Передача в управління підприємств чи корпоративних прав як легальний інструмент запобігання конфлікту інтересів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Навчально-науковий інститут права

Кафедра службового та медичного права

Передача в управління підприємств чи корпоративних прав як легальний інструмент запобігання конфлікту інтересів

Проневич О.С., д.ю.н., професор

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена з'ясуванню специфіки правового забезпечення запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю у суб'єкта владних повноважень підприємств чи корпоративних прав. Наголошено, що закріплений в антикорупційному законі правовий імператив щодо передачі в управління підприємств чи корпоративних прав поширюється на окремі категорії осіб, уповноважених практично реалізовувати публічно-владні управлінські функції, у тому числі функцію охорони здоров'я. Особливу увагу акцентовано на строках повідомлення про передачу підприємств та/або корпоративних прав у зв'язку з конфліктом інтересів. Виокремлено способи передачі в управління корпоративних прав посадових/службових осіб у контексті запобігання конфлікту інтересів. Констатовано, що особа вважатиметься такою, яка належним чином виконала вимогу щодо передачі в управління підприємств чи корпоративних прав, якщо вона виконала всі встановлені законом необхідні умови.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, конфлікт інтересів, корпоративні права, запобігання конфлікту інтересів, врегулювання конфлікту інтересів, державні службовці, охорона здоров'я.

Annotation

Transfer of enterprise or corporate rights to management as a legal tool to prevent conflicts of interest

O.S. Pronevych, dr jurid. Sci., professor of the department public service and medical law, Educational and scientific Institute of Law Taras Shevchenko National University of Kyiv Kyiv

The article is devoted to elucidating the specifics of legal protection of conflict of interests in connection with the presence of enterprises or corporate rights in a person. The content of key legal definitions of «entrepreneurship», «corporate rights», etc. is disclosed. Signs of real and potential conflicts of interest are given. It was established that the subjects subject to the legal imperative to transfer to the management of enterprises and/or corporate rights in order to prevent conflicts of interest include: persons authorized to perform the functions of the state or local self-government; officials of legal entities under public law, including those in the field of health care; members of the Council of the National Bank of Ukraine; persons who are part of the supervisory board (except for independent members) of a state bank, state enterprise or state profit-making organization, economic company, in the charter capital of which more than 50 percent of the shares (shares) belong to the state.

The importance of observing the deadlines for notification of the transfer of enterprises and/or corporate rights in connection with a conflict of interests is emphasized. Methods of transferring corporate rights to management are given. Particular attention is paid to the prohibition to transfer the management of enterprises and corporate rights to the benefit of one's family members, as well as to conclude relevant contracts with business entities, investment firms and asset management companies in which family members work. It has been established that when calculating the term of transfer, as well as when determining the date of notification of such transfer, it is necessary to use the general rules for calculating terms defined by Articles 253 and 254 of the Civil Code of Ukraine. The practice of transferring corporate rights under conditions conflict of interest prevention is analyzed. It has been established that a person will be considered to have properly fulfilled the specified requirement if he has fulfilled all the necessary conditions, namely: he has personally notified the National Agency for the Prevention of Corruption about the transfer to the management of the enterprises and/or corporate rights belonging to him; such notification was made within 1 day from the moment of transfer to management (and not from the moment of notarization of a copy of the relevant contract); a notarized copy of the concluded contract was provided to the National Agency for the Prevention of Corruption.

Keywords: administrative and legal support, conflict of interests, corporate rights, prevention of conflict of interests, settlement of conflict of interests, civil servants, health care.

Постановка проблеми

Іманентний суспільству негативний соціально-правовий феномен корупції детермінований низкою деструктивних політичних, соціально-економічних, ідеологічних, організаційно-управлінських, морально-психологічних чинників. Корупція полягає в корисливих протиправних діяннях публічних службовців або суб'єктів делегованих повноважень, що суперечать легальним публічним інтересам. Основними причинами корупції є високий рівень правового нігілізму та духовна деградація суспільства, архаїчність антикорупційної доктрини, колізійність антикорупційного законодавства, відсутність традиції артикуляції людиноцентричної соціальної місії публічної адміністрації, дисфункція системи публічного адміністрування, відсутність збалансованої антикорупційної інфраструктури або неефективність чинних антикорупційних інституційних механізмів, деморалізація та демотивація публічних службовців тощо. У транзитних суспільствах корупція часто сприймається як дієвий неправомірний засіб досягнення певних корисливих цілей. Аналітики наголошують, що корупція в Україні набула ознак системного руйнівного явища, що становить екзистенційну загрозу для Української держави. Безперечно, що в умовах введення правового режиму воєнного стану корупційні прояви є особливо небезпечними, оскільки підривають обороноздатність країни, знецінюють євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення, суттєво знижують довіру іноземних партнерів і громадян до органів публічної влади. Представники громадянського суспільства акцентовано наголошують на незмінному існуванні високого корупційного ризику при реалізації правоохоронної та фіскальної функцій держави, а також у сферах охорони здоров'я, освіти, земельних відносин тощо. Високі корупційні ризики завжди існують при реалізації дискреційних публічно-владних повноважень посадовими/службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування [1].

Запобігання корупції визначено незмінним стратегічним пріоритетом держав-членів Європейського Союзу [2, с. 261] та Української держави. Водночас у Державній антикорупційній програмі на 2023-2025 роки констатована недосконалість правової регламентації заборон і обмежень у певних правовідносинах та незабезпеченості у багатьох випадках заборон заходами юридичної відповідальності [3]. У зазначеному контексті особливого значення набуває легалізація апробованих провідними демократіями ефективних правових інструментів врегулювання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю у суб'єкта владних повноважень підприємств чи корпоративних прав.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній адміністративно-правові науці донині не сформувалося традиції системного дослідження специфіки організаційно-правового забезпечення передачі в управління підприємств чи корпоративних прав як легального інструменту запобігання конфлікту інтересів посадових/службових осіб або суб'єктів делегованих повноважень. Фахівці у галузі адміністративного права часто торкаються зазначеної проблеми опосередковано. Так, досліджуючи різні аспекти запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у публічно-правових відносинах засобами адміністративного права, Пастух І.Д. наголошує на контроверсійності відповідної правової догми та недостатній ефективності передачі підприємств чи корпоративних прав як легального інструменту запобігання конфлікту інтересів. Він цілком аргументовано зауважує, що передача корпоративних прав не тягне їх остаточного відчуження, оскільки особа продовжує мати приватний інтерес, що у майбутньому може спричинити реальний конфлікт інтересів. Дослідник констатує, що стаття 36 Закону «Про запобігання корупції» загалом не забезпечує запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, а лише встановлює обмеження щодо володіння, використання і розпоряджання ними [4, с. 221].

Окремі праці присвячено вивченню проблем запобігання та врегулювання конфлікту інтересів як способу протидії корупції [5], запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судової влади [2], конфлікту інтересів у сфері публічної служби [6, с. 407427], антикорупційних заборон та обмежень у діяльності поліцейських [7] тощо. Комплексний аналіз наукового доробку вітчизняних фахівців дає підстави стверджувати про відсутність цілісного об'єктивного розуміння специфіки правового забезпечення запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

Невирішені раніше проблеми. Наразі зберігається нагальна необхідність формування наукової догми запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, поглибленого компаративного аналізу позитивного зарубіжного досвіду запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, комплексного дослідження відповідної правозастосовної практики уповноважених суб'єктів запобігання корупції (у першу чергу Національного агентства з питань запобігання корупції), з'ясування стану дотримання визначеними законом окремими категоріями суб'єктів владних повноважень антикорупційних норм щодо запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, а також системного аналізу судової практики розгляду справ, пов'язаних із запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

Метою статті є з'ясування специфіки правового забезпечення запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

Виклад основного матеріалу

публічний правовий владний повноваження конфлікт інтерес

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» ключовими ознаками конфлікту інтересів є наявність у особи службових/представницьких повноважень та приватного інтересу (майнового чи немайнового). Залежно від співвідношення цих ознак виникає потенційний або реальний конфлікт інтересів. Особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язані протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом.

Якщо на момент закінчення зазначеного 60-го строку в системі депозитарного обліку встановлено обмеження на здійснення операцій з акціями на підставі відповідного рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку, особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язані передати такі належні їм акції в управління іншій особі протягом 60 днів з дня відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку щодо відповідних акцій [8]. У зазначених вище випадках вказаним особам забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім'ї. Такий вид обмежень об'єктивно зумовлений прагненням запобігти конфлікту інтересів.

Титульним антикорупційним законом також встановлено заборону укладати відповідні договори із суб'єктами підприємницької діяльності, інвестиційними фірмами та компаніями з управління активами, в яких працюють члени сім'ї. Передача підприємств здійснюється у спосіб, визначений частиною 2 статті 36 Закону України «Про запобігання корупції». Натомість передача корпоративних прав має здійснюватися в один із способів, визначених частиною 3 статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» [8].

Аксіоматично, що передача в управління підприємства здійснюється з урахуванням стану правового регулювання підприємницької діяльності. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України «підприємництво як вид господарської діяльності» визначено як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [9].

Традиція дефініціювання категорії «корпоративні права» досить суперечлива. Так, у постанові Верховної Ради України «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27 червня 1995 року №247/95- ВР корпоративне право визначалося як право власності на частку (пай) в статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи [10]. Натомість легально закріплене у частині 1 статті 96-1 Цивільного кодексу України поняття «права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права)» тлумачиться як сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи [10].

Зазначимо, що уніфіковане доктринальне визначення поняття «корпоративні права» у вітчизняній юриспруденції відсутнє. Так, Бігняк О.В. визначає корпоративні права як певний комплекс правомочностей майнового та немайнового характеру, що виникають в учасників корпорацій і юридичних осіб корпоративного типу (квазікорпоративних утворень), що визначаються їхньою майновою участю у статутному (складеному) капіталі відповідних юридичних осіб [11, с. 86]. Натомість Кравчук В.М. наполягає на визначенні корпоративних прав як сукупності правових можливостей учасника певної юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою [12, с. 261].

Загалом науковцями виокремлено такі ознаки корпоративних прав: корпоративні права належать лише особам, частка яких визначається у статутному капіталі юридичної особи; корпоративні права виникають лише щодо підприємницької юридичної особи (корпоративного товариства); корпоративні права мають складну структуру, оскільки охоплюють права немайнового та майнового характеру; здійснення корпоративних прав пов'язане із майновою участю у статутному капіталі підприємницької юридичної особи; корпоративні права можуть бути передбачені законом і локальними правовими актами підприємницької юридичної особи (корпоративного товариства); належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою діяльністю; законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їм та/або здійснення ними корпоративних прав [13, с. 108].

Національне агентство з питань запобігання корупції наголошує, що службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єкти декларування, які обіймають посади, пов'язані з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, вказують у декларації також корпоративні права, які є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним [14]. Такі відомості не зазначаються в декларації, якщо відповідні об'єкти належать на праві власності юридичній особі, вказаній у пункті 5-1 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», та їх головним призначенням є використання у господарській діяльності такої юридичної особи. У розділі 8 декларації «Корпоративні права» суб'єкт декларування повинен зазначати належну йому або члену його сім'ї частку у статутному (складеному капіталі) товариства, грошове та відсоткове вираження якої зазначено в установчому документі товариства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, незалежно від фактично внесеного владу. Додатково у разі невнесення вкладу до статутного капіталу чи внесення лише його частини у суб'єкта декларування або члена його сім'ї виникає фінансове зобов'язання й у випадку перевищення порогу декларування воно повинно бути задеклароване у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації [14].

У Методичних рекомендаціях Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 жовтня 2022 року №13 докладно проаналізовано обов'язки особи у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів та правила вибору заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів. Належна увага у цьому документі приділена прикладним аспектам врегулювання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю у суб'єкта владних повноважень підприємств чи корпоративних прав, а саме: способу повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про наявність в особи підприємств чи корпоративних прав; порушення обмеження щодо суміщення з іншими видами діяльності у випадку непередачі в управління підприємств чи корпоративних прав; коректного врегулювання конфлікту інтересів при наявності корпоративних прав у керівника державного підприємства тощо.

Наголошено на необхідності використання таких легальних способів передачі в управління належних особі корпоративних прав: укладення договору управління майном із суб'єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами); укладення договору про управління портфелем фінансових інструментів та/або грошовими коштами, призначеними для інвестування у фінансові інструменти, з інвестиційною фірмою, яка має видану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензію на провадження діяльності з управління портфелем фінансових інструментів; укладення договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами. [15, с. 52]. Окремо увага сфокусована на з'ясуванні підстав для кваліфікації конфлікту інтересів у державного службовця, який має корпоративні права в господарському товаристві. Важливо усвідомлювати, що конфлікт інтересів у державного службовця не виникає за умови відсутності у нього публічно-владних повноважень, під час реалізації яких він може приймати рішення або вчиняти дії щодо такого господарського товариства [15, с. 104]. Володіння особою корпоративними правами товариства свідчить про наявність у неї пов'язаного з цим товариством приватного інтересу. Якщо такий приватний інтерес буде наявний у сфері службових повноважень особи, реалізуючи які вона може приймати рішення, вчиняти дії стосовно товариства, у неї буде існувати конфлікт інтересів, який потребує врегулювання у порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».

Принагідно зазначимо, що Закон України «Про запобігання корупції» не містить легального визначення родової дефініції «конфлікт інтересів». Як наслідок, зміст цієї категорії опосередковано визначається крізь призму тлумачення реального та потенційного конфлікту інтересів. Класичним прикладом реального конфлікту інтересів у зв'язку з володінням корпоративними правами є кейс щодо укладення договору про надання певних послуг державному підприємству (серед потенційних контрагентів, що подали керівнику державного підприємства свої пропозиції, фігурує господарське товариство, в якому у керівника є корпоративні права; якщо керівник державного підприємства буде розглядати пропозицію цього господарського товариства, у нього виникне реальний конфлікт інтересів). Натомість потенційний конфлікт інтересів виникає за умови, коли між державним підприємством та господарським товариством, в якому керівник державного підприємства має корпоративні права, існують договірні відносини. Зауважимо, що керівник державного підприємства наділений повноваженнями приймати рішення та вчиняти дії, що стосуються реалізації умов укладеного з цим господарським товариством договору [15, с. 115].

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено вимогу щодо дотримання строків повідомлення про передачу підприємств та/або корпоративних прав у зв'язку із конфліктом інтересів. Так, особа вважатиметься такою, яка належним чином виконала вказану вимогу, якщо вона виконала такі необхідні умови: особисто повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про передачу в управління належних їй підприємств та/або корпоративних прав; таке повідомлення було здійснено в 1-денний термін з моменту передачі в управління (а не з моменту нотаріального посвідчення копії відповідного договору); до Національного агентства з питань запобігання корупції надано саме нотаріально засвідчену копію укладеного договору (а не копію такого договору чи оригінал договору, укладеного в простій письмовій формі) [15, с. 53].

Висновок

Резюмуючи, зазначимо, що ознаками конфлікту інтересів є наявність у особи службових/представницьких повноважень та приватного інтересу. Важливим інструментом запобігання конфлікту інтересів посадових/службових осіб є передача в управління належних їм підприємств та/або корпоративних прав. Антикорупційний імператив щодо передачі в управління підприємств та/або корпоративних прав поширений на таких суб'єктів: осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; посадових осіб юридичних осіб публічного права, у тому числі у сфері охорони здоров'я; членів Ради Національного банку України; осіб, які входять до складу наглядової ради (крім незалежних членів) державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій (часток) належить державі. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» прямо передбачена необхідність дотримання нормативно встановлених вимог щодо строків повідомлення про передачу підприємств та/або корпоративних прав у зв'язку із конфліктом інтересів і способів передачі в управління належних особі корпоративних прав. Перспектива вдосконалення організаційно-правового забезпечення передачі в управління належних суб'єктам владних повноважень підприємств та/або корпоративних прав загалом полягає у розвитку антикорупційного понятійно-категоріального апарату, подальшій імплементації відповідних європейських правових стандартів та апробації кращих управлінських практик, активізації публічно- владної діяльності уповноважених суб'єктів запобігання корупції тощо.

Список використаних джерел

1. Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки: указ Президента України: від 21 жовтня 2011 року N1001/2011. Офіційний вісник України. 2011. №83. ст. 3020.

2. Shevchuk, O. Conflict of interest in the activities of judges in Ukraine and the European Union: a comparative legal study. / O. Shevchuk, O. Lysodyed, N. Matyukhina, O. Babaieva, S. Davydenko. Juridical Tribune Journal. 2023. Vol. 13. Issue. 2. P. 261-282.

3. Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220. Офіційний вісник України. 2023. №31. Ст. 1685.

4. Пастух І.Д. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у публічно-правових відносинах засобами адміністративного права: дис. ... на докт. юрид. наук: 12.00.07. НАВС. 2021. 518 с.

5. Рівчаченко С.В. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів як спосіб протидії корупції: автореф. ... канд. юрид. наук. Запоріжжя, 2017. 24 с.

6. Shevchuk O.M. Conflict of interests in the public services in Ukraine: administrative and legal regulation and problems of realization. Institutionalization of public relations in the fight against corruption: the experience of countries of Eastern and Western legal traditions (universal theoretical framework for the relevant anticorruption law of Ukraine). Collective monograph. Volume 2. Tallinn: Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2019. 448 p.

7. Пантелеєв С.М. Адміністративно-правове регулювання антикорупційних заборон та обмежень у діяльності поліцейських в Україні: дис. ... докт. філософії за спец.: 081 - Право. Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеса, 2021. 270 с.

8. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 р. №1700-VII.

9. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV.

10. Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: постанова Верховної Ради України від 27 червня 1995 року №247/95-ВР.

11. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-FV.

12. Бігняк О.В. Цивільно-правовий захист корпоративних прав в Україні: дис. докт. юр. наук: 03. Одеса, 2018. 474 с.

13. Кравчук В.М. Корпоративне право: науково-практичний коментар законодавства та судової практики. К.: Істина, 2005. 720 с.

14. Цікало В.І. Корпоративні права: поняття, ознаки та класифікація. Право України. 2010. №11. С.102-111.

15. Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції: методичні рекомендації Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 жовтня 2022 року №13.

References

1. Pro Natsionalnu antykoruptsiinu stratehiiu na 2011-2015 roky: ukaz Prezydenta Ukrainy: vid 21 zhovtnia 2011 roku N 1001/2011. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2011. №83. st. 3020.

2. Shevchuk, O. Conflict of interest in the activities of judges in Ukraine and the European Union: a comparative legal study / O. Shevchuk, O. Lysodyed, N. Matyukhina, O. Babaieva, S. Davydenko. Juridical Tribune Journal. 2023. Vol. 13. Issue. 2. P. 261-282.

3. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi antykoruptsiinoi prohramy na 2023-2025 roky: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 4 bereznia 2023 roku №220. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2023. №31. St. 1685.

4. Pastukh I.D. Zapobihannia ta vrehuliuvannia konfliktu interesiv u publichno-pravovykh vidnosynakh zasobamy administratyvnoho prava: dys. ... na dokt. yuryd. nauk: 12.00.07. NAVS. 2021. 518 s.

5. Rivchachenko S.V. Zapobihannia ta vrehuliuvannia konfliktu interesiv yak sposib protydii koruptsii: avtoref. ... kand. yuryd. nauk. Zaporizhzhia, 2017. 24 s.

6. Shevchuk O.M. Conflict of interests in the public services in Ukraine: administrative and legal regulation and problems of realization. Institutionalization of public relations in the fight against corruption: the experience of countries of Eastern and Western legal traditions (universal theoretical framework for the relevant anticorruption law of Ukraine). Collective monograph. Volume 2. Tallinn: Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2019. 448 p.

7. Panteleiev S.M. Administratyvno-pravove rehuliuvannia antykoruptsiinykh zaboron ta obmezhen u di- ialnosti politseiskykh v Ukraini: dys. ... dokt. filosofii za spets.: 081 - Pravo. Odeskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, Odesa, 2021. 270 s.

8. Pro zapobihannia koruptsii: Zakon Ukrainy vid 14 zhovtnia 2014 r. №1700-VII.

9. Hospodarskyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku №436-IV.

10. Pro zatverdzhennia Pravyl zastosuvannia Zakonu Ukrainy “Pro opodatkuvannia prybutku pidpryiem- stv”: postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 27 chervnia 1995 roku №247/95-VR.

11. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku №435-IV.

12. Bihniak O.V. Tsyvilno-pravovyi zakhyst korporatyvnykh prav v Ukraini: dys. ... dokt. yur. nauk: 12.0.03. Odesa, 2018. 474 s.

13. Kravchuk V.M. Korporatyvne pravo: naukovo-praktychnyi komentar zakonodavstva ta sudovoi prak- tyky. K.: Istyna, 2005. 720 s.

14. Tsikalo V.I. Korporatyvni prava: poniattia, oznaky ta klasyfikatsiia. Pravo Ukrainy. 2010. №11. S. 102-111.

15. Shchodo zastosuvannia okremykh polozhen Zakonu Ukrainy “Pro zapobihannia koruptsii” stosovno zapobihannia ta vrehuliuvannia konfliktu interesiv, dotrymannia obmezhen shchodo zapobihannia koruptsii: metodychni rekomendatsii Natsionalnoho ahentstva z pytan zapobihannia koruptsii vid 21 zhovtnia 2022 roku №13.

Размещено на Allbest.Ru