Особливості забезпечення внутрішньополітичної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського м. Київ

Особливості забезпечення внутрішньополітичної безпеки України

Наталія Русенко, аспірант



Анотація

У статті розглянуто притаманні та специфічні особливості забезпечення внутрішньополітичної безпеки України, як складової загальної системи забезпечення національної безпеки і частини політичної безпеки. Схарактеризовано основні функції, сформульовано головні принципи, важливі завдання та напрями забезпечення внутрішньополітичної безпеки.

Встановлено, що державна політика з питань забезпечення внутрішньополітичної безпеки передбачає необхідність формування нового громадянського суспільства, вищого рівня політичної свідомості та політичної культури. Доведено, що великого значення набувають виховання та освіта. Наведено приклад освітньо-професійної програми «Внутрішньополітична безпека», вперше атестованої 2021 року. Крім того, наведено приклади, посад державної служби з питань внутрішньої політики в місцевих органах влади.

У статті проаналізовано засоби забезпечення внутрішньополітичної безпеки України. З'ясовано, що зазначені засоби існують у політичному та неполітичному (силовому) вигляді. Відмічено, що невіддільною частиною забезпечення безпеки є силовий сектор. Обґрунтовано, що політичні і силові засоби перетинаються і проникають у сферу одне одного.

Підтверджено, що забезпечення необхідного рівня національної безпеки відбувається через такі зовнішні чинники (1), як отримання Україною статусу повноцінного суб'єкта міжнародних безпекових відносин. До внутрішніх чинників (2) відносяться проведення заходів зі здійснення економічних та ринкових реформ, підтримання політичної, соціальної, етнічної, конфесійної стабільності у суспільстві, дотримання курсу політичної демократії, підтримка національного та духовного становлення України тощо.

Сформульовано варіації загроз, що існують в системі забезпечення: небезпека, ризик, виклик та власне загроза. Визначено основні реальні та потенційні загрози національній, політичній та внутрішньополітичній безпеці.

Названо окрему загрозу - позицію військовослужбовців, які після нападу Росії та мобілізації українського населення, в умовах кризи та труднощів можуть недооцінити роль політичних засобів розв'язання внутрішніх проблем.

Наведено роз'яснення деяких явищ, таких як: демократія, сепаратизм, тероризм, екстремізм та бойовики. Доведено, що визначальне значення для забезпечення внутрішньополітичної безпеки має формування української національної ідеї, яка визначає ідеологію та надію нації.

Ключові слова: внутрішньополітична безпека, особливості забезпечення безпеки, політична безпека, національна безпека, внутрішні чинники державної безпеки.



Nataliia Rusenko Postgraduate, V. I. Vernadsky Taurida National University Kyiv, Ukraine

Features of ensuring internal political security of Ukraine

Abstract

The article dives into the inherent and specific features of ensuring the internal political security of Ukraine as a component of the overall national security system and part of political security. The author describes the main functions, main principles, pivotal tasks, and directions for ensuring internal political security.

It is recognised that the state policy on ensuring internal political security implies the need to shape a new civil society with heightened political awareness and culture. It is asserted that upbringing and education have great importance. An instance of the educational and professional programme "Internal Political Security", which was first certified in 2021, is showcased. Moreover, examples of civil service positions on domestic policy in local authorities are presented.

The article dissected the methods of ensuring internal political security in Ukraine. It is found that these methods exist in political and non-political (power) forms. The thesis notes that the defence and law enforcement sector (a “power sector”) is an integral part of security. It is proved that political and power methods intersect and penetrate each other's domain.

The author confirms that the required level of national security is ensured through such external factors as (1) Ukraine's acquisition of the status of a full- fledged subject of international security relations. The internal factors (2) encompass measures to implement economic and market reforms, maintain political, social, ethnic, and religious stability in society, adhere to the trajectory of political democracy, support Ukraine's national and spiritual development, etc.

A classification of threats in the security system is articulated: danger, risk, challenge, and the menace itself. The primary actual and potential threats to national, political, and internal political security are pinpointed.

A separate threat is spotlighted - the position of military personnel, who, after the Russian attack and mobilisation of the Ukrainian population in the face of crisis and challenges, may underestimate the role of political methods in solving internal problems.

Some phenomena are explained, such as democracy, separatism, terrorism, extremism, and militants. It is proved that the formation of the Ukrainian national vision, dictating the ideology and aspiration of the nation, is crucial for ensuring internal political security.

Keywords: internal political security, security features, political security, national security, and internal state security factors.



Вступ

Постановка проблеми. 24 лютого 2022 року Російська Федерація відкрито напала на Україну. До того часу Росія під різними приводами займалася дестабілізацією внутрішньополітичного становища України. Нинішні проблеми пов'язані з тим, що за часів незалежності українська влада не змогла виробити належні процеси, сформувати та реалізувати належну державну політику у сфері забезпечення національної безпеки.

Для реалізації державної політики у сфері забезпечення національної, політичної і внутрішньополітичної безпеки, захисту національних інтересів держави, суспільства чи громадянина створюється багаторівнева, проте цілісна система забезпечення безпеки яка має ряд особливостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну та практичну сторону, а також повний спектр особливостей національної безпеки України, в міждисциплінарному вимірі, досліджували ряд вітчизняних науковців: Вавринчук М. П., Ситник Г. П., Олуйко В. М., Ліпкан В. А. та інші. В межах політичної науки систему національної безпеки України досліджували: Гетьманчук М. П., Грищук В. К., Турчин Я. Б. та ін. Концептуальні засади політичної безпеки України, частину якої складає внутрішньополітична безпека, та систему забезпечення політичної безпеки на ґрунтовному рівні здійснили вчені: Кремень В. Г., Кравчук О. Ю. та ін.

Мета статті - описати особливості забезпечення внутрішньополітичної безпеки України.



Виклад основного матеріалу

Система забезпечення національної безпеки України - це єдиний державно-правовий механізм, у якому кожний суб'єкт безпеки виконує функції із захисту національних інтересів у межах повноважень, які визначаються законодавством України. В сучасних правових державах діяльність суб'єктів забезпечення національної безпеки має бути доступною для контролю, відповідно до законодавства України [4].

Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності, зокрема і в внутрішньополітичній на думку вчених Гетьманчука М. П., Грищука В. К., Турчина Я. Б. та інших є:

1) створення й підтримка сил, які беруть участь у забезпеченні національної безпеки, що охоплює:

формування організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, розподіл їхніх функцій;

вдосконалення нормативно-правових засад для розвитку, побудови та функціонування системи;

кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне забезпечення складових частин (структурних елементів) системи;

підготовку сил та засобів до їх застосування, згідно з призначенням;

2) управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки, що охоплює:

планування захистоформуючих заходів щодо забезпечення національної безпеки, зокрема вироблення стратегії;

оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів для забезпечення національної безпеки та їх наслідків;

керівництво системою забезпечення та її структурними елементами;

3) здійснення планової чи у інших випадках оперативної діяльності щодо забезпечення безпеки, що охоплює:

прогнозування, виявлення й оцінку загроз, причин їх виникнення та наслідків їх впливу;

запобігання й усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

визначення національних інтересів у сфері та їх пріоритетів; деескалація конфліктів та розв'язання проблемних питань, ліквідацію наслідків кризових явищ або впливу дестабілізуючих чинників;

4) участь у міжнародних системах безпеки, що охоплює: входження в глобальні, міжнародні та регіональні систем безпеки; утворення та участь у роботі багатосторонніх керівних, виконавчих та

тих, що забезпечують політичних, економічних, військових та інших органів;

розроблення відповідної нормативно-правової бази, що регулювала б відносини між державами та їх взаємодію в галузі безпеки;

спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.

Головними принципами забезпечення внутрішньополітичної безпеки, згідно з основними державними документами, є: пріоритет прав людини; верховенство права; адекватність заходів захисту національних інтересів перед реальним та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за військовою сферою; чітке розмежування повноважень органів державної влади; пріоритет мирних засобів у вирішенні конфліктів; дотримання балансу інтересів особи та держави, їх взаємна відповідальність.

Система забезпечення внутрішньополітичної безпеки, головним чином, має виконати завдання, які постають перед державою. Діяльність всієї системи державних органів має зосереджуватися на прогнозуванні з урахуванням світової і внутрішньої обстановки в Україні, своєчасному виявленні загроз, визначенні ризиків, попередженні небезпек та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності, правопорядку та соціально-політичної стабільності суспільства [5].

Питання прогнозування пов'язані із розробкою органами влади документів, насамперед Стратегій, Концепцій, програм та планів.

Досягнення завдань внутрішньополітичної безпеки здійснюється за такими основними напрямами:

- дотримання відповідно до Конституції прав і свобод людини і громадянина;

- створення дієвих механізмів (зокрема, судових) захисту прав і свобод людини і громадянина;

- захист конституційного устрою, усунення спроб шкідливого втручання у внутрішні справи України;

- побудова цілісної системи боротьби з порушеннями законності;

- вдосконалення системи політичної влади для зміцнення демократії;

- забезпечення політичної стабільності, взаєморозуміння в суспільстві, формування громадянського миру та запобігання екстремізму;

- підвищення ефективності функціонування політичної організації держави та політичних інститутів;

- забезпечення прозорої роботи державних органів, прийняття чітких управлінських рішень та відповідне інформування населення;

- зміцнення довіри до владних інститутів шляхом забезпечення роботи антикорупційної системи;

- створення повноцінного, такого, що діє ефективно, місцевого та регіонального самоврядування;

- вдосконалення політичних, правових, соціальних, економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної політики;

- відпрацювання ефективних механізмів погодження інтересів етнічних груп та спільнот, розв'язання міжнаціональних суперечностей;

- формування стабільного міжконфесійного середовища та запобігання загостренню конфліктів на релігійному підґрунті, недопущення протистояння різних церков щодо розподілу сфер впливу на території України.

Вся сукупність визначених напрямів державної політики має забезпечити політичну стабільність, розвиток України як правової, демократичної і соціальної держави та утвердити європейське спрямування держави.

Державна політика з питань забезпечення внутрішньополітичної безпеки, насамперед, передбачає необхідність формування нового громадянського суспільства, вищого рівня політичної свідомості та політичної культури. Великого значення набувають виховання і освіта, адже без глибоких знань законодавства, прав, свобод та обов'язків людини і громадянина розвиток суспільства не відбувається, а тому значення набуває викладання дисциплін, зокрема «Внутрішньополітична безпека» для студентів підготовки бакалаврів.

Вивчення дисципліни «Внутрішньополітична безпека» набуває особливої актуальності в умовах євроінтеграції, оскільки освітня реформа одна з важливіших євроінтеграційних реформ. Саме освіта має сформувати систему цінностей у свідомості громадян, яка наблизить нас до країн-членів Європейського Союз. А також пришвидшить впровадження в життя суспільства європейських принципів, зокрема щодо функціонування владних інститутів.

Поглянемо на забезпечення національної безпеки у соціальній сфері, яка ставить перед собою стимулюванням розвитку і забезпечення всебічного захисту освітнього й культурного потенціалу країни сприяє внутрішньополітичній безпеці шляхом проведення освітніх реформ та відповідних спеціальностей [8, с. 256].

У цьому контексті звернемо увагу на Факультет морського права Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, який 2021 року розпочав набір за новою освітньо-професійною програмою «Внутрішньополітична безпека» за спеціальністю 256 «Національна безпека» в галузі знань 25 «Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону» (за окремими сферами забезпечення і видами діяльності).

Освітній заклад визначає освітньо-професійну програму як одну із найпопулярніших в американських та європейських університетах. Викладачі на курсі - це експерти з національної (політичної, інформаційної, економічної та воєнної) безпеки, працівники правоохоронних структур, Служби безпеки України тощо. Програма має міждисциплінарний підхід, а також дає можливість стажуватися в міжнародних безпекових центрах, Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України, Оперативному командуванні Збройних сил України «Південь», Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області,.

Відповідно до інформації сайту «ВСТУП» https://vstup.osvita.ua/:

у 2021 році всього прийнято заяв 29, зараховано на контракт 11;

у 2022 році всього прийнято заяв 18, зараховано на контракт 15;

у 2023 році всього поданих заяв 17, зараховано на контракт 17;

Наступним важливим пунктом забезпечення внутрішньополітичної безпеки можна вважати створення посад чи підрозділів відповідного спрямування. Наприклад, у вільному доступі інформація за грудень 2001 року про існування Управління внутрішньополітичних аспектів національної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України. Станом на 2023 рік функціонує Управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю Департаменту суспільних комунікацій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) [7, с. 119].

А також Управління з питань внутрішньої політики Київської обласної державної адміністрації. Управління внутрішньої політики, підпорядкований Департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради, утворений з метою розробки та впровадження організаційно-функціональних заходів для реалізації політики у сфері інформаційної і внутрішньої політики міської ради та контролю за виконанням зазначених заходів.

Засоби забезпечення внутрішньополітичної безпеки України - це комплекс заходів правового, організаційного, інституційного та спеціального характеру, що здійснюються органами державної влади для захисту національних інтересів людини, держави, суспільства [3]. Вдало здійснені заходи - це гарантія забезпечення безпеки, а внутрішньополітична безпека - це система гарантій незалежного та самостійного розвитку суспільства та України.

Цікавим є те, що усі засоби забезпечення національної безпеки можна поділити на матеріальні й духовні, насильницькі та ненасильницькі, військові та невійськові, прямі й непрямі (опосередковані), односторонні, двосторонні та багатосторонні. Усі засоби, якими володіє держави, за винятком військової сили та міжнародні інститути безпеки, належать до невійськових засобів забезпечення безпеки. Серед цих засобів забезпечення національної безпеки основна роль належить політичним засобам.

Науковці відносять до політичних засобів певні погляди, способи, методи та форми діяльності суб'єктів забезпечення безпеки, які підтримують мирне вирішення проблем, що виникли. Крім зазначеного сюди відносяться засоби, що відповідають вимогам сучасності та політичного мислення: переговори політичні і державних діячів, особисті контакти лідерів, домовленості, угоди, військово-політична співпраця тощо.

Внутрішньополітична безпека є особливою сферою забезпечення національної безпеки, оскільки саме політичні засоби відносять до головного інструменту цієї сфери.

Структура засобів забезпечення внутрішньополітичної безпеки зрозуміло є складною, оскільки переговори, залагодження конфліктів це емоційна площина. Все це є політичними засобами. До засобів забезпечення внутрішньополітичної безпеки відносяться: дипломатія; особисті контакти сторін; політичні перемовини (консультації); укладання мирних угод і договорів; опрацювання концепцій і програм щодо спірних питань.

Вибір конкретних засобів і методів забезпечення внутрішньополітичної безпеки України зумовлений необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних по силі, характеру і масштабам загроз національних інтересів у внутрішньополітичній сфері.

Засоби забезпечення внутрішньополітичної безпеки України наділені специфічними рисами, що характерні виключно цій сфері. До них відноситься:

- реальна можливість їх використання для вирішення проблем;

- ефективність застосування цих засобів у вказаній сфері.

Загалом побудова сучасної концепції забезпечення внутрішньополітичної безпеки має два основні елементи:

- головна мету та прагнення;

- реальний стан справ у державі, що визначає чи буде використано воєнізовану силу.

В державах із недемократичними режимами цілком можливе застосування силових методів. Раніше ми з'ясували, що Міністерство внутрішніх справ силове відомство, що забезпечує внутрішню безпеку, а от зовнішню - Збройні Сили.

Дієвість системи забезпечення внутрішньополітичної безпеки в загальному залежить від того, наскільки в її діяльності враховуються і відображаються основні чинники, що визначають стан безпеки.

В наукових колах виділяють військові і невійськові, зовнішні і внутрішні. До військових чинників належать: стан збройних сил держави і ступінь їх боєготовності; наявність можливих театрів військових дій, стан стратегічних резервів і мобілізаційних можливостей; кількість військових союзників та участь у військово-політичних союзах; розміри військових витрат; стан військової науки і характер військової доктрини; професіоналізм особового складу збройних сил. Ці чинники становлять важливі об'єкти військової політики [9].

До невійськових чинників відносяться геополітична інфраструктура, природні та економічні умови в яких існує країна, економічний потенціал, структура населення, рівень суспільної стабільності, дисципліни і правопорядку; стан та рівень інформаційної та окремо державної безпеки, людський чинник, політичний устрій, міжнародна ідеологія, дипломатія. Ці чинники є компонентами державної сили України [4], як і будь-якої держави, що забезпечують можливості впливу на стан національної безпеки. На думку Ліпкана В. А.: «державною силою є сукупністю політичних, економічних, військових, людських, духовних якостей, що визначають потужність, впливовість державної політики національної безпеки. Сила є тією внутрішньою властивою рисою держави, яка слугує базою реалізації її національних інтересів» [4].

Безпека та мир можуть отримати посиленими через затвердження Стратегії, що об'єднує два основні елементи: налагоджувати співпрацю між державами, а також будувати довіру всередині держави між людьми. Наприклад, певна держава чи організація не може дати адекватної відповіді на ризики та проблеми, з якими ми зіштовхуємося сьогодні.

Становлення та розвиток національної безпеки України впродовж років її незалежності минули у складних умовах загальної системної кризи українського суспільства, економічного занепаду, погіршення демографічної ситуації тощо. Забезпечення необхідного рівня національної безпеки відбувається через такі зовнішні чинники, як отримання Україною статусу повноцінного суб'єкта міжнародних безпекових відносин. До внутрішніх чинників відносяться проведення заходів зі здійснення економічних та ринкових реформ, підтримання політичної, соціальної, етнічної, конфесійної стабільності у суспільстві, дотримання курсу політичної демократії, процеси щодо національного та духовного становлення України тощо.

Оскільки внутрішньополітична безпека є також і захист політичних прав, волі і дій цивільного суспільства і особи, важливо, щоб політична сфера була надійно захищена від свавілля і амбіцій силових структур безпеки (армії, розвідки, контррозвідки, правоохоронних органів тощо). Підстава та порядок застосування спецзаходів сила та органами забезпечення національної безпеки визначаються окремим законодавством України.

Тож ми з'ясували, що невід'ємною частиною забезпечення безпеки поряд із політичними засобами є силовий сектор, при чому вони постійно перетинаються і проникають у сферу одне одного. Основними документами щодо сил і засобів забезпечення національної безпеки України, відповідно до яких вони створюються, функціонують і змінюються належать: рішення Верховної Ради України, укази Президента України, Стратегії та Програми забезпечення безпеки розроблені органами виконавчої влади.

Сили забезпечення національної безпеки охоплюють:

- військову організацію України [5];

- органи та служби, що забезпечують безпечне ведення справ під час проведення робіт у різних галузях суспільства;

- прикордонні служби;

- органи охорони здоров'я населення.

Враховуючи те, що національна безпека передбачає формування пріоритетних завдань забезпечення військової безпеки з однаковим підходом у мирний, так і у військовий час. Щодо внутрішньополітичної безпеки, то до таких завдань у мирний час належить прогнозування мети й характеру загроз у внутрішньополітичній сфері для їх вчасного запобігання.

Варіації загроз за ступенем можливої шкоди інтересам особи, суспільства та держави є такою: небезпека, ризик, виклик та власне загроза.

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці, стабільності суспільства у внутрішньополітичній сфері є:

- посягання на державний суверенітет, конституційний лад та легітимно обрану владу;

- порушення прав людини і громадянина в та за межами країни;

- недостатнє правове регулювання відносин між політичними силами, зокрема що використання медіа в пропаганді своїх сил;

- розповсюдження дезінформації про події в країні та про діяльність системи забезпечення безпеки;

- сепаратистські рухи на окремих територіях та регіонах;

- розпалення національної, расової та релігійної різності, соціальної ворожнечі;

- розпалення ненависті серед працівників системи безпеки;

- діяльність угрупувань чи громадських об'єднань, яка спрямована на неконституційну зміну влади;

- виникнення міжетнічних і міжконфесійних конфліктів;

- прояви екстремізму в діяльності релігійних громад та об'єднань національних меншин, їх радикалізація;

- недостатній контроль за дотриманням Конституції і законівУкраїни;

- суперечливі геополітичні та економічні погляди та орієнтації вітчизняної політичної еліти.

Загрозами внутрішньополітичної безпеці - є явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України [3, с. 33].

Окремо варто звернути увагу на те, що внутрішні загрози є основними загрозами функціонування загальної системи забезпечення національної безпеки. Перш за все, це економічна нестабільність та духовне спустошення бідних верств населення України. Сюди також відносяться тенденції підміни національної безпеки на сімейну чи кланову, відсутність єдиної національної ідеології. Все це може бути основою розвитку ультрарадикальних рухів, що є викликами національній, політичні і внутрішньополітичній безпеці держави. Також значну небезпеку становлять явища в державі, коли соціально- культурні цінності та норми, інституції стають нестійкими, суперечливими, а деякі індивіди невдоволені своїми соціальним становищем.

Після нападу Росії 24 лютого 2022 року та мобілізації українського населення, в першу чергу чоловіків, окремою специфічною загрозою може бути позиція військовослужбовців, які в умовах внутрішньої кризи суспільства, труднощів у Збройних Силах можуть неоцінити роль політичних і економічних чинників та засобів розв'язання проблем і відповідно застосувати військові засоби, відстоюючи силове спрямування політики.

Відмітимо, що багато науковців вважає, що загрози внутрішнього характеру мають вирішальне значення у виборі підходу до забезпечення національної безпеки. Тобто існує думка, що вибір підходу має здійснюватися передусім у контексті закономірностей та особливостей суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку держави [2, с. 136].

Визначимо, що розуміється під політичними небезпеками. Перш за все, це соціальні явища та процеси, які здатні підірвати владу, викликати хаос, збурити міжусобиці і конфлікти, порушити правовий порядок, сприяти загальній деградації, викликати втрату національної незалежності, зруйнувати державу, позбавити громадян політичних прав і свобод, звести нанівець опозицію та можливість впливати на обрану владу. Це насамперед конфронтаційні дії одних соціально-політичних суб'єктів проти інших (держав, його структур, соціальних груп, партій, еліт, осіб тощо) в боротьбі за владу (світову і внутрішню). Але це і такі процеси, як зростання злочинності, тероризму, наркоманії тощо. Наркоманія, наприклад, якщо не вдасться подолати її в майбутньому, здатна розвалити суспільство і державу зсередини. Таким чином, неполітичні явища можуть переродитися у політичні.

У цьому контексті розглянемо приклади. Це може бути внутрішній конфлікт між державою та народом, під час якого відбуваються насильницьке зіткнення між силами правопорядку або армійськими структурами, які зобов'язані підтримати конституційний порядок всередині держави. Конфлікт між урядом та членами опозиції, яких можуть називати відповідно до політичного стану країни, де відбувається конфлікт, «сепаратистистами», «демократами», «терористами», «бойовиками» тощо. Часто опозиція має найсучаснішу зброю (хто її озброює, зазвичай не афішується). Це може бути фактично й зовнішня агресія, яку Рада безпеки ООН за визначеною процедурою санкціонує як миротворчу чи гуманітарну операцію з метою захисту цивільного населення або як контртерористичну операцію для знищення баз і таборів терористів [2, с. 138].

Наведемо роз'яснення політичних явищ, які згадуються вище.

Демократ - це прихильник демократії, такої форми управління, політичного ладу, при якому верховна влада належить народові.

Сепаратизм (від лат. «separatus» - відокремлення) - потреба групи населення відокремитися від іншої частини; течії за надання права автономії частині держави або її повне відлучення й створення цілком нової держави.

Тероризм - свідома суспільно шкідлива діяльність з метою досягнення злочинних цілей, яка проводиться цілеспрямовано із застосуванням насильства, посягань на життя чи здоров'я людей, із можливістю убивств, тортур, захопленням заручників, підпалів, залякуванням населення, дестабілізації органів влади або вчинення інших злочинних дій щодо невинних людей.

Бойовики - учасники бойової групи чи загону, терорист.

Екстремізм - прихильність до крайніх поглядів і заходів у політиці.

Насамкінець зазначимо, що визначальне значення для забезпечення національної безпеки має формування української національної ідеї, яка визначає надію нації, напрями розвитку держави, її ідеологію, стратегію державотворення, ефективну економічну політику, політичні програми національної єдності, програми духовності, що ґрунтуються на освіченості народу та його менталітеті. Вчені Гетьманчук М. П., Грищук В. К., Турчин Я. Б. та ін. вважають, що: «національна безпека України невід'ємна від принципів формування української політичної нації через утвердження української національної ідеї як синтезу ідей державності, патріотизму, солідарності, духовності, конституційного порядку, громадянського миру» [1]. Становлення української політичної нації може відбутися лише на ґрунті єдності головних політичних сил та плюралістичного типу національної самоідентифікації особи.

Глобалізаційні процеси послаблюють здатність держав нейтралізувати загрози національної безпеки. Виникає посилення зовнішніх державних джерел політичного впливу, деформування національної ідентичності. Це вимагає нових підходів до визначення та реалізації державної політики у сфері забезпечення внутрішньополітичної безпеки.

У вересні 2020 році Президент України затвердив стратегію національної безпеки, де територіальна цілісність, державний суверенітет, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку Російської Федерації та інших держав, зокрема від спроб спровокувати внутрішні конфлікти [6].

Пункт 45 Розділу III. «Основні напрями зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави» визначає пріоритетні завдання правоохоронних, розвідувальних та спеціальних державних органів:

- протидія спеціальним інформаційним операціям, розвідувальній, підривній діяльності, кібератакам, російській пропаганді;

- запобігання проявам екстремізму, політично мотивованого насильства, сепаратизму, тероризму;

- припинення діяльності незаконних збройних формувань, спрямованої на повалення конституційного ладу;

- отримання повної і достовірної інформації про політичну світову ситуацію;

- сприяння реалізації національних інтересів та протидія зовнішнім загрозам національній безпеці.

Висновки

внутрішньополітичний національний безпека

Завершуючи, відзначимо, що система забезпечення внутрішньополітичної безпеки України складна та має свої особливості. Проте можемо однозначно стверджувати, що державна політика у сфері забезпечення внутрішньополітичної безпеки має працювати на перспективу та враховувати пріоритетні напрями стратегії національної безпеки, ефективність якої залежить з якою мірою враховуються всі чинники: військові та невійськові, внутрішні та зовнішні. Також держава має залучити до процесу забезпечення освітню систему для розробки відповідних навчальних програм та програм підвищення кваліфікації для посадових осіб центральних органів виконавчої влади працівників місцевого самоврядування та політичних лідерів. В результаті відзначимо, що державна політика у сфері забезпечення внутрішньополітичної безпеки України має ґрунтуватися на принципах єдності, взаємодоповнюваності як національної, так і регіональної безпеки.



Література

1. Гетьманчук М. П., Грищук В. К., Турчин Я. Б. та ін. Політологія / заг. ред. М. П. Гетьманчука. К.: Знання, 2010. 415 с.

2. Кравчук О. Ю. Політична безпека Української держави як чинник демократичного розвитку суспільства: монографія. Миколаїв: видавець Торубара В. В., 2021. 198 с.

3. Кремень В. Г. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: монографія. Київ: МАУП, 1998. 92 с.

4. Ліпкан В. А. Національна безпека України. 2-ге вид. К.: КНТ, 2009. 576 с.

5. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 27.08.2023).

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 14.09.2020 № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037. (дата звернення 01.10.2023)

7. Русенко Н. В. Посади державної служби як особливий засіб забезпечення внутрішньополітичної безпеки України. Innovations and prospects in modern science: proceedings of the 9th International scientific and practical conference. SSPG Publish. Stockholm, Sweden. 2023. Pp. 255-257. URL: https://sci-conf.com.ua/ix-mizhnarodna-naukovo-praktichna- konferentsiya-innovations-and-prospects-in-modern-science-28-30-08-2023-stokgolm-shvetsiya- arhiv/. (дата звернення 01.10.2023)

8. Русенко Н. В. Професійна підготовка спеціалістів як особливий засіб забезпечення внутрішньополітичної безпеки України. Scientific Horizon in the Context of Social Crises: with the Proceedingsof the 14thInternational Scientific and Practical Conference (September 6-8, 2023; Tokyo, Japan) / comp. by LLC SPC «InterConf». Tokyo: Otsuki Press, 2023. № 169, Pp. 119-120. URL:https://archive.interconf.center/index.php/conference-proceeding/ article/view/4316. (дата звернення 01.10.2023)

9. Ситник Г. П., Олуйко В. М., Вавринчук М. П. Національна безпека України: теорія і практика: монографія / заг. ред. Г.П. Ситника. Хмельницький-Київ: Вид-во «Кондор», 2007. 669 с.



References

1. Hetmanchuk M. P., Hryshchuk V. K., Turchyn Ya. B. et al. (2010). Politolohiia [Politology], K.: Znannia. [in Ukrainian].

2. Kravchuk O. Yu. (2021). Politychna bezpeka Ukrainskoi derzhavy yak chynnyk demokratychnoho rozvytku suspilstva [Political security of Ukraine: conceptual principles and system of support]. Mykolaiv: vydavets Torubara V. V. [in Ukrainian].

3. Kremen V. H. (1998). Politychna bezpeka Ukrainy: kontseptualni zasady ta systema zabezpechennia [Political security of Ukraine: conceptual principles and system of support]. Kyiv: MAUP. [in Ukrainian].

4. Lipkan V. A. (2009) Natsionalna bezpeka Ukrainy [National security of Ukraine]. K.: KNT. [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy: pryiniatyi 21.06.2018 r. № 2469-УШ. [Law of Ukraine On National Security of Ukraine from June 21, 2018, № 2469-VIII]. [in Ukrainian]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text

6. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14 veresnia 2020 roku «Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14.09.2020 r. № 392/2020 [Decree of the President of Ukraine On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine from September 14, 2020 «On the National Security Strategy of Ukraine»] from September 14, 2020, № 392/2020]. Retrieved from: https://www.president.gov.ua/ documents/3922020-35037

7. Rusenko N. V. (2023) Posady derzhavnoi sluzhby yak osoblyvyi zasib zabezpechennia vnutrishnopolitychnoi bezpeky Ukrainy [Civil service positions as a special means of ensuring internal political security of Ukraine]. The 9-th International scientific and practical conference «Innovations and prospects in modern science». (Pp. 255-257). Stockholm: SSPG Publish. [in Sweden]. Retrieved from: https://sci-conf.com.ua/ix-mizhnarodna-naukovo-praktichna-konferentsiya- innovations-and-prospects-in-modern-science-28-30-08-2023-stokgolm-shvetsiya-arhiv/

8. Rusenko N. V. (2023) Profesiina pidhotovka spetsialistiv yak osoblyvyi zasib zabezpechennia vnutrishnopolitychnoi bezpeky Ukrainy [Professional training of specialists as a special means of ensuring internal political security of Ukraine]. The 14-th International Scientific andPractical Conference «Scientific Horizon in the Context ofSocial Crises». № 169, (Pp. 119-120). Tokyo: Otsuki Press. [in Japan]. Retrieved from: https://archive.interconf.center/index.php/ conference-proceeding/article/view/4316.

9. Sytnyk H. P., Oluiko V. M. & Vavrynchuk M. P. (2007). Natsionalna bezpeka Ukrainy: teoriia i praktyka [National security of Ukraine: theory and practice]. Khmelnytskyi-Kyiv: Vyd-vo «Kondor». [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...