Актуальні проблеми законодавчого регулювання права інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми законодавчого регулювання права інтелектуальної власності в Україні

Позняков Спартак Петрович доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри права, Маньгора Таміла Василівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри права, Вінницький Національний аграрний університет

Анотація

Статтю присвячено розгляду актуальних питань законодавчого регулювання у сфері інтелектуальної власності в Україні у контексті адаптування до норм і стандартів Європейського Союзу. Розглянуто особливості правового регулювання сфери інтелектуальної власності у період дії воєнного стану, проаналізовано основні законодавчі акти, що були прийняті протягом останнього часу.

Наголошено на тому, що інтелектуальна власність у період дії воєнного стану потребує посиленої державної охорони та захисту, що зумовлює необхідність змін у правовому регулюванні цієї сфери. Проаналізовано Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», яким запроваджено правові механізми захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності та забезпечено недопущення втрати прав інтелектуальної власності у період дії воєнного стану.

Зазначено, що наразі важливим завданням для законодавця є приведення до європейських та міжнародних стандартів нормативно-правових актів у сфері інтелектуальної власності, оскільки інтеграція у європейську спільноту в умовах сьогодення є надзвичайно актуальною проблемою для нашої держави. Наявні проблеми у сфері інтелектуальної власності свідчать про недостатній рівень її правового регулювання. Серед таких проблем - недостатня охорона інтелектуальної власності, низький рівень правосуддя, відсутність спеціалізованого суду, низка проблем з патентною системою, високий рівень незаконного використання інтелектуальної власності в мережі Інтернет тощо. Відмічено, що низку важливих кроків у цьому напрямку протягом останніх років уже зроблено, зокрема, прийнято Закон України «Про авторське право і суміжні права». Здійснено аналіз основних положень цього Закону.

Зроблено висновки про необхідність подальшої гармонізації законодавства у сфері інтелектуальної власності з нормами законодавства Європейського союзу, усунення прогалин в чинному законодавстві, що пов'язані зі здійсненням та захистом права інтелектуальної власності, враховуючи міжнародний досвід.

Ключові слова: інтелектуальна власність, законодавство, міжнародні стандарти, воєнний стан.

Abstract

The article is devoted to consideration of current issues of legislative regulation in the field of intellectual property in Ukraine in the context of adaptation to the norms and standards of the European Union. The peculiarities of the legal regulation of intellectual property during the period of martial law were considered, the main legislative acts that were adopted during the recent period were analyzed.

It is emphasized that intellectual property during the period of martial law requires enhanced state protection, which necessitates changes in the legal regulation of this area. The Law of Ukraine "On protection of the interests of persons in the field of intellectual property during the martial law introduced in connection with the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine" was analyzed, which introduced legal mechanisms for the protection of the interests of persons in the field of intellectual property and ensured the prevention of loss of intellectual property rights during the period of martial law.

It is noted that currently an important task for the legislator is to bring legal acts in the field of intellectual property to European and international standards, since integration into the European community in today's conditions is an extremely urgent problem for our state. Existing problems in the field of intellectual property indicate an insufficient level of its legal regulation. Among such problems are insufficient protection of intellectual property, a low level of justice, a number of problems with the patent system, a high level of illegal use of intellectual property on the Internet, etc. It is noted that a number of important steps in this direction have already been taken in recent years, in particular, the Law of Ukraine "On Copyright and Related Rights" has been adopted. An analysis of the main provisions of this Law was carried out.

Conclusions were made about the need for further harmonization of legislation in the field of intellectual property with the legislation of the European Union, elimination of gaps in the current legislation related to the implementation and protection of intellectual property rights, taking into account international experience.

Keywords: intellectual property, legislation, international standards, martial law.

Постановка проблеми

Проблеми удосконалення законодавчого регулювання сфери інтелектуальної власності в Україні набули особливої гостроти в умовах війни з російською федерацією, у зв'язку з необхідністю якнайшвидшої інтеграції у європейську спільноту. Інтелектуальна діяльність, як показує досвід країн з розвиненою економікою, визначає стратегію і тактику соціально-економічного розвитку цивілізованих країни світу. У цих країнах пріоритетне місце посідає не виробництво, а саме наука, культура та техніка. В Україні є багато проблем, пов'язаних із законодавчим регулюванням зазначеної сфери.

Великі масштаби порушень права інтелектуальної власності та високий рівень піратства зумовлюють необхідність удосконалення нормативноправового регулювання сфери інтелектуальної власності. Щодо проблем вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальної діяльності, то слід наголосити на аспекти підвищення якості нормативної бази, посилення наукової обґрунтованості й демократизації правотворчості і правозастосування. Якісне законодавство передбачає створення таких правових гарантій, які можуть забезпечити розвиток і реалізацію різних форм власності як у сфері науково-технічної творчості, так і творчості в цілому. Тому сучасне законодавство у цій галузі повинно бути повним, системним і обґрунтованим. Це означає урегульованість у законодавстві усіх видів і форм відносин, які виникають в процесі винахідницького пошуку. Однак повноту законодавства не треба зводити до зростання числа нормативних актів. Уніфікація законодавства необхідна на базі інтеграції, підвищення рівня системності й обґрунтованості правового регулювання.

Актуальними для України проблемами у сфері правового регулювання інтелектуальної власності залишаються застарілі закони - законодавство України у сфері інтелектуальної власності, особливо таке як, патентне право, торговельні марки тощо, потребує оновлення та гармонізації з міжнародними стандартами. Недостатня охорона прав інтелектуальної власності та неефективний розгляд справ про порушення прав інтелектуальної власності потребують удосконалення. Вкрай необхідною є реформа патентної системи, запровадження механізмів для заохочення інновацій задля створення нових продуктів і технологій в України

Для подолання цих проблем необхідне подальше вдосконалення законодавства, зміцнення правового захисту та правосуддя, реформування патентної системи, сприяння інноваціям і розвитку інтелектуальної власності в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання законодавчого регулювання у сфері інтелектуальної власності розглядалися у працях таких вітчизняних учених, як Андрощук Г., Бондаренко С., Бочарова Н., Галянтич М., Гордієнко С., Довгий С., Кодинець А.,Кохановська О., Крижна В., Харитонова О., Пилипчук В., Орлюк О., Мироненко Н., Юлдашева О. тощо. Однак, необхідність удосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності в умовах дії воєнного стану, активізації інтеграційних процесів зумовлюють актуальність даного дослідження.

Мета статті - проаналізувати сучасний стан законодавчого регулювання сфери інтелектуальної власності в Україні, визначити проблеми та запропонувати основні шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

В Україні право інтелектуальної власності регулюється відповідним національним законодавством та нормами міжнародних договорів.

Міжнародні договори і угоди встановлюють загальний та спеціальний контексти стосовно законодавчого регулювання права інтелектуальної власності а також містять положення, які гарантують захист інтелектуальної власності, управління та використання її результатів.

Наразі є чинними приблизно 30 міжнародних договорів, що стосуються інтелектуальної власності, більшість з яких імплементовані у національне законодавство.

Найважливішими міжнародними актами у сфері інтелектуальної власності, до яких приєдналася Україна, є Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Всесвітня конвенція про авторське право, Паризька конвенція про охорону промислової власності, Договір про патентну кооперацію, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин, Договір про закони щодо товарних знаків, Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, Договір ВОІВ про авторське право, Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків, Договір про патентне право тощо [5].

Слід зазначити, що сучасна міжнародна система нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності є ключовим елементом у подоланні територіальної обмеженості прав на результати інтелектуальної діяльності. Ця система взаємодіє з національними системами захисту інтелектуальної власності, забезпечуючи права творчих осіб за межами їх держав [1, с. 151].

В Україні традиційно зберігається дворівнева система законодавства у сфері права інтелектуальної власності. Збережена наступність у правових традиціях, яка полягає у розміщенні норм про право інтелектуальної власності у системі цивільного законодавства. Наявність великої кількості проблем у системі права інтелектуальної власності зумовлена неузгодженістю між нормативно-правовими актами з цих питань [2, с. 10-11].

Право інтелектуальної власності в Україні має конституційну основу. Ця основа базується на низці положень Конституції України, зокрема, на статтях 15, 23, 26, 34-37, 41, 54, 55, 124 [3]. Належить зауважити, що існують і інші конституційні положення, які також мають важливе значення, адже вони сприяють формуванню загальних гуманістичних цінностей, які є основними принципами в галузі права інтелектуальної власності.

Відповідно до 1 статті 54 Конституції в Україні гарантується свобода творчої діяльності в таких сферах як літературна, художня, наукова та технічна]. Якщо в результаті цієї творчої діяльності виникають нові об'єкти інтелектуальної власності, то держава має забезпечити їх захист і враховувати інтереси правовласників, що виникають у процесі реалізації таких об'єктів та їх авторських прав.

Отже, можна виділити такі ключові пункти: по-перше, Конституція визнає свободу творчої діяльності, незалежно від її сфери (літературна, художня, наукова чи технічна), по-друге, Конституція гарантує захист інтелектуальної власності, прав та інтересів авторів, тобто охоплює широке коло правовідносин, пов'язаних з інтелектуальною власністю. Ці принципи також відображаються в інших статтях Конституції, і вони є базовими принципами законодавчого регулювання сфери інтелектуальної власності.

На сьогодні в Україні напрацьована значна нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності. Правовідносини, пов'язані з інтелектуальною власністю, регулюють спеціальні закони, такі як "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [5].

Окремі норми містяться також в інших законах, таких як "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про племінну справу у тваринництві", "Про науково-технічну інформацію", "Про лікарські засоби" та ін. [5].

Цивільний кодекс України врегульовує правовідносини, що стосуються об'єктів інтелектуальної власності в Україні. Основною метою цього нормативно-правового акту є приведення законодавства про інтелектуальну власність в систему, з виділенням загальних положень, використання єдиної термінології, усунення протиріч. Слід зазначити, що інші кодекси також містять відповідні норми - Господарський, Податковий, Кримінального, Бюджетний, Митний, Кодекс України про адміністративні правопорушення та процесуальні кодекси.

Як бачимо, законодавча база, що регулює інтелектуальну власність, є значною, охоплює різні галузі права, зокрема, цивільне право, фінансове, адміністративне, конституційне, процесуальне право тощо. Право інтелектуальної власності, у широкому розумінні, тісно пов'язане з іншими галузями права та впливає на них.

Відома дослідниця О. Орлюк зазначає що законодавству з інтелектуальної власності можна надати ще одну характеристику - суперечливість. Насамперед це стосується наявності ЦК України та спеціальних законів, що регулюють сферу інтелектуальної власності, які й досі не приведені між собою у відповідність. Це ж стосується і багатьох інших галузевих законів, в яких щонайменше понятійний апарат суттєво різниться. Це стосується і Кримінального кодексу, ГК України, і Бюджетного, і Податкового кодексів, бухгалтерського законодавства тощо. Все це загалом породжує наявність спорів, які нерідко передаються на вирішення до судових органів, з метою захистити порушені права інтелектуальної власності [6, с. 17].

Стратегічним завданням у реформуванні законодавчої бази у сфері інтелектуальної власності на сьогодні є її удосконалення шляхом забезпечення взаємодії між законами, імплементації положень Угоди про асоціацію щодо захисту інтелектуальної власності, врахування в законодавстві міжнародних договорів, які були укладені Україною, а також активізації приєднання України до міжнародних договорів в галузі інтелектуальної власності [4].

Важливою проблемою залишається необхідність приведення у відповідність всіх законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності між собою з метою усунення законодавчих прогалин. Також необхідно спростити та прискорити процедури прав на об'єкти інтелектуальної власності, забезпечивши максимальну зручність для заявників. Крім того, прогресивним кроком є посилення відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, удосконалення правового регулювання економічних аспектів інтелектуальної власності, включаючи систему зборів та мита за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також вдосконалення механізмів економічного стимулювання творчості тощо.

Здійснення роботи щодо імплементації положень Угоди про асоціацію щодо охорони інтелектуальної власності потребує впровадження в Україні відповідного організаційного механізму. Суттєве значення для досягнення вказаної мети має врахування при наближенні законодавства нових актів Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності, рішень Суду Європейського Союзу щодо тлумачення положень актів Європейського Союзу, а також практики держав-членів з імплементації актів Європейського Союзу, визначення механізму наближення законодавства до актів у сфері інтелектуальної власності, як це встановлено для інших напрямків Угоди. Так, у главі 9 Угоди або у рішеннях Ради Асоціації також не відображено нові акти Європейського Союзу, ухвалені під час розгляду та підписання Угоди. З урахуванням вирішального значення для ефективного застосування положень Угоди з охорони інтелектуальної власності рішень Суду Європейського Союзу не наведено вимоги та механізм урахування таких рішень. Також Угода не містить зобов'язання та механізм урахування і адаптації майбутніх актів Європейського Союзу у цій сфері, відсутній механізм імплементації актів Європейського Союзу до національного законодавства.

Крім того, не визначено зобов'язання європейської сторони інформувати Україну про нові акти Європейського Союзу у цій сфері, порядок розгляду нових актів, їхньої імплементації, зобов'язання з тлумачення положень актів Європейського Союзу при їх імплементації та застосуванні згідно з відповідними рішеннями Суду Європейського Союзу, як це визначено для інших розділів Угоди. Це призводить до викликів для органів державної влади України стосовно організації ефективного та сталого механізму наближення законодавства. Також не визначено механізм надання роз'яснень щодо застосування положень Угоди про асоціацію, а також актів Європейського Союзу, імплементованих до національного законодавства з охорони інтелектуальної власності, відповідно до рішень Суду Європейського Союзу. Окрім цього, положення глави 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію в деяких випадках містять розбіжності між нормами Угоди та положеннями актів ЄС, також переклад окремих положень глави 9 не відповідає англійському оригіналу Угоди, що має бути вирішено під час робіт з наближення законодавства, а також через подання при необхідності запитів до Ради асоціації відповідно до ст. 476 «Виконання зобов'язань» Угоди.

Доречним є забезпечення належного перекладу актів Європейського Союзу із застосуванням єдиних методичних принципів, проведення експертизи та редагування перекладу фахівцями та формування єдиного електронного фонду перекладів актів Європейського Союзу, що пройшли експертизу та редагування. Окрім євроінтеграційних спрямувань актуальним для України залишається питання розширення її участі у розробці міжнародних ініціатив у сфері охорони інтелектуальної власності [11].

Деякі дослідники вважають, що вдосконалення процедур захисту авторських та інших виключних прав інтелектуальної власності вимагає створення ефективного механізму державного контролю та координації дій правоохоронних та регулюючих органів для боротьби з порушеннями цих прав. Слід зазначити, що важливим кроком до подолання цієї проблеми було підписання Указу Президента «Про утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності»[10], відповідно до якого такий суд був формально створений, проте так і не розпочав свою роботу. Також важливими є впровадження альтернативних механізмів вирішення спорів, розробка єдиної методології для проведення судових експертиз у справах, що стосуються визнання охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності.

1 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про авторське право і суміжні права», який набув чинності 1 січня 2023 року. Закон України «Про авторське право і суміжні права» розроблено на виконання статей 157-192 Глави 9 «Інтелектуальна власність» Розділу IV Угоди про асоціацію з метою удосконалення положень чинного законодавства України щодо забезпечення надійної правової охорони авторського права і суміжних прав. Проект Закону передбачає імплементацію в національне законодавство низки актів законодавства Європейського Союзу [7].

Закон розроблений з метою удосконалення правового регулювання питань стосовно здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав, серед яких:

- гармонізація положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» до норм законодавства Європейського Союзу в частині, що стосується забезпечення надійної правової охорони авторського права та суміжних прав;

- усунення прогалин в чинному законодавстві, що перешкоджають реалізації окремих положень чинного законодавства, зокрема в частині забезпечення здійснення права слідування; удосконалення чинного законодавства в частині вирішення питань, що виникають на практиці та пов'язані зі здійсненням та захистом авторських та суміжних прав.

Закон визначає механізми врегулювання проблемних питань у сфері авторського права і суміжних прав, що базуються на практиці застосування чинних норм законодавства, а також враховують міжнародний досвід.

Прийняття Закону гармонізує законодавство України з положеннями законодавства Європейського Союзу в частині забезпечення правової охорони об'єктів авторського права і суміжних прав, що регулює відповідні правовідносини; запроваджує дієві механізми, що дозволяють створити умови для здійснення та захисту прав та інтересів правовласників об'єктів авторського права і суміжних прав, узгодити положення законодавства України в частині охорони та захисту авторського права та суміжних прав.

Слід зазначити, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації Україна була змушена переглянути першочергові завдання у сфері реформування інтелектуальної власності та зосередити усі зусилля на удосконаленні законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності під час дії воєнного стану.

Важливим кроком для захисту прав інтелектуальної власності є Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України» від 1 квітня 2022 року. Так, на законодавчому рівні було запроваджено правові механізми захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності та забезпечено недопущення втрати прав інтелектуальної власності у період дії воєнного стану.

Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України» зупиняє перебіг строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених спеціальними законами України у сфері інтелектуальної власності та підзаконними актами [9].

Надзвичайно важливим законодавчим актом є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності», що був підписаний Президентом 11 квітня 2023 року. Цей Закон спрямований на впровадження Директиви Європейського парламенту і Ради ЄС про забезпечення прав на інтелектуальну власність № 2004/48/ЄС в частині загальних зобов'язань, цивільних заходів, процедур і засобів захисту прав інтелектуальної власності, передбачених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. З цією метою Законом передбачено внесення змін до низки загальних та галузевих законодавчих актів, зокрема Цивільного кодексу України, Цивільного Процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, законів України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про правову охорону географічних зазначень», «Про авторське право і суміжні права»[8].

Здійснивши аналіз законодавчих новел, можна зробити висновок щодо подальшої необхідності удосконалення правового регулювання інтелектуальної власності залишається важливою проблемою національного законодавця. Великі масштаби порушень права інтелектуальної власності та високий рівень піратства зумовлюють необхідність удосконалення нормативно-правового регулювання сфери інтелектуальної власності. Щодо проблем вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальної діяльності, то слід наголосити на аспектах підвищення якості нормативної бази, посиленні наукової обґрунтованості й демократизації правотворчості і правозастосування. Якісне законодавство передбачає створення таких правових гарантій, які можуть забезпечити розвиток і реалізацію різних форм власності як у сфері науково- технічної творчості, так і творчості в цілому. Тому сучасне законодавство у цій галузі повинно бути повним, системним і обґрунтованим. Крім того, є необхідність у спеціалізованому судочинстві.

Актуальними для України проблемами у сфері правового регулювання інтелектуальної власності залишаються застаріле законодавство України у сфері інтелектуальної власності, особливо таке як, патентне право, торговельні марки тощо, потребує оновлення та гармонізації з міжнародними стандартами. Необхідною є реформа патентної системи, запровадження механізмів для заохочення інновацій задля створення нових продуктів і технологій в України.

інтелектуальний власність право

Література

1. Бочарова Н.В. Роль двосторонніх договорів і угод у забезпеченні прав інтелектуальної власності. Альманах міжнародного права. 2020.Випуск 23. С. 151-159.

2. Доріс Л. Захист прав інтелектуальної власності: норми міжнародного і національного законодавства та їх правозастосування. Практичний посібник. Київ. 2007. 448 с.

3. Конституція України.

4. Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні на період 2020-2025 роки. Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій.

5. Нормативно-правові акти в сфері інтелектуальної власності. Міністерство економіки України.

6. Право інтелектуальної власності. Підручник. За ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 696 с.

7. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX.

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності: Закон України від 20 березня 2023 року № 2974-IX.

9. Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України: Закон України від 1 квітня 2022 року № 2174-IX.

10. Про утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Указ Президента України №-299/2017 від 29.09.2017.

11. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

12. Шабалін А. Про деякі аспекти систематизації законодавства у сфері права інтелектуальної власності. Теорія і практика інтелектуальної власності. Випуск 2. 2022. С. 15-24

References

1. Bocharova N.V., (2020).Rol dvostoronnikh dohovoriv i uhod u zabezpechenni prav intelektualnoi vlasnosti [Rol dvostoronnikh dohovoriv i uhod u zabezpechenni prav intelektualnoi vlasnosti]. Almanakh mizhnarodnoho prava - Almanac of international law,3, 151-159 [in Ukrainian].

2. Doris L.,(2011) Zakhyst prav intelektualnoi vlasnosti: normy mizhnarodnoho i natsionalnoho zakonodavstva ta yikh pravozastosuvannia [Protection of intellectual property rights: norms of international and national legislation and their enforcement]. Kyiv [in Ukrainian].

3. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (n.d.).

4. Natsionalna stratehiia rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti v Ukraini na period 20202025 roky. [National strategy for the development of intellectual property in Ukraine for the period 2020-2025]. (n.d.).

5. Normatyvno-pravovi akty v sferi intelektualnoi vlasnosti. Ministerstvo ekonomiky Ukrainy [Legal acts in the field of intellectual property. Ministry of Economy of Ukraine.]. (n.d.).

6. Orliuk O.P., (2007). Pravo intelektualnoi vlasnosti [Intellectual property rights] Kyiv [in Ukrainian].

7. Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 1 hrudnia 2022 roku № 2811-IX. [Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 1 hrudnia 2022 roku № 2811-IX]. (n.d.).

8. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo posylennia zakhystu prav intelektualnoi vlasnosti: Zakon Ukrainy vid 20 bereznia 2023 roku № 2974-IX [On amendments to some legislative acts of Ukraine regarding strengthening the protection of intellectual property rights: Law of Ukraine dated March 20, 2023 No. 2974-IX]. (n.d.).

9. Pro zakhyst interesiv osib u sferi intelektualnoi vlasnosti pid chas dii voiennoho stanu, vvedenoho u zviazku iz zbroinoiu ahresiieiu rosiiskoi federatsii proty Ukrainy: Zakon Ukrainy [On the protection of the interests of individuals in the field of intellectual property during the martial law introduced in connection with the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine: Law of Ukraine dated April 1, 2022 № 2174-IX]. (n.d.).

10. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony. 2017 [Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand]. (n.d.).

11. Pro utvorennia Vyshchoho sudu z pytan intelektualnoi vlasnosti» Ukaz Prezydenta Ukrainy №-299/2017 vid 29.09.2017 [On the formation of the High Court on Intellectual Property. Decree of the President of Ukraine No. 299/2017 dated September 29, 2017]. (n.d.).

12. Shabalin A.,(2022). Pro deiaki aspekty systematyzatsii zakonodavstva u sferi prava intelektualnoi vlasnosti[About some aspects of the systematization of legislation in the field of intellectual property law]. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti - Theory and practice of intellectual property, 3,2022, 15-24 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru