Принцип підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб: змістовне наповнення в умовах децентралізації влади

доктор юридичних наук, доцент

м. Дніпро

Анотація

У статті розкривається сутність підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб із точки зору концептуальних підходів до його розуміння, стану розвитку і впровадження стандартів доброго урядування (good governance). Важливе значення для створення моделі національної локальної демократії у вигляді місцевого самоврядування відіграють уявлення вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно підзвітності як необхідної чесноти і підзвітності як механізму, процесу, що потребує спостереження оптимальної моделі та оцінювання; звернення до процедурного розуміння підзвітності, її різних форм (варіантів) і, зрештою, виокремлення вертикальних відносин підзвітності, що визнаються обов'язковими і такими, що передбачають безпосередні санкції; встановлення відмінностей і подібності понять підзвітності та відповідальності. Такі теоретичні уявлення позначаються на визначенні змісту і сутності принципу підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб, його закріпленні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 й дотриманні в ході зміцнення місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Ключові слова: добре урядування (good governance), органи місцевого самоврядування, територіальна громада, принцип підзвітності та відповідальності, децентралізація влади, контроль, нагляд.

Abstract

Dmytro Selikhov. The principle of accountability and responsibility of local selfgovernment bodies and their officials: substantive content in conditions of decentralization of power. The article provides the essence of accountability and responsibility of local self-government bodies and their officials in terms of conceptual approaches to its understanding and the state of development and implementation of good governance standards. The ideas of domestic and foreign researchers about accountability as a necessary virtue and accountability as a mechanism, a process that requires observation of the optimal model and evaluation; appeal to the procedural understanding of accountability, its various forums (options) and, ultimately, the allocation of vertical accountability relations that are recognized as mandatory and those that provide for direct sanctions; establishment of the differences and similarities of the concepts of accountability and responsibility play an important role in creating a model of national local democracy in the form of local self-government. Such theoretical concepts affect the definition of the content and essence of the principle of accountability and responsibility of their bodies and officials to territorial communities, its consolidation by the Law of Ukraine «On Local Self-Government in Ukraine» of May 21, 1997, and its observance in the course of reforming local self-government and territorial organization of power in Ukraine.

It is emphasized that in the arsenal of good governance standards, the standards of the European Charter of Local Self-Government, which summarizes and defines the principles of democracy at the local and regional level generally recognized in Europe and obliges the parties to apply the basic rules which guarantee the political, administrative and financial independence of local self-government bodies, accountability has a place and role of the principle of good democratic governance at the local level, first of all, to ensure that deputies of local councils and public officials take responsibility and are responsible for their activities.

As a result of the decentralization of power in Ukraine and adaptation to military conditions, the principle of accountability and responsibility of their bodies and officials to territorial communities is expanding and deepening, and its effective implementation is taking place in various forms and means of communication and feedback to territorial communities.

Keywords: good governance, local governments, territorial community, the principle of accountability and responsibility, decentralization of power, control, supervision.

Основна частина

Постановка проблеми. Забезпечення органами місцевого самоврядування високих соціальних стандартів життя громадян, сприяння реалізації ними прав, свобод і законних інтересів є неодмінною якістю і характерною особливістю громадянського суспільства. Дотримання органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами принципу підзвітності та відповідальності в умовах децентралізації влади позначається на запобіганні суттєвому обмеженню й порушенню прав і законних інтересів територіальних громад. У результаті децентралізації, передбаченої Європейською хартією місцевого самоврядування, в якій узагальнюються та визначаються загальновизнані в Європі принципи здійснення демократії на місцевому і регіональному рівні та зобов'язання сторін застосовувати основні правила, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність органів місцевого самоврядування [1], спрямованість на ефективність реорганізації публічної влади, послаблення останньої в ході перерозподілу владних повноважень позначається на встановленні самостійності органів місцевого самоврядування, їхній самодостатності та можливості вирішувати питання й захищати інтереси місцевого значення як прерогативи найнижчого рівня управління на місцях [2, с. 50].

Важливе значення при цьому має належне обґрунтування принципів місцевого самоврядування, без яких неможливе формулювання пріоритетів і напрямів реформи місцевого самоврядування, звернення до спроб адаптації системи місцевого самоврядування в Україні до європейських стандартів і, відповідно, покращення рівня життя населення.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. У працях таких вітчизняних та іноземних дослідників, як М. Баймуратов, Ю. Голик, М. Бовенс, М. Канавець, І. Ковбас, В. Колпаков, Б. Кофман, П. Крайній, П. Любченко, Я. Вернер та ін., публікаціях політиків, представників громадянського суспільства вирішуються питання визначення та законодавчого закріплення європейських стандартів у діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, прийняття оновленого законодавства про місцеве самоврядування задля його належного реформування, організації ефективного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування, розвитку інститутів громадянського суспільства [3-4]; чіткого розмежування нормативної концепції підзвітності та більш вузького описового її значення як інституційного механізму. Проте не втрачають актуальності й теоретико - правові підходи, котрі сприяли б пошуку надійного механізму реалізації органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами принципів місцевого самоврядування, перспектив його законодавчого закріплення та подальшого використання на практиці.

Мета статті - розкрити зміст принципу підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб із точки зору концептуальних підходів до його розуміння, стану розвитку і впровадження стандартів доброго урядування (good governance) в умовах децентралізації влади в Україні.

Виклад основного матеріалу. У загальному розумінні підзвітність є особливою специфічною сферою відносин між наділеними владою особами і тими особами, хто таку владу їм надав, у яких від останніх залежить залучення перших до запровадження певного набору стандартів, оцінювання, а також наскільки повно вони виконують свої обов'язки у світлі цих стандартів, накладення санкцій, якщо буде встановлено їх невиконання.

У дослідженнях нідерландського політолога, професора з державного управління М. Бовенса і так званої «Утрехтської школи» підзвітності наголошується на двох основних концепціях підзвітності: підзвітності як необхідної чесноти і підзвітності як механізму, процесу, що потребує спостереження та оцінювання. У першому випадку підзвітність використовується переважно як нормативна концепція, як набір стандартів; розглядається як позитивна якість організацій чи посадових осіб. У другому випадку підзвітність використовується у більш вузькому, описовому значенні. Вона розглядається як інституційний зв'язок або домовленість, у якій учасник може бути притягнутий до відповідальності [5, с. 946]. У працях старшого професора політології, адміністрування й організування факультету економічних і соціальних наук Потсдамського університету, доктора Я. Вернера стверджується, що публічність, як і споріднене поняття «прозорість», є «чарівною концепцією» й невіддільною частиною актуального та повсюдного дискурсу доброго урядування (good governance), а також значущим елементом будь-яких дебатів про реформування публічного сектора. В обґрунтуванні думки про те, що важливість підзвітності можна зрозуміти лише в її ключовому взаємозв'язку із сучасними концепціями ефективності й легітимності, вчений звертається до процедурного розуміння підзвітності, її різних форм (варіантів) і, зрештою, виокремлює вертикальну, діагональну та горизонтальну форму або природу зобов'язання, тобто напрям функціонування підзвітності. Вертикальні відносини підзвітності при цьому визнаються обов'язковими, такими, що передбачають безпосередні санкції [6]. У такий спосіб формується конкретний зміст підзвітності, котрим об'єднується звітність, зобов'язання і санкції [6]. У підготовлених на основі матеріалів Центру експертизи реформ місцевого самоврядування Ради Європи в межах програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні» практичних посібниках підзвітність, що перебуває серед узагальнених Радою Європи та рекомендованих до впровадження Комітетом міністрів Ради Європи 12 принципів доброго демократичного врядування, передбачає наявність перевірених практикою механізмів, що дозволяють в умовах реалій XXI сторіччя за допомогою залучення до прийняття та реалізації рішень і політик усіх заінтересованих сторін уникати великої кількості ризиків і досягати у найбільш прийнятні терміни та за найбільш прийнятний бюджет планованих результатів, забезпечуючи тим самим оптимальну для всіх сторін якість публічного управління, динамічний розвиток та позитивні зміни у суспільстві [2, с. 4, 7-8]. Особливої актуальності набуває підзвітність як принцип доброго демократичного врядування на місцевому рівні, насамперед у контексті стимулювання депутатів місцевих рад та публічних службовців брати відповідальність та бути відповідальними за свою діяльність [2, с. 11], а також як складова відповідної політики на місцевому рівні [7]. У межах континентальної системи місцевого самоврядування в Європі підзвітність членам територіальної громади корелюється із залученням громадськості до обговорення і знаходить свій вияв у тих процедурах, у яких члени територіальної громади залучаються до процесу прийняття рішень на всіх стадіях із подальшим відкритим процесом реалізації таких рішень і контролем із боку громадськості у порядку, визначеному законодавством [8, с. 11].

Під відповідальністю розуміються суспільні відносини, що стосуються забезпечення інтересів і свобод взаємопов'язаних сторін, гарантуються суспільством і державою і формуються на основі послідовної взаємодії трьох складників: а) усвідомлення обов'язку; б) оцінка поведінки; в) застосування санкцій [9, с. 522; 10, с. 358-359]. Таке розуміння відповідальності значною мірою збігається з поняттям підзвітності.

Вважається, що фундаментальні принципи демократії, як-от закріплення та гарантованість прав і свобод людини, політична багатоманітність (плюралізм), поділ влади, гласність, залучення населення до вирішення питань державного значення, слугують запорукою успішного застосування багатьох інших принципів, зокрема, підзвітності і підконтрольності посадових осіб та управлінських органів перед представницькими органами і населенням [11, с. 501; 12, с. 86-87].

Визнанням та відданістю ідеї створення власної моделі локальної демократії у вигляді місцевого самоврядування як конституційно-правового інституту і найважливішої іманентної ідентифікаційної ознаки демократичної правової державності [13, с. 37] зумовлюється і значною мірою пояснюється закріплення принципів місцевого самоврядування в національному законодавстві України, в тому числі принципу підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається здійснення місцевого самоврядування в Україні на таких принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування [14]. На той момент, коли здійснюються перші кроки щодо децентралізації, цим законом встановлюється, що органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність щодо самоврядування (ст. 75) [14]. Ним встановлюється, що сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - органам виконавчої влади (ч. 6 ст. 42), а також те, що виконавчі органи місцевих рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ст. 11) [14].

Ратифікація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом знайшла своє відображення в низці політико-правових документів України та вкотре підтвердила її наміри модернізувати систему публічного управління.

У Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України №333-р від 01.04.2014, були передбачені засади, на яких має відбуватися децентралізація влади, покликана забезпечувати органам місцевого самоврядування широкі організаційні, функціональні, матеріальні ресурси [15], і побудова відповідної системи місцевого самоврядування. У документі говориться, що реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади повинно здійснюватися з дотриманням принципів: верховенства права; відкритості, прозорості та громадської участі; повсюдності місцевого самоврядування; субсидіарності; доступності публічних послуг; підзвітності та підконтрольності органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді; підконтрольності органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади у питаннях дотримання Конституції та законів України; правової, організаційної та фінансової спроможності місцевого самоврядування; державної підтримки місцевого самоврядування; партнерства між державою та місцевим самоврядуванням; сталого розвитку територій [16]. Відтворення в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні положень Європейської хартії місцевого самоврядування та інших міжнародних договорів, рекомендацій Ради Європи у сфері місцевої і регіональної демократії відбувалося з урахуванням значущості і дієвості принципу підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб перед територіальною громадою.

На Національному форумі «Безпечні та спроможні громади майбутнього» 21 лютого 2022 р. було підведено підсумки та визначено стратегічні пріоритети реформи децентралізації в Україні. За три дні потому розпочалося широкомасштабне вторгнення рф в Україну, і перед територіальними громадами постали суворі виклики. За спостереженнями Центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень українські громади не тільки проходять власний «краш-тест» в абсолютно жорстких і небезпечних умовах, але й упроваджують на практиці принципи й стандарти основних міжнародних документів у сфері місцевого самоврядування, котрі є особливо важливими під час війни та:

- доводять справедливість ідеї субсидіарності, закріпленої в Європейській хартії місцевого самоврядування;

- підтверджують доцільність розширення поняття місцевого самоврядування в редакції Всесвітньої декларації місцевого самоврядування (Ріо-де-Жанейро, 26 вересня 1985 р.), а саме представлення його як «право й обов'язок місцевих органів влади

регулювати і вести державні справи під свою особисту відповідальність і в інтересах місцевого населення»;

- «сміливо й рішуче беруть на себе відповідальність за створення, прямо чи опосередковано, економічного зростання» на місцях відповідно до Європейської хартії міст 1992 р. [17, с. 5].

За таких обставин у нагоді стало збалансоване застосування механізмів підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб територіальній громаді.

Висновки. Отже, важливе значення для створення моделі національної локальної демократії у вигляді місцевого самоврядування відіграють уявлення вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно підзвітності як необхідної чесноти і підзвітності як механізму, процесу, що потребує спостереження оптимальної моделі та оцінювання; звернення до процедурного розуміння підзвітності, її різних форм (варіантів) і, зрештою, виокремлення вертикальних відносин підзвітності, що визнаються обов'язковими і такими, що передбачають безпосередні санкції; встановлення відмінностей і спільних рис понять підзвітності та відповідальності. Такі теоретичні уявлення позначаються на визначенні змісту і сутності принципу підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб, його закріпленні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» й дотриманні в ході зміцнення місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

В арсеналі стандартів доброго урядування (good governance), стандартів Європейської хартії місцевого самоврядування, що узагальнює та визначає загальновизнані в Європі принципи здійснення демократії на місцевому і регіональному рівнях та зобов'язує сторони застосовувати основні правила, котрі гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність органів місцевого самоврядування, підзвітності відводиться місце та роль принципу доброго демократичного врядування на місцевому рівні, насамперед для забезпечення того, щоб депутати місцевих рад та публічні службовці брали на себе відповідальність та були відповідальними за свою діяльність.

У результаті децентралізації влади в Україні, подолання суворих викликів відсічі окупантам, матеріально-технічного забезпечення територіальної оборони та національного спротиву, організації евакуації та приймання внутрішньо переміщених осіб відбувається розширення та поглиблення змісту принципу підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб, його реалізація з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Список використаних джерел

місцевий самоврядування демократія підзвітність

1. Канавець М.В. Сучасні підходи та зарубіжний досвід децентралізації публічної влади на місцевому і регіональному рівнях. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. 2015. №1 (119). С. 105-110.

2. Бенчмаркінг доброго врядування: практ. посібник; за заг. ред. А. Гука. Київ: ТОВ «Видавництво «Юстон», 2018. 60 с.

3. Колпаков В.К., Ковбас І. В., Крайній П. І. Європейські принципи місцевого самоврядування та проблеми їх законодавчого закріплення в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2020. Вип. 60. С. 113-118.

4. Голик Ю.Ю. Реалізація принципу підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування: компаративний аналіз. Нове українське право. 2023. Вип. 1. С. 208-214.

5. Bovens M. Two Concepts of Accountability: Accountability as a Virtue and as a Mechanism. West European Politics. 2010. Vol. 33 (5). Р. 946-967.

6. Вернер Я. Концепція «підзвітності». URL:http://agree-europe.de/images/Expertenbeitraege/Expertenbeitrag_Jann_UKR.pdf.

7. План дій Ради Європи для України на 2023-2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова». URL: https://rm.coe.int/action-plan-ukraine-2023-2026-ukr/1680aa8282.

8. Марченко В. Системи місцевого самоврядування в контексті проведення реформи децентралізації влади в Україні. International Science Journal of Jurisprudence & Philosophy. 2023. Vol. 2, No. 2. Р. 8-17. URL: https://isg-journal.com/isjjp/article/view/336/171.

9. Муніципальне право України: підруч.; ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький. Киів: Юрінком Інтер, 2006. 592 с.

10. Любченко П.М. Муніципальне право: підруч. Харків: Право, 2019. 512 с.

11. Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В. та ін. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ юрид. вищ. навч. закл.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. Харків: Право, 2009. 584 с.

12. Тополевський Р.Б., Федіна Н.В. Теорія держави і права: навч. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 268 с.

13. Баймуратов М.О., Кофман Б.Я. «Муніципальна людина»: параметральні ознаки, поняття, роль і значення в формуванні і функціонуванні локальної демократії та демократичної правової державності. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. №5. С. 37-45.

14. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997. URL: 1Шрз:/// акоп. гас1а.доу.ііа/1а\\з/з1іо\\/280/97-іір/#Те\1.

15. Наливайко Л.Р., Чепік-Трегубенко О.С. Децентралізація влади в Україні в умовах розбудови демократичного громадянського суспільства. Підприємництво, господарство і право. 2015. №10. С. 44-47.

16. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р. UrL: Ь11р8:/// акоп. га4а.доу. иа/1а\8/8Іо\/333-2014-р#Техі.

17. Потапенко В.Г., Баранник В.О., Бахур Н.В. та ін. Місцеве самоврядування як чинник стійкості тилу: аналіт. доп.; за ред. В.Г. Потапенка. Київ: НІСД, 2023. 54 с.

References

1. Капауеіз, M.V. (2015) БиеЬазпі ріТкИоТу 1а /агиЬі/hnyi d<>svid Теізепігаїі/аізіі риЬїісЬпоі уїаСу па шізізеуоши і геїііопаїпоти гіупіакії [МоСегп арргоас-hes and іогеідп experience оі' decentгa1i/ation оі' риЬІіс ро\ег аі the їосаї апсі гедіопаї levels]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filosofiia. Politolohiia. №1 (119). рр. 105-110. [іп икг.].

2. Вепсіїтагктії сіоЬгоііо угiaduуannia [ВепсЬшагктд оі' good доуегпапсе]: ргакі. posiЬnyk; /а /ah. ced. A. Ника. Куіу: TOV «Vydaуnytstуo «Iiist<>ii>>. 2018. 60 р. [іп икг.].

3. Коїракоу, V. К., Kbytes, I.V., Кгаіпіі, P.I. (2020) Yeугopeiski pгyntsypy шistseуoho saшoyгiaduyannia іа ргоЬІешу уікі /akonodaychoho /акгіріеппіа у икгаіпі [Еигореап ргіпсір^ оі' їосаї se1f-goyeгnшent апсі pгoЬ1eшs оі' іИєіг 1egis1aіiye conso1idation іп Цкгаіпе]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Senia PRAVO. Vyp. 60. рр. 113-118. [іп икг.].

4. Ноїук, Yu. Yu. (2023) Rea1i/atsiia pгyntsypu ріС/уіітміі іа yidpoyida1nosti огіапіу шistseyoho saшoyгiaduyannia: кошрагаіуупуі апаїі/ [Ішрїешепіаііоп оі' the ргіпсірїе оі' ассоипіаЬіїііу апсі гesponsiЬi1ity оі' їосаї se1f-goyeгnтent Ьodies: а сошрагаііуе ana1ysis]. Nove ukrainske pravo. Issue 1. рр. 208-214. [іп икг.].

5. Воуеі^. M. (2010) Т\о Concepts оі' АссоипіаЬіїііу: АссоипіаЬіїііу as а Vnlue апсі as а Месіїаітш. West European Politics. Vo1. 33 (5). Р. 946-967.

6. Уегпег, Ya. Konіsepіsiia «ріС/уіітміі» [The сопсері оі' «ассоипіаЬіїііу»]. URL: 1іір:// адгее-еигоре.de/iшages/ExpeгtenЬeitгaege/ExpeгtenЬeitгag_Jann_UKR. рсіі'. [іп икг.].

7. Рїап сііі Rady Yeyгopy сіїіа икгаіпу па 2023-2026 гоку «Зііік^і, уіСпоуїеппіа іа у'ісІЬпсІоуа» [Асііоп Рїап оі' die Соипсії оі' Еигоре Іог икгаіпе Іог 2023-2026 «Resi1ience, Recoyeгy and Reconsігucіion»]. UrL: hііps:// гш.coe.int/acіion-p1an-ukгaine-2023-2026-ukr/1680aa8282. [іп икг.].

8. МагсИепко. V. (2023) Sysіeшy шisіseyoho saшoyгiaduyannia у копіек^іі ргоуеСеппіа геіогшу deіsentгa1i/aіsii уїаСу у икгаіпі [І.осаї se1f-goyeгnтenі sysіeшs іп іИє сопіехі оі'іИє геіогш оі' ро\ег Сесепігаїі/аііоп іп икгаіпе]. International Science Journal of Jurisprudence & Philosophy. Vo1. 2, Ыо. 2. рр. 8-17. URL: hііps://isg-jouгna1.coт/isjjp/aгtic1e/yiew/336/171. [іп икг.].

9. Мип^ураїпе ргауо икгаіпу [Мипісіраї їа\ оі' икгаіпе]: рісІгпсЬ.; fed. V.F. РоЬогіїко, O.F. Fгyіskyi. Куіу: Yuгinkoш Іпіег, 2006. 592 р. [іп икг.].

10. LiuЬchenko, Р.М. (2019) Muniіsypa1ne ргауо [Мипісіраї їа\у|: рісігпск. КЬагкіу: Ргауо. 512 р. [іп икг.].

11. Tsyik, М. V., Рєі^Иуп, O.V., Аугашепко, L.V. іа іп. (2009) Zahahia іеогііа Сег / Ьауу і ргауа [(іепегаї ііієогу оі'іИє sіaіe and їа\): ріСгпсІї. сіїіа sUid уигуС. yyshch. паус-h. /акї.; /а геС. d-га уигуС. паик, ргоі'., акасі. АРгЫ икгаіпу М. V. Tsyika, d-га уигуС. паик, ргоі'., акасі. АРгЫ икгаіпу O.V. РеПаЛіспа. КЬагкіу: Ргауо. 584 р. [іп икг.].

12. Topo1eyskyi, R. В., Fedma, N.V. (2020) Теогііа Сег / Ьауу і ргауа [ТИєогу оі'іИє sіaіe and їа\]: паусії. posiЬnyk. Lyiy: LyDUVS. 268 р. [іп икг.].

13. Ваішигаіоу, М. O., Коїшап, В. Ya. (2022) «Muniіsypa1na їіиСупа»: рагашеігаїпі о/паку, ропіаіііа, гої і /пасЬеппіа у Іогшиуаппі і Іипкзіопиуаппі їокаїпоі Сешокгаііі іа deшokгaіychnoi ргауоуоі Сег/Ъаупо8Й [«Мипісіраї регеоп»: рагашеігіс teatores, concepіs, гоїе and significance іп іИє Іогшаііоп and і'ппсііопіпд оі' їосаї Сешосгасу and Сешосгаііс їедаї staіehood]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo. №5. рр. 37-45. [іп икг.].

14. Рго шisіseye saшoyгiaduyannia у икгаіпі [АЬоиі їосаї se1f-goyeгnmenі іп икгаіпе]: Zal «>n икгаіпу уіС 21.05.1997. URL: hііps:///akon.гada.goy.ua/1aws/show/280/97-вр/#Text. [іп икг.].

15. №їууаіко, L.R., Chepik-TгehuЬenko, O.S. (2015) Deіsentгa1i/aіsiia уїаСу у икгаіпі у ишоуакй го/ЬпСоуу deшokгaіychnoho hгoшadianskoho suspi1sіya [Бесепігаїі/аііоп оі' ро\ег іп икгаіпе іп die сопіехі оі' ЬпіїСіпд а Сешосгаііс сіуії socieіy]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. №10. рр. 44-47. [іп икг.].

16. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini [On the approval of the Concept of reforming local self-government and territorial organization of power in Ukraine]: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 01.04.2014 №333-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р#Text. [in Ukr.].

17. Potapenko, V.H., Barannyk, V.O., Bakhur, N.V. ta in. (2023) Mistseve samovriaduvannia yak chynnyk stiikosti tylu [Local self-government as a factor in the stability of the rear]: analit. dop.; za red. V.H. Potapenka. Kyiv: NISD. 54 р. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru