Екологічний аудит: поняття, шляхи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільного права та процесу

Інституту права, психології та інноваційної освіти

Національний університет «Львівська політехніка»

Екологічний аудит: поняття, шляхи вдосконалення

Зільник Наталія Михайлівна

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

Воєнний стан на території України сприяє погіршенню стану навколишнього природнього середовища, зумовлює необхідність чіткого регламентування охорони та використання природних ресурсів, а також застосування жорстких санкцій економічного характеру до порушників екологічного законодавства. Констатовано, що обстріли лісів, наземних і морських екосистем, промислових об'єктів, транспортної інфраструктури та будинків, руйнування систем водопостачання, каналізації та поводження з відходами провокують широкомасштабну та серйозну шкоду з довгостроковими наслідками довкілля та для здоров'я людей.

Ефективним інструментом, який може істотно вплинути на екологічну ситуацію в Україні є екологічний аудит. Встановлено, що за допомогою екологічного аудиту можна провести реальну оцінку дотримання підприємствами вимог у сфері природокористування, попередити нанесення шкоди довкіллю.

У статті, на основі аналізу чинного законодавства України, а також огляду наукової літератури, з'ясовано поняття та сутність екологічного аудиту. Констатовано, що сьогодні серед науковців відсутнє єдине, загальноприйняте визначення сутності екологічного аудиту.

Проаналізовано шляхи удосконалення процедури проведення екологічного аудиту, а також запропоновано зміни до законодавства України про екологічний аудит.

Ключові слова: аудит, екологічний аудит, екологічний контроль, екологічне управління, навколишнє природнє середовище.

Zilnyk Natalna Mykhaylivna Ph.D. in Law, Associate Professor of the Department of Civil Law and Process, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University

Environmental audit: concepts, ways of improvement

Abstract

The state of war on the territory of Ukraine contributes to the deterioration of the environment, necessitates the need for clear regulation of the protection and use of natural resources, as well as the application of severe economic sanctions to violators of environmental legislation. It has been established that shelling of forests, terrestrial and marine ecosystems, industrial facilities, transport infrastructure and buildings, destruction of water supply systems, sewage and waste management provoke large-scale and serious damage with long-term consequences for the environment and human health.

An effective tool that can significantly affect the environmental situation in Ukraine is an environmental audit. It was established that with the help of an environmental audit, it is possible to conduct a real assessment of compliance by enterprises with requirements in the field of nature management, to prevent damage to the environment.

The article, based on the analysis of the current legislation of Ukraine, as well as a review of the scientific literature, clarified the concept and essence of environmental audit. It was established that today among scientists there is no single, generally accepted definition of the essence of environmental audit.

Ways to improve the environmental audit procedure were analyzed, and changes to the legislation of Ukraine on environmental audit were proposed.

Keywords: audit, environmental audit, environmental control, environmental management, natural environment.

Вступ

Постановка проблеми. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природнього середовища, воєнний стан на території України, підвищення економічних та адміністративних санкцій за порушення вимог у сфері охорони навколишнього середовища зумовлюють формування природоохоронної стратегії і державної політики в галузі охорони навколишнього середовища.

Відтак, важливим елементом фомування такої стратегії та політики є адекватна оцінка існуючого екологічного стану на всіх рівнях - від окремого підприємства, установи та організації до країни в цілому. Найефективнішим методом такої оцінки, на наш погляд, виступає екологічний аудит.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню даної проблематики присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема В. Борисової, Т. Галушкіної, А. Гетьмана, В. Крутякової, Л. Максимової, Є. Мішеніної, В. Навроцького, Ю. Сагайдак, В. Семенова, У. Федунік, Т. Харченко, В. Шевчука, С. Шершуна, О. Шульженка та інших. Однак, незважаючи на велику кількість наукових робіт, проблема удосконалення процедури проведення екологічного аудиту, залишається особливо актуальною в умовах війни в Україні та потребує подальших досліджень.

Мета статті. Враховуючи вище наведене, метою даного дослідження є з'ясування сутності екологічного аудиту, аналіз проблем при його здійсненні та визначення шляхів удосконалення процедури проведення екологічного аудиту в Україні.

Виклад основного матеріалу

Війна в Україні негативно впливає на навколишнє природнє середовище. Обстріли лісів, наземних і морських екосистем, промислових об'єктів, транспортної інфраструктури та будинків, руйнування систем водопостачання, каналізації та поводження з відходами провокують широкомасштабну та серйозну шкоду з довгостроковими наслідками довкілля та для здоров'я людей [1].

У зв'язку з цим потрібна система певних заходів та механізмів їх здійснення щодо охорони навколишнього середовища, контролю його станом та поліпшенням екологічної ситуації [2]. Відтак, одним з найбільш дієвих інструментів такого контролю існуючого екологічного стану є екологічний аудит.

Здійснення аудиторської діяльності в природоохоронній сфері дає змогу провести реальну оцінку дотримання підприємствами вимог у сфері природокористування, попередити нанесення шкоди довкіллю [3, с. 93].

Термін аудит походить від латинського слова «Audit», що означає «той, що слухає». У науковій літературі та законодавстві різних країн аудит визначається як різновидність перевірки, контролю чи експертизи [4, с. 198].

Варто зазначити, що починався цей вид діяльності як фінансовий аудит у середині 19 століття (у 1853 році було засновано Едінбургський інститут аудиторів), а потім поступово його застосування поширилося на інші види діяльності [5, с. 7-54]. Втім, у національній правозастосовчій практиці та наукових працях поняття «аудит» почав використовуватися лише наприкінці 80-х років, коли розпочався процес роздержавлення економіки та перехід на ринкові відносини [6, с. 137].

Історичне походження аудиту зумовило сучасне його розуміння у європейських фахівців як систематичний, незалежний, документальний процес перевірки й оцінки спеціалістами певних даних, які відтворюють актуальний стан знань про оптимальну діяльність систем, що перевіряються [7].

Значна кількість підходів до визначення одного поняття призвело до того, що поняття «аудит» у правозастосовній практиці та науковій літературі розглядається не лише як незалежна перевірка фінансової діяльності господарюючих суб'єктів, а і як форми фінансового контролю, зокрема як перевірка і ревізія [6, с. 138].

Щодо екологічного аудиту, то він застосовується в якості контролю та удосконалення природоохоронної діяльності об'єкта господарювання [8, с. 11].

За визначенням Міжнародної торгової палати екологічний аудит як інструмент управління передбачає систематичну, зареєстровану, періодичну й об'єктивну оцінку того, як ефективно організоване підприємництво виконує функцію захисту навколишнього середовища [3, с. 93].

Рада Європейського співтовариства розглядає екологічне аудіювання як засіб управління, що включає систематичну, періодичну, об'єктивну і документовану оцінку системи управління і процесів, встановлених для охорони довкілля з цілями: полегшення контролю практики, що впливає на навколишнє середовище, оцінки відповідності діяльності компанії з екополітикою [9].

Європейський банк реконструкції та розвитку розглядає екологічний аудит як метод дослідження довкілля, що здійснюються для визначення впливу на навколишнє середовище і потенційних зобов'язань, пов'язаних з передачею власності та наступною діяльністю. Він може здійснюватися в доповнення до екологічної оцінки того ж проекту, наприклад при купівлі діючого виробництва чи фінансування розширення в рамках одного проекту [10].

Слід зауважити, що сьогодні серед науковців відсутнє єдине, загальноприйняте визначення сутності екологічного аудиту.

Зокрема, О. Шульженко вважає, що екологічний аудит - це вид підприємницької діяльності по здійсненню незалежних перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, оперативної документації, податкових декларацій та екологічних зобов'язань з точки зору їхньої відповідності діючому екологічному законодавству в галузі охорони довкілля та природокористування, а також надання інших еколого-аудиторських послуг [11].

На думку Борисової В. А., екологічний аудит - підприємницька діяльність екологічних аудиторів чи екологічних аудиторських організацій зі здійснення незалежного кваліфікованого аналізу й оцінки господарської діяльності, яка впливає на навколишнє середовище, і розроблення рекомендацій щодо зниження негативного впливу на довкілля і здоров'я населення [12, с. 45].

Я. Мех і Р. Кулик розглядають аудит як різновид аудиторської діяльності, що включає систематизований, документований процес одержання, вивчення й об'єктивного оцінювання екологічної інформації про об'єкт аудиту, для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, подій, системи управління навколишнім природнім середовищем вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим екологічним критеріям, а також, достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності в частині відображення в ній інформації про природоохоронну діяльність суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора [13, с. 47].

В. Семенов у своєму монографічному дослідженні асоціює екологічний аудит з контролем. Так, він розглядається як форма контролю підприємства на предмет відповідності чинному природоохоронному законодавству [14, с. 112].

Схожу позицію висловлює Л. І. Максимів, зазначаючи, що екологічний аудит - форма екологічного контролю, інструмент оцінки впливу на стан навколишнього середовища, спрямованого на посилення екологічної складової господарської діяльності. Під екологічним аудитом можна розуміти визначення сукупності показників стану навколишнього середовища у конкретному місці в будь-яку задану хвилину часу і зіставлення цих показників з національними та міжнародними стандартами [15, с. 218].

Варто погодитись із твердженням С. Шершун, що підкреслення того чи іншого аспекту застосування екологічного аудиту дозволяє сфокусувати увагу на особливостях його застосування в певній сфері суспільних відносин, але при цьому не слід переходити межу, коли екологічний аудит у своїх визначеннях може розчинитися у видах діяльності, що є зовнішньо подібні до нього, але не співпадають з екологічним аудитом [4, с. 200].

Ми вважаємо, що найповнішим є визначення екологічного аудиту за його сутнісними ознаками, яке закріплене у Законі України «Про екологічний аудит». Так, відповідно до ст. 1 цього закону, екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту [16].

Приведене вище тлумачення умовно можна розділити на три складові. Перша частина розкриває змістовну сутність категорії «екологічний аудит», зокрема як процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів. Друга складова - якісна характеристика такого процесу, а саме «документально оформлений, системний, незалежний процес». Третім елементом визначення терміну «екологічний аудит» є уточнення мети проведення такого аудиту. У нормативно-правовому акті задекларовано, що основною метою екологічного аудиту в Україні є «встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту» [9].

Як слушно зауважує С. Шершун, таке визначення екологічного аудиту цілком вірно фокусує увагу на тому, що він є видом оцінювання, що здійснюється за певною процедурою та за встановленими критеріями. Однак, основною вадою зазначеного визначення екологічного аудиту є те, що воно має незавершений характер, оставляє поза увагою такий його аспект, як сприяння поліпшенню ефективності екологічного управління на підприємстві, заходів з охорони довкілля. Тобто встановлення лише відповідності діяльності, що є об'єктом екологічного аудиту, вимогам законодавства з охорони навколишнього природного середовища, іншим критеріям є лише одним аспектом екологічного аудиту [4, с. 200].

Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності [16]. У частині другій ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», закріплено, що в Україні добровільний чи обов'язковий екологічний аудит здійснюється з метою врахування екологічних вимог у процесі приватизації чи корпорації об'єктів права державної власності, іншої зміни форми власності чи зміни суб'єктів права власності на об'єкти, а також для потреб екологічного страхування, оренди майна, набуття права власності на майно та земельні ділянки, створення, функціонування і сертифікації систем екологічного управління, при здійсненні іншої діяльності [17].

Враховуючи вище наведене, пропонуємо розглядати екологічний аудит як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, міжнародним стандартам, умовам договору на проведення аудиту та іншим критеріям екологічного аудиту, а також розроблення відповідних рекомендацій щодо забезпечення екологічної безпеки.

Оскільки деякі положення Закону України «Про екологічний аудит» є застарілими й не відповідають чинному законодавству, а також з урахуванням екологічної ситуації в Україні, Міністерство екології та природніх ресурсів, підготувало пропозиції про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення процедури проведення екологічного аудиту.

Зокрема, згідно з нормами законопроєкту, замовник до укладення договору та погодження виконавця екологічного аудиту має повідомити суб'єкта екоаудиту про вибір виконавця. Крім того, проведення екологічного аудиту повинно виконуватися без перешкод для господарської діяльності [18].

До основних пропонованих доповненнь варто віднести: визначення терміну «спеціальний екологічний аудит»; можливість проведення спеціального екологічного аудиту на екосистемах та територіальних одиницях, що зазнали впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час дії воєнного стану; збільшення інструментів для притягнення країни-агресора до відповідальності за нанесення шкоди довкіллю; можливість відбирати проби, здійснювати заміри, фотографування, відеозйомку, в тому числі з літальних апаратів та із застосуванням космічних технологій; проведення спеціального екологічного аудиту із залученням міжнародних експертів та організацій з питань охорони навколишнього природного середовища [18].

З одного боку пропонується низка позитивних новацій, зокрема, встановлюється чіткий перелік вимог до змісту висновку екоаудиту та обов'язковість видачі звіту з екоаудиту керівникам і власникам підприємств, де проводиться обов'язковий екоаудит. З іншого - розширюються підстави для проведення обов'язкового екоаудиту, зокрема і на деякі ФОПи, що може призвести до збільшення тиску на бізнес та появи корупційних ризиків [19].

Варто зауважити, що на сьогодні Міндовкілля пропонує доповнити законопроект положеннями щодо процедури проведення спеціального екологічного аудиту на об'єктах, які зазнали впливу внаслідок військових дій. Адже, вже зафіксували понад 2300 фактів завдання шкоди довкіллю України російськими загарбниками, а попередня сума збитків сягає майже 2 трильйони гривень [18].

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що одним з найбільш дієвих інструментів контролю за станом навколишнього середовища та його охороною, в тому числі в мовах війни, є екологічний аудит. Зважаючи на те, що деякі положення Закону України «Про екологічний аудит» є застарілими й не відповідають чинному законодавству, а також з урахуванням екологічної ситуації в Україні, народним депутатам слід прийняти пропозиції Міністерства екології та природніх ресурсів, про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення процедури проведення екологічного аудиту. Адже зміни у процедурі проведення екологічного аудиту дозволять Україні більш якісно фіксувати докази вчинених рашистами злочинів проти довкілля, щоб у майбутньому добитися справедливої компенсації у міжнародних судах.

Відтак, пропонуємо внести зміни до ст. 1 Закону України «Про екологічний аудит» і визначити екологічний аудит як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, міжнародним стандартам, умовам договору на проведення аудиту та іншим критеріям екологічного аудиту, а також розроблення відповідних рекомендацій щодо забезпечення екологічної безпеки. Оскільки таке законодавче визначення поняття екологічного аудиту враховуватиме всі його аспекти.

Література

1. Костюк Д. Екологічні наслідки війни в Україні: що пишуть світові ЗМІ. https://eco.rayon.in.ua/blogs/551461-ekologichni-naslidki-viyni-v-ukraini-shcho-pishut-svitovi-zmi.

2. Петрик О. Проблеми розвитку та здійснення екологічного аудиту в Україні. Вісник податкової служби України. №16. квітень 2004 р. https://zakononline.com.ua/documents/ show/145854 145854.

3. Бігун Т., Полтавець Ф., Туліна Е. Екологічний аудит в Україні: шляхи вирішення деяких проблем. Підприємництво, господарство і право. 2020. Вип. 11. С. 92-97.

4. Шершун С. М. Поняття екологічного аудиту: правовий аспект. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 30(1). С. 191-201.

5. Ільїна С. Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. К.: Кондор, 2009. 378 с.

6. Томіна В. Ю. Сутність аудиторської діяльності в Україні. Південноукраїнський правничий часопис. 2018. № 4. Ч. 1. С. 136-139.

7. Audit in: Verwaltungslexikon http://www.olev.de.

8. Бота О. Екологічний аудит підприємства як інструмент екологічної безпеки. Сучасні проблеми екологічного контролю та аудиту: зб. тез доповідей I Міжнародної інтернет-конференції (м. Харків, 24 лютого 2021 року). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2021. С. 10-12.

9. Гончаренко Н.В. Сутність екологічного аудиту: теоретичні засади і наукові підходи. https://magazine.faaf.org.ua/sutnist-ekologichnogo-auditu-teoretichni-zasadi-i-naukovi- pidhodi.html.

10. Данилишин Б. М. Економіка природокористування: [Підручник] / Б. М. Данилишин, М. А. Хвесик, В. А. Голян. К.: Кондор, 2010. 465 с.

11. Шульженко О. Ф. Екологічний аудит. Загальні положення. http://www.znannya.org/? view=audit-common.

12. Борисова В. А. Екологічний аудит як механізм регулювання впливу на довкілля. Держава та регіони. 2002. № 4. С.44-49.

13. Кулик Р., Мех Я. Екологічний аудит: сутність і проблеми становлення. Бухгалтерський облік і аудит. 2010. № 2. С 45-48.

14. Семенов В. Ф. Екологічний менеджмент: [монографія] / В. Ф. Семенов, О. А. Михайлюк. К.: Знання, 2006. 366 с.

15. Максимів Л. І. Формування концепції екологічного аудиту в Україні у контексті європейської інтеграції / Максимів Л. І., Буйна І.С. Науковий вісник НЛТУ України. 2005. Вип. 15.7. С. 215-220.

16. Про екологічний аудит: Закон України від 26.06.2004 р. № 1862-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 45. Ст. 500.

17. Про охорону навколишнього природного серидовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546.

18. Міндовкілля пропонує удосконалити процедуру екологічного аудиту. https://www.kmu.gov.ua/news/mindovkillia-proponuie-udoskonalyty-protseduru-ekolohichnoho-audytu.

19. В Україні бізнес хочуть зобов'язати проходити екоаудит, зокрема, і ФОПів. https://eba.com.ua/v-ukrayini-biznes-hochut-zobov-yazaty-prohodyty-ekoaudyt-zokrema-i-fopiv.

References

екологічний аудит

1. Kostyuk, D. (2022). Ekolohichni naslidky viiny u Ukraini: shcho pyshut svitovi ZMI [Environmental consequences of the war in Ukraine: what the world mass media are writing]. Retrieved from https://eco.rayon.in.ua/blogs/551461-ekologichni-naslidki-viyni-v-ukraini-shcho- pishut-svitovi-zmi [in Ukrainian].

2. Petryk, O. (2004). Problemy rozvytku ta zdiisnennia ekolohichnoho audytu v Ukraini

[Problems of development and implementation of environmental audit in Ukraine]. Visnyk podatkovoi sluzhby Ukrainy - Bulletin of the Tax Service of Ukraine, 16. Retrieved from https://zakononline.com.ua/documents/show/145854 145854 [in Ukrainian].

3. Bihun, T., Poltavets, F., & Tulina, E. (2020). Ekolohichnyi audyt v Ukraini: shliakhy vyrishennia deiakykh problem [Environmental audit in Ukraine: ways to solve some problems]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, issue 11, 92-97 [in Ukrainian].

4. Shershun, S.M. (2015). Poniattia ekolohichnoho audytu: pravovyi aspekt [The concept of ecological audit: legal aspect]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, ser. Pravo, issue 30(1), 191-201 [in Ukrainian].

5. Ilina, S.B. (2009). Osnovy audytu [Basics of auditing]. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

6. Tomina, V.Yu. (2018). Sutnist audytorskoi diialnosti v Ukraini [The essence of audit activity in Ukraine]. Pivdennoukrainskyipravnychyi chasopys - South Ukrainian legaljournal, 4, part 1, 136-139 [in Ukrainian].

7. Audit in: Verwaltungslexikon. http://www.olev.de [in English].

8. Bota, O. (2021). Ekolohichnyi audyt pidpryiemstva iak instrument ekolohichnoi bezpeky [Environmental audit of the enterprise as a tool of environmental safety]. Suchasni problemy ekolohichnoho kontroliu ta audytu - Modern problems of environmental control and audit: Proceedings of the First International Internet Conference. (pp. 10-12). Kharkiv: KHNU imeni V.N. Karazina [in Ukrainian].

9. Honcharenko, N.V. (2013). Sutnist ekolohichnoho audytu: teoretychni zasady i naukovi pidhody [The essence of environmental audit: theoretical foundations and scientific approaches]. Retrieved from https://magazine.faaf.org.ua/sutnist-ekologichnogo-auditu-teoretichni-zasadi-i- naukovi-pidhodi.html [in Ukrainian].

10. Danylyshyn, B.M., Khvesyk, M.A. & Holian, V.A. (2010). Ekonomika pryrodokorystuvannia [Economics of nature use]. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

11. Shulzhenko, O.F. Ekolohichnyi audyt. Zahalni polozhennia [Environmental audit. General provisions]. Retrieved from http://www.znannya.org/?view=audit-common [in Ukrainian].

12. Borysova, V.A. (2002). Борисова В. А. Ekolohichnyi audyt iak mekhanizm rehuliuvannia vplyvu na dovkillia [Environmental audit as a mechanism of regulation of environmental impact]. Derzhava ta rehiony - State and regions, 4, 44-49 [in Ukrainian].

13. Kulyk, R. & Mekh, Ya. (2010). Ekolohichnyi audyt: sutnist i problemy stanovlennia [Environmental audit: essence and problems of development]. Bukhalterskyi oblik i audyt - Accounting and auditing, 2, 45-48 [in Ukrainian].

14. Semenov, V.F. & Mykhailiuk, O.A. (2006). Ekolohichnyi menedzhment [Environmental management]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

15. Maksymiv, L.I. & Buina, I.S. (2005). Formuvannia kontseptsii ekolohichnoho audytu v Ukraini u konteksti Yevropeiskoi intehratsii [Development of the concept of environmental audit in Ukraine in the context of European integration]. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy - Scientific bulletin of NLTUof Ukraine, issue 15.7, 215-220 [in Ukrainian].

16. Zakon Ukrainy «Pro ekolohichnyi audyt»: vid 26 chervnia 2004 roku, № 1862-IV. [Law of Ukraine «On Environmental Audit»: from June, 26, 2004, № 1862-IV]. (2004, June 26). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine, 45, article 500 [in Ukrainian].

17. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho serydovyshcha: vid 25 chervnia 1991 roku, № 1264-XII. [Law of Ukraine «On protection of the surrounding natural environment»: from June, 25, 1991, № 1264-XII]. (1991, June 25). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine, 41, article 546 [in Ukrainian].

18. Mindovkillia proponuie udoskonalyty protseduru ekolohichnoho audytu [The Ministry of Environment offers to improve the procedure of environmental audit]. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/news/mindovkillia-proponuie-udoskonalyty-protseduru-ekolohichnoho- audytu [in Ukrainian].

19. V Ukraini biznes khochut zoboviazaty prokhodyty eko-audyt, zokrema, i FOPiv [In Ukraine, they want to oblige businesses to undergo an eco-audit, in particular, FOPs]. Retrieved from https://eba.com.ua/v-ukrayini-biznes-hochut-zobov-yazaty-prohodyty-ekoaudyt-zokrema-i- fopiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru