Поняття та стан правового регулювання протидії домашньому насильству в Україні: кримінально-правове дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний університет внутрішніх справ

Поняття та стан правового регулювання протидії домашньому насильству в Україні: кримінально-правове дослідження

Лало В.Л. аспірантка кафедри кримінального права та кримінології

Анотація

Статтю присвячено дослідженню поняття «домашнє насильство» у науці кримінального права та законодавства України. Встановлено, що кількість звернень та повідомлень щодо фактів здійснення домашнього насильства в Україні щороку зростає. У статті досліджено різні наукові підходи до поняття «домашнє насильство» та суміжних понять. Запропоновано таке визначення терміна «домашнє насильство»: дії або погроза застосування дій фізичного, психологічного, економічного чи сексуального характеру, що вчиняються по відношенню до одного з членів подружжя, родичів по крові, родичів по лінії чоловіка або дружини або інші родичів чи осіб, які пов'язані спільним побутом, та (або) проживають разом, якщо такі дії призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, порушують право особи на свободу та особисту недоторканність, честь та гідність або інші охоронювані законом права чи інтереси особи.

Акцентовано увагу на тому, що проблема домашнього насильства носить глобальний характер і стосується усіх країн світу. У роботі проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти у сфері запобігання домашньому насильству та національне законодавство у цій сфері, звернуто увагу на колізії та суперечності у законодавстві, які негативно впливають на боротьбу із домашнім насильством та притягнення винних осіб до відповідальності.

На підставі аналізу національного законодавства запропоновано виділяти 4 групи жертв домашнього насильства: 1) подружжя, що перебуває у шлюбі, у фактичних шлюбних відносинах (без офіційної реєстрації шлюбу) або колишнє подружжя, 2) родичі по крові, 3) родичі по лінії чоловіка або дружини, 4) інші родичі або інші осіби, які пов'язані спільним побутом, та (або) проживають разом.

Зазначено, що за вчинення домашнього насильства в Україні передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність і вирішальне значення для можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності за домашнє насильство має ознака систематичності вчинення домашнього насильства. Запропоновано посилити відповідальність за домашнє насильство шляхом збільшення терміну позбавлення волі за домашнє насильство до 5 років, оскільки наразі максимальна міра покарання за домашнє насильство - до 2 років позбавлення волі, і часто таке покарання не є співрозмірним із діями винної особи та стражданнями жертв домашнього насильства.

Ключові слова: домашнє насильство, сімейне насильство, насильство у родині, кримінальна відповідальність, кримінальне право, кримінальне законодавство.

Abstract

Lalo V. L. THE CONCEPT AND STATE OF LEGAL REGULATION OF COUNTERACTING DOMESTIC VIOLENCE IN UKRAINE: A CRIMINAL LAW STUDY

The article is devoted to the study of the concept of “domestic violence ” in the science of criminal law and the legislation of Ukraine. It has been established that the number of appeals and reports of domestic violence in Ukraine is growing every year. The article explores various scientific approaches to the concept of “domestic violence ” and related concepts. The following definition of the term “domestic violence” has been proposed: actions or threat of use of actions of a physical, psychological, economic or sexual nature, committed in relation to one of the spouses, relatives by blood, relatives on the spouse's side or other relatives or persons who are connected by a common household, and (or) live together if such actions lead to physical or psychological suffering, health disorders, violate the human right to freedom and personal integrity, honor and dignity, or other legally protected rights or interests of the individual.

Attention is focused on the fact that the problem of domestic violence is global in nature and concerns all countries of the world. The paper analyzes international legal acts in the field of domestic violence prevention and national legislation in this area, draws attention to conflicts and contradictions in the legislation that negatively affect the fight against domestic violence and bringing the perpetrators to justice.

Based on the analysis of national legislation, it is proposed to distinguish 4 groups of victims of domestic violence: 1) spouses who are married, in de facto marital relations (without official marriage registration) or former spouses, 2) relatives by blood, 3) relatives through the spouse 4) others relatives or other persons connected by a common life, and (or) living together.

It is noted that administrative and criminal liability is provided for committing domestic violence in Ukraine, and the sign of systematic domestic violence is crucial for the possibility of criminal prosecution for domestic violence. It is proposed to strengthen the responsibility for domestic violence by increasing the term of imprisonment for domestic violence up to 5 years, since now the maximum sentence for domestic violence is up to 2 years in prison, and often such punishment is not commensurate with the actions of the perpetrator and the suffering of victims of domestic violence.

Key words: domestic violence, violence in the family, criminal liability, criminal law.

Вступ

Постановка проблеми. Домашнє насильство є суттєвою проблемою сучасного суспільства. Щороку кількість заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства зростає. Досліджувана проблема має значення не тільки для України, але для всього світу в цілому, оскільки факти домашнього насильства мають місце в кожній країні світі і на даний час не існує ефективних засобів для повного подолання цієї проблеми. Проте дослідження правового регулювання боротьби із домашнім насильством, дослідження міжнародного досвіду допоможе визначити сутність домашнього насильства та його причини, що, в свою чергу, допоможе розробити ефективні методи для зниження рівня домашнього насильства в Україні. Реальний стан домашнього насильства в Україні та світі на даний час неможливо відобразити точно, оскільки значна кількість кримінальних правопорушень цього виду не входять до офіційної статистики та залишають латентними.

Для розуміння проблеми домашнього насильства, його причин, ознак, наслідків, кримінально-правової характеристики домашнього насильства необхідно в першу чергу дослідити різні наукові підходи до поняття «домашнє насильство».

Актуальність дослідження проблеми домашнього насильства в Україні посилюється відсутністю комплексного дослідження домашнього насильства в останні роки з кримінально-правової точки зору, відсутністю єдиного погляду на поняття «домашнє насильство», його ознак та сутності. Наявні наукові дослідження з означеної проблеми переважно стосуються окремих питань домашнього насильства, крім того, в багатьох роботах домашнє насильство розглядається переважно з психологічної та соціологічної точки зору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема домашнього насильства досліджується в різних галузях - соціології, психології, історії, філософії, медицині тощо. Проте найбільш актуальним є дослідження домашнього насильства з кримінально-правової та кримінологічної точки зору. Різні аспекти домашнього насильства досліджувались ще у працях вчених ХІХ століття, таких як Н.С. Таганців, Я.М. Фойницький, Л.С. Білогриць-Котляревський та багатьох інших, які розглядали специфіку кримінальних правопорушень, які були скоєні проти членів своєї родини. В сучасній кримінально-правовій науці проблема домашнього насильства розглядалась у роботах Н.В. Аніщук, О.Е. Бабенко, О.М. Бандурки, М.Г Вербенського, І.В. Вітков- ської, К.А. Гурковської, І.Р Данільченко, О.М. Джужи, Б.К. Левківського, Ю.В. Лисюк, В.О. Меркулової, О.В. Негодченко, О.В. Пол- ковенко, Т.Я. Сафонової, Л.М. Сукмановської, В.О. Тулякова, П.Л. Фріса та багатьох інших.

На дисертаційному рівні останніми роками проблему домашнього насильства досліджував М.Г. Кузнєцов у роботі «Домашнє насильство: кримінологічна характеристика та запобігання» [1], в якій автором зроблено характеристику особи, яка вчиняє домашнє насильство, досліджено детермінанти домашнього насильства та розроблено рекомендації для запобігання домашнього насильства в Україні та світі.

Окремо слід відмітити монографію «Актуальні проблеми сімейного насильства» під редакцією Т.О. Перцевої та В.В. Огоренко [2]. Ця праця містить ґрунтовний аналіз причин та наслідків домашнього насильства, видів домашнього насильства, поширеність насильства у світі. Позитивно слід підкреслити суттєву увагу авторів на аналіз впливу карантину внаслідок пандемії Covid-19 на рівень домашнього насильства. Проте більшість розділів зазначеної монографії написані переважно з психологічної та психіатричної точки зору, замало уваги приділена саме правовим аспектам окресленої проблеми.

Метою статті є аналіз поняття «домашнє насильство» в наукових та законодавчих джерелах, розроблення власного визначення поняття «домашнє насильство», аналіз статистичних даних Національної поліції України щодо звернень за фактом домашнього насильства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні власного змістовного наповнення терміна «домашнє насильство» на підставі аналізу чинного законодавства та доктрини кримінального права.

Виклад основного матеріалу

Проблема домашнього насильства існує багато років у світі та є проблемою сучасного суспільства. Для розуміння серйозності досліджуваної проблеми слід проаналізувати офіційні дані Національної поліції України щодо кількості звернень та повідомлень про домашнє насильство за останні роки.

Статистика свідчить, шо кількість зареєстрованих випадків домашнього насильства зростає щороку. Так, згідно із статистичними даними, у 2019 році до Національної поліції України надійшло майже 142 тисячі заяв і повідомлень щодо випадків домашнього насильства [3], у 2020 році - майже 209 тисяч звернень щодо випадків домашнього насильства [4], що на 47% більше, ніж у 2019 році. Офіційні статистичні дані за 2021 рік свідчать про стрімке зростання заяв і повідомлень щодо факту вчинення домашнього насильства - за 12 місяців 2021 року надійшло 326 тис. звернень [5]. Отже, у 2021 році кількість повідомлень про факт домашнього насильства зросла на 56%. жертва домашній насильство

Аналізуючи таку статистику, можна зробити декілька припущень: 1) зросла кількість фактів домашнього насильства, що пов'язано із тим, що в період пандемії люди залишились на довгий час зачинені цілими родинами вдома, виникаючі конфлікти часто перетворюються на домашнє насильство; 2) жертви домашнього насильства стали частіше повідомляти про факт вчинення неправомірних дій щодо них, які можна кваліфікувати як домашнє насильство, оскільки зростає довіра громадян до правоохоронних органів та віра в те, що винувата особа отримає справедливе покарання.

Для розуміння терміна «домашнє насильство» слід в першу чергу проаналізувати етимологію слова «насильство». Під терміном «насильство» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови розуміється:

1) застосування фізичної сили до кого-небудь;

2) застосування сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось, чогось [6, 148]. У філософському енциклопедичному словнику насильство визначається як застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті сила - це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта [7].

Загалом, насильство визначають як дію або бездіяльність однієї людини стосовно іншої, що завдає шкоди здоров'ю як фізичному, так і психічному, принижує почуття честі та гідності. Для домашнього насильства характерною є наявність сімейних взаємовідносин між кривдником та жертвою.

Існують різні визначення поняття «домашнє насильство». К.А. Гурковська під домашнім насильством розуміє будь- яке умисне діяння (дія або бездіяльність) чи погрозу застосування такого діяння (дії або бездіяльності) фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру одного члена родини чи домашнього господарства відносно до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена родини чи домашнього господарства як людини та громадянина і завдають йому моральну шкоду, шкоду його фізичному, психічному здоров'ю чи економічним інтересам [8, с. 114].

Вітковська І.В. та Потапенко М.В. визначають домашнє насильство як один із різновидів насильства (фізичного, психологічного, сексуального, економічного), яке відрізняється від інших проявів тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім'ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські тощо [9, с. 24]. Коротке визначення домашнього насильства пропонує Я. Кінаш: домашнє насильство - це акт умисного залякування, фізичного нападу, побиття, замах сексуального характеру чи будь-яка інша неправомірна поведінка одного партнера по відношенню до іншого [10, с. 170]. М.Г. Кузнєцов, досліджуючи домашнє насильство переважно з кримінологічної точки зору, визначає цей термін таким чином: домашнє насильство - це фізичні, словесні, моральні та економічні образи, залякування та примус для отримання влади одних членів сім'ї над іншими [1, с. 29]. Отже, в науковій літературі пропонуються різноманітні визначення поняття «домашнє насильство», проте відсутня єдність науковців на визначене питання.

Для вирішення будь-якої проблеми, в тому числі для боротьби із домашнім насильством, велике значення має стан правового регулювання цієї сфери. Хоча проблема домашнього насильства сягає своїм корінням у давнину, проте довгий час держава не засуджувала особу, яка здійснювала акт домашнього насильства, а навпаки, закріплювала право чоловіка на владу у родині та зумовлювала жінку підкорюватись йому, через патріархальний лад суспільного життя жінки та діти фактично довгий час не мали захисту від батька та інших чоловіків родини, які грубо з ними поводились. Лише з середини XX сторіччя у суспільстві підвищилась увага до розвитку й дотримання прав людини, коли було прийнято низку міжнародних документів, я яких було заборонено дискримінацію, насилля, закріплено право людини на свободу та недоторканість.

Права людини вперше з моменту утворення ООН були прямо описані Загальною Декларацією прав людини 1948 року, в якій закріплені, зокрема, право про життя, свободу і особисту недоторканність; право не піддаватися катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню, не перебувати у підневільному стані [11]. Аналогічні права гарантовані Міжнародним пактом про громадянські та політичні права [12], Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейською конвенцією з прав людини) [13]. Вважаємо, що кожна жертва домашнього насильства страждає від порушення її права на особисту недоторканність; крім того, у деяких випадках насильства особа може перебувати у підневільному стані, піддаватись катуванням тощо.

Суттєвим кроком уперед у напрямку подолання домашнього насильства можна вважати прийняття Модельного закону ООН про домашнє насильство, який був ухвалений 2 лютого 1996 року Комісією ООН з прав людини. Цей закон визначає, що всі насильницькі дії фізичного, психологічного і сексуального характеру стосовно жінок, здійснені на підставі статевої ознаки особою або особами, які пов'язані з ними родинними і близькими стосунками, від словесних образ і погроз до важких фізичних побоїв; викрадення; погрози каліцтвом; залякування; примус; переслідування; словесні образи; насильницьке або незаконне вторгнення в житло; підпал; знищення власності; сексуальне насильство; зґвалтування в шлюбі; насильство, пов'язане з посагом або викупом нареченої; каліцтва геніталій; насильство, пов'язане з експлуатацією через проституцію; насильство відносно хатніх робітниць та спроби здійснити такі акти - повинні розглядатися як домашнє насильство [14]. Ще один міжнародний документ - Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - під поняттям «домашнє насильство» визначає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає або проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні [15]. Слід відмітити, що прийняття цієї Конвенції дало поштовх удосконаленню правового регулювання у боротьбі із домашнім насильством в багатьох країнах. В Україні з метою реалізації положень Стамбульської конвенції Верховною Радою України було прийнято два закони, спрямовані на боротьбу із проявами домашнього насильства: закони України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 785-VIII від 6 грудня 2017 р. [16] та «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 7 грудня 2017 р. Останній закон містить таке визначення поняття «домашнє насильство»: діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [17].

Проте необхідно підкреслити наявність неоднакового тлумачення поняття «домашнє насильство» у профільному законі «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та у Кримінальному кодексі України. Законодавець у ст. 126-1 Кримінального кодексу України визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи [18]. Отже, можна помітити, що в Кримінальному кодексі України акцентується увага та умисності та систематичності діяння, без цих ознак діяння не буде кримінально караним.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності можливо лише за наявності складу правопорушення. Практика свідчить, що найчастіше відсутній критерій систематичності за наявності всіх інших ознак домашнього насильства. В такому випадку особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дана норма передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь- яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису [19].

Аналіз статистичних даних свідчить, що у 2019 році поліцейські склали 107 тисяч адміністративних протоколів та розслідували більше 2 тисяч кримінальних правопорушень, скоєних у сімейному середовищі [3]. У 2020 році було складено 132,7 тисяч адміністративних протоколів та розпочато близько 5 тис. кримінальних проваджень за фактом домашнього насильства, крім того, за 2020 рік було винесено 42 тисяч термінових заборонних приписів [4]. У 2021 році було складень 145 адміністративних протоколів, що на 10 % більше у порівнянні з 2020 роком [5]. Отже, на підставі цих даних можна зробити висновок, що в переважній більшості випадків домашнього насильства особи притягуються до адміністративної відповідальності, а не до кримінальної.

Цікаво звернути увагу на міру відповідальність за домашнє насильство, передбачену ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ст. 126-1 Кримінального кодексу України. Притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство передбачає міру покарання у вигляді штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на строк до 10 діб. У випадку вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст. 173-1 КУпАП, покарання буде призначено у вигляді штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк до 15 діб [19].

Кримінальна відповідальність за домашнє насильство відповідно до ст. 126-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 2 років [18]. Таким чином, у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство може бути призначено покарання у вигляді штрафу, або громадських робіт, або адміністративного арешту, а у випадку притягнення до кримінальної відповідальності покарання буде призначено покарання у вигляді громадських робіт, або арешту, або обмеження волі чи позбавлення волі. Існують наукові дискусії щодо суворості покарання за домашнє насильство в Україні - одні науковці пропонують пом'якшити міру відповідальності та відносити домашнє насильство до кримінальних проступків, інші - навпаки, пропонують ввести більш сувору відповідальність. Вважаємо, що кримінальна відповідальність за домашнє насильство повинна бути більш суворою - доцільно збільшити термін позбавлення волі за домашнє насильство до 5 років, оскільки наявна зараз міра покарання, що передбачає максимальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років, не повною мірою відповідає діям осіб, що систематично вчиняють домашнє насильство по відношенню до жінок та дітей.

Проаналізувавши наукові та законодавчі підходи до поняття «домашнє насильство», можна помітити розбіжності у термінології та колі осіб, які можуть бути жертвами домашнього насильства. Зокрема, у Модельному законі ООН по протидії домашньому насильству до кола жертв включено лише жінок, натомість не згадано про чоловіків, дітей та осіб похилого віку. Позитивно слід відмітити той факт, що у національному законодавстві наводиться перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства з запобігання та протидії домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [17]. З одного боку, такий перелік є дуже детальним, але з іншого - надто великим, тому пропонуємо згрупувати жертв домашнього насильства таким чином: 1) подружжя, що перебуває у шлюбі, у фактичних шлюбних відносинах (без офіційної реєстрації шлюбу) або колишнє подружжя, 2) родичі по крові, 3) родичі по лінії чоловіка або дружини, 4) інші родичі або інші особи, які пов'язані спільним побутом та (або) проживають разом.

На підставі аналізу наявних визначень поняття «домашнє насильство» доцільно запропонувати авторське визначення: «Домашнє насильство - це дії або погроза застосування дій фізичного, психологічного, економічного чи сексуального характеру, що вчиняються по відношенню до одного з членів подружжя, родичів по крові, родичів по лінії чоловіка або дружини або інші родичів чи осіб, які пов'язані спільним побутом, та (або) проживають разом, якщо такі дії призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, порушують право особи на свободу та особисту недоторканність, честь та гідність або інші охоронювані законом права чи інтереси особи».

Ще одним важливим для науки кримінального права є питання розмежування понять «домашнє насильство» та «сімейне насильство». РВ Перелигіна та УМ. Митник зазначають, що основною відмінною ознакою цих термінів є те, що важливою ознакою домашнього насильства є місце його вчинення, і воно не завжди пов'язано із сферою шлюбно-сімейних відносин, в той же час поняття «сімейне насильство» охоплює сімейний характер мотивації вчинення протиправних діянь і безпосередньо пов'язано із поняттям «сім'я» [20].

Для кращого розуміння поняття «домашнє насильство» в контексті кримінальної відповідальності за це діяння слід звернути увагу на ознаки такого насильства: 1) умисний характер, 2) систематичність, 3) вчинення одного із видів насильства - фізичного, психологічного, економічного або сексуального, 4) вчинення насильства по відношенню до подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, 5) наслідок - фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя потерпілої особи.

Висновки

Проблема домашнього насильства носить глобальний масштаб і потребує міжнародного співробітництва між країнами для подолання цієї проблеми. Починаючи з середини XX століття було прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, які стали підґрунтям для боротьби з домашнім насильством у світі. На національному рівні основним законом у сфері боротьби з домашнім насильством є закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який було прийнято з метою реалізації положень Стамбульської конвенції Верховною Радою України.

В науці кримінального права та інших галузях відсутній єдиний підхід до поняття «домашнє насильство», у звіку з чим пропонується розуміти під домашнім насильством дії або погрозу застосування дій фізичного, психологічного, економічного чи сексуального характеру, що вчиняються по відношенню до одного з членів подружжя, родичів по крові, родичів по лінії чоловіка або дружини або інші родичів чи осіб, які пов'язані спільним побутом, та (або) проживають разом, якщо такі дії призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, порушують право особи на свободу та особисту недоторканність, честь та гідність або інші охоронювані законом права чи інтереси особи.

За вчинення домашнього насильства в Україні передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Вирішальне значення для можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності за домашнє насильство має ознака систематичності вчинення домашнього насильства. Запропоновано посилити відповідальність за домашнє насильство шляхом збільшення максимально можливого терміну позбавлення волі за домашнє насильство до 5 років, оскільки наразі максимальна міра покарання за домашнє насильство - до 2 років позбавлення волі, і часто таке покарання не є співрозмірним із діями винної особи та стражданнями жертв домашнього насильства.

Література

1. Кузнєцов М.Г. Домашнє насильство: кримінологічна характеристика та запобігання: дис...канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право». Київ, 2019. 245 с.

2. Актуальні проблеми сімейного насильства: монографія / Перцева Т.О., Огоренко В.В., Кожина Г.М. та ін.; за заг. ред. проф. Т.О. Перцевої та проф. В.В. Огоренко. Дніпро, 2021. 188 с.

3. Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2019 році. URL: https://www.kmu.gov.ua/ storage/app/sites/1/17-civik-2018/zvit_2019/zvit-npu-2019.pdf (дата звернення: 25.12.2021).

4. Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2020 році. URL: https://www.kmu.gov.ua/ storage/app/sites/1/17-civik-2018/zvit2020/npu-zvit-2020.pdf (дата звернення: 25.12.2021).

5. Павліченко К. Домашнє насильство перестають замовчувати. URL: https://www.npu.gov.ua/search. html?page=4&key=домашнє%20насильство (дата звернення: 25.12.2021).

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с.

7. Філософський енциклопедичний словник: енциклопедія / НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди; голов. ред. В. І. Шинкарук. Київ: Абрис, 2002. 742 с. URL: https://slovnyk.me/dict/fes# (дата звернення: 25.12.2021).

8. Гурковська К. А. Деякі шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення попередження домашнього насильства. LEGEA §I VIAJA. 2015. № 3/2(279). С. 114-116.

9. Вітковська І.В. та Потапенко М.В. Домашнє насильство як соціальна проблема в сучасній Україні. SOCIOnPOCTIP: міждисциплінарний електронний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи. № 11(2021). С. 25. URL: https://periodicals.karazin.ua/socioprostir/article/view/17301/15931.

10. Кінаш Я. Насильство в сім'ї - реалії сьогодення. Право України. 2011. № 11-12. С. 170-175.

11. Загальна декларація прав людини від 10 рудня 1948 року. Офіційний вісник України. 2008. № 93. Ст. 3103.

12. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_043#Text (дата звернення: 29.12.2021).

13. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 29.12.2021).

14. A framework for model legislation on domestic violence: Report of the Special Rapporteur on violence against women, its causes and consequences, Ms. Radhika Coomaraswamy, submitted in accordance with Commission on Human Rights resolution 1995/85. Alternative approaches and ways and means within the united nations system for improving the effective enjoyment of human rights and fundamental freedoms. / United Nations, Commission on Human Rights. E/CN.4/1996/53/Add.2. URL: http://hrlibrary.umn.edu/commission/thematic52/53-add2.htm (дата звернення: 29.12.2021).

15. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011 р. URL: https://rm.coe.int/1680462546 (дата звернення: 29.12.2021).

16. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст. 34). URL: URL: https:// zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 29.12.2021).

17. Про запобігання та протидію домашньому насильству: закон України № 2229-VIII від 7 грудня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 (дата звернення: 29.12.2021).

18. Кримінальний кодекс України: закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

19. Кодекс України про адміністративні правопорушення: закон України від 07.12.1984 № 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text (дата звернення: 29.12.2021).

20. Перелигіна Р.В., Митник УМ. Феноменологія домашнього насильства в Україні та Європейському Союзі. Часопис Київського університету права. 2018. № 1. С. 181-186. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Chkup_2018_1_41 (дата звернення: 29.12.2021).

References

1. Kuznietsov M. H. (2019). Domashnie nasylstvo: kiyminolohichna kharakterystyka ta zapobihannia [Domestic violence: criminological characteristics and prevention]. PhD law Sciences: 12.00.08 “Criminal law and criminology; criminal law”. 245 p. [in Ukrainian].

2. Pertseva T.O. (2021). Aktualni problemy simeinoho nasylstva [Actual problems of family violence]. monograph. Dnipro. 188 p. [in Ukrainian].

3. National Police of Ukraine (2019). Zvit Natsionalnoi politsii Ukrainy pro rezultaty roboty u 2019 rotsi [Report of the National Police of Ukraine on the results of work in 2019]. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/ sites/1/17-civik-2018/zvit_2019/zvit-npu-2019.pdf [in Ukrainian].

4. National Police of Ukraine (2020). Zvit Natsionalnoi politsii Ukrainy pro rezultaty roboty u 2020 rotsi. [Report of the National Police of Ukraine on the results of work in 2019]. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/ sites/1/17-civik-2018/zvit2020/npu-zvit-2020.pdf [in Ukrainian].

5. Pavlichenko K. (2021). Domashnie nasylstvo perestaiut zamovchuvaty [Domestic violence is no longer silenced]. URL: https://www.npu.gov.ua/search.html?page=4&key=домашнє%20насильство [in Ukrainian].

6. Busel V T. (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy: 250000 [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language: 250000] Perun. VIII, 1728 p. [in Ukrainian].

7. Shynkaruk V. I. (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk: entsyklopediia. NAN Ukrainy [Philosophical encyclopedic dictionary: encyclopedia. National Academy of Sciences of Ukraine]. Kyiv: Abris. 742 p. [in Ukrainian].

8. Hurkovska K. A. (2015). Deiaki shliakhy vdoskonalennia normatyvno-pravovoho zabezpechennia poperedzhennia domashnoho nasylstva [Some ways of improving the regulatory and legal support for the prevention of domestic violence]. Legea §i Viafa. № 3/2 (279). P. 114-116. [in Ukrainian].

9. Vitkovska I.V., Potapenko M.V. (2021). Domashnie nasylstvo yak sotsialna problema v suchasnii Ukraini [Domestic violence as a social problem in modern Ukraine]. Socioprostir: an interdisciplinary electronic collection of scientific papers on sociology and social work. № 11. P. 25. URL: https://periodicals.karazin.ua/socioprostir/article/ view/17301/15931 [in Ukrainian].

10. Kinash Ya. (2011). Nasylstvo v simi - realii sohodennia [Domestic violence is today's reality]. Law of Ukraine. № 11-12. P. 170-175. [in Ukrainian].

11. Verkhovna Rada of Ukraine (2008). Zahalna deklaratsiia prav liudyny vid 10 rudnia 1948 roku [The Universal Declaration of Human Rights of December 10, 1948]. Official Herald of Ukraine. № 93. 3103 [in Ukrainian].

12. Verkhovna Rada of Ukraine (1973). Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava, pryiniatyi 16 hrudnia 1966 roku Heneralnoiu Asambleieiu OON [International Covenant on Civil and Political Rights, adopted by the UN General Assembly on December 16, 1966]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text [in Ukrainian].

13. Verkhovna Rada of Ukraine (2021). Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 04.11.1950 [Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms dated November 4, 1950]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004tfText [in Ukrainian].

14. A framework for model legislation on domestic violence: Report of the Special Rapporteur on violence against women, its causes and consequences, Ms. Radhika Coomaraswamy, submitted in accordance with Commission on Human Rights resolution 1995/85. Alternative approaches and ways and means within the united nations system for improving the effective enjoyment of human rights and fundamental freedoms. / United Nations, Commission on Human Rights. E/CN.4/1996/53/Add.2. URL: http://hrlibrary.umn.edu/commission/thematic52/53-add2.htm [in English].

15. Konventsiia Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy vid 11.05.2011 r. [Council of Europe Convention on preventing violence against women and domestic violence and combating these phenomena dated May 11, 2011]. URL: https://rm.coe.int/1680462546 [in Ukrainian].

16. Verkhovna Rada of Ukraine (2018). Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho ta Kryminalno-protsesualnoho kodeksiv Ukrainy z metoiu realizatsii polozhen Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu z tsymy yavyshchamy [On amendments to the Criminal and Criminal Procedure Codes of Ukraine for the purpose of implementing the provisions of the Council of Europe Convention on the prevention of violence against women and domestic violence and the fight against these phenomena]. № 5, st. 34. URL: https://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian].

17. Verkhovna Rada of Ukraine (2017). Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu: zakon Ukrainy № 2229-Vin vid 7 hrudnia 2017 r. [On preventing and countering domestic violence: Law of Ukraine No. 2229-Vin dated December 7, 2017]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 [in Ukrainian].

18. Verkhovna Rada of Ukraine (2001). Kryminalnyi kodeks Ukrainy: zakon Ukrainy vid 5 kvitnia 2001 roku № 2341-III [Criminal Code of Ukraine: Law of Ukraine dated April 5, 2001 No. 2341-III]. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text [in Ukrainian].

19. Verkhovna Rada of Ukraine (2023). Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia: zakon Ukrainy vid 07.12.1984 № 8073-X [Code of Ukraine on Administrative Offenses: Law of Ukraine dated 07.12.1984 No. 8073-X]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text [in Ukrainian].

20. Perelyhina R.V., Mytnyk U.M. (2018). Fenomenolohiia domashnoho nasylstva v Ukraini ta Yevropeiskomu Soiuzi [Phenomenology of domestic violence in Ukraine and the European Union]. Journal of the Kyiv University of Law. № 1. P. 181-186. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru