Деліктоздатність як ключовий елемент міжнародної правосуб’єктності індивіда (на основі поглядів Г. Лаутерпахта)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деліктоздатність як ключовий елемент міжнародної правосуб'єктності індивіда (на основі поглядів Г. Лаутерпахта)

Ольга Шередько

У статті розглянуто погляди Г. Лаутерпахта щодо міжнародної деліктоздатності індивіда, як елемента міжнародної правосуб'єктності. Зокрема тему розкрито через ідеї науковця щодо відповідальності індивіда за вчинення воєнних злочинів. Виділено важливість встановлення відповідальності та призначення покарання за вчинення воєнних злочинів. Г. Лаутерпахт наголошував на необхідності покарання воєнних злочинців, та зазначав, що лише індивіди можуть їх вчиняти. Автор пропонує застосування принципів кримінального права при встановлення межі покарання, у разі виконання злочинного наказу. Науковець наполягає на тому, щоб судові процеси відбувалися відповідно до міжнародного права. Наведено авторські погляди Г. Лаутерпахта щодо способів створення судів задля призначення покарання за воєнні злочини.

Ключові слова: Міжнародна деліктоздатність, права людини, Г. Лаутерпахт, воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид.

The article considers the views of H. Lauterpacht regarding the international delict capacity of the individual as the element of international legal personality. In particular, the topic of the scholar's ideas on the individual's responsibility for committing war crimes is disclosed. The importance of establishing the responsibility and imposing punishment for the committing of war crimes are highlighted. H. Lauterpacht emphasized the necessity of punishment for war criminals and noted that only individuals could commit them. The author suggests applying the criminal law principles to establish the limit of punishment in case of the execution of an unlawful criminal order. The scholar insists on creating tribunals that work under international law. The author's views of H. Lauterpacht regarding the ways of creating courts for imposing punishment for war crimes commitment are presented.

Keywords: international delict capability, human rights, H. Lauterpacht, war crimes, crimes against humanity, genocide.

Summary

H. Lauterpacht considered international delict capacity by recognizing and establishing punishment for committing international crimes, such as crimes against humanity, genocide, and war crimes.

Scholar expressed his views on the importance of recognizing all these international crimes.

The recognition of the crime of genocide, in his opinion, was the recognition of an individual as a subject of direct obligations and sanctions of international law.

H. Lauterpacht noted that punishment for crimes against humanity is necessary because these crimes violate the sanctity of the human personality.

War crimes H. Lauterpacht named as `crimes against international law'.

H. Lauterpacht focused on war crimes on the topic of individual criminal responsibility.

His most significant work on war crimes, The Law of Nations and the Punishment of War Crimes was published in 1944, where he laid down main ideas on the necessity of the punishment for committing war crimes.

H. Lauterpacht outlined the main subjects that have to be considered in this article, such as the importance of imposing punishment for war crimes, determination of the limit of punishment for committing war crimes in case of the execution of an unlawful criminal order, ways of creating international tribunals to impose punishment for war crimes; the principles on which punishment for war crimes should be based on.

H. Lauterpacht emphasized on the need to impose punishment for commitment of war crimes based on the principles of justice and legality.

In his works H. Lauterpacht emphasized on the importance of the recognition of the individual criminal responsibility.

H. Lauterpacht, in the issue of war crimes, suggests a solution to the problem in cases where it is necessary to establish the limit of punishment for war crimes when an unlawful criminal order was given and executed. H. Lauterpacht suggests applying two principles: mens rea and prima facie.

Moreover, it is necessary to use the pro tanto principle in cases of a threat to the life and health of the executor in case of refusal to carry out a criminal order.

H. Lauterpacht believed that there is equal responsibility for those who give a criminal order and those who execute it.

The article outlines H. Lauterpacht's idea on the importance and necessity of establishing individual criminal responsibility for instaling control over atomic energy as a potential weapon.

H. Lauterpacht suggested three models for the creation of international judicial bodies to punish war criminals: through the creation International Criminal Court; by modifying municipal courts; or through the system of quasi-international courts.

H. Lauterpacht's ideas are based on the individual criminal responsibility for committing international crimes. He believed that only individuals are responsible for committing these crimes and that punishment is necessary. He suggested that imposing punishment for war crimes has to be held under a judicial procedure to create a higher respect for international law.

His ideas that were suggested in 1944 are still important in international doctrine. H. Lauterpacht's ideas are relevant regarding the need of the prosecution of international crimes committed by russians in Ukraine.

Постановка проблеми

Права людини, їх визнання і закріплення у міжнародному праві здійснюється як і через прийняття міжнародних конвенцій присвячених захисту людських прав та свобод так і через встановлення відповідальності індивідів за порушення норм міжнародного права. Г. Лаутерпахт обгрунтував визнання індивіда як суб'єкта міжнародного права через можливість їх покарання за такі міжнародні злочини як злочини проти людяності, геноцид та воєнні злочини. Г. Лаутерпахт наголошував, що проблемою є встановлення межі відповідальності між виконавцем та індивідом, який віддав злочинний наказ, а також, необхідно встановити способи можливих судових розглядів.

Стан дослідження проблеми

Наукова спадщина Г. Лаутерпахта досліджувалась неодноразово науковцями, проте ідея розмежування відповідальності за вчинення воєнних злочинів і моделі створення міжнародного трибуналу для призначення покарання не були висвітлені.

Мета і завдання дослідження

Метою даного дослідження є аналіз та висвітлення поглядів Г. Лаутерпахта щодо міжнародної правосуб'єктності індивіда та встановлення відповідальності за порушення норм міжнародного права. Основними завданнями є: висвітлити погляди Г. Лаутерпахта щодо необхідності покарання воєнних злочинців, способи розгляду справ щодо воєнних злочинців. Застосування ідей науковця сьогодні щодо скоєних міжнародних злочинів на території України із початком повномасштабного вторгнення Росії.

Наукова новизна дослідження

Вперше проаналізовано погляди Г. Лаутерпахта щодо розмежування відповідальності за вчинення воєнних злочинів у разі виконання злочинного наказу та способи розгляду справ щодо воєнних злочинців.

Виклад основного матеріалу

Герш Лаутерпахт у своїх працях висвітлював численні питання та проблеми міжнародного права. Міжнародна деліктоздатність є важливою складовою визнання міжнародної правосуб'єктності індивіда та частиною міжнародного права прав людини. Міжнародна деліктоздатність, на думку вченого, наступає за вчинення злочину геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів.

Герш Лаутерпахт вважав, що визнання злочину геноциду є підтвердженням визнання індивіда суб'єктом прямих зобов'язань та санкцій міжнародного права, Lauterpacht H. International Law and Human Rights. London : Stevens & Sons Limited, 1950. P. 44. а визнання злочинів проти людяності автор називав визнанням фундаментальних прав людини у міжнародному праві. Lauterpacht H. International Law and Human Rights. London : Stevens & Sons Limited, 1950. P. 36. Окрім того, на думку, Г. Лаутерпахта злочини проти людяності порушують святість людської особистості. Lauterpacht H. International Law and Human Rights. London : Stevens & Sons Limited, 1950. P. 36. Отже, Г. Лаутерпахт розглядав питання міжнародної деліктоздатності саме через призначення покарання за вищезгадані злочини.

Можна стверджувати, що міжнародна правосуб'єктність індивіда бере свій початок після Другої світової війни саме завдяки визнанню міжнародної кримінальної відповідальності. Bassiouni M. Ch. International Criminal Law. 3^rd ed. Martinus Nijhoff Publisher, 2008. P. 41. Безперечно, сьогодні, за міжнародним правом індивіди несуть відповідальність яке воно на них покладає, а саме за міжнародні злочини. Brownlie I. Principles of Public International Law. 6^th ed. Oxford University Press, 2008. P. 559.

Саме проблематиці воєнних злочинів у своїх роботах Г. Лаутерпахт приділив найбільше уваги, зокрема призначенню покарання за воєнні злочини.

Найгрунтовніша праця науковця щодо призначення покарання за воєнні злочини це стаття 1944 р. під назвою «Міжнародне право та покарання за воєнні злочини» (англ. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes).

Розглядаючи дане питання Г. Лаутерпахт виділив декілька важливих і дискусійних питань: по-перше, необхідність покарання за воєнні злочини; по-друге, визначення межі покарання воєнного злочинця у разі виконання злочинного наказу; по-третє, способи розгляду справ щодо скоєних воєнних злочинів; по-четверте, принципи, на яких має грунтуватись призначення покарань.

Г. Лаутерпахт наголошував на тому, що покарання за вчинення воєнних злочинів є обов'язковим, так як науковець називає їх злочинами проти міжнародного права Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 58. і покарання за них не є «покаранням держав», Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 58. а все ж таки наголошував на індивідуальній кримінальній відповідальності. Пізніше дана ідея була закріплена у ст. 27 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. У даній статті зазначено про неприпустимість посилання на посадове становище, у якій зазначено, що Статут застосовується однаково, незалежно від посадового становища особи, глава держави, уряду чи інша посадова особа не звільняється від кримінальної відповідальності за статутом, а також, не є підставою для пом'якшення покарання Римський статут Міжнародного кримінального суду . Тобто, пізніше у Римському статуті було закріплено ідею Г. Лаутерпахта про те, що призначення покарання за міжнародні злочини це не є покаранням держав, навіть якщо винними є вищі посадові особи держави.

Наступним питанням, яке піднімав Г. Лаутерпахт у питанні воєнних злочинів - це проблематика встановлення межі покарання за них, у тому випадку, коли було віддано та виконано злочинний наказ. У таких ситуаціях, Г. Лаутерпахт наголошує на застосуванні двох принципів кримінального права: перший - це mens rea, тобто необхідність встановити чи був злочинний намір або ж умисел, та другий - prima facie, та означає те, що наказ був злочинним із «першого погляду» і відповідно не повинен був виконуватись Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 73..

Крім того, Г. Лаутерпахт розглядає ситуації, коли невиконання злочинного наказу могло загрожувати небезпекою чи смертю (виконавцю), в такому разі ступінь примусу можна вважати «достатнім» і виключає відповідальність pro tanto (в тій мірі) Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 73.. Важливо виділити той факт, що незалежно від того що військові накази є обов'язковими, це не є оправданням за вчинення очевидно злочинних дій. Norris D. C. War Crimes. Medico-Legal Journal, vol. 18, no. 1, 1950, P. 16.

Отже, у разі застосування цих принципів, як зазначив Г. Лаутерпахт, можливими є два види ситуацій: у першому випадку, за відсутності реальної небезпеки для виконавця, його життя чи здоров'я, під час виконання злочинного наказу, він не зможе претендувати на захист, звільнення від відповідальності чи пом'якшення покарання; та у другому випадку, у окремих ситуаціях, індивід, який підкорився злочинному наказу, який йому «видавався» законним і невиконання якого загрожувало б його безпеці, життю чи здоров'ю, можна вважати таким, що передбачатиме захист, до прикладу, пом'якшення покарання. Однак, ці два варіанти можливого розвитку ситуацій, як зазначав Г. Лаутерпахт, не є виключними, між ними буде багато проміжних ситуацій. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 73.

Г. Лаутерпахт зазначав, що однаково винні і ті хто віддають злочинний наказ і ті хто його виконують Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 79. та наголошував на необхідності призначенні покарання, тому що, у разі дотримання ідеї, що індивіди, які виконували наказ не є відповідальними за воєнні злочини - призведе до майже «автоматичної безкарності, оскільки відбудеться перекладання відповідальності». Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 70.

Ідеї та погляди Г. Лаутерпахта є актуальними до сьогодні враховуючи те, що він, окрім призначення покарання за воєнні злочини, наголошував і на встановлення індивідуальної кримінальної відповідальності за встановлення контролю за атомною енергією, як потенційної зброї, Lauterpacht H. International Law and Human Rights. London : Stevens & Sons Limited, 1950. P. 44, 45. враховуючи сьогоднішню загрозу ядерної катастрофи, внаслідок встановлення контролю та замінування Росією Запорізької АЕС та можливі наслідки використання Запорізької АЕС як потенційної зброї росіянами підтверджують важливість думок Г. Лаутерпахта, які він висвітлив ще у 1950 р.

Наступною ідеєю Г. Лаутерпахта щодо суду воєнних злочинців є три моделі створення міжнародних судових органів за вчинення воєнних злочинів: за допомогою Міжнародного кримінального суду; шляхом зміни діяльності судів (внутрішніх) держав-переможниць, що розглядатимуть справи про воєнні злочини; або ж через систему міжнародних квазі-судів, що задумані як внутрішньодержавні суди воюючої сторони, склад яких не обмежується її власними громадянами. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944, P. 80.

Г. Лаутерпахт вважав, що модель Міжнародного кримінального суду, як він називав, є найбільш неупередженим та справедливим судом, таким способом можна досягнути забезпечення цих ключових принципів у розгляді справ щодо воєнних злочинців, проте, недоліками автор визначав тривалість створення такого суду та труднощі у забезпечені неупередженості, у разі залученості багатьох країн у війні, а нейтральні країни він називає ті, які «позбавлені почуття міжнародної солідарності під час найвищого випробування». Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944, P. 80, 81, 82.

Наступний варіант розгляду справ щодо воєнних злочинців (внутрішні суди), можливий за допомогою створення спеціальних судів, що складаються з професійних суддів із участю військових експертів або суддей, а також можливе розширення військових трибуналів шляхом включення присяжних та участь нейтральних експертів, також передбачено участь експертів сторони-противника. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 82.

Останній варіант, запропонований Г. Лаутерпахтом (квазі-міжнародні апеляційні суди та суди першої інстанції) є судами країни-переможниці, та особливістю є те, що дані суди розширені за рахунок включення суддів із інших країн як і учасників війни (на стороні переможних), а також Г. Лаутерпахт допускає і участь суддів нейтральних держав. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944, P. 82, 83.

Через пропозицію моделей створення міжнародних судових органів Г. Лаутерпахт підтвердив той факт, що необхідним є призначення покарання за воєнні злочини, оскільки ці злочини, на сьогодні є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права War crime. Britannica Academic, Encyclopedia Britannica, 3 May. 2022. URL: academic.eb.com/levels/collegiate/ article/war-crime/76077. [Accessed 26 Mar. 2023]. та за вчинення яких індивід несе індивідуальну кримінальну відповідальність відповідно до міжнародного права, Cryer R., Hakan F., Robinson D., Wilmshurst E. An Introduction To International Criminal Law Procedure. 2^nd ed. Cambridge University Press, 2010. P. 269. War Crimes. United Nations Oficce on Genocide Prevention and Responsi-bility to Protect. про яку наголошував Г. Лаутерпахт.

Г. Лаутерпахт наголошував на тому, що покарання за воєнні злочини повинне ґрунтуватись на принципах законності та справедливості, а також повинне бути призначеним у рамках судового процесу, науковець пояснює це тим, що саме у такий спосіб буде збільшена повага до міжнародного права, за умови виконання цих покарань, Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 59. крім того таке призначення покарання має бути актом міжнародного правосуддя, а не судом сторони яка отримала перемогу, проти сторони, яка програла. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 59.

Отже, Г. Лаутерпахт стверджує, що норми міжнародного права стосуються людей, а не «безособових сутностей», і норми міжнародного гуманітарного права є обов'язковими не для абстрактних понять, а для конкретних членів урядів держав, індивідів, які виконують урядові функції на окупованій території та для військових. Lauterpacht, H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 64. Виключно індивід може бути обвинуваченим і відповідальним за вчинення вищезгаданих злочинів.

міжнародний деліктоздатність індивід злочин

Висновки

Г. Лаутерпахт ще у 1944 р. до закінчення Другої світової війни, наголошував на необхідності суду воєнних злочинців та подавав власні ідеї щодо можливих способів реалізації судового процесу. Науковець комплексно розглядав цю проблему, враховуючи не лише способи утворення суду, а й розмежування відповідальності у разі якщо воєнний злочин був наслідком виконання злочинного наказу. Його ідеї є актуальними і до сьогодні, коли постає необхідність за переслідування міжнародних злочинів скоєних росіянами в Україні.

Література

1. Римський статут Міжнародного кримінального суду

2. Bassiouni M.Ch. International Criminal Law. 3^rd ed. Martinus Nijhoff Publisher, 2008. p. 1068.

3. Brownlie I. Principles of Public International Law. 6^th ed. Oxford University Press, 2008. p. 742.

4. Cryer R., Hakan F., Robinson D., Wilmshurst E. An Introduction To International Criminal Law Procedure. 2^nd ed. Cambridge University Press. 2010. p. 618.

5. Lauterpacht H. International Law and Human Rights. London : Stevens & Sons Limited, 1950. 475 p.

6. Lauterpacht,H. The Law of Nations and the Punishment of War Crimes. British Year Book of International Law, 21, 1944. P. 58 - 95.

7. War crime. Britannica Academic, Encyclopedia Britannica, 3 May. 2022.

8. War Crimes. United Nations Office on Genocide Prevention and Responsibility to Protect.

9. Norris D.C. War Crimes. Medico-Legal Journal, vol. 18, no. 1, 1950, P. 14 - 16.

Размещено на Allbest.ru