Впровадження зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління та економіки

Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

Впровадження зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні

В'ячеслав Анісімов, аспірант

Анотація

В статті розглянуто напрями імплементації зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні. Визначено. Що в Україні механізми протидії корупційним ризикам в системі публічної служби знаходяться на стадії розвитку, а відтак відзначаються системними прогалинами. Розкрито досвід Нідерландів, Болгарії, Литви, Молдови, Казахстану та США в даній сфері. З'ясовано, що взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та громадськості в Нідерландах ґрунтується на відкритості, незалежності антикорупційних органів, активній участі громадян та професійних стандартах для державних службовців; в Литві - на прозорості, активній участі громадськості та дотриманні найвищих стандартів етики та законності; в Сполучених Штатах Америки - на прозорості, демократичних засадах та міцному правовому фундаменті; в Казахстані - має на меті сприяти створенню більш прозорої, відповідальної та інтегральної системи, яка б підвищувала довіру громадян та забезпечувала реальний прогрес у боротьбі з корупцією. Визначено напрями імплементації зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні, зокрема оптимізація роботи антикорупційних органів є ключовою стратегією у протидії корупції; забезпечення відкритості та прозорості, оскільки це сприяє підвищенню відповідальності владних структур та зниженню можливостей для корупційних дій; впровадження електронних сервісів та онлайн-платформ для звернень громадян; забезпечення можливості громадян брати участь у дискусіях та процесах прийняття рішень щодо бюджетних видатків та інших важливих питань; розробка та впровадження кодексів етики для державних службовців та обранців; проведення різного роду кампаній, спрямованих на підвищення інформованості громадськості та освітні програми для населення; забезпечення міжнародної співпраці. Встановлено, що в процесі виконання даних заходів важливо забезпечити широку громадську участь у процесі прийняття рішень та моніторингу їхньої реалізації.

Ключові слова: органи публічної влади, громадськість, корупція, протидія корупції, механізми протидії корупційним ризикам, напрями імплементації зарубіжного досвіду.

Viacheslav Anisimov

Graduate student of the Department of Public Administration and Economics, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv, Ukraine

Implementation of foreign experience of interaction between public authorities in combating corruption and representatives of the public in Ukraine

Abstract

The article examines the directions of implementation of foreign experience of interaction between public authorities in combating corruption and representatives of the public in Ukraine. Defined. That in Ukraine, the mechanisms for countering corruption risks in the public service system are at the stage of development, and therefore are characterized by systemic gaps. The experience of the Netherlands, Bulgaria, Lithuania, Moldova, Kazakhstan and the USA in this area is disclosed. It was found that the interaction of public authorities in the fight against corruption and the public in the Netherlands is based on openness, independence of anti-corruption bodies, active participation of citizens and professional standards for civil servants; in Lithuania - on transparency, active participation of the public and compliance with the highest standards of ethics and legality; in the United States of America - on transparency, democratic principles and a strong legal foundation; in Kazakhstan - aims to contribute to the creation of a more transparent, responsible and integrated system that would increase the trust of citizens and ensure real progress in the fight against corruption. The areas of implementation of the foreign experience of cooperation between public authorities in combating corruption and representatives of the public in Ukraine have been determined, in particular, optimizing the work of anti-corruption bodies is a key strategy in combating corruption; ensuring openness and transparency, as this contributes to increasing the responsibility of power structures and reducing opportunities for corruption; introduction of electronic services and online platforms for citizen appeals; ensuring the opportunity for citizens to participate in discussions and decision-making processes regarding budget expenditures and other important issues; development and implementation of codes of ethics for civil servants and elected officials; carrying out various campaigns aimed at increasing public awareness and educational programs for the population; ensuring international cooperation. It was established that in the process of implementing these measures, it is important to ensure broad public participation in the process of decision-making and monitoring of their implementation.

Keywords: public authorities, the public, corruption, anti-corruption, anticorruption risk mechanisms, areas of implementation of foreign experience.

Вступ

Постановка проблеми. В системі публічної служби проблематика протидії корупційним ризикам вважається дуже актуальною не тільки для України, а й для решти країн світу, тому що стабільність демократичного становлення держави значним чином залежить від відповідного впровадження принципів законності й справедливості під час виконання публічної служби та, крім того, обов'язкового додержання положень діючого законодавства її представниками. Незважаючи на важливість, в Україні механізми протидії корупційним ризикам в системі публічної служби знаходяться на стадії розвитку, а відтак відзначаються системними прогалинами, а також вимагають покращення з метою зростання результативності їх використання. Зазначене спричиняє потребу розгляду міжнародного досвіду протидії корупційним ризикам у системі публічної служби щодо змоги його введення у вітчизняну практику.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою дослідження взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості займалися багато вітчизняних науковців, зокрема В. Вербановський, О. Яременко, С. Яременко, В. Чепелюк та інші.

Мета статті - розглянути напрями імплементації зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні.

Виклад основного матеріалу

Одна з головних і провідних іноземних практик протидії корупційним ризикам - методологія «превентивної самооцінки корупційної вразливості в публічній сфері», що введена 2003 р. у Нідерландах. Базуючись на зазначеній методиці, державні органи мали можливість оцінювати корупційні ризики. Характерною ознакою останньої стало застосування двох методів, що узгоджені в процесуальному й процедурному аспектах, а саме аналізу законодавства й здійснення опитувань посадовців. Завдяки такій комбінації вдалося вийти за рамки формального оцінювання ризиків як в основному гіпотетичних моделей поведінки (ідеальних типів) й окреслити змоги введення таких моделей в розрізі певних обставин.

Варто відмітити, що «в Нідерландах здійснюється цікава практика застосування методу самооцінки «Self-Assessment INTegriteit», або «SAINT». Методом є семінар, який складається з двох етапів. Спочатку учасники вибирають найбільш вразливі процеси на основі інвентаризації основних і допоміжних процесів оцінюваної організації. Потім описуються найбільш серйозні ризики при забезпеченні доброчесності в рамках окремих процесів. Наступним етапом оцінюється існуюча в організації система забезпечення доброчесності на предмет ефективності та адекватності. У підсумку, учасники складають карту, де відображуються заходи, що вживаються в системі забезпечення доброчесності, у тому числі ті, які оптимально підходять для зміцнення захисту вразливих сторін, що утворюються в результаті процесів, найбільш схильних до корупції» [1].

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Нідерландах базується на відкритості, прозорості та активній участі громадян. Нідерланди славляться своєю низькою рівнем корупції та високим рівнем довіри до державних інституцій. Ось кілька ключових аспектів взаємодії органів влади з протидії корупції та громадськості у Нідерландах:

1. У Нідерландах високий рівень доступу до публічної інформації, включаючи фінансові звіти органів влади, контракти, закупівлі та інші документи.

2. Громадськість активно залучається до рішень, пов'язаних з протидією корупції та антикорупційною політикою. Громадські організації, журналісти та активісти можуть брати участь у моніторингу діяльності державних органів.

3. Антикорупційні органи у Нідерландах, як от Рада з попередження корупції, мають високий ступінь незалежності та можливість проводити об'єктивні розслідування.

4. В Нідерландах розвинуті електронні платформи для подання звернень громадян, запитів на інформацію та інших заявок.

5. Державні службовці та обранці мають дотримуватися високих етичних стандартів. Дотримання цих стандартів важливо для підтримання довіри громадськості.

6. Журналістика грає важливу роль у виявленні корупційних схем та недоліків у роботі органів влади. В Нідерландах діяльність журналістів часто спрямована на розслідування корупційних випадків.

7. В деяких органах влади можуть функціонувати етичні комітети або ради, які спостерігають за дотриманням етичних стандартів та надають рекомендації.

8. Нідерланди співпрацюють з іншими країнами та міжнародними організаціями у боротьбі з корупцією, обмінюючись досвідом та найкращими практиками.

Загалом, взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та громадськості в Нідерландах ґрунтується на відкритості, незалежності антикорупційних органів, активній участі громадян та професійних стандартах для державних службовців.

Болгарський досвід протидії корупційним ризикам у публічній службі визначено Законом «Про корупцію та конфіскацію незаконно набутого майна» від 19 січня 2018 року. З-поміж напрямів запобігання корупції цим нормативно-правовим актом регламентовано здійснення аналізу, напрацювання й рекомендування заходів стосовно запобігання й протидії корупції, а також здійснення координації їх введення. Втілювати зазначені положення делеговано Комісії з протидії корупції й конфіскації незаконно набутого майна, на котру згідно із статтею 32 названого вище закону покладено зобов'язання реалізувати такі заходи, щоб протидіяти корупційним ризикам у публічній службі:

- «узгоджувати кожен законопроект, підготовлений органами виконавчої влади, щодо наявності корупційного ризику, а також проводити подальший аналіз впливу закону;

- визначити та проаналізувати сфери ризику корупції;

- розробити заходи з антикорупційною орієнтацією;

- методично підтримувати застосування заходів з антикорупційною орієнтацією;

- провести подальший аналіз впливу щодо застосованих заходів антикорупційною орієнтацією;

- розробляти методології оцінки корупційного ризику, етичні стандарти поведінки, системи перевірки доброчесності та надавати допомогу у їх впровадженні;

- розробити пропозиції щодо внесення змін до законодавства з антикорупційною спрямованістю» [2].

Встановлений рівень корупційного ризику дозволяє визначити відповідні й дієві заходи стосовно управління ними. Так, «збір підписів працівників для підтвердження та забезпечення їх обізнаності із антикорупційним законодавством, запровадження або вдосконалення систем постійного моніторингу та аналізу ризиків корупції в структурі та звітність про результати роботи, вдосконалення організації роботи за допомогою підвищення контролю за структурними підрозділами, особливо сприйнятливими до корупційного тиску (комісії з державних закупівель, концесії, оцінки, дозволи тощо), вдосконалення системи доступності повідомлення та збору сигналів про корупцію від викривачів та подальші перевірки, дій у разі виявлення, а також підтвердження таких порушень. Окрім того, здійснення публічної служби із середнім або високим ризиком підлягає регулярному моніторингу» [3].

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Болгарії є актуальним питанням у зв'язку з високим рівнем корупції та слабкістю антикорупційних механізмів у країні. Ось кілька аспектів взаємодії, які можна виділити:

1. Боротьба з корупцією передбачає публічний доступ до інформації про діяльність органів влади. У Болгарії є закон про доступ до публічної інформації, але часто існують перешкоди в отриманні необхідних документів.

2. В Болгарії діє «Комісія проти корупції» та «Прокуратура за боротьбу з організованою злочинністю», але їхній ступінь незалежності та ефективності обговорюється.

3. Громадські організації та громадські активісти можуть відігравати важливу роль у моніторингу корупційних випадків та впливі на політичні рішення. Проте в Болгарії часто спостерігається ворожість до громадських організацій та обмеження їхньої діяльності.

4. За різними оцінками, медіа у Болгарії відчувають тиск та обмеження від державних органів. Журналістика може грати важливу роль у виявленні корупції, але дотримання свободи слова є ключовим.

5. Забезпечення високих стандартів уникнення конфлікту інтересів серед державних службовців та обранців є важливим аспектом боротьби з корупцією.

При всіх вищевказаних аспектах, взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та громадськості у Болгарії потребує підсилення для забезпечення більш ефективної боротьби з цим явищем.

У Литві «протидія корупційним ризикам в системі публічної служби здійснюється у відповідності до Закону «Про запобігання корупції» від 28 травня 2002 року. Статтею 5 цього нормативно-правового акту, до заходів запобігання корупції віднесено аналіз корупційного ризику, який законодавчо розтлумачений як аналіз діяльності державних або муніципальних установ з точки зору боротьби з корупцією у порядку, встановленому Урядом, та мотивованих висновків щодо зменшення корупції, підготовки антикорупційної програми та подання пропозицій щодо змісту програми, а також рекомендації державним чи муніципальним установам щодо інших заходів щодо запобігання корупції» [4].

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Литві базується на прозорості, активній участі громадськості та дотриманні найвищих стандартів етики та законності. Ось деякі аспекти цієї взаємодії:

1. В Литві діє «Вище антикорупційний бюро» (STT), яке відповідає за дослідження корупційних злочинів та виявлення корупційних схем. Ця організація має високий рівень незалежності та автономії.

2. Литва акцентує на прозорості в управлінні та діяльності державних органів. Існують закони, що забезпечують публічний доступ до інформації про рішення та фінансові питання органів влади.

3. Литва розвиває електронні сервіси для подання звернень громадян, що полегшує комунікацію між органами влади та громадськістю та зменшує можливість корупційних практик.

4. Держава сприяє реалізації антикорупційних програм, які спрямовані на попередження корупції та підвищення свідомості громадян.

5. Громадські організації та громадські активісти беруть активну участь в моніторингу діяльності державних органів та виявленні корупційних випадків.

Загалом, Литва докладає зусиль для забезпечення прозорості, ефективності та дотримання етичних стандартів у взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представниками громадськості.

Крім того, доречно зосередити увагу також на досвіді Молдови стосовно протидії корупційним ризикам в системі публічної служби. Так. «основою для його формування є Закон «Про непідкупність» від 25 травня 2017 року. Положення даного нормативно-правового акту визначають сутність поняття «ризик корупції» як ймовірність виникнення корупційних проявів, негативно впливають на виконання публічних суб'єктом своїх завдань. Загалом, протидія корупційним ризикам в системі публічної служби покладена на керівників публічних суб'єктів та Національний центр по боротьбі із корупцією, які є відповідальними за застосування заходів контролю непідкупності в публічному секторі у таких напрямках: усунення ризиків корупції в процесі розробки проектів законодавчих, нормативних та відомчих актів (майбутні ризики) та управління ризиками корупції (існуючі ризики)» [5].

Ситуація з корупцією в Молдові залишається складною, і взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представниками громадськості в країні є важливою для подолання цієї проблеми. Однак існують виклики та перешкоди, які потребують покращення. Ось кілька аспектів цієї взаємодії:

1. В Молдові існують антикорупційні органи, такі як «НАЦБ» (Національне антикорупційне бюро) та «ЦАТ» (Центр антикорупційних та антигосподарських та антикорупційних дій). Проте деякі експерти вказують на нестачу ресурсів та незалежності цих органів.

2. Забезпечення прозорості в діяльності органів влади та доступу до інформації є ключовим для попередження корупції. Однак інформаційна недостатність і недостатність відкритості залишаються проблемами.

3. Участь громадськості та громадських організацій в антикорупційних програмах та моніторингу може сприяти виявленню та попередженню корупційних випадків. Проте існують обмеження щодо залучення громадськості.

4. Забезпечення свободи слова та незалежності журналістики є важливим аспектом для виявлення корупційних практик через медіа.

Хоча в Молдові є виклики та перешкоди, влада та громадськість спільно працюють, щоб забезпечити більш ефективну антикорупційну стратегію та досягти покращень у цій сфері.

Корупційним ризикам в системі публічної служби протидіють також у Казахстані, згідно із Законом «Про протидію корупції» від 18.11.2015 року. Відповідно до цього нормативно-правового акта, з-поміж низки заходів протидії корупції виокремлено також аналіз корупційних ризиків, що визначається як змога утворення причин та умов, які обумовлюють скоєння корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 8 наведеного профільного закону, аналіз корупційних ризиків класифікується на рівні законодавства на два типи, зокрема зовнішній і внутрішній, та в цілому вважається діяльністю щодо встановлення та дослідження причин і умов, які обумовлюють вчинення корупційних правопорушень. Дослідимо їх більш детально.

Уповноважений орган з протидії корупції проводить зовнішній аналіз корупційних ризиків згідно з порядком, що встановлений Урядом Республіки Казахстан, за погодженням з Адміністрацією Президента Республіки Казахстан, відповідно до таких напрямів:

- «виявлення корупційних ризиків в нормативних правових актах, які зачіпають діяльність державних органів і організацій, суб'єктів квазі державного сектору;

- виявлення корупційних ризиків в організаційно-управлінської діяльності державних органів і організацій, суб'єктів квазі державного сектору» [6].

Розглянувши міжнародний досвід протидії корупційним ризикам в системі публічної служби, можливо зробити висновок про те, що незважаючи на існуючу різницю, загальне його спрямування єдине - встановлення й ліквідація корупційних ризиків, які є чи можуть утворитися під час виконання публічного управління через проведення зовнішнього та внутрішнього аналізу. Зазначена точка зору вважається основою для утворення інструментів протидії корупційним ризикам у системі публічної служби в кожній демократичній країні, головне завдання котрої - зведення до мінімуму й наступне викорінення корупції як соціально-правового феномена, в тому числі і в Україні. Наступне вивчення іноземного досвіду щодо інструментів протидії корупційним ризикам в системі публічної служби можна проводити, орієнтуючись на зростання переліку держав, досвід котрих може мати користь для України.

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Казахстані є актуальною темою, оскільки боротьба з корупцією є однією з ключових пріоритетних справ у країні. Проте є важливі виклики та аспекти, які потребують уваги. Ось кілька аспектів взаємодії:

1. В Казахстані діє «Антикорупційна агентура», яка відповідає за розслідування корупційних злочинів та здійснення профілактичних заходів. Однак існують питання стосовно ефективності та незалежності цього органу.

2. Забезпечення відкритості та публічності діяльності органів влади є важливим для забезпечення перевірки та контролю громадськістю. Проте можуть існувати обмеження в доступі до інформації.

3. Боротьба з корупцією вимагає участі громадськості та громадських організацій. Залучення цих акторів забезпечує ефективність моніторингу та здійснення антикорупційних заходів.

4. Казахстан співпрацює з міжнародними організаціями та партнерами з метою обміну досвідом та технічної підтримки в боротьбі з корупцією.

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Казахстані має на меті сприяти створенню більш прозорої, відповідальної та інтегральної системи, яка б підвищувала довіру громадян та забезпечувала реальний прогрес у боротьбі з корупцією.

Можна відзначити, що найбільший досвід боротьби з корупцією мають в Сполучених Штатах Америки. Вагомий організаційний захід, реалізований урядом США, - формування у червні 1970 року Національної ради по боротьбі з організованою злочинністю, основна функція котрої - напрацювання загальнонаціональної програми дій. Головне значення в роботі по боротьбі з організованою злочинністю має Міністерство юстиції США, що напрацьовує національну стратегію боротьби зі злочинністю у державі, а також керує цією діяльністю в методичному аспекті. При цьому, «головним підрозділом Міністерства юстиції, на яке безпосередньо покладено боротьбу з організованою злочинністю, є Федеральне бюро розслідувань (ФБР)» [7].

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Сполучених Штатах Америки базується на системі прозорості, демократичних засадах та міцному правовому фундаменті. Ось деякі аспекти цієї взаємодії:

1. У США існує децентралізована федеральна система, де влада поділена між федеральними та штатними органами. Це створює можливості для внутрішнього контролю та моніторингу.

2. Забезпечення прозорості в управлінні є ключовим аспектом. Закон про свободу інформації дозволяє громадянам отримати доступ до документів та інформації від органів влади.

3. Громадська участь є фундаментом демократії у США. Громадські слухання, петиції та інші механізми дозволяють громадянам впливати на прийняття рішень.

4. В США існують агентства, такі як Федеральне бюро розслідувань (FBI) та Відділ боротьби з фінансовими злочинами (FinCEN), які займаються виявленням та розслідуванням корупції.

5. Забезпечення прозорості та відповідності в управлінні публічними фінансами допомагає зменшити корупційні ризики.

Взаємодія органів публічної влади з протидії корупції та представниками громадськості в США ґрунтується на системі різноманітних механізмів, які забезпечують прозорість, незалежність, демократію та відповідність в антикорупційних зусиллях.

Отже, задля боротьби з корупцією ряд держав здійснюють заходи організаційного плану - формують спеціалізовані заклади, організації, затверджують нормативно-правові акти, ціль функціонування котрих - розробка певної стратегії і тактики, напрацювання попереджувальних заходів, що передбачають нормотворче й функціональне змістове наповнення, активна участь громадськості у розв'язанні зазначеної проблеми. Скорочення корупційних проявів до безпечного рівня в Україні може статися тільки в разі освоєння і впровадження на практиці іноземного досвіду боротьби з цим дуже поганим соціальним явищем, передусім політичних, правових і організаційних інструментів усунення корупції, котрі з успіхом впроваджуються в інших державах.

Висновки

публічна влада корупція громадськість

Впровадження зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості в Україні може бути ефективним шляхом зміцнення прозорості, відповідальності та довіри до державних інституцій. Ось деякі напрями імплементації зарубіжного досвіду:

1. Оптимізація роботи антикорупційних органів є ключовою стратегією у протидії корупції. Вона полягає в розробці та впровадженні ефективних методів, спрямованих на запобігання та розслідування корупційних порушень. Один із найефективніших підходів до боротьби з корупцією включає невпинний розвиток спеціалізованих незалежних органів, які відповідають за проведення розслідувань та переслідування корупційних злочинів. Важливим аспектом оптимізації антикорупційних органів є забезпечення їхньої незалежності та професійності. Це включає в себе надання адекватних ресурсів, компетентного персоналу, а також законодавчої бази, яка дозволяє їм ефективно діяти в інтересах боротьби з корупцією.

2. Забезпечення відкритості та прозорості є ключовим елементом в боротьбі з корупцією, оскільки це сприяє підвищенню відповідальності владних структур та зниженню можливостей для корупційних дій. Зарубіжний досвід підкреслює важливість того, щоб інформація про бюджетні видатки, угоди, закупівлі та інші види діяльності була легко доступною для громадськості. Ефективна платформа для публікації цих даних допомагає створити механізми для контролю з боку громадськості. Засоби та портали, де громадяни можуть моніторити бюджет, фінансові операції, угоди та інші аспекти діяльності державних органів, грають важливу роль у сприянні прозорості. Ці інструменти дозволяють громадянам аналізувати і контролювати витрати та дії владних структур.

3. Електронні послуги стали важливою стратегією в протидії корупції, сприяючи забезпеченню прозорості, ефективності та мінімізації можливостей для корупційних дій. Впровадження електронних сервісів та онлайн-платформ для звернень громадян має значний потенціал у зниженні можливостей для взаємодії з посередниками та відповідно ризику розвитку корупційних схем. Електронні послуги дозволяють громадянам взаємодіяти з державними органами та організаціями онлайн, безпосередньо звертаючись за послугами чи інформацією. Важливою частиною успіху впровадження електронних послуг є забезпечення доступності та зручності використання для громадян різних категорій. Це може включати розробку інтуїтивно зрозумілих інтерфейсів, забезпечення надійності системи та навчання користувачів.

4. Залучення громадськості є важливим кроком у боротьбі з корупцією, оскільки це сприяє більшій прозорості, відкритості та взаємодії між державою і громадянами. Забезпечення можливості громадян брати участь у дискусіях та процесах прийняття рішень щодо бюджетних видатків та інших важливих питань створює можливість для громадськості впливати на процеси та контролювати їх. Представники громадськості, журналісти та громадські активісти можуть відігравати ключову роль у виявленні, розкритті та попередженні корупційних порушень. Представники громадськості можуть відстежувати події та розкривати випадки корупції на власній території. Їхні спостереження і повідомлення можуть виявити недоліки в системі та активізувати проведення докладних розслідувань. Взаємодія з журналістами та активістами сприяє поширенню інформації про діяльність органів влади. Це може заохочувати органи влади діяти чесно та відкрито, знаючи, що їхні дії можуть бути публічно оцінені. Громадські активісти та журналісти можуть проводити детальні розслідування та збирати докази корупційних дій. Їхні знахідки можуть бути важливим джерелом інформації для правоохоронних органів та антикорупційних агенцій. Громадські активісти можуть впливати на громадську думку, залучаючи громадську підтримку до протидії корупції. Це може спонукати владу до прийняття більш жорстких заходів для боротьби з корупцією.

5. Встановлення та дотримання етичних стандартів та норм поведінки є важливою складовою стратегії боротьби з корупцією. Розробка та впровадження кодексів етики для державних службовців та обранців може суттєво підвищити рівень довіри громадськості, зміцнити принципи прозорості та запобігти випадкам корупційних практик. Важливим кроком є розробка докладних кодексів етики, які встановлюють норми поведінки, вимоги до інтересів та поведінки службовців. Ці кодекси можуть охоплювати питання конфлікту інтересів, прийняття подарунків, взятків, використання ресурсів тощо. Кодекси етики повинні бути доступні громадськості. Публічна інформація про норми поведінки державних службовців забезпечує прозорість та може впливати на відповідальність за їхні дії. Важливо побудувати культуру дотримання етичних стандартів у внутрішніх структурах влади та серед громадян. Це може сприяти внутрішньому контролю та подальшим змінам у поглядах на корупцію.

6. Кампанії, спрямовані на підвищення інформованості громадськості та освітні програми для населення, мають різноманітні форми. Це включає в себе різні види матеріалів, такі як друковані рекламні засоби (оголошення, інформаційні плакати, листівки та брошури, що містять практичну інформацію, наприклад, роз'яснення прав та обов'язків державних службовців, процедур надання послуг та розгляду скарг на випадки ненадання послуг і заходів покарання за хабарництво). Також використовуються засоби масової інформації, такі як статті у газетах, телевізійні і радіопрограми, а також проводяться прес-конференції. Однією зі стратегій є організація навчальних програм для цільових груп населення, таких як семінари для ділових асоціацій та інших зацікавлених груп. Крім того, реалізуються освітні програми, що передбачають спеціальні курси щодо боротьби з корупцією в школах і університетах. Головною метою цих заходів є зміна ставлення громадськості до корупції як до нормального явища у сфері бізнесу та неминучого зла. Також вони спрямовані на пояснення того, як практично можна захистити права і інтереси простих громадян, не вдаючись до хабарництва.

7. Міжнародна співпраця є важливою складовою в боротьбі з корупцією, оскільки ця проблема перетинає національні кордони та вимагає координації зусиль для ефективного протидії. Співпраця з іншими країнами дозволяє поділитися успішними практиками та методами боротьби з корупцією. Це може стимулювати впровадження новаторських підходів та ефективних стратегій. Міжнародні організації та країни можуть надавати технічну допомогу у розробці та впровадженні антикорупційних заходів. Це може включати підтримку у створенні спеціалізованих органів, розробці систем електронного моніторингу, підготовці фахівців тощо. Міжнародні партнери можуть надавати фінансову підтримку для реалізації антикорупційних проектів, які сприяють покращенню системи контролю та запобіганню корупції. Міжнародна співпраця допомагає створити єдиний фронт у боротьбі з корупцією та сприяє зміцненню глобальних зусиль для забезпечення прозорості, ефективного контролю та відповідальності в державних органах та громадських структурах.

Ці напрями можна адаптувати та впроваджувати з урахуванням конкретних умов та потреб в Україні. При цьому важливо забезпечити широку громадську участь у процесі прийняття рішень та моніторингу їхньої реалізації.

Література

1. Яременко О., Яременко С. Використання міжнародного досвіду для оцінки корупційних ризиків. URL: https://i.faetor.ua/ukr/journals/ds/2016/march/issue-3/article-16297.html

2. Вербановський В. Механізми протидії корупційним ризикам в системі публічної служби: міжнародний досвід. Актуальні проблеми державного управління. 2021. Вип. 3. С. 194-198.

3. Про корупцію та конфіскацію незаконно набутого майна: Закон Республіки Болгарія від 19 січня 2018 року. URL: https://www.mi.government.bg/files/useruploads/files/ antikorupzi a/ zpkonpi.pdf

4. Про запобігання корупції: Закон Литовської Республіки від 28 травня 2002 року. URL: http://savadai. savadai.lt/document.php?id=9223

5. Про непідкупність: Закон Республіки Молдова від 25 травня 2017 року. URL: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=99995#A000000064.

6. Про протидію корупції: Закон Республіки Казахстан від 18 листопада 2015 року. URL: https://online. zakon.kz/Document/?doc_id=3347 8302#pos=69;-55.

7. Чепелюк В. Досвід зарубіжних країн у боротьбі з корупцією. URL: www.uspishnaukraina.com.ua.

References

1. Yaremenko, O., & Yaremenko, S. (2016). Vykorystannia mizhnarodnoho dosvidu dlia otsinky koruptsiinykh ryzykiv [Using international experience to assess corruption risks]. Retrieved from https://i.factor.ua/ukr/journals/ds/2016/march/issue-3/article-16297.html [in Ukrainian].

2. Verbanovskyi, V. (2021). Mekhanizmy protydii koruptsiinym ryzykam v systemi publichnoi sluzhby: mizhnarodnyi dosvid [Mechanisms of countering corruption risks in the public service system: international experience]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual problems of public administration, 3, 194-198 [in Ukrainian].

3. Zakon Respubliky Bolhariia «Pro koruptsiiu ta konfiskatsiiu nezakonno nabutoho maina» [The Law of the Republic of Bulgaria «On corruption and confiscation of illegally acquired property»]. (n.d.). mi.government.bg. Retrieved from https://www.mi.government.bg/files/ useruploads/files/antikorupzia/zpkonpi.pdf [in Bulgarian].

4. Zakon Lytovskoi Respubliky «Pro zapobihannia koruptsii» [The Law of the Republic of Lithuania «On Prevention of Corruption»]. (n.d.). savadai. savadai.lt. Retrieved from http://savadai.savadai.lt/document.php?id=9223 [in Lithuanian].

5. Zakon Respubliky Moldova «Pro nepidkupnist» [The Law of the Republic of Moldova «On incorruptibility»]. (n.d.). base.spinform.ru. Retrieved from http://base.spinform.ru/show_doc. fwx?rgn=99995#A000000064 [in Moldavian].

6. Zakon Respubliky Kazakhstan «Pro protydiiu koruptsii» [The Law of the Republic of Kazakhstan «On combating corruption»]. (n.d.). online.zakon.kz. Retrieved from https://online.zakon.kz/ Document/?doc_id=33478302#pos=69;-55

7. Chepeliuk, V. (2018). Dosvid zarubizhnykh krain u borotbi z koruptsiieiu [Experience of foreign countries in the fight against corruption]. Retrieved from www.uspishnaukraina.com.ua [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru