Договір позички: від римського приватного права до цивільного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договір позички: від римського приватного права до цивільного права України

Грабинський Михайло Ігорович кандидат юридичних наук, асистент кафедри міжнародного права, Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

Ця стаття присвячена темі договору позички та його різновидам. Автор детально розглядає особливості реального та консенсуального договору позички, зазначаючи, що в обох випадках договір є двосторонньозобов'язуючим. Також в статті обґрунтовується, що позичкодавець у будь-якому випадку несе певні обов'язки перед користувачем речі, зокрема, повинен попереджати про можливі небезпеки та недоліки речі, яку він передає у користування.

У статті також відображено перехід між римським приватноправовим регулювання позички і сучасним цивільно-правовим регулювання в Україні. Автор також звертає увагу на те, що договір позички може мати різні форми, зокрема, він може бути письмовим чи усним, а також розглядається питання визначення моменту укладення договору. В статті наводяться приклади ситуацій, коли договір позички вважається реальним та консенсуальним.

Звертається увагу також на те, що договір позички може укладатися не лише між фізичними особами, але й між юридичними особами, зокрема, між банком та клієнтом. Крім того, стаття наголошує на важливості правильного оформлення договору та виконання всіх умов, що містяться в ньому.

У цілому, стаття є корисним джерелом інформації для тих, хто бажає дізнатися більше про договір позички та його особливості. Автор надає читачам чітке та доступне пояснення складних правових термінів та розкриває деталі, які допомагають зрозуміти сутність договору позички.

У випадку консенсуального договору позички позичальник зобов'язується повернути позичкодавцю визначену раніше суму грошей у певний термін, а позичкодавець зобов'язується передати річ у користування. У випадку реального договору позики, як правило, річ передається позичальнику під заставу, і позичальник зобов'язується повернути позичальнику річ у визначений термін.

Стаття розглядає також обов'язки позичальника, які покладаються на нього відповідно до Цивільного кодексу України. Наприклад, позичкодавець повинен попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або третіх осіб. Якщо позичкодавець не попередив про ці особливості, він зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду. Крім того, позичкодавець повинен попередити користувача про усі права третіх осіб на річ, що передається у користування.

Ключові слова: договір позики, історія цивільного права, римське приватне право, обов'язки позичкодавця, цивільне законодавство.

Abstract

Hrabynskyi Mykhailo Ihorovych Ph.D. in International Law, Assistant of the Department of International Law, Ivan Franko National University of Lviv

CONTRACT OF FREE LOAN: FROM ROMAN PRIVATE LAW TO CIVIL LAW OF UKRAINE LOAN AND LOAN

Keywords: loan agreement, history of civil law, roman private law, lender's obligations, civil legislation.

Постановка проблеми

Ця тема бере свій початок з римського приватного права, і, незважаючи на часткове заперечення цього інституту права у різні епохи, договір позички закріплено у сучасному вітчизняному законодавстві [1; 2] та активно застосовується на практиці. Про це свідчать значна кількість наукових робіт та судової практики. Напевно, ця тема дослідження заслуговує на увагу багатьох цивілістів у зв'язку з її актуальністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування інститут договору позички висвітлюються такими українськими ученими як Новосад І.В. [3], Гончаренко В.О. [4; 5], Коссак В.М. [6], Дзера О.В. [7; 10], Парасюк М.В. [8], Спасибо-Фатєєва І.В. [9], Кузнєцова Н.С. [10], Лепех С.М. [11], Надьон В.В. [12], та інші.

Мета статті - дослідження договору безоплатного користування майном (позички) та його історичного підґрунтя.

Виклад основного матеріалу

Договір позички (commodatum) за римським правом належав до взаємних договорів, що укладався з «доброї волі» як однієї, так і іншої сторони. У сторін договору позички виникали взаємні права та обов'язки.

Згідно з договором позички, комодатор зобов'язався використовувати річ згідно її призначення, нести всі пов'язані з її утриманням витрати, що не покладалися на комоданта, повернути річ комоданту після закінчення терміну договору в непошкодженому стані та з усіма приналежностями. Крім того, комодатор мав право користуватися річчю згідно умов договору або призначення речі та вимагати компенсацію за завдані йому збитки у випадку, якщо річ передавалася несправною і комодант був про це проінформований.

Комодант міг мати свої обов'язки в разі, якщо він заважав використовувати передану в позичку річ або вимагав її дострокового повернення. Крім того, комодант зобов'язувався передати річ у користування в належній якості, щоб забезпечити її господарське використання, а також нести відповідальність за надзвичайні витрати, з якими комодатор згодився. Наприклад, такі витрати можуть виникнути через лікування раба, який був переданий у позичку і хворів, або через пошук і повернення раба, який втік від комодаторія.

У той же час, комодант мав право достроково повернути річ, якщо вона використовувалась не за призначенням або порушувалося угода про спосіб її використання. Він також міг повернути річ, якщо йому потрібно було скористатися нею самому, якщо це не завдало збитків комодаторію, або якщо річ, передана в позичку, не належала до власності комоданта.

За римським приватним (цивільним) правом, договором позички називається такий договір, за яким одна сторона (позичкодавець) передає другій стороні (користувачу) індивідуально-визначену річ у тимчасове безоплатне користування з зобов'язанням другої сторони повернути після закінчення користування ту ж саму річ у схоронності.

Подібно позиці, договір позички також був реальним контрактом, тобто зобов'язання з цього договору виникало лише тоді, коли відбулася передача речі позичкоотриммувачу (користувачеві).

У той час як предметом договору позики є гроші або інші речі, визначені родовими ознаками (мірою, числом, вагою), предметом договору позички може служити тільки індивідуально-визначена річ, бо тільки таку річ можна повернути після закінчення користування без заміни на іншу; якщо, наприклад, предметом договору є оберемок дров на топку печі, то, як тільки дрова згорять, повернення самих дров, які були отримані, стане неможливим і мова може йти тільки про повернення такої ж кількості того ж роду речей (тобто це вже буде договір позики).

Згідно з римським приватним правом, договір позички мав наступні ознаки:

1) Це був реальний договір, тобто зобов'язання встановлювалися не за угодою сторін, а в результаті передачі речі;

2) Згідно з договором позички, річ передавалася у користування боржнику, а не у його власність;

3) Договір позички був безоплатним;

4) У позичку могла передаватися лише індивідуально-визначена річ, яка не є споживною та незамінною;

5) Договір позички мав цільовий характер, і річ, яка була предметом договору, використовувалась тільки за цільовим призначенням;

6) Після закінчення строку договору позички повертався той самий предмет, який був переданий у користування.

Договір позички має на меті надання речі у безоплатне користування, тобто з договору позички отримує господарську вигоду (utilitas) тільки позичкоотримувач.

Ця обставина враховувалося в римському праві при вирішенні питання про межі відповідальності користувача за збереження речі: оскільки договір укладався в його інтересах, на нього покладалася сувора відповідальність, а саме: користувач відповідав за omnis culpa (всяку провину), тобто не тільки за навмисне заподіяння шкоди позичкодавцю (dolus) і не тільки за грубу недбалість (culpa lata), але навіть і за незначну недбалість (culpa levis). Користувач був зобов'язаний зберігати дану йому в користування річ, користуватися нею належним чином, тобто за її господарським призначенням і відповідно до умов договору, і виявляти при цьому дбайливість (diligentia) доброго господаря, тобто не допускати неуважності, непередбачливість, безтурботності, які не властиві доброму господарю. Тільки тоді, коли користувач проявив повну уважність, передбачливість, турботу, і була спричинена шкода для позичкодавця, що виникла внаслідок простої випадковості (casus), користувач не ніс відповідальності перед позикодавцем; в такому випадку ризик такої шкоди відшкодовує її власник.

Договір позички укладався в інтересах тільки однієї сторони - користувача. Однак цей договір не був чітко одностороннім договором, як договір позики. З цього приводу до нас дійшли наступні міркування від юриста Павла.

Позичкодавець укладає договір позички не в силу господарської потреби, а з доброї волі, здійснюючи лише моральний обов'язок і люб'язність щодо користувача. Тому він сам, надаючи таку люб'язність, визначає форму і межі такої позички. Але як тільки позичкодавець надав іншому свою річ у безоплатне користування, він себе обмежив: йому не належить право за своїм уподобанням припинити потім договірне ставлення, витребувати раніше встановленого терміну надану у користування річ і т.д. Договір позички, за словами того ж класичного юриста, є угода обопільна, і з неї виникають і позови для обох сторін.

Користувач має два основні зобов'язання. По-перше, він завжди і безумовно повинен повернути чужу річ, яку отримав у тимчасове користування. По-друге, це зобов'язання є основним за господарським значенням, оскільки повернення речі є необхідною умовою для цього виду відносин.

Зобов'язання на стороні позичкодавця може виникнути, а може і не виникнути: якщо позичкодавець надає річ в справному стані і за час користування користувачу не довелося нести необхідних витрат на утримання та підтримку речі, то на позичкодавцю не лежить жодних обов'язків; в його особі виникає тільки право вимагати повернення після закінчення договору річ в справному стані. Але ж якщо позичкодавець необачно передав у користування річ в такому стані, що вона заподіяла користувачу збитки, він зобов'язаний відшкодувати їх (D. 13. 6. 17. 3; зрозуміло, за умови провини користувача він не несе відповідальності, якщо сам не знав про недоліки даної в позику речі).

Так, якщо позичкодавець дав у користування хвору тварину, яка заразила наявну у користувача власну худобу (D. 13. 6. Lg 3 - Гай) - у всіх таких випадках у користувача появляється можливість вимагати відшкодування збитків з позичкодавця. Так само, якщо надана у користування річ вимагала від користувача витрат щодо утримання або забезпечення її існування, позичкодавець зобов'язаний їх відшкодувати.

Користувач несе деякі витрати, пов'язані з користуванням позиченою річчю, які не можуть бути перекладені на позичкодавця. Наприклад, якщо користувач позичив раба або тварину, то повинен їх годувати, і не може пред'явити рахунок за це до позичкодавця. Але якщо раб або тварина захворіли, користувач може пред'явити позов до позичкодавця за витрати, пов'язані з лікуванням, і це могло скласти предмет actio commodati contraria (позов користувача).

Внаслідок реформування системи зобов'язального права України з'явилися нові види договорів (консигнація, факторинг, франчайзинг тощо) та відбулося переосмислення змісту давно відомих цивільному праву договірних конструкцій. Останнім часом проблемні питання договорів аналізувалися у численних монографічних працях, підручниках, посібниках, на рівні дисертаційних досліджень, присвячених окремим видам договірних зобов'язань. Однак, особливості регулювання договору позички за цивільним законодавством України залишилися поза увагою дослідників.

Договір позички (commodatum) сформувався за доби класичного римського приватного права. Проте в романістичній літературі аналізові характерних рис договору позички та визначенню характеру рецепції положень римського приватного права щодо цього договору більш пізніми системами законодавства, зокрема цивільним законодавством України, спеціальної уваги не приділяється.

Позичка набула значного поширення у побутових відносинах. Договори позички укладаються як щодо незначних за вартістю предметів, так і щодо таких об'єктів цивільних прав, як земельні ділянки, житлові приміщення, автомобілі та ін. Крім того, позичка набуває все більше значення у відносинах у галузі культури та, навіть, підприємницької діяльності (користування книгами з фондів бібліотек, передача речей для експонування на виставках, у музеях тощо, передача товарів у безоплатне користування з метою реклами). [5]

Проте римські юристи відзначали, що обов'язки, які лежать на позичкодавця та користувача, не є рівнозначними за умовами виникнення, вартістю та значенням. Обов'язки, які випливають з договору позички, не мають такого ж співвідношення між собою, як у випадку договорів купівлі- продажу, найму майна та інших.

При договорі позички ніякого еквіваленту надання речі в користування немає, так як користування за цим договором надається безоплатно. Обов'язок позичкодавця може виникнути тільки випадково, якщо в самому наданні речі в користування буде полягати вина позичкодавця, що мала наслідком збитки для користувача. Для того, щоб стягнути зі позичкодавця понесені збитки, користувач подавав позов.

Позичкодавець несе відповідальність лише за dolus і culpa lata, але не за culpa levis. Згідно з принципами римського права, позичкодавець, укладаючи договір без особистої вигоди, не зобов'язаний прикладати особливі зусилля для захисту інтересів користувача. У цьому випадку застосовуються ті ж самі принципи, що і для договору дарування, де говорять, що "дарованому коневі в зуби не дивляться". Але якщо позичкодавець допускає culpa lata (яка в договірних відносинах прирівнюється до dolus), він зобов'язаний відповідати перед користувачем.

У частині першій статті 827 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. [1, ст.827]

Договір позички може мати як реальну, так і консенсуальну форму, залежно від того, як сторони домовилися про його укладення. Якщо сторони домовилися, що договір вважатиметься укладеним з моменту передачі речі у користування, то це реальний договір. Якщо ж укладення договору пов'язане з досягненням згоди щодо всіх важливих умов, то це консенсуальний договір. У разі, якщо сторони не встановили момент укладення договору в договорі, то він вважається консенсуальним. Незалежно від форми договору позички, він є зобов'язуючим для обох сторін. Зазвичай, за консенсуальним договором позички, позичальник має більше прав, оскільки позичальник зобов'язаний передати річ у користування. Однак, навіть у випадку реального договору, позичальник несе обов'язки, які передбачені Цивільним кодексом для наймодавця, зокрема: повідомляти користувача про можливі небезпечні властивості речі, що можуть стати причиною шкоди для здоров'я, майна або життя користувача чи третіх осіб, а у разі неповідомлення - відшкодовувати завдану шкоду, повідомляти користувача про всі права третіх осіб на річ, що передається у користування, тощо. [7, с.340-356].

Цивільний кодекс України повернув даному договору його історичну назву -- «позичка». Раніше у Цивільному кодексі УРСР 1963 р. подібні відносини охоплювалися договором безоплатного користування майном (глава 23). [2, гл.23] У зв'язку з цим на побутовому рівні договір позички часто ототожнюється із договором безоплатної позики. Проте зазначені договори є абсолютно різними. Наприклад, предметом договору позички є безоплатна передача речі у користування на умовах поверненості, тоді як за договором позики гроші або інші речі передаються позичальнику у власність. Об'єктом договору позички завжди є індивідуально визначені речі, тоді як за договором позики передаються речі, наділені родовими ознаками, частіше за все гроші. По закінченні договірних відносин користувач повертає позичкодавцю ту ж саму річ, а позичальник позичкодавцю - рівну кількість речей того самого роду та якості. [7, с.340-356]

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це, або якщо це випливає із суті відносин між ними. [1, ст.827]

Кваліфікуючою ознакою договору позички є його безоплатність. Разом з тим, оскільки новий Цивільний кодекс України передбачив у якості загального правила відплатний характер усіх договорів, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК), безоплатність відносин по передачі майна у користування повинна бути прямо зазначена в договорі або випливати із суті відносин між сторонами (ч. 2 ст. 827 ЦК). [7, с.340-356]

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу. [1, ст.827]

На відміну від Цивільного кодексу УРСР 1963 p., який розповсюджував на відносини по безоплатному користуванню майном лише деякі норми, що стосувалися договору оренди, новий Цивільний кодекс України повністю поширив норми глави 58 «Найм (оренда)» на відносини по безоплатному користуванню майном. Але, незважаючи на такий підхід законодавця, слід мати на увазі, що деякі правила, властиві орендним відносинам, для договору позички застосовуватися не можуть у силу суті самого договору, наприклад ст. 762 ЦК «Плата за користування майном». [7, с.340-356]

Договір позички за своєю суттю дуже подібний до договору безоплатного користування майном, передбаченого ЦК 1963 р. Зазначений договір може бути консенсуальним і реальним. Це випливає з дефініції статті, згідно з якою позичкодавець безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування.

Договір позички належить до безоплатних. Це може бути передбачено в угоді між сторонами. Безоплатність може випливати з суті взаємовідносин сторін. Зокрема це виражається в певних діях, особливо якщо і раніше вони мали безоплатний характер.

За своєю природою позичкою опосередковуються відносини найму. Тому до договору позички можуть застосовуватися положення глави, що регулюють договір найму та окремі його види. Це стосується предмета договору, яким може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, порядку користування, права власності на плоди, доходи від користування річчю тощо. [6, с.651-655]

Усі види договору позички можуть бути розглянуті як взаємні, включаючи договори безоплатного користування речами, де передача речі також може призводити до виникнення двосторонніх зобов'язань. В деяких випадках, навіть у договорах безоплатного користування, можуть виникнути обов'язки позичкодавця перед користувачем, такі як відшкодування не передбачуваних витрат користувача.

Можна було би привести і інші приклади виникнення обов'язків у позичкодавця вже під час дії договору. Так, позикодавець зобов'язаний: компенсувати покращення, внесені до речі з його згоди, відшкодувати збитки, які по його вині були спричинені користувачу недоліками переданого в користування майна та інші.

Якщо внаслідок певних обставин позичкодавець зобов'язаний виконувати додаткові обов'язки перед користувачем, то договір позички може стати взаємним (двостороннім). Проте це може відбутися лише у випадку незвичайних подій або невідповідальної поведінки одного з контрагентів, і не є обов'язковим для всіх видів договору. Якщо ж договір залишається в тому ж вигляді, що і був укладений, без додаткових зобов'язань позичкодавця, то він може бути визнаний одностороннім договором позички.

Договір позички сформульований у ЦК України як один із договірних видів, спрямований на передання майна в безоплатне користування. Цей договір можна охарактеризувати такими ознаками.

По-перше, договір позички спрямований на передання в тимчасове користування об'єктів цивільних прав; ця ознака поєднує позичку з усіма договорами, спрямованими на передання в тимчасове користування об'єктів цивільних прав (наймом (орендою) житлового приміщення і комерційної концесії) і відмежовує її від договорів іншої спрямованості.

По-друге, договір позички спрямований на передання в тимчасове користування не будь-яких об'єктів цивільних прав, а тільки такого різновиду, як індивідуально визначена річ; у цьому виявляється спорідненість розглянутого договору з наймом (орендою) і наймом (орендою) житлового приміщення та його відмінність від комерційної концесії.

По-третє, договір позички спрямований на безоплатне передання речей у тимчасове користування, ця ознака відмежовує договір позички від найму (оренди) житлового приміщення. І. В. Спасибо-Фатєєва зазначає, що договір позички близький до договору найму (оренди), але має відмінність у тому, що договір найму сплатний [9, с.33].

Оплата (безоплата) є ключовим фактором, що визначає певний тип договору. Так само, як оплата є обов'язковою для договорів купівлі-продажу, підряду, міни і т.д., безоплатність визначає такі типи договорів, як дарування та безоплатне користування. Безоплатність - неодмінна ознака для договору безоплатного користування, як і для договору дарування.

По-четверте, договір позички укладається на певний строк, після закінчення якого річ має бути повернута.

По-п'яте, договір позички укладається відповідно до мети, визначеної в договорі.

Договір позички є взаємним. Якщо він є консенсуальним, синалагматичний характер відносин виявляється в повному обсязі, оскільки обов'язку позичкодавця передати річ протистоїть обов'язок користувача її повернути.

Існує й інша позиція щодо синалагматичності цього договору: «У випадку, якщо договір позички є консенсуальним, він набуває рис двостороннього договору. Позичкодавець при цьому зобов'язаний передати річ у користування, а користувач - повернути річ протягом визначеного терміну. Якщо при укладанні договору позички застосовується конструкція реального договору, то він є одностороннім, оскільки, передаючи річ у користування, позичкодавець надалі має тільки права, а користувач - тільки обов'язки» [10, с.169].

Договір позички є безоплатним. Його безоплатний характер може бути визначений сутністю відносин між сторонами та їх певними діями, зокрема, якщо раніше такі дії відбувалися безоплатно.

Говорячи про безоплатність, не можна, однак, робити висновок, що цей договір не має майнового інтересу для позичкодавця. Іноді це справді так, а іноді майновий інтерес має місце. Наприклад, підприємство-виробник надає в безоплатне користування рекламній компанії свою продукцію для показу її на промисловій виставці. Безпосереднім майновим інтересом позичкодавця буде реклама товару [10, с.168].

У літературі безоплатний характер договору позички визнається, однак не завжди. Деякі вчені припускають можливість існування не лише безоплатної моделі договору позички, а й моделі договору позички, що має сплатний характер.

Хоча з самої назви договору позички можна зробити висновок, що річ передається в користування безоплатно, це не зовсім вірно згідно зі статтею 827 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 2 цієї статті, користувач річчю може не мати обов'язку сплатити плату лише у двох випадках: якщо це передбачено договором або якщо це випливає зі суті відносин між сторонами. У всіх інших випадках договір позички вважається сплатним.

В. О. Гончаренко також зазначає, що «договір позички близький до договору найму, але відмінність між ними полягає в тому, що договір найму є сплатним, а договір позички може бути безоплатним» [4, с.571].

З такою позицією важко погодитися. Для договору позички безоплатність є конститутивною ознакою. Саме ознакою безоплатності договір позички, як і договір дарування, відрізняється від усіх інших видів (типів) договорів.

З огляду на зазначене вище, вимагає іншого тлумачення ч. 2 ст. 827 ЦК України, де сказано, що користування річчю є безоплатним, якщо:

а) сторони домовилися про це;

б) це випливає із сутності відносин між ними. [1, ст.827]

Однак питання полягає в іншому: які наслідки виникнуть, якщо не існує жодної із зазначених умов? Іншими словами, якими будуть наслідки, якщо при передачі майна в користування: а) сторони не домовилися про безоплатність користування чи б) безоплатність користування не випливає із сутності відносин між ними? Висновок може бути лише один: виникає не договір безоплатної позички, а договір майнового найму (оренди). Останній, як відомо, має принципово сплатний характер (ч. 1 ст. 759 ЦК України). [1, ст.759]

Спонукальними мотивами до укладення такого роду договорів, що ґрунтуються на безоплатності, між громадянами завжди слугують звичайні для людини відчуття: милосердя, любов, особливе ставлення до рідних, друзів тощо. Водночас строкове безоплатне користування річчю, яке отримало свій початок у системі звичайних побутових зв'язків, поступово вийшло за ці межі і стало дедалі більше набувати суспільний, публічний інтерес. Так, зокрема, відповідні відносини посіли своє місце в системі відносин у галузі культури. [8, с.95-96]

Питання безоплатного користування речами стосується різних сфер правових відносин, таких як бібліотечна справа, відносини між роботодавцями та професійними спілками, майнові відносини між державними та релігійними організаціями щодо використання культових будівель та майна, благодійність та інші випадки, які передбачені актами цивільного законодавства України.

Висновки

Отже, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Договір позички (commodatum) сформувався за доби класичного римського приватного права. Проте в романістичній літературі аналізові характерних рис договору позички та визначенню характеру рецепції положень римського приватного права щодо цього договору більш пізніми системами законодавства, зокрема цивільним законодавством України, спеціальної уваги не приділяється.

Договір позички може бути як реальним, так і консенсуальним, залежно від того, як сторони визначили порядок його укладення. За господарською метою договір позички є спорідненим з договором позики, проте між ними є і суттєві відмінності.

Література

договір позички правовий

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. № 40-44. Ст. 356.

2. Цивільний кодекс України від 18.06.1963 // Відомості Верховної Ради УРСР. 1963. № 30. Ст. 463. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06

3. Новосад, І. В. Договір за римським приватним правом і його імплементація в сучасному законодавстві. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 18 : Право : зб. наук. праць. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. Випуск 37. С. 21-26. DOI https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series18.2022.37.04

4. Гончаренко В. О. Вплив безоплатності на побудову договірних конструкцій (на прикладі договору позички). Митна справа. 2005. № 6. С. 71-75.

5. Гончаренко В.О. Договір позички за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному законодавстві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12.00.03. Одеса: Одеська національна юридична академія, 2005. - 21 с.

6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. Київ : Істина, 2004. -976 с.

7. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 томах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер,. 2019. Т. 2. 1049 с.

8. Парасюк М.В. Місце та роль позички у договірних відносинах / Митна справа. №1(73). Ч.2. 2011. С.94-96.

9. Спасибо-Фатєєва І. В. Позичка чи позика. Мала енциклопедія нотаріуса. 2004. № 1 (13). С. 33-37.

10. Цивільне право України: У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2002. Кн. 2. 784 с.

11. Лепех С.М. Поняття договорів позики, кредиту та позички за законодавством України. Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. Одеса : Юридична література, 2002. Випуск 13. 224 с.

12. Надьон В. В. Цивільно-правовий аспект розмежування договору позички від інших видів договорів (позика, дарування, найм транспортного засобу, житла, договір прокату, комерційної концесії). Аналітично-порівняльне правознавство. Випуск 4. Ужгородський національний університет. 2022. С. 64-70. DOI: https://doi.org/10.24144/2788- 6018.2021.04.11

References

1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). - 2003. - № 40-44. - St. 356. [in Ukrainian].

2. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine] vid 18.06.1963. Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. 1963. № 30. St. 463. Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1540-06 [in Ukrainian].

3. Novosad, I. V. (2022). Dohovir za rymskym pryvatnym pravom i yoho implementatsiia v suchasnomu zakonodavstvi. [Contract under Roman private law and its implementation in modern legislation]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 18 : Pravo : zb. nauk. prats, 37, 21-26. doi: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series18.2022.37.04 [in Ukrainian].

4. Honcharenko, V. O. (2005). Vplyv bezoplatnosti na pobudovu dohovirnykh konstruktsii (na prykladi dohovoru pozychky). [The influence of gratuity on the construction of contractual structures (on the example of a loan agreement)]. Mytna sprava, 6, 71-75. [in Ukrainian].

5. Honcharenko, V.O. (2005). Dohovir pozychky za rymskym pryvatnym pravom ta yoho retseptsiia u suchasnomu tsyvilnomu zakonodavstvi Ukrainy [Loan contract under Roman private law and its reception in modern civil legislation of Ukraine]: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk. : 12.00.03. Odesa: Odeska natsionalna yurydychna akademiia. [in Ukrainian].

6. Kossak, V.M. (Red.). (2004). Naukovo-praktychnyi komentar Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy. [Scientific and practical commentary on the Civil Code of Ukraine]. Kyiv: Istyna. [in Ukrainian].

7. Dzera, O.V., Kuznietsova, N.S., & Luts, V.V. (Eds.). (2019). Naukovo-praktychnyi komentar Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy [Scientific and practical commentary on the Civil Code of Ukraine].: u 2 tomakh. Kyiv: Yurinkom Inter. [in Ukrainian].

8. Parasiuk, M.V. (2011). Mistse ta rol pozychky u dohovirnykh vidnosynakh. [The place and role of a loan in contractual relations]. Mytna sprava, 1(73), 94-96. [in Ukrainian].

9. Spasybo-Fatieieva, I. V. (2004). Pozychka chy pozyka. [A free loan or a loan]. Mala entsyklopediia notariusa, (1), 33-37. [in Ukrainian].

10. Dzera, O. V., & Kuznietsova, N. S. (2002). Tsyvilne pravo Ukrainy: [Civil law of Ukraine]: U 2 kn. (Kn. 2). Kyiv: Yurinkom Inter. [in Ukrainian].

11. Lepekh, S. M. (2002). Poniattia dohovoriv pozyky, kredytu ta pozychky za zakonodavstvom Ukrainy. [The concept of loan, credit and loan agreements under the legislation of Ukraine]. Aktualni problemy derzhavy i prava: zbirnyk naukovykh prats, (13), 224. [in Ukrainian].

12. Nadon, V. V. (2022). Tsyvilno-pravovyi aspekt rozmezhuvannia dohovoru pozychky vid inshykh vydiv dohovoriv (pozyka, daruvannia, naim transportnoho zasobu, zhytla, dohovir prokatu, komertsiinoi kontsesii). [Civil legal aspect of distinction of loan agreement from other types of agreements (loan, gift, rental of vehicle, housing, rental agreement, commercial concession)]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo, (4), 64-70. https://doi.org/10.24144/2788- 6018.2021.04.11 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru