Актуальні питання державної політики ідентичності в сучасних умовах

Размещено на http://allbest.ru

Національний інститут стратегічних досліджень

Актуальні питання державної політики ідентичності в сучасних умовах

Валевський Олексій Леонідович доктор наук з державного управління,

провідний науковий співробітник

Анотація

У статті аналізуються питання формування політики національної ідентичності за умов воєнної агресії Росії. Доводиться, що спротив військовому вторгненню РФ став поштовхом, який сприяв консолідації українського суспільства та зміцненню цінностей ідентичності. Визначаються напрями трансформації складових національної ідентичності в сучасних умовах, зокрема: самовизначення широких верств населення як громадян України; відмова від пострадянських ідентифікаційних маркерів; розуміння необхідності курсу європейської інтеграції; опанування суспільних практик, прийнятих в європейській спільноті.

Обґрунтовується необхідність формування державної політики ідентичності, спрямованої на зміцнення національної стійкості та подолання травматичних наслідків війни. Змістовою складовою національної ідентичності має стати комплекс цінностей, на яких базується європейська ідентичність. Акцентується увага на розробленні стратегічних документів державної політики ідентичності, яка б була розрахована на інтеграцію України у структури Європейського Союзу.

Наголошується на необхідності створення дорадчо-консультативного органу - Експертно-наукової ради з питань формування та реалізації державної політики ідентичності, до сфери компетенції якої мають належати питання наукового обґрунтування політики ідентичності, розроблення напрямів її реалізації, зокрема у сфері освіти та мистецтва, підготовка наукових рекомендацій щодо подолання актуальних і потенційних загроз деструкції ідентичності українських громадян.

Ключові слова: державна політика ідентичності в Україні; європейська ідентичність; національна ідентичність.

Abstract

Topical issues in modern conditions of state policy of identity

The article analyses the issues of the formation of the state policy of identity in the conditions of Russia's military aggression. It is proved that the resistance to the military invasion of the RF has become an impetus that contributes to the consolidation of Ukrainian society and the strengthening of identity values. The directions of transformation of the components of national identity in modern conditions are determined, in particular, self-determination of the general population as citizens of Ukraine; rejection of post-Soviet identification markers; understanding the need for a European integration course; mastering public practices adopted in the European community. The necessity of forming a state identity policy aimed at strengthening national sustainability is substantiated and overcoming the traumatic consequences of war. The content component of the national identity should be a set of values on which the European identity is based.

Attention is focused on the development of strategic documents of the state policy of identity, which would be designed for the integration of Ukraine into the structures of the European Union. It is noted the need to create an advisory consultative body, namely the Expert Scientific Council on the formation and implementation of the state policy of identity, whose competence should include issues of scientific substantiation of policy of identity, development of directions for its implementation, in particular in the field of education and art, preparation of scientific recommendations for overcoming actual and potential threats to the destruction of the identity of citizens of Ukraine.

Keywords: state policy of identity in Ukraine; European identity; national identity.

Анотація

Постановка проблеми. Військове вторгнення Росії в Україну стало поштовхом, який кардинальним чином сприяв консолідації українського суспільства та формуванню нових ціннісних структур ідентичності громадян.

Масштабні трансформації в громадській свідомості українського суспільства, які спричинені воєнною агресією, ще тривають. Вони викликані глибокими соціальними та ментальними трансформаціями внаслідок російсько-української війни.

Великі соціальні групи відмовляються від усталених політичних та історичних моделей, орієнтацій і намагаються опанувати нові, які пов'язуються із євроінтеграційним державним курсом. Результати соціологічних опитувань свідчать, що в суспільній свідомості зафіксовані значні ціннісні трансформації, зміст яких дає підстави стверджувати, що відбувається процес формування нових структур соціокультурної ідентичності.

Актуальність статті полягає у необхідності дослідження змін у структурі національної ідентичності українців та доведенні необхідності формування державної політики ідентичності в умовах опору російській агресії. національний ідентичність право україна

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Під європейською ідентичністю розуміється набір засадничих цінностей, які формулюються у базових політичних документах, що визначають політику європейської спільноти в економічній, соціальній, культурної та безпековій площинах.

Поняття «європейська ідентичність» стає предметом політичного дискурсу в 1973 р., коли міністрами закордонних справ європейських країн - членів Європейського співтовариства була підписана Декларація європейської ідентичності, у якій стверджується, що європейські країни об'єднані спільними цінностями представницької демократії, поваги до прав людини, верховенства права та соціальної справедливості, яка є метою економічного прогресу. Зазначене в Декларації визначається як фундаментальні елементи європейської ідентичності. Вказується, що європейській ідентичності надає оригінальності та власний динамізм «різноманітність культур в рамках спільної Європейської цивілізації, прихильність до спільних цінностей та принципів, усвідомлення наявності певних спільних інтересів та рішучість брати участь у побудові Єдиної Європи». У Декларації також зазначається, що «європейська ідентичність розвиватиметься як функція динамічного будівництва об'єднаної Європи» [1].

Згодом поняття «європейська ідентичність» з'явилося у Преамбулі та ст. 2 Маастрихтського договору (1992 р.), яким заснований Європейський Союз. Це поняття використовується в контексті реалізації спільної зовнішньої політики та політики безпеки, яка сприятиме ствердженню європейської ідентичності на міжнародній арені. У цьому Договорі визначаються й цінності, на яких базується ЄС: принципи свободи, демократії, поваги до прав людини, верховенства права, поваги до історії, культури та традиції народів, які утворюють Європейський Союз [2].

Зазначені складові європейської ідентичності зустрічаються і в інших засадничих політичних документах. Зокрема, у «Стратегічній концепції НАТО - 2022» спільними визначаються ти ж самі засадничі цінності європейської ідентичності: особиста свобода, права людини, демократія і верховенство права (п. 2). До них додається нова цінність - гендерна рівність (п. 5) [3].

Поняття «національна ідентичність» використовується у статті як сукупність ціннісних і смислових ознак, за допомогою яких особистість та суспільство визначають себе в контексті політичного, культурного та історичного процесу. Поняття «особиста ідентичність», «соціальна ідентичність» вказують на те, як суб'єкт (особистість, соціальна група) співвідносить себе до більш загальних соціальних сутностей за допомогою певних цінностей та смислів.

Як зазначає Н. Козловець, у «широкому контексті під національною ідентичністю розуміють індивідуальне й колективне відчуття належності до певної національної спільноти, ототожнення з її символами, цінностями, культурою, історією, територією, державними та правовими інституціями, політичними й економічними інтересами» [4].

У статті під національною ідентичністю розуміється певна система політичних, культурних та соціальних цінностей, що формуються державою, громадськими інституціями та національними елітами. Національна ідентичність є основою формування культурно-історичного та політичного простору, у контексті якого окрема особистість і соціальні групи співвідносять (ідентифікують) себе із суспільством та державою.

Змістовою складовою національної ідентичності є також сукупність уявлень окремої особистості та соціальних груп щодо історичного минулого та моделей майбутнього суспільного розвитку. Установки національної ідентичності задають вектори цілепокладання, які обумовлюють економічну, безпекову та соціальну політику держави.

Як наголошує С. Вонсович, «національна ідентичність, обумовлюючись політико-соціальним контекстом, здійснюється спільнотою та її соціальними групами насамперед на підставі свідомого сприйняття спільної історії та спільного бачення майбутнього, цінностей та інтересів» [5].

На значення національної ідентичності у збереженні держави вказує відомий ідеолог сучасного лібералізму Ф. Фукуяма. У боротьбі України проти агресії РФ він вбачає приклад того, як можуть поєднуватися установки національної ідентичності із засадами ліберального устрою держави, що мають універсальний наднаціональний характер.

Ф. Фукуяма зазначає, що ініціатори агресії вважали, що Україна не має власної ідентичності, окремої від Росії, і що Українська держава перестане існувати, як тільки почнеться вторгнення. Натомість стійка національна ідентичність українського народу та його лояльність до ліберально-демократичного устрою створили підвалини опору зовнішній воєнній агресії. Ф. Фукуяма робить припущення, що якщо вдасться в результаті війни підірвати українську незалежність та демократію, світ повернеться до епохи агресивного націоналізму, що нагадуватиме початок ХХ ст.

Проте, якщо агресія приведе Росію «до військового та економічного провалу, тоді залишиться шанс знову засвоїти ліберальний урок про те, що влада, необмежена законом, веде до національної катастрофи та відродити ідеали вільного та демократичного світу» [6].

Державою та суспільними інститутами впроваджується політика ідентичності, яка є сукупністю історичної, мовної, етнічної та культурної політик, що спрямовані на конструювання нації. У цьому плані поняття «політика ідентичності» використовується у статті як система мобілізаційних зусиль з боку держави та суспільних інститутів для формування певних ціннісних установок і моделей діяльності, що становлять базис ідентичності.

Політика ідентичності спрямована на консолідацію різних соціальних груп задля досягнення суспільно значущих цілей. Як стверджує М. Степико, «політика ідентичності, національного самоствердження України має ґрунтуватися на визнанні непорушності державного суверенітету і територіальної цілісності, налагодженні паритетних, партнерських відносин з іншими країнами світу, що передбачає відстоювання та повноцінне представництво на міжнародній арені органами державної влади інтересів усіх українських громадян» [7].

Емпіричною базою дослідження є дані репрезентативних соціологічних опитувань громадської думки, які дали змогу побачити динаміку змін суспільно-політичних поглядів українських громадян. Також був проведений аналіз чинного законодавства, що дало можливість визначити спрямованість державної політики ідентичності.

Мета статті полягає у з'ясуванні спрямованості формування нових складових національної ідентичності в умовах воєнної агресії РФ. Водночас існує нагальна потреба у дослідженні концептуальних засад формування оновленої ідентичності у повоєнний період, у якому відбуватиметься відновлення економічного та соціального базису суспільства. Тому особливу увагу необхідно було приділити визначенню стратегічних напрямів політики ідентичності у повоєнний період.

Отримані висновки стануть у нагоді під час формування державної політики національної ідентичності, яка є актуальною для українського суспільства в контексті реалізації державного курсу інтеграції до ЄС.

Виклад основного матеріалу

Динаміка змін у структурі ідентичності українців. Протягом усіх років державної незалежності з 1991 р. у свідомості громадян України відбувалося осмислення масштабних соціальних, економічних та політичних змін, спричинених руйнуванням радянського устрою. Процес формування соціокультурної ідентичності українців був складним і суперечливим. Багатьом прошаркам населення доводилося відмовлятися від звичних для них ціннісних установок, що дісталися у спадок від радянських часів.

Опір воєнній агресії Росії сприяв консолідації українського суспільства та зміцненню цінностей ідентичності. Особливо це стосується регіонів Півдня та Сходу України. У ці драматичні часи українці продемонстрували безпрецедентні приклади консолідації. На підтвердження цього доречно привести результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», які показали значне зростання установок консолідації в громадській свідомості. Якщо до початку військового вторгнення РФ у серпні 2021 р. 34 % опитаних зазначали, що відчувають гордість за державу, то, за результатами проведеного дослідження після початку війни, у квітні 2022 р. таких було переважна більшість - 80 %. Проведене опитування демонструє, що таке відчуття є домінуючим у свідомості респондентів незалежно від віку чи регіону проживання. Зазначене опитування засвідчило, що збільшилася кількість громадян, які самоідентифікують себе як громадян України з 75 % у серпні 2021 р. до 98 % у квітні 2022 р., а також як європейців з 27 % до 57 %, відповідно. Також проведене дослідження показало, що населення не підтримує пропагандистський наратив, що «росіяни та українці - це один народ». Не погоджуються з цим абсолютна більшість респондентів (91 %) [8].

Російсько-українська війна стала поштовхом до переоцінки громадською свідомістю значущості курсу європейської інтеграції України. Зникли всі аргументи прибічників горезвісного євразійського вектора. Широкі верстви населення наочно усвідомили нагальну необхідність євроінтеграції України. Як свідчать результати опитування громадської думки, під час воєнної агресії значно збільшилася кількість прихильників вступу України до ЄС. Станом на січень 2023 р. 87 % опитаних підтримали вступ України до ЄС, до НАТО - 86 % [9]. Слід зазначити, що підтримка вступу до ЄС і НАТО є практично одностайною серед громадян за регіональними, віковими та майновими ознаками. Це - безпрецедентний рівень підтримки за весь період соціологічних досліджень з проголошення державної незалежності.

Зафіксовані тенденції вказують на те, що в суспільстві сформувалася критична більшість прихильників курсу євроінтеграції України. Можна стверджувати, що в цілому відбувся історичний вибір громадян на користь плюралістичного суспільства, солідарних соціальних відносин, правової держави, тобто тих суспільно-державних цінностей, з якими пов'язується європейська спільнота.

Проте існує чимало лакун у розумінні українцями конкретних проблем, з якими доведеться мати справу на шляху до ЄС. Так, згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології 62 % респондентів впевнені в тому, що Україна має відстоювати власні інтереси і не погоджуватися на висунуті вимоги під час євроінтеграції. Водночас лише 31 % серед опитаних погоджуються з тим, що Україна має схвалювати всі необхідні закони та виконувати всі вимоги Європейського Союзу заради якнайшвидшого вступу до ЄС [10].

Серед ознак, що вказують на суттєві трансформації в суспільній свідомості, зокрема можна виділити зміни у ставленні українців до радянського минулого. Результати опитування громадської думки демонструють кардинальне зниження кількості респондентів, які ностальгують за радянським минулим - з 46 % у 2010 р. до 11 % у 2022 р. Не жалкують за зниклим СРСР абсолютна більшість опитаних - 87 %. Загальновідомо, що цінності, які дісталися у спадок від радянської доби, тривалий час впливали на поведінкові установки населення України, що було приводом для різного роду пропагандистських спекуляцій на предмет «спільного» історичного минулого. Наразі цей ціннісно-смисловий спадок фактично подолано [11].

Протидія воєнній російській агресії сприяла політичній консолідації суспільства. Результати опитувань громадської думки свідчать, що суттєво зменшилося відчуження влади і народу. Ця проблема, як відомо, тривалий час була характерною ознакою політичного дискурсу і часто-густо негативно впливала на ефективність державної політики. Як демонструють результати проведених опитувань, під час російської агресії 80 % респондентів вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямі. Лише 10% дотримуються протилежної думки. Сприйняття руху справ у державі як правильного домінує у всіх регіонах та серед вікових груп [12]. Отримані дані можна вважати ознакою високого ступеня консолідації суспільства.

Військова агресія сприяла зміцненню взаємодопомоги українців. Так, 95 % опитаних респондентів зазначили, що під час війни не мають достатнього матеріального рівня для комфортного життя. При цьому 81 % респондентів зазначили, що робили грошові пожертвування на користь української армії, 63% опитаних жертвували гроші чи інші речі внутрішньо переміщеним особам, 60% - на гуманітарні потреби. Також серед ознак політичної консолідації можна назвати безпрецедентний рівень підтримки демократичного шляху розвитку України. За результатами опитування, що проводилося в травні 2022 р., 95% респондентів зазначили, що їм важливо, щоб Україна стала демократичним суспільством. Для порівняння: до початку війни у грудні 2021 р. таких було 76 %. Найбільш значущими для респондентів рисами демократії були названі такі: свобода слова, справедливе правосуддя, вільні та чесні вибори [13].

Відбуваються суттєві зміни ідентичності за мовними ознаками. У суспільстві зміцнюються позиції української мови, зокрема у сфері міжособистісного спілкування. Як показують результати досліджень Соціологічної групи «Рейтинг», у 2022 р. 51 % респондентів зазначили, що розмовляють вдома українською (для порівняння: у 2012 р. таких було 41 %), 13 % - російською (відповідно, у 2012 р. - 37 %). Також зафіксовано суттєве зниження рівня споживання російського інформаційного контенту. Так, 46 % опитаних зазначили, що перестали дивитися російські телевізійні серіали, 43 % - перестали слухати російських музикальних виконавців [14].

Актуальність політики ідентичності. Нівелювання під час драматичних випробувань в умовах воєнної агресії різних форм відчуження між громадянами та державою, суттєві зміни у зовнішньополітичних орієнтаціях, переоцінка історичного минулого, зокрема руйнування ціннісної матриці «радянської людини», а також підтримка курсу європейської інтеграції - ці фактори вказують на суттєві зміни в громадській свідомості, а відтак і на формування оновленої ідентичності українських громадян.

Високий рівень консолідації навколо зазначених ціннісних установок, який фіксується як за регіональними, так і віковими ознаками, є свідченням того, що в цілому відбувся історичний вибір українських громадян на користь демократичного суспільного устрою. Зникли підстави сприймати Україну як «державу, що не відбулася» (failed state) або «розірвану державу» (torn state). Регіональні, мовні, у тому числі й політичні розбіжності, виявилися другорядними перед загрозою воєнної агресії. Консолідаційні установки стали домінуючими. Стали домінуючими цінності солідарності, відчуття загальної долі та спільної культури. Одночасно зазнали поразки намагання «денацифікувати» суспільство, дискредитувати культурні цінності та історичні смисли українського соціуму як того прагнуло політичне керівництво Росії на початку повномасштабного вторгнення.

Привертає увагу фактор консолідованої підтримки цінностей демократії та євроінтеграційного курсу, що засвідчили соціологічні опитування. Це означає, що у свідомості широких верств населення незалежно від регіону проживання та віку стверджується образ майбутнього українського суспільства, який пов'язується з набором європейських цінностей та форм організації суспільного життя і держави, що притаманні європейській спільноті.

Як відомо, до російського вторгнення для українського суспільства було характерне те, що великі соціальні верстви населення дотримувалися подекуди протилежних ціннісних, політичних та ідеологічних установок. Для будь-якого суспільства природно, що в громадській свідомості існують різнопланові політичні установки та ідеологічні уподобання. Однак для умов довоєнної України було характерно те, що політичні сили заради забезпечення своїй електоральної підтримки подекуди цілеспрямовано роздмухували ці розбіжності та штучно створювали протистояння на ідеологічному ґрунті. Особливо це виявлялося у протистоянні між східно-південними та західно-центральними регіонами. Власне, політичний процес відбувався як тривала конкуренція між партіями, що контролювали електорат південно-східних і західно-центральних регіонів. Неодноразово ця конкуренція виходила за рамки електоральних змагань і загрожувала руйнівними конфліктами. Це, у свою чергу, призводило до того, що органи влади та політичні інститути функціонували в умовах низького рівня довіри до них з боку населення, що багато в чому унеможливлювало проведення соціальних та економічних реформ. У цих умовах в громадській свідомості поступово формувався феномен так званої «негативної консолідації», коли громадян об'єднувало негативне ставлення до діяльності державних органів, політичних партій або окремих політиків.

Зазначені суперечності довоєнного періоду виявилися нівельовані внаслідок російської агресії. Тому акцентується особлива увага саме на чинниках, що вказують на консолідацію українського суспільства щодо демократичних цінностей та курсу європейської інтеграції. До воєнної агресії РФ такий високий рівень консолідації був попросту відсутній.

Проте не можна однозначно стверджувати, що зазначені ціннісні трансформації набули незворотного характеру. Можна погодитись із тим, що існує «велика ймовірність появи нових соціально-політичних розколів, пов'язаних з численними людськими втратами, міграцією, масовим зубожінням тощо. Відтак для України надзвичайно важливо завчасно підготувати необхідні запобіжники, аби знову не скотитися в конфлікти ідентичностей, тепер уже на ґрунті нових ліній розмежувань» [15]. Війна ще не закінчена, попереду важкий повоєнний період з необхідністю подолання соціальних і психологічних травм. Отже, іспит на суспільну консолідацію ще не завершений. Набута суспільно-державна стійкість має стати базисом як у подоланні агресії, так і відновлення економіки, соціальних відносин та культурного розвитку.

Проаналізовані трансформації в громадській свідомості дають підстави стверджувати, що в українському суспільстві тривають процеси формування оновленої ідентичності громадян. Ці трансформаційні зміни вимагають від політичного класу України закласти інституційні та правові підвалини суспільних, політичних та економічних відносин, які б були спрямовані на зміцнення зафіксованих соціологічними опитуваннями ідентифікаційних змін у свідомості. Комплекс зазначених завдань, власне, і створює актуальність політики ідентичності.

Політичний клас України здійснює перші кроки в напрямі створення правових та інституційних засад державної політики ідентичності.

У грудні 2022 р. був прийнятий Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» [16]. Цим Законом визначаються механізми впровадження політики ідентичності, ключові індикатори її ефективності, повноваження та напрями діяльності органів державної влади та самоврядування у її реалізації. Одночасно відбувається становлення інституційних засад політики ідентичності. На виконання прийнятого Закону в квітні 2023 р. урядом була створена Координаційна рада з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності [17]. Згодом було прийняте рішення про формування координаційних рад з питань утвердження ідентичності при місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування [18]. У контексті проблем, які досліджуються в статті, варто зазначити, що у вищезгаданому Законі (ст. 4 п. 1) стверджується, що метою державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності є досягнення єдності в українському суспільстві шляхом подолання суперечностей соціокультурного, мовного, регіонального характеру на основі європейського та євроатлантичного курсу, забезпечення дотримання конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина.

Отже, політика ідентичності пов'язується з необхідністю зміцнення консолідації суспільства через подолання різноманітних суперечностей в суспільстві на основі європейського інтеграційного курсу. Це означає опанування комплексу цінностей та суспільних практик, що пов'язуються із поняттям «європейська ідентичність». Водночас у зазначеному Законі відсутня яка-небудь деталізація щодо функцій європейського курсу інтеграції у формуванні української ідентичності. Також у Законі не згадуються поняття «європейські цінності» та «європейська ідентичність», які за логікою інтеграційного курсу, спрямованого на набуття членства України у ЄС, мають бути присутніми у політиці формування української ідентичності.

Згідно з прийнятим Законом державна політика ідентичності впроваджується відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку стратегії та державної цільової програми утвердження української ідентичності. Хоча на дату створення зазначених вище координаційних рад не були підготовлені стратегічні документи з реалізації державної політики ідентичності.

Тож на порядку денному стоїть завдання розроблення стратегічних документів формування та реалізації державної політики ідентичності, яка б була змістовою частиною європейського курсу інтеграції України.

Висновки

1. Результати опитувань громадської думки, що проводилися після початку воєнної агресії Росії проти України, показують деструкцію усталених маркерів ідентичності українців, що дісталися у спадок від пострадянської доби. Зокрема, остаточно втратив своїх прихильників так званий євразійський вектор інтеграції, на якому спекулювали проросійські політичні партії. Водночас зафіксована безпрецедентна підтримка установок, які вказують на підтримку євроінтеграційного (прозахідного) вектора суспільного розвитку.

2. Військове вторгнення Росії стало поштовхом, який сприяв формуванню нових ціннісних структур ідентичності українських громадян. Поворот у формуванні оновленої ідентичності українців, що відбувся впродовж невеликого часового проміжку, багато в чому був викликаний як деструктивною російською пропагандою, що виправдовувала воєнну агресію через намагання нав'язати установки «руського міру», так і політикою геноциду на окупованій території. Мільйони українців наочно стикнулися із загрозою втрати власної держави та ідентичності.

3. Слід зазначити, що передумови формування оновленої ідентичності розвивалися впродовж усіх років державної незалежності, починаючи з 1991 р. Ці передумови стали результатом багаторічних зусиль прихильників європейського вектора розвитку серед політичних сил та інститутів громадянського суспільства.

4. Водночас немає однозначних підстав стверджувати, що цінності та норми, на яких базується європейська спільнота, зокрема верховенство права і дотримання прав людини, набули в українському суспільстві незворотного характеру. Позаяк нікуди не зникли чинники, що сприяють деструкції соціокультурної ідентичності (людські втрати, психологічні травми від російської агресії, руйнування економіки, масова міграція, поширення бідності тощо), тому існує потреба у налагодженні державної гуманітарної та культурної роботи, спрямованої на підтримку нових тенденцій у формуванні ідентичності українських громадян.

5. Незважаючи на підтримку державного курсу європейської інтеграції, у суспільній свідомості зберігається дефіцит розуміння змісту багатьох норм, на яких сформована європейська спільнота, зокрема це європейські цінності, європейська ідентичність. Тож на порядку денному стоїть завдання вироблення політики ідентичності, одним із пріоритетів якої має стати опанування загальноєвропейських цінностей та суспільних практик.

6. Перед українським політичним класом та управлінським істеблішментом є актуальними завдання розроблення документів державної політики ідентичності - стратегії та державної цільової програми, які передбачені чинним законодавством. У цих документах має бути визначений шлях формування української ідентичності на базі комплексу ціннісних установок, що пов'язуються з поняттям «європейська ідентичність». Очевидно, що у документах державної політики також мають бути враховані аналогічні європейські правові акти та досвід формування європейської ідентичності. До числа індикаторів ефективності реалізації державної політики ідентичності мають бути включені показники опанування європейських цінностей.

7. Для підготовки документів державної політики доцільно створити Експертно-наукову раду з питань формування та реалізації державної політики національної ідентичності. До сфери компетенції цього дорадчо- консультативного органу має належати питання наукового обґрунтування політики ідентичності, розроблення окремих напрямів її реалізації, зокрема у сфері освіти та мистецтва, підготовка наукових рекомендації щодо нейтралізації актуальних і потенційних загроз деструкції ідентичності українських громадян.

Література

1. Document on the European Identity published by the Nine Foreign Ministers (Copenhagen, 14 December 1973). URL: http://aei.pitt.edu/4545/1/epc_identity_doc.pdf

2. Treaty on European Union. Officialjournal. 1992. July. C. 191, 29. URL: https://web.archive.org/ web/20090201191729/http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html#0001000001

3. Стратегічна концепція НАТО - 2022 ухвалена главами держав і урядів на Мадридському саміті НАТО 22 червня 2022 року. URL: https://www.nato.int/nato_static_ fl2014/assets/pdf/2022/6/pdf/290622-strategic-concept-ukr.pdf

4. Козловець Н. А. Национальная идентичность как социокультурный феномен. Вісник Житомирського державного університету. 2011. Вип. 60. Філософські науки. С. 3. URL: http://eprints.zu.edu.ua/7386/1/60_1.pdf

5. Вонсович С. Поняття національної ідентичності: український дискурс. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2020. Вип. 29. С. 79. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/ bitstream/handle/123456789/34135/Vonsovych.pdf?sequence=1&isAllowed=y

6. Fukuyama F. A Country of Their Own. Liberalism Needs the Nation. Foreign Affairs. 2022. May/June URL: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2022-04-01/francis- fukuyamaliberalismcountry?check_logged_in=1&utm_medium=promo_email&utm_source= lo_ flows&utm_campaign=registered_user_welcome&utm_term=email_1&utm_content=20220505

7. Степико М. Українська ідентичність: феномен і засади формування : монографія. Київ : НІСД, 2011. С. 334. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2012-09/Ident-62307.pdf

8. Восьме загальнонаціональне опитування: Україна в умовах війни (6 квітня 2022). Соціологічна група «Рейтинг», 08.04.2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ ukraine/vosmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_6_aprelya_2022.html

9. Двадцяте загальнонаціональне опитування: зовнішньополітичні настрої населення (14-16 січня 2023). Соціологічна група «Рейтинг», 23.01.2023. URL: https://ratinggroup.ua/ research/ukraine/dvadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_zovn_shnopol_tichn_nastro_ naselennya_14- 16_s_chnya_2023.html

10. Чи має Україна виконувати всі вимоги ЄС для якнайшвидшого вступу. Київський міжнародний інститут соціології, липень 2022 р. URL: https://kiis.com.ua/?lang= ukr&cat=reports&id=1126&page=4

11. Десяте загальнонаціональне опитування: ідеологічні маркери війни. 27 квітня 2022 року. Соціологічна група «Рейтинг». URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ desyatyy_obschenacionalnyy_opros_ideologicheskie_markery_voyny_27_aprelya_2022.html

12. Дев'яте загальнонаціональне опитування: оцінки міжнародного партнерства. Соціологічна група «Рейтинг», 26 квітня 2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ devyatyy_obschenacionalnyy_opros_ocenki_mezhdunarodnogo_partnerstva_26_aprelya_2022.html

13. Опитування НДІ: можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України. Київський міжнародний інститут соціології, 20.09.2022. URL: https://kiis.com.ua/ materials/pr/20220920_o/August%202022_wartime%20survey%20Public%20fin%20UKR.pdf

14. Сімнадцяте загальнонаціональне опитування: ідентичність, патріотизм, цінності (17-18 серпня 2022). 23.08.2022. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_ zagalnonac_onalne_opituvannya_dentichn_st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html

15. Зеленько Г., Кононенко Н. Як російська військова агресія змінила політичну ідентичність українців. Національна безпека і оборона. 2022. № 3-4. С. 114. URL: https://razumkov.org.ua/images/journal/NSD189-190_2022_ukr.pdf

16. Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності : Закон України від 13.12.2022 № 2834-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2834-20#Text

17. Про утворення Координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 320. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennia-koordynatsiinoi-rady-z-pytan-utverd-a320

18. Про затвердження Типового положення про координаційну раду з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевому органі виконавчої влади, органі місцевого самоврядування : Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 № 364. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-typovoho-polozhennia-pro-koor-a364

References

1. Document on the European Identity published by the Nine Foreign Ministers (Copenhagen, 14 December 1973). URL: http://aei.pitt.edu/4545/1/epc_identity_doc.pdf

2. Treaty on European Union. Official Journal. 1992. July. C. 191, 29. URL: https://web.archive.org/ web/20090201191729/http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html#0001000001

3. NATO 2022 STRATEGIC CONCEPT URL: https://www.nato.int/nato_static_fl2014/ assets/pdf/2022/6/pdf/290622-strategic-concept-ukr.pdf

4. Kozlovets, N. A. (2011) Natsyonalna identychnist yak sotsiokulturnyy fenomen [National identity as a sociocultural phenomenon] Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu. Vyp. 60. Filosofs'ki nauky - Bulletin of Zhytomyr State University. Vol. 60. Philosophical sciences, 3. URL: http://eprints.zu.edu.ua/7386/1/60_1.pdf [in Ukrainian]

5. Vonsovych S. (2020) Ponyattya natsional'noyi identychnosti: ukrayins'kyy dyskurs [The concept of national identity: Ukrainian discourse] Naukovyy chasopys Natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni M. Drahomanova. Seriya 22. Politychni nauky ta metodyka vykladannya sotsial'no-politychnykh dystsyplin. Vyp. 29 - Scientific journal of the National Pedagogical University named after M. Drahomanov. Series 22. Political science and teaching methods of socio-political disciplines. Vol. 29, 79. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/ handle/123456789/34135/Vonsovych.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian]

6. Fukuyama F. (2022) A Country of Their Own. Liberalism Needs the Nation. Foreign Affairs. May/June URL: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2022-04-01/francis- fukuyamaliberalismcountry?check_logged_in=1&utm_medium=promo_email&utm_source=lo_ flows&utm_campaign=registered_user_welcome&utm_term=email_1&utm_content=20220505

7. Stepiko M (2011) Ukrayins'ka identychnist': fenomen i zasady formuvannya : monohrafiya. Kyyiv: NISD [Ukrainian identity: phenomenon and principles of formation: monograph. Kyiv: NISS], 334. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2012-09/Ident-62307.pdf [in Ukrainian]

8. Vos'me zahal'nonatsional'ne opytuvannya: Ukrayina v umovakh viyny (6 kvitnya 2022). Sotsiolohichna hrupa «Reytynh», 08.04.202 [Eighth nationwide survey: Ukraine at war (April 6, 2022). Sociological group "Rating", 04/08/2022 URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ vosmoy_obschenacionalnyy_opros_ukraina_v_usloviyah_voyny_6_aprelya_2022.html [in Ukrainian]

9. Dvadtsyate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: zovnishn'opolitychni nastroyi naselennya (14-16 sichnya 2023). Sotsiolohichna hrupa «Reytynh», 23.01.2023 [Twentieth National Survey: Foreign Policy Attitudes of the Population (January 14-16, 2023). Sociological group "Rating", 23.01.2023] URL: https ://ratinggroup.ua/research/ukraine/dvadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_ zovn_shnopol_tichn_nastro_naselennya_14- 16_s_chnya_2023.html [in Ukrainian]

10. Chy maye Ukrayina vykonuvaty vsi vymohy YES dlya yaknayshvydshoho vstupu. Kyyivs'kyy mizhnarodnyy instytut sotsiolohiyi, lypen' 2022 r [Should Ukraine fulfill all the requirements of the EU in order to join as soon as possible. Kyiv International Institute of Sociology, July 2022] URL: https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1126&page=4 [in Ukrainian]

11. Desyate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: ideolohichni markery viyny. 27 kvitnya 2022 roku. Sotsiolohichna hrupa «Reytynh». [Tenth National Survey: Ideological Markers of War. April 27, 2022. Sociological group "Rating".]. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/ desyatyy_ obschenacionalnyy_opros_ideologicheskie_markery_voyny_27_aprelya_2022.html [in Ukrainian]

12. Dev"yate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: otsinky mizhnarodnoho partnerstva. Sotsiolohichna hrupa «Reytynh», 26 kvitnya 2022 [Ninth National Survey: Assessments of International Partnerships. Sociological group "Rating", April 26, 2022] URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/devyatyy_obschenacionalnyy_opros_ocenki_mezhdunaro dnogo_partnerstva_26_aprelya_2022.html [in Ukrainian]

13. Opytuvannya NDI: mozhlyvosti ta pereshkody na shlyakhu demokratychnoho perekhodu Ukrayiny. Kyyivs'kyy mizhnarodnyy instytut sotsiolohiyi, 20.09.2022 [Research Institute survey: opportunities and obstacles on the path of democratic transition of Ukraine. Kyiv International Institute of Sociology, 09/20/2022.] URL: https://kiis.com.ua/materials/pr/ 20220920_o/August%202022_wartime%20survey%20Public%20fin%20UKR.pdf [in Ukrainian]

14. Simnadtsyate zahal'nonatsional'ne opytuvannya: identychnist', patriotyzm, tsinnosti (17-18 serpnya 2022). 23.08.2022 [Seventeenth National Survey: Identity, Patriotism, Values (August 17-18, 2022). 08/23/2022] URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_ zagalnonac_ onalne_opituvannya_dentichn_st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html [in Ukrainian]

15. Zelenko H., Kononenko N. (2022) Yak rosiys'ka viys'kova ahresiya zminyla politychnu identychnist' ukrayintsiv [How Russian military aggression changed the political identity of Ukrainians] Natsional'na bezpeka i oborona - National security and defense № 3-4., 114. URL: https://razumkov.org.ua/images/journal/NSD189-190_2022_ukr.pdf [in Ukrainian]

16. Pro osnovni zasady derzhavnoyi polityky u sferi utverdzhennya ukrayins'koyi natsional'noyi ta hromadyans'koyi identychnosti : Zakon Ukrayiny vid 13.12.2022 № 2834-ІХ [On the main principles of state policy in the sphere of the establishment of Ukrainian national and civil identity: Law of Ukraine dated 13.12.2022 № 2834-ІХ]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2834-20#Text [in Ukrainian]

17. Pro utvorennya Koordynatsiynoyi rady z pytan' utverdzhennya ukrayins'koyi natsional'noyi ta hromadyans'koyi identychnosti : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 07.04.2023 № 320 [On the establishment of the Coordination Council for the Affirmation of Ukrainian National and Civil Identity: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 04/07/2023 № 320] № 320. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennia-koordynatsiinoi-rady-z-pytan-utverd-a320 [in Ukrainian]

18. Pro zatverdzhennya Typovoho polozhennya pro koordynatsiynu radu z pytan' utverdzhennya ukrayins'koyi natsional'noyi ta hromadyans'koyi identychnosti pry Radi ministriv Avtonomnoyi Respubliky Krym, mistsevomu orhani vykonavchoyi vlady, orhani mistsevoho samovryaduvannya : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 18.04.2023 № 364 [Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea, the local executive body, the local selfgovernment body: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 04/18/2023 № 364] URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-typovoho-polozhennia-pro-koor-a364 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru