Причини та умови допущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження

Анотація

помилка кримінальний провадження умова

Мета. Метою статті є комплексне дослідження явища помилок, що здійснюють учасники кримінального провадження, які мають владні повноваження, зокрема причини та умови їх виникнення. Методика. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових та галузево-правових методів, об'єднаних комплексним підходом, завдяки якому вдалося розглянути помилки. Методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, формально-правовий метод, а також метод моделювання дозволили побудувати систему концептуальних підходів до проблеми причин та умов допущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження. Результати. Зроблено висновок про те, що не можна ототожнювати поняття причин та умов виникнення помилок. Причини, що впливають на здійснення помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, -- це обставини або процеси, що викликають та зумовлюють допущення помилок у процесі застосування права цими учасниками, знижуючи ефективність правозастосування. Водночас умови допущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження, безпосередньо їх не породжують, але є фактором, що робить можливим допущення цих помилок як в теперішньому часі, так і в майбутньому. Зокрема, ними є будь-які недоліки в управлінській та організаційній діяльності цих суб'єктів. З точки зору кримінальної процесуальної діяльності важко провести чітке розмежування між причинами та умовами здійснення помилок, оскільки в кримінальному провадженні існують такі фактори, які одночасно можуть бути і причинами і умовами. Наукова новизна. Діяльність з усунення помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження потребує розробки концепції вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем цих помилок, з метою вдосконалювання організаційно-правового, у тому числі кримінального процесуального механізму усунення помилок. Практична значимість. Проведене дослідження сприятиме більш глибокому та комплексному осмисленню цієї проблеми, а також дає підґрунтя для розробки ефективних рекомендацій щодо недопущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження.

Ключові слова: кримінальне провадження, помилка, причини, умови, суб'єктивні та об'єктивні чинники виникнення помилок, учасники кримінального провадження, які мають владні повноваження.

Annotation

Yulian Kravets graduate student 0f the Department 0f Criminal Pr0cedure National Academy of Internal Affairs, Kyiv

CAUSES AND CONDITIONS OF MISTAKES BY PARTICIPANTS IN CRIMINAL PROCEEDINGS, WHO HAVE AUTHORITIES

Purpose. The purpose of the article is a comprehensive study of the phenomenon of mistake. committed by participants in criminal proceedings who have powerful powers, including the causes and conditions of their occurrence. Methods. The methodological basis of the study was a set of general scientific and branch-legal methods, united by an integrated approach, thanks to which it was possible to consider, mistake. The methods of analysis and synthesis, deduction and induction, the formal-legal method, as well as the modeling method made it possible to build a system of conceptual approaches to the problem of the causes and conditions of making mistakes by participants in criminal proceedings who have powerful powers. Results. It was concluded that the concepts of reasons and conditions for the occurrence of errors cannot be equated. The reasons affecting the making of mistakes by the participants in criminal proceedings who have authority are the circumstances or processes that cause and condition the making of mistakes in the process of applying the law by these participants, reducing the effectiveness of law enforcement. At the same time, the conditions for making mistakes by the participants in criminal proceedings, who have powerful powers, do not directly give rise to them, but are a factor that makes it possible to make these mistakes both now and in the future. In particular, they are any shortcomings in the management and organizational activities of these entities. From the point of view of criminal procedural activity, it is difficult to draw a clear distinction between the causes and conditions of making mistakes, because in criminal proceedings there are factors that can be both causes and conditions. Scientific novelty. Attention is drawn to the fact that the activity of eliminating errors by participants in criminal proceedings who have powerful powers requires the development of a concept for solving a complex of theoretical and practical problems of these errors, with the aim of improving the organizational and legal, including criminal procedural error elimination mechanism. Practical significance. The conducted research will contribute to a deeper and comprehensive understanding of this problem, and also provides a basis for the development of effective recommendations to prevent mistakes by participants in criminal proceedings who have powerful powers.

Key words: criminal proceedings, mistake, causes, conditions, subjective and objective factors of errors, participants in criminal proceedings who have authority.

Постановка проблеми

У практичній діяльності все частіше зустрічаються випадки допущення помилок слідчими, дізнавачами, що тягнуть за собою низку негативних наслідків як для розслідування кримінального провадження, так і для кримінального судочинства в цілому. Проте помилки, що допускають прокурори, та судові помилки під час безпосереднього розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, коли найбільшою мірою вирішують завдання кримінального провадження, мають не менш негативні наслідки. Тож очевидно, що вирішальним фактором реальних змін, спрямованих на підвищення ефективності кримінального провадження, є запобігання цих помилок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у розробку доктринальних аспектів та проблем помилок в кримінальному провадженні зробили вчені-правники, зокрема: Ю. П. Аленін, Т. В. Варфоломеєва, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, О. П. Кучинська, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, Г. М. Омельяненко, В. М. Тертишник, Ж. В. Удовенко, М. Є. Шумило та інші науковці. Проте більшість наявних робіт присвячено слідчим помилкам, їх поняттю, а дослідження причин помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження, донині комплексно не розроблялися. Саме ці обставини засвідчують актуальність питання, на якому акцентовано увагу.

Постановка завдання

Систематизувати наявні підходи до вирішення проблем помилок.

Виклад основного матеріалу дослідження

Причинність - філософська категорія для означення моменту універсальної взаємодії предметів і явищ матеріального світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами - причинами, інших - наслідків [і, с. 572]. Перш ніж вивчати перелік причин, умов і факторів, що впливають та сприяють виникненню помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, необхідно детальніше проаналізувати самі поняття «причини», «фактори» та «умови». В Академічному тлумачному словнику української мови надано визначення вказаних понять. Зокрема, фактор (лат. facere - діяти, виробляти, примножувати) - умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник. Причину визначають як явище, що обумовлює або спричинює інше явище; підстава, привід для яких-небудь дій, вчинків. Протилежним цьому поняттю виступає «наслідок» - те, що виходить, постає із чого-небудь; результат [2].

Визначаючи зв'язок між цими поняттями, слід розглянути також причинний зв'язок, що розуміють як об'єктивний зв'язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком [3], тобто зв'язок між однією подією, яку називають причиною, та іншою подією, яку називають наслідком, що обов'язково настає після першої події.

Філософський аналіз причинності - складне питання, хоча причина й наслідок зазвичай стосуються конкретних подій. Проте слово «подія» в наведеному визначенні причинності можна замінити іншими поняттями, такими як, зокрема, процес, властивість, факт і стан справ. Яка із цих сутностей є справжньою й основною для причинності? Як найкраще охарактеризувати зв'язок між ними? Загальноприйнятої відповіді на ці питання ще не існує [4].

Важливо зазначити, що вказані поняття не слід ототожнювати, оскільки вони по - різному характеризують помилку в застосуванні права. Для прикладу, за допомогою причин можна дізнатися, на яких підставах та за умови наявності яких приводів було допущено помилку. Натомість завдяки факторам впливу на помилкову ситуацію можемо визначити як умови, за яких складається така проблемна ситуація, так і чинники, що впливають на неї. Отже, усі помилки мають свої причини й умови. Досліджуючи причини помилок, можна виділити, на наш погляд, такі три групи: і) причини помилок, пов'язані з порушеннями вимог матеріального й процесуального права на рівні засад і конкретних норм права; 2) причини помилок, що виражають загальні умови здійснення кримінального провадження й рівні підготовки його учасників, які мають владні повноваження, особливо їх правосвідомості та моральних якостей, впливі юридичної науки на практику; 3) причини економічні, ідеологічні, політичні та юридичні, що відображають зміст загальних гарантій законності під час кримінального провадження.

Водночас необхідно розрізняти причини та умови, що обумовлюють помилки. Такими причинами можуть бути невстановлення достовірних даних, неправильний вибір і тлумачення норм кримінального процесуального закону, невідповідність рішення фактичній чи правовій основам провадження тощо. У цьому аспекті постає питання про те, що ж являють собою «умови». Зокрема, умови - це обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється що-небудь [5], тобто вони не прямо, а опосередковано пов'язані з помилками, утворюють загальну обстановку, за якої зростають можливості неправильного застосування права. Умовами, що сприяють виникненню помилок, можна назвати, наприклад, рівень професійної підготовки учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, специфічні умови життя та ступінь організованості системи правозастосування тощо.

Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що не можна ототожнювати поняття причин та умов виникнення помилок, а також слід розмежовувати причини виникнення помилок із причинами вчинення помилок. Тонка межа, що існує між цими поняттями, проявляється в певних особливостях. По-перше, помилка виникає тому, що складається сприятлива обстановка, яка включає в себе низку об'єктивних ознак. По-друге, помилки в застосуванні права вчиняють на основі об'єктивних і суб'єктивних причин під впливом конкретних факторів [6, с. 137].

Отже, на наш погляд, причини, що впливають на здійснення помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, - це обставини або процеси, що викликають та зумовлюють допущення помилок у процесі застосування права цими учасниками, знижуючи ефективність правозастосування. Водночас умови допущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження, безпосередньо їх не породжують, але є фактором, що робить можливим допущення цих помилок як в теперішньому часі, так і в майбутньому. Зокрема, ними є будь-які недоліки в управлінській та організаційній діяльності цих суб'єктів. Отже, з точки зору кримінальної процесуальної діяльності важко провести чітке розмежування між причинами та умовами здійснення помилок, оскільки в кримінальному провадженні існують такі фактори, які одночасно можуть бути і причинами, і умовами. Усі обставини, що мають вплив на виникнення помилки в процесі застосування права, можна назвати чинниками, а їхню сукупність - поділити на суб'єктивні чинники, тобто ті, що стосуються особистості учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, їхньої волі й свідомості, та об'єктивні чинники, тобто фактори дійсності, що існують незалежно від їх волі й свідомості. До суб'єктивних чинників можна віднести відсутність необхідних для правозастосовної діяльності професійних і моральних якостей; досвіду правозастосування; професійних знань; низький рівень правової культури працівника. Натомість до об'єктивних чинників належать низька якість нормативно -правових документів, неясність і суперечливість законодавства; відсутність стабільної юридичної практики; відсутність стимулювання безпомилкової роботи; несприятливі морально - психологічні чи матеріально-технічні умови служби [6, с. 136]. Ці чинники, приводять до безпосередньої причини помилки в застосуванні права - неналежного встановлення фактичних обставин кримінального провадження чи неправильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Для більш детального аналізу й розуміння проблематики в практичному її прояві слід вивчити виникнення помилок в момент доказування юридичних фактів, оскільки воно є основною формою встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення в кримінальному процесі, що базується на загальних засадах гносеології [7, с. 6-11], серцевиною кримінальної процесуальної діяльності, що має свій об'єкт й суб'єкт [8, с. 8]. Тому з'ясувати передумови помилок у цій сфері неможливо без урахування положень матеріалістичної діалектики про пізнання людиною довкілля і співвідношення істини та помилки. Свідомість людини віддзеркалює об'єктивну реальність, яку індивід фіксує у вигляді почуттів, думок, проявів волі. Водночас діалектичний матеріалізм вчить, що відображення дійсності у свідомості людини не тотожне їй, воно є лише приблизною копією. Це положення повною мірою спрацьовує і під час пізнання соціальних явищ, сприйняття яких може бути неповним, неадекватним, приблизним та помилковим. Це характерно і для правозастосовного процесу в кримінальному судочинстві, де основними детермінантами як фактичної, так і правової помилки є суб'єкт пізнання (учасники кримінального процесу), об'єкт пізнання (обставини передбачуваного кримінального правопорушення), а також процес їх взаємодії [9, с. 198].

Пізнання обставин кримінального правопорушення здебільшого відбувається опосередковано. Учасники кримінального провадження, які мають владні повноваження, отримують дані про досліджувану подію з показань свідків, потерпілих, підозрюваних, а також на підставі дослідження речових доказів. Зрозуміло, що неточності цих джерел доказів, помилковість сприйняття події кримінального правопорушення також негативно позначаються на результатах суб'єктів пізнання. Помилки можуть бути зумовлені й складністю самого об'єкта пізнання, коли слідчі, дізнавачі, прокурори, судді зустрічаються з невідомими їм явищами, які сприймаються на рівні почуттів. Соціально - правова природа кримінального правопорушення, за справедливим твердженням М. Є. Шумили, неповторна і завжди складна. Це збільшує ймовірність помилки чи омани, оскільки об'єкт може бути складнішим, багатшим за змістом, ніж знання про нього. Незнання обставин вчинення кримінального правопорушення призводить до труднощів у його пізнанні, а саме до різноплановості підходів, методів, що застосовують під час розслідування кримінального правопорушення. Тому не завжди досягають бажаного результату, не виключають можливість помилки чи омани [9, с. 199]. Необхідним є визначення ситуацій, коли може мати місце помилка, а саме: і) під час встановлення фактів, що підлягають доказуванню; 2) під час їхнього процесуального закріплення та надання їм відповідного статусу; 3) під час їхньої оцінки. Викладене свідчить про наявність таких причин правозастосовних помилок, як неточність, недостовірність і неповнота зібраних та встановлених доказів на основі фактів. Унаслідок цього виникають такі помилки: а) не встановлюють необхідну інформація про особу винуватого; б) не витребують необхідні документи; в) не допитують осіб, показання яких є важливими, й втрачають моменти, які надолужити інколи неможливо з об'єктивних чи суб'єктивних причин.

Таким чином, можна виділити три групи помилок: і) помилки в організації процесу доказування; 2) помилки в процесуальній формі використання фактичних даних та обставин у кримінальному провадженні; 3) самонадійна впевненість учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження.

Правильність і законність кримінального процесуального провадження значною мірою залежать від особистісних рис, досвіду та професійної підготовки учасників кримінального провадження [іо, с. 88]. Як зауважують учені, які займалися проблемами підготовки кадрів - джерела непрофесіоналізму зароджуються в стінах навчальних закладів. Там існують недоліки, властиві навчальним закладам у цілому, зокрема: принцип «валового» навчання, який визначає орієнтацію на «середнього» учня, що не дозволяє повною мірою розвити творчі здібності та вводить у слідчу роботу людей, які не мають ні здібностей до неї, ні бажання працювати; слабка практична спрямованість навчання; інертність освіти, що полягає в утриманні відповідного статус-кво, орієнтації лише на традиційні напрацювання за відсутності прогнозування майбутніх потреб практики у фахівцях із визначеними знаннями, уміннями й навичками [її, с. 263].

Помилка може бути наслідком відсутності знань, досвіду, неуважності суб'єкта пізнання. Слід погодитися з думкою Ю. М. Бондаря, що до зовнішніх причин помилок правозастосування слід віднести: неясність, суперечності законодавства; відсутність стабільної юридичної практики; недостатність юридичних знань суб'єкта правозастосування; протидію зацікавлених осіб; несприятливі умови діяльності; недоліки у підборі та розстановці кадрів; однобічність і неповнота доказів; складність процесуальних вимог до здійснення окремих юридичних дій; велике службове навантаження; відсутність спеціалізації в роботі [12, с. 802].

На пізнавальну діяльність учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, може мати вплив такий чинник, як суперечливість законодавчих актів. Недосконалість нормативно-правових актів й неправильне розуміння їх змісту можуть призвести до помилок у діяльності суб'єкта пізнання. У контексті цього слід зазначити, що про помилку в праві йдеться у висновках експертної комісії Міжнародної асоціації суддів (1980 року), розміщених на веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Згідно з ними суддя не може бути відповідальним за свої рішення, якщо вони є результатом помилки у праві чи у факті [13].

Отже, причини помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, необхідно поділяти за трьома рівнями: - безпосередні причини, що характеризують недоліки в розслідуванні й судовому розгляді конкретних кримінальних проваджень (перший рівень причин); причини помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, пов'язані з діяльністю зазначених суб'єктів, з їхньою особистістю - суб'єктивні причини, і умовами, у яких здійснюють дану діяльність - об'єктивні причини (другий рівень причин або «причини причин першого рівня»); фактори, що обумовлюють причини першого й другого рівнів і пов'язані з умовами діяльності учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, у тому числі з якістю законодавчих актів (третій рівень причин).

Логічно передбачити, що будь-яка помилка має негативні наслідки. Для прикладу, очевидна арифметична помилка чи описка у судовому рішенні є підставою для призначення процедури їх виправлення у судовому засіданні (частина 1 статті 379 КПК України). Відомо, що описки, неправильний переклад імені та по батькові були підставою для звернення із заявою до Європейського суду з прав людини, зокрема, із підстав порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Але слід зазначити, що у цьому разі подібна помилка в перекладі не визнана такою, що перевищила мінімально допустимий рівень «поводження, що принижує його (заявника) гідність», а є лише наслідком неправильного перекладу з російської мови на українську, тобто неправильно транскрибованою помилкою [14].

Крім негативних наслідків процесуального характеру, помилки можуть потягнути за собою і негативні заходи організаційно-управлінського характеру: призначення додаткових занять із професійної підготовки для слідчих, формування начальниками слідчих підрозділів негативних характеристик на слідчих, висновків у звітах центральних чи територіальних органів виконавчої влади щодо недостатнього рівня підготовки підпорядкованих працівників (інколи з формулюванням: «не вміють складати протоколи») тощо. Розглядаючи наслідки помилок учасників кримінального провадження, які мають владні повноваження, на нашу думку, слід відзначити відшкодування шкоди в разі незаконного кримінального переслідування, яке тісно пов'язано з інститутом реабілітації в кримінальному провадженні. Реабілітація особи в кримінальному процесі України нерозривно пов'язана з відшкодуванням шкоди, яка завдана незаконними діями і рішеннями. Вчені-процесуалісти доводять, що поняття відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, ширше, ніж поняття реабілітації в кримінальному процесі [15, с. 10]. Одним із завдань правової політики є мінімізація правових помилок, тобто зведення їх до мінімуму, зменшення, скорочення їх кількості. Основними напрямами мінімізації правових помилок виступають їх запобігання та протидія. Запобігання правовим помилкам шляхом усунення причин та умов їх вчинення, зазначає О. І. Міневич, з позицією якої в цілому можна погодитися, може здійснюватися за допомогою таких заходів: дотримання правил правотворчої і правозастосовної техніки; системний моніторинг та аналіз правових помилок; підвищення рівня професіоналізму суб'єктів юридичної діяльності; проведення експертизи проєктів нормативно-правових актів та їх державна реєстрація; правоінтерпретаційна діяльність вищих судових органів [16, с. 4].

Протидію правовим помилкам здійснює держава в особі уповноважених органів на законних підставах у певному процесуальному порядку та спрямовує на їх виправлення для недопущення настання негативних наслідків. У цій сфері особливе значення має діяльність Конституційного Суду України та Верховного Суду. Особливо слід відзначити взаємозв'язок правової свідомості та правової помилки, оскільки правова помилка виявляє нерозвиненість індивідуальної правової свідомості. Причинами правових помилок можуть бути деформації індивідуальної правосвідомості (правовий ідеалізм, правовий конформізм, правовий нігілізм тощо). Правові помилки перешкоджають виконанню правовою свідомістю своїх функцій. Отже, запобіганню та протидії правовим помилкам має слугувати підвищення рівня правової свідомості, особливо професійної. Для цього найперше необхідно удосконалити систему юридичної освіти, оскільки правове інформування, правова просвіта та правове виховання громадян України є найбільш ефективними засобами підвищення рівня буденної та неюридичної правової свідомості [16, с. 7].

Висновки

Виявлення причин й умов допущення помилок учасниками кримінального провадження, які мають владні повноваження, та їх наслідків не є самоціллю, а спрямоване, перш за все, на визначення основних напрямків їх мінімізації. Помилки в процесі виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, оцінки доказів призводять до неправильної кваліфікації дій особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, що в остаточному підсумку можуть привести до визнання доказів недопустимими та винесення виправдувального вироку. Крім процесуальних негативних наслідків, помилки можуть потягнути за собою і негативні заходи організаційно - управлінського характеру.

Список використаних джерел