Поняття, правова природа та соціально-економічна сутність мінімальної заробітної плати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Поняття, правова природа та соціально-економічна сутність мінімальної заробітної плати

Олесь Шевчук магістр права, випускник

Львів, Україна

Анотація

У статті розглянуто ключові аспекти правової природи та соціально-економічної сутності мінімальної заробітної плати як однієї із державних соціальних гарантій в Україні. Питання, які розглядаються, є доволі складною проблемою реформи сучасного трудового законодавства України, яка, як соціальна держава, повинна належним чином враховувати соціальні чинники суспільного розвитку, з метою гарантування гідного рівня оплати праці, як умови гідного життя, достатку та добробуту.

Мінімальна заробітна плата де-юре і де-факто є тією соціально-правовою основою, на якій повинна базуватись соціальна політика держави в цілому і система правового регулювання оплати праці зокрема. Акцентовано увагу на необхідності врахування міжнародно-правових стандартів, сформованих в рамках ООН, МОП, Ради Європи та ЄС як фундаментальної основи сучасної концепції гідної оплати праці. Власне цього вимагає обраний Україною євроінтеграційний вектор розвитку.

Як підсумок резюмовано, що мінімальна заробітна плата виконує важливу функцію у економічному та соціальному розвитку держави і слугує дієвим інструментом покращення якості життя. Наголошено, що Україна, з метою збереження трудового потенціалу держави, соціально-економічного розвитку та повноцінної інтеграції у цивілізований європейський простір, повинна сформувати таку систему оплати праці у цілому та мінімальної заробітної плати зокрема, завдяки чому вона зможе виконувати одне з найважливіших своїх завдань, а саме забезпечити гідне життя та добробут кожного працівника та членів його сім'ї.

Ключові слова: мінімальна заробітна плата, оплата праці, гідна праця, гідна оплата праці, гідне життя.

Abstract

Oles Shevchuk Master of Law (LL.M.), graduate,

Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine

MINIMUM WAGE CONCEPT, LEGAL NATURE AND SOCIOECONOMIC ESSENCE

Keywords: minimum wage, labor remuneration, decent labor, decent labor remuneration, decent life.

Вступ

Постановка проблеми. В сучасному світі в умовах надзвичайно динамічних масштабних змін і перетворень, породжених глобалізацією, поглиблюються тенденції до «соціалізації» життєвоважливих сфер суспільного буття. Проблеми «соціальних прав», «соціальної держави», «соціальної політики», «соціальної економіки», «соціальної справедливості» ще у другій половині XX століття, з часу утворення ООН, стали об'єктом особливої уваги світового співтовариства та важливою складовою міжнародно-правової політики в цілому, спонукаючи світову спільноту формувати відповідні міжнародно-правові стандарти, норми, принципи та правила, що зобов'язують держави ставитись до потреб людини, виходячи із її статусу як найвищої соціальної цінності. Власне соціальна сфера є найбільш чутливою і вразливою у випадку неналежного виконання або ж ігнорування державою тих її завдань, від виконання яких залежить рівень гідності життя кожної людини, важливим чинником якого є забезпеченість права на працю, її сприятливі умови та справедлива і своєчасна винагорода.

Майже чверть століття тому, у жовтні 2000 р. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан у доповіді на Саміті тисячоліття акцентував увагу світової спільноти на цивілізаційних зрушеннях та викликах, зумовлених глобалізацією. Він заявив, що водночас із такими значними економічними досягненнями як швидкий економічний ріст, поліпшення якості життя, нові економічні можливості, прискорене втілення та поширення технічних новацій існують загрози та ризики великої маси соціальних проблем, здатних спровокувати масовий протестний рух, зумовлений нерівністю, яка і породжена власне глобалізацією. По-перше, вигоди та можливості, які є результатом глобалізації, і надалі сконцентровано у досить невеликій кількості країн і нерівномірно розподіляються саме в цих країнах. По-друге, в останні десятиліття виникла невідповідність між успішними зусиллями з розробки суворих, беззастережно дотримуваних правил, які сприяють розширенню глобальних ринків, і не дуже активними діями з підтримки таких важливих соціальних цілей - умови праці, навколишнє середовище, права людини чи скорочення масштабів бідності [1].

Ще у 90-их рр. XVIII ст. англійський письменник і політичний філософ Томас Пейн відзначав, що суспільний стан людей класифікують за двома категоріями - цивілізований і нецивілізований. Результат першої - щастя та добробут, другої - нужда та бідність [2, с. 203]. Видається, що думка, виголошена два століття тому, не втратила своєї актуальності і на початку третього тисячоліття. Отож, надзвичайно важливою складовою державної політики сучасної демократичної, правової, соціально-орієнтованої держави, якою себе, у тому числі, проголосила і Україна (ст. 1 Конституції України) повинна бути соціальна складова із таким компонентом як гідна оплата праці.

Одним із важливих елементів правового механізму ефективної протидії бідності та задоволення потреб всіх працівників та їхніх сімей у цивілізованих державах є мінімальна заробітна плата як одна із дієвих державних соціальних гарантій гідної праці. Абсолютно зрозумілим є те, що її якісна основа та функціональна сила передусім залежить від ефективного функціонування економічної системи держави, рівня свободи підприємництва, активності та результатів господарської діяльності тощо. Ці чинники сприяють формуванню розвинутого, соціально-орієнтованого ринку праці, де кожна особа може реалізувати у повному обсязі право на працю згідно його загальновизнаних міжнародно-правових стандартів. У країнах з розвинутою ринковою економікою цей стандарт є надзвичайно важливим правовим інструментом соціальної політики і виконує одну з основних функцій стабільності суспільних відносин, росту продуктивності праці та добробуту народу. На жаль, в Україні такого функціонального ринку праці і досі не сформовано. Як наслідок значна частина активного працездатного населення України вимушена шукати гідний заробіток в інших державах, в яких категорії «гідне життя», «гідна праця», «гідна заробітна плата» мають реальний, а не декларативний зміст. З огляду на таке, очевидно, що соціально-економічний поступ України повинен базуватись на принципі поступового та істотного зростання заробітної плати до рівня, який буде критерієм гідної праці. Відповідно і розмір мінімальної заробітної плати має досягти рівня, за якого вона буде не лише формально визначеною соціальною гарантією, а саме соціальною гарантією права на гідну оплату праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблематики правового регулювання мінімальної заробітної плати є однією із актуальних проблем правничої науки у цілому та трудового права зокрема, має тривалу історію, найрізноманітніші теорії та концепції. Вітчизняна наука трудового права, в умовах європейської інтеграції, орієнтується на науковий досвід країн ЄС та інших країн з високими соціальними стандартами та розвиненою економікою. Вагомий внесок у розвиток даного наукового нарямку зроблено такими вітчизняними науковцями як С. Венедиктов, В. Ротань, І. Зуб, Б. Стичинський, П. Бущенко, Н. Гетьманцева, В. Гоц, В. Гуславський, І. Зуб, М. Іншин, В. Лазор, А. Мацюк, П. Пилипенко, В. Ротань, Г. Чанишева, Н. Хуторян, О. Ярошенко, В. Божко та ін.

Метою статті є встановлення особливостей правової природи мінімальної заробітної плати та дослідження її соціально-економічної сутності у контексті забезпечення права на гідну оплату праці. В основу дослідження покладено узагальнені наукові ідеї, думки та погляди філософів, економістів, юристів, національна та міжнародно-правова практика формування мінімальної заробітної плати.

Виклад основного матеріалу

Зрозуміло, що будь-яка робота, яка на умовах вільного найму виконана однією особою на користь іншої підлягає оплаті. Так, відповідно до ст. 21 КЗпП України одним із основних обов'язків роботодавця поруч із забезпеченням умов праці необхідних для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін є виплата заробітної плати. При цьому зазначені обов'язки роботодавця прямо кореспондують конституційним правам працівників, таким як право на охорону та оплату праці (ст. 43 Конституції України) [3, с. 96]. У цьому контексті необхідно брати до уваги те, що категорії «заробітна плата» і «оплата праці», будучи тотожними за своєю соціально-економічною сутністю, все ж таки з точки зору правової природи не зовсім ідентичні, оскільки поняття «заробітна плата» виразніше відображає специфіку трудових відносин та органічно пов'язана з категорією найманої праці та сутністю власне такої праці. заробітний плата працівник добробут

У національному законодавстві визначення мінімальної заробітної плати закріплене у ст. 95 КЗпП України [4] та ст. 1 закону України «Про оплату праці» [5]. В обох нормативно-правових актах вона визначена як встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

У сучасній науці трудового права сформувались різноманітні підходи до розуміння мінімальної заробітної плати. Зокрема, у підручнику «Трудове право України» за ред. П.Д. Пилипенка мінімальна заробітна плата розглядається як державна соціальна гарантія, обов'язкова на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання [6, с. 337]. На думку Г. А. Капліної мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір грошової суми, не нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який виплачується за просту, некваліфіковану працю працівнику, який не має досвіду у цій сфері [7, с. 97]. Г.І. Чанишева зазначає, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці [8, с. 155]. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) [9, с. 295]. Отже, можна зробити висновок, що мінімальна заробітна плата передбачається лише для тих працівників, які виконали встановлену норму праці або робочого часу, не може бути меншою, ніж встановлений державою прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлюється законом, має загальнообов'язковий характер та розраховується як еквівалент простої некваліфікованої праці.

Міжнародна Організація Праці визначає мінімальну заробітну плату як мінімальний розмір винагороди, який роботодавець зобов'язаний платити працівникам за виконану роботу протягом певного періоду часу і який не може бути зменшений колективним або індивідуальним договором [10].

Надзвичайно важливим аспектом мінімальної заробітної плати з точки зору її ролі та значення законодавчого регулювання є її соціально-економічна сутність, тобто здатність сформувати мінімальну економічну основу для того, щоб працююча особа могла б отримати за її рахунок мінімальні соціальні вигоди та гарантії і забезпечити мінімальні життєві потреби. Мінімальна заробітна плата безпосередньо впливає на гідний рівень життя працівника, формуючи фундамент матеріального добробуту, стабільності та впевненості у майбутньому щодо задоволення, як власних потреб, так і потреб членів своєї сім'ї. Окрім того, вона є одним з найбільш поширених засобів впливу на перерозподіл доходів на ринку праці та формування відповідної моделі соціально-економічної системи суспільства.

Мінімальна заробітна плата займає ключові позиції в регулюванні оплати праці і виконує низку важливих функцій. Як нижня межа платні за просту некваліфіковану працю є визначальною величиною (соціальним нормативом), під впливом якого формується мінімальна тарифна ставка (оклад) найманих працівників [11, с. 128]. Це випливає з того, що законодавством передбачено, що тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений генеральною (галузевою) угодою. А оскільки цими угодами не можна встановлювати нижчі умови оплати праці, ніж це передбачено чинним законодавством, то зрозуміло, що тарифна ставка робітника першого розряду з урахуванням доплат, передбачених законодавством, не може бути нижчою за розмір мінімальної заробітної плати [6, с. 338].

Більше того мінімальна заробітна плата напряму пов'язана з економічною ситуацією в країні і її розмір свідчить про рівень розвитку сучасної держави, темп економічного зростання. Англійський економіст Сідней Вебб стверджував, що люди, яким краще платять, здатні працювати ефективніше, тому що вони мають більшу енергію, в значній мірі завдяки їхній здатності краще підтримувати себе. Більш того, більший моральний дух серед працівників, що є наслідком високої зарплати, також призведе до більшої лояльності. Едвард Філен, засновник компанії Filene's Basement також притримувався думки, що мінімальна заробітна плата потрібна для досягнення більшої ефективності праці [12].

В процесі правового регулювання мінімальної заробітної плати в певній мірі криється її правова природа. Внаслідок значної поширеності трудових правовідносин і з метою захисту трудових прав працівників виникає необхідність нормативного закріплення мінімальної заробітної плати як складової частини інституту оплати праці. В Україні оплата праці регулюється на законодавчому та договірному рівні. У свою чергу законодавче регулювання передбачає конституційний рівень та на рівні окремих законів. Зокрема в ч. 7 ст. 43 Конституції України зазначено, що право на своєчасне винагородження захищається законом [13]. Оплата праці і мінімальна заробітна плата як її складовий елемент регулюються також главою VII КЗпП України і ЗУ «Про оплату праці», прийнятим у 1995 р.

Відповідно до ст. 9 закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості [5]. Ст. 95 КЗпП прив'язує розмір мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюючи, що розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [4].

У той же час у економічно розвинутих держав використовується дещо інший підхід до визначення розміру мінімальної заробітної плати. Власне, такий більш прогресивний та справедливий підхід закріплено в основоположних міжнародних договорах, зокрема, у ст. 23 Загальної декларації прав людини 1948 р. [14], Пакті про економічні соціальні і культурні права 1966 р. [15], який був прийнятий на основі Декларації і має дуже важливе значення для України, адже був ратифікований 19.10.1973 р. Ще одним важливим міжнародним нормативно-правовим актом, який визначає правову природу оплати праці і мінімальної заробітної плати як її частини є Європейська Соціальна Хартія 1961 р. (переглянута в 1996 р.) [16].

Загальна декларація прав людини контексті питання оплати праці і мінімальної заробітної плати як саме гарантії права на гідне життя (працю) закріплює, що кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і, яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення [14].

Ст. 7 Пакту про економічні, соціальні і культурні права проголошує, що Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим: справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю; задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього Пакту [15].

Відповідно до ст. 4 Європейської Соціальної Хартії 1961 р. (переглянута 1996 р.) з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов'язуються: визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень (п. 1); визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків (п. 2); визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності (п. 3); визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення (п. 4); дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями (п. 5). Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам [16]. Україна, ратифікуючи Європейську Соціальну Хартію, визначила для себе обов'язковими всі пункти ст. 4 Хартії, за винятком п. 1, який в контексті гідної оплати праці є ключовим.

Зазначені міжнародно-правові положення вже тривалий час дотримуються та реалізуються в цивілізованих, економічно розвинутих державах, які притримуються позиції, що мінімальні гарантії мають поширюватися не лише на фізичні, а й на соціальні та культурні потреби людини. У такому випадку розмір мінімальної заробітної плати можна порівняти з рівнем середньої зарплати [17, с. 35]. У більшості розвинутих держав з цією метою розмір мінімальної заробітної плати розраховується у порівнянні з рівнем середньої зарплати, яка за своєю соціально-економічною сутністю виконує покладені на неї функції і забезпечує вищезазначені потреби працівника. Власне такий метод передбачає, що достатній (розумний) розмір мінімальної заробітної плати має розраховуватись за індексом Кейтца (співвідношення мінімальної заробітної плати із середньою) та становити за стандартами МОП і ЄС не нижче 50 %. У цьому контексті, безумовно, визначальне значення має достатньо високий, економічно і соціально-обґрунтований розмір середньої заробітної плати та співвідношення реальної заробітної плати із реальною вартістю життя.

Значну увагу питанню державної політики щодо оплати праці у частині механізму формування мінімальної заробітної плати приділяє Міжнародна організація праці (МОП) як одна із перших спеціалізованих установ ООН та міжнародна міжурядова організація із столітнім досвідом міжнародної правотворчості. Зокрема, преамбула Статуту МОП знаково розпочинається словами «Беручи до уваги те, що всезагальний і тривалий мир може бути встановлено тільки на основі соціальної справедливості» та перекликається за своєю соціальною сутністю (і є його концентрованою модифікацією з екстраполяцією на проблеми миру та міжнародної безпеки крізь соціальну їх складову) із висловлюванням наведеним Гракхом Бабефом ще у другій половині XVIII ст.: «Суспільство має забезпечити всім своїм членам роботу і визначити заробітну плату, якої б вистачало для придбання продовольства і для задоволення всіх потреб кожної сім'ї» [18, с. 283].

Як визначено МОП, метою мінімальної заробітної плати є захист працівників від надмірно низького рівня оплати праці. Вона допомагає забезпечити справедливий розподіл доходів виробництва і мінімальний прожитковий мінімум для всіх, хто працює і потребує такого захисту. Мінімальна заробітна плата також може бути одним з елементів політики подолання бідності та зменшення нерівності, у тому числі між чоловіками і жінками, пропагуючи право на рівну винагороду за працю рівної цінності [10].

У контексті підтвердження динамічного, особливо в умовах російсько- української війни, євроінтеграційного курсу подальшого розвитку важливого значення набуває питання адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, в тому числі і в сфері трудового права, і інституту оплати праці як його складової частини, а відповідно і мінімальної оплати праці. Важливим актом ЄС в сфері трудового права є Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 р. В ній сформульовані принципові положення, які торкаються змісту соціальних і трудових прав, які визнані головними, основоположними, зокрема права на оплату праці. Відповідно до ст. 4 Хартії всі види зайнятості підлягають справедливій винагороді. З цією метою згідно з положеннями, що застосовуються в кожній країні: працівникам забезпечується справедлива заробітна плата, тобто заробітна плата, достатня для забезпечення їм гідного рівня життя; відповідно до умов зайнятості працівники, крім тих, що працюють на основі безстрокового контракту на умовах повного робочого часу, одержують пропорційну винагороду; заробітна плата може бути утримана, вилучена або передана лише відповідно до національного законодавства; подібні положення мають передбачати заходи, що дозволяють зацікавленому працівникові продовжувати користуватися необхідними засобами існування для нього/неї та його/її сім'ї [19].

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, можна виокремити наступні характерні ознаки мінімальної заробітної плати як от: передбачається лише для тих працівників, які виконали встановлену норму праці або робочого часу; є державною соціальною гарантією забезпечення мінімального прожиткового рівня; нижче встановленого мінімального розміру заробітна плата не може проводитися за умови виконання норми праці; до неї не включаються премії, доплати і надбавки, а також матеріальні допомоги, перелік яких встановлений законом; є еквівалентом простої, некваліфікованої праці; є обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці [6, с. 337]. Проте, однією з найважливіших якісних характеристик, функціональних властивостей та одночасно яскравим виразником соціально-економічної сутності мінімальної заробітної плати є те, що вона повинна сприяти забезпеченню гідного життя як самих працівників, так і членів їх сімей. Відтак, Україна повинна прагнути як до юридичного, так і фактичного втілення та реалізації цієї ознаки, з метою досягнення високого рівня соціальної справедливості і на цій основі збереження трудового потенціалу держави, її соціально-економічного розвитку та повномасштабної інтеграції в розвинутий прогресивний цивілізований світ.

Література

1. Мы народы: роль Организации Обьединенных Наций в XXI веке/ Доклад Генерального секретаря ООН К. Аннана Асамблее тысячелетия // Генеральная Ассамблея ООН.А/54/2000.

2. Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак. Львів: Літопис, 2000. 288 с.

3. Венедіктов С.В. Правове регулювання трудових відносин: вітчизняний та зарубіжний досвід. К.:Алерта, 2012. 368 с.

4. Кодекс законів про працю України: закон України від 10 грудня 1971 р. № 322-08.

5. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР // Відомості Верховної ради України, 1995. №17.

6. Трудове право України: акад. курс: підруч. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Буряк, З. Я. Козак та ін. / за ред. П. Д. Пилипенка. К.: Ін Юре, 2014. 552 с.

7. Капліна Г.А. Проблеми правового регулювання оплати праці в ринкових умовах України і шляхи її вдосконалення: Дис. канд. юрид. наук: Спец. 12.00.05 / Г.А. Капліна. Луганськ, 2009. 201 c.

8. Чанишева Г. І. Трудове право України: навч.-метод. посіб. для здобувачів вищої освіти 2-го курсу факульт. цивільної та госп. юстиції, спец. 081-Право [Електронне видання] / Г. І. Чанишева; НУ «Одеська юридична академія». Одеса: Фенікс, 2022. 282 с.

9. Трудове право України підручник / За загальною редакцією М.І. Іншина, В.Л. Костюка, В.П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і доп. Київ: Центр учбової літератури, 2016. 472 с.

10. ILO. Minimum wage policy guide // режим доступу: https://www.ilo.org/wcmsp5/ groups/public/--ed_protect/--protrav/--travail/documents/genericdocument/wcms_508526.pdf

11. Бідна І.І. Мінімальна заробітна плата в Україні: механізм її функціонування// режим доступу:http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/4672/1/27_2012-126-131.pdf

12. Oren M. Levin-Waldman. Why The Minimum Wage Is Important // режим доступу: http://laborpress.org/why-the-minimum-wage-is-important/

13. Конституція України: закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30.

14. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. № 995_015.

15. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. № 995_042.

16. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 р. № 994_062.

17. Шишкіна К.І. Мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія та світовий досвід її визначення / Продуктивність агропромислового виробництва. Eкономічні науки. 2013. Вип. 23. С. 32-36.

18. Шевчук Т.П. Соціальна складова міжнародного правопорядку в умовах глобалізації. / Т.П. Шевчук //Міжнародне право у світі динамічних змін: контури майбутнього міжнародного правопорядку: колект. монографія. Львів-Дрогобич: Коло, 2021. - С. 274-289.

19. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників від 09 грудня 1989 р.

References

1. My narody: rol' Orhanyzatsyy Ob'edynennykh Natsyj v XXI veke / Doklad Heneral'noho sekretaria OON K. Annana Asamblee tysiacheletyia [We are the peoples: the role of the United Nations in the 21st century / Report of the UN Secretary-General K. Annan to the Millennium Assembly] // Heneral'naia Assambleia OON.A/54/2000, [in Russian].

2. Pejn, T. (2000). Prava liudyny [Human rights]. (Ihor Savchak, Trans). L'viv: Litopys, [in Ukrainian].

3. Venediktov, S.V. (2012). Pravove rehuliuvannia trudovykh vidnosyn: vitchyznianyj ta zarubizhnyj dosvid[Labor relations legal regulation: domestic and foreign experience]. K.:Alerta, [in Ukrainian].

4. Kodeks zakoniv pro pratsiu Ukrainy: zakon Ukrainy vid 10 hrudnia 1971 r. № 322-08 [The Labour Code of Ukraine: the Law of Ukraine from December 10, 1971 № 322-08] [in Ukrainian].

5. Pro oplatu pratsi: Zakon Ukrainy vid 24 bereznia 1995 r. № 108/95-VR [On Remuneration of Labour: the Law of Ukraine from March 24, 1995 № 108/95-VR]. Vidomosti Verkhovnoi rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

6. Pylypenko, P. D., Buriak, V. Ya, Kozak, Z. Ya., et al. (2014). Trudovepravo Ukrainy [Labor law of Ukraine]. Academic course: textbook. P. D. Pylypenko (Ed.). K.: In Yure, [in Ukrainian].

7. Kaplina, H.A. (2009). Problemy pravovoho rehuliuvannia oplaty pratsi v rynkovykh umovakh Ukrainy i shliakhy ii vdoskonalennia [Labor remuneration legal regualation problems under Ukrainian market conditions and ways of its improvement]. Candidate's thesis. Luhans'k, [in Ukrainian].

8. Chanysheva, H. I. (2022). Trudove pravo Ukrainy [Labor law of Ukraine]. Educational and methodological guide for students of the 2nd year of higher education at the Faculty of Civil and Economic Justice, specialty 081-Law. Odesa: Feniks, [in Ukrainian].

9. Inshyn, M.I., Kostiuk, V.L,, Mel'nyk, V.P. (Eds.). (2016). Trudove pravo Ukrainy [Labor law of Ukraine]. Textbook. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury, [in Ukrainian].

10. ILO. Minimum wage policy guide. Retrieved from https://www.ilo.org/wcmsp5/ groups/public/---ed_protect/---protrav/---travail/documents/genericdocument/wcms_508526.pdf [in English].

11. Bidna, I.I. Minimal'na zarobitna plata v Ukraini: mekhanizm ii funktsionuvannia [The minimum wage in Ukraine: the mechanism of its functioning]. Retrieved from http://dspace.kntu.kr.ua/ jspui/bitstream/123456789/4672/1/27_2012-126-131.pdf [in Ukrainian].

12. Oren M. Levin-Waldman. Why The Minimum Wage Is Important. Retrieved from http://laborpress.org/why-the-minimum-wage-is-important/ [in English].

13. Konstytutsiia Ukrainy: zakon Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. № 254k/96 [The Constitution of Ukraine: the Law of Ukraine from June 28, 1996 № 254k/96]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

14. Zahal'na deklaratsiia prav liudyny vid 10 hrudnia 1948 r. № 995_015 [The Universal Declaration of Human Rights from December 10, 1948 № 995_015] [in Ukrainian].

15. Mizhnarodnyj pakt pro ekonomichni, sotsial'ni i kul'turni prava vid 16 hrudnia 1966 r. № 995_042 [The International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights from December 16, 1966 № 995_042] [in Ukrainian].

16. Yevropejs'ka sotsial'na khartiia (perehlianuta) vid 3 travnia 1996 r. № 994_062 [The European Social Charter (revised) from May 3, 1996 № 994_062] [in Ukrainian].

17. 17.Shyshkina, K.I. (2013). Minimal'na zarobitna plata iak derzhavna sotsial'na harantiia ta svitovyj dosvid ii vyznachennia [The minimum wage as a state social guarantee and the world experience of its establishment]. Produktyvnist' ahropromyslovoho vyrobnytstva. Ekonomichni nauky - Productivity of agro-industrial production. Economic sciences (pp. 32-36) issue 23, [in Ukrainian].

18. Shevchuk, T.P. (2021). Sotsial'na skladova mizhnarodnoho pravoporiadku v umovakh hlobalizatsii [The social component of the international legal order in the conditions of globalization]. Mizhnarodne pravo u sviti dynamichnykh zmin: kontury majbutn'oho mizhnarodnoho pravoporiadku: kolekt. Monohrafiia - International law in the world of dynamic changes: contours of the future international legal order: a collective monograph. (рр. 274-289). L'viv-Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

19. Khartiia Spivtovarystva pro osnovni sotsial'ni prava pratsivnykiv 09 hrudnia 1989 r. [The Community Charter of Fundamental Social Rights for Workers from December 09, 1989] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru