Аналіз концептуальних засад управління розвитком територіальних громад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз концептуальних засад управління розвитком

територіальних громад

Галкін Дмитро Геннадійович

аспірант першого року денної форми навчання кафедри публічного управління та адміністрування, за спеціальністю 281 - публічне управління та адміністрування, Державний торговельно- економічний університет

Анотація

У даній статті були визначені проблемні соціально-економічні аспекти функціонування територіальних громад в Україні, а також виявлено основні чинники, які стримують їх розвиток. Зазначено, про необхідність зміни вектору розгляду та досліджень розвитку територіальних громад з правової, соціальної та просторової площини в більш пріоритетну - економічну. Вказано на існуючу обмеженість територіальних громад як суб'єктів економічних відносин через існування надмірної адміністративної та фінансової залежності органів місцевого самоврядування від державної влади та обмеженими можливостями вирішення питань життєзабезпечення громади, розвитку територій. Оцінені зрушення у різних сферах суспільного життя новостворених територіальних громад задля виявлення проблем, які наразі перешкоджають активному соціально-економічному розвитку територіальних громад. У статті звернута увага на наявність проблем у становленні нових міжбюджетних зав'язків та ризиків з цим пов'язаних, а саме ризиків домінування локальних інтересів над загальнодержавними, що може ускладнювати виконання державою своїх функцій. Наголошено на необхідності прийняття управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад з урахуванням концепції сталого розвитку. У статті звернута увагу на те, що в сучасних інституційних умовах система управління соціально- економічним розвитком територіальних громад повинна бути спрямована на задоволення виключно суспільних, а не особистих приватних інтересів. Також була обґрунтована необхідність запровадження дієвих механізмів контролю діяльністю органів територіальних громад, особливо в бюджетній сфері, як зі сторони держави, так і зі сторони громадськості. В цілому, стаття зосереджується на деяких проблемах, пов'язаних з управлінням розвитку територіальних громад, пропонує шляхи їх вирішення та окреслює теми для подальших досліджень.

Ключові слова: управління, територіальні громади, ефективність, влада, контроль, конфлікт, інститут, інституційне середовище, ресурси.

Abstract

Halkin Dmytro Gennadiyovych first-year full-time postgraduate student public management and administration, State University of Trade and Economics

ANALYSIS OF THE CONCEPTUAL FRAMEWORK FOR MANAGING THE DEVELOPMENT OF TERRITORIAL COMMUNITIES

This article identifies the problematic socio-economic aspects of the functioning of territorial communities in Ukraine and identifies the main factors hindering their development. It is noted that there is a need to change the vector of consideration and research of the development of territorial communities from the legal, social and spatial plane to a higher priority - economic. The author points to the existing limitations of territorial communities as subjects of economic relations due to the excessive administrative and financial dependence of local selfgovernment bodies on the State authorities and limited opportunities to address issues of community life support and development of territories. The author assesses the changes in various spheres of public life of the newly created territorial communities in order to identify the problems that currently hinder the active socioeconomic development of territorial communities. The article draws attention to the existence of problems in the formation of new inter-budgetary ties and the risks associated with this, namely, the risks of dominance of local interests over the national ones, which may complicate the performance of the State's functions. The author emphasises the need to make managerial decisions on the development of territorial communities with due regard for the concept of sustainable development. The article draws attention to the fact that in the current institutional environment, the system of management of socio-economic development of territorial communities should be aimed at satisfying exclusively public, not personal private interests. The author also substantiates the need to introduce effective mechanisms for controlling the activities of territorial communities, especially in the budgetary sphere, both by the State and the public. In general, the article focuses on some of the problems associated with the management of the development of territorial communities, suggests ways to solve them and outlines topics for further research.

Keywords: management, territorial communities, efficiency, power, control, conflict, institution, institutional environment, resources.

Постановка проблеми

управління розвитком територіальна громада

Реалізція реформи децентралізації суттєво посилила місцеве самоврядування, надала громадам більше можливостей і відповідальності, що показово проявилось із початком повномасштабної військової агресії. Органи місцевого самоврядування відповідально взяли на себе вирішення питань економічного, соціального, гумаітарного, організаційно-інстутиційного та інфраструктурного характеру. Не зважаючи на продовження активних бойових дій на значній території України, на визволених територіях вже активно відбувається процес відновлення життедіяльності громади органами місцевого самоврядування разом з мешканцями, представниками громадських організацій самостійно, чи за підтримки центральної влади, або міжнароднимих партнерів, що доводить правильність обраного шляху реформи децентралізації та адміністративно- територіального устрою.

Забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку територіальних громад є постійною темою для дискусій та досліджень української наукової спільноти [1-7]. Саме розвиток самодостатніх територіальних громад є важливим фактором значного підвищення як добробуту населення так і інтенсифікації економічного розвитку всієї країни. Але розвиток будь-якої системи, якої є і територіальна громада, не можливий без належного управління та адміністрування.

Процеси децетралізації набрали обертів, але залишаються не вирішеними деякі питання розподілу владних, особливо контролюючих функцій, між органами місцевого самоврядування та державною владою. Отже нині надзвичайно актуально встановити чому гальмуються якісні інституційні зміни на місцевому рівні, а також визначити головні гальмівні детермінанти проведення ефективної децентралізації в Україні.

Очевидно, що визначення цих гальмівних аспектів дозволить зменшити кількість ірраціональних управлінських рішень на всіх рівнях, і не тільки в управлінні розвитком територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретико-методичними аспектами розвитку територіальних громад займалися такі науковці, як О. Бобровський [1], В. Борденюк [2], Е. Забарна [3], Н. Коваленко [4], У Мовчан [5], Н. Пак [6], І. Письменний [7] та ін.

Однак, за результатами аналізу цих та інших наукових робіт зясувалось, що на сьогодні, на жаль, залишаються недостатньо опрацьованими ані ефективні механізми соціально-економічного розвитку територіальних громад, ані завуальовані чинники стримування місцевого самоврядування у вітчизняних інституційних умовах.

Мета статті - дослідити окремі особливості реформування системи управління соціально-економічним розвитком територіальних громад в контексті децентралізації влади, концентруючись на слабких місцях та прогалинах в початкових результатах реформи децентралізації.

Виклад основного матеріалу

Наявні процеси децентралізації владних повноважень на регіональному рівні визначили пріоритетність самозабезпечення й потребу становлення стійкості регіонів у межах локальних економік та центрів нагромадження суспільного капіталу, відновлення природно-ресурсного потенціалу, що на сьогодні є не вирішеним.

Територіальна громада це не тільки громадяни мешканці села, селеща, міста, але й просторова база організація суспільних відносин, на формування якої вплинули різні передумови, як історико-політичні так і соціально- економічні. Це створило середовище життєдіяльності людей з різними сферами діяльності та стилями життя, адже громади наразі об'єднують великі міста та маленькі села.

Управлення розвитком територіальної громади має забезпечувати її сталий розвиток з використанням наявних і потенційних можливостей задля задоволення потреб теперішніх і майбутніх поколінь.

Нажаль в умовах реалізації Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом і запровадження реформи децентралізації влади стратегічне управління розвитком територіальної громади характеризується фрагментарністю і недостатньою скоординованістю. Виходячи з необхідності підвищення якості життя населення та формування умов його належного життєзабезпечення як головних критеріїв його сталого розвитку, а також для вирішення низки наявних загальних і специфічних проблем соціально- економічного розвитку та покращення екологічної ситуації, що притаманні Україні в умовах сьогодення, є потреба вдосконалення управління розвитком територіальних громад.

Відповідно до ст. 140 Конституції України "місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення..." [8]. Отже, саме територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування в Україні. Але необхідно зауважити, що наша держава вже давно ратифікувала Європейську Хартію [9], у якій визначаються доктрина та основні концепції соціально-економічного розвитку територіальних громад, ключові компетентні сфери місцевого самоврядування та ін. Проте, якщо розглянути сучасне європейське законодавство щодо місцевого самоврядування більш уважно, то буде зрозумілим, що воно чітко не ідентифікує засади саме розвитку територіальних громад, а питання муніципальних соціально-економічних ресурсів знаходяться в "під наглядом" тих представників влади, які мають найтісніший контакт з місцевим населенням. Тобто, на місцях соціально-економічні функції виконують ті інститути влади, які демонструють найефективніші системи управління соціумом [10]. Нажаль, європейське і євроатлантичне законодавство, не дають нам чіткої відповіді, як формуються, або повинні формуватись, засади соціально-економічного розвитку територіальних громад, тим паче, в Україні. Вони тільки визначають основні вектори побудови системи управління соціально-економічним розвитком територіальних громад в українських інституційних умовах.

Значна частина вітчизняних науковців схиляються до думки [2-5], що Україні вкрай необхідні радикальні інституційні зміни для побудови конкурентоспроможної системи управління соціально-економічним розвитком. Але будь-які рішення щодо кординальних змін у визначенні основних цілей інституційного реформування територіальних громад мають бути виваженими. Державній владі вкрай необхідно впершу чергу зважати на реальні фінансово-економічні можливості вітчизняної економіки, а також розуміти, що будь-який прорахунок в комбінування нових інститутів здатне спричинити або застійні інституційні явища, або енергію чи навіть інволюцію інституційного середовища. Цілком очевидно, що корегування та аналізу особливостей розвитку територіальних громад має відбуватися у спосіб, який дозволятиме узгоджувати інтереси основних учасників соціально- економічних відносин. Аналіз проблем системи управління соціально- економічного розвитку територіальних громад в контексті розуміння досвіду функціонування сучасних агентів «ринку», виявив основні проблеми та загрози розвитку територіальних громад.

Так, основними проблем розвитку є: соціально-економічні, політичні, демографічні, екологічні, а також проблеми забезпечення економічної безпеки, нестійкість системи моделювання розвитку громад тощо.

Крім проблем залишаються актуальними і загрози для розвитку громади: активна міграція населення через воєний стан, неналежне медичне обслуговування, демографічна криза; зростання рівня безробіття; деструктивна неспостережувана економіка; незавершеність та непослідовність інституційних перетворень в самих територіальних громадах; відсутність належних умов для моделювання варіантів розвитку та наслідків прийняття ефективних/неефетивних рішень; наявність і загострення конфліктів інтересів різних зацікавлених груп в самій громаді; економічна корупція на місцях; відсутність належного контролю за використанням наявних в громаді природних ресурсів тощо. [1-7; 14]

Варто відмітити, що державна влада у повній мірі визнає усі вищезазначені проблеми розвитку територіальних громад та намагається їх вирішити.

Сама логіка життя дає розуміння, що розпоряджання своїми ресурсами територіальна громада має здійснювати не за рахунок використання державної системи регулювання, а безпосередньо відповідними органами місцевого самоврядування. Між тим треба пам'ятати, що суттєве відсторонення державної влади від функцій соціально-економічного регулювання може спричинити серйозні дисфункції інтересів держави.

Нажаль, саме наявність і загострення конфліктів інтересів різних зацікавлених груп у самій громаді та, так би мовити, економічна корупція на місцях через можливість надавати пільги щодо сплати бюджетних надходжень (податків і зборів), фактично призводить до розбалансування державної бюджетної системи.

Саме тому, для ефективного управління фінансово-економічними ресурсами потрібно розробити та запровадити принципи результативного покарання за розбалансування загальнодержавної бюджетної системи та неефективне використання бюджетних ресурсів.

Основним фактором соціально-економічного розвитку територіальних громад є чітке визначення або ідентифікація інструментів забезпечення їх фінансовими ресурсами. Прийняття дієвих управлінських рішень для виконання своїх основних завдань та/або функцій громада має бути повноцінною та повною мірою самодостатньою, тобто забезпеченою фінансами.

Можна погодитись з думкою С. М. Серьогіна, що основним завданням реформи є формування належної інституційної основи діяльності територіальних громад, якою в сьогоднішніх умовах децентралізації є створення укрупнених фінансово та економічно спроможних громад на підставі Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». Досвід Європейського Союзу доводить, що динамічний розвиток територій та країн загалом неможливо забезпечити на сталому рівні без децентралізації державного управління, без спроможного місцевого самоврядування. Перед українським місцевим самоврядуванням вже давно постали виклики, які не можуть залишатися без відповідної реакції. Ідеться про економічно-фінансову неспроможність більшості громад, фактичну відсутність коштів у бюджетах розвитку та інвестицій в інфраструктуру [11].

Нажаль сьогодні в умовах воєнного стану значна частина бюджетів територіальних громад суттєво залежить від міжбюджетних трансфертів, які часто-густо надаються з державного бюджету.

Така нестабільна фінансова компонента більшості територіальних утворень, яка не спроможна забезпечити їхню належну діяльність, змушує місцеву владу відмовлятися від здійснення комплексу специфічних повноважень. Низька інституційна спроможність територіальних громад у вирішенні проблем місцевого значення є однїею з перешкод на шляху створення ефективної системи управління своїми соціально-економічними ресурсами. Будь-які нормативно-правові акти в економічній сфері, за своєю суттю, є різновидом інституційних угод [12]. А реальні інституційні угоди майже ніколи не можуть бути досконалими, через низку різноаспектних обставин - дисфункційних моделей економічної поведінки учасників системи, інформаційної асиметрії, фінансово-економічної проблеми безбілетника та ін. Комплекс явищ, серед яких є і непердбачувані, і визначає значною мірою проблеми побудови дієвої системи управління соціально-економічним розвитком територіальних громад.

Зважаючи що управлінські рішення мають бути направлені на досягнення певних результатів, дуже важливо, здійснюючи оцінку діяльності територіальних громад, фокусувати увагу на причинах гальмування соціально-економічного розвитку. Розширення повноважень органів місцевого самоврядування, особливо при прийнятті колегіальних рішень, в сфері управління розвитком територіальної громади сьогодні надало широке поле для реалізації власних цілей на основі неповної інформації і обмежених ресурсів.

Емпіричний аналіз показав, що під гарними гаслами модернізації інститутів місцевого самоврядування окремі представники територіальних громад ведуть банальну боротьбу за фінансово-економічні ресурси. Зважаючи, що відповідно до ст. 142 Конституції України «...фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад» [8] можна сміливо стверджувати, що територіальні громади в особі їх представників мають дуже серйозні можливості від розпоряджання фінансовими ресурсами та землею до отримання кредитів у фінансових установах. Тому нагальним постає питання розробки механізмів дієвого контролю за діями представників територіальних громад під час виконання ними своїх службових обов'язків та унеможливлення фінансово-економічних зловживань органами місцевого самоврядування.

Здавалось б, отримання повноважень на місцевому рівні, а також прийняття соціально-економічних рішень відповідними територіальними громадами, у якості колегіальних місцевих органів влади, є найкращим та найоптимальнішим механізмом захисту інтересів пересічних жителів відповідних громад. Однак, вітчизняна практика функціонування влади в межах територіальних громад, досить часто демонструє соціуму ігнорування будь-якої відповідальності.

Нажаль, насьогодні однією із найбільших небезпек розвитку територіальних громад є відсутність належної системи контролю за колегіальними рішеннями, які приймаються органами місцевого самоврядування як зі сторони держави, так і зі сторони громадськості.

Такі дефекти управління обумовлені складністю притягнення посадових осіб територіальних громад до кримінальної відповідальності в контексті прийняття ними неправомірних або опортуністичних рішень. Отож, без запровадження дієвої системи відповідальності органів самоврядування перед тереторіальної громадою та державою можемо отримати ефект зловживання владою на місцевому рівні.

Отже, побудова ефективної системи управління соціально-економічним розвитком можлива лише за умов досягнення балансу інтересів між функціями органів державної влади та територіальними громадами, тобто оптимальний рівень влади на місцях має відповідати співвідношенню двох факторів - свободи прийняття рішень та відповідальності.

Оптимальна система управління соціально-економічним розвитком територіальної громади можлива лише за умов надання територіальним громадам додаткових владних функцій та повноважень [13].

Важливою компонентою управління розвитком територіальних громад є відкритість місцевої влади. Систематичне звітування та ознайомлння громадськості з результатами роботи влади на місцях є абсолютно необхідною умовою ефективної та прозорої діяльності влади.

Ще одним із дієвих шляхів забезпечення відкритості є узгодження усіх планів чи проектів рішень органів влади територіальних громад з громадськими організаціями і установами, а також висвітлення їх діяльності у засобах масової інформації.

Серйозним стримуючим фактором соціально-економічного розвитку територіальних громад, нажаль, є корупція. Безумовно прояви корупційних діянь на місцевому рівні спостерігаються майже у всьому світі, але в сучасних інституційних умовах надзвичайно важливо не допустити, щоб корупція в нашій державі стала системним явищем. Тим паче, що саме подолання корупції є однією умов вступу України до Європейського Союзу.

У сучасних інституційних умовах перед суспільством повстають серйозні дилеми: з однієї сторони - потрібно швидко та якісно розвивати територіальні громади, а з іншої - зростає необхідність удосконалення організаційно-управлінського механізму контролю за владою на місцях в контексті забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку.

Необхідно визнати, що посилення процесів розвитку територіальних громад, які відбулися після Революції Гідності, на жаль, поки що не принесли бажаних фінансових та соціально-економічних результатів. Адже, нині діюча децентралізація влади загострили і без того непросту ситуацію стосовно економічного розшарування українського соціуму за доходами. Крім того, скорочення кількості районів та масове об'єднання інших адміністративно- територіальних одиниць нажаль ніяк не допомогло кардинально вирішити проблеми економії фінансово-економічних ресурсів: у багатьох об'єднаних територіальних громадах питома вага видатків, які виділяються на утримання керівного апарату управління, суттєво зросла. Отож, звідси може виникнути логічне питання - у чому ж тоді полягав сенс фінансово-економічної децентралізації в контексті розвитку територіальних громад.

Наголошуємо, що без запровадження дієвих джерел фінансування та/або ефективних заходів контролю за витрачанням бюджетних ресурсів територіальних громад, їх розвиток скоріше за все буде нестійким.

Запозичення європейського досвіду управління територіальними громадами може частково вирішити вищезазначені перепони. Оскільки європейський підхід управління територіальними громадами в першу чергу передбачає взаємоузгодженість усіх найважливіших факторів розвитку села. Він планується, здійснюється і контролюється самими громадами за сприяння держави та ґрунтується на засадах стимулювання розвитку сільських територіальних громад, гуртування та підвищення якості людського і соціального капіталу, забезпечення доступу усіх верств сільського населення до локальних ресурсів та економічної вигоди від їх ефективного використання, а також багатофункціональному розвитку сільської економіки. Основними механізми, які забезпечують втілення окреслених концептуальних засад в життєдіяльність сільських територіальних громад є: інституційний, фінансовий, соціальний та інформаційний. Інституційний механізм забезпечує координацію формальних і неформальних правил, які лежать в основі розвитку сільських територіальних громад, спираючись при цьому на діяльність розгалуженої мережі соціальних інститутів та інституцій, пріоритетне значення серед яких мають органи місцевого самоврядування, а також громадські організації. За допомогою фінансового механізму здійснюється безперебійне постачання сільських територіальних громад необхідними їм фінансовими ресурсами, які, поряд з іншим, скеровуються на розвиток місцевої інфраструктури та забезпечують підвищення якості людського і соціального капіталу села. Соціальний механізм, який функціонує у тісному взаємозв'язку з інституційним і фінансовим, відповідає за координацію інтересів різних груп сільських мешканців, які формують сільську територіальну громаду, забезпечуючи взаємоузгоджене досягнення їх цілей.

Висновки

Загальна мета розвитку територіальних громад полягає в покращенні соціально-економічних, гуманітарних та екологічних умов проживання та праці всіх людей -- жителів населених пунктів. Базою цього розвитку має бути залучення нових фінансових ресурсів з різноманітних джерел, освітні програми, децентралізація повноважень, зміцнення місцевого потенціалу та забезпечення екологічно раціонального управління наявними природними ресурсами, широка участь громадськості у прийняття управлінських рішень.

Управління територіальною громадою є складним процесом оптимізації розвитку соціально-демографічної, економічної, просторової, екологічної та містобудівної системи. Процес управління розвитком громади є процес управління комплексом соціальних, екологічних та економічних завдань.

Розроблення концептуальних засад управління розвитком територіальних громад дозволить визначити напрями його організаційно- економічного забезпечення в сучасних умовах реформування національної економіки, формування конкурентоспроможних територіальних громад, процесів інтеграції України до Європейського Союзу.

Процеси децентралізації, які почали впливати на формування національного, природного, економічного середовища, виразно показали, що розвиток територіальних громад став новою парадигмою, яка поєднала три аспекти існування людини: охорону довкілля, економічний розвиток та соціальну політику.

Територіальні громади активно формують умови економічного життя, вони стають суб'єктами підприємницької діяльності та беруть активну участь в міжнародній конкурентній боротьбі за залучення капіталу, що вимагає створення сприятливих умов для підприємництва, впровадження інноваційних технологій, забезпечення висококваліфікованою робочою силою. Завдання державних, регіональних та муніципальних органів влади полягає в адаптації місцевої економічної системи до сучасних умов економічної діяльності і нових критеріїв розміщення галузей виробництва.

Навіть існуючі сьогодні недоліки функціонування територіальних громад в Україні не повинні стати гальмівним фактором реформування системи місцевої влади. Соціально-економічний розвиток територіальних громад слід продовжувати, але через вивірену систему управління не зважаючи на існування концепцій дисфункційної циклічності чи існуючих парадоксів дерегулювання економіки. Будь-яка модернізація системи управління соціально-економічним розвитком територіальних громад має в обов'язковому порядку бути направленої на забезпечення фінансового покращення життя соціуму.

Здійснюючи інституційне оцінювання розвитку територіальних громад, потрібно чітко розуміти, що без створення ефективних механізмів контролю та/або запровадження дієвих інструментів протидії дисфункціям в системі органів місцевої влади, досягнути формування належної системи управління соціально-економічним розвитком громади неможливо.

Лише виважена політика модернізації системи управління соціально- економічним розвитком територіальних громад може створити умови для ефективної моделі влади у нашій державі, але саме ідентифікація рівня делегування повноважень та/або створення балансу функцій і є, найскладнішим завданням сьогодення в інституційному середовищі України.

Література:

1. Бобровський О.І. Територіальні громади як суб'єкти публічного управління первісних територіальних ланок суспільства / О.І. Бобровський // Науковий вісник: державне управління. 2020. - № 2. - С. 32-44.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nauvisdu_2020_2_5

2. Борденюк В.В. Територіальні громади як суб'єкти цивільних зобов'язань/ B. В. Борденюк // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2015. - №6. - С. 32-39. - Режим доступу: URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizvru_2015_6_7.

3. Забарна Е.М. Територіальні громади в європейському транскордонному просторі. / Е.М. Забарна // Економічний форум. 2020. - №3. - С. 3-9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecfor_2020_3_3

4. Коваленко Н.В. Децентралізація публічної влади в контексті сучасного розвитку України. / Н.В. Коваленко // Публічне управління та регіональний розвиток. 2020.- №8. - C. 563-583. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/purr_2020_8_12.

5. Мовчан У.І. Децентралізація в українській неопатримоніальній демократії: переваги, недоліки та шлях до потенційного миру. / УІ Мовчан // Політикус. 2021. - Вип. 6. - С. 44-48.

6. Пак Н.Т., Подвірна Н.С. Територіальні громади як основний елемент місцевого самоврядування. / Н.Т. Пак, Н.С. Подвірна // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2018. - Вип.29 - С. 63-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2018_29_14

7. Письменний І.В. Територіальні громади як суб'єкти активного розвитку громадянського суспільства в Україні. / І.В. Письменний // Державне управління та місцеве самоврядування. 2019. - Вип.1 - С. 144-149. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ dums_2019_1_20.

8. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text

9. Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/452/97-%D0%B2% D1%80

10. Європейська хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text

11. Серьогін С.М., Шаров Ю.Р., Бородін Є.Ш., Гончарук Н.Т. Управління стратегічним розвитком об'єднанних тереторіальних громад: інноваційні підходи та інструменти / С.М. Серьогіна, Ю.Р. Шаров, Є.Ш. Бородін, Н.Т. Гончарук // Днепропетровск. ДРІДУ НАДУ Україна

12. Стойка А.В., Чечель А.О., Головіна О.І. Фінансова децентралізація як чинник сталого територіального розвитку. Менеджер. 2020.- № 1.- С. 60-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzhm_2020_1_6.

References:

1. Bobrovskii О. І. (2020) Terytorialni hromady iak subiekty publichnoho upravlinnia pervisnych terytorialnyh lanok suspilstva [Territorial communities as subjects of public administration of primitive territorial units of society] Naukovui visnyk: derzhavne upravlinnia - Scientific bulletin: public administration, 2, 32-44. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ nauvisdu_2020_2_5 [in Ukrainian]

2. Bordeniuk V.V. (2015) Terytorialni hromady iak subiekty tsyvilnyh zoboviazan [Territorial communities as subjects of civil obligations ]. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verhovnoi Rady Ukrainy - Scientific notes of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizvru_2015_6_7.[in Ukrainian]

3. Zabarna Е.М. (2020) Terytorialni hromady v evropeiskomu transkordonnomu prostori [Territorial communities in the European cross-border space]. Ekonomichnui forum - Economic forum, 3, 3-9. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecfor_2020_3_3 [in Ukrainian]

4. Kovalenko N. V. (2020) Detsentralizatsiia publichnoi vlady v konteksti suchasnoho rozvytku Ukrainy [Decentralization of public power in the context of modern development of Ukraine]. Publichne upravlinnia ta regionalnyi rozvytok - Public administration and regional development, 8, 563-583. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/purr_2020_8_12 [in Ukrainian]

5. Movchan U.I. (2021) Detsentralizatsiia v ukrainskii neopatrymonalnii demokratii: perevagy, nedoliky ta shliach do potentsiinoho myru [Decentralization in Ukrainian neopatrimonial democracy: advantages, disadvantages and the path to potential peace ]. Politykus -Politikus, 6, 44-48 [in Ukrainian]

6. Pak N.T., Podvirna N.S. (2018) Terytorialni hromady iak osnovnyi element mistsevogo samovriaduvannia [ Territorial communities as the main element of local self-government ]. Naukovui visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho univer sytetu. Seriia: ekonomika i menedzhment - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Series: Economics and management, 29, 63-67. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2018_29_14 [in Ukrainian]

7. Pysmennyi I.V. (2019) Terytorialni hromady iak subiekty aktyvnogo rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini [ Territorial communities as subjects of active development of civil society in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia - State administration and local self-government, 1, 144-149. Retrievd from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2019_1_20 [in Ukrainian]

8. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

9. Zakon Ukrainy "Pro ratyfikatsiu Yevropeiskoi hartii mistsevoho samovriaduvannia" [The Law of Ukraine "On the ratification of the European Charter of Local Self-Government"] (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/452/97-%D0%B2%D1%80#Text

10. Yevropeiska hartiia mistsevogo samovriaduvannia [The European Charter of Local Self-Government] (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_036#Text

11. Seryohin, S. M., Sharov, Yu. P., Borodin Ye. I., Honcharuk, N. T., et al. (2016). Upravlinnia stratehichnym rozvytkom obiednanykh terytorialnykh hromad: innovatsiini pidkhody ta instrumenty [Management of the strategic development of united territorial communities: innovative approaches and tools]. Dnipropetrovsk:DRIDU NADU. [in Ukrainian].

12. Stoika A.V., Chechel A.O., Holovina O.I. (2020) Finansova detsentralizatsiia iak chynnyk staloho terytorialnogo rozvytku. [ Financial decentralization as a factor of sustainable territorial development]. Menedzher - Manager. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzhm_ 2020_1_6.[in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru