. ПМЗГП патронатних службовців, як системне утворення, цілісно діє у відповідності до мети, узгодженої із метою трудового права України та метою сучасної концепції гідної праці. Ця риса досліджуваного правового механізму випливає з того, що вказаний механізм є елементом режиму дії трудового права України, яке пронизане гуманістичним правовим світоглядом, а отже - й концепцією гідної праці. Сучасне трудове право збалансовує трудові права, обов'язки та законні інтереси працівників і роботодавців, вимагає від роботодавця соціально безпечним чином (зокрема, з урахуванням вимог інклюзивності) організовувати трудові відносини, забезпечувати працівників безпечними, здоровими умовами праці, в яких вони зможуть реалізувати власний трудовий потенціал та збільшити свій соціальний капітал. У зв'язку із цим, сучасне трудове право вибудовується на концепції гідної праці, а всі елементи правового режиму дії цієї галузі права повинні відповідати меті трудового права й тому - концепції гідної праці. Отже, ПМЗГП патронатних службовців, як системне утворення, не діє ізольовано, а функціонує в якості органічної частини забезпечення правопорядку в сфері праці, будучи єдиним цілим з рештою елементів режиму дії трудового права.

2. ПМЗГП патронатних службовців випливає із загальної соціальної політики держави, як соціальної та правової держави, а також впливає на формування кадрової політики на державній службі. Розглядуваний правовий механізм є не лише теоретичною юридичною конструкцією, але й комплексом реальних правових відносин і процесів, які юридичним чином впливають на суб'єктів трудового права, приводячи обставини фактичної дійсності (головним чином, в контексті трудових відносин за участю патронатного службовця) до відповідної ідеальної мети. При цьому практичного вияву цей механізм набуває в результаті формування та реалізації соціальної політики держави, яка: по-перше, є показовим виразом того, як саме держава в дійсності ставиться до людини (найвищої соціальної цінності) та до вимог панування права [3, с. 281]; по-друге, крізь призму мети і завдань зазначеного механізму впливає на формування кадрової політики на державній службі загалом та щодо патронатних службовців, зокрема.

3. ПМЗГП патронатних службовців ґрунтується на правових принципах та нормах законодавства України про працю й адміністративного законодавства. Ця ознака досліджуваного правового механізму вказує на те, що він формується та діє, у відповідності до загальних, спеціальних і особливих принципів, поєднуючи дію норм трудового та адміністративного права. Комплекс принципів ПМЗГП патронатних службовців в Україні наразі складають: 1) загальноправові принципи (верховенства права, законності, гуманізму, рівності, справедливості); 2) спеціальні принципи, а саме: а) галузеві принципи трудового права (зокрема, принцип свободи праці; принцип забезпечення мінімальних трудо- правових і соціальних стандартів; принцип позитивної дискримінації; принцип пріоритету безпеки працівника; принцип стабільності трудових правовідносин); б) галузеві принципи адміністративного права (наприклад, принцип добросовісного виконання обов'язків; принцип прозорості; принцип підконтрольності; принцип професійності; принцип політичної та ідеологічної нейтральності); 3) особливі принципи (приміром, принцип запобігання соціальним ризикам в трудових відносинах; принцип добросовісного поєднання дії трудового і адміністративного законодавства; принцип пропорційності заходів гідної праці; принцип адресності забезпечення особливих потреб у гідній праці).

Що ж стосується нормативно-правової основи дії зазначеного правового механізму, то в цьому сенсі слід мати на увазі те, що трудові відносини з патронатними службовцями та процедури забезпечення гідної праці таких службовців врегульовуються нормами трудового законодавства (Кодексом законів про працю України, законами України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про охорону праці» та ін.), й за виключенням (коли цього вимагає специфіка правового статусу патронатного службовця) - нормами адміністративного законодавства України (наприклад, це стосується окремих норм Закону України «Про державну службу», положень про патронатну службу, постанов Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268, 24 грудня 2019 р. № 1112, розпорядження Апарату ВРУ від 21 лютого 2020 р. № 361-к та ін.). Між тим, хоча ПМЗГП патронатних службовців є виключно трудо-правовою юридичною конструкцією, слід мати на увазі, що в осмисленні особливостей його дії не слід ігнорувати важливості норм адміністративного законодавства. Це пояснюється тим фактом, що в нормах адміністративного законодавства містяться також і застереження щодо обмеженості дії трудового законодавства щодо упорядкування трудових відносин з патронатними службовцями. Щонайперше, у цьому сенсі слід мати на увазі приписи ч. 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу», в якій зазначається, що ряд норм КЗпП України не можуть застосовуватись до трудових відносин з патронатними службовцями (зокрема, норми про можливість трансформації строкового трудового договору у безстроковий трудовий договір, про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, а також на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, про обмеження права роботодавця розривати трудовий договір без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та ін.).

4. ПМЗГП патронатних службовців передбачає безпосереднє залучення до діяльності з досягнення мети цього механізму ряду суб'єктів, основними з яких є: 1) держава в особі суб'єктів владних повноважень, на яких покладаються обов'язки формувати та реалізувати кадрову політику щодо патронатних службовців (зокрема, в контексті питань, які прямо чи опосередковано позначаються на виконанні вимог, що випливають зі стандартів гідної праці); 2) самі патронатні службовці, які, по-перше, зобов'язані добросовісно виконувати свої трудові обов'язки, не допускаючи несправедливого ставлення до колег, унеможливлюючи формування соціально небезпечних умов виконання обов'язків іншими працівниками патронатної служби (наприклад, в результаті сексуальних домагань колег по роботі, дискримінації колег, які є особами з інвалідністю тощо), по-друге, повинні реалізовувати своє право на гідну працю, дисциплінуючи таким чином роботодавця, що врешті сприяє правопорядку в сфері праці патронатних службовців; 3) суб'єкти громадянського суспільства (ЗМІ, академічні кола, громадські організації та ін.), котрі здійснюють публічний контроль за дотриманням державою обов'язку забезпечувати патронатних службовців гідними умовами праці.

5. ПМЗГП патронатних службовців діє у відповідності до засаді гармонійного балансу публічних і приватних інтересів в контексті організації трудових відносин за участю вказаних службовців. Баланс інтересів у цьому сенсі передбачає стан рівноваги між інтересами, пов'язаними, з одного боку, потребою забезпечення функціональної та ефективної системи публічного адміністрування, а з іншого боку - забезпечення суб'єктивних потреб і прав працівників патронатної служби. У зв'язку із цим, у процесі організації трудових відносин і формування умов виконання трудових обов'язків, що обумовлюють належну діяльність відповідного суб'єкта владних повноважень, роботодавець не може ставити в соціально небезпечне становище працівника патронатної служби. Таким чином, можемо дійти висновку, що: 1) не припустимим є зниження стандартів (задля забезпечення ефективного функціонування відповідного суб'єкта владних повноважень), які є мінімальними трудо-правовими та соціальними стандартами у сфері праці; 2) у випадках, коли виконання трудових обов'язків об'єктивно передбачає звуження трудових і соціальних прав працівників, то відповідні права та інтереси працівника повинні підлягати компенсуванню (щонайперше, в матеріальній формі).

соціально-правовий патронатний службовець

Висновки

Викладене у статті дає підстави стверджувати, що забезпечення гідною працею патронатних службовців захищає їх право на відповідну їх людській гідності реалізацію права на працю. Це у свою чергу дозволяє: по-перше, посилити правопорядок у сфері праці загалом та в сфері трудової діяльності патронатних службовців; по-друге, сформувати інклюзивні, здорові та безпечні умови реалізації такими працівниками їх трудового потенціалу, результатом чого є правомірне, доброчесне, сумлінне, ефективне та раціональне забезпечення діяльності особи чи депутатської фракції (депутатської групи) у ВРУ, працівником патронатної служби якої призначений зазначений службовець. Оскільки забезпечення гідної праці патронатних службовців є складним трудо-правовим явищем, діяльність із досягнення мети та виконання завдань такої забезпечувальної діяльності окреслюється дією відповідного правового механізму.

Для цього механізму характерним є те, що він є юридичною конструкцією, яка має практичне юридичне значення: 1) діючи в якості системного утворення, цілісно узгодженого із метою трудового права та сучасної концепції гідної праці; 2) корелюючись із поточною соціальною політикою держави, що відображає її ідентичність як соціальної та правової держави й впливає на формування кадрової політики державної служби; 3) узгоджуючись із принципами права та ґрунтуючись на нормах трудового і адміністративного законодавства України, які упорядковують правові відносини у сфері праці за участю патронатного службовця; 4) передбачаючи безпосереднє залучення ряду суб'єктів (відповідних органів державної влади, їх посадових осіб, на яких покладено обов'язки формування та реалізацію кадрової політики щодо працівників патронатної служби; самих патронатних службовців; суб'єктів громадянського суспільства) до відносин і процесів стосовно забезпечення виконання вимог стандартів гідної праці на патронатній службі; 5) створюючись і діючи за принципом гармонійного балансу публічних і приватних інтересів в організації трудових відносин із залученням працівників патронатної служби.

Таким чином, ПМЗГП праці патронатних службовців є багатогранною та комплексною системою, що відіграє ключову роль у забезпеченні: гідної праці на державній службі загалом; ефективного функціонування системи публічної адміністрації. У зв'язку із цим, поточні тенденції до реформування правового статусу патронатних службовців та організації трудових відносин за участю цих працівників повинні враховувати, що належне функціонування розглядуваного у статті правового механізму має важливе значення не лише для добробуту працівників патронатної служби, а й для цілісності та ефективності діяльності сектору державної служби в цілому.

Список використаних джерел

1. Продаєвич О.С. Проходження державної служби в Україні: організаційно-правовий аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2008. 19 с.

2. Амелічева Л.П. Теоретичні та аксіологічні засади правового регулювання гідної праці в сучасних умовах державотворення: монографія. Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. 360 с.

3. Гладкий В.В. Щодо гідної праці суддів в Україні. Проблеми розвитку соціально- трудових прав та профспілкового руху в Україні: матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 28 травня 2020 р.) / за заг. ред. К.Ю. Мельника. Харків: ХНУВС, 2020. С. 280-284.

4. Жернаков В.В. Теоретичні та практичні проблеми формування і реалізації права на гідну працю. Право і суспільство. 2018. № 5. С. 101-104.

5. Іншин М.І. Забезпечення трудових прав суддів як передумова їх соціальної безпеки. Юридична наука. 2020. № 1 (103). С. 422-429.

6. Капліна Г.А. Характеристика концепції гідної праці в Україні. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 47-54.

7. Амелічева Л.П., Мельников М.В. Правове регулювання справедливої оплати праці у світлі концепції гідної праці. Правничий часопис Донецького університету. 2015. № 1/2. С. 3-10.

8. Панченко М.В. Правовий механізм забезпечення гідної праці державних службовців України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2019. 455 с.

9. Сахарук І.С. Рівні можливості та рівне ставлення у сфері зайнятості як правовий індикатор гідної праці в Україні. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 3, Т. 1. С. 103-108.

10. Шкода В. М. Особливості правового регулювання трудоправових заходів соціального захисту працівників митних органів. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 6. С. 174-178.

Размещено на Allbest.ru