Характеристика принципів виконавчого провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика принципів виконавчого провадження

Федорченко Роман Анатолійович, аспірант Науково-дослідного інституту публічного права за спеціальністю 081-Право

В даній статті охарактеризовано принципи на яких базується примусове виконання виконавчого провадження. Охарактеризовано чинне законодавство, на підставі якого формуються принципи та засади виконавчого провадження. В ході аналізу нормативно-правової бази поділено принципи виконавчого провадження на три групи принципів загально правовий, міжгалузевий та специфічно галузевий принципи. Дослідження принципів та засад виконавчого провадження дозволило нам більш детально розкрити правові засади на яких базується примусове виконання виконавчого провадження. Також слід зазначити, що в ході дослідження виявлено закономірності застосування державними та приватними виконавцями заходів примусового виконання виконавчих документів. Виокремлено послідовність застосування виконавцями заходів майнового або немайнового характеру примусового виконання виконавчих документів. Встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження має схожість з цивільним судочинством, в розрізі керівництва процесом. Проведено аналіз принципів виконавчого провадження через призму принципів цивільного процесу. Також досить детально розкрито практичні моменти здійснення державними та приватними виконавцями примусового виконання виконавчих документів з огляду на визначені в Законі України «Про виконавче провадження» засади виконавчого провадження.

Автором виокремлено загальні принципи виконавчого провадження. До яких віднесено: 1) верховенства права (загально правовий принцип); 2) обов'язковості виконання рішень (загально правовий принцип); 3) законності (загально правовий принцип); 4) диспозитивності (міжгалузевий принцип); 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності (загально правовий принцип); 6) гласності та відкритості виконавчого провадження (міжгалузевий принцип); 7) розумності строків виконавчого провадження (спеціальний принцип); 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (спеціальний принцип); 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (спеціальний принцип).

А також спеціальні принципи виконавчого провадження: 1) принцип пріоритетності застосування заходів примусового виконання майнового характеру замість заходів спрямованих на обмеження немайнових прав сторони боржника; 2) принцип виконання вимог виконавчого документу, без спотворення його змісту; 3) принцип процесуального керівництва виконавчим провадженням державним або приватним виконавцем.

Ключові слова: принципи виконавчого провадження, державний виконавець, приватний виконавець, специфічно галузевий принцип.

Characteristics of the Principles of Executive Proceedings

Roman A. Fedorchenko, PhD student, Research and Scientific Institute of Public Law

This article describes the principles on which enforcement of executive proceedings is based. The current legislation, on the basis of which the principles and principles of executive proceedings are formed, is characterized. During the analysis of the legal framework, the principles of executive proceedings were divided into three groups of principles: general legal, inter-branch and specific branch principles. The study of the principles and principles of executive proceedings allowed us to reveal in more detail the legal principles on which enforcement of executive proceedings is based. It should also be noted that in the course of the study patterns of application of enforcement measures by state and private executors of executive documents were revealed.

The sequence of application by executors of measures of a property or non-property nature of enforcement of executive documents is highlighted. It has been established that executive proceedings, as the final stage of court proceedings, are similar to civil proceedings in terms of process management. An analysis of the principles of executive proceedings was carried out through the prism of the principles of civil procedure. Also, the practical aspects of enforcement of enforcement documents by state and private executors are disclosed in sufficient detail, taking into account the principles of enforcement proceedings defined in the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings".

The author singles out the general principles of executive proceedings. Which include: 1) rule of law (a general legal principle); 2) mandatory execution of decisions (a general legal principle); 3) legality (a general legal principle); 4) dispositiveness (interdisciplinary principle); 5) fairness, impartiality and objectivity (a general legal principle); 6) publicity and openness of executive proceedings (inter-branch principle); 7) reasonableness of the terms of executive proceedings (special principle); 8) proportionality of measures of enforcement of decisions and the volume of demands for decisions (special principle); 9) provision of the right to appeal the decisions, actions or inaction of state executors, private executors (special principle).

As well as special principles of executive proceedings: 1) the principle of priority of applying enforcement measures of a property nature instead of measures aimed at limiting the non-property rights of the debtor; 2) the principle of fulfilling the requirements of the executive document, without distorting its content; 3) the principle of procedural management of executive proceedings by a state or private executor.

Keywords: principles of executive proceedings, state executor, private executor, a specific industry principle.

Постановка проблеми

У наш час велика кількість науковців досліджують принципи здійснення правової діяльності у багатьох сферах адміністрування нашої країни. Проаналізувавши електронну бібліотеку Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого, ми виявили більше 10 тис. наукових праць, в яких фігурують поняття принцип, або засади того чи іншого правового явища. Однак, на нашу думку, дослідження принципів виконавчого провадження у вітчизняній науковій літературі розкрито не повністю та має цілий ряд прогалин. Таким чином, дослідження даної проблематики є актуальним та потребує додаткового вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Принципи та засади виконавчого провадження, досліджувалися в наукових роботах В. Авер'янова, О.Кузьменко, С. Муромцева, І.Голосніченка, М. Мальський Є. Додіна, Р.Ігоніна, Р. Калюжного, А. Колодій, Ю. Білоусов ,С. Погребняк, Ю. Волошина, А.Марціняк та інших вчених.

Раніше не вирішеним питанням залишається дослідження поняття та здійснення характеристики принципів виконавчого провадження.

Мета статті є розкриття особливостей принципів виконавчого провадження.

Виклад основного матеріалу

Поняття терміну «принцип» розкривається як основне, найзагальніше, вихідне положення, засіб, правило, яке визначає природу та соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку [1].

В свою чергу під правовими принципами можна розуміти керівні ідеї, основні положення, що виражають загальну спрямованість і найбільш істотні риси правового регулювання відповідних відносин [2].

Дослідивши сучасну юридичну літературу ми можемо зробити висновок, що науковці не мають однієї думки, щодо складу та змісту принципів виконавчого провадження.

В той же час, поняття принципу виконавчого провадження більш широке ніж засади виконавчого провадження. Так як, принцип, можна охарактеризувати як сукупність практичних та теоретичних засад, якими керується юридична або фізична особа, в різних правових сферах.

Ю. Білоусов виокремив наступні принципи виконавчого провадження: гуманізм, законність, неупередженість виконання, предметна та територіальна юрисдикції, недоторканність житла, диспозитивність, публічність, повнота, оперативність (своєчасність) виконання, контроль [3].

В свої дослідженнях М. Мальський запропонував поділити принципи виконавчого провадження за критеріями на дві групи: загально правові (конституційні) та спеціально-правові (галузеві) [4]. Науковець наголошує, що дослідження здійснювалося враховуючи судову практику Європейського Суду з прав людини.

Отже, до загально правових принципів, було віднесено принципи верховенства права, законності, забезпечення права на захист, гуманізму. До групи спеціально-правових включено наступні принципи:

- обов'язковості вимог виконавця;

- правової певності (рішення суду з будь якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів і має обов'язково виконуватися);

- своєчасності виконання виконавчих документів;

- чіткого визначення дискреційних повноважень виконавця (закон повинен вказувати на обсяг будь-якої дискреції, якою наділяється компетентний орган, і на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, щоб забезпечити особу достатнім захистом від свавільного втручання);

- оскаржуваності діянь виконавця;

- неприпустимості ув'язнення на підставі неспроможності виконати своє договірне зобов'язання;

- недоторканності мінімуму майна, необхідного для існування боржника-громадянина і членів його сім'ї. [4].

Польський науковець А.Марціняк в своїх наукових працях розглядає принципи виконавчого провадження через призму принципів цивільного процесу та включає до них принципи диспозитивності, формалізму провадження (нормативне визначення форми, місця, часу вчинення дій суб'єктами виконавчого провадження), матеріальної істини, змагальності, рівності / рівноправності сторін, безпосередності, концентрації процесуальних матеріалів (обмеження у часі тривалості провадження), усності, гласності, процесуальної ініціативності процесуальних та виконавчих органів [5].

Ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» [6] встановлює, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, котрі в свою чергу ми можемо поділити на три групи принципів в залежності від джерела їх закріплення, а саме загально правовий, міжгалузевий та специфічно галузевий принципи.

В даній статті виділено наступні засади виконавчого провадження:

1) верховенства права (загально правовий принцип);

2) обов'язковості виконання рішень (загально правовий принцип);

3) законності (загально правовий принцип);

4) диспозитивності (міжгалузевий принцип);

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності (загально правовий принцип);

6) гласності та відкритості виконавчого провадження (міжгалузевий принцип);

7) розумності строків виконавчого провадження (спеціальний принцип);

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (спеціальний принцип);

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (спеціальний принцип).

Так як дослідженням загально правових та міжгалузевих принципів виконавчого провадження освітлено у великій кількості наукових робіт та статей, ми більш детально проаналізуємо спеціальні принципи виконавчого провадження, та в ході дослідження доповнимо список спеціальних принципів, яким на нашу думку не приділено достатньої уваги.

Принцип розумності строків виконавчого провадження, в першу чергу полягає в дотриманні державним або приватним виконавцем вимог ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» [6], в котрій визначено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до вищезазначеної статті під час примусового виконання виконавчого провадження виконавець здійснює виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. В даній статті визначено конкретні строки, протягом яких виконавець зобов'язаний проводити виконавчі дії, в рамках примусового виконання конкретного виконавчого провадження.

Зауважимо, що ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» [6] не містить вимог щодо строку примусового виконання виконавчого провадження, тобто виконавець має право здійснювати виконавчі дії до повного виконання рішення суду, або завершення виконавчого провадження з підстав ст.ст..37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» [6]. З практичного досвіду виконавців ми можемо зробити висновок, що у залежності від категорії стягнення (майнове або не майнове), а також різновидів майнового та немайнового стягнення (аліменти, справи про адміністративні правопорушення, конфіскація майна, стягнення коштів, заборони та зобов'язання вчинити певні дії , тощо) виконавцем може бути прийнято незалежне процесуальне рішення, щодо продовження примусового виконання виконавчого провадження, або його завершення.

Наприклад вжитими заходами примусового виконання, державним або приватним виконавцем, не було розшукано майно боржника, яким можливо задовольнити вимоги стягувача та виконати виконавчий документ, котрий підлягав виконанню, в такому випадку виконавець приймає рішення, щодо повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» [6] у зв'язку з відсутністю майна боржника.

Однак у разі виявлення такого майна, або доходів на які можливо звернути стягнення, виконавець продовжує примусове виконання на той термін, який необхідний для реалізації виявленого майна, або термін необхідний для погашення боргу з доходу боржника.

Додатково слід зазначити, що законом передбачено повторне пред'явлення виконавчого документу у разі його повернення з підстав ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а строк пред'явлення встановлюється в три роки з моменту винесення постанови про повернення виконавчого провадження, або ж з моменту отримання оригіналу цієї постанови разом з виконавчим документом стягувачем.

Принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями полягає, в тому, що виконавець згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» [6] зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Також ч.ч.2,3 цієї статті Закону визначено права та обов'язки виконавців, котрі вони застосовують під час примусового виконання. Однак, виконавцем береться до уваги, що для виконання рішення суду, ним виконується певний об'єм роботи та витрачається час на примусові заходи спрямовані на фактичне виконання виконавчого документу. Отже виконавець сам приймає рішення, щодо співвідношення часу та кількості виконавчих дій необхідних для примусового виконання кожного виконавчого провадження. Адже, однакова кількість виконавчих дій здійсненних виконавцем в ході примусового виконання виконавчого документу на суму стягнення в розмірі 100 грн. та розмірі 100 тис. грн., дасть йому різний прибуток, так як виконавчий збір або винагорода приватного виконавця становить 10% від стягнутих коштів, отже виконавцю вигідніше та ефективніше застосовувати при примусовому виконанні виконавчого документу на стягнення коштів у розмірі 100 тис. грн. більшу кількість необхідних виконавчих дій та відповідно витрачати більше часу на його виконання.

Тобто законодавством не встановлюються загальні правила, якими повинен керуватися виконавець при виборі та застосуванні відповідних заходів примусового виконання, отже виконавець сам приймає рішення щодо доцільності застосування того чи іншого заходу примусового виконання в кожному виконавчому провадженні.

Принцип забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців полягає в тому, що відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження, інші учасники та особи мають право та можливість відновити свої порушені права, шляхом оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання виконавчого документу в судовому порядку. В залежності від того, який виконавчий документ оскаржується, відповідно скарга подається до Загального або Адміністративного суду.

Додатково слід зазначити, що вищезазначеним законом також передбачено оскарження стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) рішень, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити висновок, що більшість закріплених в чинному законодавстві засад виконавчого провадження мають загально правовий принцип, що в свою чергу свідчить про те, що законотворець приділив основну увагу загально правовим принципам виконавчого провадження та не достатньо врахував спеціальних принципів виконавчого провадження, саме тому ми пропонуємо доповнити ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» наступними принципами виконавчого провадження:

1) принцип пріоритетності застосування заходів примусового виконання майнового характеру замість заходів спрямованих на обмеження немайнових прав сторони боржника. В рамках примусового виконання застосовуються заходи примусового виконання визначені ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» [6], а саме звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності та ін. Також Законом України «Про виконавче провадження» та Цивільним кодексом України [7] передбачено немайнові заходи примусового стягнення, а саме встановлення тимчасових обмежень боржника у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві полювання. Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» [6] дані види обмежень застосовуються виключно після того як заходи примусового стягнення майнового характеру не дали очікуваного результату, або виявилися не дієвими. Отже законотворень при внесенні даних норм до цього Закону використовував саме принцип пріоритетності застосування заходів примусового виконання майнового характеру замість заходів спрямованих на обмеження немайнових прав сторони боржника, отже є необхідність виділити його як окремий спеціальний принцип

2) принцип виконання вимог виконавчого документу, без спотворення його змісту. Примусове виконання виконавчого провадження це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» [6] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже беручи до уваги визначення примусового виконання рішення суду, як завершальної стадії судового провадження, неприпустимим є спотворення виконавцями змісту виконавчого документу, що підлягає виконанню, так як це спричинить порушення прав сторін виконавчого провадження та фактично нівелює весь процес правосуддя.

3) принцип процесуального керівництва виконавчим провадженням державним або приватним виконавцем. Схожий принцип широко застосовується в цивільному судочинстві та полягає в тому, що суд на свій розсуд, дотримуючись вимог чинного законодавства, реагує на дію сторін, шляхом врахування її дії або відмові в цьому. При цьому суд слідкує, щоб дані дії сторони судового процесу з дотриманням чинного законодавства і не зашкодили ходу судочинства, тобто суд здійснює керівництво над процесом, однак як незалежна процесуальна особа суддя не втручається в хід судового процесу та не надає переваги одній із сторін, наприклад шляхом надання консультацій щодо лінії захисту. В виконавчому провадженні виконавець здійснює керівництво виконавчим провадженням, здійснюючи примусове виконання виконавчого документу з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та не надаючи переваг одній із сторін.

примусовий виконавчий провадження

Список використаних джерел

1. Колодій А.М. Принципи права: ґенеза, поняття, класифікація, місце і роль у правовій системі України. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. / за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. Х.: Право, 2008. Т. 1. Державне будівництво та місцеве самоврядування Випуск 28 ' 2014, Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України. С. 689-704.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Пер. з рос. Харків: Консул, 2006. 656 с.

3. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: навч. посіб. Київ: Прецедент, 2005. 192 с.

4. Мальський М.М. Принципи виконавчого процесу та їх аналіз через призму практики Європейського Суду з прав людини. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. № 8. С. 154-157.

5. Marciniak A. Postepowanie egzekucyjne w sprawach cywilnych. Warszawa: LexisNexis, 2005. 304 s. c. 29-45.

6. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII.

7. Цивільний процесуальний кодекс України від 8 вересня 2005 року N 2875-IV.

References

1. Kolodii A.M. Pryntsypy prava: geneza, poniattia, klasyfikatsiia, mistse i rol u pravovii systemi Ukrainy. Pravova systema Ukrainy: istoriia, stan ta perspektyvy: u 5 t. / za zah. red. M.V. Tsvika, O.V. Petryshyna. Kh.: Pravo, 2008. T. 1. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia Vypusk 28 ' 2014, Metodolohichni ta istoryko-teoretychni problemy formuvannia i rozvytku pravovoi systemy Ukrainy. S. 689704.

2. Skakun O.F. Teoriia derzhavy i prava: pidruchnyk. Per. z ros. Kharkiv: Konsul, 2006. 656 s.

3. Bilousov Yu.V. Vykonavche provadzhennia: navch. posib. Kyiv: Pretsedent, 2005. 192 s.

4. Malskyi M.M. Pryntsypy vykonavchoho protsesu ta yikh analiz cherez pryzmu praktyky

Yevropeiskoho Sudu z prav liudyny. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Yurysprudentsiia. 2014. № 8. S. 154-157.

5. Marciniak A. Postepowanie egzekucyjne w sprawach cywilnych. Warszawa: LexisNexis, 2005. 304 s. c. 29-45.

6. Pro vykonavche provadzhennia: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 № 1404-VIII.:

7. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy vid 8 veresnia 2005 roku N 2875-IV.

Размещено на Allbest.ru