Електронна демократія в умовах глобальних викликів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Електронна демократія в умовах глобальних викликів

Мануілова Катерина Віталіївна доктор наук з державного управління, доцент кафедри, Колеснікова Катерина Семенівна кандидат економічних наук, доцент кафедри, Ізотова Марина Сергіївна магістр кафедри публічного управління та адміністрування, Одеський національний технологічний університет

Антонія

Завдяки Інтернету та поширенню персональних комп'ютерів з'явилась е-демократія.

Е-демократія - це форма взаємодії між народом і владою, що ґрунтується на інформаційно-комунікаційних технологіях, за якої відбуваються процеси інформування, самоорганізації та залучення громадян до політики, голосування, обговорення та ухвалення рішень і контроль за їх прийняттям. Не обдумане впровадження е-демократії підривати демократію та привести до популізму та онлайн-дезінформації.

В умовах воєнного стану постає питання забезпечення захисту від кіберзагроз та боротьби з дезінформацією та фейковими новинами.

В інтернеті маргінальні групи можуть поширювати ненависть, міжнаціональну та релігійну ворожнечу та вчиняти кіберзлочини.

Необхідно створення єдиної дослідницької міжнародної платформи для вивчення їх впливу на демократію та розробки нормативно-правової бази для боротьби з кіберзлочинністю. Е-участь громадян не можлива за відсутністю інтернету. Онлайн-опитуваннями можуть маніпулювати політичні сили.

Ризик е-голосування полягає в тому, що дистанційне керування не забезпечує конфіденційність, порівнянну з кабінкою для голосування.

Впровадження е-демократії має стати політичною програмою уряду. Необхідно розробити концепцію/стратегію, в якій чітко визначено бачення, цілі, політика органу влади на якій покладено повноваження керувати е- демократією. Слід створити наглядовий орган, відповідальний за моніторинг та оцінку е-демократії. У плані впровадження інструментів е-демократії має бути чітко прописано етапи реалізації, рівень участі, роль зацікавлених сторін та інструменти та методи, що використовуватимуться. Готовність урядів враховувати думки громадян має вирішальне значення.

Ключові слова: електронна демократія, політика, електронні послуги, електронна участь.

Abstract

E-democracy in the context of global challenges

Manuilova Kateryna Vitalyivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor of the Department, Kolesnikova Kateryna Semenivna PhD in Economics, Associate Professor of the Department, Izotova Maryna Serhiivna Master's degree in Public Management and Administration, Odesa National Technological University

Thanks to the Internet and the spread of personal computers, e-democracy has emerged.

E-democracy is a form of interaction between the people and the government based on information and communication technologies, which involves the processes of informing, self-organisation and involvement of citizens in politics, voting, discussion and decision-making, and control over their adoption. The ill-considered introduction of e-democracy can undermine democracy and lead to populism and online disinformation.

In the context of martial law, the issue of ensuring protection against cyber threats and combating disinformation and fake news arises.

On the Internet, marginalised groups can spread hatred, ethnic and religious hatred, and commit cybercrimes.

A unified international research platform is needed to study their impact on democracy and develop a legal framework to combat cybercrime.

E-participation of citizens is not possible in the absence of the Internet. Online polls can be manipulated by political forces.

The risk of e-voting is that remote control does not provide privacy comparable to a voting booth.

The introduction of e-democracy should become a political programme of the government. A concept/strategy should be developed that clearly defines the vision, goals, and policies of the authority charged with managing e-democracy. An oversight body responsible for monitoring and evaluating e-democracy should be established. The plan for implementing e-democracy tools should clearly outline the stages of implementation, the level of participation, the role of stakeholders, and the tools and methods to be used. The willingness of governments to take into account the opinions of citizens is crucial.

Keywords: e-democracy, politics, e-services, e-participation.

Постановка проблеми

У сучасному світі інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) мають значний вплив на політичне життя. Глобальна мережа Інтернет стала невід'ємною частиною людського співіснування, створивши єдиний глобальний віртуальний простір. Одночасно з цим виникають нові форми публічного управління та адміністрування у вигляді електронного урядування. Характерним явищем сьогодення є наявність у політичних партіях, органів публічної влади, громадських установах та інших організаціях сайтів, офіційних сторінок у соціальних мережах та месенджерах. Все частіше різні передусім розвинуті країни світу застосовують в управлінні державою «електронне голосування», «електронну участь» та інші інструменти «електронного урядування». У результаті цього політика цих країн набуває дедалі більше рис демократичності, публічності та прозорості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У науковому середовищі процеси становлення електронної демократії вже дістали певне теоретичне осмислення. Зокрема, Е. Войновою, Т. Краснопольською, Ю. Криловою, Н. Гедиковою, В. Савко, Р. Мишок А. Мхітарян, проаналізовані сутнісні характеристики поняття «електронна демократія», І. Сопілко, Р. Сай, М. Бєлікова, С. Мазур, дослідили електронне урядування через призму електронної демократії в Україні." Досвід впровадження електронної демократії в різних країнах досліджували І. Щебетун, Б. Довгань, Ю. Орловська, К. Ларіонова та інші. Проте подальшого наукового осмислення потребує розробка політичних програм, які б мінімізували ризики та виклики сучасного глобалізованого світу.

Мета статті. Метою дослідження є з'ясування можливих ризиків та викликів електронної демократії та внесення пропозицій, щодо їх мінімізації.

Виклад основного матеріалу

Ключовою передумовою виникнення електронної демократії є бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та розповсюдженням інтернету у світі наприкінці XX століття. Завдяки означеним тенденціям відбулись еволюційні зміни в усіх політичних структурах у розвинутих країнах світу, зокрема уряди багатьох країн світу стали взаємодіяти зі своїми громадянами за допомогою цифрових засобів та електронних платформ тощо.

Прообразом сучасного інтернету - стали так звані «мережі спільнот», які вперше з'явилися в 1970-х роках, але поширення вони зазнали передусім у США та Великобританії лише у 1990-х роках. До ранніх мереж, зазвичай відносять: «Проєкт пам'яті громади Берклі» (Сан-Франциско) та «Громадська електронна мережа Санта-Моніки» (Лос-Анджелес). Ці «мережі спільнот» вперше стали використовували у своїй роботі текстові дошки оголошень, е-пошту та термінали загального доступу, які були розташовані у фізичних громадських місцях, таких як магазини, громадські центри та бібліотеки. Більшість громадських мереж були зазвичай державно-приватними та включали наступні характеристики:

- високошвидкісні мережі, що пропонували домогосподарствам безплатну або за субсидованою ціною користування;

- певна форма громадського технологічного центру, який часто був розташований у будівлі громади;

- контент створений спеціально для конкретної місцевої спільноти [1].

Важливим етапом у розповсюдженні засад електронної демократії у світі стало поява Інтернету. 12 березня 1989 р. є офіційною датою народження всесвітньої мережі Інтернет. Винахід Інтернету сером Тімом Бернерс-Лі зіграв визначну роль у перетворенні Інтернету з химерної системи передачі даних, яка прийнятна лише вузькоспеціалізованим фахівцям та невеликою кількістю ентузіастів, у масову технологію, якою легко користуватись сотням мільйонів людей у всьому світі [2].

З подальшими розвитком Інтернету та цифрових технологій у багатьох країнах світу поступово змінювалася взаємодія між урядом та громадянами. Швидке поширення Інтернету стало своєрідним каталізатором значної трансформації сучасного світу. З високим рівнем проникнення Інтернету в багатьох регіонах і країнах, урядова політика стає все більш залежною від Інтернету як важливого джерела інформації для більшості громадян. Завдяки глобальної мережі інтернету та значного поширення у світі персональних комп'ютерів поступово стали з'являтись різноманітні електронні ініціативи. Так, у 1990-х роках з'явився електронний уряд, як один із ключових інструментів електронної демократії.

На думку глобального цифрового стратега, спікера та експерта із залучення цифрових технологій, відкритого уряду та громадянських технологій. Стівена Кліфта «структура Інтернету втілює в собі такі риси, як децентралізація, відкриті стандарти та універсальний доступ, перетинається з принципами, які зазвичай асоціюються з демократією. Ці демократичні принципи базуються на таких цінностях Просвітництва, як відкритість та індивідуальна свобода [3].

У сучасному публічному дискурсу цифрові платформи, електронні форуми, чати та електронні розсилки, відіграють важливу роль в управлінні державою. Завдяки впровадженню цифрових платформ відбувається неформальна участь громадян через інтернет в обговореннях різних політичних проблем. Все більш традиційним явищем стає те, що уряди країн та політичні сили використовують різноманітні інтерактивні платформи для створення доступного для громадян електронного середовища, де вони можуть обговорювати ідеї та проблеми, сприяти діалогу, виступати за зміни та залучати населення до процесів ухвалення політичних рішень.

Наприкінці XX та на початку XXI століття електронна демократія почала набувати систематизованого вигляду, коли уряди різних країн світу почали досліджувати її потенціал та впроваджувати в управління державою. Великобританія стала першою країною у світі яка ініціювала експериментальні спроби інтегрувати електронні форуми безпосередньо до політичних дискусій.

Наприкінці 1990-х рр. у США Hansard Society (Гансадське товариство за парламентську демократію, яке проводить незалежні дослідження і консультації щодо парламенту та парламентських справ) провело кілька експериментів, включаючи у політичну дискусію щодо боротьби з повенями, новаторський форум про досвід боротьби з домашнім насильством, в якому брали участь понад 200 жінок в інтерактивному обговоренні, а також онлайн- докази та дискусійний форум щодо законопроєкту про зв'язок 2002 р. Останній був першою справжньою спробою об'єднати онлайн-форум зі створеним парламентським комітетом [4].

Наступним етапом в розвитку електронної демократії стало зростання ініціатив в країнах світу та запровадження електронного уряду з метою надання публічних електронних послуг.

Одним із перших кроків становлення електронної демократії в США стало створення у 1994 р. її урядом автоматизованої інформаційної системи «Урядовий інформаційно-пошуковий сервіс (Government Information Locator Service далі GILS)». Зокрема, у Бюлетені Office of Management and Budget (Адміністративно-бюджетне управління далі - OMB), що обслуговує Президента США) № 95-01 було визначено, що «Урядовий інформаційно- пошуковий сервіс - це набір інформаційних ресурсів, організованих з використанням інформаційних технологій для збору, обробки, підтримки, передачі чи розповсюдження інформації» [5].

Отже, GILS - це перша у світі електронна пошукова база даних урядової інформації, електронним інструментом для вдосконалення практики управління електронними документами уряду США та доступним електронним ресурсом не лише для урядових організацій, а й для пересічних громадян і бізнес- структур.

За майже 30 років свого існування GILS зазнав чисельних модернізацій й сьогодні GILS є сучасним засобом електронної ідентифікації, визначення місцеперебування та опису загальнодоступних федеральних інформаційних ресурсів. Ключовою функцією GILS в сучасних умовах є ідентифікація та фіксування публічних інформаційних ресурсів в межах федерального уряду США, опис інформації, доступ до різних інформаційних ресурсах, якій допомагає отримати цю інформацію. По суті, GILS -- це децентралізована колекція інформаційних ресурсів федерального уряду США, яку можна отримати за допомогою мережі Інтернет [6].

З розвитком послуг електронного урядування почали з'являтися урядові вебсайт, що мали на меті покращити комунікацію уряду з громадянами, підвищити прозорість та дозволити виконувати адміністративні завдання в режимі онлайн.

Так, у 1991 р. Департамент житлового будівництва та міського розвитку США був одним із перших у світі, хто у 1991 р. започаткував утворення вебсайту через запуск першої електронної урядової дошки оголошень. За словами Дженіса Кларка, директора відділу управління вебсайтами Бюро зі зв'язків з громадськістю, «Початок був схожий на «Дикий, дикий, Захід». За його словами, - «Зміст першого вебсайту було опубліковано без належної перевірки керівництва й без врахування прав власності. Нам всім заново прийшлось винаходили колесо» [7].

22 вересня 2000 р. у США був запущено FirstGov - перший в історії вебсайт уряду США, який спрямований на забезпечення громадськості легкого і єдиного доступу до всієї інформації та послуг федерального уряду в режимі онлайн. Цей вебсайт надає єдиний інформаційний онлайн-портал, який з'єднає американців з інформацією та ресурсами з усіх 27 мільйонів вебсторінок федеральних агентств, однієї з найбільших і найкорисніших колекцій вебсторінок у світі. Загалом, FirstGov, став помітним проривом у системі єдиного пошуку електронних публічних послуг, дозволив громадянам шукати всі онлайн-ресурси федерального уряду США з одного сайту, проводити пошук швидше й ефективніше за темою, а не за установою, і мати легкий доступ до інформації федерального уряду. 24 години на добу, 7 днів на тиждень [4].

Це цифрове зрушення підживлюється зростанням онлайн-реклами політичних кандидатів і груп, які прагнуть впливати на громадську думку і безпосередньо впливати на законодавців.

Поступово, досвід США у питаннях створення вебсайтів перейняли інші країни. Наприкінці XX та на початку ХХІ століття електронна демократія почала ставати все більш структурованою, оскільки уряди в усьому світі почали досліджувати її потенціал. Однією з важливих подій стало зростання ініціатив щодо е-урядування, спрямованих на надання державних послуг онлайн.

У 30-й день народження Всесвітньої павутини Інтернет у 2019 р. засновник і вебвинахідник сер Тім Бернерс-Лі зазначив, що всесвітня мережа змінила наш світ і що ми повинні зробити, щоб створити кращу мережу, яка служитиме всьому людству [8].

З розвитком Інтернету та подальшим впровадженням інструментів електронної демократії всесвітня павутина Інтернет стала новою електронною публічною площею, де можна знайти бібліотеки, кабінети лікарів, крамниці, школи, дизайн-студії, офіси, кінотеатри, банки та багато іншого. З кожною новою функцією та новим вебсайтом стає зрозуміло, що Інтернет стає дедалі важливішим для всіх членів суспільства і що розрив між тими, хто має Інтернет, і тими, хто його не має, збільшується. Для більшості розвинених країн Інтернет створили нові можливості е-демократії та значно полегшили повсякденне життя громадян.

У сучасних умовах ми розглядаємо е-демократію як форму взаємодії між народом і владою, що ґрунтується на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях, за якої відбуваються такі процеси, як інформування, самоорганізація і залучення громадян до політики, голосування, спільне обговорення та ухвалення управлінських рішень і контроль за їх прийняттям.

Таким чином, е-демократія відкриває нові можливості для посилення та розширення участі громадян у демократичних процесах ухвалення рішень, розвитку громадянського суспільства та демократизації публічної влади.

Сутністю електронної демократії є застосування широкого спектра інтерактивних інструментів, які охоплюють різні медіаджерела такі як електронні форуми, електронні публічні послуги, електронні петиції та інші форми електронної участі в прийняті управлінських рішень. Означена е-участь дозволяє представникам громадськості висловлювати свої думки та прагнути впливати на прийняття управлінських рішень у своїй громаді, регіоні, штаті, країні або в усьому світі [9].

Загалом, електронна участь в прийняті управлінських рішень проста та доступна для кожного громадянина, якщо є доступ до мережи інтернет. Крім того, електронна участь що охоплює широку аудиторію. Деякі з найвідоміших ініціатив у Європі були запроваджені міськими адміністраціями. Інші ініціативи надходять від національних урядів або громадянського суспільства.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) можна використовувати для реалізації механізмів більшої участі та сприяння демократичним процесам. Щодня цифрові технології стають все більш поширеними та важливими частинами повсякденного життя суспільства, їх недоліки значно впливають на розвиток суспільство. Технологічні гіганти, зокрема Google, Amazon і Facebook, пропонують цифрові інструменти лише в обмін на особисті дані людей. Постачальники цифрових послуг стають надто потужними монополіями. А цифрові технології чинять нездоровий вплив на ЗМІ [10].

Електронну демократію, часто називають мережевою демократією, адже е-демократія пропонує широкий спектр дуже різноманітних можливостей для онлайн-залучення, включаючи електронні ініціативи, електронні консультації, краудсорсинг, партиципаторне бюджетування (демократична дискусія та прийняття управлінських рішень, в якому кожен мешканець муніципалітету може впливати на витрати бюджет муніципалітету) та електронне голосування [10].

Нові форми політичної комунікації справили істотний вплив на процеси демократизації в окремих країнах. Означені явища призвели до появи нового явища, яке отримало назву «електронна демократія» або «мережева демократія» тощо. Запровадження електронної демократії відкрило нові можливості для участі громадян у політиці.

«Електронна демократія» створює нові електронні форми та механізми демократичної участі, де активне використання інтерактивних систем комунікації допомагає скоротити розрив між елітними прошарками суспільства та широкою громадськістю, даючи змогу будь-якому громадянину поставити запитання посадовцям й одержати інформацію щодо шляхів розв'язання нагальних проблем. Використання ІКТ надає можливості громадянам брати участь в електронних форумах з експертами, особами, які ухвалюють політичні рішення, та іншими громадянами.

Таким чином, е-демократія забезпечує нові канали взаємодії між політичними акторами, розширює політичну аудиторію і пропонує нові можливості для інформування та самоорганізації громадян.

Модель електронної демократії - це обговорення та співпраця. Ця модель може сприяти більш відкритій та інклюзивній формі формування політики органів публічної влади шляхом залучення громадян до прийняття рішень через використання інформаційно-комунікаційних технологій. Втім, не обдумане впровадження електронної демократії підривати засади демократії та привести до зростання, популізму та онлайн-дезінформації. Існує нагальна потреба у більш точному розумінню того, як ці нові тенденції впливають на наше суспільство, і заохочувати громадську участь для підвищення стійкості демократії.

В умовах воєнного стану гострою проблемою перед органами публічної влади України постає питання забезпечення захисту від кіберзагроз та боротьби з дезінформацією та фейковими новинами.

На жаль, існування електронної демократії та інтернету засвідчили, що мають серозні виклики. Зокрема, в інтернеті, на сьогодні, є майже не обмежені можливості для маргінальних груп поширювати ненависть, міжнаціональну та релігійну ворожнечу, а також є спрощені способи вчинення різних видів злочинів та шахрайства.

На тлі новин про те, як використовується інтернет, багато хто ставить собі питання, чи справді інтернет є силою добра, але, з огляду на те, скільки змін у всесвітній мережі відбулося за останні майже 35 років, Інтернет стає все більш вразливим до кіберзлочинців.

Отже, з поширенням інтернету та ІКТ, на нашу думку, виникає потреба у створені єдиної дослідницької міжнародної платформи для вивчення їх впливу на демократію та розробки нормативно-правової бази для боротьби з кіберзлочинністю.

Електрона демократія має ряд ризиків та викликів. Зокрема, електронна участь громадян у розробці та прийнятті управлінських рішень не можлива за відсутністю інтернету. До результатів онлайн-опитувань слід ставитися з обережністю, оскільки ними можуть маніпулювати різні політичні сили.

Основні небезпеки електронного голосування полягають у вразливості інформаційних систем. Крім того, найбільший ризик електронного голосування полягає в тому, що хтось інший може змусити виборця проголосувати за певну альтернативу. Типовим прикладом є тиск, який члени родини можуть чинити на потенційних виборців. Дистанційне керування не може забезпечити конфіденційність, порівнянну з кабінкою для голосування. Навіть неелектронні форми, такі як голосування поштою, можуть зробити примусове сімейне голосування можливим [11, c. 69].

Висновки

Впровадження е-демократії має стати ключовою політичною програмою уряду країни. Для ефективного впровадження електронної демократії в державі необхідно розробити концепцію/стратегію, в якій чітко визначено бачення, цілі, політика органу влади на якій покладено повноваження керувати впровадженням е-демократії. Слід створити наглядовий орган, відповідальний за моніторинг та оцінку е-демократії. У плані впровадження інструментів е-демократії має бути чітко прописано етапи реалізації, рівень участі, роль зацікавлених сторін та інструменти та методи, що використовуватимуться. Готовність урядів враховувати думки громадян та виділяти ресурси для е-участі має вирішальне значення.

електронний демократія інтернет управлінський

Література

1. History & Society. E-Democracy.

2. The Web at 25 in the U.S. Pew Research Centerfebruary 27, 2014.

3. Clift, Steven. "Publicus.Net: E-Democracy Resources". Retrieved 17 May 2023.

4. OMB Bulletin № 95-01 December 7, 1994. The White House.

5. Government Information Locator Service (GILS). The White House.

6. E-democracy.

7. President Launches FirstGov: A Single, Easy-To-Use Website for Government Services. The White House.

8. 30 years on, what's next #ForTheWeb? Web Foundation. March 12, 2019.

9. Public Participation Guide: Electronic Democracy.

10. Lironi Elisa Harnessing Digital Tools to Revitalize European Democracy.

11. Bringing Together and Accelerating eGovernment Research in the EU eDemocracy Report. 79 р.

References

1. History & Society. E-democracy.

2. The Web at 25 in the U.S. Pew Research Centerfebruary 27, 2014.

3. Clift, Steven. "Publicus.Net: E-Democracy Resources". Retrieved 17 May 2023.

4. OMB Bulletin № 95-01 December 7, 1994. The White House.

5. Government Information Locator Service (GILS). The White House.

6. E-democracy.

7. President Launches FirstGov: A Single, Easy-To-Use Website for Government Services. The White House.

8. 30 years on, what's next #ForTheWeb? Web Foundation. March 12, 2019.

9. Public Participation Guide: Electronic Democracy.

10. Lironi Elisa Harnessing Digital Tools to Revitalize European Democracy.

11. Bringing Together and Accelerating eGovernment Research in the EU eDemocracy Report. 79 p.

Размещено на Allbest.ru